Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/13/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2024.
Дата набрання законної сили: 31.10.2024
Номер судового провадження: 61-8045ав24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                     
		31 жовтня 2024 року
		м. Київ
		справа № 824/13/24
		провадження № 61-8045ав24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,      
		секретаря судового засідання - Коржа А. А.,
		учасники справи:
		заявник (стягувач) - Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ),
		боржник - AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед), 
		за участю:
		представника стягувача - Данилейко А. О.,
		представника боржника - Чугунова М. В. ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року під головуванням судді Желепи О. В. у справі за заявою Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ), про визнання і надання дозволу на виконання остаточного арбітражного рішення ICC від 24 квітня 2023 року в арбітражній справі № 26607/FS/GL за позовом Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ) до AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) про стягнення заборгованості,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст вимог заявника
		У лютому 2024 року представник Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ) адвокат Данилейко А. О. звернулась до Київського апеляційного суду із заявою про визнання і надання дозволу на виконання остаточного арбітражного рішення ICC від 24 квітня 2023 року у арбітражній справі 
		№ 26607/FS/GL за позовом Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ) до AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) про стягнення заборгованості.
		У заяві просила:
		1. Визнати та надати дозвіл на виконання на території України остаточного арбітражного рішення ICC від 24 квітня 2023 року у справі № 26607/FS/GL про стягнення з AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) на користь компанії Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ):
		- 5 885 710,13 євро, що становлять суму прострочених платежів № 1-11 за кредитною угодою, плюс відсотки у розмірі 5 відсоткових пунктів вище базової відсоткової ставки Федерального Банку Німеччини (Бундесбанку), що нараховуються з 26 жовтня 2021 року;
		- 512 866,81 євро, що становлять відсотки за прострочені платежі № 4-11, плюс відсотки у розмірі 2,5 відсоткових пунктів вище щомісячної ставки EURIBOR, що нараховуються з 26 жовтня 2021 року;
		- 461 019,28 євро, що становлять відсотки за простроченими платежами 
		№ 1-11 та неустойку за період до 25 жовтня 2021 року;
		- 4 815 581,02 євро, що становлять суму прострочених платежів № 12-20 за кредитною угодою, плюс відсотки у розмірі 5 відсоткових пунктів вище базової відсоткової ставки Федерального Банку Німеччини (Бундесбанку), що нараховуються з 26 жовтня 2021 року;
		- 27 388,61 євро, що становлять відсотки за прострочені платежі № 12-20 за кредитною угодою за період до 25 грудня 2021 року;
		- 424 000 доларів, що становлять арбітражні витрати, визначені складом арбітражного суду;
		- 261 132,34 євро, що становлять витрати стягувача на правову допомогу.
		2. Стягнути з AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) судовий збір в сумі 1 514 грн.
		3. Стягнути з AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) витрати на оплату правничої допомоги.
		4. Видати виконавчий лист на примусове виконання остаточного арбітражного рішення ICC від 24 квітня 2023 року у справі № 26607/FS/GL про стягнення відповідних сум з AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) на користь компанії Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ).
		Заяву обґрунтовує тим, що сторони 11 липня 2013 року уклали індивідуальну кредитну угоду № 5 (2013) про надання AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) позики у розмірі 
		11 264 517 євро. 
		Однак AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) зобов`язання за договором не виконало, у зв`язку з чим 
		24 квітня 2023 року арбітражний суд ІСС у складі арбітрів ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ухвалив остаточне арбітражне рішення у справі № 26607/FS/GL, яким зобов`язав AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед)сплатити на користь компанії Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ) грошові суми.
		Загальний розмір заборгованості боржника перед стягувачем згідно арбітражного рішення становить 11 963 698,20 євро плюс відповідні відсотки, які нараховуються відповідно до умов, вказаних в арбітражному рішенні та 424 000 доларів США.
