Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/8669/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2024. Зареєстровано: 02.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2024.
Дата набрання законної сили: 31.10.2024
Номер судового провадження: К/990/38805/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 420/8669/23
		адміністративне провадження № К/990/38805/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача                                                              Мельник-Томенко Ж.М., 
		суддів -                                                             Жука А.В.,
		                                                                      Мартинюк Н.М.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1  
		на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 (головуючий суддя - К.О. Танцюра)
		та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023 (головуючий суддя - К.В. Кравченко, судді - О.В. Джабурія, Н.В. Вербицька)
		у справі № 420/8669/23
		за позовом ОСОБА_1  
		до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області
		про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,   
		 
		установив:
		 
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування 
		1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просив:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 06.04.2023 № 278954 (о/с) про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_1 ;
		- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 06.04.2023 № 51032500066727 про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Азербайджанської республіки ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 ;
		- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області направити інформацію до територіальних органів Державної міграційної служби України та в Адміністрацію Державної прикордонної служби України про протиправність і скасування рішення від 06.04.2023 № 278954 (о/с) про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_1 ;
		- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області направити інформацію до Державної міграційної служби України про видалення з бази даних Державної міграційної служби України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 на ім`я громадянина Азербайджану ОСОБА_1 .
		2. На обґрунтування позовних вимог позивач вказує про протиправність оскаржуваних рішень, вважає про наявність підстав для їх скасування. Так, за доводами позивача, при видачі позивачу посвідки на постійне проживання в Україні, відповідач здійснив перевірку щодо наявності у позивача законних підстав для отримання посвідки на постійне проживання в Україні та не виявив будь-яких порушень з боку позивача та/або неправдиві відомості у поданих позивачем документах. Наголошує, що на момент подання позивачем заяви про надання посвідки на постійне проживання в Україні позивачем не було допущено жодних порушень, що дозволило йому отримати таку посвідку. Підкреслює, що позивач під час подання документів для оформлення дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні не знав та жодним чином не міг бути обізнаний про можливе допущення порушення законодавства під час оформлення його братом ОСОБА_3 паспорту громадянина України, що за позицією позивача, виключає в діях позивача фактор свідомості. Позивач зазначає, що оскаржувані рішення прийнято відповідачем без встановлення будь-яких винних дій з боку позивача. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 
		3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		4. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що єдиною підставою отримання дозволу на імміграцію громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 стало те, що його повнорідний брат ОСОБА_3 є громадянином України. Оскільки громадянство України братом позивача отримано шляхом обману, на підставі підробленого рішення суду та з 2005 року скасовано, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірних рішень. 
		5. Вказані висновки підтримано судом апеляційної інстанції. 
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги 
		6. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.   
		7. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		8. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, заявник касаційної скарги вказує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів: 
		- статті 12 Закону України «Про імміграцію» без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 815/3651/17, від 13.06.2019 у справі № 825/2971/14, від 10.06.2022 у справі № 640/13572/20, від 16.05.2018 у справі № 802/864/16-а;
		- пункту 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 № 495/5105/17, від 13.03.2020 у справі № 805/2340/17-а, від 30.07.2020 у справі № 824/875/19-а, від 04.09.2020 у справі № 120/1859/19-а, від 10.06.2022 у справі                      № 640/13572/20;
		- статті 13 Закону України «Про імміграцію» без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 826/3689/16.
		9. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги заявник касаційної скарги вказує, що відповідачем не надано доказів подання позивачем для надання йому дозволу на імміграцію свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність. Зауважує, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано, в чому полягає вчинення позивачем протиправних дій, оскільки жодних підроблених рішень при отриманні дозволу на імміграцію позивачем не подавалось, а паспорт його брата був чинний та анульований лише у 2011 році.
		10. Також позивач вказує, що відповідачем заходи на виконання пункту 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983, не вживались, оскаржуване рішення було прийнято з порушенням терміну для його розгляду (замість місячного терміну, більше ніж через 2 роки з моменту виникнення відповідних підстав), про розгляд вказаного питання не повідомлялось, можливість надати свої пояснення не надавалась, а про скасування рішення про надання дозволу на імміграцію позивача було фактично повідомлено по факту прийнятого рішення. 
		11. Позивач наголошує, що він проживає на території України з 2007 року постійно, є батьком п`ятьох дітей, які мають громадянство України. Зауважує, що спірне рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну не містить обґрунтування, чи вивчались обставини наявності у позивача неповнолітніх дітей - громадян України, його соціальні зв`язки, можливі негативні наслідки, якщо діти будуть розлучатись з батьком.
