Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/5894/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2024.
Дата набрання законної сили: 30.10.2024
Номер судового провадження: 61-16791ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                                    
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                            
		 
		30 жовтня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 522/5894/22
		провадження № 61-16791св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Міра»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2023 року у складі судді Бондара В. Я. та постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Сегеди С. М., Драгомерецького М. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2022 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Міра» (далі - ТОВ «Міра») про визнання майнових прав особистою приватною власністю.
		 
		Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 , посилаючись на те, що майнові права на трикімнатну квартиру, будівельний номер 1-10-14, розташовану на 
		10 поверсі об`єкта будівництва - житловий комплекс із вбудованого прибудованими спортивно-оздоровчими приміщеннями та підземним паркінгом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, 
		АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя, намагається захопити це майно, яке було придбане позивачем за особисті кошти 
		 
		ОСОБА_1 вказував, що він не купував будь-яке майно під час перебування 
		у шлюбі з відповідачкою, він купив майнові права 29 жовтня 2015 року. В цей час позивач не перебував ні з ким у сімейних стосунках, шлюб 
		з відповідачкою був укладений лише 01 серпня 2016 року. У 2014 році між позивачем та відповідачкою шлюб укладено у Лас Вегасі, штат Невада, США, про що їм було видано сувенірний сертифікат, який не має жодної юридичної сили та не несе юридичних наслідків. Апостиль на свідоцтві проставлений 
		16 лютого 2021 року, після того, як сторони вже розлучилися, самостійно відповідачкою, тому не може свідчити про дійсність їх шлюбу, укладеного 
		в США. 
		 
		ОСОБА_1 просив визнати за ним право на майнові права на трикімнатну квартиру, будівельний номер 1-10-14, розташовану на 10 поверсі об`єкта будівництва - житловий комплекс із вбудованого прибудованими спортивно-оздоровчими приміщеннями та підземним паркінгом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_1 , вартістю 
		2 301 188,40 грн, як такі, що були придбані за його особисті кошти.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2023 року позов задоволено.
		 
		Визнано за ОСОБА_1 право на майнові права на самостійну трикімнатну квартиру, будівельний номер 1-10-14, розташовану на 10 поверсі об`єкта будівництва - житловий комплекс із вбудованого прибудованими спортивно-оздоровчими приміщеннями та підземним паркінгом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3, АДРЕСА_1 , вартістю 
		2 301 188,40 грн, як на такі, що були придбані за особисті кошти ОСОБА_1 , на праві особистої приватної власності.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду мотивовано тим, що придбані ОСОБА_1 майнові права на квартиру є його приватною власністю, придбаною до шлюбу 
		з ОСОБА_2 , а свідоцтво про шлюб, видане в Лас Вегасі , не підтверджує факту укладення шлюбу між сторонами в 2014 році.
		 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
		 
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2023 року залишено без змін.
		 
		Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився 
		з висновком суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		20 листопада 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не надали оцінки наданій позивачем копії сувенірного сертифіката про шлюб від 12 листопада 
		2014 року, укладеного в Лас Вегасі , штат Невада, і копії свідоцтва про шлюб, наданого відповідачем, який відрізняється формою та містить більш розширені відомості. Вказує, що процедура реєстрації свідоцтва про шлюб 
		у штаті Невада була дотримана. 14 листопада 2023 року ліцензований адвокат штату Невада Ентоні Д. Гентер надав лист-роз?яснення, у якому підтвердив, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вступили в офіційний шлюб 12 листопада 
		2014 року в окрузі Клар, штат Невада . Документи підтверджують юридичну справжність шлюбу, що має силу закону у штаті Невада, та є такими, які мають бути визнані та яким слід довіряти на всій території США. За відсутності будь-яких доказів непрямого шахрайства або примусу на момент укладення шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є офіційно одруженими, при цьому зазначений шлюб може бути розірваний лише шляхом розлучення. Зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував доводи сторони відповідача щодо необхідності всебічного та повного встановлення обставин, зокрема повного дослідження змісту законодавства штату Невада, яке суд першої інстанції провів фрагментарно, наслідком чого є хибні висновки по суті справи. Щодо реєстрації шлюбу в Україні, заявник вказує, що можливість укладення шлюбу в Україні після реєстрації шлюбу за кордоном є лише наслідком та специфікою правового регулювання процедури укладення шлюбу та державної фіксації такого акта цивільного стану.
		 
		Заявник вказує, що доцільність передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції зумовлена отриманням ОСОБА_2 висновку експерта 
		в галузі права штату Невада.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає порушення судами норм процесуального права, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		22 грудня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 
		11 жовтня 2023 року - без змін.
		 
		Відзив мотивовано тим, що в касаційній скарзі не наведено жодного клопотання, які стороною відповідача були заявлені в суді першої інстанції та які не були розглянуті судом, або які суд першої інстанції необґрунтовано відхилив. В матеріалах справи немає будь-яких даних, повідомлення сторони відповідача щодо неможливості подання доказів, причини такої неможливості. Також будь-яких заяв / клопотань не було подано і до суду апеляційної інстанції. Вказане свідчить про відсутність порушень норм процесуального законодавства судами попередніх інстанцій. Вказує, що жодного шлюбу з ОСОБА_2 в штаті Невада ОСОБА_1 не реєстрував. Шлюб між позивачем і відповідачкою був зареєстрований 01 серпня 
		2016 року, який розірвано органами РАЦС за спільною заявою сторін 
		07 жовтня 2020 року. Спірні майнові права були придбані за особисті кошти ОСОБА_1 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . Є необґрунтованим довід касаційної скарги про те, що можливість укладення шлюбу в Україні після реєстрації шлюбу за кордоном є лише наслідком та специфікою правового регулювання процедури укладення шлюбу та державної фіксації такого акта цивільного стану, оскільки підтверджувати реєстрацію одного шлюбу шляхом укладення іншого неможливо. Суди зробили правильний висновок, що спірні майнові права є особистою власністю позивача відповідно до статті 57 СК України. Стороною відповідача не надано доказів щодо права 
		Ентоні Д. Гентера надавати оцінку достовірності будь-яким документам.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року зупинено дію рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року до закінчення касаційного провадження.
		 