		Підставою для звернення до компетентного суду України з приводу визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу стало те, що на території України боржнику належить, зокрема, частки щонайменше в двох господарських товариствах, що зареєстровані та мають місцезнаходження в Україні:
		- АСТОВ «ЮЖНАЯ-ХОЛДІНГ» (частка 100 %);
		- ТОВ «ІМПЕРОВО ФУДЗ» (частка 11,98 %).
		Короткий зміст судового рішення апеляційного суду, ухваленого як судом першої інстанції 
		Київський апеляційний суд ухвалою від 22 квітня 2024 року заяву представника Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ) адвоката 
		Данилейко А. О. про визнання і надання дозволу на виконання остаточного арбітражного рішення ICC від 24 квітня 2023 року у арбітражній справі 
		№ 26607/FS/GL за позовом Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ) до AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) про стягнення заборгованості задовольнив.
		Визнав та надав дозвіл на виконання остаточного арбітражного рішення ICC від 24 квітня 2023 року у арбітражній справі № 26607/FS/GL за позовом Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ) до AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) про стягнення заборгованості.
		Видав виконавчий лист про стягнення з AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед)на користь компанії Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ):
		- 5 885 710,13 євро, що становлять суму прострочених платежів № 1-11 за Кредитною угодою, плюс відсотки у розмірі 5 відсоткових пунктів вище базової відсоткової ставки Федерального Банку Німеччини (Бундесбанку), що нараховуються з 26 жовтня 2021 року;
		- 512 866,81 євро, що становлять відсотки за прострочені платежі № 4-11, плюс відсотки у розмірі 2,5 відсоткових пунктів вище щомісячної ставки EURIBOR, що нараховуються з 26 жовтня 2021 року;
		- 461 019,28 євро, що становлять відсотки за простроченими платежами 
		№ 1-11 та неустойку за період до 25 жовтня 2021 року;
		- 4 815 581,02 євро, що становлять суму прострочених платежів № 12-20 за Кредитною угодою, плюс відсотки у розмірі 5 відсоткових пунктів вище базової відсоткової ставки Федерального Банку Німеччини (Бундесбанку), що нараховуються з 26 жовтня 2021 року;
		- 27 388,61 євро, що становлять відсотки за прострочені платежі № 12-20 за Кредитною угодою за період до 25 грудня 2021 року.
		Видав виконавчий лист про стягнення з AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед)на користь компанії Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ) 424 000 доларів США, що становлять арбітражні витрати, визначені складом арбітражного суду;
		Видав виконавчий лист про стягнення з AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед)на користь компанії Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ) 261 132,34 євро, що становлять витрати стягувача на правову допомогу.
		Стягнув з AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) на користь компанії Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ)  судовий збір в сумі 1 514 грн.
		Постановляючи ухвалу про задоволення вимог заяви Київський апеляційний суд, який діяв як суд першої інстанції вказував, що остаточне арбітражне рішення ICC у арбітражній справі № 26607/FS/GL ухвалене 24 квітня 
		2023 року, заява подана до Київського апеляційного суду 15 лютого 
		2024 року тобто в межах строку, встановленого частиною третьою статі 475 ЦПК України.
		Відповідач у справі AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед)володіє майном на території України, а тому заява про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду правильно подана до Київського апеляційного суду відповідно до приписів частини другої статті 475 ЦПК України.
		Київський апеляційний суд також вказав, що представник стягувача дотрималась вимог, передбачених статтею 476 ЦПК України щодо форми та змісту поданої до суду заяви, а тому підстави для відмови у її задоволенні відсутні.
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги 
		Представник AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) адвокат Чугунов М. В. у червні 2024 року звернувся до Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції, з апеляційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року в якій просив оскаржену ухвалу скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви компанії Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ) про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду відмовити.
		Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		Представник AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) зазначає, що Київський апеляційний суд, як суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення.
		Апеляційна скарга містить посилання на те, що Київський апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, яке виявилось в тому, що заявник не зазначав про відсутність/наявність електронного кабінету, а тому повинен був повернути заяву замість того щоб її розглянути.
