Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/2782/21-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; державного регулювання цін і тарифів.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2024. Зареєстровано: 02.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2024.
Дата набрання законної сили: 31.10.2024
Номер судового провадження: К/9901/32386/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 200/2782/21-а
		адміністративне провадження № К/9901/32386/21 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді - Мацедонської В. Е.,
		суддів: Білак  М.  В., Губської  О.  А.,
		розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
		за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області про визнання протиправними та скасування припису та рішення, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року (головуючий суддя Бабаш  Г.  П.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року (головуючий суддя Блохін  А.  А., судді: Гаврищук  Т.  Г., Сіваченко  І.  В.),
		І. Суть спору
		У березні 2021 року Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі - позивач, ОКП «Донецьктеплокомуненерго») звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби в Донецькій області), у якому просило визнати протиправним та скасувати припис ГУ Держпродспоживслужби в Донецькій області від 04 березня 2021 року №  2.
		На обґрунтування позовних вимог ОКП «Донецьктеплокомуненерго» зазначило, що відповідач провів перевірку, в ході якої встановив порушення порядку формування та застосування державних регульованих цін/тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Позивач з установленими порушеннями не погоджується та зазначає, що оскаржуваний припис, яким його зобов`язано усунути порушення, прийнятий з порушенням вимог законодавства та на підставі помилкових висновків.
		У березні 2021 року подано заяву про зміну предмету позову, згідно з якою позивач просив визнати протиправним і скасувати припис ГУ Держпродспоживслужби в Донецькій області від 04  березня 2021  року №  2, визнати протиправним та скасувати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін ГУ Держпродспоживслужби в Донецькій області б/н від 09  березня 2021  року.
		За твердженням позивача, рішення відповідача (як і його припис) є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням вимог законодавства і прав ОКП «Донецьктеплокомуненерго», на підставі помилкових висновків, у зв`язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню (як і припис відповідача).
		II. Установлені судами фактичні обставини справи.
		На підставі погодження на проведення позапланової перевірки Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 11 лютого 2021  року №  16.2-6/2941 у період з 23 лютого 2021 року по 04 березня 2021  року посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Донецькій області проведено перевірку за дотриманням ОКП «Донецьктеплокомуненерго» вимог порядку формування, встановлення та застосування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та граничного розміру плати за абонентське обслуговування в розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами.
		За наслідком перевірки відповідачем складено акт від 04 березня 2021  року №  2, у якому встановлено порушення пункту 2 статті 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення», пункту 3 розділу VI Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статті 15 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги», а саме:
		- порушення порядку застосування державних регульованих цін/тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, наданих мешканцям будинку АДРЕСА_1 у зв`язку з неправомірним підвищенням тарифів в умовах дії договорів про надання комунальних послуг, що укладалися до 01 травня 2019 року ОКП «Донецьктеплокомуненерго»;
		- при розрахунку інших операційних витрат у собівартості тарифів за теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та гарячої води підприємством були враховані витрати з виплати одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки. Згідно Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» від 17 травня 2019 року, який діяв на момент встановлення тарифів, не передбачені витрати на надання одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки. Отже стаття «інші операційні витрати» всього завищена на 408  634,46 грн.
		04 березня 2021 року ГУ Держпродспоживслужби в Донецькій області винесено припис №  2, яким зобов`язано ОКП «Донецьктеплокомуненерго»:
		1. Застосовувати тарифи на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, встановлені ліцензіатом до моменту укладення нових договорів із споживачами АДРЕСА_1.
		2. Не застосовувати плату за абонентське обслуговування для послуг з постачання теплової енергії та гарячої води до моменту укладення нових договорів із споживачами АДРЕСА_1.
		3. В 30-денний термін усунути порушення вимог щодо застосування державних регульованих цін та провести перерахунки плати мешканцям будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 208  251,87  грн з ПДВ відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019  року №  830 та від 11 грудня 2019 року №  1182.
		4. Привести у відповідність тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та гарячої води для всіх споживачів відповідно до вимог пункту 2 статті 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення» та постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» та подати їх на затвердження до органів місцевого самоврядування відповідно до пункту 1 статті  10 розділу III Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
		5. В 3-денний термін з моменту виконання припису повідомити ГУ Держпродспоживслужби в Донецькій області про вжиті заходи.
