Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/844/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю.
Надіслано для оприлюднення: 30.10.2024. Зареєстровано: 31.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2024.
Дата набрання законної сили: 22.10.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		cправа №  906/844/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.
		за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.
		та представників
		ОГП: Шапка І.М.,
		ТОВ «Барвінковське»: Кобилянський В.А.,
		представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінковське"
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024
		та рішення Господарського суду Житомирської області від 26.02.2024 
		у справі № 906/844/23
		за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області; 2) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
		до відповідачів: 1) Колективного сільськогосподарського підприємства "Барвінківське"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінковське"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фером Барвінки"
		про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння
		В С Т А Н О В И В:
		Керівник Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі  Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (далі - Селищна Рада) та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Колективного сільськогосподарського підприємства "Барвінківське" (далі - КСП "Барвінківське"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінковське" (далі - ТОВ "Барвінковське") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фером Барвінки" (далі - ТОВ "Фером Барвінки") про витребування у відповідачів земельних ділянок згідно з переліком, викладеним у прохальній частині позовної заяви.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що КСП "Барвінківське" без будь-яких правових підстав набуло право приватної власності на земельні ділянки площею 741,2709 га, власником яких є територіальна громада Чоповицької селищної ради та в подальшому в листопаді 2021 передало 105 земельних ділянок в статутний фонд ТОВ "Барвінковське". В подальшому, згідно з договором оренди від 01.09.2021, дві земельні ділянки (на які право власності набуто без правових підстав) КСП "Барвінківське"  передало в користування ТОВ "Фером Барвінки" строком на 10 років. За фактом неправомірного заволодіння земельними ділянками слідчим відділенням поліції № 1 Коростенського РУП ГУ Національної поліції в Житомирській області розслідується кримінальне провадження № 42022062350000204 від 14.10.2022 за ч. 4   ст. 190 КК України. На думку прокурора, вищевказані обставини свідчать про вибуття спірного майна (земельних ділянок) поза волею власника та є підставою для витребування такого майна у відповідачів згідно зі ст.ст. 387,  388 ЦК України.
		Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.02.2024 (суддя Кудряшова Ю.В.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 (колегія суддів у складі: Олексюк Г.Є. - головуючий, Петухов М.Г., Мельник О.В.), позов задоволено. Витребувано у відповідачів земельні ділянки, наведені у резолютивній частини рішення суду.
		Судами обох інстанцій встановлено, що Насінницький радгосп ім. Тараскіна (Житомирська обл., Малинський район, с. Барвінки, вул. Тараскіна, 4, код 05396072) згідно з рішенням Малинської РДА від 26.02.1998№ 6 перереєстровано у СТОВ "Барвінківське".
		Відповідно до Державного акта серії ЖТ № 17-01-000001 від 28.12.1998 на право колективної власності на землю СВАТ "Барвінківське" передано у колективну власність для сільськогосподарського використання всього 2158,8 га земель на території Барвінківської сільської ради Малинського району. Згідно з Додатком № 1 до вищевказаного державного акта, до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства включено - 676 осіб.
		Відповідно до документації по визначенню земель колективної власності СВАТ "Барвінківське", розробленої в 1998 році Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук, до земель колективної власності включено за експлікацією угідь всього 2158,8 га, з них: ріллі 1345,0 га, сад 3,7 га, сіножаті 135,4 га, пасовища 303,3 га. Також до земель колективної власності включено 187,3 га земель загального користування з них: 28,0 га лісових площ; 7,2 га деревинно-чагарникових насаджень, 43,4 га боліт; 16,8 га під водою; 41,0 га під шляхами; 47,6 га під вулицями; 3,3 га інших угідь.
		Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки  від 03.12.1999 № 1529/99 передбачено реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 років КСП на засадах приватної власності на землю та майно шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями), майновими паями та створення на їх основі приватних підприємств, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.
		Процес розпаювання земель СВАТ "Барвінківське" між акціонерами відбувався впродовж 2004-2005 років.
		Розпорядженням № 272 від 04.06.2004 голови Малинської РДА надано дозвіл НВФ "Нові Технології" на розробку проекту землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) СВАТ "Барвінківське".
		Згідно з актом обстеження земельних угідь СВАТ "Барвінківське" Барвінківської сільської ради Малинського району Житомирської області від 25.02.2005 вбачається, що до сільськогосподарських угідь, які передано у колективну власність членам СВАТ "Барвінківське" належить 1971 га (без урахування 187,3 га земель загального користування) в результаті нового геодезичного обстеження розробником встановлено, що площа сільськогосподарських угідь становить 1527,09 га. На підставі встановлених змін, в складі сільськогосподарських угідь СВАТ "Барвінківське" комісією запропоновано вилучити із земель переданих у колективну власність 444,37 га земель та передати їх до земель запасу Барвінківської сільської ради.
		Рішенням загальних зборів власників земельних часток (паїв) СВАТ "Барвінківське" від 01.03.2005 затверджено вищевказаний акт обстеження угідь, вирішено вилучити з земель, переданих у колективну власність, земельні ділянки площею 444,37 га; втому числі: чагарники на площі 177,44 га, болота - 170,16 га, ділянки під громадський випас 56,90 га, малопродуктивні землі 12,49 га, під прибережні захисні смуги 24,38 га, в тому числі ріллі 18,50 га, сіножаті 5,88 га і передати їх до земель запасу Барвінківської сільської ради.
		Рішенням Барвінківської сільської ради від 05.08.2005 погоджено розроблену технічну документацію щодо організації територій земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель СВАТ "Барвінківське", якою передбачено, що площа сільськогосподарських угідь, яка підлягає розпаюванню складає 1515,04 га, в тому числі ріллі - 1181,54 га, багаторічних насаджень - 3,70 га, сіножаті - 200,43 га, пасовища - 129,3 га. Вказаним рішенням сільської ради погоджено припинення права колективної власності на земельні ділянки загальною площею 456,46 га (в тому числі 12,05 га під проектування під`їзних шляхів) та передано до земель запасу сільської ради 444, 41 га.