		Також суд не дослідив та не встановив те, що заявник не надав доказів власної процесуальної дієздатності, що виключало можливість розгляду заяви та слугувало підставою для її повернення. Суд був позбавлений можливості встановити реальність юридичної особи та її процесуальну дієздатність.
		Суд також прийняв до розгляду додаткові пояснення у формі, яка не передбачена законом, так як заявник їх подав в копії, а не оригіналі, що не відповідає вимогам статей 174-183 ЦПК України, що узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 522/3777/17.
		В сукупності із наведеним правовим висновком електронна копія додаткових пояснень заявника свідчить про те, що поданий через ЄСІТС документ не підписаний електронним цифровим підписом, а лише завірений, що у своїй сукупності прямо вказує на необхідності повернення таких додаткових пояснень без розгляду.
		Апеляційна скарга також містить аргумент про те, що суд не дослідив належним чином подані заявником докази, а тому не встановив той факт, що надані до неї документи не легалізовані (не апостильовані), що суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 січня 
		2020 року у справі № 910/14949/18 (п. 9.19).
		Заявник надав суду витяг з Корпоративного реєстру Республіки Кіпр відносно боржника без його відповідної легалізації, що унеможливлює його використання у якості доказу.
		Апеляційна скарга також містить посилання на ту обставину, що заявник не довів обставину належності стороні боржника веб сторінки в мережі.
		Київський апеляційний суд також залишив поза увагою ту обставину, що заявник не надав ні засвідченого оригіналу арбітражного рішення ні його нотаріально засвідченої копії.
		Зауважує, що в тексті заяви відсутнє зазначення, коли саме заявник отримав рішення арбітражного суду, визначити конкретну дату його ухвалення з наданої копії неможливо також.
		З копії арбітражного рішення вбачається, що вона була засвідчена у 
		м. Парижі. Вказаний напис здійснений та підписаний Головним юрисконсультом МТП Міжнародна торгова палата Емманюель Жоліве, який посвідчений нотаріусом у м. Париж Франсуа Мільє. Аналогічно зазначено і на апостилі, проставленому Генеральним прокурором Апеляційного суду 
		м. Париж. Наведене спростовує, що арбітражне рішення приймалось у 
		м. Берліні, Німеччина. Заявник не довів, що рішення арбітражу було насправді прийняте та не надав доказів отримання цього рішення підприємством.
		Аргументом апеляційної скарги також є те, що зі змісту арбітражного рішення вбачається, що судове засідання відбулось 18 жовтня 2022 року у м. Берліні за відсутності представника відповідача, а зі змісту п. 91 рішення вбачається, що відповідач про подальші засідання арбітражу повідомлений не був.
		Апеляційна скарга також містить аргумент про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) про забезпечення  витрат на професійну правничу допомогу, що також значно впливає на перебіг судового розгляду. Необхідність такого забезпечення полягає в тому, що стягувач не знаходиться на території України та не має відповідного майна.
		Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
		У поданому у вересні 2024 року представником LandesbankBerlin AG (Ландесбанк Берлін АГ) адвокатом Данилейко А. О. відзиві на апеляційну скаргу представник стягувача просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржену ухвалу залишити без змін та вирішити питання розподілу судових витрат під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали.
		У поданому відзиві представник стягувача вказує, що боржник дослівно дублює свої заперечення, заявлені в суді першої інстанції, де вони були повністю та всебічно розглянуті. Представник боржника робить низку заяв, які не відповідають дійсності та суперечать фактичним обставинам справи. 
		Арбітражне рішення є належним чином засвідченим, оскільки автентичність його тексту, а також справжність підписів арбітрів та ідентичність оригіналу було засвідчено підписом Головного юрисконсульта ІСС. Справжність підпису Головного юрисконсульта ІСС була засвідчено французьким нотаріусом, про що проставлено нотаріальний напис в м. Парижі. Рішення було легалізовано на території України (шляхом проставлення апостилю у Французькій Республіці) відповідно до вимог Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.
