Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 539/4610/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2024. Зареєстровано: 31.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/539/78/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023170000000602

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 539/4610/23
		Провадження № 1-кп/539/78/2024
		 ВИРОК
		 Іменем України
		 31 жовтня 2024 року м. Лубни
		Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		прокурора - ОСОБА_3 , 
		потерпілої  ОСОБА_4 , 
		захисника  адвоката ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_6 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду кримінальне провадження № 12023170000000602 від 15.08.2023 за обвинуваченням: 
		 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, освіта середня, не одружений, не працює, військовозобов`язаний, раніше не судимий, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.1 ст. 135 КК України, -
		 ВСТАНОВИВ:
		 15.08.2023 близько 21:00 водій ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 рухався по автодорозі сполучення Лубни-Чорнухи в межах с. Калайдинці, Лубенського району, Полтавської області, в напрямку м. Лубни, де грубо порушив вимоги п. 12.3 ПДР України, а саме: проявив неуважність, допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля, із задньою частиною трьохколісного електросамоката «Fashion sporting» під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалась попереду в попутному напрямку, прямолінійно.
		У результаті даної пригоди ОСОБА_7 у відповідності до висновку судово-медичної експертизи № 182 від 11.09.2023 отримала наступні тілесні ушкодження: сукупна травма голови, хребта, грудної клітки, кровопідтічність м`яких тканин лобу справа, лівої тім`яно-потиличної ділянки, кільцевидний перелом кісток основи черепу, крововиливи під тверду мозкову оболонку у вигляді рідкої темно-червоної крові в проекції задніх черепних ямок, крововиливи під м`яку мозкову оболонку потиличної долі правої півкулі та тім`яних долей правої та лівої півкуль головного мозку, крововиливи в речовину стовбурових відділів головного мозку, кровопідтічність м`яких тканин по задній поверхні грудної клітки, перелом остистих в відростків 10-11 грудних хребців, повний поперечний перелом у грудному відділі хребта з деструкцією та крововиливами спинного мозку, переломи 4-8 ребер зліва по середньо-ключичній лінії відрив хребтового відрізку 9 ребра зліва, косий перелом 10 ребра зліва по біляхребтовій лінії, перелом 5-6 ребер справа по середньо-ключичній лінії та 9-10 ребра справа по біляхребтовій лінії, травматичний розрив тканини по нижньому краю правої легені, перелом шийки плечової кістки зі зміщенням, забита рана по внутрішній поверхні лівого скакового суглобу, синці обличчя та нижніх кінцівок, садна тулуба, кінцівок, які несуть в собі ознаки прижиттєвості, утворились від дії тупого (тупих) предмету (предметів), при ударі об такі, можливо під час ДТП, у зазначений в постанові строк і відносно живої особи мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. 
		Смерть ОСОБА_7 настала від сукупної травми голови, хребта, грудної клітки з переломом кісток основи черепу, крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, переломом хребта з диструкцією та крововиливами у спинний мозок, численними переломами ребер справа та зліва з розривом тканини правої легені, внутрішньою кровотечею. 
		Згідно висновку автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-23/13968-ІТ від 18.09.2023 у діях водія ОСОБА_6 вбачаються невідповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. 
		Водій ОСОБА_6 мав технічну можливість попередити вказану дорожньо-транспортну пригоду шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. 
		В діях водія Якуби вбачаються порушення вимог п. 12.3 ПДР України, які знаходяться у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. 
