Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2847/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю.
Надіслано для оприлюднення: 30.10.2024. Зареєстровано: 31.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2024.
Дата набрання законної сили: 21.10.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"21" жовтня 2024 р. Справа №914/2847/23
		Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
		Головуючий  суддяО.В. Зварич
		суддіІ.Б. Малех
		І.Ю. Панова,
		секретар судового засідання Р.А. Пишна,
		розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Джеремі» б/н від 05.05.2024 року (вх. № 01-05/1310/24 від 06.05.2024 року)
		на рішення господарського суду Львівської області від 04.04.2024 року (суддя У.І. Ділай; повний текст рішення складено 15.04.2024 року)
		у справі № 914/2847/23
		за позовом: Львівської міської ради
		до відповідача: Приватного підприємства «Джеремі» (надалі ПП «Джеремі»)
		про усунення перешкод в розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення та припинення права власності на нежитлову будівлю,
		за участю:
		від позивача: Наконечна О.М. (самопредставництво юридичної особи);
		від відповідача: не з`явився,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		25.09.2023 року Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до ПП «Джеремі» про усунення перешкод в розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення та припинення права власності на нежитлову будівлю.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно зайняв земельну ділянку, що перебуває в комунальній власності та не передана в користування третім особам.
		 
		Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
		Рішенням господарського суду Львівської області від 04.04.2024 року у справі №914/2847/23 позов Львівської міської ради задоволено. 
		Усунуто перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою за адресою: м.Львів, вул.Стрийська, 71-б шляхом знесення самовільно збудованої нежитлової будівлі, загальною площею 100,1 кв.м за адресою: вул. Стрийська, 71-б, м. Львів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна нерухомого майна 2711774846060) з припиненням права власності Приватного підприємства «Джеремі» на нежитлову будівлю, загальною площею 100,1 кв.м за адресою: вул. Стрийська, 71-б, м. Львів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна нерухомого майна 2711774846060).
		В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що державна реєстрація права власності за відповідачем на спірну нежитлову будівлю здійснена за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна. З урахуванням викладеного, з метою усунення перешкод Львівській міській раді у вільному використанні або розпорядженні своїм майном - земельною ділянкою комунальної власності, суд виснував про наявність підстав для припинення права власності відповідача на спірний об`єкт нерухомого майна.
		 
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 
		Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Зокрема, відповідач не погоджується з обраним позивачем способом захисту. На його переконання, дієвиим способом захисту права є віндикаційний позов. Звертає увагу суду на те, що позовна заява Львівської міської ради датована 24.08.2023 року, тобто через 15 років після реєстрації права власності на нежитлові приміщення та вибуття із володіння позивача земельної ділянки, що позивачем не наведено жодного аргументу, які дії ПП «Джеремі» призвели до порушення прав та інтересів Львівської міської ради. У позові не вказано обставини, які могли б свідчити про недобросовісність відповідача, а його добросовісність взагалі не ставиться під сумнів. Вважає, що знесення нежитлової будівлі, яка належить ПП «Джеремі», як добросовісному набувачу, без будь-якого обгрунтування порушення прав чи інтересів позивача не буде відповідати принципам справедливості та добросовісності, та буде надмірним тягарем для добросовісного власника, який лише з формальних підстав, причому з порушенням норм матеріального та процесуального права, буде позбавлений своєї власності. Просить рішення господарського суду Львівської області від 04.04.2024 року у справі №914/2847/23 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		 
		Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
		Позивач у відзиві та додаткових поясненнях на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що Львівська міська рада є власником земельної ділянки на вул. Стрийській, 71б в м. Львові, де знаходиться нежитлове приміщення загальною площею 100,1 кв.м. ПП «Джеремі» фактично використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0,0153 га для обслуговування нежитлової будівлі на вул. Стрийській, 71б у м.Львові за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання в користування та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки. Зазначає, що до позову про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення. Просить рішення господарського суду Львівської області від 04.04.2024 року у справі №914/2847/23 залишити без змін, апеляційну скаргу  без задоволення.
		В судовому засіданні представник позивача просив залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу - без задоволення. 
		Відповідач в судове засідання не з`явився. На адресу суду надійшла заява від його представника Оліяра О.В. (вх. №01-04/6970/24 від 21.10.2024 року) про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №914/1785/22, що позбавляє сторони можливості ознайомитись із висновками Великої Палати Верховного Суду. 
		За наслідками розгляду заяви суд відмовив у її задоволенні з тих підстав, що станом на час розгляду цієї справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявний текст вступної і резолютивної частини постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №914/1785/22, тому, зважаючи на сталу судову практику Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, спір у цій справі може бути розглянутий по суті. 
		З огляду на неодноразове відкладення розгляду справи, й на те, що явка в судове засідання учасників справи не визнавалась обов`язковою, суд вважає можливим відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності відповідачів.
		 
