Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 937/8986/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Створення терористичної групи чи терористичної організації.
Надіслано для оприлюднення: 01.11.2024. Зареєстровано: 03.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/333/855/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22020080000000059

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                    Справа № 937/8986/20 
		Провадження №1-кп/333/855/24
		ВИРОК
		Іменем України
		30 жовтня 2024 року м. Запоріжжя
		 
		Комунарський районний суду м.Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурорки ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження №22020080000000059 від 08.10.2020 відносно обвинуваченого:
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Молдавської СРС, громадянина Молдавської Республіки, росіянина, не одруженого, не має на утриманні неповнолітніх дітей, не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
		25.07.1997 Роздільнянським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 142 КК України (в ред. 1960 року) до 3 років позбавлення волі;
		28.06.1999 Томашпільським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 140 КК України (в ред. 1960 року) до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
		17.05.2002 Київським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
		17.11.2009 Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
		11.08.2016 Суворовським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
		у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Формулювання обвинувачення, яке пред`явлено особі і визнане судом доведеним.
		Протягом березня - травня 2014 року на частково окупованій території Донецької області, всупереч вимогам Конституції України, незаконно створено самопроголошену організацію - «Донецька народна республіка» (далі за текстом «ДНР»), до складу якої увійшли групи з двох і більше осіб, які об`єдналися з метою здійснення терористичних актів, що відповідно до ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» відносяться до терористичних груп, які займаються вчиненням терористичних актів, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в державі. Основною метою діяльності вказаних терористичних груп, підконтрольних самопроголошеній організації «ДНР», є зміна меж території і державного кордону України, створення та існування незаконного державного утворення на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
		Вказані групи є стійкими об`єднаннями невизначеного кола осіб, у межах яких здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. При цьому, на керівників та учасників спеціально створених у структурі «ДНР» терористичних груп покладається забезпечення стійкості даної групи шляхом вчинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних сил України.
		За поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.04.2014, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції (далі за текстом АТО).
		13.04.2014, через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України, виконувач обов`язків Президента України Указом від 14.04.2014 за № 405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», після чого на території Донецької та Луганської областей розпочато широкомасштабну антитерористичну операцію (далі - АТО) із залученням Збройних сил України та інших військових формувань. Наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ № 33/6/9 від 07.10.2014 районами проведення АТО визначено території Донецької та Луганської областей. Для проведення АТО, згідно з вимогами ст. 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», залучено військові підрозділи Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України.
		Чисельні злочини, вчинені представниками терористичних груп незаконно створеної.
		«ДНР» визначені у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «ДНР» терористичною організацією. Зокрема, у зверненні до Європейського Парламенту. Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄЄ. CША, Канали. Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою Верховної Ради України віл 14.01.2013 за №106-VІІІ. Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 за № 1596-VII, Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДПР» та «ЛИР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 за № 145-VIIІ.
		Водночас, ОСОБА_4 будучи громадянином Молдавської Республіки, достовірно знаючи з розповсюджених повідомлень у засобах масової інформації та мережі Інтернет про проведення на території Донецької області України антитерористичної операції проти незаконно створеної організації «ДНР» та діючих у її складі терористичних груп, усвідомлюючи, що їх діяльність є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, на початку травня 2014 року, перебуваючи на території м. Запоріжжя, з корисною метою отримання грошової винагороди за участь у діяльності терористичних груп незаконно створеній ДНР, прийняв рішення про вступ до лав однієї з терористичних груп, що діяли на території незаконно створеній «ДНР».
		З цією метою ОСОБА_4 на початку травня 2014 року громадським транспортом вирушив із міського автовокзалу АДРЕСА_2 .
		Того ж дня, із м. Курахове. Донецької області, громадським транспортом вирушив до м. Торецька, Донецької області, звідти оминаючи блокпости, пішки дістався до м. Слов`янська, Донецької області.
		По прибуттю до м. Слов`янська, Донецької області ОСОБА_4 , на виконання свого злочинного умислу, щодо вступу до однієї з терористичних груп незаконно створеної «ДНР», підійшов до блокпост, розташованого при в`їзді до міста, на якому стояли невстановлені особи - «ополченці ДНР», одягнені у військовий одяг зі зброєю в руках, а також із символікою «ДНР», яким повідомив про свій намір вступити до лав однієї із терористичних груп незаконно створеній «ДНР».
		Далі ОСОБА_4 , надав добровільну згоду до вступу до терористичної групи «народне ополчення Слов`янська», очолюваної бойовиком ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), яка підконтрольна незаконно створеній «ДНР».
		Вступивши до лав терористичної групи «народне ополчення Слов`янська», ОСОБА_4 отримавши позивний «Гор», а також зброю та військову форму був призначений на посаду інструктора зі стрільби. В обов`язки ОСОБА_4 входило навчання інших учасників та нових членів вказаної терористичної групи поводженню зі зброєю та стрільби з неї. Крім того, ОСОБА_4 був задіяний в роботах щодо відновлення та ремонту зброї, яку використовувала терористична група «народне ополчення Слов`янська», та у подальшому поставляв відремонтовану зброю до блокпостів, встановлених терористами у м. Слов`янську. Місцем дислокації ОСОБА_4 було визначено у приміщенні Слов`янської міської ради Донецької області за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 6.2, де він безпосередньо проводив навчання, а також ремонтував зброю.
		Продовжуючи злочинну діяльність, з корисною метою отримання грошової винагороди за участь у діяльності терористичних груп ОСОБА_4 у червні 2014 року у зв`язку із звільненням м. Слов`янська Донецької області Збройними силами України буй передислокований до м. Донецьк.
		У м. Донецьк ОСОБА_8 у складі терористичної групи «народне ополчення Слов`янська» дислокувалося у міському парку ім. Щербакова Куйбишевського району м. Донецьк.
		Далі, не бажаючи припиняти протиправну діяльність, приблизно на початку липня 2014 року, ОСОБА_4 звільнився із служби в терористичній групі «народне ополчення ІНФОРМАЦІЯ_2 » та вступив до іншої терористичної групи - інтернаціональна бригада « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (далі ІБ «Пятнашка»).
		На початку липня 2014 ОСОБА_4 , у складі ІБ «Пятнашка» дислокувався на окраїні м. Донецька в районі «Лідівка» під керівництвом бойовика ОСОБА_9 , позивний « ОСОБА_10 ». У складі якої ОСОБА_4 було призначено на посаду інструктора за стрільби та поводження зі зброєю. Крім того, в обов`язки ОСОБА_4 також входило ремонтування та відновлення зброї, яку використовували члени ІБ «Пятнашка».
		У подальшому ОСОБА_4 , діючи умисно, розуміючи злочинність своїх дій у складі зазначеної терористичної групи, з липня 2014 року по лютий 2015 року, приймав активну участь із іншими терористичними групами у здійсненні незаконного контролю за територією АДРЕСА_2 та здійснював озброєний супротив Збройним Силам України та добровольчим батальйонам, які задіяні у проведенні АТО.
		Далі, приблизно на початку лютого 2015 року, ОСОБА_4 прибувши до міста Донецьк у відпустку вирішив приховати участь у діяльності терористичної групи ІБ «Пятнашка». У зв`язку з чим, на громадському транспорті дістався до АДРЕСА_3 , а потім до АДРЕСА_4 . В той же день добирався до м. Краматорська Донецької області пішки, полями та посадками, обходячи блокпости, встановлені Збройними силами України. По прибуттю до м. Краматорська, громадським транспортом вирушив до м. Одеси.
		Перебуваючи у складі терористичних груп «народне ополчення Слов`янська», інтернаціональна бригада « ІНФОРМАЦІЯ_3 », підконтрольних незаконно створеній «ДНР» ОСОБА_4 , достовірно усвідомлював, що вони не відносяться до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України». «Про міліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України». «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими передбачено створення та функціонування збройних формувань України.
		 