		Також ОСОБА_6 обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, а саме тому, що допустивши зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля, із задньою частиною трьохколісного електросамоката «Fashion sporting» під керуванням ОСОБА_7 , своїми діями поставив останню в небезпечне для життя становище, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду працівників поліції, не викликав карету швидкої медичної допомоги, не вжив заходів до надання потерпілій першої медичної допомоги, не записав прізвища та адресу очевидців, не вжив всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, тим самим порушив вимоги н. її. 2.10. (а, б, в, г, г, д, е) «Правил дорожнього руху України» поїхав з місця скоєння дорожньо-транспортної пригоди, залишивши тим самим потерпілу ОСОБА_7 , в небезпечному для життя становищі, тобто в становищі, коли потерпілий внаслідок травм, отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди, не міг вжити ефективних заходів до самозбереження. 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, визнав, щиро покаявся та погодився з висунутим відносно нього обвинуваченням та його правовою кваліфікацією. В частині обвинувачення за ч. 1 ст. 135 КК України свою вину категорично не визнав. Пояснив, що дійсно, 15.08.2023 зранку займався господарськими справами, вживав пиво і випив чарку горілки. Близько 17.00 год. він приїхав до магазину в селі Калайдинці, де зустрів знайомих, вони спілкувалися і вживали слабоалкогольні напої: джин-тонік, лонгер, по пляшці кожного. Потім по дорозі до села Клепачі близько о 21 год. 00 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода. Він відчув зіткнення, зупинився, увімкнув аварійну сигналізацію. Асфальт був сухий, ще не зовсім темно, видимість близька 100 метрів, їхав він з ближнім світлом фар. Потерпілу він не помітив, мабуть відволікся, може на телефон. Вийшов з машини, побачив перед машиною тіло, яке було частково на узбіччі, частково на проїжджій частині. Скутер знаходився з правого боку автомобіля, він до нього не підходив і не торкався. Він нахилився, потерпіла лежала на спині в неприродній позі, перевірив пальцями пульс на зап`ястку лівої руки і на сонній артерії на шиї, послухав дихання, і, оскільки пульсу та дихання не було, зрозумів, що жінка померла. Це тривало приблизно 2 хвилини. Далі він поїхав з місця ДТП, не викликав швидку та поліцію через шок. Він не звернув увагу, що позаду хтось їхав. Потім він звернув на ґрунтову дорогу, отямився біля села Новаки. Випив пляшку горілки, яка була в машині з початку війни як засіб дезінфекції і зателефонував племіннику ОСОБА_8 щоб той приїхав і забрав його, а сам пішов йому назустріч. Племінник привіз його до ОСОБА_9 і приблизно о 24.00 год. він пішов до поліції. Потім він дізнався, що його автомобіль згорів, мабуть щось було з проводкою, але він його не палив. Він відвідував курси медичної допомоги, коли перебував у складі ДФТГ з 24.02.2022 до літа 2023. Приблизно 15-20 разів було навчання з тактичної медицини. В частині цивільного позову поклався на розсуд суду.
		Виходячи з того, що ОСОБА_6 себе винуватим в частині пред`явленого обвинувачення за ч. 3 ст. 286-1 КК України визнав у повному обсязі, дав суду показання, які є логічними, послідовними та такими, що узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, за відсутності заперечень з боку учасників судового провадження, суд, переконавшись у правильному розумінні учасниками процесу змісту обставин справи та наслідків недослідження всіх доказів по справі, у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та вважає достатнім обмежитися допитом обвинуваченого, дослідженням доказів в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, та матеріалів, що характеризують його особу. 
		Суд констатує, що винуватість ОСОБА_6  у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повною мірою, а його дії правильно кваліфіковані за ч.3 ст. 286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілої.
		Щодо обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, перебаченого ч. 1 ст. 135 КК України, суд зазначає таке.
		Частиною 1 статті 135 КК України передбачено кримінальну відповідальність за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
		За змістом статті 135 КК поставлення в небезпеку виступає як основа для виникнення спеціального обов`язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.
		Об`єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується двома видами злочинної бездіяльності: 1) бездіяльність-невтручання, що полягає у невиконанні особою обов`язку щодо надання необхідної допомоги потерпілому, який перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, коли небезпека виникла незалежно від суб`єкта цього злочину; 2) змішана бездіяльність - бездіяльність щодо надання допомоги потерпілому особою, яка сама поставила його в небезпечний для життя стан.
		Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), яку вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність за своїми соціальними та юридичними властивостями тотожна діянню, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
		Кримінальна відповідальність за злочинну бездіяльність настає лише за таких умов: а) на особу було покладено спеціальний обов`язок вчинити активні дії, якими було б відвернене настання суспільно небезпечного наслідку; б) у особи була реальна можливість у даній конкретній ситуації вчинити відповідні активні дії і запобігти настанню суспільно небезпечних наслідків.
		Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 135 КК України завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, ставлення суб`єкта злочину до них завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю).
		Вольовий момент вчинення злочину, передбаченого статтею 135 КК України полягає у небажанні суб`єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними (прагнення уникнути кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, байдуже ставлення до долі іншої людини, егоїзм, небажання допомогти через брак часу, неприязнь до потерпілого, легкодухість, ревнощі, помста тощо), але на кваліфікацію вони не впливають.
		Моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Для кваліфікації злочину не має значення, чи відвернула би надана винною особою допомога завдання шкоди життю або здоров`ю особи. Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, несе відповідальність за статтею 135 КК. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці.
		Так, в судовому засіданні допитано потерпілу ОСОБА_4 , яка пояснила, що 15.08.2023 близько 21.00 год. зателефонував батько і повідомив, що маму збив автомобіль. Коли вона приїхала на місце пригоди, то там був батько і 2 лікаря, які проводили реанімаційні дії, робили уколи. Лікарка сказала, що врятувати не можемо, вона померла. Зауважила, що мама взагалі не вживала спиртних напоїв.
		Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що є лікарем виїзної бригади станції ШМД №3. 15.08.2023 близько 21.00 год. отримали виклик про ДТП в селі Калайдинці. На місце події приїхали через 7-8 хвилин. По лівій стороні на узбіччі знаходилась жінка віком до 60 років, поруч був скутер. Жінка була без свідомості, було видно що травмована: політравма, ЧМТ, ушкодження грудної клітини. Пульсу і дихання не було. При зовнішньому огляді відразу неможливо було визначити настала біологічна або клінічна смерть. Застосовували дефібрилятор, спробували ввести повітропровідну трубку, але виявили, що почалось заклякання нижньої щелепи. Вона робила зовнішній масаж серця, поки фельдшер приніс дефібрилятор. Коли підключили дефібрилятор, то він підтвердив відсутність серцебиття. Вона не пам`ятає чи вводила потерпілій адреналін, але якщо в картці немає запису, то значить не вводили.
		Свідок ОСОБА_11 , допитаний судом, пояснив, що того дня перебував у себе у дворі. Почув звук проїжджаючої машини, звук удару, свист гуми, тиша, потім знову свист гуми. Вони з сином вийшли на вулицю, вдалині, десь метрів 70-80, стояла машина на «аварійке», а попереду машини було блимання фонарів скутера. Назустріч їхала машина з дівчатами, які повідомили, що там сталася ДТП. Вони побігли туди, водій автомобіля сів за кермо і поїхав. На дорозі лежала жінка, а скутер стояв на узбіччі метрів за 15. На скутері горіли і стопи, і спереду фари. Стверджувати, що водій не підходив до жінки він не може. На жінку секунду подивився, але не бачив руху, не чув стогін. Він дочекався приїзду швидкої допомоги приблизно 30 хвилин. Після звуку аварії підійшов до місця ДТП десь через 2 хвилини. 
		Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що перебуваючи на подвір`ї з батьком, почули звук машини, потім удар, свист гуми. Вони через хвіртку вийшли на вулицю, до проїжджої частини метрів 10 до перехрестя, потім повернули наліво і побачили машину на «аварійке» та габарити скутера. Зрозуміли, що скутер рухається в бік узбіччя. Від перехрестя до автомобіля метрів 100. Вони пішли в напрямку автомобіля, почули як захлопнулись двері і машина поїхала. Побачили, що лежить жінка, а метрів за 15 від неї стояв скутер. Вони з батьком викликали швидку і поліцію. До жінки близько не підходили, вона ознак життя не подавала. Зустрічна машина з напрямку села Клепачі під`їхала, коли автомобіль вже поїхав, але був ще недалеко. Ця зустрічна машина зупинилась, дівчата, які перебували в ній, спитали, що трапилось, вони відповіли, що жінку збили, тоді вони розвернулися і поїхали за тим автомобілем. 