		Крім того, 09 березня 2021 року начальник ГУ Держпродспоживслужби в Донецькій області за наслідками встановлення порушення порядку застосування державних регульованих цін/тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання теплої води та плати за абонентське обслуговування для послуг з постачання теплової енергії мешканцям по АДРЕСА_1 у м. Слов`янськ, у зв`язку з неправомірним підвищенням тарифів та неправомірним застосуванням плати за абонентське обслуговування з 01  жовтня 2020  року по 31  січня 2021  року, прийняв рішення, яким застосував до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» штраф у розмірі 99  066,75  грн та зобов`язав повернути споживачам суму необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 99  066,75 грн.
		Не погоджуючись з такими приписом та рішенням відповідача, ОКП «Донецьктеплокомуненерго», звернулося до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
		III. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021  року,  залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021  року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2, 4 припису ГУ Держпродспоживслужби в Донецькій області від 04 березня 2021 року №  2. У решті позовних вимог відмовлено.
		Суд першої інстанцій, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пункти 1 та 2 припису не містять конкретних порушень, які суб`єкту перевірки необхідно усунути у визначених строк. Суть цього розпорядчого документу полягає в тому, що уповноважений суб`єкт, перевіривши певні правовідносини, які вже мали місце, встановлює порушення та зобов`язує його виправити. Разом з цим, вимоги застосувати тарифи на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, встановлені ліцензіатом до моменту укладення нових договорів із споживачами АДРЕСА_1 та не застосовувати плату за абонентське обслуговування не спрямовані на усунення конкретних виявлених порушень законодавства, а носять загальний характер. Крім того вони адресовані правовідносинам, які ще мають виникнути. Проте, позивач має в цьому керуватися нормами законодавства, а не приписом контролюючого органу.
		Суди першої та апеляційної інстанцій також не погоджуються з правомірністю пункту 4 припису, оскільки формування тарифу дійсно здійснює позивач, як ліцензіат, проте затвердження цього тарифу здійснюється рішенням органу місцевого самоврядування. У даному випадку тарифи, які використовуються позивачем, затверджені розпорядженням Голови Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 29 липня 2020  року №  805/5-20 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для всіх категорій споживачів обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго». Дане розпорядження є чинним, у встановленому законодавством порядку оскаржене та скасоване не було. Отже, за умови чинності цього розпорядження суди дійшли висновку, що у відповідача відсутні підстави вимагати у ОКП «Донецьктеплокомуненерго» приведення затверджених не ним тарифів у відповідність до норм законодавства.
		Стосовно пункту 3 спірного припису суди попередніх інстанцій дійшли висновку про його обґрунтованість і правомірність, оскільки в період дії пункту 3 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 09 листопада 2017 року №  21894/111 «Про житлово-комунальні послуги» позивач не мав застосовувати тарифи, затверджені розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 29 липня 2020 року №  805/5-20, навіть за умови, що це розпорядження є чиним. Суди уважають, що протягом дії пункту 3 у вказаній редакції, якщо не були завершені заходи щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби, позивач не мав права застосовувати нові тарифи, навіть у разі волевиявлення споживачів, шляхом підписання нових договорів.
		Зважаючи на встановлене порушення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що рішення відповідача про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 09  березня 2021 року ґрунтується на нормах законодавства, а тому не підлягає скасуванню.
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції.
		26 серпня 2021 року ОКП «Донецьктеплокомуненерго» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року задоволено заяви суддів Коваленко Н. В., Бевзенка  В.  М., Желєзного  І.  В. про самовідвід. Відведено суддів Коваленко Н. В., Бевзенка  В.  М, Желєзного  І.  В. від участі у розгляді касаційної скарги ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у справі за позовом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до ГУ Держпродспоживслужби в Донецькій області про визнання протиправними та скасування припису та рішення.
		Розпорядженням Верховного Суду від 10 листопада 2021 року №  2082/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у справі №  200/2782/21.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Мацедонська В. Е., судді: Данилевич Н. А., Шевцова Н. В.
		Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2024 року (у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку та обранням судді Шевцової  Н.  В. до складу Великої Палати Верховного Суду) призначено склад колегії суддів: Мацедонська  В.  Е. (головуючий суддя), Білак  М.  В., Губська  О.  А. 
		У відкрите судове засідання, призначене на 31 жовтня 2024 року о 16:30 год. учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином. Клопотань щодо перенесення розгляду справи ані позивачем, ані відповідачем подано не було.