		Позиція інших учасників справи
		12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін. 
		Рух касаційної скарги
		13. Ухвалою Верховного Суду від 11.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
		14. Ухвалою Верховного Суду від 11.12.2023 призначено справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи 
		15. 10.01.2007 громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 звернувся до ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну у відповідності до пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію» на підставі того, що його брат - ОСОБА_3 , 1979 р.н., перебуває у громадянстві України (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 07.06.2005 Біляївським РВ УМВС України в Одеській області). 
		16. 02.11.2007 громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області було надано дозвіл на імміграцію № НОМЕР_3 у відповідності до пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію». 
		17. 07.11.2007 громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 було документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_4 . 
		18. 04.11.2014 громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 звернувся із заявою про обмін посвідок на постійне проживання у зв`язку із зміною персональних даних, а саме прізвища « ОСОБА_4 » на прізвище « ОСОБА_4 » на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2014 у справі № 522/9451/14-ц.
		19. Громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 здійснено обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_4 на посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_5 від 04.11.2014 з персональними даними « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		20. Посвідка на постійне проживання від 04.11.2014 у зв`язку з непридатністю для подальшого використання 11.01.2019 була обміняна на посвідку № НОМЕР_1 . 
		21. Рішенням Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області від 06.04.2023 № 278954 (о/с) про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_7 на підставі пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» скасовано дозвіл на імміграцію в Україну виданий 02.11.2007; вилучено посвідки на постійне проживання в Україні, видані на підставі вказаного дозволу на імміграцію, у тому числі у порядку обміну серії НОМЕР_4, серії НОМЕР_5 та № НОМЕР_1.
		22. Рішенням Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області від 06.04.2023 № 51032500066727 скасовано ОСОБА_1 посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2918 № 321. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Джерела права й акти їх застосування
		23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		24. Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закону України «Про імміграцію».
		25. За приписами статті 1 Закону України від «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію. 
		26. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.
		27. Пунктом 4 частини другої статті 4 Закону України від «Про імміграцію» квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України. 
		28. Статтею 6 Закону України від «Про імміграцію» визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
		29. Стаття 9 Закону України від «Про імміграцію» встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію. 
		30. Відповідно до статті 12 Закону України від «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
		1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
		2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
		3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
		4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
		5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
		6) в інших випадках, передбачених законами України.
		31. Згідно з частинами першою-третьою статті 13 Закону України від «Про імміграцію» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
		Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.
		Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.
		32. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок № 1983), який визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію (пункт 1). 
		33. Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи ДМС (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції або є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме: осіб, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України.
		34. Відповідно до пункту 21 Порядку № 1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
		Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
		35. Згідно з пунктом 22 Порядку № 1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
		У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
		36. Пунктом 23 Порядку № 1983 передбачено, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
		Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи.
		37. За змістом частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		39. Спір у цій справі виник у зв`язку із скасуванням дозволу на імміграцію позивачу з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 12 Закону України від «Про імміграцію». 
		40. Мотивуючи законність свого рішення відповідач вказує, що дозвіл на імміграцію позивачу надано на підставі документів, що втратили чинність.
		41. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, вказали на законність та обґрунтованість скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 .
		42. Колегія суддів Верховного Суду вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними з огляду на таке.
		43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття рішення від 06.04.2023 № 278954 (о/с) стала інформація, викладена у висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_7 , який затверджено начальником Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області 06.04.2023. 