		Стягувач подав всі оригінали документів, зокрема нотаріально засвідчену копію витягу з німецького реєстру компаній, яка була подана до суду першої інстанції 17 квітня 2024 року, що відображено в тексті оскарженого судового рішення. Так само неправдивою є заява про відсутність в суду першої інстанції відомостей про електронний кабінет стягувача чи його представника. Ці дані використовувались судом першої інстанції та Верховним Судом для надсилання повідомлень, а також самим боржником для подання відповідних матеріалів.
		Позиція боржника не підкріплена жодними доказами і базується виключно на непідтверджених твердженнях та припущеннях. Доводи зводяться до незгоди з оскарженою ухвалою від 22 квітня 2024 року (і відповідно незгоди з арбітражним рішення, за яким боржник має сплатити заборгованість на користь стягувача).
		Представник стягувача зауважує, що додаткові пояснення були подані через електронний кабінет, а тому аргументи апеляційної скарги в цій частині також є неспроможними.
		Також відзив на апеляційну скаргу містить аргументи про те, що боржник був повідомлений не тільки про арбітражне рішення, а намагався його оскаржити  в компетентному німецькому суді, що спростовує його твердження про необізнаність з таким рішенням.
		Додатково вказує, що вимоги сторони боржника про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими також, оскільки таке забезпечення можливе лише за наявності ознак завідомо безпідставного позову, а за обставинами цієї справи АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед (AVANGARDCO Investments Public Limited) намагається уникнути сплати грошових коштів, стягнутих з нього рішенням арбітражного суду.
		Розмір витрат на професійну правничу допомогу представник стягувача не вказує.
		Рух справи в суді апеляційної інстанції
		Верховний Суд ухвалою від 12 серпня 2024 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед), на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 824/13/24 та витребував її матеріали з Київського апеляційного суду. 
		Верховний Суд ухвалою від 11 жовтня 2024 року закінчив підготовчі дії у справі та призначив її до судового розгляду на 31 жовтня 2024 року.
		Позиція сторін у суді апеляційної інстанції
		У судовому засіданні представник AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
		Представник Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ) просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
		Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
		11 липня 2013 року  Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ) та АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед (AVANGARDCO Investments Public Limited) уклали індивідуальну кредитну угоду № 5 (2013) про надання позики у розмірі 11 264 517 євро (а. с. 271-351, том 2).
		24 квітня 2023 року арбітражний суд ІСС у складі арбітрів ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ухвалив остаточне арбітражне рішення у справі № 26607/FS/GL, яким зобов`язав АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед (AVANGARDCO Investments Public Limited) сплатити на користь компанії Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ) грошові суми.
		Відповідно до інформації, яка зазначена в остаточному арбітражному рішенні ICC від 24 квітня 2023 року у арбітражній справі № 26607/FS/GL, відповідачем у справі є AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед), адресами компанії вказано Зінас Кантер, 16-18, Агіа Тріада, 3035, м. Лімасол, Республіка Кіпр та Анексатрісіас енд Киріаку Матсі, 3, 3040, м. Лімасол, Республіка Кіпр.
		AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) зареєстроване за законодавством Республіки Кіпр.
		AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) володіє корпоративними правами ТОВ «ІМПЕРОВО ФУДЗ», яке зареєстроване та знаходиться в Україні (код ЄДРПОУ 34845075, місцезнаходження - Україна, 03680, м. Київ, вул. Заболотного Академіка, будинок 150, приміщення 17) та АСТОВ «ЮЖНАЯ-ХОЛДІНГ», яке зареєстроване та знаходиться в Україні (код ЄДРПОУ 30025333, місцезнаходження - Україна, 75024, Херсонська обл., Білозерський р-н, село Чорнобаївка).
		Відповідно до наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником ТОВ «ІМПЕРОВО ФУДЗ» є AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) країна резидентства: Кіпр. Місцезнаходження: Кіпр, Зінас Кантер, 16-18, Агіа Тріада, п/с 3035, Лімассол, Кіпр. Розмір частки засновника (учасника): 1 464 554 782,23 (а. с. 24, том 2).
