Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/4270/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2024.
Дата набрання законної сили: 23.10.2024
Номер судового провадження: 61-4419ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		23 жовтня 2024 року
		м. Київ
		справа № 361/4270/19
		провадження № 61-4419св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: акціонерне товариство «Альфа-Банк» (після зміни найменування - акціонерне товариство «Сенс-Банк»), комунальне підприємство «Агенція адміністративних послуг» державний реєстратор Верестун Олексій Іванович,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Сенс-Банк», в інтересах якого діє адвокат Зелена Наталія Юріївна, на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Радзівіл А. Г., від 08 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М., від 31 січня 2023 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства (далі - АТ) «Укрсоцбанк», державного реєстратора Верестуна О. І. комунального підприємства (далі - КП) «Агенція адміністративних послуг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання неправомірними дій, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень.
		2.           Позовна заява мотивована тим, що 07 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк» укладено кредитний договір 
		№ 06-10/259, відповіднодо умов якого банк надав відповідачу 55 000 доларів США.
		3.           З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між 
		АТ «Укрсоцбанк» таОСОБА_1 і      ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 04/1-529, за умовами якого в іпотеку банку передано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
		4.           Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області 
		від 20 серпня 2018 року у справі № 361/1354/18 відмовлено АТ «Укрсоцбанк» у стягненні із  ОСОБА_1 заборгованостіза кредитним договором.
		5.           У березні 2019 року за АТ «Укрсоцбанк», в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, було здійснено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру (індексний номер рішення: 46059277 від 20 березня 
		2019 року).
		6.           Вважає, що у АТ «Укрсоцбанк»були відсутні правові підстави для звернення до державного реєстратора з метою здійснення реєстраційних дій щодо предмета іпотеки, оскільки:
		-                     будь-які боргові зобов`язання позивачаперед банком відсутні;
		-                     АТ «Укрсоцбанк» ненадсилав позивачу та майновому поручителю вимог проусунення порушень основного зобов`язання відповідно статті 35 Закону України «Про іпотеку»;
		-                     відповідно Закону України «Промораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлено заборону примусового стягнення(відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке є предметом іпотеки;
		-                     державним реєстратором прийнято рішення та проведено державну реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» на спірну квартиру без вчинення нотаріальної дії з вказаним нерухомим майном та за відсутності факту виникнення, переходу або припинення права на нерухоме майно.
		7.           Посилаючись на викладене,  ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними дії державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» Верестуна О. І. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомості: двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , скасувавширішення про державну реєстрацію права власності на зазначений об`єкт нерухомості за банком (індексний номер рішення: 46059277 від 20 березня 2019 року).
		8.           Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області 
		від 04 лютого 2020 року замінено відповідача АТ «Укрсоцбанк»на АТ «Альфа-Банк», найменування якого у подальшому змінено на АТ «Сенс Банк».
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
		9.           Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області 
		від 08 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» Верестуна О. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 46059277 від 20 березня 2019 року 18:19:54 про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна квартиру, що знаходиться за адресою: 
		АДРЕСА_3 , за АТ «Укрсоцбанк». В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		10.        Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вказав, що із документів реєстраційної справи вбачається, що реєстратором не дотримано вимог підпункту 2, 3, пункту 61 «Порядку для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а крім того на день вчинення реєстраційної дії набрало законної сили рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2018 року у справі 
		№ 361/1354/18 про відмову у задоволенні позову банку щодо стягнення боргу за основним зобов`язанням.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		11.        У касаційній скарзі АТ «Сенс Банк», в інтересах якого діє адвокат Зелена Н. Ю., просить рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		12.        У березні 2023 року представник АТ «Сенс-Банк» - адвокат Зелена Н. Ю. подала касаційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року.
		13.        Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року відкрито провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у червні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
		14.        Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3 , суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
		15.        Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		16.        Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/2030/19, від 08 грудня 2021 року 
		у справі № 205/1096/19, від 23 січня 2018 року у справі № 760/16916/14-ц, 
		від 04 серпня 2021 року у справі № 158/1572/19, від 21 березня 2019 року 
		у справі № 486/1162/16-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19-ц, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, 
		від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 16 грудня 2020 року 
		у справі № 676/58/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду 
		від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17 (пункт 1 
		частини другої статті 389 ЦПК України).
