Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/13863/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2024.
Дата набрання законної сили: 31.10.2024
Номер судового провадження: 61-7592ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 жовтня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 127/13863/22
		провадження № 61-7592св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,                   Коротуна В. М.,
		 
		учасники справи:            
		позивач - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього                   ОСОБА_2 , 
		відповідач - ОСОБА_3 , 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2024 року у складі судді Борейко О. Г. та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2022 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної вчиненням кримінального правопорушення.
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з вини відповідача загинув батько малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Вироком Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2022 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 119 КК України, та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі. 
		Потерпілим від кримінального правопорушення є малолітній син убитого - ОСОБА_2 , який має право на відшкодування шкоди, завданої смертю батька, розмір якої становить 301 122 грн та складається з:
		щомісячного відшкодування шкоди у розмірі 6 500,00 грн за період із дня народження потерпілого 26 вересня 2018 року до травня 2022 року на загальну суму 286 000,00 грн;
		щомісячного відшкодування шкоди до досягнення ОСОБА_2 повноліття у розмірі 6 500,00 грн;
		витрат на проведення експертизи у розмірі 7 614,00 грн; витрат на банківські послуги - 101,10 грн; витрат на проїзд до м. Вінниці для проведення експертизи - 322,60 грн; послуг адвоката - 5 500 грн; втрати особистого часу - 1 133,70 грн.
		Крім того, у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 зазнав моральних страждань, розмір грошової компенсації якої оцінює у 5 000 000,00 грн.
		Посилаючись на наведене, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 :
		- матеріальну шкоду, заподіяну смертю батька ОСОБА_4 , у розмірі                      301 122,00 грн;
		- 6 500,00 грн на відшкодування шкоди, завданої смертю батька                    ОСОБА_4 , щомісячно, починаючи з 01 липня 2022 року і до досягнення ОСОБА_2 вісімнадцяти років із правом перегляду розміру щомісячних платежів за рішенням суду;
		- моральну шкоду, заподіяну смертю батька ОСОБА_4 , у розмірі                           5 000 000,00 грн. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2024 року  позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , задоволено частково.
		Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , в інтересах якого, як законний представник, діє ОСОБА_1 , 300 000,00 грн моральної шкоди, заподіяної смертю батька ОСОБА_4 ;
		Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , в інтересах якого, як законний представник, діє ОСОБА_1 , 3 250,00 грн на відшкодування шкоди, заподіяної смертю батька ОСОБА_4 , щомісячно, починаючи з 01 липня 2022 року і до досягнення ОСОБА_2 вісімнадцяти років.
		Рішення суду в частині стягнення суми шкоди, завданої смертю батька, за один місяць допущено до негайного виконання.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної смертю батька ОСОБА_4 , відповідно до положень ЦК України.
		З урахуванням ступеня вини відповідача, наслідків, що настали, понесених позивачем моральних страждань, характеру діяння особи, що заподіяла шкоду, розмір відшкодування моральної шкоди позивачу суд визначив у 300 000,00 грн, зазначивши, що такий розмір відповідає вимогам розумності та справедливості, обсягу і тривалості заподіяним моральним стражданням та не приводить до його безпідставного збагачення.
		У задоволенні решти вимог суд відмовив за недоведеністю.
		Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
		Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року за наслідками розгляду апеляційних скарг ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 ,  адвоката Рябоконя Р. П. в інтересах ОСОБА_3 рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2024 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим тане вбачав підстав для його скасування.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		20 травня 2024 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволених вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.
		Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 травня 2018 року в справі № 212/2362/16, від 25 січня 2022 року в справі                            № 570/3661/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Зміст касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
		Суди не звернули увагу на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо кола осіб, які перебували на утриманні померлого ОСОБА_4 , та відомості щодо середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого.
		Сторона позивача була зобов`язана довести конкретний розмір доходу ОСОБА_4 та наявність або відсутність у нього осіб на утриманні, наявність інших видів доходів. Від свого обов`язку сторона позивача самоусунулася, суди залишили це поза увагою. За таких обставин, суд першої та апеляційної інстанцій були зобов`язані прийняти рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, оскільки визначити їх реальний розмір, без припущень, неможливо.
		Розмір відшкодування моральної шкоди 300 000,00 грн суди визначили з урахуванням майбутніх моральних страждань позивача, що суперечить статтям 23, 1168 ЦК України, в яких передбачена можливість відшкодування моральної шкоди не у майбутньому, а лише тієї, яка фактично завдана і може бути оцінена судом станом на час розгляду справи. Станом на момент вчинення злочину, який є підставою для задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, малолітній ОСОБА_2 ще не народився, що свідчить про безпідставність тверджень про заподіяння останньому моральної шкоди. Суди не взяли до уваги судову практику щодо питання визначення розмірів відшкодування моральної шкоди, завданої ненародженій дитині через смерть батька з необережності.
		Доводи інших учасників справи
		ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 подала відзив, у якому зазначає, що оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, просила закрити касаційне провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК України.
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.                          
		Витребувано з Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу № 127/13863/22 за позовом ОСОБА_1 , поданої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
		У липні 2024 року справа № 127/13863/22 надійшла до Верховного Суду.
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій 
		Суди встановили, що рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 14 липня 2021 року у справі № 147/1382/20 встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком дитини ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Згідно повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 11 листопада 2021 року Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції                                      (м. Хмельницький), батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_4 - батько, ОСОБА_1 - мати.
		Вироком Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2022 року у справі № 147/405/18 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 119 КК України, та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі. 
		Вироком установлено, що внаслідок дій ОСОБА_3 та падіння на бетонну підлогу потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент виникнення, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням смерті. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Потерпілим у цьому кримінальному провадженні визнано ОСОБА_2 в інтересах якого діяла законний представник ОСОБА_1 .
		Позиція Верховного Суду
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції  є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 травня 2018 року в справі                                  № 212/2362/16, від 25 січня 2022 року в справі № 570/3661/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини.