		Свідок ОСОБА_13 , суду пояснила, що ввечері, в кінці серпня поверталися з відпочинку з дітьми. Вона була за кермом, в машині була ОСОБА_14 і їхні діти. Було сухо, туману не було, вона їхала з ближнім світлом фар зі швидкістю приблизно 30 км. Побачила машину червону або дев`ятої, або восьмої моделі , що стояла на узбіччі на «аварійке». Вона, проїхавши машину, розвернулася щоб повернутися на місце ДТП, в цей момент люди почали вибігати з будинків. Та машина почала здавати назад, на узбіччі був або скутер, або коляска, або мопед, а на дорозі щось лежало. ОСОБА_15 об`їхала і почала їхати геть. Вони намагались наздогнати, але не вийшло, хоча вона подавала звукові сигнали. Вони роздивились номер і зателефонували в поліцію і швидку допомогу. Коли вони повернулися на місце ДТП, там вже була швидка допомога. 
		Свідок ОСОБА_16 пояснила, що наприкінці серпня близько 21.00 год вони рухалися з м. Полтави до м. Ромни. Вже було темно, опадів, туману не було. Побачили на узбіччі незрозумілу ситуацію, там стояв автомобіль ВАЗ-2108, можливо із включеними габаритами. Розвернулися, коли наблизились, то автомобіль, який там перебував, почав рухатися. Вони поїхали за тим автомобілем щоб подивитися номери. Вони наздоганяли автомобіль десь 10 хвилин, можливо 3-5 км. Коли повернулися на місце події, то місцеві мешканці розповіли, що збили жінку, летальний кінець. Там лежав якийсь транспортний засіб, скоріш за все мопед. Про те, що жінка загинула вона почула ще до приїзду швидкої допомоги. 
		Свідок ОСОБА_17 суду повідомила, що 15.08.2023 працювала в магазині. Близько 16.00 год. до магазину на автомобілі приїхав ОСОБА_6 , придбав слабоалкогольні напої, пиво. Міцного алкоголю він не купляв. Він був в стані алкогольного сп`яніння, але адекватний. Вона закрила магазин приблизно о 21.00 год., ОСОБА_6 був поруч із автомобілем.
		Свідок ОСОБА_8 , допитаний судом, пояснив, що 15.08.2023 йому зателефонував дядько ОСОБА_18 і попросив зустрітися. Він приїхав до ОСОБА_19 приблизно о 23.00 год., ОСОБА_20 був у стані алкогольного сп`яніння. За 200-300 метрів від нього був автомобіль, були увімкнені габарити. Він відвіз ОСОБА_21 до ОСОБА_9 , той вийшов біля готелю. Про ДТП йому стало відомо від працівників поліції вранці наступного дня близько о 05.30 год. Також тільки вранці він дізнався, що автомобіль Івана згорів.
		Свідок ОСОБА_22 , повідомила, що є лікарем екстренної медицини, начальником медичної служби ДФТГ. З початку війни на кожному блокпосту, на території ДФТГ нею постійно проводяться заняття з тактичної медицини і з надання першої домедичної допомоги. Головна задача навчити людей рятувати власне життя і надавати першу домедичну допомогу, в тому числі визначати стан потерпілих щоб визначити кому надавати допомогу першочергово, тобто сортування. Для визначення того чи є людина живою застосовуються такі критерії: наявність дихання, серцебиття, реакція зіниць на світло. Найбільш очевидними ознаками життя є пульсація на сонній артерії і два вдохи за 10 секунд. ОСОБА_6 був присутнім на заняттях, які вона особисто проводила, і які проводились військкоматом. ОСОБА_6 , здобув навички виявляти в людини ознаки життя з метою подальшого прийняття рішення про потребу надання домедичної допомоги конкретній особі і отримав відповідний сертифікат. 
