Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/4352/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2024. Зареєстровано: 02.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2024.
Дата набрання законної сили: 31.10.2024
Номер судового провадження: К/990/27831/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 160/4352/23
		адміністративне провадження № К/990/27831/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
		суддів: Білак М.В., Уханенка С.А.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Кіптіли Марини Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року (судді: Шальєва В.А., Сафронова С.В., Чередниченко В.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
		визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди;
		зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 144 516,13 грн за безпосередню участь в бойових діях за період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.
		На обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 зазначив, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . З 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року його було відряджено до м. Курахове Донецької області для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. Позивач вказав, що відповідач всупереч чинному законодавству не виплатив йому додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» пропорційно дням безпосередньої участі у бойових діях у зазначений період, її загальна сума становить 144 516,13 грн.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на посаді тракториста-машиніста екскаватора 1 технічного відділення технічного взводу ремонтно - технічної роти.
		Відповідно до витягу з наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 30 березня 2022 року №31 солдата ОСОБА_1 в складі 35 тактичної групи вибув у відрядження до м. Курахове Донецької області для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
		Підставою для відрядження зазначено: посвідчення про відрядження від 30 березня 2022 року №124, бойове розпорядження командира ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29 березня 2022 року №39/дск.
		Відповідно до витягу з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 30 квітня 2022 року №95 військовослужбовець ОСОБА_1 прибув до складу сил та засобів оперативно- тактичного угруповання «Схід», які залучаються та беруть безпосередню участь в угрупуванні об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань.
		Стверджуючи, що відповідач протиправною не нарахував та не виплатив йому додаткову винагороду в підвищеному до 100 000,00 грн розмірі за безпосередню участь в бойових діях за період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року, позивач звернувся з цим позовом до суду.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року, позов задоволено частково.
		Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.
		Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року, виходячи з розрахунку розміру - 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, та виплатити з урахуванням здійснених виплат.
		В решті позовних вимог відмовлено.
		Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 25 березня 2022 року №248/1298, додаткова винагорода у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
		Суд першої інстанції зазначив, що наявним в матеріалах справи доказами, а саме витягом з наказу від 30 квітня 2022 року №95, посвідченням про відрядження відрядження від 30 березня 2022 року №124, з урахуванням бойового розпорядження від 29 березня 2022 року №39/дск, підтверджується безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.
		На цій підставі суд першої інстанції визнав право позивача на виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях у зазначений період, та зобов`язав відповідача вчинити відповідні дії.
		Натомість, суд першої інстанції вважав, він не вправі визначати конкретні суми додаткової винагороди, належні до виплати, а отож відмовив в задоволенні вимоги щодо визначення фіксованої суми такої виплати.
		Постановою Третього апеляційного адміністративного суду 27 вересня 2023 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Приймаючи протилежне рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 25 березня 2022 року №248/1298, безпосередня участь у бойових діях і заходах відрядженого військовослужбовця повинна підтверджуватися довідкою командира військової частини, до якої його було відряджено.
		Суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що обов`язок щодо виплати додаткової винагороди виникає у відповідача лише в разі отримання належного підтвердження факту участі останнього безпосередньо у виконанні бойових завдань.
		Зважаючи на відсутність такої довідки від командира військової частини, до якої було відряджено позивача, про його безпосередню участь у бойових діях та заходах, суд апеляційної інстанції констатував, що у відповідача не виникло обов`язку по нарахуванню та виплаті на користь позивача додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за спірний період. 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання його вчинити відповідні дії.
		Суд апеляційної інстанції також визнав необґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведення факту безпосередньої участі позивача у бойових діях та заходах у період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року. Суд вказав, що факт перебування позивача у відрядженні в районі, де велися бойові дії, не є доказом його безпосередньої участі у бойових діях.
		Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
		Адвокат Кіптіла Марина Миколаївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, обґрунтовуючи її порушенням норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції. Скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, за відсутності правової позиції Верховного Суду щодо питання застосування цих норм у подібних правовідносинах, а саме: 
		пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в контексті правовідносин, які виникають які виникають між військовослужбовцями, що проходять службу у частинах підпорядкованих Командування Сил логістики Збройних сил та командуваннями військових частин (підрозділів) Оперативно тактичних-угруповань та Оперативно стратегічних-угруповань підпорядкованих Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України у зв`язку із невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої цією Постановою;
		пункт 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану», в цілому доручень Міністра Оборони України від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року №248/1298 та від 18 квітня 2022 року №248/1529 (які діяли до 01 червня 2022 року), щодо порядку документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями, що проходять службу у частинах підпорядкованих Командування Сил логістики Збройних сил та командуваннями військових частин (підрозділів) Оперативно тактичних-угруповань та Оперативно стратегічних-угруповань підпорядкованих Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України у зв`язку із застосуванням положень зазначених доручень для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 цієї Постанови.
		Скаржник стверджує про безпідставність твердження суду апеляційної інстанції про ненадання ним доказів безпосередньої участі у бойових діях та заходах упродовж спірного періоду, вказуючи на те, що витяг з наказу командира оперативно-тактичного угруповання «Схід» від 30 квітня 2022 року №95 відображає періоди участі позивача у відповідних заходах в період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року на підставі посвідчення про відрядження від 30 березня 2022 року №124 та бойового розпорядження від 29 березня 2022 року №39/дск, №95.
		Позиція інших учасників справи
		Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Кіптіли Марини Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 160/4352/23 - закрити.
		Рух касаційної скарги
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В., Уханенко С.А.) визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження на постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Кіптіли Марини Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі №160/4352/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.
		Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 30 жовтня 2024 року призначено справу до розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В., Уханенко С.А.) відмовлено в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Кіптіли Марини Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі №160/4352/23.
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
		Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
		Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
		Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
		На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
		Пунктом 1 цієї постанови (в редакції станом на 07 березня 2022 року) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
		Надалі до Постанови №168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року №350, від 01 липня 2022 року №754, від 07 липня 2022 року №793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» Постанову №168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
		Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII).
		Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
		Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року №248/1298, від 18 квітня 2022 року №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29.
		У директиві від 25 березня 2022 року №248/1298 (пункт 1) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем: 
		бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій; 
		бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; 
		бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; 
		бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; 
		завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; 
		бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; 
		бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); 
		виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; 
		виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; 
		здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; 
		здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; 
		виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
		У пункті 3 цієї директиви Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
		Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: 
		бойовий наказ (бойове розпорядження); 
		журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); 
		рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
		Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
		Пунктом 4 цієї директиви Міністр оборони України установив командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї директиви.
		У пункті 5 вказаної директиви Міністр оборони України визначив  виплату додаткової винагороди в розмірі 100  000,00 грн або 30  000,00 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
		Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 цієї директиви).
		Телеграмою Міністра оборони України від 18 квітня 2022 року №248/1529 пункт 4 телеграми від 25 березня 2022 року №248/1298 і додаток №1 до неї викладено в новій редакції та, зокрема, деталізовано, що командирам тих військових частин (установ), що входять до складу створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) та виконують завдання в районі ведення воєнних (бойових) дій, та до яких відряджені військовслужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми. У підставах про видання такої довідки (додаток №1) обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цієї телеграми.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з невиплатою ОСОБА_1 , військовослужбовцю Збройних Сил України, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн за період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.
		Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді тракториста-машиніста екскаватора 1 технічного відділення технічного взводу ремонтно-технічної роти.
		Відповідно до витягу з наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 30 березня 2022 року №31, на підставі посвідчення про відрядження від 30 березня 2022 року №124 та бойового розпорядження командира ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29 березня 2022 року №39/дск, військовослужбовець ОСОБА_1 в складі 35 тактичної групи вибув у відрядження до м. Курахове Донецької області для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
		Згідно з витягом з наказу командира оперативно-тактичного угруповання «Схід» від 30 квітня 2022 року №95 військовослужбовець ОСОБА_1 прибув до складу сил та засобів оперативно- тактичного угруповання «Схід», які залучаються та беруть безпосередню участь в угрупуванні об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань.
