Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/17223/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано для оприлюднення: 30.10.2024. Зареєстровано: 31.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2024.
Дата набрання законної сили: 30.10.2024
Номер судового провадження: К/990/2589/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 440/17223/21
		адміністративне провадження № К/990/2589/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
		суддів:                     Єзерова А.А., Берназюка Я.О.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року (головуючий суддя Гіглава О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року (головуючий суддя Бегунц А.О., судді: Курило Л.В., Рєзнікова С.С.) у справі № 440/17223/21 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		І. РУХ СПРАВИ
		10 грудня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської міської ради Полтавської області (далі - відповідач), у якому просив:
		визнати протиправною бездіяльність Полтавської міської ради, яка полягає у невирішенні питання про надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) або про відмову у наданні у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області;
		зобов`язати Полтавську міську раду у спосіб, порядок та строк, передбачений законодавством України, розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 29 червня 2021 року про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року позов задоволено.
		Визнано протиправною бездіяльність Полтавської міської ради щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 29 червня 2021 року та неприйняття рішення за результатами її розгляду на підставі статей 118 та 122 Земельного кодексу України.
		Зобов`язано Полтавську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 червня 2021 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та за результатами її розгляду по суті прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, яке оформити у формі рішення згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року у справі № 440/17223/21 скасовано в частині зобов`язання Полтавської міської ради у спосіб, порядок та строк, передбачений законодавством України, розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 29.06.2021 про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
		Прийнято в цій частині постанову, якою зобов`язати Полтавську міську раду у спосіб, порядок та строк, передбачений законодавством України, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 29.06.2021 про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та прийняти рішення, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України. 
		В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 у справі №440/17223/21 залишено без змін.
		23 січня 2023 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду надійшла касаційна скарга відповідача, який просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
		14 лютого 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
		Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
		 
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
		Позов обґрунтований тим, що позивач звернувся до Полтавської міської ради із заявою від 29 червня 2021 року про передання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Валківської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту відповідно до графічних матеріалів (номер земельної ділянки 9).
		Листом Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру Виконавчого комітету Полтавської міської ради № 0104-01.207/1964 від 30 липня 2021 року повідомлено позивача, що питання щодо його заяви буде винесено на розгляд постійних комісій Полтавської міської ради. 
		На час подання позову заява позивача відповідачем не розглянута та рішення за результатами такого розгляду не прийнято всупереч положенням Земельного кодексу України (далі також ЗК України) та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Відповідач у відзиві на позов зазначив, що на момент звернення позивача до Полтавської міської ради із заявою від 29 червня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність земельна ділянка, яка згідно графічних матеріалів входить в межі сформованої земельної ділянки площею 22,7208 га з кадастровим номером 5324080300:00:001:0012, не перебувала у комунальній власності Полтавської міської територіальної громади та у відповідача були відсутні повноваження на розпорядження такою земельною ділянкою. 
		Водночас зауважив, що земельна ділянка площею 22,7208 га з кадастровим номером 5324080300:00:001:0012 є державною власністю та між Приватною агрофірмою «Подоляка» та Полтавською районною державною адміністрацією зареєстрований договір про встановлення земельного сервітуту від 07 листопада 2011 року строком дії до 07 листопада 2021 року.
		У відповіді на відзив позивач зазначив про безпідставність доводів відповідача та наявність у відповідача повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою відповідно до положень пункту 24 розділу Х Земельного кодексу України.
		У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що право комунальної власності на земельну ділянку площею 22,7208 га з кадастровим номером 5324080300:00:001:0012 не зареєстровано, а тому у відповідача відсутні повноваження щодо вирішення по суті порушеного у заяві позивача питання.
