Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 742/2515/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2024.
Дата набрання законної сили: 31.10.2024
Номер судового провадження: 51-2625км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020270210000525

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 жовтня 2024року
		м. Київ
		справа № 742/2515/20
		провадження № 51-2625 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                           ОСОБА_1 ,
		суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора                               ОСОБА_5 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року укримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270210000525, за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 вересня 2023 року:
		-   ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 162 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Ні підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладено відповідні обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.;
		-   ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 162 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Ні підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладено відповідні обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
		Вирішено цивільний позов, питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 задоволено частково. Вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 змінено. Перекваліфіковано їх дії з ч. 2 ст. 162 КК України на ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України та призначено покарання кожному за: 
		-     ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн;
		-      ч. 1 ст. 162 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн, кожному.
		На підставі статей 49, 74 КК України звільнено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
		В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
		За обставин, установлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винуватими у тому, що вони 6 травня 2020 року, приблизно о 22 год, прибули до господарства за адресою: АДРЕСА_2 , де маючи намір на незаконне проникнення до чужого господарства, з метою з`ясування неприязних відносин, які виникли у них з потерпілим ОСОБА_9 , реалізуючи свій протиправний намір, в порушення ст. 30 Конституції України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, яке полягає в порушенні конституційного права громадян на недоторканість іншого володіння особи, передбачаючи при цьому суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, всупереч волі володільця, яким є потерпілий ОСОБА_9 та не маючи на те відповідного дозволу, за відсутності визначених законом підстав, проникли на територію двору останнього, зокрема, ОСОБА_7 переліз через зачинену вхідну хвіртку на територію вищевказаного господарства, з середини відчинив її та впустив на територію двору свого батька ОСОБА_6 . При цьому, перебуваючи на території господарства, завдали потерпілому ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування своїх вимог зазначає про те, що встановивши обставини, які дають підстави для закриття кримінального провадження, суд повинен був їх дослідити і в разі згоди особи, ухвалити рішення про її звільнення від кримінальної відповідальності. Проте, апеляційний суд ухвалив помилкове рішення про звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від покарання та залишив поза увагою згоду останніх на звільнення їх від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, з огляду на те, що на час апеляційного розгляду минуло більше трьох років. Вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає положенням статей 370, 419 КПК України.
		Прокурор під час касаційного розгляду частково підтримав подану касаційну скаргу та просив в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на підставі ст. 49 КК України звільнити останніх від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_8 зазначає, що апеляційний суд повинен був звільнити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не від покарання, а від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності. Стверджує, що касаційна скарга прокурора в частині скасування ухвали апеляційного суду не підлягає задоволенню, оскільки для усунення допущених порушень судом апеляційної інстанції, касаційний суд має повноваження скасувати ухвалу та закрити кримінальне провадження. Крім того, просить касаційний розгляд здійснювати за відсутності захисника та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 .
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
		Викладені в касаційній скарзі прокурора доводи зводяться до твердження про наявність підстав для звільнення засуджених від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у  зв`язку із закінченням строків давності. 
		Як визначено ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
		За правилами ч. 8 ст. 284 КПК Українизакриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В такому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України, є імперативними нормами, що передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне клопотання.
		Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
		Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа  № 521/8873/18, провадження № 51-413кмо21), за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст.  285, частин 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок роз`яснити особі, яка притягається до кримінальної відповідальності, те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчилися строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності в  порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження за п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
		Нероз`яснення судом першої чи апеляційної інстанцій усупереч ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що  обумовлює неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України, ОСОБА_6 та ОСОБА_7  вчинили 06 травня 2020 року.
		Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника, частково задовольнив її, змінив вирок суду першої інстанції та перекваліфікував дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 162 КК України на ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України. При цьому апеляційний суд дійшов висновку про необхідність звільнення засуджених від відбування покарання на підставі ст. 49 КК України, оскільки з дня вчинення ними злочину минуло більше ніж 3 роки.
		Разом із тим, як обґрунтовано зазначає прокурор, поза увагою апеляційного суду залишилось те, що як в апеляційній скарзі захисника так і під час апеляційного розгляду засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 погоджувались на звільнення їх від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, оскільки на момент апеляційного перегляду вже закінчилися строки давності притягнення їх до кримінальної відповідальності, що згідно зі ст. 49 КК України є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
		Отже, апеляційний суд необґрунтовано застосував приписи ст. 74 КК України, які стосуються тих випадків, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, оскільки вона заперечує проти закриття справи за закінченням строків давності, з огляду на що суд, за наявності для цього підстав, визнає особу винуватою, ухвалює обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись приписами як ст. 49, так і ст. 74 КК України.
		Статтею 440 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції, установивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
		Відповідно до вищевказаного правового висновку об`єднаної палати особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у суді касаційної інстанції в порядку ст. 440 КПК України за таких умов: до набрання вироком суду першої інстанції законної сили закінчилися строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення; ця особа не подавала до апеляційного суду відповідного клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності й суд апеляційної інстанції не роз`яснив за приписами ст. 285 КПК України особі наявність зазначених підстав для звільнення від кримінальної відповідальності та не з`ясував її думки щодо згоди чи незгоди з таким звільненням; така особа висловила згоду в касаційному суді на звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. 
		У цьому кримінальному провадженні до набрання вироком суду першої інстанції законної сили закінчилися строки давності притягнення  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України, апеляційний суд не дотримався приписів ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частин 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, а отже наявні підстави для звільнення засуджених від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК Україниу зв`язку з тим, що сплив відповідний строк давності, з огляду на що кримінальне провадження має бути закрите за п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, задовольнити частково.
		В порядку ч. 2 ст. 433 КПК України вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівського області від 18 вересня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати.
		На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_6 та ОСОБА_7  від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження щодо них відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                             ОСОБА_10

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...