		30 січня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені 
		у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		29 жовтня 2015 року між ТОВ «Міра» і ОСОБА_1 укладено договір 
		№ 1-10-14/18 купівлі-продажу прав на об`єкт нерухомого майна, за умовами якого ОСОБА_1 купив майнові права на самостійну трикімнатну квартиру, будівельний номер 1-10-14, розташовану на 10 поверсі житлового комплексу 
		з вбудовано-прибудованими спортивно-оздоровчими приміщеннями та підземним паркінгом «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_2 АДРЕСА_3, АДРЕСА_1 .
		 
		Сума договору визначена у розмірі 2 301 188,40 грн.
		 
		Згідно із платіжним дорученням від 29 жовтня 2015 року № 1 ОСОБА_1 оплатив ТОВ «Міра» суму у розмірі 2 181 202,80 грн.
		 
		Згідно з довідкою ТОВ «Міра» ОСОБА_1 станом на 29 жовтня 2015 року 
		відповідно до договору від 29 жовтня 2015 року № 1-10-14/18 виконав зобов?язання згідно з пунктом 5.4.
		 
		01 серпня 2016 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, який розірвано Приморським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 07 жовтня 2020 року.
		 
		У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває справа 
		№ 522/23820/20 за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «Міра» про поділ спільного майна подружжя, де предметом спору є спірні майнові права.
		 
		До матеріалів справи додано «Marriage Certificate» № 20141111000698400, згідно із яким ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали шлюб 12 листопада 
		2014 року у Лас Вегасі, штат Невада, США. На зворотній стороні такого свідоцтва англійською мовою вказано, що це сувенірне свідоцтво (сертифікат).
		 
		Представник відповідача також долучив копію з копії свідоцтва про шлюб 
		№ НОМЕР_1 , яка видана 14 жовтня 2020 року клерком округу ОСОБА_4, та нотаріально не посвідчений переклад свідоцтва та апостиля, здійснений Бюро перекладів «Lex».
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
		 
		Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилається як на підставу своїм вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		 
		Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом 
		у передбачених цим Кодексом випадках.
		 
		Стаття 43 ЦПК встановлює обов`язки учасників справи, зокрема сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
		 
		Встановлено, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває справа № 522/23820/20 за позовом  ОСОБА_2 до 
		ОСОБА_1 , ТОВ «Міра» про поділ спільного майна подружжя, де предметом спору є майнові права на трикімнатну квартиру, будівельний номер 1-10-14, розташовану на 10 поверсі об`єкта будівництва - житловий комплекс із вбудованого прибудованими спортивно-оздоровчими приміщеннями та підземним паркінгом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_1 .
		 
		Тобто на розгляді суду перебуває цивільна справа, предметом спору у якій 
		є спірні майнові права, що є предметом спору у справі, яка переглядається. Проте статус учасників справи № 522/23820/20 є різний.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року 
		у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас зазначену презумпцію може бути спростовано й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того 
		з подружжя, який її спростовує.
		 
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 не позбавлений можливості у справі 
		№ 522/23820/20, де він є відповідачем, спростовувати презумпцію спільності права власності подружжя на спірні майнові права.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		 
		Згідно з частиною третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень часин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		 
		Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
		 
		Спір у справі, що переглядається, має штучний характер, направлений на створення преюдиційного рішення для справи № 522/23820/20, попри те, що 
		в провадженні суду знаходиться спір про поділ майна, при вирішенні якого повинна бути з?ясована належність спірних майнових прав до спільного майна подружжя або ці майнові права є особистою приватною власністю одного 
		з подружжя.
		 
		Враховуючи всі обставини справи, Верховний Суд визнає, що цивільний спір штучно створений з метою створення преюдиційного рішення для справи 
		№ 522/23820/20, попри те, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості 
		у справі № 522/23820/20, де він є відповідачем, спростовувати презумпцію спільності права власності подружжя на спірні майнові права.
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		Підставами для скасування судових рішень повністю або частково 
		і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення 
		є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права(частина перша статті 412 ЦПК України).
		 
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).
		 
		Зважаючи на те, що у справі збирати додаткові докази не потрібно, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2023 року та постанова Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 рокупідлягають скасуванню 
		з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Оскільки колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень та ухвалення у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову, судові витрати, понесені ОСОБА_2 зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 18 607,50 грн та касаційної скарги в розмірі 24 810,00 грн, а всього 43 417,50 грн, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
		 
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення.
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Міра» про визнання майнових прав особистою приватною власністю відмовити.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 43 417,50 грн судових витрат, понесених у зв?язку зі сплатою судового збору.
		 
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2023 року та постанова Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 рокувтрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська        Судді: А. Ю. Зайцев         Є. В. Коротенко         В. М. Коротун         М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...