Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 332/245/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2024.
Дата набрання законної сили: 23.10.2024
Номер судового провадження: 61-17844ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		23 жовтня 2024 року
		м. Київ
		справа № 332/245/22
		провадження № 61-17844св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - акціонерне товариство «Сенс Банк», ОСОБА_2 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенков Сергій Олександрович,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Сенс Банк», в інтересах якого діє адвокат Ременюк Тетяна Олександрівна, на постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З., від 21 листопада 2023 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства (далі - АТ) «Альфа-Банк», найменування якого змінено на АТ «Сенс Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенков С. О., ОСОБА_2 , про скасування державної реєстрації права власності на квартиру та поновлення права власності.
		2.           Позов мотивовано тим, що 31 жовтня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, який було розірвано на підставі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2011 року у справі № 2-1806/11.
		3.           24 липня 2008 року ОСОБА_2 під час шлюбу придбав двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 
		40,8 кв. м., житловою 26,7 кв. м.
		4.           Вказана квартира була придбана за рахунок кредитних коштів, отриманих на підставі договору іпотечного кредиту № MRTG 000000013875, укладеного ОСОБА_2 , 24 липня 2008 року з товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «УніКредит Банк».
		5.           В якості забезпечення належного виконання умов кредитного договору між ОСОБА_2 та ТОВ «УніКредит Банк» було укладено іпотечний договір № MRTG 000000013 875/S від 24 липня 2008 року.
		6.           У подальшому правонаступником всіх прав та обов`язків кредитодавця та іпотекодержателя, за вказаними правочинами став АТ «Укрсоцбанк», 
		а згодом - АТ «Альфа-Банк» (наразі - АТ «Сенс Банк»).
		7.           Позивачка стверджує, що 13 березня 2019 року всупереч дії Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» іпотекодержателем було здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом набуття АТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру 
		АДРЕСА_1 .
		8.           Наголошує, що спірна квартира є предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовувалась і використовується дотепер, як місце постійного проживання сім`ї позичальника, іпотекодавця та малолітньої дитини, загальна площа квартири не перевищує 140 кв. м, іншого житла вони не мають, а тому АТ «Укрсоцбанк» не мало законних підстав звертати стягнення на вказану квартиру, як предмет іпотеки, для задоволення своїх вимог за кредитним договором, а державний реєстратор не мав законних прав реєструвати власником квартири АТ «Укрсоцбанк».
		9.           Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд скасувати (припинити) державну реєстрацію права власності АТ «Укрсоцбанк» на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , та зареєструвати право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру.
		10.        Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 
		2023 року ОСОБА_2 залучено до участі у справі як співвідповідача.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		11.        Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Марченко Н. В., від 05 вересня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1  відмовлено.
		12.        Суд першої інстанції вказав, що позичальником за кредитним договором є не ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 , який у спірній квартирі не проживає, знятий з реєстрації 17 вересня 2014 року, на час розгляду справи зареєстрований за іншою адресою ( АДРЕСА_2 ). Оскільки ОСОБА_2 має інше житло та не використовує спірну квартиру як місце свого постійного проживання понад 11 років, тому дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути застосована до позичальника ОСОБА_2 , а позовні вимоги про поновлення реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
		13.        Також суд вказав, що ОСОБА_1 не є позичальником за кредитним договором чи іпотекодавцем за договором іпотеки, що встановлено, зокрема, Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 332/4600/19, а тому положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть бути застосовані щодо ОСОБА_1 .
		Короткий зміст оскарженої постанови апеляційного суду
		14.        Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано таким що не відповідає закону та скасовано запис про право власності 
		АТ «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 , внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим С. О. за 
		№ 1407898123101 від 13 березня 2019 року. В іншій частині позову - відмовлено.
		15.        Колегія суддів, частково задовольняючи позовні вимоги, вказала, що спірна квартира використовується позивачкою як постійне місце проживання, а тому всупереч дії Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом набуття АТ «Укрсоцбанк» права власності на іпотечне майно.