		Відповідно до даного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, єдиним засновником АСТОВ «ЮЖНАЯ-ХОЛДІНГ» є AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) країна резидентства: Кіпр, місцезнаходження: Кіпр, Зінас Кантер, 16-18, Агіа Тріада, п/с 3035, Лімассол, Кіпр. Розмір частки засновника (учасника): 51 691 931,11 (а. с. 16, том 2).
		Мотивувальна частина
		Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін в судовому засіданні, з`ясувавши обставини справи та здійснивши їх перевірку доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена ухвала Київського апеляційного суду - залишенню без змін з таких мотивів.
		Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно з частиною третьою статті 475 ЦПК України заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем.
		Остаточне арбітражне рішення ICC у арбітражній справі № 26607/FS/GL за позовом Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ) до AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) про стягнення заборгованості ухвалене 24 квітня 2023 року, заяву подана до Київського апеляційного суду 15 лютого 2024 року, таким чином висновок Київського апеляційного суду про відсутність порушення строків звернення із такою заявою правильний, адже заява подана в межах встановленого строку.
		Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
		Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.
		Відповідно до статті 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року), яка набрала чинності для України з 08 січня 1961 року, у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що: a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався. У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: a) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.
		Нью-Йоркська Конвенція встановлює, що кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення як обов`язкові і приводить їх до виконання згідно з процесуальними нормами тієї території, де запитується визнання і приведення у виконання цих рішень, на умовах, викладених у нижченаведених статтях Конвенції.
		Стаття 4 Конвенції зазначає, що для визнання і приведення у виконання рішення іноземного арбітражного суду сторона, яка просить про таке визнання і виконання, при подачі відповідного прохання надає: а) належним чином засвідчений оригінал арбітражного рішення або належним чином завірену копію такого; б) оригінал арбітражної угоди або її належним чином засвідчену копію. Якщо арбітражне рішення або угода викладені не офіційною мовою тієї країни, де порушене клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, також надається переклад цих документів на офіційну мову. Переклад засвідчується офіційним чи присяжним перекладачем чи дипломатичною або консульською установою.
		Статтею 476 ЦПК України визначено, що заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається у письмовій формі і має бути підписана особою, на користь якої прийнято рішення міжнародного комерційного арбітражу, або її представником.
		У заяві про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу мають бути зазначені: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) найменування (за наявності) і склад міжнародного комерційного арбітражу, який прийняв рішення, за яким має бути виданий виконавчий лист; 3) імена (найменування) учасників арбітражного розгляду (їх представників), їх місце проживання (перебування) чи місцезнаходження; 
		4) дата і місце прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем; 
		5) дата отримання рішення міжнародного комерційного арбітражу особою, яка звернулася із заявою; 6) вимога заявника про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
		До заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу додаються: 1) оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або нотаріально завірена копія такого рішення; 2) оригінал арбітражної угоди або нотаріально завірена копія такої угоди; 3) документ, що підтверджує сплату судового збору; 4) копії заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу відповідно до кількості учасників судового розгляду, крім випадків, якщо така заява подається в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання заяви в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу; 
		5) довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження особи на підписання заяви; 6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених у пунктах 1-3 та 5 цієї частини документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, якщо вони викладені іншою мовою.
		У випадку подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу в електронній формі документи, зазначені в пунктах 1, 2 частини четвертої цієї статті, можуть подаватися в копіях, проте заявник повинен надати такі документи до суду до початку судового розгляду вказаної заяви. У разі неподання вказаних документів заява повертається без розгляду, про що судом постановляється відповідна ухвала.
		У статті 478 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 
		2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
		Тлумачення статей 459, 478 ЦПК України свідчить, що тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви щодо його визнання.
