Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 990/98/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2024. Зареєстровано: 02.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2024.

Номер судового провадження: П/990/98/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		30 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		справа №990/98/24
		адміністративне провадження № П/990/98/24  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
		суддів: Васильєвої І.А.,  Гончарової І.А.,  Дашутіна І.В.,  Хохуляка В.В., 
		за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я. В.
		учасники судового процесу:
		позивач - ОСОБА_1. (в режимі відеоконференції),
		представник відповідача - Леошко Д. Д.,
		розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження справу № 990/98/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
		ВСТАНОВИВ:
		03 квітня 2024 року до Верховного Суду як суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (місцезнаходження: вул. Генерала Шаповалова, 9, м. Київ, 03109; далі - відповідач, ВККС), в якій заявлено вимоги:
		- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС № 35/ас-24 від 04 березня 2024 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням ВККС №94/зп-23 від 14 вересня 2023 року;
		- зобов`язати ВККС допустити ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням ВККС №94/зп-23 від 14 вересня 2023 року.
		На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відмова ВККС в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів з підстав відсутності відповідного сукупного стажу роботи, який передбачений частиною першою статті 28, частиною першою статті 69 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) є протиправною. Позивач вважає, що оскільки він має науковий ступінь доктора філософії за спеціальністю «Право», то його стаж на посаді помічника судді Львівського апеляційного господарського суду має бути зарахований до стажу наукової роботи з 07 квітня 2016 року (дата зайняття посади). Щонайменше, на переконання позивача, ВККС мало зарахувати до стажу наукової роботи його роботу на посаді помічника судді Західного апеляційного господарського суду починаючи з 29 червня 2021 року (дата присудження наукового ступеня) по 01 листопада 2022 року (1 рік і 3 місяці). Свою позицію обґрунтовує тим, що помічник судді є працівником апарату суду, а до його посадових обов`язків входить, серед іншого, підбір актуального законодавства та матеріалів судової практики, які необхідні для розгляду конкретної судової справи, що узгоджується з посадовими обов`язками необхідними для зарахування періоду роботи до стажу наукової роботи, які передбачені пунктом 4 частини сьомої статті 69 Закону № 1402-VIII.
		Також позивач звертає увагу, що ВККС допустила арифметичні помилки під час розрахунку наукового стажу за час наукової роботи у сфері права на посаді доцента кафедри міжнародного права Львівського університету бізнесу та права. Так, на момент закінчення строку подачі документів (31 грудня 2023 року) відповідно до Умов проведення Конкурсу, затверджених рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року №94/зп-23, позивач надалі обіймав посаду доцента кафедри міжнародного права на повну ставку, а тому в розрахунок наукового стажу входить період з 01 вересня 2022 року по 31 грудня 2023 року, що становить 1 рік та 4 місяці, а не 1 рік та 3 місяці як зазначено в рішенні ВККС. Тобто ВККС безпідставно не врахувала до стажу наукової роботи 1 місяць.
		Верховний Суд ухвалою від 16 квітня 2024 року відкрив провадження у цій справі, встановив учасникам справи строк для подання письмових заяв по суті справи, а також витребував у ВККС належним чином засвідчену копію рішення ВККС № 35/ас-24 від 04 березня 2024 року, а також копії усіх документів, які стали підставою для його прийняття (т. 1 а. с. 81-83).
		02 травня 2024 року від ВККС надійшов відзив на позов, у якому відповідач, посилаючись на безпідставність позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. ВККС зазначає, що до стажу наукової роботи у сфері права ОСОБА_1 зараховується час навчання в аспірантурі, що складає 4 роки. Позивач також подав копії кадрових наказів Львівського університету бізнесу та права, за змістом яких підтверджується стаж наукової роботи у сфері права на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників у закладі вищої освіти на момент подачі документів для участі в конкурсі - 1 рік і 3 місяці. Щодо діяльності позивача як адвоката, ВККС звертає увагу, що цей період співпадає з періодом обіймання ним посади доцента кафедри міжнародного права Львівського університету бізнесу та права, а тому не може повторно зараховуватися.
		Оскільки у ОСОБА_1 відсутній сукупний стаж наукової роботи та досвід професійної діяльності адвоката «протягом 7 років», він є особою, яка не відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді апеляційного суду, а тому ВККС обґрунтовано ухвалила рішення № 35/ас-24 від 04 березня 2024 року. 
		ВККС звертає увагу, що Закон України від 26 листопада 2015 року № 848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі - Закон № 848-VIII) чітко встановлює, на яких саме посадах стаж професійної діяльності у сфері права відноситься до стажу наукової роботи. Перелік посад, визначений пунктом 4 частини сьомої статті 69 Закону № 1402-VIII, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Крім того, зазначеними нормами встановлено коло посадових обов`язків працівників апарату суду, здійснення яких може бути зараховане до стажу наукової діяльності. Серед таких посад (посадових обов`язків) відсутній помічник судді, а тому період роботи позивача на такій посаді не зараховується до наукового стажу.
