Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/9210/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти правосуддя.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2024.
Дата набрання законної сили: 29.10.2024
Номер судового провадження: 51-2046км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42021210000000178

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 жовтня 2024 року
		м. Київ
		справа № 607/9210/22
		провадження № 51 - 2046 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
		суду у складі
		головуючого                                               ОСОБА_1 ,  
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		захисника                                                    ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021210000000178, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 грудня 2023 року ОСОБА_7  засуджено за ч. 1 ст. 384 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.
		Згідно з вироком суду  ОСОБА_7 15 вересня 2021 року у період часу із 12:50 до 13:03, перебуваючи у приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (м. Тернополі по вул. Котляревського,34), під час судового розгляду справи №607/12572/20 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 307 КК, будучи свідком у вказаному кримінальному провадженні та у встановленому законом порядку попереджений судом про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень згідно із ст. 384 КК, усвідомлюючи, що своїми умисними діями, які пов`язані з дачею неправдивих показань, перешкоджає встановленню об`єктивної, повної та всебічної істини по кримінальному провадженню та постановленню правосудного судового рішення, діючи умисно, надав суду неправдиві свідчення, а саме під час допиту його в якості свідка в залі судового засідання заперечив факт збуту ОСОБА_8 наркотичних засобів, заперечивши свої попередні показання, які були надані ним 30 травня 2020 року в ході досудового розслідування, повідомивши суду недостовірні відомості про обставини та факт вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 ..
		Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 , скасував вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 грудня 2023 року, та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 384 КК.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Зазначає, що апеляційний суд, в порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК, без дослідження усіх обставин справи, а також без проведення допитів в судовому засіданні свідків, прийняв передчасне і необґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, вийшовши, в тому числі за межі апеляційної скарги захисника, в якій ставилось питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК. Вказує, що твердження апеляційного суду в частині критичної оцінки показів свідка ОСОБА_9 є нічим не обґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що в мотивувальній частині ухвали міститься посилання на ч. 2 ст. 185 КК, проте згідно обвинувального акту та вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК. Вказує, що посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду від 7 грудня 2021 року у справі №461/4425/18 є безпідставним, оскільки обставини цього кримінального провадження не є релевантними обставинам, зазначеним у вказаному рішенні. Зазначає, що твердження апеляційного суду про передчасність висновків сторони обвинувачення про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК з тих підстав, що на даний час ще триває судове слідство у справі, де він допитувався як свідок, є безпідставним, оскільки, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 384 КК законодавцем не визначено та не передбачено настання будь-яких наслідків в тому числі, що злочин настає лише після проголошення вироку у справі, де особа дала неправдиві покази.
		У запереченнях на касаційну скаргу прокурора, захисник просить залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити. Захисник заперечувала проти її задоволення. 
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Сторона обвинувачення у поданій касаційній скарзі посилається, зокрема, на істотне порушення приписів кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадження стосовно  ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції.
		Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
		Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 КПК, ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. У разі скасування або зміни судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали (ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК).
		При цьому, у випадку встановлення судом апеляційної інстанції обставин, передбачених ст. 284 КПК, рішення про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження, передбачене ст. 417 цього Кодексу, має бути належним чином вмотивоване, а такі висновки суду мають бути підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції.
		Ухвалюючи рішення про скасування обвинувального вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, суд апеляційної інстанції цих вимог закону дотримався.
		Як убачається з матеріалів справи, в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 384 КК суд першої інстанції поклав наступні докази: журнал судового засідання за 15 вересня 2021 року; протокол огляду від 14 липня 2022 року; аудіозапис судового засідання Тернопільського міськрайонного суду від 15 вересня 2021 року, на якому зафіксовано процес допиту свідка ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження №120202100100000074 від 8 січня 2020 року щодо ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 307 КК; висновок експерта від 7 червня 2022 року №СЕ-19/120-22/4850-ПЧ; протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 31 липня 2019 року (1 серпня 2019 року) та від 23 жовтня 2019 року; покази свідка ОСОБА_9 - оперуповноваженого УСР в Тернопільській області ДСР НП України, який здійснював допит ОСОБА_7 в ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження №120202100100000074 від 8 січня 2020 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 307 КК.
		За результатами дослідження цих доказів суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК (завідомо неправдиві показання свідка, надані суду (введення в оману суд)), та постановив обвинувальний вирок.
		Не погодившись з вироком суду першої інстанції, захисник подала апеляційну скаргу, в якій ставила питання про його скасування і закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК, мотивуючи це тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Проаналізувавши докази, на які послався у вироку суд першої інстанції в обґрунтування доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та повторно дослідивши письмові докази, на дослідженні яких наполягала сторона захисту, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність достатніх належних та допустимих доказів надання ОСОБА_7 завідомо неправдивих показів суду за обставин, встановлених судом першої інстанції, і на даний час вичерпані можливості їх одержання, а докази, які покладені місцевим в основу обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 384 КК не дають підстав для висновку, що такі об`єктивно та поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Зокрема з приводу висновку експерта від 7 червня 2022 року №СЕ - 19/120 - 22/4850- ПЧ колегія суддів зазначила, що даний висновок експерта сам по собі не доводить факт надання ОСОБА_7 неправдивих показів в суді за обставин, що й сам ОСОБА_7 не заперечував підписання ним цього протоколу допиту.
		Щодо протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 31 липня 2019 року (1 серпня 2019 року) та від 23 жовтня 2019 року, суд апеляційної зазначив, що аналіз відомостей, що містяться у зазначених протоколах свідчить лише про факт знайомства ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що підтверджується обвинуваченим і такі висновки були відображені місцевим судом у вироку.