		Обставини справи
		Як видно з наявних у справі копій документів, згідно з листом управління архітектури та урбаністики від 08.06.2023 року № 4-2401-7627 вихідні дані на проектування (містобудівні умови та обмеження на проектування об`єкта будівництва) на АДРЕСА_1 не надавались.
		Відповідно до листа інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 05.06.2023 року № 4-0006-7425 згідно з даними з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва документи щодо виконання будівельних робіт на об`єкт за адресою: м.Львів, вул. Стрийська, 71-б, що були б зареєстровані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю - відсутні.
		Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: м.Львів, вул. Стрийська, 71-б зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 100,1 кв.м.
		За доводами позовної заяви Львівської міської ради, вказаний об`єкт знаходиться на земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності та станом на момент подання цього позову не передана в користування третім особам.
		Первинно, право власності на спірний об`єкт було зареєстровано 26.11.2008 року (реєстраційний номер майна 25559507) за фізичною особою-підприємцем Михайлівим Євгеном Євгеновичем на підставі рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2008 року у справі 19/202, згідно з яким суд визнав за фізичною особою-підприємцем Михайлівим Євгеном Євгеновичем право власності на нежитлове приміщення загальною площею 100,1 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та зобов`язав Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" здійснити реєстрацію права власності за ФОП Михайлівим Є.Є. на це нежитлове приміщення.
		Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 року у справі №19/202 апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено, рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2008 у справі №19/202 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
		Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2009 року у справі №19/202 касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Михайліва Євгена Євгеновича з доповненням до неї залишено без задоволення. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 у справі №19/202 залишено без змін.
		В постанові від 02.02.2009 року у справі №19/202 апеляційний господарський суд встановив, що позивачем не надано як при розгляді спору в суді першої, так і апеляційної інстанцій доказів прийняття спірного об`єкта в експлуатацію в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.04 № 1243 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів». Позивач не довів належними та допустимими доказами факту належного прийняття об`єктів, визнання права власності на які є предметом спору, в експлуатацію. Крім того, у справі №19/202 на підставі аналізу матеріалів справи колегією суддів встановлено, що об`єкт по вул.Стрийська, 71б є здійсненим позивачем самочинним будівництвом, а земельна ділянка надана позивачу не для забудови, а для встановлення малої архітектурної форми за ухвалою Львівської міської ради від 27.03.2003р. №322 «Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки приватному підприємцю Михайліву Є.Є. для встановлення торгового павільйону на АДРЕСА_1 ». 
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 24.02.2009 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєстровано за Приватним підприємством «Мотор» право власності на нежитлове приміщення загальною площею 100,1 яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 71-б (реєстраційний номер майна 25559507). Згідно із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстрація права власності за Приватним підприємством «Мотор» відбулася на підставі договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Мотор», реєстраційний №98 від 30.01.2009 року посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Волинською Людмилою Василівною.
		Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 14.04.2009 року було проведено реєстрацію права власності за Приватним підприємством «Казка 74». Право власності зареєстровано за Приватним підприємством «Казка 74» унаслідок укладення договору купівлі-продажу між Приватним підприємством «Мотор» та Приватним підприємством «Казка 74», реєстраційний №566 від 10.03.2009 року посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцко Тарасом Львовичем. Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу № 566 від 10.03.2009 Приватне підприємство «Мотор» продало, а Приватне підприємство «Казка 74» придбало нежитлове приміщення під літ. «Б-1», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Стрийська, 71-б загальною площею 100,1 кв.м.
		24.03.2023 року державний реєстратор Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області Душек Ігор Михайлович зареєстрував право власності за Приватним підприємством «Казка 74» на нежитлову будівлю літ. «Б-1» за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 71-б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2711774846060). Підставою для здійснення реєстрації був договір купівлі-продажу № 566 від 10.03.2009 року видавник: Стоцко Т.Л., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу та довідка від 03.03.2023 року, видана ФОП Лопушанським М.Р. 
		Відповідно до довідки від 21.02.2023 року, виданої ФОП Лопушанським М.Р. для приватного підприємства «Казка 74» про те, що згідно проведеної інвентаризації станом на 01.03.2023 року загальна площа нежитлової будівлі, позначена в технічному паспорті літ. «Б-1», за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 71-б, в результаті переобмірів та уточнення площ, становить100,1 кв.м. Дані нежитлові приміщення №1, №2 площею 100,1 кв.м складають нежитлову будівлю «Б-1».
		12.06.2023 року ПП «Казка 74» відчужило нежитлову будівлю на вул. Стрийській, 71-б на користь Приватного підприємства «Джеремі» внаслідок укладення договору купівлі-продажу №1111 від 12.06.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Поповичем Орестом Степановичем.
		Відповідно до листа управління державного контролю за використанням та охороною земель від 08.06.2023 року № 4-2412-24602 на виконання наказу департаменту містобудування від 31.05.2023 року № 149 спеціалістами управління державного контролю за використанням та охороною земель за участю управління архітектури та урбаністики проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності за адресою м.Львів, вул.Стрийська, 71-б та складено акт від 06.06.2023 року № 223. За результатами обстеження встановлено, що земельна ділянка на вул. Стрийській, 71-б у м.Львові знаходиться в межах функціональної зони Ж-4 - зона багатоповерхової житлової забудови.
		За змістом листа управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради №4-2403-9806 від 21.07.2023 року, Львівською міською радою рішення (ухвали) про передачу у власність чи надання в користування земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення (магазину), площею 100,1 кв.м за адресою: вул.Стрийська, 71-б, м. Львів (реєстраційний номер майна: 2711790446060) в управлінні земельних ресурсів відсутні. Одночасно повідомлено, що інформація стосовно підготовки проектів ухвал Львівської міської ради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25568873) в управлінні земельних ресурсів відсутня.
		Неправомірне користування спірною земельною ділянкою стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
		 
		Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
		Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Згідно із пунктом «б» стаття 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
		Відповідно до частини 1 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.
		Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
		За приписами частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		Статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		За положеннями частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Відповідно до частини 1-4 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
		Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
		Згідно із частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		За вимогами частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
		В ході розгляду справи №914/2847/23 судом встановлено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 року у справі №19/202 було задоволено апеляційну скаргу Львівської міської ради, рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2008 у справі №19/202 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено в позові про визнання за фізичною особою-підприємцем Михайлівим Євгеном Євгеновичем права власності на нежитлове приміщення загальною площею 100,1 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та зобов`язання Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" здійснити реєстрацію права власності за ФОП Михайлівим Є.Є. на це нежитлове приміщення.
		В постанові від 02.02.2009 року у справі №19/202 апеляційний господарський суд встановив, що позивачем не надано як при розгляді спору в суді першої, так і апеляційної інстанцій доказів прийняття спірного об`єкта в експлуатацію в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.04 № 1243 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів». Позивач не довів належними та допустимими доказами факту належного прийняття об`єктів, визнання права власності на які є предметом спору, в експлуатацію. Крім того, у справі №19/202 на підставі аналізу матеріалів справи колегією суддів встановлено, що об`єкт по вул.Стрийська, 71б є здійсненим позивачем самочинним будівництвом, а земельна ділянка надана позивачу не для забудови, а для встановлення малої архітектурної форми за ухвалою Львівської міської ради від 27.03.2003р. №322 «Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки приватному підприємцю Михайліву Є.Є. для встановлення торгового павільйону на АДРЕСА_1 ». 
		Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2009 року у справі №19/202 касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Михайліва Євгена Євгеновича з доповненням до неї залишено без задоволення. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 у справі №19/202 залишено без змін.
		У згаданій постанові Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що об`єкт по вул.Стрийська, 71б є здійсненим позивачем самочинним будівництвом, а земельна ділянка надана позивачу не для забудови, а для встановлення малої архітектурної форми за ухвалою Львівської міської ради від 27.03.2003р. №322 «Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки приватному підприємцю Михайліву Є.Є. для встановлення торгового павільйону на АДРЕСА_1 ».
		Отже, суд першої інстанції в оскарженому у даній справі рішенні вірно вказав, що беручи до уваги факт скасування рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2008 у справі №19/202, у фізичної особи-підприємця Михайліва Євгена Євгеновича відсутні належні та передбачені законодавством документи, необхідні для оформлення права власності на будівлю літ. «Б-1» загальною площею 100,1 кв.м, що знаходиться за адресою м.Львів, вул. Стрийська, 71-б. 
		Зважаючи на наведене, в подальшому, зазначені обставини мали були б слугувати перешкодою для реєстрації права власності на вказаний об`єкт за Приватним підприємством «Мотор», за Приватним підприємством «Казка 74» та, в подальшому, за Приватним підприємством «Джеремі». Натомість, в державному реєстрі права власності на нерухоме майно наявна наступна інформація: реєстрація права власності на нежитлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 100,1 кв.м, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 71-б за Приватним підприємством «Джеремі» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2711774846060).
		У статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
		Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
		Отже, обов`язковою умовою правомірного використання земельної ділянки є наявність у особи, яка використовує дану земельну ділянку, правовстановлюючих документів. 
		У цій справі судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований об`єкт нерухомого майна на вул. Стрийська, 71-б, належить територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради та віднесена до земель комунальної власності відповідно до ст.ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст.ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Інформація про відсутність належним чином оформленого права користування земельною ділянкою на вул. Стрийська, 71-б у м. Львові підтверджується листом управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради №4-2403-9806 від 21.07.2023. За змістом вказаного листа, рішення (ухвали) про передачу у власність чи надання в користування земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення (магазину), площею 100,1 кв.м за адресою: вул. Стрийська, 71-б, м.Львів (реєстраційний номер майна: 2711790446060) в управлінні земельних ресурсів відсутні. Одночасно повідомлено, що інформація стосовно підготовки проектів ухвал Львівської міської ради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25568873) в управлінні земельних ресурсів відсутня.
