Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/4340/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2024.
Дата набрання законної сили: 30.10.2024
Номер судового провадження: 61-15264ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                            
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                    
		 
		30 жовтня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 461/4340/22
		провадження № 61-15264св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), 
		Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Львівська митниця,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2022 року у складі судді Мироненко Л. Д. та постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці про витребування майна з чужого незаконного володіння.
		 
		Позов мотивовано тим, що? здійснюючи перевезення евакуатором «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , близько першої години ночі позивач прибув на пункт пропуску «Краковець» за «червоним коридором» та, пройшовши паспортний контроль, звернувся до працівників митниці 
		з повідомленням про те, що фірма Novatek sp. z o.o. (Варшава, Польща), власником та керівником якої є позивач, здійснює перевезення пошкодженого автомобіля, який належить ОСОБА_2 та був в його користуванні під час закордонної подорожі позивача разом із сином.
		 
		Вказував, що державний інспектор повідомив його про те, що юридичні особи не можуть ввозити транспортні засоби і він повинен подати митну декларацію, як особа, що керує транспортним засобом. Працівник відповідача надав позивачу картку відмови у пропуску транспортного засобу комерційного призначення «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , через митний кордон України з внесеними до неї завідомо неправдивими відомостями, де було зазначено, що евакуатор, на якому позивач перевозив пошкоджений автомобіль, конфіскується за товарною позицією 8704 
		і класифікується як транспортний засіб особистого користування, а позивач 
		є найманим працівником на фірмі «ОСОБА_3».
		 
		Позивач зазначав, що 31 липня 2019 року його повідомили про те, що за рішенням керівника митниці транспортні засоби поміщають на митний склад, а йому для вирішення спору необхідно прибути в офіс Львівської митниці ДФС, оскільки начальник пункту пропуску не уповноважений на вирішення цього спору.
		 
		Під час досудового врегулювання спору, пов?язаного з вилученням транспортних засобів та поміщенням їх на митний склад, митниця стверджувала, що транспортні засоби у позивача не вилучали, а передані ним на зберігання, що не відповідає дійсності.
		 
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив визнати незаконним поміщення транспортних засобів «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 
		і «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на митний склад Галицької митниці ДФС і зобов?язати Львівську митницю повернути йому транспортні засоби «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 
		і «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , без сплати за їх зберігання.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2022 року клопотання представника відповідача задоволено. Провадження у справі закрито.
		 
		Роз?яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
		 
		Ухвалу суду мотивовано тим, що фактично предметом позову у цій справі 
		є оскарження дій відповідача як суб`єкта владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, а тому в силу вимог статті 19 КАС України позов має розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		 
		Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2022 року залишено без змін.
		 
		Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився 
		з висновком суду першої інстанції та вказав, що у цій справі ОСОБА_1 просить визнати незаконним поміщення транспортних засобів на митний склад та зобов`язати їх повернути, що свідчить про те, що предметом позову 
		у цій справі є оскарження дій відповідача як суб`єкта владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, а тому заявлений у цій справі спір повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		23 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 
		12 вересня 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд, діючи за власним переконанням, не мав сумніву в тому, що поданий віндикаційний позов підлягає розгляду 
		в порядку цивільного судочинства, і змінив свою позицію під впливом надуманих аргументів, не заслухавши позицію іншої сторони, чим порушив норми процесуального права. Вказує, що предметом позову є вимога про повернення спірних автомобілів, а підставою позову - незаконне володіння транспортними засобами внаслідок їх незаконного поміщення на митний склад. Суд першої інстанції, допустивши порушення процесуальних норм, вдався до власного тлумачення позовної вимоги, чим вийшов за межі своїх повноважень.
		 
		Аргументи інших учасників справи
		 
		26 січня 2024 року представник Львівської митниці - Тістечко Ю. Я. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 
		2023 року - без змін.
		 
		Відзив мотивовано тим, що фактично предметом позову у цій справі 
		є оскарження дій відповідача як суб?єкта владних повноважень, який здійснює управлінські функції, а тому відповідно до статті 19 КАС України цей позов має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 жовтня 2023 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Олійник А. С.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Галицького районного суду м. Львова.
		 
		15 лютого 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2024 року касаційну скаргу і матеріали справи передано судді-доповідачу Коротуну В. М.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені 
		у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства та просив визнати незаконним поміщення транспортних засобів на митний склад Галицької митниці ДФС і зобов?язати Львівську митницю повернути йому транспортні засоби без сплати за їх зберігання.
		 
		Тобто у цій справі ОСОБА_1 разом з вимогою про повернення транспортних засобів заявив вимогу про визнання протиправними дій (бездіяльності) Львівської митниці.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		 
		Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають 
		у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		 
		Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).
		 
		Відповідно до наведених процесуальних норм до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
		 
		Визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
		 
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати до уваги суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин 
		у справі.
		 
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		 
		Згідно з частиною п`ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
		 
		Установивши, що вимога про повернення майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, заявлена в одному провадженні 
		з вимогою про визнання протиправними дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що є вимогою про вирішення публічно-правового спору, врахувавши наведені норми права, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		 
		Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 15 березня 
		2023 року у справі № 1.380.2019.004377 (провадження № 61-10241св22).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		У статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено 
		з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 12 вересня 
		2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
		 
		З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська      Судді: А. Ю. Зайцев       Є. В. Коротенко       В. М. Коротун       М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...