Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 463/13647/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2024. Зареєстровано: 31.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/463/131/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021141360000500

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №463/13647/21
		Провадження №1-кп/463/131/24
		 
		 
		В И Р О К
		іменем України
		 
		   30 жовтня 2024 року         Личаківський районний суд м. Львова
		 
		в складі: головуючого судді -              ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря судового засідання -      ОСОБА_2 ,
		прокурора -                      ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого -                     ОСОБА_4 ,
		захисника -                         ОСОБА_5 ,
		представника потерпілого               ОСОБА_6 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12021141360000500 від 12.10.2021, про обвинувачення: 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Буська, Львівської області, українця, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 Кримінального кодексу України, суд 
		 
		                       ВСТАНОВИВ:
		 
		12 жовтня 2021 року, близько 04:20 год. ОСОБА_4 перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_3 , під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення працівниками взводу № 2 роти № 4, батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що ОСОБА_7 є працівником поліції, перебуває при виконанні службових обов`язків, умисно, з метою завдання невизначеної шкоди здоров`ю працівнику правоохоронного органу, наніс один удар головою в ділянку верхньої губи ОСОБА_7 , внаслідок чого завдав останньому тілесне ушкодження у вигляді крововиливу та садна на верхній губі, крайового дефекту коронкової частини 1-го зуба верхньої щелепи справа, що відносяться до легкого ступеня тяжкості. 
		Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 345 КК України.
		В судовому засіданні обвинувачений свою вину у скоєні наведеного вище злочину заперечив. Пояснив, що в ночі, близько 4:00 год., 12.10.21 р. разом з товаришем, який був за кермом автомобіля, повертались з дня народження, він перебував у стані алкогольного сп`яніння. По дорозі зупинились на вимогу працівників патрульної поліції. Під час розмови поліцейських з водієм, він здійснював відео фіксацію вказаних подій за допомогою мобільного телефону, також звернув увагу працівнику поліції, що той не дотримується вимог в частині форми однострою, а саме знаходиться без головного убору. З даного приводу між ними відбувся словесний конфлікт. В подальшому працівник поліції також перешкоджав йому здійснювати відео фіксації та в певний момент поліцейський наближаючись до нього наніс йому декілька ударів в груди. Він також здійснив рух в сторону поліцейського та випадково з ним зіштовхнувся і в цей момент випадково вдарив поліцейського ОСОБА_7 головою в лице. Після чого працівники поліції повалили його на землю та застосували кайданки. Особисто він жодних ушкоджень на лиці потерпілого не помітив. Не заперечує, що працівники поліції були у форменому одязі, на службовому автомобілі та виконували службові обов`язки. Також обвинувачений на запитання учасників процесу додатково повідомив, що з салону автомобіля вийшов з власної ініціативи, працівники поліції неодноразово просили його дотримуватись дистанції в зв`язку з епідемією Коронавірусу. Підтвердив, що спілкувався з потерпілим в підвищеному тоні, поводив себе агресивно та нетактовно. Однак вважає, що зіткнення відбулось з потерпілим випадково, наміру наносити удар не мав. При цьому визнає заявлений потерпілим цивільний позов в повному об`ємі. Погоджується відшкодувати завдану потерпілому матеріальну та моральну шкоду в розмірі вказаному в позовній заяві. Уточнив, що на даний момент жодного відшкодування потерпілому не здійснював, на його пропозицію, зроблену перед останнім судовим засіданням, представник потерпілого відмовився від отримання компенсації. 
		Не зважаючи, що обвинувачений заперечив свою вину у вказаному злочині, скоєння ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України підтверджується наступними доказами.
		Показами потерпілого ОСОБА_7 , який в судовому засіданні пояснив, що він являючись керівником взводу № 2 роти № 4, батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП, 12.10.2021 р. разом з напарником ОСОБА_9 здійснювали патрулювання, на перехресті вулиць Липинського  Замарстинівська у м. Львові. Помітили транспортний засіб Опель, який рухався в крайній лівій смузі з порушенням правил дорожнього руху, зупинка автомобіля відбулась на АДРЕСА_3 . Водій поводився спокійно, однак пасажир ОСОБА_4 , який вийшов з автомобіля, поводив себе агресивно, висловлювався нецензурно на адресу працівників поліції. Також обвинувачений здійснював відео фіксацію за допомогою телефону, жодних перешкод у цьому, йому ніхто не чинив, однак просили поводити себе спокійно та зберігати дистанцію і не заважати спілкуванню з водієм транспортного засобу. Потерпілий уточнив, що ОСОБА_4 на зауваження не реагував, поводив себе зухвалу та в певний момент, несподівано наніс йому удар головою в обличчя, а саме в ділянку рота в наслідок чого він відчув сильний біль та зрозумів, що йому зламано зуб. В подальшому, медичним оглядом було виявлено забій верхньої губи та зламаний зуб. 