		44. Висновком встановлено, що у ході перевірки дійсності поданих громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_7 документів та законності надання йому дозволу на імміграцію в Україну встановлено, що 24.05.2011 на підставі статті 21 Закону України «Про громадянство» рішення УМВС України в Одеській області від 30.05.2005 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_3 , 1979 р.н., було скасовано у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто шляхом обману, та подання свідомо фальшивого документу, а саме: рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11.03.2004 про встановлення факту постійного проживання на території України на законних підставах з травня 1990 року. При цьому паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 07.06.2005 Біляївським РВ УМВС України в Одеській області в зв`язку з набуттям громадянства, підлягає вилученню та знищенню, оскільки громадянство було набуто ОСОБА_3 шляхом обману. Тобто на дату подачі документів громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_7 , 25.06.2007 його брат ОСОБА_3 мав незаконно виданий паспорт громадянина України, який не підтверджував факт належності до громадянства України. 
		45. Отже, у висновку вказано, що дозвіл на імміграцію надано на підставі документів, що втратили чинність, що є підставою для скасування дозволу на імміграцію на підставі пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».
		46. Суд зауважує, що Верховний Суд у постановах від 13.11.2019 у справі № 815/3651/17, від 13.06.2019 у справі № 825/2971/14, від 10.06.2022 у справі № 640/13572/20, на які слушно посилається позивач в обґрунтування вимог касаційної скарги, зазначив, що статтею 12 Закону України від «Про імміграцію» встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого слідує, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта. Отже, скасування дозволу на імміграцію можливе за умови встановлення конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме іммігрантом протиправних дій відповідно до статті 12 Закону України від «Про імміграцію».
		47. Суди попередніх інстанцій при розгляді справи не встановили, які конкретні протиправні дії були вчинені позивачем при отриманні дозволу на імміграцію. Судами не досліджувалося питання щодо чинності поданих позивачем документів саме на момент подачі заяви 10.01.2007, а не на момент прийняття висновку від 06.04.2023.  
		48. Також, колегія суддів зазначає, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб`єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень.
		49. Цей обов`язок витікає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		50. Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16.04.2020 № 495/5105/17, постанова від 13.03.2020          № 805/2340/17-а), яка є невід`ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.
		51. У постанові від 30.07.2020 у справі № 824/875/19-а Верховний Суд наголосив, що вказані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб`єкта владних повноважень. Згідно з цією статтею має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду.
		52. Основна мета правової (справедливої) процедури - щоб суб`єкти владних повноважень діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загальноправовим принципам, що встановлені органами правосуддя.
		53. Порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення може бути підставою для скасування цього рішення, якщо допущене порушення вплинуло або могло вплинути на його правильність.
		54. У постанові від 04.09.2020 у справі № 120/1859/19-а Верховний Суд вказав, що відповідно до пункту 23 Порядку № 1983 територіальні органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізують свої повноваження шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається питання. 
		55. У постанові від 10.06.2022 у справі № 640/13572/20 Верховний Суд наголосив, що особа, якої стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає йому змогу брати участь у провадженні під час розгляду його справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності. Тож не запрошення для надання пояснень іммігранта, стосовно якого розглядається питання скасування дозволу на імміграцію, є позбавленням процесуальних гарантій останнього щодо безпосередньої участі у процедурі прийняття відповідного рішення компетентним органом.
		56. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, не надали оцінки тому, чи використав відповідач надані йому повноваження з метою ухвалення рішення, яке б відповідало критеріям частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не перевірили чи вживалися відповідачем заходи на виконання пункту 23 Порядку № 1983, не переконались у тому, що позивач був обізнаний про порушену процедуру скасування йому дозволу на імміграцію та чи мав він інші процесуальні можливості особисто або через уповноваженого представника приймати участь у цій процедурі, надати відповідачу свої пояснення або докази на спростування відомостей, що стали підставою для порушення означеного питання.
		57. Крім того, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами відхилено доводи позивача про наявність у нього родини в Україні та дітей, які є громадянами України, позаяк суди вважали, що відповідні обставини не мають відношення до предмету спору. 
		58. За подібних правовідносин Верховний Суд у постанові від 18.04.2018 у справі № 820/2262/17 зазначив, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві, оскільки для позивача та членів його сім`ї скасування дозволу на імміграцію має наслідком повну зміну способу життя родини, в складі якої є неповнолітні діти - громадяни України.
		59. Подібний підхід застосовано і в постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі                      № 826/3689/16, від 18.11.2019 у справі № 820/5953/16, від 26.05.2020 у справі № 815/6555/16, від 09.07.2020 № 823/407/18.
		60. Верховний Суд зауважує, що виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.
		61. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		62. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
		63. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		64. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
		Висновки щодо розподілу судових витрат 
		65. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		66. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. 
		Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		постановив:
		 
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі № 420/8669/23 скасувати.
		3. Справу № 420/8669/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                     Ж.М. Мельник-Томенко 
		 
		 
		Судді                                                                            А.В. Жук 
		 
		 
		                                                                                Н.М. Мартинюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...