		У позовній заяві позивач переконував, що перебуваючи в складі сил та засобів оперативно- тактичного угруповання «Схід» з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року, він брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійсненні заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в м. Курахове Донецької області.
		Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, визнав право позивача на виплату додаткової винагороди за зазначений період, посилаючись на витяг з наказу командира оперативно-тактичного угруповання «Схід» від 30 квітня 2022 року №95, посвідчення про відрядження від 30 березня 2022 року №124 та бойове розпорядження від 29 березня 2022 року №39/дск, що, на думку суду першої інстанції, підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірний період.
		Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог, констатував, що безпосередня участь у бойових діях і заходах відрядженого військовослужбовця повинна підтверджуватися довідкою командира військової частини, до якої його було відряджено. Оскільки така довідка не надходила на адресу відповідача, суд апеляційної інстанції вважав, що підстав для виплати позивачу спірної додаткової винагороди немає.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги про помилкове застосування норм чинного законодавства судом апеляційної інстанції, Суд зазначає таке.
		Виходячи з положень законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у період дії воєнного стану щомісячно складає 30  000,00 грн, а для тих з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100  000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		Виплата додаткової винагороди до 100  000,00 грн на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) та вимагає документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.
		Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
		Для відрядженого військовослужбовця підтвердженням безпосередньої участі у бойових діях або заходах є довідка командира військової частини (установи), до якої відряджено такого військовослужбовця. Довідка обов`язково має містити посилання на документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 директиви від 25 березня 2022 року №248/1298 Міністра оборони України, зокрема бойовий наказ (бойове розпорядження) або журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення, постова відомість) та рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, які стали підставою для її видання.
		Водночас відсутність вказаної довідки, що може бути зумовлено об`єктивними причинами, не позбавляє відрядженого військовослужбовця права на виплату додаткової винагороди в розмірі до 100  000,00 грн, за умови підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях та заходах іншими документами, такими як бойовий наказ (бойове розпорядження) або журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення, постова відомість)та рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
		Отже, висновок суду апеляційної про відсутність правових для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100  000,00 грн за період з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року через ненадходження довідки командира військової частини, до якої було відряджено позивача, є необґрунтованим та передчасним.
		Суд апеляційної інстанції не витребував та з`ясував змісту бойових розпоряджень командира ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29 березня 2022 року №39/дск та від 31 травня 2022 року №57, не дослідив журнали бойових дій за спірний період, а також не встановив, чи складалися (не складалися) рапорти стосовно позивача за час його перебування у відрядженні в оперативно- тактичному угрупованні «Схід» за спірний період. Суд апеляційної інстанції також не розглянув питання доцільності залучення оперативно-тактичного угруповання «Схід» до участі у справі задля з`ясування указаних обставин, необхідних для правильного вирішення цієї справи.
		Крім того, суд апеляційної інстанції не відповів на питання, з якого власне й виник спір, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом. Йдеться про те, які саме завдання і де виконував військовослужбовець ОСОБА_1 з 30 березня 2022 року по 31 травня 2022 року та чим це підтверджується, зважаючи на встановлені обставини того, що військовослужбовці, які прибували до оперативно-тактичного угруповання «Схід», залучалися та брали участь в угрупованні об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
		Тобто якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, перебуваючи в складі сил та засобів оперативно-тактичного угруповання «Схід», але не виконував бойових чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови №168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та де проходив службу у цей час. 
		У постанові від 16 березня 2023 року у справі №600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суд апеляційної інстанції якраз і мав би з`ясувати, які завдання/заходи у такому разі виконував/здійснював позивач упродовж березня-травня 2022 року, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. 
		Власне завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.
		Оскільки суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, належної правової оцінки доказам та обставинам, що можуть вплинути на правильність вирішення цієї справи не надав, Суд уважає передчасними його висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
		З урахуванням викладеного Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.
		Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
		Судові витрати
		З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу адвоката Кіптіли Марини Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
		Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі №160/4352/23 скасувати.
		Справу №160/4352/23 направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції - Третього апеляційного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк М.В. Білак С.А. Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...