		За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. При цьому доведення наявності і обґрунтування розміру шкоди покладається на позивача, який повинен довести, що: заподіяна шкода сталася внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) відповідача і тільки такі дії (бездіяльність) стали єдиною і достатньою причиною заподіяння шкоди; шкода є реальною; протиправна дія (бездіяльність) заподіювача шкоди є причиною, а шкода, якої завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
		Відповідач, у свою чергу, має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди позивачу.
		Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.
		Відповідно до частини другої статті 1200 ЦК України особам, визначеним у              пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
		Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання;  б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.
		У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (частина друга статті 1195 ЦК України).
		Обґрунтовуючи підстави позову про стягнення шкоди, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 посилалася на спричинення останньому шкоди, завданої смертю його батька.
		Суди попередніх інстанцій установили, що вироком Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2022 року у справі № 147/405/18, який набув чинності, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 119 КК України, та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі.
		Вказаним вироком установлено винуватість ОСОБА_3 у вбивстві через необережність потерпілого ОСОБА_4 .
		Потерпілим у цьому кримінальному провадженні визнано ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла законний представник ОСОБА_1 .
		Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Таким чином, правильним є висновок судів про те, що доведеною є протиправна поведінка ОСОБА_3 у заподіянні шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини ОСОБА_3 .
		З огляду на відсутність доказів того, що на утриманні померлого                       ОСОБА_4 перебували працездатні особи, а також те, що останній працював та отримував заробітну плату, ураховуючи положення статті  1200 ЦК України та вимоги частини другої статті 1195 ЦК України, згідно з якою розмір відшкодування визначається, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача завданої шкоди у розмірі                      3 250 грн (6 500 грн(розмір мінімальної заробітної плати станом на                          01 липня 2022 року) / 2 частки (частка, що припадала на померлого + частка на утримання сина ОСОБА_2 )щомісячно, починаючи з 01 липня                  2022 року і до досягнення ним повноліття.
		Доводи касаційної скарги про відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо можливості застосування статті 1195 ЦК України замість статті 1200 ЦК України, є необґрунтованими, оскільки подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду                                від 20 лютого 2019 року у справі № 462/2377/17 (провадження                            № 61-26488св18), від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15 (провадження № 61-37654св18), від 08 грудня 2021 року у справі                             № 332/4043/18 (провадження № 61-7294св20).
		У зазначених постановах суди попередніх інстанцій, з висновками яких погодився Верховний Суд, установивши, що на момент смерті потерпілий не працював, дійшли висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивачів майнової шкоди, розрахованої відповідно до частини другої статті 1195 ЦК України, та у порядку, визначеному статтею 1200 ЦК України.
		Окрім того, суди встановили, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком дитини ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю якого є ОСОБА_1 .
		Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
		Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
		У постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 212/2362/16-ц  (провадження № 61-1675св17) Верховний Суд зазначив, що : «Тлумачення частини другої статті 1168 ЦК України свідчить, що до суб`єктів, яким компенсується моральна шкода внаслідок смерті, відносяться діти потерпілого. В частині другій статті 1168 ЦК України не деталізуються, що до них належать зачаті, але не народжені діти потерпілого. Проте, з урахуванням справедливості та розумності (статті 3 ЦК України), до суб`єктів, яким компенсується моральна шкода внаслідок смерті потерпілого, потрібно віднести зачатих дітей, але народжених після смерті потерпілого. Протилежний висновок ставив би в нерівне положення зачатих дітей, але народжених після смерті потерпілого, стосовно дітей, народжених на час смерті потерпілого, і суперечив принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України).». 
		У справі, яка є предметом касаційного перегляду, суди встановили, що у зв`язку зі смертю батька малолітнього ОСОБА_2 йому заподіяно моральну шкоду, пов`язану з його втратою, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв`язків та необхідності докладання матір`ю позивача додаткових зусиль для організації життя свого сина, внаслідок чого дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування цієї шкоди  ОСОБА_2 . 
		Як свідчить тлумачення статті 23 ЦК при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ,                    12 липня 2007 року). Тому, враховуючи засади розумності і справедливості, обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди 300 000,00 грн.
		Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустила порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
		Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих  справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року                                             у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення  в оскарженій частині - без змін.
		Щодо клопотання про закриття касаційного провадження
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , посилаючись на пункт 2 частини першої статті 396 ЦПК України, просить закрити касаційне провадження, мотивуючи це тим, що касаційна скарга є сфальсифікованою, подана не особисто відповідачем.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
		Верховний Суд не встановив підстав, передбачених пунктом 2 частини першої  статті 396 ЦПК України, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , про закриття касаційного провадження необхідно відмовити.
		Щодо клопотання  про постановлення окремої ухвали
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , просить Верховний Суд постановити окрему ухвалу за фактом фальшування підпису відповідача та касаційної скарги.
		Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
		Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлення під час розгляду справи порушень норм матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.
		Враховуючи, що Верховний Суд у процесі перегляду цієї справи не встановив порушень, які б слугували достатньою підставою для постановлення окремої ухвали, тому клопотання про постановлення окремої ухвали задоволенню не підлягає.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює. 
		Керуючись статтями  400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні клопотань ОСОБА_1 , поданої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , про закриття касаційного провадження та постановлення окремої ухвали відмовити.
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 квітня                     2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 , поданої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої смертю ОСОБА_4 , та моральної шкоди залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та  оскарженню не підлягає.                                                                        
		         Судді:                                                                                                 М. Є. Червинська
		 
		 
		 Є. В. Коротенко
		 
		 
		  В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...