		Судом було допитано судово-медичного експерта ОСОБА_23 , який пояснив, що смерть ОСОБА_7 після отриманих тілесних ушкоджень зважаючи на характер, локалізацію та масивність тілесних ушкоджень настала в дуже короткий проміжок часу, котрий вимірюється хвилинами. Від відобразив би це у висновку але йому не ставилось таке запитання при призначенні експертизи. Роз`яснив, що трупне заклякання котре було виявлено лікарем ШМД ОСОБА_10 свідчить про настання біологічної смерті ОСОБА_24 ще до приїзду її на місце. Оскільки це трупне явище розвивається виключно після смерті та на його розвиток впливає багато факторів. Трупне заклякання нижньої щелепи є абсолютною ознакою настання смерті.
		Також в судовому засіданні досліджено письмові докази, надані стороною обвинувачення, а саме:
		- картка виїзду швидкої медичної допомоги від 15.08.2023 року, в якій зазначено, що виклик надійшов о 21 год. 09 хв., на місце ДТП лікарі прибули о 21 год. 22 хв., смерть настала до приїзду (т. 1 а.с. 63).
		- висновок судово-медичної експертизи №182 від 11.09.2023 року, згідно якого смерть ОСОБА_7 настала від сукупної травми голови, хребта, грудної клітки з переломом кісток основи черепу, крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, перелом хребта з диструкцією та крововиливами у спинний мозок (т. 1 а.с. 72-74).
		Ст. 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
		Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
		Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
		Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		При ухваленні даного вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, суд вирішує в тому числі, наступні питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений.
		Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши всі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення в такій конкретній ситуації, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, приходить до наступного.
		Положеннями ст.91 КПК України визначено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Згідно частини 2 даної норми доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального правопорушення.
		Нормою ст.84 КПК України встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Згідно з ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу покладається на прокурора.
		Судом, відповідно до вимог ст.ст. 10, 22 КПК України, були створені необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав, сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.
		Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Європейський суд з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.
		Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
		Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя.
		Повертаючись до обставин цієї справи, з урахуванням норм статей 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок у цій справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності, та сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про невинуватість обвинуваченого ОСОБА_6  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України.
		Суд наголошує, що суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 135 КК України, полягає у прямому умислі. Завідоме залишення без допомоги особи означає, що винний усвідомлює, що інша особа перебуває у небезпечному для життя стані, а він зобов`язаний і має можливість надати їй допомогу, але відмовляє у цьому.
		Тобто, склад злочину буде відсутній лише у тому випадку, якщо водій автомобіля, який збив пішохода, переконавшись у тому, що пішохід мертвий та надання допомоги не потребує, залишить останнього на дорозі (Постанова ВС від 17.01.2023 справа № 142/642/16-к).
		Показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 свідчать про те, що ОСОБА_6 після дорожньо-транспортної пригоди виходив з автомобіля і деякий проміжок часу перебував в безпосередній близкості від потерпілої, що узгоджується з показаннями обвинуваченого.
		Показання свідка ОСОБА_10 у сукупності з показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_23 не дозволяють зробити однозначний висновок про те, що смерть потерпілої ОСОБА_7 настала через деякий проміжок часу після дорожньо-транспортної пригоди. 
		Інші докази сторони обвинувачення не спростовують версії сторони захисту щодо того, що ОСОБА_6 , маючи знання в галузі домедичної допомоги, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_22 та свідоцтвом від 03.02.2023, переконався в тому, що ОСОБА_7 померла і тільки після цього залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
		Вказане вище не дозволяє суду зробити висновок про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, поза розумним сумнівом. Той факт, що обвинувачений після ДТП в порушення правил дорожнього руху залишив місце події, не може свідчити про його умисел на завідоме залишення без допомоги потерпілого.
		За таких обставин суд вважає за необхідне виправдати обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.1 ст. 135 КК України за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення.
		Потерпілою ОСОБА_4 заявлено цивільний позов про стягнення моральної шкоди в розмірі 500 000 грн. 
		Цивільний позов мотивувала тим, що з вини ОСОБА_6 , який керував автомобілем, вона втратила маму, а її син - бабусю. 