		16.        Враховуючи наведене апеляційний суд дійшов висновку, що у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на спірну квартиру за іпотекодержателем. У разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав власності державний реєстратор самостійно проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		17.        У касаційній скарзі АТ «Сенс Банк», в інтересах якого діє адвокат Ременюк Т. О., просить постанову Запорізького апеляційного суду 
		від 21 листопада 2023 року скасувати, залишивши в силі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2023 року.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		18.        У грудні 2023 року представник АТ «Сенс Банк» - адвокат Ременюк Т. О. подала касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду 
		від 21 листопада 2023 року.
		19.        Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, які у квітні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
		20.        Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		21.        Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_4 , суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		22.        Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 369/382/17, від 13 липня 2022 року 
		у справі № 199/8324/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 04 вересня 2018 року 
		у справі № 823/2042/16, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, 
		у постановах Верховного Суду від 27 грудня 2022 року у справі 
		№ 334/2028/20, від 09 листопада 2023 року у справі № 712/9294/20, 
		від 28 лютого 2018 року у справі № 727/10081/15-ц, від 04 травня 2022 року 
		у справі № 274/4134/15-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 750/5622/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		23.        Вказує, що апеляційним судом помилково застосовано до спірних правовідносин норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки позивачка не є ні позичальником, ні іпотекодавцем. Водночас позичальник та іпотекодавець ( ОСОБА_2 ) забезпечений іншим житлом та заперечує проти задоволення позову.
		24.        Зауважує, що позивачкою не надано доказів на підтвердження того факту, що у її власності відсутнє будь-яке інше нерухоме майно. При цьому наразі позивачка проживає за кордоном.
		25.        Вважає, що належним способом захисту прав позивачки, які вона вважає порушеними, є звернення до суду з віндикаційним позовом про витребування нерухомого майна.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
		26.        У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат 
		Железняк В. К. подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженої постанови, просить касаційну скаргу залишити без змін.
		27.        Наголошує, що позивачка надала згоду на укладення ОСОБА_2 договору іпотечного кредиту, отримання кредиту, передачу квартири в іпотеку і укладення іпотечного договору. При цьому нею укладено з банком договір поруки № MRTG000000013875/S від 24 липня 2008 року для забезпечення повернення кредиту за договором іпотечного кредиту.
		28.        Вказує, що позивачка повертала і зобов`язана повернути банку кредитні кошти, а тому набула всіх прав та обов`язків позичальника нарівні з ОСОБА_2 , а розірвання між ними шлюбу не позбавляє позивачку статусу позичальника за кредитним договором.
		29.        Вважає, що за таких обставин на неї поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та обрано правильний спосіб захисту порушених прав. 
		30.        Звертає увагу, що  ОСОБА_1 , яка у шлюбу з ОСОБА_2 не перебуває і спільно з ним не мешкає, іншого житла не має, а тому вправі незалежно від ОСОБА_2 реалізувати наявні у неї самостійні права другого позичальника. На момент звернення до суду вона проживала у спірній квартирі разом з дітьми, а за кордон виїхала у березні 2022 року у зв`язку з військовою агресією росії. При цьому виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватися у судовому порядку.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		31.         ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із 31 жовтня 1998 року перебували і зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2011 року.
		32.        На підставі договору купівлі-продажу від 24 липня 2008 року, 
		ОСОБА_2 придбав двокімнатну квартиру 
		АДРЕСА_3 .
		33.        Укладенню зазначеного договору купівлі-продажу квартири передувало укладення 24 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «УніКредит Банк» договору про іпотечний кредит № MRTG 000000013875, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 30 000 доларів США на придбання нерухомого майна - квартири 
		АДРЕСА_1 .
		34.        На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 
		24 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «УніКредит Банк» укладений іпотечний договір MRTG 000000013875/S, за умовами якого ОСОБА_2 передав банку в іпотеку вказану квартиру. Згоду на передачу квартири в іпотеку банку надала дружина іпотекодавця - ОСОБА_1 .
		35.        АТ «Укрсоцбанк» став правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», який в свою чергу є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «УніКредіт Банк».
		36.        Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Ільющенковим С. О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45922784 від 13 березня 2019 року, на підставі іпотечного договору № MRTG-000000013875/S, серія та номер: 985, виданий 24 липня 2008 року, видавник: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального Байрамова О. М., зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1407898123101, а саме квартиру АДРЕСА_3 , за АТ «Укрсоцбанк».
		37.        10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».