		Цивільно-правові угоди щодо земельної ділянки за вказаною адресою між міською радою та фізичними або юридичними особами не укладались.
		Отже, правові підстави для зайняття спірної земельної ділянки у відповідача відсутні, що свідчить про самовільне її зайняття.
		За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що спірний об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, та за відсутності доказів того, що його в установленому законом порядку введено в експлуатацію. Вказане свідчить про відсутність правових підстав вважати, що відповідач набув право власності на нього. Відтак, об`єкт нерухомого майна за адресою: вул.Стрийській, 71-б, м. Львів є об`єктом самочинного будівництва.
		Щодо обраного позивачем способу захисту права колегія суддів зазначає наступне.
		За приписами частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		Згідно із частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		Зокрема, пунктом 4 частини 2 вказаної статті передбачено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як відновлення становища, яке існувало до порушення.
		Отже, Львівська міська рада як власник спірної земельної ділянки має право, передбачене законом, вимагати усунення порушень прав на землю, зокрема шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.
		Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Згідно із частиною 2, пунктом «б» частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
		Відповідно до частини 2 статті 212 Земельного кодексу України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
		Згідно із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Верховний Суд у постанові від 08.10.2024 року у cправі № 911/75/22 зазначив:
		«Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Тобто зайняття майна (в тому числі земельної ділянки) не є заволодінням ним. Саме в таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 Цивільного кодексу України або частина 2 статті 152 Земельного кодексу України (якщо майном є земельна ділянка), відповідно до яких власник, зберігаючи володіння своїм майном, може заявити негаторний позов, тобто вимагати усунути перешкоди в користуванні та розпоряджанні відповідним об`єктом, зокрема шляхом його повернення.»
		Враховуючи наведені норми права та правову позицію Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що Львівською міською радою обрано належний та ефективний спосіб захисту, який передбачений законом, зокрема статтею 391 Цивільного кодексу України та статтею 152 Земельного кодексу України, який здатний відновити порушене право позивача щодо користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, а відтак висновки суду першої інстанції щодо способу захисту є правомірними.
		Стосовно аргументів апеляційної скарги про застосування позовної давності. 
		Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		За змістом статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Згідно із частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Заявлений Львівською міською радою позов у цій справі є негаторним.
		Позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом усунення перешкод у користуванні цим майном, а тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.
		Відповідний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного суду від 20.07.2022 року у справі №923/196/20 та постановах Верховного Суду 24.01.2024 року у cправі № 916/1022/23, від 09.08.2023 року у справі № 922/1832/19 та від 04.10.23 року у справі №916/2319/22.
		Отже, враховуючи положення Цивільного кодексу України та усталену практику Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Львівської міської ради й про те, що на вказані вимоги позовна давність та наслідки її спливу не поширюються.
		За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львівської області від 04.04.2024 року у справі №914/2847/23.
		Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
		Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу  без задоволення.
		Судові витрати
		З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд  
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Джеремі» б/н від 05.05.2024 року (вх.№01-05/1310/24 від 06.05.2024 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 04.04.2024 року у справі № 914/2847/23  без змін.
		Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
		Справу повернути в господарський суд Львівської області.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
		Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
		 
		Головуючий суддя О.В. Зварич 
		 
		 
		СуддяІ.Б. Малех
		 
		 
		СуддяІ.Ю. Панова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...