Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/12061/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо прав інтелектуальної власності, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2024.
Дата набрання законної сили: 30.10.2024
Номер судового провадження: 61-2714ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                              
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                        
		                                                                                                                
		30 жовтня 2024 року                                            
		м. Київ
		 
		справа № 757/12061/21-ц
		провадження № 61-2714св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,                 Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарби Колорит»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарби Колорит» на рішення Баглійського районного суду міста  Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2023 року у складі судді Подобєд О. К.та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2024 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М.,Ткаченко І. Ю.,                  Деркач Н. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарби Колорит» (далі - ТОВ «Фарби Колорит») звернулося до суду з позовомдо ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» (далі - ТОВ «Інтернет Інвест») про захист прав інтелектуальної власності.
		Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 травня 2023 року замінено первісного відповідача ОСОБА_2 належним відповідачем ОСОБА_1 
		Позов мотивовано тим, що основним видом діяльності ТОВ «Фарби Колорит» є виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик (код КВЕД 20.30).
		Крім цього, ТОВ «Фарби Колорит» є власником прав інтелектуальної власності на ряд торговельних марок, зокрема і на торговельну марку (знак для товарів і послуг) «ІНФОРМАЦІЯ_3» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15 травня 2006 року. Вказана торговельна марка зареєстрована для товарів і послуг у 1, 2, 3, 17, 19, 35, 37, 39, 42 класах Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП).
		Таким чином, ТОВ «Фарби Колорит» є власником виключних майнових прав на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_3» для зазначених вище товарів і послуг і має виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання іншим особам.
		За результатами пошуку в мережі Інтернет позивачу стало відомо про існування сайту ІНФОРМАЦІЯ_4, в доменному імені та контенті якого використовується торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_3» без відповідного дозволу правовласника.
		В подальшому, здійснивши пошук інформації стосовно власника веб-сайта (реєстранта) та реєстратора доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4, позивачем було встановлено, що станом на 05 листопада 2020 року реєстратором вказаного доменного імені є ТОВ «Інтернет Інвест».
		Після відкриття провадження у даній справі та витребування інформації у ТОВ «Інтернет-Інвест» позивачу стало відомо, що власником (реєстрантом) доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_1 .
		Тому ТОВ «Фарби Колорит» звертається з позовом до ОСОБА_1 в частині неправомірного використання торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_3» в доменному імені ІНФОРМАЦІЯ_4 та на веб-сайтах ІНФОРМАЦІЯ_5,      ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_8 , оскільки вважає, що саме ОСОБА_1 порушує права інтелектуальної власності позивача в цій частині позову.
		Отже, ОСОБА_1 здійснюється неправомірне використання торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_3» в доменному імені ІНФОРМАЦІЯ_4 та на веб-сайтах ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_6/,  ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		З урахуванням уточненої позовної заяви від 02 травня 2023 року позивач просив суд заборонити ОСОБА_1 використовувати позначення, схожі настільки, що їх можна сплутати із торгівельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_3» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 ; зобов`язати ТОВ «Інтернет-Інвест» видалити з реєстру доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_4.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2023 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фарби Колорит» відмовлено.
		Судові витрати покладено на позивача.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.
		Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Фарби Колорит» оскаржило його в апеляційному порядку.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Фарби Колорит» залишено без задоволення, рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2023 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
		Зазначив, що належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог стороною позивача не надано.  
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		23 лютого 2024 року ТОВ «Фарби Колорит» в системі «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від                             06 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2024 року.
		З урахуванням уточненої касаційної скарги від 19 березня 2024 року заявник просив суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухваленіз порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
		Також заявник посилалася на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		Доводи інших учасників справи