		Розпорядженням голови Малинської РДА від 23.08.2005 № 305, зокрема, п. 5 погоджено проектно-технічну документацію з землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель реформованого сільськогосподарського підприємства СВАТ "Барвінківське" та п. 6 розпорядження згідно з Додатком № 4, припинено право колективної власності на загальну площу 456, 46 га, в тому числі: рілля - 163,46 га; сіножаті - 119, 07 га, пасовища - 173, 93 га; з них передано до земель запасу Барвінківської сільської ради земельні ділянки загальною площею 444,37 га, в тому числі: 177,44 га - чагарники; 170,16 га - боліт; 59,90 га - громадський випас; 12,49 га  землі, які недоцільно використовувати, 18,50 га - ділянок ріллі, 5,88 га - сіножатей під прибережні захисні смуги (згідно акту обстеження) та віднесено до земель загального користування запроектовані дороги площею 12,05 га.
		Рішенням зборів власників сертифікатів на земельні частки (паї) СВАТ "Барвінківське" Барвінківської сільської ради від 25.08.2005 затверджено проектно-технічну документацію з землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель СВАТ "Барвінківське" Барвінківської сільської ради, яким передбачено до розпаювання 1515,04 га, в тому числі: 1181,54 га - ріллі, 200,43 га - сіножатей, 129,37 га - пасовищ, 3,7 га - багаторічних насаджень. Кількість громадян, які мають право на земельну частку (пай) складає 676 осіб. Також вказаним рішенням, вирішено 200,43 га  сіножатей, 129,37 - га пасовищ, 3,70 га  багаторічних насаджень з пайового фонду, а всього 333,5 га оформити через представника у спільну часткову власність.
		Рішенням Барвінківської сільської ради від 15.09.2005, затверджено протокол загальних зборів співвласників земельних часток паїв від 25.08.2005, погоджено виділення в натурі на місцевості та видачу державних актів на земельні ділянки відповідно до затвердженого розподілу, власникам земельних часток (паїв) СВАТ "Барвінківське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		Розпорядженням голови Малинської РДА від 20.09.2005 № 344 затверджено протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) СВАТ "Барвінківське".
		Відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки»  від 03.12.1999 № 1529/99 та згідно з протоколом загальних зборів акціонерів СВАТ "Барвінківське" від 07.11.2005 № 1, СВАТ реорганізовано в КСП "Барвінківське" (код ЄДРПОУ 05396072). З вказаного протоколу вбачається, що до складу членів акціонерів входило 667 осіб.
		Таким чином, фактично розпаювання земель, які підлягали розпаюванню між акціонерами СВАТ відбувалось ще у 2005 році до реєстрації КСП "Барвінківське".
		Згідно з інформацією з ГУ статистики у Житомирській області, установлено, що Насінницький радгосп ім. Тараскіна на підставі рішення Малинської РДА від 26.02.1998 № 6 перереєстровано у СВАТ "Барвінківське".
		Також з матеріалів реєстраційної справи СВАТ "Барвінківське" (код ЄДРПОУ 05396072) вбачається наступне.
		07.11.2005 проведено загальні збори акціонерів СВАТ "Барвінківське". Згідно з вказаним протоколом всього акціонерів 667 чоловік, присутні - 250 чоловік, 25 чоловік за дорученням. Загальними зборами прийнято рішення про реорганізацію СВАТ в колективну форму господарювання КСП. Разом з тим, державну реєстрацію юридичної особи КСП "Барвінківське" проведено лише 16.04.2007.
		21.03.2008 відбулося засідання загальних зборів КСП "Барвінківське", відповідно до протоколу загальних зборів прийнято рішення про ліквідацію господарства.
		В матеріалах реєстраційної справи наявні повідомлення про наявність заперечення проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи (підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця) Малинської МДПІ, у зв`язку із наявною податковою заборгованістю та відсутністю повідомлень від фінансових установ про закриття всіх рахунків такого платника податків.
		В матеріалах реєстраційної справи наявна заява ОСОБА_1 про вихід з членів КСП "Барвінківське". Разом з тим, вже 21.07.2021 КСП в особі голови правління ОСОБА_1 подано заяву про проведення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" про зміни складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи; зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Згідно вказаної заяви внесено зміни щодо учасників КСП, які складаються з 198 осіб.
		Згідно з протоколом № 4 загальних зборів членів КСП "Барвінківське" від 11.04.2021, в члени КСП прийнято ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
		Згідно з протоколом загальних зборів членів КСП "Барвінківське" № 5 від 17.05.2021 прийнято рішення про виділення з КСП "Барвінковське" окремої юридичної особи. Також, прийнято рішення при розподілі майна новоствореній юридичній особі передати частину земельних ділянок, що на праві власності належать КСП "Барвінківське", відповідно до розподільчого балансу, всі інші активи залишити за КСП "Барвінковське". Так, за результатами засідання прийнято рішення створити нове підприємство ТОВ "Барвінковське" шляхом виділу з КСП "Барвінківське".
		24.05.2021 на підставі розподільчого балансу передано новоствореній юридичній особі ТОВ "Барвінковське" (код ЄДПОУ 44313648) спірні земельні ділянки площею 348,4714 га. Проте, зареєстровано ТОВ "Барвінковське" (код ЄДПОУ 44313648) 11.08.2021.
		Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з однієї сторони та ОСОБА_6 , з іншої сторони, у зв`язку із укладенням договорів купівлі-продажу часток в статутному капіталі ТОВ "Барвінковське" від 10.01.2022 уклали акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Барвінковське" від 11.01.2022. Згідно з вказаним актом ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_6 прийняла частку у статутному капіталі ТОВ "Барвінковське" у розмірі 99%, а також ОСОБА_7 передав, а ОСОБА_6 прийняла частку у статутному капіталі ТОВ "Барвінковське" у розмірі 1 %.
		Тобто ТОВ "Барвінковське" створено шляхом виділу з КСП "Барвінківське". Бенефіціарними власниками ТОВ "Барінковське" стали лише 2 особи, які у подальшому відчужили частки на користь однієї особи - ОСОБА_6 , яка не була членом СВАТ "Барвінківське".
		Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав, на даний час за КСП "Барвінківське" зареєстровано право приватної власності на 20 земельних ділянок на території Чоповицької селищної ради (раніше Барвінківської сільської ради Малинського району Житомирської області) з кадастровими номерами: 1) 1823480400:06:000:0317, площею (га) 1.5 га; 2) 1823480400:06:000:0315, площею (га) 1.5 га; 3) 1823480400:06:000:0347, площею (га) 1.5 га; 4) 1823480400:06:000:0336, площею (га) 1.5 га; 5) 1823480400:06:000:0356, площею (га) 1.5 га; 6) 1823480400:06:000:0388, площею (га) 1.5 га; 7) 1823480400:06:000:0305, площею (га) 1.5 га; 8) 1823480400:04:000:0218, площею (га) 1.5 га; 9) 1823480400:04:000:0230, площею (га) 1.5 га; 10) 1823480400:04:000:0240, площею (га) 1.5 га; 11) 1823480400:04:000:0239, площею (га) 1.5 га; 12) 1823480400:07:000:0220, площею (га) 1.5 га; 13) 1823480400:07:000:0218, площею (га) 1.5 га; 14) 1823480400:05:000:0207, площею (га) 1.5 га; 15) 1823480400:07:000:0248, площею (га) 1.5 га; 16) 1823480400:07:000:0256, площею (га) 1.5 га; 17) 1823480400:05:000:0191, площею (га) 1.5 га; 18) 1823480400:05:000:0197, площею (га) 1.5 га; 19) 1823480400:05:000:0177, площею (га) 1.5 га; 20) 1823480400:07:000:0226, площею (га) 1.5 га.
		Підставою реєстрації права приватної власності на вищевказані земельні ділянки за КСП "Барвінківське" є клопотання власника КСП "Барвінківське", витяги з Державного земельного кадастру.
		Разом з цим, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно  державним реєстратором Виконавчого комітету Овруцької міської ради внесені зміни про право власності раніше зареєстрованих за КСП "Барвінківське" земельних ділянок, а саме: зареєстровано право приватної власності за ТОВ "Барвінковське" на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1) 1823480400:06:000:0341, площею 0.34 га; 2) 1823480400:06:000:0365, площею 0.61 га; 3) 1823480400:06:000:0306, площею 1.34 га; 4) 1823480400:05:000:0165, площею 0.66 га; 5) 1823480400:05:000:0183, площею 1.5 га; 6) 1823480400:04:000:0216, площею 1.5035 га; 7) 1823480400:04:000:0225, площею 0.66 га; 8) 1823480400:04:000:0246, площею 1.32 га; 9) 1823480400:04:000:0237, площею 1.16 га; 10) 1823480400:07:000:0234, площею 1.22 га; 11) 1823480400:07:000:0228, площею 0.7 га; 12) 1823480400:07:000:0251, площею 0.5 га; 13) 1823480400:05:000:0196, площею 0.34 га; 14) 1823480400:05:000:0203, площею 1.45 га; 15) 1823480400:05:000:0164, площею 1.5 га; 16) 1823480400:05:000:0163, площею 1.5 га; 17) 1823480400:05:000:0162, площею 1.5 га; 18) 1823480400:05:000:0161, площею 1.5 га; 19) 1823480400:05:000:0160, площею 1.5 га; 20) 1823480400:05:000:0158, площею 1.5 га; 21) 1823480400:05:000:0182, площею 1.5 га; 22) 1823480400:05:000:0181, площею 1.5 га; 23) 1823480400:05:000:0180, площею 1.5 га; 24) 1823480400:05:000:0179, площею 1.5 га; 25) 1823480400:05:000:0178, площею 1.5 га; 26) 1823480400:05:000:0176, площею 1.5 га; 27) 1823480400:05:000:0175, площею 1.5 га; 28) 1823480400:05:000:0174, площею 1.5 га; 29) 1823480400:05:000:0173, площею 1.5 га; 30) 1823480400:05:000:0172, площею 1.5 га; 31) 1823480400:05:000:0171, площею 1.5 га; 32) 1823480400:05:000:0170, площею 1.5 га; 33) 1823480400:05:000:0169, площею 1.5 га;34) 1823480400:05:000:0168, площею 1.5 га; 35) 1823480400:05:000:0167, площею 1.5 га; 36) 1823480400:05:000:0166, площею 1.5 га;  37) 1823480400:07:000:0215, площею 4 га; 38) 1823480400:07:000:0214, площею 2.6845 га; 39) 1823480400:03:001:0436, площею 2 га; 40) 1823480400:03:001:0435, площею 0.4902 га; 41) 1823480400:03:001:0434, площею 2 га; 42) 1823480400:03:001:0433, площею 0.4902 га; 43) 1823480400:07:000:0213, площею 2.8609 га; 44) 1823480400:07:000:0212, площею 2.8792 га; 45) 1823480400:07:000:0211, площею 1.8075 га; 46) 1823480400:07:000:0210, площею 0.7816 га; 47) 1823480400:07:000:0208, площею 7.6159 га; 48) 1823480400:07:000:0206, площею 2.1166 га; 49) 1823480400:07:000:0205, площею 1.2384 га; 50) 1823480400:07:000:0204, площею 1.7798 га; 51) 1823480400:07:000:0209, площею 2.7856 га; 52) 1823480400:07:000:0207, площею 3.3422 га; 53) 1823480400:06:000:0291, площею 4.8969 га; 54) 1823480400:06:000:0290, площею 4.392 га; 55) 1823480400:06:000:0289, площею 6.7417 га; 56) 1823480400:06:000:0288, площею 10.7926 га; 57) 1823480400:06:000:0287, площею 1.1392 га; 58) 1823480400:06:000:0286, площею 14.4611 га; 59) 1823480400:06:000:0285, площею 2.6929 га; 60) 1823480400:06:000:0284, площею 43.9051 га; 61) 1823480400:06:000:0283, площею 15.5954 га; 62) 1823480400:06:000:0282, площею 6.52448 га; 63) 1823480400:06:000:0281, площею 4.6721 га; 64) 1823480400:05:000:0157, площею 2.9754 га; 65) 1823480400:05:000:0156, площею 10.5832 га; 66) 1823480400:05:000:0155, площею 2.2317 га; 67) 1823480400:05:000:0154, площею 30.5194 га; 68) 1823480400:05:000:0153, площею 15.0651 га; 69) 1823480400:05:000:0152, площею 11.2399 га; 70) 1823480400:05:000:0151, площею 1.9021 га; 71) 1823480400:05:000:0150, площею 2.6859 га; 72) 1823480400:04:000:0215, площею 7.7335 га; 73) 1823480400:04:000:0214, площею 5.3656 га; 74) 1823480400:04:000:0213, площею 14.6812 га; 75) 1823480400:04:000:0212, площею 2.6973 га; 76) 1823480400:04:000:0211, площею 5.6186 га; 77) 1823480400:04:000:0210, площею 1.0254 га; 78) 1823480400:04:000:0209, площею 9.8163 га; 79) 1823480400:04:000:0207, площею 21.8409 га; 80) 1823480400:04:000:0203, площею 1.5 га.