		Крім цього колегія суддів критично оцінила покази свідка ОСОБА_9  - оперуповноваженого УСР, мотивуючи це тим, що згідно матеріалів провадження останній доставляв ОСОБА_7 до відділку поліції та складав протокол його допиту.
		При цьому колегія суддів погодилася з критичною оцінкою місцевим судом показань свідка ОСОБА_10 , разом з тим апеляційний суд зазначив, що її свідчення ні самі по собі, ні в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи не доводять та не спростовують вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК.
		З приводу протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 5 травня 2022 року; постанови прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_11 від 25 травня 2020 року; постанови дізнавача СД ТРУП ГУНП в Тернопільській області від 14 липня 2020 року; ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 21 квітня 2022 року про надання дозволу на доступ до речей і документів; протокол тимчасового доступу від 5 травня 2022 року; ухвали слідчого судді Тернопільського апеляційного суду від 18 липня 2022 року, то колегія суддів зазначила, що вказані документи не є доказами у кримінальному провадженні в розумінні вимог статей 84-86 КПК, а є лише процесуальними рішеннями на підтвердження належності та допустимості зібраних органом досудового розслідування доказів.
		Суд апеляційної інстанції зазначив, що обвинувачення проти ОСОБА_7 ґрунтується на переконанні сторони обвинувачення у тому, що останньому відомо про обставини збуту ОСОБА_8 наркотичних засобів та психотропних речовин та те, що він їх у останнього придбавав.
		Разом з цим, апеляційним судом було встановлено, що на даний час судове слідство у кримінальному провадженні №12020210010000074 від 8 січня 2020 року про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, у рамках якого ОСОБА_7 допитувався як свідок, не завершено та до цього часу триває, а тому, на переконання колегії суддів, висновок місцевого суду за обвинуваченням у завідомо неправдивому показанні свідка до того, як достовірність показань цього свідка стане предметом розгляду й оцінки судом у провадженні, в якому він дає показання, є передчасним.
		Відтак, врахувавши позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 7 грудня 2021 року (справа № 461/4425/18), апеляційний суд дійшов висновку, що за відсутності встановленої вироком суду, який розглядає справу, у якій свідок ОСОБА_7 дає показання, недостовірності його показань, неможливо встановити обов`язковий елемент складу злочину, передбаченого ст. 384 КК.
		Враховуючи те, що у кримінальному провадженні, в рамках якого ОСОБА_7 допитувався як свідок, місцевим судом його показанням не надано належної оцінки, колегія суддів погоджується з мотивами суду апеляційної інстанції, про те, що за відсутності судового рішення, у якому дана оцінка доказу-показанням свідка ОСОБА_7 , твердження сторони обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК, суперечить вимогам кримінального процесуального закону України, оскільки оцінка доказу щодо його допустимості (ст. 86 КПК) чи недопустимості (ст. 87 КПК), надається судом під час судового розгляду, відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК, під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
		За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування вироку та закриття кримінального провадження стосовно  ОСОБА_7 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
		Доводи прокурора про недотримання апеляційним судом вимог ст. 404 КПК щодо безпосередності дослідження доказів в суді є безпідставними.
		Як вбачається із аудіозапису та журналу судового засідання від 21 лютого 2024 року, стороною захисту було заявлено клопотання про повторне дослідження письмових доказів та виклик та допит свідків, яке апеляційним судом було задоволено частково лише в частині повторного дослідження письмових доказів та було досліджено усі письмові докази, які місцевим судом були покладені в основу обвинувального вироку. При цьому прокурор заперечував проти задоволення вищезазначеного клопотання захисника.
		Доводи сторони обвинувачення про недослідження апеляційним судом оригіналу протоколу допиту ОСОБА_7 від 30 травня 2020 року також є безпідставними, оскільки із аудіозаписів та журналів судових засідань в суді апеляційної інстанції вбачається, що будь-яких клопотань про дослідження вказаного протоколу допиту ні сторона обвинувачення, ні сторона захисту не заявляли. 
		При цьому апеляційний суд вірно у своєму рішенні звернув увагу на те, що оригінал протоколу допиту ОСОБА_7 від 30 травня 2020 року, як свідка під час досудового розслідування кримінального провадження №12020210010000074, не був предметом дослідження та оцінки місцевим судом з мотивів відсутності на це клопотання сторони захисту та у зв`язку із невизнанням його останніми як належного і правдивого документа, і відсутності, за твердженням захисника, такої слідчої дії як допит ОСОБА_7 органом досудового розслідування.
		Твердження прокурора про те, що апеляційний суд, закриваючи кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, вийшов за межі апеляційної скарги захисника, оскільки в ній стороною захисту ставилось питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК є необґрунтованими, оскільки підстави, зазначені в пунктах 1-3 ч. 1 ст. 284 КПК є реабілітуючими.
		З приводу посилання сторони обвинувачення на те, що в мотивувальній частині ухвали міститься посилання на ч. 2 ст. 185 КК, проте згідно обвинувального акту та вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК, то колегія суддів вважає це технічною помилкою, яка жодним чином не впливає на законність прийнятого апеляційним судом рішенням.
		Наведені у касаційній скарзі доводи прокурора не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, викладених в оспорюваному судовому рішенні, і не ставлять під сумнів його законність.
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у ній наведено відповідні обґрунтування та мотиви, якими керувався цей суд при прийнятті рішення.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, судом не встановлено, а тому касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора-без задоволення.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                         ОСОБА_2                                      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...