Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 601/2297/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Катування.
Надіслано судом: 31.10.2024. Зареєстровано: 31.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2024.
Дата набрання законної сили: 03.12.2024
Номер судового провадження: 1-кп/601/203/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024211010000094

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №601/2297/24 
		Провадження № 1-кп/601/203/2024 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		31 жовтня 2024 року місто Кременець
		Кременецький районний суд Тернопільської області у складі:
		головуючого - ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024211010000094 від 14.02.2024 по обвинуваченню:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Горинки Кременецького району Тернопільської області, громадянки України, неодруженої, із середньою освітою, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 127 КК України (в редакції Закону від 05 листопада 2009 року),
		за участі сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_4 ,
		представника потерпілого адвоката ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 ,
		обвинуваченої ОСОБА_3 ,
		УСТАНОВИВ:
		18 вересня 2022 року приблизно в обідю пору доби, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи разом з малолітнім онуком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в одній із кімнат за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , наказала останньому вивчити молитву, однак малолітній ОСОБА_3 в силу свого вікового та інтелектуально-розумового розвитку не зміг виконати вказане.
		У цей момент у ОСОБА_3 виник кримінально-протиправний умисел на вчинення катування щодо малолітнього онука ОСОБА_7 , оскільки він на її думку проявив неслухняність, а саме не вивчив напам`ять молитву.
		Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, грубо порушуючи гарантовані державою конституційні права і свободи людини, передбачені частиною першою статті 3, частиною першою статті 28 Конституції України, а також загальновизнані принципи і норми міжнародного права, передбачені статтями 3,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, статтею 5 Загальної Декларації прав людини, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», користуючись тим, що ОСОБА_7 в силу свого малолітнього віку і фізичного стану не зможе захиститися, з метою примусити потерпілого учинити дії, що суперечать його волі, а саме вивчити молитву, з метою покарати його за нездатність вивчити молитву, а також з метою залякування його від будь-якого непослуху, переслідуючи єдиний умисел, спрямований на вчинення катування малолітнього онука, розуміючи протиправний характер своїх дій, усвідомлюючи та бажаючи настання наслідків, піддала останнього катуванню, яке виразилось в умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання, шляхом нанесення численних побоїв в ділянку грудної клітки, спини та обличчя зв`язкою стебел рослини кропиви дводомної, листя якої мають жалючі властивості, спричиняють алергічну реакцію, опіки, висип на шкірі та больові відчуття. У подальшому ОСОБА_3 взяла дерев`яну палицю, силоміць розтиснула щелепу малолітнього ОСОБА_7 , вставила її у ротову порожнину дитини та душила потерпілого на протязі кількох хвилин.
		Своїми умисними діями, які виразилися у катуванні, тобто умисному діянні, спрямованому на заподіянні малолітньому онукові ОСОБА_7 сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання, вчиненого з метою примусити його вчинити дії, що суперечать його волі, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною першоюстатті 127КК України (в редакції Закону від 05 листопада 2009 року).
		У судовому засіданні обвинуваченасвою винуватість у вчиненому визнала повністю та показала, що за вказаних в обвинувальному акті обставин дійсно вчинила це кримінальне правопорушення. Зазначила, що в той день онук її не слухав, а тому вчинила кримінальне правопорушення. Такий факт мав місце лише один раз. Про вчинене дуже жалкує та їй соромно, щиро розкаюється. Зараз живе сама, а діти разом з мамою живуть у своєму будинку на іншій вулиці, однак онуки часто приходять до неї додому, розповідають про навчання.
		У судових дебатах та під час проголошення останнього слова обвинувачена просила суд суворо не карати та запевнювала, що в подальшому подібного не вчинятиме, оскільки все усвідомила.
		Враховуючи, що обвинувачена та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичних обставин справи, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та судовий розгляд було проведено із застосуванням правил ч. 3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, які характеризують її особу.
		Показання обвинуваченої є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння нею обставин вчиненого, добровільності та істинності її позиції.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у катуванні, тобто умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичного і морального страждання шляхом нанесення побоїв та інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі з метою покарати його за дії, скоєні ним, а також з метою залякування його, доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує дії останньої за ч.1ст.127КК України з урахуванням положень ст.5 КК Україничинну на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме в редакції Закону від 05 листопада 2009 року, оскільки кримінальне правопорушення обвинуваченою вчинено 18 вересня 2022 року.
		При призначенні обвинуваченій покарання суд враховує, що скоєне нею кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 127 КК України (в редакції Закону від 05 листопада 2009 року) відноситься до категорії нетяжких злочинів, а тому обвинуваченій слід призначити покарання в межах санкції частини першоїстатті 127 КК України(в редакції Закону від 05 листопада 2009 року) у виді позбавлення волі на строк три роки.
		Суд також враховує, що ОСОБА_3 раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно,на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої, є визнання вини.
		Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою вона перебуває у сімейних відносинах.
		Суд зауважує, що не визнає вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини, як обставину, що обтяжує покарання (п. 6 ч. 1ст. 67 КК України), оскільки ця обставина, як обтяжуюча покарання, в обвинувальному акті прокурором хоча зазначена, однак в обвинувальному акті відсутнє посилання на те, в присутності якої дитини обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення щодо малолітнього онука ОСОБА_7 .