		Водночас, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що відкриття розділу та реєстрація права приватної власності КСП "Барвінківське" на вказані земельні ділянки здійснена державним реєстратором на підставі Державного акта на право колективної власності на землю СВАТ "Барвінківське" від 28.12.1998 серія ЖТ № 17-01-000001, витягів та відомостей з ДЗК, а у подальшому, на підставі розподільчого балансу від 24.05.2021, протоколу серія та номер 1 від 24.05.2021, видавник, сторони, протокол, серія та номер 6 від 24.05.2021, видавник сторони, якими спірні земельні ділянки передано ТОВ "Барвінковське" (код ЄДРПОУ 44313648), державним реєстратором внесено зміни про реєстрацію набуття права на них товариством.
		Під процесуальним керівництвом Коростенської окружної прокуратури СВ відділення поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області розслідується кримінальне провадження № 42022062350000204 від 14.10.2022 за ч. 4  ст. 190 КК України  за фактом заволодіння у квітні 2021 року невстановленими посадовими особами КСП "Барвінківське" (код ЄДРПОУ 05396072), шляхом обману 280 земельними ділянками площею 741,2709 га, та подальшої передачі тими ж особами в листопаді 2021 року 105 земельних ділянок площею 396,2714 га за розподільчим балансом в статутний фонд ТОВ "Барвінковське" (код ЄДРПОУ 44313648), чим заподіяно значної шкоди Чоповицькій територіальній громаді в особливо великому розмірі.
		Також з Інформації з Державного реєстру речових прав вбачається, що згідно з договором оренди від 01.09.2021 передано в користування ТОВ "Фером Барвінки" (код ЄДРПОУ 37869444) строком на 10 років земельні ділянки за кадастровими номерами 1823480400:04:000:0218 та 1823480400:04:000:0230.
		Предметом позову у дані справі є вимоги прокурора в інтересах позивачів до відповідачів про витребування земельних ділянок згідно переліку у прохальній частині позовної заяви на підставі ст.ст.  387,  388 ЦК України.
		Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що з належних членам СВАТ "Барвінківське" на праві колективної власності земель 1971,5 га (без урахування 187,3 га земель загального користування), з яких 1515,04 га - пайовий фонд, 444,37 га - передано до земель запасу Барвінківської сільської ради, 12,05 га  - віднесено до земель загального користування (запроектовані дороги). Тобто відносно всіх земель СВАТ "Барвінківське", що не увійшли до пайового фонду, членами СВАТ прийнято вичерпне рішення з подальшим прийняттям відповідного розпорядження Малинської РДА. Також суди не встановили обставин правонаступництва від СВАТ "Барвінківське" до КСП "Барвінківське". Відтак, суди зазначили, що земельнi ділянки, які були переданi до земель запасу Барвінківської сільської ради паюванню та розподілу не підлягали, у колективній власностi не залишалися, вiдповiдно і у власність КСП "Барвінківське" не могли бути передані. За таких обставин, у 2021 році КСП "Барвінківське" неправомірно зареєструвало право приватної власності на спірні земельні ділянки комунальної власності, так як і в подальшому відповідач-2 - ТОВ "Барвінковське". А тому, виходячи з наведених висновків, неправомірною є передача згідно з договором оренди від 01.09.2021 в користування ТОВ "Фером Барвінки" строком на 10 років земельних ділянок за кадастровими номерами 1823480400:04:000:0218 та 1823480400:04:000:0230. З огляду на викладене суди витребували земельні ділянки у відповідачів згідно з переліком, наведеним у прохальній частині позовної заяви на підставі ст.ст.  387,  388 ЦК України.
		Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Барвінковське" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на те, що:
		- процес реорганізації СВАТ у КСП  здійснювався під контролем держави, до правонаступника перейшла вся сукупність прав і обов`язків, в тому числі збережено ідентифікаційний код підприємства, а тому право власності на земельні ділянки набуто законно;
		- факт перереєстрації СВАТ під час перетворення у КСП підтверджується документами, що знаходяться у матеріалах справи. Скаржник також посилається на постанову Господарського суду Житомирської області від 06.09.2007 у справі № 6/1675, в якій суд визнав факт правонаступництва СВАТ за КСП на підставі наданих прокурором документів про правонаступництво; замінив відповідача - СВАТ "Барвінківське" правонаступником - КСП "Барвінківське";
		- якщо б СВАТ "Барвінківське" було ліквідовано, були б створені відповідна комісія та документи, передбачені для процесу ліквідації. Проте, в даному випадку, СВАТ "Барвінківське" було реорганізовано шляхом перетворення, на підтвердження чого зберігся ідентифікаційний код. Посилання суду на п. 21  Перехідних положень Земельного кодексу України  є безпідставним при розгляді зазначених правовідносин;
		- станом на 2005 рік СВАТ "Барвінківське" не було реорганізовано, а  ст. 140 ЗК України  (в редакції від 01.01.2005), визначала підстави припинення права власності на  земельну ділянку. Жодна з умов  ст. 140 ЗК України  не знайшла свого відображення;
		- оскільки акціонери СВАТ "Барвінківське" вирішили здійснити реорганізацію СВАТ у КСП із землею колективної власності, яка за своєю суттю є землею приватної власності колективу, від імені якого розпоряджається вищий орган, то КСП "Барвінківське" мало повне право розпоряджатись нею, адже  Закон України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"  гарантує недопустимість втручання держави у здійснення господарських функцій колективного сільськогосподарського підприємства, обмеження його права та інтересів з боку органів державної влади і управління. А відповідно до ст. 8 вищевказаного Закону підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами власності через загальні збори членів підприємства. Тому всі наступні дії КСП були законними і вчинені у передбаченому порядку.
		Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме: 
		1)          судами не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.02.2022 у справі № 906/707/19, від 15.02.2022 у справі № 906/621/19, від 01.02.2022 у справі № 906/710/19, від 01.02.2022 у справі № 906/704/19, від 26.01.2022 у справі №906/622/19, від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, відповідно до яких стаття 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року як одну з форм припинення юридичної особи визначала реорганізацію шляхом: злиття, поділу або приєднання, (частина 1). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до новостворених юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію (частина 2). Одночасно стаття 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в аналогічній редакції) додатково визначала одним із способів реорганізації юридичної особи також перетворення та одночасно передбачала, що у разі реорганізації шляхом перетворення до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Також за змістом цієї норми підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. Відтак,  зміна організаційно-правової форми підприємства у процедурі приватизації не мала наслідком припинення його діяльності, а мала таким наслідком його реорганізацію (з перереєстрацією) з набуттям правонаступником прав та обов`язків приватизованого державного підприємства;
		2)          наявні підстави відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19, де зазначено, що «передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок». Необхідність відступлення від наведеного висновку полягає в тому, що при переданні земель колективної власності, які не підлягали паюванню, правонаступнику юридичної особи (суб`єкта колективної власності на землю) права членів КСП не порушуються, оскільки: у кожного з них залишилося право на земельну частку (пай), яке може бути вільне реалізоване; у кожного з них залишається право на майновий пай, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» «майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам». Припинення членства в КСП не впливає на обсяг цих прав; працюючим членам КСП гарантується захист їхніх трудових прав (реорганізація сама по собі не є підставою для розірвання трудового договору); корпоративні права (право на управління юридичною особою) не порушуються, оскільки рішення про реорганізацію (шляхом перетворення), приймається самими членами КСП шляхом вільного волевиявлення на загальних зборах (вищий орган управління КСП). Таким чином наведений у постанові Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19 правовий висновок є правильним тільки у випадку передання сільськогосподарських угідь, які були розпайовані або підлягали паюванню. Без цього уточнення даний висновок залишає відкритим питання долі земельних ділянок, які не підлягали паюванню, в разі реорганізації КСП (КСП не може вважатися їхніх власником, оскільки вже реорганізовано; припинення права власності не відбувається через відсутність визначених законом підстав для цього; права на землю до правонаступника не переходять).
		Також наявні підстави відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 13.09.2022 у справі №925/461/21, де зазначено, що «...автоматичного переходу об`єктів права колективної власності у приватну власність у зв`язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало. У контексті зазначеного необхідно враховувати правовий режим права колективної власності та права приватної власності, які є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (статті 7, 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (статті 316-319 ЦК України)». Необхідність відступлення від цього висновку полягає в тому що пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України унормовано, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Тобто вказана норма гарантує чинність прав, які виникли на підставі закону, що діяв до набрання чинності Земельним кодексом України. Водночас, у статті 140 Земельного кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав для припинення права власності на землю: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної  необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк. Колективна власність на землю є різновидом приватної власності. Це випливає того, що, на момент перетворення СВАТ «Барвінківське» відносини власності регулювалися Законом України «Про власність». Згідно зі статтею 11 останнього «Суб`єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства». Тобто приватна власність розглядалася виключно як власність фізичних осіб. В той же час «Суб`єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об`єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об`єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами» (ст.21 Закону України «Про власність»). Тобто власність юридичних осіб приватного права розглядалася як колективна. Тому цілком нормальним був перехід права колективної власності (на тому самому титулі) до правонаступника. З набранням чинності ЦК України власність юридичних осіб приватного права стала розглядатися як приватна вже в силу закону. Якщо допустити протилежне, це означатиме необхідність припинення права власності всіх юридичних осіб приватного права, які набули його до 01.01.2004 (дати набрання чинності ЦК України), оскільки до цієї дати вони володіли майном на праві колективної власності;
		3)          відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо можливості набуття права власності на землі сільськогосподарського призначення шляхом правонаступництва. Необхідність такого висновку Верховного Суду пояснюється тим, що: в Україні через процедуру реорганізації пройшло близько 12000 колективних сільськогосподарських підприємств. Значна частина правонаступників КСП була реорганізована повторно; на час масової реорганізації КСП (перша половина 2000 року) не було детально врегульоване питання переходу чи припинення прав на землю; чинне на момент реорганізації більшості КСП законодавство не передбачало припинення прав на землю внаслідок такої реорганізації; правовстановлюючі документи на землю (державні акти на право колективної власності на землю та на право постійного користування землею) не переоформлялися ані при реорганізації КСП (поділі чи перетворенні в юридичні особи інших організаційно-правових форм), ані при виділенні земельних часток (паїв) їх власникам в натурі; зміни в земельному законодавстві в 2019-2021 роках (зміна регулювання колективної власності на землю, передача земель державної власності в комунальну власність, поширення ринкових правовідносин на землі сільськогосподарського призначення тощо) призвело до істотного збільшення кількості земельних спорів, пов`язаних з землями колективної власності.
		Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.10.2024 (з метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду зазначеної касаційної скарги у справі №906/844/23, колегія суддів вважала за необхідне призначити її розгляд у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав) та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 27.08.2024.
		До Верховного Суду 19.08.2024 від Чоповицької селищної ради надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність викладених у них висновків.
		До Верховного Суду 02.09.2024 від   Керівника Коростенської окружної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий поза межами строку, встановленого в ухвалі від 07.08.2024, у зв`язку з чим він залишається без розгляду як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку.
		Також до Верховного Суду 03.10.2024 від Чоповицької селищної ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника.
		Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		У касаційній скарзі відповідач оскаржує судові рішення у цій справі з підстави, зокрема, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає про наявність підстав для відступлення Верховним Судом під час розгляду цієї справи від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19, де зазначено, що «передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок» та від 13.09.2022 у справі №925/461/21, де зазначено, що «...автоматичного переходу об`єктів права колективної власності у приватну власність у зв`язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало. У контексті зазначеного необхідно враховувати правовий режим права колективної власності та права приватної власності, які є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (статті 7, 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (статті 316-319 ЦК України)».
		Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		Згідно з абз. 3 п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
		Верховний Суд звертає увагу, що підставою касаційного оскарження судових рішень є обґрунтована необхідність відступлення від висновку саме щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
		З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити належне обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
		Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
		У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v.United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
		Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
		Таким чином, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
		Проте скаржник у касаційній скарзі у контексті положень п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України не навів вагомих і достатніх аргументів, які би дійсно свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків Верховного Суду у перелічених ним постановах, а саме не доведено наявності причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту). Аргументи скаржника у відповідній частині фактично ґрунтуються на власному тлумаченні скаржником норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, та власних запереченнях висновків Верховного Суду, викладених у вказаних скаржником постановах; у свою чергу вони не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, вміщеної в таких постановах та зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення вимог заявленого позову.