		З урахуванням викладеного та керуючись статтею 205 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглядати адміністративну справу №  200/2782/21 у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
		V. Касаційне оскарження.
		У касаційній скарзі ОКП «Донецьктеплокомуненерго» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
		На обґрунтування позиції, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме: пункту З розділу VI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про житлово- комунальні послуги». Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права в частині застосування вказаної норми закону. Також скаржник посилається на неповне з`ясування судами обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи.
		ОКП «Донецьктеплокомуненерго» стверджує, що пункт 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 09 листопада 2017 року №  2189-УІІІ «Про житлово-комунальні послуги» не містить слова «виключно», тому, на думку позивача, цей пункт не означає, що у період дії карантину в останнього відсутнє право на укладення договорів, у рамках згаданого Закону, а словосполучення «мають бути укладені» означає граничну (кінцеву) дату для укладення таких договорів.
		Також позивач зазначає, що з моменту введення в дію Закону України від 09  листопада 2017 року №  2189-УІІІ «Про житлово-комунальні послуги» втратив чинність Закон України від 24 червня 2004 року №  1875-1V «Про житлово-комунальні послуги» (яким була передбачена послуга «централізованого опалення»), а тому з дня набрання чинності новим законом позивач позбавлений права надавати послуги за нормами закону, який втратив свою чинність.
		Крім того ОКП «Донецьктеплокомуненерго» наголошує на тому, що ним здійснюються розрахунки на житлово-комунальні послуги на підставі тарифів, затверджених розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 29 липня 2020 року №  805/5-20, яке є чинним та не скасованим, і яке підлягає обов`язковому виконанню позивачем.
		При цьому, у позивача відсутнє право на самостійну зміну установленого цим розпорядженням тарифу. Споживачі, уклавши нові договори, погодилися з їх умовами, у тому числі з вартістю послуг позивача.
		ГУ Держпродспоживслужби в Донецькій області подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у її задоволенні, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
		Відповідач зазначає, що пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 09 листопада 2017 року №  2189-УІІІ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено укладення нових договорів протягом п`яти місяців з дня завершення карантину, а тому дії ОКП «Донецьктеплокомуненерго»  щодо укладення нових договорів та застосування нових тарифів під час дії карантину є протиправними.
		ГУ Держпродспоживслужби в Донецькій області стверджує, що позивачем повідомляючи про укладання індивідуальних договорів з мешканцями будинку АДРЕСА_1 до закінчення карантинних обмежень, не тільки порушуються вимоги пункту 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 09 листопада 2017 року №  2189-УІІІ «Про житлово-комунальні послуги» у частині обмежень на укладання нових договорів, а й права співвласників вищезазначеного багатоквартирного будинку на право самостійного обрання моделі договірних відносин, що передбачено статтею 14 цього Закону.
		Також відповідач уважає, що ОКП «Донецьктеплокомуненерго», формуючи тарифи та подаючи їх на затвердження голови Донецької ОДА, був обізнаний про заборону щодо укладання нових договорів у рамках Закону №  2189-УІІІ, а також збереженні чинності договорів, які були укладені до введення в дію цього закону, і не здійснив будь-які дії щодо врегулювання даного питання.
		VI. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 2 Закону України від 21 червня 2012 року №  5007-VІ «Про ціни і ціноутворення» (далі - Закон №  5007-VІ) визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.
		За змістом статей 16 і 17 Закону №  5007-VІ передбачено, що органом державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами, основними функціями якого є: 1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; 3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення.
		Відповідно до положень статті 18 Закону №  5007-VІ і підпункту 11 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02  вересня 2015 року №  667 (далі - Положення №  667), Держпродспоживслужба, як орган державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення, відповідно до покладених на неї завдань має право: проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки; вимагати від суб`єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; приймати рішення про застосування адміністративно- господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін тощо.
		Згідно з пунктом 7 Положення №  667 Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
		Частина третя статті 4 Закону України від 09 листопада 2017 року №  2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №  2189-VІІІ) визначає повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг. Зокрема, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: 2) встановлення цін/тарифів на житлово- комунальні послуги відповідно до закону.
		Відповідно до статті 5 Закону №  2189-VІІІ до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
		За приписами частини другої статті 7 Закону №  2189-VІІІ визначені обов`язки індивідуального споживача, зокрема: укладати договори про надання житлово- комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
		Виконавець комунальної послуги, у свою чергу, зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором (стаття 8 Закону №  2189-VІІІ).