		У судовому засіданні позивач підтримав вимоги позову з підстав, викладених у ньому.
		Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов. 
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд встановив такі обставини.
		ОСОБА_1 навчався в аспірантурі Львівського національного університету імені Івана Франка за денною (очною) формою навчання. 29 червня 2021 року ОСОБА_1 захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю «Право», що підтверджується дипломом № 001966 від 06 липня 2021 року.
		Згідно з наказом Львівського університету бізнесу та права № 34-ВК від 30 серпня 2022 року ОСОБА_1 прийнято на роботу з 01 вересня 2022 року на посаду доцента кафедри міжнародного права на 0,25 ставки (а.с.11).
		Відповідно до наказу Львівського університету бізнесу та права № 48-ВК від 17 листопада 2022 року ОСОБА_1 звільнено з 17 листопада 2022 року з посади доцента кафедри міжнародного права за власним бажанням (а.с.13).
		Згідно з наказом Львівського університету бізнесу та права № 49-ВК від 17 листопада 2022 року ОСОБА_1 прийнято на роботу з 17 листопада 2022 року на посаду доцента кафедри міжнародного права на повну ставку посадового окладу (а.с.12).
		Також суд встановив, що позивач має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 14 червня 2021 року серії ЗР № 21/2829, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Закарпатської області від 13 червня 2021 року № 105 (а.с.56). Наявний досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення у 2023 році.
		Згідно з копією трудової книжки, позивач має стаж роботи на посаді помічника судді Львівського апеляційного господарського суду у період з 07 квітня 2016 року до 13 грудня 2018 року (2 роки 8 місяців 7 днів), помічника судді Західного апеляційного господарського суду у період з 18 грудня 2018 року по 30 листопада 2021 року (2 роки 11 місяців 13 днів), з 12 січня 2022 року по 01 листопада 2022 року (0 років 9 місяців 20 днів). Всього стаж роботи на посаді помічника судді складає 6 років 5 місяців 10 днів.
		ВККС рішенням № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням від 14 грудня 2023 року № 171/зп-23) оголосила конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення - 425; в апеляційних судах із розгляду господарських справ - 58; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ - 67 (режим доступу: https://vkksu.gov.ua/accounting/94zp-23; далі - Конкурс).
		Згідно із затвердженими на виконання пункту 2 цього рішення ВККС умовами проведення конкурсу на зайняття 532 вакантних посад суддів в апеляційних судах (додаток 2 до Рішення № 94/зп-23) до участі в першій стадії Конкурсу допускаються особи, які: 1) у порядку та строки, визначені оголошенням, подали всі необхідні документи; 2) на день подання документів відповідають встановленим статтями 28 та 69 Закону № 1402-VIII вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду.
		ОСОБА_1 28 грудня 2023 року звернувся із заявою про участь у Конкурсі та проведення кваліфікаційного оцінювання, просив допустити його до участі в Конкурсі як особу, яка відповідає вимогам пункту 4 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII, оскільки він має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, а саме стаж наукової роботи та досвід професійної діяльності адвоката не менше семи років.
		Рішенням від 04 березня 2024 року №35/ас-24 ВККС відмовила ОСОБА_1 у допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням ВККС № 94/зп-23.
		ВККС виходила з того, що позивач не має відповідного семирічного сукупного стажу станом на день подання заяви про участь у Конкурсі.
		При цьому ВККС зазначила, що до стажу наукової роботи у сфері права ОСОБА_1 зараховується час навчання в аспірантурі, що складає 4 роки, а також позивач має стаж наукової роботи у сфері права на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників у закладі вищої освіти України 1 рік і 3 місяці. Щодо досвіду професійної діяльності позивача як адвоката, ВККС зазначила про неможливість його окремого зарахування, оскільки такий співпадає з періодом діяльності, який ВККС зарахувала до стажу наукової роботи.
		Отже, ВККС визначила, що сукупний стаж кандидата становить 5 років і 3 місяці, тобто, відсутній відповідний сукупний стаж роботи, що і стало підставою для відмови позивачеві в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на посаду судді апеляційного суду.
		Проаналізувавши позицію сторін в межах цієї справи, суд встановив, що ключовим питанням, яке належить вирішити у цій справі, є наявність/відсутність підстав для зарахування позивачеві до стажу наукової роботи в розумінні пункту 4 частини сьомої статті 69 Закону № 1402-VIII періоду роботи на посаді помічника судді в апеляційному господарському суді.
