Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/7530/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2024.
Дата набрання законної сили: 23.10.2024
Номер судового провадження: 61-13707ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 жовтня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа №  199/7530/22
		провадження № 61-13707св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів:  Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,               Тітова М. Ю.,           
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про захист прав споживача, визнання відмови у видачі коштів протиправною, стягнення коштів
		 
		за касаційною скаргою адвоката Васильєва Павла Сергійовича як представника ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2023 року у складі судді Авраменка А. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року у складі колегії суддів:Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Халаджи О. В., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною відмову відповідача у видачі коштів у розмірі                                 2 550 000,00 російських рублів, а також стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»  (далі - АТ «ПУМБ», банк) на його користь ці кошти у валюті російських рублів або їх еквівалент у гривні.
		 
		На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що   ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, після смерті якого він успадкував квартиру АДРЕСА_1 , російська федерація, на яку 24 липня 2018 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом. 
		 
		31 січня 2022 року успадковану квартиру позивач продав через свого представника за 2 550 000,00 російських рублів, які мали бути зараховані на банківський рахунок позивача, відкритий у відповідача. 07 лютого 2022 року підписано передавальний акт та на рахунок позивача перераховані ці кошти, які одразу були тимчасово заблоковані через фінансовий моніторинг.
		 
		23 лютого 2022 року за наслідком надання позивачем документів щодо походження коштів, ці кошти вдало пройшли фінансовий моніторинг, однак у їх видачі позивачу було відмовлено відповідачем на підставі пункту 17 постанови правління Національного банку України (далі - НБУ) № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська рішенням                 від 06 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовив. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване безпідставністю заявлених вимог.  
		 
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		Дніпровський апеляційний суд постановою від 09 серпня 2023 року апеляційну скаргу адвокат Васильєва П. С. як представника ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду                                    м. Дніпропетровська від 06 квітня 2023 року - без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована відсутністю правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог. Відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі та в межах тимчасових нормативних обмежень у роботі банківської системи в період запровадження воєнного стану, введених у зв`язку              з потребами загального інтересу суспільства, а саме - у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, запровадженням воєнного стану на всій території України, для забезпечення захисту національних інтересів України.
		 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг, її узагальнені аргументи 
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Васильєв П. С. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду  м. Дніпропетровська від 06 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
		Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених                           у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № 591/6819/20,             від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 18 квітня 2022 року у справі            № 520/1185/16, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 05 вересня 2022 року у справі № 519/2-5034/11; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 17 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» у подібних правовідносинах.
		На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		Постанова НБУ не є законом, тому не підпадає під поняття законодавчих обмежень. Основним актом цивільного законодавства України є ЦК України. Суди оскаржувані рішення обґрунтували постановою правління НБУ від 24 лютого              2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану». НБУ у розрізі статті 100 Конституції України, частини першої статті 2 Закону України «Про Національний банк України» не є іншим органом державної влади, тому НБУ не може приймати нормативно правові акти у розрізі статті 4 ЦК України. Крім того, постанова НБУ почала діяти вже після того як позивач набув право власності на гроші, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано  матеріали справи із суду першої інстанції. 
		 
		04 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який є батьком позивача.
		 