		Також суд звертає увагу, що після вчинення кримінального правопорушення пройшло понад два роки, обвинувачена до кримінальної чи адміністративної відповідальності за цей час не притягувалася.
		Також поведінка обвинуваченої ОСОБА_3 після вчинення злочину, з психологічної внутрішньої сторони, свідчить про її справжнє засудження свого діяння, на що вказує її відношення до потерпілого, з яким вона продовжує спілкуватися, повністю визнала свою вину у вчиненому та погодилася на розгляд справи судом на підставі ч.3ст.349 КК України.
		Окрім того, суд враховує поганий стан здоров`я обвинуваченої ОСОБА_3 , який підтверджується випискою №2762 із медичної карти стаціонарного хворого КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради, долученої в судовому засіданні до матеріалів кримінального провадження, згідно якої у неї встановлено діагноз ішемічний інсульт (клінічно) в лівій гемісфері головного мозку, на грунті церебрального атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету, у вигляді явищ моторної афазії, правобічної рефлекторно-пірамідної недостатності.
		Зазначені обставини, які, на думку суду, підлягають обов`язковому врахуванню, і додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання є підставою для висновку суду про можливість досягти мети заходу примусу без ізоляції ОСОБА_3 від суспільства, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою впродовж іспитового строку, встановленого уст.75КК України, який був би достатнім для того, щоб остання довела своє виправлення.
		Отже, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу винуватої та конкретні обставини справи, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим на підставіст. 75 КК Українизвільняє останню від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком та покладає обов`язки, передбачені ст.76 КК України.
		Суд зазначає, що згідно з положеннями статей50,65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Обираючи вказаний вид і розмір покарання та звільняючи обвинувачену від подальшого відбування покарання з іспитовим строком, суд виходить насамперед з того, що позбавлення чи обмеження прав і свобод обвинуваченого, у формі фізичної ізоляції від суспільства не є необхідним у цій конкретній справі для захисту суспільства та задоволення почуття обурення й справедливості потерпілого, і суспільства в цілому, виходячи зі ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченою, характеру та обставин його вчинення.
		Звідси, виходячи, з пануючої нині ієрархії загальнолюдських цінностей цілком виправданим є застосування до покарання призначеного обвинуваченій ОСОБА_3 положеньст. 75 КК України, що повною мірою узгоджується з соціально-відновлювальною та запобіжною функціями покарання, які спрямовані на відновлення особистості з правослухняною поведінкою та запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Призначене обвинуваченійпокарання у виді позбавлення волі із подальшим звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком є необхідним й достатнім для її виправлення, запобігатиме вчиненню нових кримінальних правопорушень в майбутньому та є домірним скоєному.
		Таке покарання, на думку суду, повністю узгоджуватиметься з критеріємсправедливості, правову позицію щодо якого висловив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі N 1-33/2004, зазначивши, щоокремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм праває передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного та особою винного.
		Окрім зазначеного, зважаючи на характер даного кримінального правопорушення, а саме того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством щодо дитини, відповідно до частини першоїстатті 91-1 КК України, суд вважає доцільним застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників.
		Згідно ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Згідно ч.3 ст.13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Відповідно до п.5 ч.1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
		Враховуючи те, що представник позивача ОСОБА_7  адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні звернулася з заявою про залишення цивільного позову про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 гривень з обвинуваченої на користь потерпілого ОСОБА_7 без розгляду, а тому суд з врахуванням вимог п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
		По справі проведено судові експертизи, а тому з обвинуваченої слід стягнути на користь держави витрати на залучення експертів.
		Долю речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до вимогстатті 100 КПК України.
		Керуючись статтями100, 349, 368-374, 393, 394 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 127 КК України(в редакції Закону від 05 листопада 2009 року) та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		На підставіст. 75 КК Українизвільнити обвинувачену ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.
		На підставі ст.76КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п.1,2 ч.1 цієї статті, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу зпитань пробації;повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		На підставі пункту 5 частини першоїстатті 91-1 КК Українипокласти на ОСОБА_3 обов`язок проходження програми для кривдників строком на три місяці.
		Роз`яснити обвинуваченій, що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбаченихстаттею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності застаттею 390-1 КК України.
		Речовий доказ: відеозапис із мобільного телефону марки «Хіаота Redmi» за період часу 19 вересня 2022 року, що зберігається при матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
		Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави процесуальні витрати за проведення: комплексної судової психологічно та судової мистецтвознавчої експертизи №КСЕ-19/123-24/2976 від 18.03.2024 в розмірі 3029,12 грн; витрати на проведення судової експертизи відео-звукозапису №СЕ-19/120-24/4229-ВЗ від 18.04.2024 в розмірі 4543, 68 грн; витрати на проведення судової психологічної експертизи №345/24-26 від 14.06.2024 в розмірі 10601,92 грн.
		Цивільний позов представника позивача ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_5  залишити без розгляду.
		Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ч. 2ст. 394 КПК України, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Відповідно до п. 15 ст. 615 КПК України після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		 
		Головуючий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...