		Статтею 10 Закону №  2189-VІІІ передбачено, що ціни (тарифи) на житлово- комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
		Згідно зі статтею 12 Закону №  2189-VІІІ надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово- комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
		За змістом статті 13 Закону №  2189-VІІІ порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг:
		1. Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
		4. З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
		Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.
		Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
		Поряд з цим, статтею 14 Закону №  2189-VІІІ передбачено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір. 
		Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
		Законом України від 30 березня 2020 року №  540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» були внесені зміни, зокрема, до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №  2189-VІІІ.
		Так, пункт 3 цього розділу визначає: договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
		VII. Висновки Верховного Суду.
		У силу положень частини першої статті 341 КАС України перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.
		Колегія суддів звертає увагу, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій переглядаються в частині відмови у задоволенні позову, а саме: правомірності/протиправності спірного припису ГУ Держпродспоживслужби в Донецькій області від 04 березня 2021 року №  2 (пункт 3 припису: В 30-денний термін усунути порушення вимог щодо застосування державних регульованих цін та провести перерахунки плати мешканцям будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 208  251,87 грн з ПДВ відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №  830 та від 11 грудня 2019 року №  1182), а також рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій від 09  березня 2021  року. Рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову не переглядаються.
		Відповідно до ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 вересня 2021  року касаційне провадження відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 
		№  2189-VІІІ.
		Так, приймаючи рішення про визнання правомірним пункту 3 спірного припису, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач не мав права укладати із споживачами нові індивідуальні договори із застосуванням нових тарифів, оскільки пунктом 3 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №  2189-VІІІ такі дії заборонені до завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби.
		Водночас, позивач уважає, що пунктом 3 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №  2189-VІІІ прямої заборони щодо вчинення таких дій немає.
		З цього приводу колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.
		З 01 травня 2019 року введено в дію Закон №  2189-VIII, яким Закон України від 24  червня 2004 року №  1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» визнано таким, що втратив чинність.
		Поряд з цим, Законом №  2189-VIII було визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг, нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання цих послуг, передбачено різні моделі договірних відносин у сфері комунальних послуг, визначено особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку, а також змінено підходи до формування тарифів на комунальні послуги та нарахування плати споживачам. 
		Так, відповідно до статті 12 Закону №  2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово- комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
		Водночас, порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг установлено статтями 13 - 15 Закону №  2189-VIII (з урахуванням особливостей різних категорій споживачів).
		Таким чином, практична реалізація норм Закону №  2189-VIII можлива за умови укладення договорів про надання комунальних послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за правилами та особливостями, визначеними Законом (тобто нових договорів про надання комунальних послуг),а порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг, зокрема, і в багатоквартирних будинках, визначаються статтями 13-15 Закону.
		Водночас, Законом №  540-ІХ були внесені зміни до пункту 3 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №  2189-VIII, які передбачали, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
		З аналізу вказаної норми законодавства вбачається, що укладені договори про надання комунальних послуг, які діяли до введення в дію Закону №  2189-VIII, продовжують свою дію на умовах, визначених цими договорами, тобто, строк укладання договорів за новими формами пролонговано. Цією ж нормою закону було встановлено кінцевий термін на укладання договорів - не більше п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. 
		Водночас, колегія суддів звертає увагу, що в пункті 3 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №  2189-VIII (у редакції Закону №  540-ІХ) відсутнє будь яке посилання на можливість (дозвіл) під час карантинних заходів укладати між споживачами та виконавцями комунальних послуг договори за новою формою, яка установлена цим Законом, та з новими цінами/тарифами.
		Тобто, з тлумачення вказаної норми законодавства висновується, що фактично пункт 3 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №  2189-VIII (у редакції Закону №  540-ІХ) передбачає обмеження на укладання нових договорів до завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням судів першої та апеляційної інстанцій про те, що протягом дії пункту 3 у вказаній редакції Закону, якщо не були завершені заходи щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби, позивач не мав права застосовувати нові тарифи, шляхом підписання нових договорів.
		Що стосується аргументів скаржника про те, що ним були використані тарифи, які 29  липня 2020 року затверджені розпорядженням Голови Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації №  805/5-20, яке було чинним, не скасовано і є таким, що підлягає обов`язковому виконанню позивачем, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ОКП «Донецьктеплокомуненерго»  є особою, яка самостійно формує тарифи на послуги і в подальшому подає їх на затвердження до Донецької обласної державної адміністрації. 