		24 липня 2018 року позивач як спадкоємець батька отримав свідоцтво про право на спадщину за законом № 50АБ1414895 на квартиру АДРЕСА_1 , російська федерація. 
		31 січня 2022 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Дмитровського нотаріального округу Московської області за реєстровим                           № 13/22-п/50/2022-3-149, позивач продав спірну квартиру. За умовами цього договору вартість продажу квартири склала 3 400 000,00 російський рублів, з яких                                 2 550 000 російських рублів мали бути переведені на рахунок позивача, відкритий                               у відповідача.
		Виконання умов договору купівлі-продажу посвідчено укладенням між сторонами передавального акта від 07 лютого 2022 року.
		07 лютого 2022 року кошти від продажу квартири в розмірі 2 550 000,00 російських рублів надійшли на банківський рахунок позивача, що був відкритий у відповідача, однак були заблоковані через проведення фінансового моніторингу з метою встановлення їх походження.
		21 березня 2022 року позивач звернувся до відповідача з вимогою, в якій зазначив, що 23 лютого 2022 року спірні кошти за наслідками проведеного фінансового моніторингу були розблоковані, однак видані позивачу не були,                   в зв`язку із чим позивач просив терміново повернути ці кошти в повному обсязі                 в еквіваленті національної валюти або в доларах США чи євро. 02 травня 2022 року позивач повторно звернувся до відповідача із аналогічними вимогами. 
		06 травня 2022 року банк повідомив позивача, що задовольнити вимогу неможливо, оскільки пунктом 17 постанови Правління НБУ від 24 лютого                2022 року банкам заборонено здійснювати будь-які валютні операції                                    з використанням російських рублів. 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права  у  подібних  правовідносинах,  викладеного                              у  постанові  Верховного  Суду та застосованого судом апеляційної інстанції                       в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується  з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм                        права  в   межах   касаційної   скарги,   дійшов   висновку,   що   касаційна   скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
		Відповідно до частин першої, третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Згідно з частинами першою, другою статті 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.
		Відповідно до частин першої та третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
		Отже, правовідносини щодо здійснення платіжних операцій за поточним рахунком є договірними, до яких мають бути застосовані, зокрема, як загальні положення ЦК України про зобов`язання та договір, так і банківські правила, якими                               є нормативно-правові акти у сфері банківської діяльності.
		Частиною першою статті 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду. 
		У цій справі позивач як кредитор вимагає від банку як боржника виконати обов`язок за договором банківського рахунка, а саме повернути грошові кошти в іноземній валюті, які знаходяться на рахунку позивача та пройшли фінансовий моніторинг. Банк відмовляється у вчиненні відповідної операції, оскільки пунктом 17 постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року банкам заборонено здійснювати будь-які валютні операції з використанням російських рублів.
		Тлумачення статті 4 ЦК України свідчить, що у ній встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням Цивільного кодексу України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням Цивільного кодексу України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена (пункт 24.32 постанови Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 908/2587/20).
		Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб (частина друга статті 56 Закону України «Про Національний банк України»).
		Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом`якшують або скасовують відповідальність (частина друга статті 56 Закону України «Про Національний банк України»).
		Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку                      є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі (частина друга статті 6 Закону України «Про Національний банк України»).
		Перелік інших функцій, наведено у статті 7 цього Закону, згідно з якою, зокрема, Національний банк виконує такі функції: встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна (пункт 4); здійснює валютне регулювання, визначає порядок виконання операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами (пункт 14 з 01.08.2022); здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за банками, а також небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв`язку, які отримали ліцензію на здійснення валютних операцій (пункт 14 у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.
		У частині першій статті 4 Закону України «Про валюту і валютні операції», що встановлює гарантії свободи здійснення валютних операцій, визначено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.
		Порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається Національним банком України (частина четверта статті 5 Закону України «Про валюту і валютні операції»).
		У період запровадження воєнного стану такий порядок регулює постанова НБУ                   № 18, яка, зокрема, передбачає припинення здійснення валютних операцій з використанням російських рублів та білоруських рублів, крім випадків, передбачених цією постановою. Ця постанова є нормативно-правовим актом, який впроваджує обмеження, які банки та їх клієнти мають дотримуватися під час проведення відповідних операцій.