		 
		ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Полтавської міської ради із заявою від 29 червня 2021 року (вх. № П04.1.1-11/6412 від 02 липня 2021 року), в якій просив передати у власність земельну ділянку орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства та надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Валківської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту відповідно до графічних матеріалів (номер земельної ділянки 9). До вказаної заяви додав копії паспорта та ідентифікаційного номеру, довіреності, заяву-згоду землекористувача та графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
		Листом Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру Виконавчого комітету Полтавської міської ради № 0104-01.207/1964 від 30 липня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено, що за дорученням першого заступника міського голови його заява стосовно передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га та, відповідно, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки на території Валківського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади за межами населених пунктів, яка входить в межі сформованої земельної ділянки площею 22,7208 га з кадастровим номером 5324080300:00:001:0012, розглянута управлінням в межах його повноважень та дане питання буде винесене на розгляд постійних комісій Полтавської міської ради.
		Не погодившись з бездіяльністю Полтавської міської ради щодо не вирішення питання про надання або про відмову у наданні у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Валківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		 
		ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що лист Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру Виконавчого комітету Полтавської міської ради № 0104-01.207/1964 від 30 липня 2021 року за змістом та формою не може вважатися відмовою або залишенням заяви без розгляду в розумінні статті 118 ЗК України.
		Водночас зауважив, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
		За позицією суду першої інстанції, має місце протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді по суті заяви позивача від 29 червня 2021 року та неприйнятті жодного із рішень, які передбачені статтею 118 ЗК України.
		Посилання відповідача на відсутність у нього повноважень щодо вирішення питання, порушеного позивачем у заяві від 29 червня 2021 року, та на те, що разом із заявою про надання дозволу позивач повинен був надати докази на підтвердження того, що запитувана земельна ділянка перебуває у комунальній власності та є вільною, суд першої інстанції визнав безпідставними, оскільки вказані обставини жодним чином не позбавляють відповідача обов`язку у визначений чинним законодавством строк винести заяву позивача від 29 червня 2021 року на розгляд сесії та ухвалити за наслідками її розгляду відповідне рішення.
		Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду по суті заяви позивача від 29 червня 2021 року та неприйняття рішення за результатами її розгляду на підставі статей 118 та 122 ЗК України та зобов`язав відповідача розглянути заяву позивача від 29 червня 2021 року та за результатами її розгляду по суті прийняти рішення відповідно до статті 118 ЗК України, яке оформити у формі рішення згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання, зазначив, що у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки останнім не прийнято рішення визначеного положеннями статті 118 ЗК України.
		З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо необхідності зобов`язання Полтавську міську раду у спосіб, порядок та строк, передбачений законодавством України, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 червня 2021 року про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
		 
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
		В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає про незастосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме підпункту 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (заборона під час дії воєнного стану на надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель комунальної власності у приватну власність); пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки).
		Наполягає на порушенні норм процесуального права, а саме прийняття судами попередніх інстанцій рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі: розробника (користувача) сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 5324080300:00:001:0012, площею 22,7208 га (Приватна агрофірма «Подоляка») та особи, яка розглянула заяву позивача (Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру).
		У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що надання відповіді у формі рішення є обов`язком суб`єкта владних повноважень.
		Вважає, що відсутність рішення сесії ради свідчить про неприйняття суб`єктом владних повноважень жодного рішення з передбачених законодавством.
		Також зазначає, що до заяви позивача було долучено нотаріальне погодження землекористувача на виділення позивачу земельної ділянки. Тобто, на думку позивача, землекористувач ПАФ «Подоляка» не тільки обізнаний про відповідне клопотання, але й висловив свою позицію, яка полягає у погодженні отримання позивачем землі.
		Водночас наголошує, що залучення Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру для участі у справі не має жодної правової підстави, оскільки відповідно до закону розгляд клопотання позивача відноситься до виключної компетенції відповідача.
		 
		VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
		За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
		Згідно зі статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
		Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
		За змістом пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
		Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		Частиною сьомою цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. 
		Зміст вищенаведених норм свідчить про те, що будь-який громадянин України має право звернутися до уповноваженого органу із клопотанням та визначеними законодавством документами про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку. 
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
		Отже, Земельним кодексом України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або мотивовану відмову в наданні дозволу.
		Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акта.
		Питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (пункт 34 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі також Закон № 280/97-ВР).