		Верховний Суд у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 519/15/17 вказував, що оцінюючи вимоги Нью-Йоркської конвенції щодо надання суду належним чином завіреної копії рішення арбітражу, Верховний Суд врахував, що завірення арбітражного рішення - це сукупність послідовних дій і засобів, спрямованих на підтвердження компетентним органом справжності підписів, що містяться в ньому. Метою засвідчення арбітражного рішення чи його копії є підтвердження автентичності тексту, складеного призначеними арбітрами. Засвідчуючи копію арбітражного рішення, повноважна особа підтверджує, що така копія є ідентичною оригіналу рішення. Особи, уповноважені завіряти копію арбітражного рішення, як правило, є особами, уповноваженими підтверджувати справжність оригінального арбітражного рішення.
		Вимога національного процесуального закону щодо надання засвідченого арбітражного рішення чи завіреної його копії має забезпечити отримання судом, який вирішує питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення іноземного суду, документа, який за усіма зовнішніми ознаками відповідає арбітражному рішенню, яке просять визнати на території відповідної країни. На цьому етапі питання визнання рішення арбітражу та надання дозволу на його виконання по суті судом не вирішуються. Подання належних документів є попередньою умовою для початку процедури визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення. У разі недотримання цієї умови, клопотання до розгляду судом не приймається.
		Київський апеляційний суд встановив та вказав, що вказаним вище вимогам заява про визнання і надання дозволу на виконання остаточного арбітражного рішення ICC від 24 квітня 2023 року у арбітражній справі 
		№ 26607/FS/GL за позовом Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ) до AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) про стягнення заборгованості відповідає.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, адже з матеріалів справи вбачається, що до заяви представник Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ) долучив нотаріально засвідчені копії арбітражного рішення від 24 квітня 2023 року, базової кредитної угоди від 19 липня 
		2011 року та індивідуальної кредитної угоди № 5 (2013) від 11 липня 
		2013 року, отже аргументи апеляційної скарги про те, що заявник не надав ні засвідченого оригіналу арбітражного рішення, ні його нотаріально засвідченої копії, а також доводи про наявність вад долучених до справи документів і арбітражного рішення зокрема не заслуговують на увагу.
		Наведеним також спростовується аргументи касаційної скарги про недотримання стороною стягувача Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ) вимог до форми та змісту заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, встановлені приписами статті 476 ЦПК України.
		Аргументи апеляційної скарги про те, що заявник надав суду витяг з Корпоративного реєстру Республіки Кіпр відносно боржника без його відповідної легалізації, що унеможливлює його використання у якості доказу а також аргумент про те, що заявник не довів обставину належності стороні боржника веб сторінки в мережі Верховний Суд відхиляє, адже як правильно вказував суд першої інстанції таким вимог до заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу положеннями статті 476 ЦПК України не передбачено.
		Верховний Суд також відхиляє аргумент апеляційної скарги про те, що заявник не надав доказів власної процесуальної дієздатності, що виключало можливість розгляду заяви та слугувало підставою для її повернення, оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи, а саме інформацією про компанію, а саме змістом рішення ICC від 24 квітня 
		2023 року у арбітражній справі № 26607/FS/GL.
		Колегія суддів відхиляє також і аргумент апеляційної скарги про невиконання заявником обов`язку вказати дату отримання ним рішення міжнародного комерційного арбітражу, оскілки цей аргумент спростовується змістом поданої заяви, де представник Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ) вказувала, що рішення стягувач отримав 28 квітня 2023 року.
		Відповідно до частини третьої статті 23 ЦПК України справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу розглядаються: 1) якщо місце арбітражу знаходиться на території України - апеляційними загальними судами за місцезнаходженням арбітражу; 2) якщо місце арбітражу знаходиться поза межами України - апеляційним загальним судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
		У визначенні, чи підлягає розгляду заява про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, Верховний Суд застосовує правила частин першої та другої статті 475 ЦПК України.
		Відповідно до частини першої статті 475 ЦПК України питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача відповідно до цієї глави, якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України.
		Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом, якщо на території України знаходиться майно боржника (частина друга статті 475 ЦПК України).
		З метою визначення міжнародної підсудності судам України заяв про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу у статті 475 ЦПК України визначені такі прив`язки: місце проживання (перебування), місцезнаходження боржника на території України або знаходження на території України майна боржника.
