Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/27686/22-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2024.
Дата набрання законної сили: 30.10.2024
Номер судового провадження: 61-15921ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                    
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                             
		 
		30 жовтня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/27686/22
		провадження № 61-15921св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), 
		Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» і  ОСОБА_1  на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2022 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»; банк) про стягнення збитків (упущеної вигоди), спричинених тривалим неповерненням депозитів.
		 
		Позов мотивовано тим, що постановою Верховного Суду від 23 лютого 
		2022 року у справі № 363/3965/15-ц за позовними вимогами ОСОБА_1 про стягнення коштів за договорами банківського вкладу стягнено з банку: 
		4 000 000,00 грн суми вкладів; 381 369,84 грн процентів за період до 24 липня 2005 року; 4 489 907,28 грн інфляційних втрат за період з 01 вересня 2012 року до 31 грудня 2016 року; 520 692,48 грн 3 % річних згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, а всього стягнено 9 391 969,00 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення процентів після 24 липня 2015 року та пені на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» відмовлено.
		 
		Вказував, що вину банку підтверджено вказаною постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року, якою констатовано безпідставність неповернення позивачу депозитів.
		 
		ОСОБА_1 просив відшкодувати (стягнути) з відповідача на його користь збитки (упущену вигоду) на підставі статті 623 ЦК України, яка виникла 
		у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання щодо повернення йому, ОСОБА_1 , вкладів за депозитними договорами від 31 січня 2005 року № 177s756063, № 177s756064, № 177s756065, № 177s756066, № 177s756067, № 177s756068, № 177s756069, № 177s756070, за якими він є цесіонером після передання йому права вимоги вкладником ОСОБА_2 , у розмірі 42 657 174, 96 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року 
		в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду мотивовано тим, що спір щодо стягнення коштів за договорами банківського вкладу вже вирішувався в межах цивільної справи 
		№ 363/3965/15-ц, та постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року стягнено з відповідача на користь позивача суму в розмірі 9 391 969,00 грн. Суд вказав, що невиконання постанови Верховного Суду від 23 лютого 
		2022 року не є матеріальними збитками у розумінні статей 22, 611 ЦК України. 
		З вимогами про застосування під час вирішення спору положення статті 625 ЦК України позивач не звертався.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення про часткове задоволення позову.
		 
		Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 збитки із-за неправомірного неповернення депозитів за кредитними договорами від 
		31 січня 2005 року № 177s756063 - 177s756070 в сумі 11 969 201,36 грн.
		 
		В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 5 210,10 грн судового збору.
		 
		Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави 3 473,40 грн судового збору.
		 
		Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави 8 931,60 грн судового збору. 
		 
		Частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд зробив висновок про те, що збитками позивача за фактичних обставин справи (шкодою, яка підлягає відшкодуванню) станом на 06 липня 2020 року (день набрання законної сили судовим рішенням у судовій справі № 363/3965/15-ц) 
		є недоотримані проценти за процентною ставкою у 20 % при автоматичній пролонгації договорів із-за неповернення банком коштів за період з 25 липня 2005 року до 06 липня 2020 року. Під час розрахунку упущеної вигоди 
		у вигляді доходів від процентів, взято до уваги ставку у 20 %, яка вказувалась 
		у депозитних договорах (була зафіксована у договірних документах). Збитки 
		у вигляді доходів (упущеної вигоди) від процентів, які позивач міг отримати за період з 25 липня 2005 року до 06 липня 2020 року, розраховані 
		у таблиці № 1 , яка є додатком до позовної заяви, і зафіксовані у розмірі 
		11 969 201,36 грн, яку відповідач не спростував.
		 
		Апеляційний суд також вказав, що не підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь збитків від інфляційних втрат за період з 25 липня 2005 року до 31 серпня 2012 року та з 01 січня 
		2017 року до 06 липня 2020 року; збитків від недонарахувань 3 % річних за частиною другою статті 625 ЦК України за ті ж періоди; а також збитки від знецінення коштів із-за валютних коливань курсу гривні, оскільки такі вимоги є безпідставними, так як розмір інфляційних втрат та 3 % річних була предметом розгляду у справі № 363/3965/15-ц, рішення у якій набрало законної сили.
		 
		Що стосується заявлених відповідачем наслідків спливу строку позовної давності, то апеляційний суд зазначив, що він не був пропущений позивачем, оскільки його відрахування слід проводити не з дати закінчення дії депозитних договорів (2005 рік), а з моменту ухвалення Верховним Судом судового рішення у справі № 363/3965/15-ц (23 лютого 2022 року), з якого ОСОБА_1 довідався про порушення своїх прав.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
		 
		08 листопада 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням доповнень просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року.
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що вимоги позивача про відшкодування збитків у виді упущеної вигоди належно не обґрунтовані, не підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. Позивач не довів факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Оскільки неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. 
		 