		17.        Вказує, що суди попередніх інстанцій керувались положеннями 
		пункту 61 «Порядку для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, яка не діяла на день вчинення оспорюваної реєстраційної дії. Водночас банк надав державному реєстратору всі необхідні документи, що передбачала чинна редакція вказаного пункту, зокрема було надано оригінал договору, що містить іпотечне застереження, докази направлення відповідної письмової вимоги боржнику та іпотекодавцю та закінчення 30-денного строку з моменту їх отримання. Зауважує, що направлені за адресою іпотечного майна вимоги про усунення порушення основного зобов`язання були вручені особисто ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 .
		18.        Вважає безпідставним посилання на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2018 року у справі 
		№ 361/1354/18, оскільки цим рішенням було відмовлено у стягненні заборгованості за кредитним договором через пропуск строку позовної давності, однак цим же рішенням встановлено факт порушення прав кредитора з боку позичальника та наявності невиконаного зобов`язання. Сплив позовної давності до основної вимоги кредитора про стягнення боргу за кредитним договором не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і не може вважатися підставою для припинення іпотеки.
		19.        Звертає увагу на відсутність у законодавстві вимог щодо надання державному реєстратору звіту про проведення оцінки предмета іпотеки та можливості у державного реєстратора відмовити у проведені державної реєстрації через відсутність такого звіту. Вартість предмета іпотеки була визначена на момент набуття банком нерухомого майна у власність. Звіт про оцінку предмета іпотеки було надано до суду разом з відзивом на позовну заяву.
		20.        Вказує на те, що скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень, речових прав. Натомість у цій справі позивачем обрано неефективний спосіб захисту прав, які він вважає порушеними, оскільки рішенням суду не вирішене питання наявності права власності на спірне майно у позивача, тобто фактично на права та інтереси позивача судове рішення не впливає, а майно залишиться безхазяйним.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
		21.        19 липня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат 
		Вдовиченко В. О. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.
		22.        З огляду на дату вручення ОСОБА_1 ухвали про відкриття касаційного провадження і копії касаційної скарги (14 липня 2023 року) та час необхідний для складання відзиву, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк на подання відзиву до 19 липня 2023 року та прийняти вказаний відзив.
		23.        У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат 
		Вдовиченко В. О. зазначає, що банк безпідставно вказав про отримання адресатами вимоги про усунення основного зобов`язання, оскільки такі докази були надані лише на стадії апеляційного перегляду справи та мають бути критично оцінені судом з огляду на те, що вказані вимоги були направлені з м. Чернігів, тоді як адреса місцезнаходження банку - м. Київ. Вказує, що договір іпотеки не містить іпотечного застереження. 
		24.        Зауважує, що реєстрація зміни власника іпотечного майна відбулась всупереч дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Крім того, банку у судовому порядку було відмовлено у стягненні заборгованості за кредитним договором. 
		25.        Вважає, що позивачем обрано правильний спосіб захисту порушеного права.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		26.        07 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк» укладено кредитний договір № 06-10/259, відповідно до умов якого банк надав відповідачу утимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 55 000 доларів США. Позичальникзобов'язався сплатити проценти та за користування кредитом таповернути кредит до 06 серпня 2012 року.
		27.        З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між 
		АТ «Укрсоцбанк» та  ОСОБА_1 і      ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 04/1-529.
		Відповідно до пункту 4.1 іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Згідно з пунктом 4.5 іпотечного договору, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: 4.5.1 на підставі рішення суду; 4.5.2 на підставі виконавчого напису нотаріуса; 4.5.3 шляхом передачі іпотекодержателю прав власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених зобов`язань в порядку встановленому чинним законодавством; 4.5.4 шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу; 4.6 у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні.
		28.        Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області 
		від 20 серпня 2018 року у справі № 361/1354/18 відмовлено АТ «Укрсоцбанк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості закредитним договором станом на 17 листопада 2017 року в сумі 72 395,11 доларів США. При цьому суд вказав, що відповідач з 12 січня 2012 року не виконує умови кредитного договору, однак банк звернувся до суду із пропуском строку позовної давності.