		 Після смерті мами вона втратила сон, спокій, відсутнє бажання продовжувати життя без найріднішої для неї людини. Її звичайний спосіб життя повністю порушено, мама постійно в її думках, вона постійно плаче, що позначилося на її психічному стані. Тяжка втрата позначилася і на її психічному стані, оскільки приїжджаючи до будинку своїх батьків, що знаходиться в с. Калайдинці, проживала її мама, дуже важко себе опанувати, і знати, що її там вже не побачть. Постійно потрібно займатися домашніми справами, на що взагалі немає сил. Вони з мамою були надзвичайно близькими і все що планували робити разом (садити, консервувати, прибирати) - зараз роблю одна.
		Разом з тим, вона працює провідним юрисконсульт на філії «Миргородське лісове господарство» державного спеціалізовано господарського підприємства «Ліси України». Через деякий час після смерті мами, повернулася до виконання своїх трудових обов`язків, але це також виявилося дуже складно. Професія юриста змушує бути постійно уважним відповідальним та сконцентрованим. Нажаль для неї це невимовно складно, оскільки морально вона повністю спустошена, їй надто складно сконцентруватися, крізь сльози готувати процесуальні документи чи надавати юридичні консультації своїм колегам, втратила апетит, а разом з ним вагу і нормальне функціонування організму.
		До цього часу вона не може прийти до тями, почати нормально харчуватися, оскільки апетит відсутній взагалі. Обвинувачений та його родичі матеріальні витрати, котрі понесла її сім`я на поховання мами не компенсували.
		 Беручи до уваги, що підсудний не лише вбив маму, а й зіпсував життя як їй так зокрема і брату, котрий також був надзвичайно близький з мамою та, як і вона, страждає до даного часу і татові (в котрого погіршився зір та погано із серцем).
		Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, який є особою з інвалідністю, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.02.2024 позов ОСОБА_4 до АТ «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого задоволено, стягнуто 26800 грн стархового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого. 
		Враховуючи викладене вище, з ОСОБА_6 слід стягнути на користь потерпілої ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 473 200 грн.
		Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винуватого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Так, обвинуваченим вчинено злочин, який віднесений до категорії тяжких злочинів, він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
		Обставини, які обтяжують покарання згідно із ст. 67 КК України,  відсутні. 
		Наведені факти, на переконання суду, дають підстави для призначення обвинуваченому покарання за ч. 3 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами. 
		З метою забезпечення кримінального провадження та приймаючи до уваги те, що обвинувачений повинен відбувати покарання, що пов`язане з позбавленням волі, суд вважає, що ОСОБА_6 слід залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою. 
		Документально підтверджені витрати на проведення експертиз по кримінальному провадженню, слід стягнути з обвинуваченого відповідно ч.2 ст.124 КПК України.
		Питання щодо речових доказів вирішити у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України. 
		Керуючись ст.ст.128, 349,370,373,374, 615 КПК України, суд  
		 УХВАЛИВ:
		ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 9 (дев`ять) років.
		Виправдати ОСОБА_6 за ч.1 ст. 135 КК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
		Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 16 серпня 2023 року.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4  моральну шкоду в розмірі 473 200 (чотириста сімдесят три тисячі двісті) гривень.
		 Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 5258 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят вісім) гривень процесуальних витрат за проведення експертиз.
		Речові докази:
		автомобіль ВАЗ 21083 днз НОМЕР_1 , який зберігається на території майданчику тимчасового тримання ТЗ за адресою: АДРЕСА_2 , - повернути власнику ОСОБА_25 або упововаженій ним особі,
		електросамокат «Fashion sporting» без днз, який зберігається на території майданчику тимчасового тримання ТЗ за адресою: АДРЕСА_2 , - повернути спадкоємцям ОСОБА_7 ,
		мобільний телефон «Track» з сім картою номер НОМЕР_2 , який зберігається в камері зберігання речових доказів Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області за адресою: м. Лубни, вул. Монастирська, 4, - повернути ОСОБА_6 , 
		скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 23.08.2023, справа № 554/7485/23, провадження № 1-кс/554/10496/2023. 
		Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою,  протягом 30 днів з моменту одержання ним копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокуророві.
		 
		Суддя Лубенського
		міськрайонного суду ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...