		Позивач доводить, що за змістом статті 35 Закону № 848-VIII є підстави для зарахування до його стажу наукової роботи періоду роботи на посаді помічника судді з 07 квітня 2016 року (день зайняття посади за спеціальністю), але в будь-якому випадку, не пізніше ніж з 29 червня 2021 року (дата присудження наукового ступеня) і до 01 листопада 2022 року. 
		Натомість, за позицією ВККС, стаж роботи позивача на посаді помічника судді не визначений у пункті 4 частини сьомої статті 69 Закону № 1402-VIII як такий, що відноситься до стажу наукової роботи, а тому підстави для його врахування під час вирішення питання про допуск кандидата для участі в Конкурсі відсутні.
		Також суд враховує, що за змістом встановлених у цій справі обставин, період з 12 вересня 2016 року по 11 вересня 2020 року ВККС зарахувала, оскільки це період навчання позивача в аспірантурі на денній формі. Також ВККС зарахувала період роботи позивача у Львівському університеті бізнесу та права з 01 вересня 2022 року по 28 грудня 2023 року. Тому відсутні підстави для вирішення в судовому порядку питання повторного зарахування цих періодів до стажу наукової роботи. Крім того, згідно з відомостями трудової книжки позивача у ній відсутня інформація про офіційне працевлаштування у період з 01 грудня 2021 року по 11 січня 2022 року, відповідно, цей період не може оцінюватися на предмет наявності/відсутності підстав для його зарахування до стажу наукової роботи. За таких обставин, спірними у цій справі є періоди роботи позивача на посаді помічника судді: з 07 квітня 2016 року по 11 вересня 2016 року; з 12 вересня 2020 року по 30 листопада 2021 року; з 12 січня 2022 року по 31 серпня 2022 року. Всього 2 роки 3 місяці. 
		Суд акцентує увагу, що між сторонами не існує спору щодо наявності підстав для зарахування до сукупного стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) періодів навчання позивача в аспірантурі, роботи у Львівському університеті бізнесу та права, а так само щодо відсутності підстав для відповідного зарахування досвіду професійної діяльності позивача як адвоката.
		Сторони у судовому засіданні погодилися із тим, який саме період роботи позивача на посаді помічника судді в межах цієї справи є спірним.
		Вирішуючи ключове питання, колегія суддів виходить з такого.
		Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За правилами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
		1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років;
		2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
		3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років;
		4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.
		Пунктом 4 частини сьомої статті 69 Закону № 1402-VIII визначено, що для цілей цього Закону стажем наукової роботи вважається стаж професійної діяльності у сфері права на посадах, зокрема, працівників апарату суду (головний спеціаліст, науковий консультант, керівник структурного підрозділу), посадові обов`язки яких передбачають виключно здійснення науково-аналітичної діяльності в судах України (аналіз проектів законодавчих актів, систематизація судової практики, її узагальнення, надання аналітичної допомоги суддям з питань правозастосування), за умови наявності наукового ступеня.
		Водночас відповідно до пункту 3 частини першої статті 35 Закону № 848-VIII до стажу наукової роботи зараховується час роботи осіб, які мають науковий ступінь, за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, за якою присуджено науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю.
		Суд звертає увагу, що саме Закон № 1402-VIII визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. 
		Саме цим законом визначені вимоги до кандидатів на посаду судді апеляційного суду, зокрема, й щодо мінімально необхідного стажу діяльності, переліку конкретних видів діяльності (чи їх сукупності), а також конкретизацію, діяльність на яких саме посадах працівників апарату суду і з якими саме посадовими обов`язками, може бути зарахована до стажу наукової роботи в цілях саме цього закону.
		Це дає підстави для висновку, що в межах спірних правовідносин саме Закон № 1402-VIII є спеціальним і має перевагу у порівнянні із Законом № 848-VIII у питанні визначення стажу, який зараховується до такого, що надає особі право бути допущеним до участі в Конкурсі. 
		Обов`язковими умовами для зарахування періоду роботи на посадах працівників апарату суду Закон № 1402-VIII визначає те, щоб працівник мав науковий ступінь, а його посадові обов`язки передбачали виключно здійснення науково-аналітичної діяльності в судах України (аналіз проектів законодавчих актів, систематизація судової практики, її узагальнення, надання аналітичної допомоги суддям з питань правозастосування). Початок обчислення стажу (з моменту зайняття посади за спеціальністю чи з моменту здобуття наукового ступеня) є другорядним питанням і підлягає вирішенню за умови висновку про те, що робота на відповідній посаді працівника апарату суду зараховується до стажу наукової роботи в розумінні пункту 4 частини сьомої статті 69 Закону № 1402-VIII.