		Так судами обох інстанцій у справі № 906/844/23 встановлено, що з належних членам СВАТ "Барвінківське" на праві колективної власності земель 1971,5 га (без урахування 187,3 га земель загального користування), з яких 1515,04 га - пайовий фонд, 444,37 га - передано до земель запасу Барвінківської сільської ради, 12,05 га  - віднесено до земель загального користування (запроектовані дороги). Тобто відносно всіх земель СВАТ "Барвінківське", що не увійшли до пайового фонду, членами СВАТ прийнято вичерпне рішення з подальшим прийняттям відповідного розпорядження Малинської РДА. Тобто фактично розпаювання земель, які підлягали розпаюванню між акціонерами СВАТ відбувалось ще у 2005 році до реєстрації КСП "Барвінківське", а інші землі, які не увійшли до пайового фонду, бути передані до земель запасу.
		Відповідно до  ст. 3 ЗК України  (тут і далі в редакції, чинній на час видачі державного акта на право колективної власності на землю), власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.
		Суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (ст. 5 ЗК України).
		Відповідно до ст. ст. 22,  23 ЗК України, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.
		Колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підприємство є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку та може мати печатки (ст. 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
		Відповідно до ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.
		Положення ч. 2, 3 ст. 8 цього Закону встановлюють, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.
		Статтею 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" унормовано, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених ЗК України.
		З огляду на вищевикладені норми права, хоча колективне сільськогосподарське підприємство і визначалося як суб`єкт права власності, за яким може бути зареєстровано майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, однак, власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 906/987/21.
		Статтею 28 Закону України Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачено, що право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі, добровільної відмови від земельної ділянки; відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів; викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб; припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 цього Кодексу.
		Редакція ЗК України, яка набула чинності 01.01.2002, передбачала, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
		Із набранням чинності ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
		Починаючи з моменту отримання СВАТ "Барвінківське" землі у колективну власність, а також станом на момент реєстрації КСП "Барвінківське" та реєстрації права приватної власності відповідача на спірні земельні ділянки залишалися чинними положення статті 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", якими передбачено, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.
		Водночас, відповідач, реєструючи право власності на підставі державного акта про право колективної власності на землю, виданого СВАТ "Барвінківське", не дотримався порядку, передбаченого ст. 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", а саме прийняття загальними зборами членів підприємства, зборами уповноважених або створеним ними органом управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном, рішення про передання землі, що залишилась у колективній власності підприємства, саме у приватну власність та саме відповідачу.
		Окрім того, відповідно до п. 1, 2 Указу Президента України №720/95 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" паюванню  підлягають  сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі  створеним  на  базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств  здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній  власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства  без  виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право  на  земельну  частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери,  які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		Згідно з п. 5, 6 даного Указу видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного  в Україні  зразка  та  їх  реєстрація  провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу  власника земельної частки  (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства  за  його  заявою  здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на  земельну  ділянку  сертифікат  на  право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.
		За змістом ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (тут і далі - у редакції, чинній у період здійснення паювання)  право на земельну частку (пай) мають, зокрема: колишні члени  колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших  державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа,  які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці  права  на  земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні  особи  України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).
		Основним документом,  що посвідчує право на  земельну  частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай),  виданий районною (міською) державною адміністрацією (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
		Як встановлено судами обох інстанцій, в матеріалах справи міститься Список громадян Барвінківської сільської ради, яким необхідно виготовити державні акти на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів на земельні частки (паї) із земель СВАТ "Барвінківське", в якому вказано 678 членів СВАТ із зазначенням серій і номерів сертифікатів на земельні ділянки, та який затверджений головою Барвінківської сільської ради.
		В той же час, статтею 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).
		Розпорядженням № 272 від 04.06.2004 голови Малинської РДА надано дозвіл НВФ "Нові Технології" на розробку проекту землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) СВАТ "Барвінківське".
		Рішенням Барвінківської сільської ради від 05.08.2005 погоджено розроблену технічну документацію щодо організації територій земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель СВАТ "Барвінківське", якою передбачено, що площа сільськогосподарських угідь, яка підлягає розпаюванню складає 1515,04 га, в тому числі ріллі - 1181,54 га, багаторічних насаджень - 3,70 га, сіножаті - 200,43 га, пасовища - 129,3 га. Вказаним рішенням сільської ради погоджено припинення права колективної власності на земельні ділянки загальною площею 456,46 га (в тому числі 12,05 га під проектування під`їзних шляхів) та передано до земель запасу сільської ради 444, 41 га.
		Розпорядженням голови Малинської РДА від 23.08.2005 № 305, зокрема пунктом 5, погоджено проектно-технічну документацію із землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель реформованого сільськогосподарського підприємства СВАТ "Барвінківське" та пунктом 6 розпорядження згідно з додатком № 4, припинено право колективної власності на загальну площу 456, 46 га, в тому числі: рілля - 163,46 га; сіножаті - 119, 07 га, пасовища - 173, 93 га; з них передано до земель запасу Барвінківської сільської ради земельні ділянки загальною площею 444,37 га, в тому числі: 177,44 га - чагарники; 170,16 га - боліт; 59,90 га - громадський випас; 12,49 га  землі, які недоцільно використовувати, 18,50 га - ділянок ріллі, 5,88 га - сіножатей під прибережні захисні смуги (згідно акту обстеження) та віднесено до земель загального користування запроектовані дороги площею 12,05 га.
		З огляду на викладене, судами встановлено, що з належних членам СВАТ "Барвінківське" на праві колективної власності земель 1971,5 га (без урахування 187,3 га земель загального користування), з яких 1515,04 га - пайовий фонд, 444,37 га - передано до земель запасу Барвінківської сільської ради, 12,05 га  - віднесено до земель загального користування (запроектовані дороги). Тобто відносно всіх земель СВАТ "Барвінківське", що не увійшли до пайового фонду, членами СВАТ прийнято вичерпне рішення з подальшим прийняттям відповідного розпорядження Малинської РДА.
		Також суд апеляційної інстанції зазначив, що передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок з посилання на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.