		10 січня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року в частині відмови 
		в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про повне задоволення позовних вимог.
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь ОСОБА_1 збитків від інфляційних втрат за період з 25 липня 2005 року до 31 серпня 2012 року та з 01 січня 2017 року до 06 липня 2020 року; збитків від недонарахувань 3 % річних за частиною другою статті 625 ЦК України за ті 
		ж періоди; а також збитків від знецінення коштів із-за валютних коливань курсу гривні, оскільки позивач мав законне право нараховувати збитки від девальвації коштів.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року аналогічного змісту надійшла до Верховного Суду 
		15 січня 2024 року засобами поштового зв?язку.
		 
		Аргументи інших учасників справи
		 
		12 лютого 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» через підсистему «Електронний суд» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу 
		ОСОБА_1 залишити без задоволення, а касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити, постанову Київського апеляційного суду від 
		31 жовтня 2023 року скасувати, рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року залишити в силі.
		 
		Відзив мотивовано тим, що вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є достатньою підставою для його стягнення. Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною 
		і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками 
		і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отримання їх через винні дії відповідача.
		 
		Рух касаційних скарг та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року та витребувано матеріали справи № 757/27686/22 з Печерського районного суду міста Києва.
		 
		06 грудня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року  ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року та відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційних скарг, урахувавши аргументи, наведені 
		у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		31 січня 2005 року між ОСОБА_2 і банком укладено 8 договорів про депозитний вклад, № № 177s756063, 177s756064, 177s756065, 177s756066, 177s756067, 177s756068, 177s756069, 177s756070, кожний на суму 
		500 000,00 грн зі строком на 6 місяців (до 31 липня 2005 року) із ставкою 
		у розмірі 20 % річних. 
		 
		Умовами укладених між сторонами договорів банківських вкладів не передбачено їх автоматичне продовження ще на один строк. Договори банківських вкладів не містять визначеного розміру процентної ставки за користування сумою вкладу у разі неналежного виконання зобов`язань за договором після закінчення терміну його дії.
		 
		01 червня 2005 року ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про виплату процентів та розірвання депозитних договорів з 24 липня 2005 року.
		 
		01 серпня 2015 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор 
		( ОСОБА_2 ) відступає новому кредитору ( ОСОБА_1 ) належне первісному кредитору право вимоги за договорами строкового депозитного вкладу від 31 січня 2005 року № 177s756063, № 177s756064, № 177s756065, 
		№ 177s756066, № 177s756067, № 177s756068, № 177s756069, № 177s756070, на загальну суму вкладів у розмірі 4 000 000,00 грн із ставкою у розмірі 20 % річних строком на 6 місяців.
		 
		У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
		АТ КБ «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2 , Національний банк України, 
		у якому з урахуванням збільшення розміру позовних вимог просив стягнути 
		з АТ КБ «ПриватБанк» на свою користь, як нового кредитора, 4 000 000,00 грн суми банківських вкладів, 396 712,32 грн процентів за користування грошовими коштами за період з 01 лютого 2005 року до 31 липня 2005 року та 9 141 917,84 грн за період з 01 серпня 2005 року до 31 грудня 2016 року, 3 % річних на суму прострочення виплати вкладів у розмірі 1 457 697,58 грн, 
		13 999 492,64 грн збитків від інфляції та 3 % пені згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 
		532 059 617,12 грн, а всього - 561 055 437,50 грн; вказану суму видати готівкою одноразовою операцією через касу будь-якого відділення Київського регіонального управління АТ КБ «ПриватБанк» (справа 
		№ 363/3965/15-ц).
		 
		Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року позов задоволено частково. Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договорами банківського вкладу від 31 січня 
		2005 року за № № 177s756063, 177s756064, 177s756065, 177s756066, 177s756067, 177s756068, 177s756069, 177s756070 суму вкладів у розмірі 
		4 000 000,00 грн, проценти за користування грошовими коштами за період 
		з 01 лютого 2005 року до 31 липня 2005 року у розмірі 396 712,32 грн, проценти за користування грошовими коштами за період з 01 серпня 
		2005 року до 31 грудня 2016 року у розмірі 9 141 917,81 грн, 3 % річних на суму прострочення виплати вкладів у розмірі 1 457 697,58 грн, інфляційні втрати на суму прострочення виплати вкладів у розмірі 13 981 181,40 грн, 3 % пені від сум неповернутих вкладів в сумі 274 257,53 грн, а всього на суму 
		29 251 766,64 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 
		9 605,00 грн.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року, 
		з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року про виправлення описки, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за користування грошовими коштами за договорами банківських вкладів (депозиту) від 31 січня 2005 року за № № 177s756063, 177s756064, 177s756065, 177s756066, 177s756067, 177s756068, 177s756069, 177s756070, 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України, пені згідно 
		з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» змінено. Зменшено розмір процентів за користування грошовими коштами, які підлягають стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2005 року до 31 грудня 2016 року, з 9 538 630,13 грн до 
		839 232,85 грн. Зменшено розмір 3 % річних, які підлягають стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за період з 31 серпня 2012 року до 
		31 грудня 2016 року з 1 457 697,58 грн до 520 692,48 грн. Зменшено розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за період з 31 серпня 2012 року до 31 грудня 2016 року, 
		з 13 981 181,40 грн до 4 489 907,28 грн. Збільшено розмір пені згідно 
		з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», яка підлягає стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 
		з 274 257,53 грн до 23 988 004,40 грн. У зв`язку з цим загальну суму стягнення збільшено з 29 251 766,64 грн до 33 837 837,00 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
		 
		Постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		 
		Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року 
		в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення пені скасовано та в задоволенні позову в цій частині відмовлено.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в частині зменшення розміру стягнених процентів за користування грошовими коштами та розміру загальної суми стягнення змінено, зменшено розмір стягнених процентів до 381 369,84 грн та розмір загальної суми стягнення до 9 391 969,60 грн.
		 
		Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року 
		в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держависудового збору змінено, зменшено розмір судового збору до 6 090,00 грн.
		 
		В іншій оскарженій частині постанову Київського апеляційного суду від 
		06 липня 2020 року залишено без змін.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Постанову Верховного Суду мотивовано так:
		 
		- суди зробили помилкові висновки про часткове задоволення вимоги про стягнення пені за період з 31 серпня 2014 року до 31 серпня 2015 року, оскільки у зв`язку з розірванням вказаних договорів банківських вкладів за заявою вкладника від 01 червня 2005 року з 24 липня 2005 року між сторонами припинено правовідносини з цих договорів, тому частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини. Тому в задоволенні позовних вимог про стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» слід відмовити;
		 
		- встановивши, що договори про депозит є розірваними з 24 липня 2005 року, апеляційний суд не врахував, що з моменту розірвання цих договорів нарахування передбачених договорами процентів припиняється, а починаючи з 25 липня 2005 року права та інтереси позивача забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Тому у задоволенні позовних вимог 
		в частині стягнення процентів по договору за період з 25 липня 2005 року до 31 грудня 2016 року (457 863,01 грн) суди мали відмовити;
		 
		- колегія суддів погодилася з висновками апеляційного суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сум вкладів разом із нарахованими процентами в межах дії договору, а також 3 % річних та інфляційних втрат згідно зі статтею 625 ЦК України.
		 
		Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, АТ КБ «ПриватБанк» у відзиві на позовну заяву просило застосувати позовну давність (т. 3, а. с. 16-33, 
		58-75).
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржуване судове рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.
		 
		У частинах першій та другій статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		 
		Відповідно до частини першої статті 4ЦПК України кожна особа має право 
		в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Суд першої інстанції установив, що предметом спору є збитки (упущена вигода) із-за валютних коливань у розмірі 42 657 174,96 грн, які позивач міг отримати при переукладанні депозитних вкладів на новий термін.
		 
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		 
		Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
		 
		У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		 
		Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин, що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
		 
		Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча 
		і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
		 
		Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків 
		у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 
		31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14 та від 30 вересня 2021 року 
		у справі № 922/3928/20).
		 
		Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися 
		у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, 
		а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків 
		є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
		 
		Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) та постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі 
		№ 910/14341/18).
		 
		Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками 
		і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).
		 
		Також позивач (кредитор) повинен довести факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 908/2486/18, від 15 жовтня 2020 року 
		у справі № 922/3669/19, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).
		 
		Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		 
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		 
		Суд першої інстанції, встановивши, що у матеріалах справи немає доказів на підтвердження намірів позивача на укладення депозитних договорів, тобто позивач не довів фактів вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову, оскільки сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується припущенням про можливість отримання прибутку, а згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Вирішуючи спір, апеляційний суд наведеного не врахував, а тому дійшов неправильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, у зв?язку із чим оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
		 
		Оскільки колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції яким 
		в задоволенні позову відмовлено, підстав для застосування строків позовної давності немає.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		 
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо 
		в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну АТ КБ «ПриватБанк» необхідно задовольнити; касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення; постанову Київського апеляційного суду від 
		31 жовтня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк»; залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 ; скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення 
		в силі рішення суду першої інстанції, судові витрати, понесені АТ КБ «ПриватБанк» за подання касаційної скарги, у розмірі 19 848,00 грн, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», так як на спірні правовідносини, враховуючи предмет та підстави позову, не розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».
		 
		Установлено, що за подання позовної заяви і касаційної скарги ОСОБА_1 не було сплачено судовий збір.
		 
		За таких обставин судові витрати в розмірі 12 405,00 грн за подання позовної заяви і 17 848,54 грн за подання касаційної скарги, а всього 30 253,54 грн слід стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року скасувати, 
		рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року залишити в силі.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» 19 848,00 грн судових витрат.
		 
		Стягнути з  ОСОБА_1 в дохід держави 30 253,54 грн судових витрат.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська      Судді: А. Ю. Зайцев       Є. В. Коротенко       В. М. Коротун       М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...