		При цьому останній критерій визначення підсудності - знаходження на території України майна боржника - застосовується у тому разі, якщо боржник не має на території України місця проживання (перебування) або місцезнаходження.
		Визначені статтею 475 ЦПК України правила підсудності національному суду України заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу є втіленням принципу достатнього зв`язку держави, суд якої видає дозвіл на визнання і примусове виконання арбітражного рішення, з особою боржника.
		Норми статті 475 ЦПК України узгоджуються з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», що стосуються місця виконання рішення.
		За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
		Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
		Відкриття виконавчого провадження з порушенням правил місця виконання рішення має наслідком порушення прав сторін, оскільки призводить до штучного збільшення витрат виконавчого провадження внаслідок віддаленості місцезнаходження органу чи особи, які здійснюють примусове виконання судового рішення, й безпосереднього місця вчинення виконавчих дій, що визначається місцем проживання, перебування боржника або місцезнаходженням його майна. Також виконання судового рішення не за місцезнаходженням майна боржника або його місця проживання ускладнює процес виконання та може призвести до порушення строків виконання судового рішення.
		Аналогічні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 824/97/22 (провадження № 61-11254ав22), від 27 липня 2023 року у справі № 824/17/23 (провадження № 61-2155ав23) та в постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 824/103/2020 (провадження № 61-8883ав20).
		Для правильного застосування частини другої статті 475 ЦПК України правове значення має не обсяг, а місцезнаходження майна боржника на території України на час подання заяви про визнання та надання дозволу на примусове виконання арбітражного рішення та її вирішення, підтверджене належними і достовірними доказами.
		Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин визначено статтею 167 ГК України, згідно з якою корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
		Верховний Суд у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 910/14243/22 вказав, що відповідно до національного законодавства України корпоративні права є самостійним об`єктом цивільних прав, охоплюються наведеним у статті 190 ЦК поняттям майна, визначеним індивідуальними ознаками, які можуть бути об`єктом права власності.
		У цій справі представник стягувача звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про визнання та надання дозволу на примусове виконання арбітражного рішення, ухваленого ICC від 24 квітня 2023 року у арбітражній справі № 26607/FS/GL, сторонами у якій є дві іноземні компанії.
		Київський апеляційний суд, який діяв як суд першої інстанції встановив, та з матеріалів справи відомо, що відповідно до наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним із засновників ТОВ «ІМПЕРОВО ФУДЗ» є AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) країна резидентства: Кіпр. Місцезнаходження: Кіпр, Зінас Кантер, 
		16-18, Агіа Тріада, п/с 3035, Лімассол, Кіпр. Розмір частки засновника (учасника): 1 464 554 782,23 (а. с. 24 том 2), а єдиним засновником АСТОВ «ЮЖНАЯ-ХОЛДІНГ» є AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) країна резидентства: Кіпр. Місцезнаходження: Кіпр, Зінас Кантер, 16-18, Агіа Тріада, п/с 3035, Лімассол, Кіпр. Розмір частки засновника (учасника): 51 691 931,11 (а. с. 16 том 2).
		Отже, наявність у AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) майнових прав у вигляді корпоративних прав з місцезнаходженням в Україні, свідчить про наявність у AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) майна на території України.
		Щодо аргументу апеляційної скарги стосовно того, що суд прийняв до розгляду додаткові пояснення у формі, яка не передбачена законом, так як заявник їх подав в копії, а не оригіналі, що не відповідає вимогам статей 174-183 ЦПК України, що узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 лютого 2020 року у справі 
		№ 522/3777/17 колегія суддів доходить такого висновку.
