Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 581/254/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти довкілля.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2024.
Дата набрання законної сили: 22.10.2024
Номер судового провадження: 51-2376км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021200470000015

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 жовтня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 581/254/21
		провадження № 51-2376 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
		 
		головуючого судді                                              ОСОБА_1 ,
		суддів:                                                                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                              ОСОБА_5 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 вересня 2022 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року стосовно 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця та мешканця 
		 
		АДРЕСА_1 ,
		виправданого у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 246 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Липоводолинський районний суд Сумської області вироком від 22 вересня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Сумського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року, визнав ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК, та виправдав за недоведеністю вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
		За детально викладених у судових рішеннях обставин органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що у період з кінця 2020 року (більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено) до 11 січня 2021 року ОСОБА_6 , найнявши різноробочих працівників, які не знали про неправомірність дій, в порушення вимог Порядку спеціального використання лісових ресурсів та ст. 69 Лісового кодексу України, не маючи лісорубного квитка (ордера), за допомогою двох бензопил «Sirius», «Foresta» здійснив на земельній ділянці, яка відноситься до обслуговування Липоводолинського агролісгоспу, в кварталі 90, виділ 10, поблизу с. Лучка Роменського району Сумської області незаконну порубку 41 дерева, спричинивши цим шкоду довкіллю на суму 265 467,66 грн, що є тяжкими наслідками.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Свої вимоги прокурор мотивує тим, що:
		суд першої інстанції:
		- в ході розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 не надав належної оцінки дослідженим доказам, вдався лише до їхнього перерахування, 
		- не проаналізував і не дав правової оцінки факту крадіжки речових доказів - незаконно зрубаної деревини, не з`ясував результату розслідування кримінального провадження за цим фактом, попри те, що, на думку прокурора, прийняті у ньому рішення суттєво впливають на предмет доказування;
		- неправильно вказав на необхідність застосування ч. 3 ст. 27 КК при кваліфікації діянь ОСОБА_6 , не навів у вироку відповідного обґрунтування своїх висновків щодо необхідності додаткової кваліфікації, обмежившись лише вказівкою на таку необхідність;
		суд апеляційної інстанції:
		- допустив однобічність та необ`єктивність при вирішенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, безпідставно відмовив у допиті свідків, не навівши жодних мотивів прийняття такого рішення; 
		- залишив поза увагою допущені судом першої інстанції порушення, не спростував доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, виклав у судовому рішенні необґрунтовані посилання, зокрема щодо необхідності додаткової кваліфікації, та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам КПК.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
		Мотиви Суду
		Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
		Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями                  368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
		Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень у випадку, якщо вони перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПК тягне за собою скасування судового рішення.
		Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
		У певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Колегія суддів касаційного суду вважає, що доводи касаційної скарги прокурора частково заслуговують на увагу з огляду на таке.
		Липоводолинський районний суд Сумської області вироком від 22 вересня 2022 року виправдав ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 246 КК у зв`язку із недоведеністю вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення.
		Не погоджуючись із цим вироком, прокурор подав апеляційну скаргу та, покликаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив його скасувати й ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК, та призначити відповідне покарання. 
		При цьому в апеляційній скарзі прокурор указував на те, що винуватість ОСОБА_6 підтверджувалась показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , даними, що містяться у протоколах проведення слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Проте суд першої інстанції надав їм неправильну оцінку, свого рішення належним чином не мотивував, обмежився формальним перерахуванням зібраних доказів і дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність вчинення злочину саме ОСОБА_6 за наявності на місці події інших осіб, необхідності додаткової кваліфікації дій обвинуваченого.
		На підтвердження своєї позиції прокурор просив суд апеляційної інстанції в порядку ч. 3 ст. 404 КПК дослідити письмові докази - протоколи проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , повторно допитати свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . 
		Суд апеляційної інстанції частково задовольнив клопотання прокурора, дослідив протоколи слідчих експериментів та визнав підставним висновок суду першої інстанції про недоведеність вчинення злочину ОСОБА_6 .
		За умов того, що прокурор в апеляційній скарзі на виправдувальний вирок зазначав про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просив ухвалити обвинувальний вирок, з метою належного забезпечення в кримінальному провадженні реалізації права сторони обвинувачення на апеляційне оскарження необґрунтованого судового рішення, відповідно до положень ч. 6 ст. 22 КПК суд апеляційної інстанції для надання належної оцінки доводам апеляційної скарги в цій частині, з урахуванням положень, передбачених ст. 404 КПК, мав створити необхідні для цього умови, в тому числі й шляхом повторного дослідження всіх доказів.
		Проте суд апеляційної інстанції не виконав указаних вимог процесуального закону, не перевірив належним чином викладених в апеляційній скарзі доводів прокурора, необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів у повному обсязі, не надав належної оцінки зібраним у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 доказам і дійшов передчасного висновку щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції.
		Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність того, що ОСОБА_6 вчиняв активні дії, направлені на вирубку 41 дерева, але не дав оцінки показанням свідків про те, що саме ОСОБА_6 організував порубку, найняв робочих, забезпечив їх інструментами та транспортом.
		З огляду на викладене ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону в силу положень ч. 1 ст. 412 цього Кодексу є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Оскільки оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню через допущення істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, то Суд позбавлений можливостей перевірити інші доводи касаційної скарги сторони обвинувачення.
		За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_6  - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст.438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити наведені в апеляційній скарзі доводи й ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки. 
		Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
		постановив:
		касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
		Ухвалу Сумського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		            Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                             ОСОБА_2                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...