		29.        Державним реєстратором КП «Агенція адміністративних послуг» Верестун О. І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46059277 від 20 березня 2019 року 18:19:54, щодо реєстрації за АТ «Укрсоцбанк» права власності на об`єкт нерухомості двокімнатну квартиру  
		АДРЕСА_4 .        Реєстраційні дії проведено на підставі наступних документів:
		-                     заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 березня 
		2019 року;
		-                     іпотечний договір № 04/І-529 від 07 серпня 2007 року;
		-                     довіреність від 02 жовтня 2018 року, видану АТ «Укрсоцбанк»;
		-                     витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей;
		-                     копії рекомендованих повідомлень;
		-                     копії повідомлень про звернення стягнень на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням;
		-                     заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 червня 
		2019 року;
		-                     ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області про забезпечення позову від 14 червня 2019 року;
		-                     заява про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 листопада 2019 року;
		-                     витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
		-                     передавальний акт на 11 жовтня 2019 року.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		31.        Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		32.        Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		33.        Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		34.        Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		35.        Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
		36.        У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. 
		Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частини перша та четверта статті 33 Закону України «Про іпотеку»).
		37.        За змістом статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
		38.        За змістом статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час звернення банком стягнення на квартиру) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
		39.        Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, в редакції, чинній на час звернення банком стягнення на квартиру (далі - Порядок № 1127), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
		1)                копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
		2)                документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
		3)                заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
		Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
		40.        У постановах від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц та 
		від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, яка впливає на визначення правомірності державної реєстрації переходу права власності на іпотечне майно під час позасудового врегулювання.
		41.        Крім того, у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до 26 лютого 2020 року Порядок № 1127 не передбачав подання державному реєстратору звіту про оцінку предмета іпотеки, проте така вимога передбачалася у частині третій статті 37 Закону України «Про іпотеку», що має вищу юридичну силу та відповідно до якої іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, й зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
		42.        Ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, тому іпотекодержатель зобов`язаний надати державному реєстратору документ про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ним.
		43.        Підставою для скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки є порушення іпотекодержателем вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. До таких порушень належить, зокрема й ненадання експертної оцінки предмета іпотеки на день його відчуження.
		44.        У касаційній скарзі АТ «Сенс Банк» хоч і зазначає, що вартість предмета іпотеки була визначена на момент набуття банком нерухомого майна 
		у власність, проте такий звіт не було подано державному реєстратору для вчинення реєстраційної дії під час звернення стягнення на предмет іпотеки, 
		а також не долучено до матеріалів розглядуваної справи.
		45.        У пункті 18 Порядку № 1127 зазначено, що за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. 
		46.        Отже, державний реєстратор, встановивши, що до документів, які подано для вчинення реєстраційної дії, не додано відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності на день його відчуження, мав підстави для прийняття рішення про відмову у вчиненні реєстраційної дії.
		47.        З огляду на викладене, Верховний Суд загалом погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що під час здійснення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іпотекодержателем не були дотримані положення статті 37 Закону України «Про іпотеку» та Порядку № 1127, оскільки така державна реєстрація проведена за відсутності відомостей у реєстраційній справі про вартість предмета іпотеки, що визначена на момент такого набуття.
		48.        За встановлених обставин, порушення вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку» та Порядку № 1127 при зверненні стягнення на предмет іпотеки, доводи касаційної скарги не дають підстав для ухвалення судового рішення про відмову у позові.
		49.        Посилання банку на неправильно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є помилковими з огляду на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі 
		№ 914/2350/18 (914/608/20). Порушення права власності ОСОБА_1 відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іпотекодержателем і в матеріалах справи відсутні відомості про те, що на час вирішення спору майно було відчужене банком іншій особі, а тому задоволення вимог про скасування відповідного рішення державного реєстратора призведе до відновлення становища, яке існувало до порушення.
		50.        Посилання на те, що позивач не є особою, що має право на звернення до суду з цим позовом, спростовані приписами статті 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами іпотечного договору № 04/І-529 від 07 серпня 2007 року, згідно з яким ОСОБА_1 є одним з іпотекодавців.
		51.        За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/2030/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 205/1096/19, від 23 січня 2018 року у справі № 760/16916/14-ц, від 04 серпня 2021 року у справі
		№ 158/1572/19, від 21 березня 2019 року у справі № 486/1162/16-ц, 
		від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19-ц, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, 
		№ 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі 
		№ 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 16 грудня 2020 року у справі 
		№ 676/58/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 
		2020 року у справі № 757/13243/17, у постанові Верховного Суду України 
		від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17, на які заявник посилався в касаційній скарзі.
		52.        Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
		53.        Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		54.        Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
		55.        Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		56.        Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.
		57.        Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411
		ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу акціонерного товариства «Сенс-Банк», в інтересах якого діє адвокат Зелена Наталія Юріївна, залишити без задоволення.
		2.           Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області 
		від 08 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду 
		від 31 січня 2023 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...