Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/10527/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Інші справи окремого провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2024.
Дата набрання законної сили: 23.10.2024
Номер судового провадження: 61-5691ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА                                                        
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 жовтня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа №  521/10527/22
		провадження № 61-5691св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів:  Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,             Тітова М. Ю.,        
		 
		учасники справи:
		заяваник - ОСОБА_1 ,
		заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану              у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції                             (м. Одеса), Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		 
		за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 березня 2023 року у складі судді Мурзенко М. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 18 березня 2024 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Кострицького В. В., Назарової М. В., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1.Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 як чоловіка та жінки з 01 вересня 2015 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що  вона проживала разом із ОСОБА_4 з 01 вересня 2015 року як дружина та чоловік, шлюб між сторонами зареєстровано не було. За час проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини вони разом вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, їздили на відпочинок, займалися  квартирою, в якій робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, мали взаємні права та обов`язки щодо утримання житла; виховували онука, сина її доньки. Проживали разом у квартирі АДРЕСА_1 , яка на праві власності належала її матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		25 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України ОСОБА_4 став до лав Збройних сил України, під час несення служби на півдні України ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув. ОСОБА_1 і ОСОБА_4 мали намір зареєструвати шлюб у 2022 році, проте з об`єктивних причин шлюб не було зареєстровано. 
		 
		Підтвердження факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідне задля набуття та реалізації права на отримання грошової допомоги, а також для приймання участі у вирішенні питань пов`язаних із доглядом і збереженням місця поховання ОСОБА_4 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 22 березня 2023 року заяву задовольнив частково. Встановив факт проживання однією сім`єю                ОСОБА_4 та ОСОБА_1 без шлюбу в період з 2017 року до дня смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю заявником факту її проживання із ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2017 року до дня смерті ОСОБА_4 .  
		 
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		 
		Одеський апеляційний суд постановою від 18 березня 2024 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишив без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 березня 2023 року - без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована обґрунтованістю висновку про доведення заявницею факту її проживання із ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, оскільки вони разом проживали, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи 
		 
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, Міністерство оборони України просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 березня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.  
		Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справах № 490/4949/17 та                                    № 466/3769/19, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 04 грудня                   2023 року у справі № 543/563/22, від 17 січня 2024 року у справі № 759/14906/18,                         від 14 лютого 2024 року у справі № 404/7153/20.
		Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.  
		Сам по собі факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.
		Міністерство оборони України вважає, що ОСОБА_1 не підтвердила належними і допустимими доказами факт спільного проживання однією сім`єю             з ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
		У червні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Борисенка О. Ю. як представника ОСОБА_1 , мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень. Касаційна скарга є необґрунтованою, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи,  а стосується лише переоцінки доказів. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження  у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 
		 
		21 травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		25 лютого 2022 року ОСОБА_4 був призваний на військову службу за мобілізацією та направлений у військову частину НОМЕР_1 . 
		Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 06 квітня 2022 року № 1526 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті - травматична ампутація голови, верхніх та нижніх кінцівок. 
		ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , який розірвано рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 червня            2015 року. У шлюбі у ОСОБА_4 і ОСОБА_6 народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		Місце проживання ОСОБА_4 було зареєстроване у квартирі АДРЕСА_2 . Проте, заочним рішення від 04 листопада               2021 року, ухваленим у справі № 947/21059/21 за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_4 визнано таким, що втратив право користування вказаною квартирою.
		ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , який  розірвано 24 лютого 2002 року.  
		Після чого ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 ,  який розірвано 10 листопада 2004 року.  
		Місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване у квартирі АДРЕСА_3 , фактичним місцем проживання є квартира АДРЕСА_1 , яка на підставі свідоцтва про право власності   належала її матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		ОСОБА_1 дійсно спільно проживала однією сім`єю, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах, та вела спільне господарство з ОСОБА_4 у період                з 01 вересня 2015 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі АДРЕСА_1 (довідка підписана сусідами та посвідчена директором Дочірнього житлово-експлуатаційного підприємства ТОВ «БУДПРОЕКТ» від 14 квітня 2022 року). 
		Згідно з копіями фіскальних і товарних чеків, переписок у месенджерах відомо, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 вели спільне господарство, та несли спільні витрати на придбання побутових приладь, спільно робили ремонт у квартирі.
		Допитані у судовому засіданні свідки - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,                        ОСОБА_12 , та ОСОБА_13 надали пояснення, якими підтвердили факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і ОСОБА_4 у 2017 році та пізніше. 
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                        є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного                                у  постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції                          в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується  з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм                        права  в   межах   касаційної  скарги,   дійшов   висновку,   що   касаційна   скарга  не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 
		Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		 
		Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її       з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.
		 
		У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію                   у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
		 
		В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		 
		Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).
		 
		Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») вказано, що обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.
		 
		Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.
		 
		При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
		 
		Схожий за змістом висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду                        у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц. 
		 
		Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів встановивши, що ОСОБА_1 довела те, що вона з ОСОБА_4 проживали однією сім`єю, мали спільний побут і взаємні права й обов`язки, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
		 
		Висновок судів відповідає обставинам справи, які встановлені відповідно до норм процесуального закону, узгоджується з нормами матеріального права, які суди правильно застосували, та не суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі.
		 
		Доводи касаційної скарги такі висновки судів не спростовують, зводяться до не згоди з ними та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи щодо не доведення заявником заявлених нею вимог, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело  або  могло  призвести до  неправильного вирішення справи.  
		 
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду                      від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). 
		 
		Верховний Суд є судом права, а не судом факту, і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.
		 
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
		 
		Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального                                            і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін. 
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
		 
		Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 березня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції  набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    М. Є. Червинська 
		Судді                                                                                                 А. Ю. Зайцев
		                                                                                                            Є. В. Коротенко
		                                                                                                            В. М. Коротун
		                                                                                                            М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...