		Відтак, судами достеменно встановлено, що відносно всіх земель СВАТ "Барвінківське", що не увійшли до пайового фонду, членами СВАТ прийнято вичерпне рішення з подальшим прийняттям відповідного розпорядження Малинської РДА, і відповідач, реєструючи право власності на підставі державного акта про право колективної власності на землю, виданого СВАТ "Барвінківське", не дотримався порядку, передбаченого ст. 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", а саме прийняття загальними зборами членів підприємства, зборами уповноважених або створеним ними органом управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном, рішення про передання землі, що залишилась у колективній власності підприємства, саме у приватну власність та саме відповідачу.
		При цьому  скаржник не пояснив, а суди не встановили, яким чином у  СВАТ «Барвінківське» могли залишитися спірні землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані. При цьому передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок.
		З огляду на викладені обставини колегія суддів відхиляє посилання скаржника на положення ст.ст. 140, 142 ЗК України про процедуру відмови підприємства від земель, оскільки спірні землі ніколи не належали КСП "Барвінковське".
		Враховуючи викладене та беручи до уваги, що скаржник в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не навів вагомих і достатніх аргументів, які би дійсно свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків Верховного Суду у перелічених ним постановах, і аргументи скаржника у відповідній частині фактично ґрунтуються на власному тлумаченні скаржником норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, та власних запереченнях висновків Верховного Суду, викладених у вказаних скаржником постановах, колегія суддів зазначає, що в даному випадку така підстава касаційного оскарження не підтвердилась. 
		Крім цього, у касаційній скарзі відповідач посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо можливості набуття права власності на землі сільськогосподарського призначення шляхом правонаступництва. Необхідність такого висновку Верховного Суду пояснюється тим, що: в Україні через процедуру реорганізації пройшло близько 12000 колективних сільськогосподарських підприємств. Значна частина правонаступників КСП була реорганізована повторно; на час масової реорганізації КСП (перша половина 2000 року) не було детально врегульоване питання переходу чи припинення прав на землю; чинне на момент реорганізації більшості КСП законодавство не передбачало припинення прав на землю внаслідок такої реорганізації; правовстановлюючі документи на землю (державні акти на право колективної власності на землю та на право постійного користування землею) не переоформлялися ані при реорганізації КСП (поділі чи перетворенні в юридичні особи інших організаційно-правових форм), ані при виділенні земельних часток (паїв) їх власникам в натурі; зміни в земельному законодавстві в 2019-2021 роках (зміна регулювання колективної власності на землю, передача земель державної власності в комунальну власність, поширення ринкових правовідносин на землі сільськогосподарського призначення тощо) призвело до істотного збільшення кількості земельних спорів, пов`язаних з землями колективної власності.
		Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
		Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
		Водночас у касаційній скарзі скаржник обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не посилається на відсутність висновку Верхового Суду щодо питання застосування конкретних норм права, а лише звертає увагу на те, що необхідно сформувати висновок щодо можливості набуття права власності на землі сільськогосподарського призначення шляхом правонаступництва.
		При цьому скаржник не конкретизував (з посиланням на особливості фактичних обставин справи), зміст правовідносин, висновок щодо яких конкретних норм права відсутній, яким чином та які конкретні норми права мають бути застосовані до спірних правовідносин. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що в цьому разі відсутні підстави для формування будь-якого висновку Верховного Суду, а тому підстава касаційного оскарження, передбачена у п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України також не підтвердилася. У цілому касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, доводи скаржника зводяться до надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.
		Верховний Суд також вважає за необхідне зазначити, що суди обох інстанцій правильно виходили з того, що за приписами ст. 37 ЦК Української РСР (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.
		Згідно з положеннями ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, чинній до 01.01.2004) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні, ліквідація та реорганізація яких (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з Державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.
		Статтею 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" встановлено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду; при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.
		Верховний Суд у п. 6.19 постанови від 19.07.2023 у справі № 906/987/21 дійшов висновку, що відповідно до ст. 37 ЦК УРСР, ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення.
		Проте судами обох інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять розподільчих та передавальних актів від СВАТ до КСП, і вказаного скаржником не спростовано.
		У постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №925/461/21 міститься висновок про те, що автоматичного переходу об`єктів права колективної власності у приватну власність у зв`язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало; у контексті зазначеного необхідно враховувати правовий режим права колективної власності та права приватної власності, які є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (ст. 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (ст. 316-319 ЦК України (подібні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 924/250/19). 
		При цьому судами зазначено, що збереження того ж ідентифікаційного коду за КСП "Барвінківське", що і у СВАТ "Барвінківське" також не може бути підставою виникнення правонаступництва, оскільки відповідно до п. 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 за № 118, ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.
		Вказана позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 з аналогічними спірними правовідносинами, від 21.12.2021 у справі № 917/258/19, від 21.09.2021 у справі № 925/1176/20.
		Навіть при наявності записів в статутах підприємств про те, що КСП "Барвінківське" є правонаступником СВАТ "Барвінківське"  також не може вважатись законною підставою для виникнення правонаступництва та не може бути підставою для реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки, що були частиною земель, які згідно з державним актом належали на праві колективної власності на землю членам СВАТ "Барвінківське". Статут підприємства є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою для правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону. Вказана позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19. А відтак, є безпідставними посилання, як на підставу виникнення правонаступництва, на положення п. 1.4. статуту КСП "Барвінківське", в якому зазначено, що КСП є правонаступником СТОВ.
		Щодо доводів скаржника відносно визнання Господарським судом Житомирської області факту правонаступництва від СВАТ до КСП в постанові від 06.09.2007 у справі № 6/1675, то суди правильно зазначили, що дана постанова не є преюдицією для розгляду даної справи, оскільки вона не містить встановлених судом обставин щодо обсягу та складових набутих прав, обставини правонаступництва на підставі первинних документів не досліджувалися, а однаковість ідентифікаційних кодів СВАТ та КСП та наявність відповідного запису в Статуті СВАТ, згідно з правовими висновками, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №  907/29/19, не є підтвердженням правонаступництва.
		Крім цього, обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо. 