		Стверджує, що удар було нанесено безсумнівно умисно з замахом голови та активним рухом обвинуваченого в його напрямку.
		На запитання учасників судового розгляду, потерпілий доповнив, що під час описаних подій він разом з напарником перебували у форменому одязі, на службовому автомобілі та безпосередньо при виконанні службових обов`язків, що безсумнівно усвідомлював обвинувачений. Зазначив, що пошкоджений зуб попередньо було встановлено стоматологом та фактично пошкоджено зубну коронку, однак це не змінює факт спричинення йому тілесних ушкоджень.
		Також пояснив, що по даному факту було службове розслідування, за результатами якого, йому звернуто увагу, щодо необхідності під час виконання службових обов`язків перебувати в головному уборі. 
		Крім цього потерпілий суду повідомив, що фактично місце зупинки автомобіля, в якому знаходився обвинувачений, знаходиться на вул. Б.Хмельницького, зі сторони дороги, що територіально відноситься до Личаківського району м. Львова, однак в момент оформлення матеріалів вказали адресу найближчого будинку, який розташований на протилежній стороні вулиці під номером 201, що перебуває в межах Шевченківського району м. Львова, оскільки саме смуга дорожнього руху по АДРЕСА_3 .
		Заявлений цивільний позов ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав з мотивів наведених в такому, просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 компенсацію витрат на лікування зуба в сумі 6000 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. 
		   Свідок ОСОБА_9 , який працює інспектором взводу № 2 роти № 4, батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП, повідомив, що 12.10.2021 р., разом з потерпілим ОСОБА_7 здійснював патрулювання на АДРЕСА_3 , де зупинили транспортний засіб марки Опель, в зв`язку з порушенням ПДР. Він підійшов до водія, представився та намагався перевірити документи. Несподівано виник словесний конфлікт з пасажиром, який сидів попереду та на даний момент являється обвинуваченим у цій справі. А саме ОСОБА_4 чинив перешкоди їм, як працівникам поліції у виконанні службових обов`язків. Він вийшов з автомобіля, здійснював відеофіксацію, поводив себе агресивно, нецензурно висловлювався та не реагував на зауваження. Обвинувачений перешкоджав здійсню огляд водія на стан сп`яніння, прохання відійти на декілька метрів і не заважати ігнорував, постійно продовжував наближатись до потерпілого та в результаті спричинив такому тілесні ушкодження. Свідок уточнив, що особисто бачив, як обвинувачений наніс удар головою в лице ОСОБА_7 , останній викрикнув від болю та в подальшому сказав, що йому зламано зуб. Зауважив, що перед цим жодні заходи фізичного впливу до обвинуваченого не застосовувались, лише після нанесеного удару ОСОБА_4 було затримано із застосуванням фізичної сили. 
		Також свідок уточнив, що саме він здійснював оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення відносно водія автомобіля Опель. Може стверджувати, що автомобіль було припарковано зі сторони дороги по АДРЕСА_3 , однак адресу вказаного місця було визначено автоматично, за допомогою службового планшету, з прив`язкою до найближчого будинку під АДРЕСА_3 , що знаходився з протилежної сторони дороги. 
		Свідкок ОСОБА_10 , інспектор взводи 2 роти ТОР УПП ЛО ДПП, суду пояснив, що 12.10.2021 приблизно о 04:30 год повертався із чергування, на АДРЕСА_3 побачив інший екіпаж патрульної поліції, який стояв на узбіччі поруч з автомобілем Опель. Зупинившись поруч підійшов до колег, серед яких був знайомий йому потерпілий ОСОБА_7 . Бачив особисто, як обвинувачений наніс удар головою в лице патрульному ОСОБА_7 після чого ОСОБА_11 був затриманий. Також пояснив, що безпосередньо перед нанесенням удару, обвинувачений вів себе агресивно, кричав на адресу працівників поліції постійно наближався до Грушецького, на зауваження не реагував. Бачив ушкодження зуба потерпілого, а саме відламану частину центрального зубу верхньої щелепи.   
		Згідно протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 12 жовтня 2021 р. (том 1, а.с. 97-99), ОСОБА_4 затримано 12.10.2021 р. о 6:10 год. безпосередньо після вчинення злочину, а саме умисного заподіяння працівнику патрульної поліції ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.
		Наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських (Том 1, а.с.123) підтверджується, що дійсно потерпілий ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_9 , виконуючи службові обов`язки працівників патрульної поліції, здійснили зупинку автомобіля Опель, в зв`язку з порушенням ПДР. Обвинувачений ОСОБА_4 знаходився на передньому місці пасажира у вказаному транспортному засобі. Працівник поліції звертався лише до водія вказаного транспортного засобу, однак обвинувачений, знаходячись в салоні автомобіля, перешкоджав роботі патрульних, кричав на адресу поліцейських, погрожував їм. В подальшому ОСОБА_4 вийшов з автомобіля та продовжував агресивну поведінку. В зухвалій та грубій формі, з підвищенням голосу, звертався на адресу працівників поліції, висловлював усні погрози, активно перешкоджав їм у здійснені професійної діяльності. На неодноразові звернення патрульних не заважати та тримати дистанцію, не реагував. Також відеозаписом чітко зафіксовано ціленаправлене, умисне нанесення удару обвинуваченим головою в ділянку лиця потерпілого ОСОБА_7 який, лише після вказаного удару, застосував фізичну силу до обвинуваченого, та відразу повідомив, що ОСОБА_4 наніс йому удар головою та пошкодив зуб. 
		Вказаним відеофайлом підтверджується, що працівники патрульної поліції під час подій 12.10.2021 р. перебували у форменому одязі та на службовому автомобілі, потерпілий ОСОБА_7 на вимогу ОСОБА_4 представлявся та пред`являв службове посвідчення. Всі описані події відбувались під час здійснення працівниками поліції службових обов`язків пов`язаних із оформленням матеріалів з приводу порушення ПДР водієм автомобіля Опель. 
		На думку суду вказаним відеозаписом повністю спростовуються пояснення обвинуваченого з приводу нанесення удару поліцейському випадково, з необережності. 
		Також з відеозапису можливо встановити, що події відбувались з цієї сторони вул. Б. Хмельницького, що відноситься до території Личаківського району м. Львова. 
		Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 12.10.2021 (том 1, а.с. 108) зі слів хворого відмічає скарги на набряк та болючість в ділянці губи, та злам частини фронтального зуба в.щ. справа, внаслідок травми, удару лобом пасажира, що отримав 12.10.2021 о 04-30. Об`єктивно лице хворого дещо асиметричне непропорційне за рахунок посттравматичного набряку в ділянці в. губи, внутрішньоротового відмічається злам коронкової частини зуба 11, при пальпації кісток лицевого скелету без патологічних змін, відкривання рота в повному об`ємі неболюче. Висновок спеціаліста- перелом зуба.
		Як вбачається із висновку експерта №1225 від 12.10.2021 року (том1, а.с 109) при обстеженні ОСОБА_7 лікарем стоматологом-хірургом КНП КЛШМД м. Львова 12.10.2021 було встановлено діагноз: «Перелом зуба» Під час проведення судово-медичної експертизи у потерпілого виявлено: крововилив та садно на верхній губі, крайовий дефект коронкової частини 1-го зуба верхньої щелепи справа. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмета, могли виникнути від одного удару головою протягом доби, як вказано в «постанові» та гр. ОСОБА_7 , і відносяться до легкого ступеня тяжкості.
		Об`єктивна сторона злочину передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України полягає зокрема в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків. 
		Правоохоронними органами, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", є зокрема органи національної поліції, Відповідно, працівниками правоохоронних органів є їхній особовий склад.
		Згідно копії службового посвідчення НОМЕР_1 , від 30.01.2020 р. (том 1, а.с. 106) ОСОБА_7 являється старшим лейтенантом поліції департаменту ПП.
		   Отже потерпілий, як представники органу національної поліції, являється працівником правоохоронного органу. 
		Таким чином, враховуючи наведені вище докази та встановлені в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого доведена повністю, його дії за ч. 2 ст. 345 КК України кваліфіковані правильно, оскільки він умисно наніс удар та заподіяв працівникові правоохоронного органу легке тілесне ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
		На думку суду позиція захисника з приводу наявності в діях обвинуваченого необхідної оборони є помилковою з наступних підстав.
		Згідно вимог ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Судом встановлено, що у даному випадку саме обвинувачений ОСОБА_4 діяв неправомірно, перешкоджаючи виконувати службові обов`язки працівникам поліції, жодної об`єктивної потреби здійснювати свій захист у обвинуваченого не було, оскільки ніяких суспільно небезпечних посягань на його адресу не здійснювалось.
		З приводу клопотань захисника про визнання недопустимими доказів у даному кримінальному провадженні слід зазначити наступне.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Отже не будь яке процесуальне порушення спричиняє недопустимість доказів, а лише ті з них які призвели до істотного порушення прав та свобод людини. В зв`язку з чим описки в частині дати постанови про призначення прокурорів, не можуть бути достатньою підставою для визнання доказів недопустимими.