		НБУ має право обмежувати валютні операції в межах території України, в тому числі забороняти зараховувати на рахунок клієнта-отримувача коштів в іноземній валюті, що надійшли від нерезидента-контрагента, у разі необхідності забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.
		Постанова НБУ № 18 є нормативно-правовим актом, який установлює особливості щодо здійснення операцій з валютними цінностями в період запровадження воєнного стану та впроваджує обмеження, які банки та їх клієнти мають дотримуватися під час проведення відповідних операцій.
		Згідно з пунктом 17 Постанови НБУ № 18 уповноваженим установами забороняється здійснювати будь-які валютні операції:
		1) використанням російських рублів та білоруських рублів;
		2) учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь;
		3) для виконання зобов`язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь.
		Отже, постанова НБУ № 18 забороняє Банкам здійснювати будь-які валютні операції з використанням російських рублів та білоруських рублів, однак така заборона не є обмеженням прав клієнта у розумінні статті 1074 ЦК України, оскільки не стосується порядку розпоряджання грошовими коштами, що були зараховані на рахунки.
		Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 910/11289/22.  
		У цій справі суди встановили, що 07 лютого 2022 року кошти від продажу успадкованої квартири в розмірі 2 550 000,00 російських рублів надійшли на банківський рахунок позивача, що був відкритий у відповідача, однак були заблоковані через проведення фінансового моніторингу з метою встановлення їх походження.  
		23 лютого 2022 року спірні кошти за наслідками проведеного фінансового моніторингу було розблоковано.
		У цій конкретній справі грошові кошти були зараховані на рахунок позивача, який є громадянином України, і пройшли фінансовий моніторинг до 24 лютого 2022 року, тобто валютна операція з використання російських рублів та зарахування коштів на рахунок позивача відбулася та завершилася до набуття чинності постанови НБУ № 18, якою були введені обмеження в тому числі і на такі операції. 
		Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».
		Відповідно до практики ЄСПЛ поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві. Так само, як і матеріальні речі, деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можна розглядати як «право власності» і, таким чином, як «майно» для цілей цього положення. Поняття «майно» не обмежується «існуючим майном» і може також охоплювати активи, у тому числі вимоги, щодо яких заявник може стверджувати про наявність у нього принаймні «законних сподівань» стосовно отримання можливості ефективного користування правом власності. «Сподівання» є «законним», якщо воно ґрунтується або на положенні законодавства, або на нормативно-правовому акті, який стосується відповідного майнового інтересу. У кожній справі питання, яке необхідно розглядати, полягає у тому, чи надали заявнику обставини справи, розглянуті в цілому, право на отримання майнового права, захищеного статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
		ЄСПЛ неодноразово зазначав, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три правила: перше правило, викладене в першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге правило, яке міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення майна й підпорядковує його умовам; третє правило, зазначене в другому абзаці, визначає, що держави мають право, серед іншого, контролювати використання майна відповідно до загальних інтересів. Ці три правила, однак, не є «чіткими» в розумінні того, що вони не є пов`язаними між собою. Друге та третє правила стосуються конкретно визначених випадків втручання у право мирного володіння майном, і тому їх слід тлумачити з огляду на загальний принцип, викладений у першому правилі.
		Щоб бути сумісним зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, захід має відповідати трьом умовам: бути законним, переслідувати законну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальними суспільними інтересами та основоположними правами особи.
		Отже, згідно з Конвенцією, практикою ЄСПЛ, а також Конституцією України та юридичними позиціями Конституційного Суду України, право власності не                             є абсолютним і може зазнавати обмежень. Однак будь-яке втручання у право власності має ґрунтуватися на законі, мати правомірну мету та бути домірним.
		Однак, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову                                   в задоволенні позову, апеляційний суд не перевірив на предмет порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції відмову Банку у видачі належних позивачу коштів з його рахунку. Попри заборону встановлену постановою НБУ № 18 на валютні операції з використання російських рублів не встановив чи є позбавлення позивача на певний час його коштів пропорційним втручанням у право власності за встановлених у цій справі обставин та чи дотримано справедливий баланс між суспільним інтересом та правами позивача.
		Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду. 
		 
		Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу адвоката Васильєва Павла Сергійовича як представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    М. Є. Червинська 
		Судді                                                                                                 А. Ю. Зайцев
		                                                                                                            Є. В. Коротенко
		                                                                                                            В. М. Коротун
		                                                                                                            М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...