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		16 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Фарби Колорит» є виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик (код КВЕД 20.30).
		ТОВ «Фарби Колорит» є власником прав інтелектуальної власності на ряд торговельних марок, зокрема і на торговельну марку (знак для товарів і послуг) «ІНФОРМАЦІЯ_3» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15 травня 2006 року.
		Торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_3» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15 травня 2006 року (заявка № 20040606632 від 25 червня 2004 року) зареєстрована для товарів і послуг у 1, 2, 3, 17, 19, 35, 37, 39, 42 класах Міжнародної класифікації товарів і послуг.
		За результатами пошуку в мережі Інтернет, позивачу стало відомо про існування сайту ІНФОРМАЦІЯ_4, в доменному імені та контенті якого використовується торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_3» без відповідного дозволу правовласника. В подальшому, здійснивши пошук інформації стосовно власника веб-сайта (реєстранта) та реєстратора доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4, позивачем було встановлено, що станом на 05 листопада 2020 року реєстратором вказаного доменного імені є ТОВ «Інтернет Інвест».
		Також судом встановлено, що ТОВ «Інтернет Інвест» надає послуги, що необхідні для технічного забезпечення делегування імені в частині ієрархічного адресного простору мережі Інтернет в інтересах Реєстранта. Створення сайту та розміщення на ньому інформації відносяться до процесу використання доменного імені, а не до його реєстрації. Реєстратор не несе відповідальності за використання доменних імен, зареєстрованих за його допомогою, а також за зміст будь-яких матеріалів на сайтах, що розміщені під цими іменами або на серверах служби. Реєстрант погодився з умовами публічного договору з ТОВ «Інтернет Інвест», одним із пунктів якого є: «Интернет-служба Imena.UA не несет никакой ответственности за использование доменных имен, зарегистрированных с ее помощью, а также содержание любых материалов на сайтах, публикуемых под такими доменными именами либо размещаемых на серверах службы».
		17 листопада 2022 року судом було винесено ухвалу про витребування у ТОВ «Інтернет Інвест» даних щодо власника доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4.
		На виконання зазначеної ухвали суду, ТОВ «Інтернет Інвест» надано інформацію, згідно якої вбачається, що власником (реєстрантом) доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_1 . Станом на 23 червня 2022 року доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_4 було видалено і воно перебуває в статусі RedemptionPeriod, оскільки реєстрант доменного імені (власник) не оплатив послуги за продовження домену «ІНФОРМАЦІЯ_4» на наступний період.
		Крім того встановлено, що ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» на підставі заяви ТОВ «Фарби Колорит» було проведено фіксацію і дослідження змісту веб-сторінок за адресами у мережі Інтернет, зокрема: ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_6/, ІНФОРМАЦІЯ_2, за результатами якого надано експертний висновок від 07 грудня 2020 року № 354/2020-ЕВ. 
		Згідно висновку експерта № 203 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 28 грудня 2020 року, виконаної на підставі звернення ТОВ «Фарби Колорит», такі товари, як декоративні фарби, інтер`єрі фарби, фасадні фарби, декоративні штукатурки, фасадні штукатурки, ґрунтовки, воски, лаки, лазурі, шпалери, кельми, ліпний декор, які пропонуються до продажу на веб-ресурсах за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, є такими самими або спорідненими з товарами, для яких зареєстровано торгівельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1. Послуги з розміщування на веб-ресурсах за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_6/, ІНФОРМАЦІЯ_11,  інформації щодо асортименту таких товарів, як  декоративні фарби, інтер`єрі фарби, фасадні фарби, декоративні штукатурки, фасадні штукатурки, ґрунтовки, воски, лаки, лазурі, шпалери, кельми, ліпний декор, яке дозволяє покупцям зручно оглядати, замовляти та купувати ці товари, є спорідненими з послугами 35 класу МКТП, для яких зареєстровано торгівельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1. Позначення «ІНФОРМАЦІЯ_13»» в складі доменних імен ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_14, позначення «ІНФОРМАЦІЯ_13»  в складі адреси профілю в соціальній мережі  ІНФОРМАЦІЯ_12, та позначення в складі адреси профілю в соціальній мережі  «ІНФОРМАЦІЯ_13» ІНФОРМАЦІЯ_11є схожими настільки, що їх можна сплутати з торгівельною маркою за свідоцтвом України № НОМЕР_1. Розміщені на веб-ресурсах за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_15, ІНФОРМАЦІЯ_11, комбіноване позначення «ІНФОРМАЦІЯ_13, зображення» та словесне позначення «ІНФОРМАЦІЯ_13» незалежно від регістру та кольору літер, є схожими настільки, що їх можна сплутати з торгівельною маркою за свідоцтвом України № НОМЕР_1.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відносини, які виникають у зв`язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг (далі - знак, торговельна марка) в Україні регулюються Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а також нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
		 
		У відповідності до статті 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
		 
		Відповідно до статті 492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
		 
		Згідно статті 493 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.
		 
		Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом (стаття 494 ЦК України).
		 
		Згідно з вимогами статті 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;                        3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
		 
		Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.
		 
		Згідно частини першої-четвертої статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об`єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
		 
		Відповідно до частини другої, п`ятої статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.
		Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Фарби Колорит» вказувало, що ОСОБА_1 неправомірно використовує торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_3» без відповідного дозволу правовласника в доменному імені ІНФОРМАЦІЯ_17та на веб-сайтах ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_16, ІНФОРМАЦІЯ_2, чим порушує права інтелектуальної власності позивача.
		На підтвердження своїх вимог позивач надав суду експертний висновок за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 07 грудня 2020 року № 354/2020-ЕВ та висновок експерта № 203 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 28 грудня 2020 року, виконаних на підставі звернення ТОВ «Фарби Колорит».
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення з боку відповідачів прав інтелектуальної власності ТОВ «Фарби Колорит».
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. 
		Закріплені статтею 2 ЦПК України завдання та принципи цивільного судочинства реалізуються, зокрема, шляхом ухвалення обґрунтованого та мотивованого судового рішення, яке має відповідати вимогам статті 265 ЦПК України. 
		У мотивувальній частині рішення суду, серед іншого, зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не належить до предмета спору, є явно неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України)
		За частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої цієї самої статті).
		У відповідності до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;                         2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» встановлено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
		Згідно із частинами першою, другою статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
		Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (частини перша, друга, п`ята статті 106 ЦПК України).
		Вимоги до законності й обґрунтованості судового рішення передбачені частиною першою статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п`ята статті 263 ЦПК України).
		Відповідно до пунктів 1-4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Згідно із пунктами 1-3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
		Таким чином, вмотивованість судового рішення є свідченням того, що: доводи та міркування сторін (учасників) судового процесу були належним чином оцінені та враховані або відхилені судом на підставі конкретно визначених мотивів; усім зібраним у справі доказам (зібраним судом або поданим учасникам справи) було надано належну правову оцінку; надано обґрунтування прийняття (врахування) та відхилення кожного доказу; наведені норми права, якими урегульовані спірні правовідносини, з наданням обґрунтування того, чому ті чи інші правові норми мають бути застосовані у конкретній спірній ситуації, враховуючи попередні два пункти.
		Не повинно викликати сумнівів чи заперечень відносно того, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 11-164сап21.
		У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) ЄСПЛ зазначив, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).
		У пунктах 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 передбачено, що в мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог; встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; у мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов`язки сторін у спірних правовідносинах, посилання на Конвенцію та рішення ЄСПЛ.
		У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Разом з тим, відхиливши висновок експерта № 203 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 28 грудня 2020 року, апеляційний суд не обґрунтував  належним чином підстави його відхилення.
		Також апеляційним судом не було надано оцінки експертному висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 07 грудня 2020 року № 354/2020-ЕВ, який було покладено в основу висновку експерта № 203 від 28 грудня 2020 року.
		Оскільки вказане протирічить викладеним вище положенням статті 89 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, не надавши відповідну оцінку належності, допустимості, достовірності кожного із вказаних доказів окремо, а також у їх сукупності, дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ТОВ «Фарби Колорит» про захист прав інтелектуальної власності.
		Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Верховний Суд взяв до уваги тривалий час розгляду цієї справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), дійшов висновку про передання справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.
		 
		Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, з огляду на мотиви скасування судового рішення, на підставі чого вирішити спір.
		Керуючись статтями 400, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Фарби Колорит» задовольнити частково.
		 
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2024 року скасувати.
		Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарби Колорит» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» про захист прав інтелектуальної власностінаправити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                   М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                             А. Ю. Зайцев 
		 
		Є. В. Коротенко 
		 
		В. М. Коротун
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...