		Тобто, на момент прийняття цього розпорядження (29  липня 2020  року) вже діяли обмеження щодо укладання нових договорів відповідно до вимог Закону 
		№  540-ІХ (набув чинності 02  квітня 2020  року), а тому ОКП «Донецьктеплокомуненерго» було обізнане про зміни в пункті 3 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №  2189-VIII.
		Що стосується пояснень скаржника про те, що судами попередніх інстанцій неналежно з`ясовано обставини справи, пов`язані з укладанням з мешканцями будинку АДРЕСА_1 (долучення до матеріалів справи копії типових договорів з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 від 03  вересня 2020 року (НОМЕР_1 з ОСОБА_2 , НОМЕР_2 з ОСОБА_3 , НОМЕР_3 з ОСОБА_4 ), колегія суддів уважає за доцільне зазначити таке.
		Як убачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, у будинку АДРЕСА_1 створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Донський». Цей будинок підключено до мереж централізованого опалення ОКП «Донецьктеплокомуненерго».
		Так, пунктами 4 та 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 
		№  2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин. 
		У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.
		Водночас, за приписами статті 10 Закону України від 29  листопада 2001  року №  2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до виключної компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку відноситься питання про використання спільного майна. 
		Відповідно до вимог статті 14 Закону №  2189-VIII за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону:
		1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір);
		2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір);
		3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.
		При цьому, стаття 14 цього Закону містить імперативну норму, що співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).
		Тобто, саме співвласники будинку АДРЕСА_1 , від імені яких діє ОСББ «Донський», наділені правом на обрання форми договору (індивідуальний, колективний) і таке право реалізується ними виключно за результатами голосування на загальних зборах.
		Отже, надання позивачем копій типових договорів з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою АДРЕСА_1 від 03  вересня 2020 року у кількості 3 шт. (НОМЕР_1 з ОСОБА_2 , НОМЕР_2 з ОСОБА_3 , НОМЕР_3 з ОСОБА_4 ) без належного підтвердження того, що саме співвласниками цього житлового будинку було затверджено таку форму нових договорів, є безпідставним і не спростовує факт порушення ОКП «Донецьктеплокомуненерго» вимог пункту 3 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №  2189-VIII.
		Що стосується посилання скаржника на норми постанов Кабінету Міністрів України від 21  серпня 2019  року №  830 та від 11  грудня 2019  року №  1182 у частині відсутності будь-яких обмежень щодо укладення договорів у порядку Закону №  2189-VIII, колегія суддів уважає помилковими, оскільки ці постанови КМУ є підзаконними нормативними актами, які були прийняті на основі та на виконання Закону №  2189-VIII, а тому саме приписи цього Закону є пріоритетними і підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки мають вищу юридичну силу. 
		З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що протягом дії пункту 3 у вказаній вище редакції Закону №  2189-VIII, позивач не мав права застосовувати нові тарифи та укладати нові договори.
		Ураховуючи зазначене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування спірного припису ГУ Держпродспоживслужби в Донецькій області від 04 березня 2021 року №  2 у частині пункту 3 цього припису: В 30-денний термін усунути порушення вимог щодо застосування державних регульованих цін та провести перерахунки плати мешканцям будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 208  251,87 грн з ПДВ відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019  року №  830 та від 11 грудня 2019 року №  1182. 
		Крім того, колегія суддів вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову в частині оскарження рішення відповідача про застосування адміністративно-господарських санкцій від 09  березня 2021  року, оскільки таке рішення було прийняте на підставі встановленого порушення позивачем порядку застосування державних регульованих цін/тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, наданих мешканцям будинку АДРЕСА_1 у зв`язку з неправомірним підвищенням тарифів в умовах дії договорів про надання комунальних послуг, що укладалися до 01  травня 2019  року ОКП «Донецьктеплокомуненерго», тобто така позовна вимога є похідною.
		Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, що стосуються предмету спору, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають. 
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» залишити без задоволення.
		Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року залишити без змін.
		Судові витрати розподілу не підлягають.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                В.  Е.  Мацедонська
		Судді                                                                                                    М.  В.  Білак
		                                                                                                    О.  А.  Губська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...