		За змістом статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
		Частинами першою, другою статті 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
		Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі               № 820/688/17 наголосила, що рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не може відповідати критеріям, установленим частиною третьою статті 2 КАС України, якщо не надає чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до Полтавської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Валківської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту відповідно до графічних матеріалів (номер земельної ділянки 9), до якої додав графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, однак така заява на пленарному засіданні Полтавської міської ради по суті не розглянута та відповідного рішення за результатами такого розгляду не прийнято.
		Судом першої інстанції зазначено, що лист Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру Виконавчого комітету Полтавської міської ради № 0104-01.207/1964 від 30 липня 2021 року за змістом та формою не може вважатися відмовою або залишенням заяви без розгляду в розумінні статті 118 ЗК України.
		Судом апеляційної інстанції зауважено, що в межах даної справи позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою (клопотанням), за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.
		У постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 1640/2469/18 Верховний Суд зазначив, що листи є проміжними відповідями на звернення, які не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися відмовою у розумінні закону.
		Отже, у спірних правовідносинах, відповідач з передбачених законодавством рішень у спосіб, встановлений законом (питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях ради) не прийняв.
		Тобто, має місце факт ухилення суб`єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов`язків.
		Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 346/5791/16-а.
		Відсутність належним чином оформленого рішення Полтавської міської ради про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, незважаючи на надсилання заявнику листа, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
		За такого правого регулювання та встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 29 червня 2021 року та неприйняття рішення за результатами її розгляду на підставі статей 118 та 122 ЗК України.
		Стосовно вимоги зобов`язати Полтавську міську раду у спосіб, порядок та строк, передбачений законодавством України, розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 29.06.2021 про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, колегія суддів зазначає наступне.
		Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.
		Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
		Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями.
		Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
		Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
		У даному випадку відповідач не вирішив порушене заявником питання і не ухвалив з цього приводу жодного акта у формі рішення у формі та за процедурою, визначеною законом.
		Оскільки заява позивача від 29 червня 2021 року відповідачем по суті не розглянута та відповідне рішення за результатами її розгляду не прийнято, та відповідач має повноваження щодо прийняття одного із двох можливих рішень: 1) надати дозвіл на розробку проекту землеустрою або 2) відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а не тільки прийняти рішення про надання такого дозволу.
		Враховуючи, що у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки останнім не прийнято рішення, визначеного положеннями статті 118 ЗК України, колегія суддів зазначає, що належним способом захисту позивача є зобов`язання Полтавську міську раду у спосіб, порядок та строк, передбачений законодавством України розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 червня 2021 року та прийняти рішення відповідно до статті 118 ЗК України.
		Водночас колегія суддів зауважує, що саме зміст рішення сесії міської ради має містити виклад обставин, які на переконання відповідача, є підставою для відмови у задоволенні клопотання особи.
		За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Зазначені вимоги КАС не є формальними, оскільки рішення відповідача оцінюється, у тому числі, з приводу підстав його прийняття.
		Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
		Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Колегія суддів критично оцінює покликання скаржника на порушення судами норм матеріального права, а саме підпункту 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (заборона під час дії воєнного стану на надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель комунальної власності у приватну власність); пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки), оскільки відповідач не прийняв жодного рішення із покликанням на зазначені норми Закону.
		Також скаржник наполягає, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме Приватної агрофірми «Подоляка» та Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру.
		Колегія суддів зауважує, що предметом спору є бездіяльність відповідача щодо не розгляду по суті заяви позивача та не прийняття рішення за результатами її розгляду на підставі статей 118 та 122 ЗК України.
		Відтак, в мажах спірних правовідносин доводи скаржника про прийняття судами рішення свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, є необґрунтованими.
		За змістом статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень судами попередніх інстанцій.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Полтавської міської ради залишити без задоволення.
		Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року (в частині, яка залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року у справі                            № 440/17223/21 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді Верховного Суду:                                                   С.М. Чиркін
		                                                                                А.А. Єзеров
		                                                                                Я.О. Берназюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...