		Повноваження прокурора ОСОБА_3 в судовому засіданні перевірені та підтверджуються відповідними процесуальними документами. (том 1, а.с. 43)
		Судом також береться до уваги постанова Верховного суду від 9 вересня 2020 р. справа № 761/28347/15-к, в якій суд вказує, що реєстр досудових розслідувань є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 Глави 2 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17липня 2012 року, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з частиною 2 статті 84 КПК України, витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів.
		Крім цього при вирішенні клопотань сторони захисту судом враховуються правові висновки Верховного суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду № 756/10060/17, від 31серпня 2022 р., суд вказує, що у разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося.
		Також суд не погоджується із зауваженнями захисника, щодо порушень правил територіально підслідності, оскільки в судовому засіданні на підставі показів потерпілого, свідка ОСОБА_9 та дослідження відеозапису з місця події, встановлено, що фактично місцем кримінального правопорушення являється територія Личаківського району м. Львова. 
		Отже враховуючи наведене, в судовому засіданні не встановлено обставин, які б свідчили, що досліджені в судовому засіданні докази отриманні слідством внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. В зв`язку з чим в задоволенні клопотань захисника про визнання доказів недопустимими слід відмовити.
		Призначаючи покарання обвинуваченому, судом враховується характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особа ОСОБА_4 , який має на утриманні двох малолітніх дітей, один з синів являється дитиною з інвалідністю.
		Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, в ході судового розгляду не встановлено, такі також не вказані в обвинувальному акті.
		Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та наведені обставини, а також вчинення злочину поєднаного із зневажливим ставленням обвинуваченого до представників правоохоронних органів, суд вважає неможливим виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання та дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід обрати покарання в межах санкції ч. 2 ст. 345 КК України у виді обмеження волі.
		На переконання суду призначене покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 , суд дійшов наступних висновків.
		Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_7 , в зв`язку із спричиненням обвинуваченим йому тілесних ушкоджень, що супроводжувалось фізичним болем та необхідністю лікування, просить суд стягнути з ОСОБА_4 відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди. Майнова шкода понесена потерпілим в зв`язку з витратами на придбання металокерамічної коронки зуба вартістю 6000 грн., що підтверджується рахунком-фактурою та квитанцією (а.с. 39). Моральну шкоду, яка викликана фізичними стражданнями, потерпілий оцінює в сумі 10000 грн. 
		Частина 5 ст. 128 КПК України передбачає, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Згідно вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
		Враховуючи наведені вище обставини, а також визнання позову обвинуваченим, суд вважає вимоги потерпілого підставними та обґрунтованими, в зв`язку з чим цивільний позов підлягає задоволенню в повному об`ємі.
		Оскільки в ході судового розгляду ризики передбачені ст. 177 КПК України не встановлені, суд вважає, що підстав для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили, немає.
		Відповідно до положень ст.100 КПК України, слід вирішити питання про долю речових доказів.
		Керуючись ст.ст.100, 124, 349, 370, 373,374 КПК України, ст. 345 КК України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		   
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 Кримінального кодексу України.
		Призначити ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за ч.2 ст.345 Кримінального кодексу України у виді обмеження волі строком 1 (один) рік.
		Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.
		 
		Цивільний позов ОСОБА_7 задоволити.
		Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_7 відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 6000,00 грн (шість тисяч гривень) та 10000 грн (десять тисяч гривень) відшкодування завданої моральної шкоди.
		Речовий доказ  диск із відеозаписом від 12.10.2021 зберігати при матеріалах справи.
		 
		На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в порядку та строки визначені ст.394 КПК України, протягом 30 днів з дня їх проголошення до апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення.
		Вирок судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та потерпілому.
		 
		 
		 
		Суддя                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...