		Відповідно до ч. ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
		Таким чином, висновок суду про наявність правонаступництва є правовою оцінкою, яка не має преюдиційного значення. Відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
		Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (аналогічну правову позицію викладено у пункті 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
		Велика Палата Верховного Суду в пункті 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі №907/29/19, формулюючи висновок щодо необхідності чіткого розмежування обставин, що мають преюдиціальне значення, та правової оцінки судом обставин, зазначила, що  обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком суду першої інстанції про те, що постанова Господарського суду Житомирської області від 06.09.2007 у справі №  6/1675 не має преюдиційного значення, оскільки така постанова суду передусім є наслідком надання судом правової оцінки певному факту при розгляді іншої справи, але не свідчить про встановлення фактів, що мають преюдиціальне значення в розумінні ч. 4  ст. 75 ГПК України.
		Також колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від  у справі № 907/29/19, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП «8 Березня» шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП « 8 Березня» автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. 
		Колегія суддів враховує цей висновок у розглядуваній справі (№ 906/844/23) та зазначає, що судами обох інстанцій не встановлено відповідних обставин, що колишні члени СВАТ "Барвінківське" автоматично стали учасникам КСП "Барвінківське".
		За викладеного, суди не встановили обставин правонаступництва від СВАТ "Барвінківське" до КСП "Барвінківське", і Верховний Суд не вбачає у вказаних висновках порушень судами норм матеріального чи процесуального права, зокрема, в частині дослідження наявних у матеріалах справи доказів. В свою чергу, доводи скаржника в частині правонаступництва зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою наявних у матеріалах справи доказів, проте відповідно до ст. 300 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
		Також скаржник посилається на те, що судами не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.02.2022 у справі № 906/707/19, від 15.02.2022 у справі № 906/621/19, від 01.02.2022 у справі № 906/710/19, від 01.02.2022 у справі № 906/704/19, від 26.01.2022 у справі №906/622/19, від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, відповідно до яких стаття 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року як одну з форм припинення юридичної особи визначала реорганізацію шляхом: злиття, поділу або приєднання, (частина 1). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до новостворених юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов 'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію (частина 2). Одночасно стаття 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в аналогічній редакції) додатково визначала одним із способів реорганізації юридичної особи також перетворення та одночасно передбачала, що у разі реорганізації шляхом перетворення до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Також за змістом цієї норми підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. Відтак,  зміна організаційно-правової форми підприємства у процедурі приватизації не мала наслідком припинення його діяльності, а мала таким наслідком його реорганізацію (з перереєстрацією) з набуттям правонаступником прав та обов`язків приватизованого державного підприємства.
		Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
		Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
		Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)
		При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
		На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
		Водночас у вказаних справах (№ 906/707/19, № 906/621/19, № 906/710/19, справі № 906/704/19, №906/622/19, № 906/620/19) предмет спору стосувався права постійного користування землями водного фонду, а також зміни організаційно-правової форми державного підприємства у процесі приватизації. Крім того, у вказаних справах судами встановлені інші фактичні обставини, спір виник щодо інших правовідносин.
		Відтак, колегія суддів доходить висновків, що правовідносини у розглядуваній справі та тих, на висновки Верховного Суду у яких посилається скаржник в якості підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не є подібними.
		Верховний Суд також вважає за необхідне зауважити, що у п. 6.19 постанови від 19.07.2023 у справі № 906/987/21 Суд дійшов висновку, що відповідно до ст. 37 ЦК УРСР, ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення. Проте судами обох інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять розподільчих та передавальних актів від СВАТ до КСП, і вказаного скаржником не спростовано.
		До того ж судами встановлено, що відносно всіх земель СВАТ "Барвінківське", що не увійшли до пайового фонду, членами СВАТ прийнято вичерпне рішення з подальшим прийняттям відповідного розпорядження Малинської РДА, і відповідач, реєструючи право власності на підставі державного акту про право колективної власності на землю, виданого СВАТ "Барвінківське", не дотримався порядку, передбаченого ст. 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство". При цьому  скаржник не пояснив, а суди не встановили, яким чином у  СВАТ «Барвінківське» могли залишитися спірні землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані. 
		За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи про правонаступництво КСП «Барвінківське» щодо прав на землі, на підтвердження яких був виданий державний акт про право колективної власностi на землю у 1998 році, та відповідно, про наявність правових підстав для реєстрації за собою права приватної власності на землі КСП.
		Наведеним спростовується посилання скаржника на помилкове застосування судами пункту 21 Перехідних положень ЗК України, оскільки земельні ділянки, які є предметом спору, не перебували у власності відповідача.
		Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
		Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. 
		Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
		У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. 
		До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. 
		Суд нагадує, що вирази "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним. 
		Крім того, суттєвим є той факт, що застосовне національне право відповідає поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom"). 
		Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine").
		Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. 
		У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п. 31).
		Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція, викладена в ухвалі ОП КГС від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
		З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України порушеного за касаційною скаргою за підставою, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.
		За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів обох інстанцій, що земельнi ділянки, що були переданi до земель запасу Барвінківської сільської ради паюванню та розподілу не підлягали, у колективній власностi не залишалися, вiдповiдно і у власність КСП "Барвінківське" не могли бути передані. За таких обставин, у 2021 році КСП "Барвінківське" неправомірно зареєструвало право приватної власності на спірні земельні ділянки комунальної власності, так як і в подальшому відповідач-2 - ТОВ "Барвінковське". А тому, виходячи з наведених висновків, неправомірною є передача згідно з договором оренди від 01.09.2021 в користування ТОВ "Фером Барвінки" строком на 10 років земельних ділянок за кадастровими номерами 1823480400:04:000:0218 та 1823480400:04:000:0230. З огляду на викладене, обґрунтованими є вимоги прокурора про витребування земельних ділянок відповідно до переліку у прохальній частині позовної заяви на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України. Відтак, підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційному провадженні з підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 2, 3. ч. 2 ст. 287 ГПК України, немає, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржені постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів підлягають залишенню без змін. В свою чергу, в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційне провадження підлягає закриттю.
		Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржені судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.
		Керуючись ст.ст. 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінковське" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду Житомирської області від 26.02.2024 у справі № 906/844/23, порушене на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, закрити. 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінковське" в частині підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, залишити без задоволення.
		Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду Житомирської області від 26.02.2024 у справі № 906/844/23 залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий  суддя                                                                       Могил С.К.   
		Судді:                                                                                              Волковицька Н.О.
		                                                                                                        Случ О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...