		За змістом пункту 2.2 наданої позивачем Посадової інструкції помічника судді Західного апеляційного адміністративного суду (далі - Посадова інструкція, а. с. 9) помічник судді: здійснює підбір актів законодавства та матеріалів судової практики, які необхідні для розгляду конкретної судової справи; бере участь у попередній підготовці судових справ до розгляду, в оформленні судових справ, за дорученням судді готує проекти судових рішень, запитів, листів, інших матеріалів, пов`язаних із розглядом конкретної справи; у випадку відсутності головуючого судді повідомляє керівника апарату суду про необхідність здійснення повторного автоматизованого розподілу судових справ та матеріалів; здійснює оформлення копій судових рішень для направлення сторонам у справі та іншим учасникам справи, які беруть участь у справі відповідно до вимог процесуального законодавства, контролює своєчасність надсилання копій судових рішень; здійснює контроль за своєчасним проведенням експертними установами призначених у справах експертних досліджень; готує проекти доручень суду про виконання судами інших держав окремих процесуальних дій, про вручення судових документів з господарських справ; сприяє оформленню, виконанню доручень судів іноземних держав відповідно до міжнародно-правових договорів України про правову допомогу, ратифікованих Верховною Радою України; виконує інші доручення судді, що стосуються організації розгляду судових справ.
		Також згідно з пунктом 2.3 Посадової інструкції за дорученням судді помічник судді: може здійснювати повноваження секретаря судового засідання під час його відсутності у разі неможливості замінити його іншим секретарем; координує роботу секретаря судового засідання та надає йому методичну та практичну допомогу, в тому числі із забезпечення фіксування судового процесу технічними засобами; контролює надходження та приєднання до судової справи відповідних матеріалів; здійснює перевірку своєчасності оформлення протоколів судових засідань у справах, що знаходяться в провадженні судді; здійснює контроль за своєчасною здачею до канцелярії суду та/або архіву суду секретарем судового засідання судових справ, розглянутих під головуванням судді; здійснює підготовку та оформлення статистичних даних; здійснює узагальнення судової практики, узагальнення про кількість і стан розгляду суддею судових справ усіх категорій; здійснює аналіз скасованих і змінених рішень судді після перегляду справ судом касаційної інстанції; підписує непроцесуальні документи інформаційного та організаційного характеру; виконує інші доручення судді, що стосуються організації розгляду судових справ.
		Пунктом 2.4 Посадової інструкції встановлено, що помічник судді зобов`язаний: своєчасно та якісно виконувати надані йому доручення; дотримуватися строків підготовки документів та виконання доручень; постійно підвищувати свій професійний рівень та кваліфікацію; дбайливо ставитись до майна суду; при виконанні своїх службових обов`язків не допускати порушень прав і свобод людини та громадянина.
		Не применшуючи роль помічника судді в судовій системі, колегія суддів, однак, звертає увагу, що посадові обов`язки помічника судді не є такими, що пов`язані виключно зі здійсненням науково-аналітичної діяльності в судах України (аналізом проєктів законодавчих актів, систематизацією судової практики, її узагальнення, наданням аналітичної допомоги суддям з питань правозастосування), як того вимагає пункт 4 частини сьомої статті 69 Закону № 1402-VIII.
		У зв`язку з викладеним колегія суддів вважає, що рішення ВККС № 35/ас-24 від 04 березня 2024 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням ВККС №94/зп-23 від 14 вересня 2023 року, є правомірним, оскільки сукупний (досвід) роботи (професійної діяльності) позивача відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, становить менше семи років. 
		Не впливають на такий висновок доводи позивача про можливу наявність у рішенні ВККС арифметичних помилок, тим більш, що відсутні підстави вважати, що відповідний стаж слід обчислювати не до дати подання заяви про допуск до участі у конкурсі, а по день закінчення строку для подання такої. Це обґрунтовується тим, що після подання відповідної заяви життєві обставини конкурсанта можуть змінитися (перехід на іншу роботу, звільнення з посади тощо), відповідно, саме на дату подання заяви про участь у конкурсі інформація щодо стажу роботи є актуальною.
		Інші помилки в рішенні ВККС, які мають характер описок, не зумовлюють його протиправність.
		З урахуванням викладеного, вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення ВККС № 35/ас-24 від 04 березня 2024 року є безпідставними і задоволенню не підлягають. 
		При цьому, позовні вимоги про зобов`язання ВККС допустити ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням ВККС №94/зп-23 від 14 вересня 2023 року, є нерозривно пов`язаними з вимогами про визнання протиправним і скасування рішення ВККС, оскільки за змістом статті 245 КАС України ухвалення судом рішення про зобов`язання вчинити дії є наслідком визнання протиправним і скасування рішення. Тому, враховуючи попередній висновок суду, у задоволенні позовних вимог в цій частині також належить відмовити.
		За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору за подання цього позову, не відшкодовуються.
		Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 КАС України, Верховний Суд
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
		Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 31 жовтня 2024 року.
		 
		СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва   І.А. Гончарова   І.В. Дашутін   В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...