		38.        У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С. О., АТ «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області, про визнання незаконною державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, зокрема з посиланням на те, що банком не було надіслано ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 332/4600/19).
		39.        Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 332/4600/19 скасовано рішення Заводського районного суду 
		м. Запоріжжя від 12 серпня 2021 року в частині задоволення вимог 
		ОСОБА_1 про визнання незаконною державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна та прийнято у цій частині нову постанову про відмову у задоволенні цих вимог. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2021 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - залишено без змін.
		40.        Постановою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі 
		№ 332/4600/19 постанову Запорізького апеляційного суду від 17 листопада 2021 року змінено, шляхом зміни її мотивувальної частини. Верховний Суд зокрема вказав, що спірна квартира є предметом іпотеки за укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «УніКредит Банк» іпотечним договором від 24 липня 2008 року, а позивачка як співвласник має право на звернення до суду з позовом, якщо вважає свої права порушеними. Водночас ОСОБА_1 не є стороною іпотечного договору, а тому в іпотекодержателя не існувало обов`язку направляти їй на виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» повідомлення про усунення порушень основного зобов`язання.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		41.        Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		42.        Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		43.        Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		44.        Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		45.        Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
		46.        У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частини перша та четверта статті 33 Закону України «Про іпотеку»).
		47.        За змістом статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
		48.        За змістом статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час звернення банком стягнення на квартиру), іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 
		49.        Згідно із підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час звернення банком стягнення на квартиру), не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
		-                     таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
		-                     загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
		50.        Верховний Суд у постанові від 27 грудня 2022 року у справі 
		№ 334/2028/20, на яку заявник посилається у касаційній скарзі, вказав, що позивач, який не є ані позичальником, ані майновим поручителем, не надав суду належних доказів наявності всіх умов, визначених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», для застосування заборони на примусове звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, що квартира, яка є предметом іпотеки, використовується іпотекодавцем як місце постійного проживання та відсутнє інше нерухоме житлове майно), а тому заборона на примусове звернення стягнення на предмет іпотеки, визначена вказаним Законом, до спірних правовідносин застосована бути не може.
		51.        У розглядуваній справі суд першої інстанції, встановивши, що позичальником та іпотекодавцем за кредитним договором та договором іпотеки є не ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 , який у спірній квартирі не проживає та має інше житло, дійшов правильного висновку, що заборона на примусове звернення стягнення на предмет іпотеки, визначена Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути застосована у спірних правовідносинах за позовом ОСОБА_1 .
		52.        Верховний Суд, погоджуючись із вказаними висновками районного суду, також враховує, що рішенням Апеляційного суду Запорізької області 
		від 04 вересня 2012 року у справі № 22-ц-4403/12 відмовлено у задоволенні позову ПАТ «УніКредит Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У цій справі апеляційний суд констатував, що порука ОСОБА_1 за зобов`язаннями ОСОБА_2 за кредитним договором є припиненою.
		53.        Ухвалою Вищого спеціалізованого суду Україниз розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2013 року вказане рішення Апеляційного суду Запорізької області від 04 вересня 2012 року залишено без змін.
		54.        При цьому позичальник та іпотекодавець ОСОБА_2 , з якого на підставі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2012 року у справі № 0809/1043/2012 стягнуто заборгованість за кредитним договором, не заперечує щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
		55.        Питання про виселення ОСОБА_1 або будь-яких інших осіб зі спірної квартири, у розглядуваній справі судами не вирішувалось. 
		56.        Відповідно до положень статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		57.        З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Запорізького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на квартиру скасуванню, із залишенням в силі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2023 року.
		58.        Касаційна скарга не містить доводів в частині оскарження постанови апеляційного суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення права власності ОСОБА_2 на квартиру, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.
		59.        За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		60.        Враховуючи задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду в частині задоволення вимог  ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на квартиру і залишення в силі рішення суду першої інстанції, із ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 984,80 грн, сплачений за подання касаційної скарги.
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу акціонерного товариства «Сенс Банк», в інтересах якого діє адвокат Ременюк Тетяна Олександрівна, задовольнити.
		2.           Постанову Запорізького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та залишити в силі рішення Заводського районного суду 
		м. Запоріжжя від 05 вересня 2023 року.
		3.           Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 1 984,80 грн.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...