		У пунктах 48 та 49 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду вказувала, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником (частина друга статті 183 ЦПК України). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника) (абзац перший частини восьмої статті 43 ЦПК України). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог, зокрема, частини другої статті 183 ЦПК України, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта вказаної статті). Згідно з довідкою відділу опрацювання документів управління забезпечення автоматизованого документообігу Великої Палати Верховного Суду клопотання «про залучення загальновідомого доказу до матеріалів справи», надіслане 26 лютого 
		2020 року на електронну пошту Верховного Суду від імені представника ОСОБА_2, не було скріплене електронним цифровим підписом. Тому Велика Палата Верховного Суду повертає це клопотання заявникові без розгляду.
		З матеріалів справи відомо, що подані представником стягувача додаткові пояснення були скріплені електронним цифровим підписом, а тому колегія суддів відхиляє значений аргумент апеляційної скарги з посиланням на наведену правову позицію.
		Одночасно Верховний Суд зауважує, що згідно з частиною шостою статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
		З 18 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 29 червня 2023 року № 3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
		Отже, з 18 жовтня 2023 року у адвоката Данилейко А. О., яка діє як представник Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ)виник обов`язок реєстрації та використання електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. 
		Враховуючи, що стягувач LandesbankBerlin AG (Ландесбанк Берлін АГ) дотримався вимог передбачених статтею 476 ЦПК колегія суддів вважає цей аргумент апеляційної скарги частково обґрунтованим, проте зауважує, що це порушення норм процесуального права не вплинуло на правильність рішення Київського апеляційного суду.
		Аргумент апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30 січня 
		2020 року у справі № 910/14949/18 (п. 9.19) колегія суддів відхиляє, оскільки у вказаній постанові касаційний суд зазначав, що господарським судам необхідно врахувати, що документи, складені нерезидентами, які подаються сторонами як докази, мають прийматися судами з огляду на їх допустимість після їх легалізації у встановленому законодавством України порядку, натомість при звернення із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного арбітражного суду вимоги глави 3 розділу ІХ ЦПК України заявником порушені не були, а боржник не довів наявність передбачених статтею 478 ЦПК України обставин, що є підставою для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення міжнародного арбітражного суду.
		Щодо доводу апеляційної скарги про те, що боржник не був повідомлений про судові засідання, був позбавлений можливості заперечувати проти позову та брати належним чином участь при арбітражному розгляді колегія суддів доходить таких висновків.
		Згідно зі статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення.
		Тобто вказаними нормами чітко визначено, що підставою для відмови є та обставина, що сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення.
		Разом з тим, з остаточного арбітражного рішення ICC від 24 квітня 2023 року у арбітражній справі № 26607/FS/GL чітко вбачається, що боржник був обізнаний про розгляд справи, боржник подавав кандидатуру арбітра, під час розгляду справи, боржник подавав заперечення проти кандидатури на посаду головуючого арбітра, подавав заяви про продовження строку на подання відзиву, ним подавались також і інші заяви з процесуальних питань, в тому числі про перенесення судових засідань.
		Таким чином, боржник був обізнаний про призначення арбітрів, про арбітражний розгляд і про призначені судові засідання, а тому доводи боржника в частині необізнаності про прийняте рішення та неможливості належним чином брати участь в розгляді справи спростовуються матеріалами справи.
		Відповідно до частини першої статті 135 ЦПК України суд може зобов`язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).
		Частиною четвертою статті 135 ЦПК України визначено, що як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).
		Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо: 1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або 2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
		Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
		Враховуючи, що заявник звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду, проте доказів того, що виконання рішення в частині стягнення судових витрат не може бути виконане, а за наслідками розгляду заяви було ухвалене рішення на користь заявника, колегія суддів відхиляє означений аргумент апеляційної скарги також.
		Отже, встановивши відсутність передбачених законом підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви Landesbank Berlin AG (Ландесбанк Берлін АГ).
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржену ухвалу без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
		Керуючись статтями 24, 268, 351, 367, 368, 374, 375, 381-384, 474 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу AVANGARDCO Investments Public Limited (АВАНГАРДКО Інвестментс Паблік Лімітед) залишити без задоволення. 
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови складений 01 листопада 2024 року.
		 
		Судді:І. В. Литвиненко   А. І. Грушицький   Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...