		Позиція сторони захисту.
		Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, надав пояснення щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
		Щодо обставин пояснив, що він дійсно приймав участь у терористичних організація «народне ополчення Слов`янська» та ІБ «Пятнашка», на посаді інструктора зі стрільби та поводження зі зброєю. 
		Захисник ОСОБА_5 не заперечував винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, однак при призначенні покарання просив врахувати, що останній довгий період часу перебуває під вартою, та просив застосувати так званий Закон « ОСОБА_11 ».
		 
		Дослідженні докази.
		На підставі положень ч. 3 ст.349 КПК України, з урахуванням повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , думки обвинуваченого, який повідомив, що бажає закінчити дослідження доказів у справі без дослідження доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження, думки прокурора, захисника, докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не досліджувалися. Судом роз`яснено обвинуваченому обмеження у праві на апеляційне оскарження вироку суду посилаючись на невизнання обставин, які не оспорювалися під час розгляду справи. Обвинувачений також підтвердив, що йому зрозуміло, що він обвинувачується в участі у терористичній організації.
		 
		За обставин, викладених у обвинувальному акті, зважаючи на той факт, що прокурор, захисник та обвинувачений, не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд ухвалив проводити розгляд справи відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
		Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість у вчинені інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю.
		 
		Кваліфікація дій обвинуваченого за законом України про кримінальну відповідальність
		Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 258-3 КК України, як участь у терористичній групі.
		Вказане діяння згідно положень ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
		 
		Призначення покарання.
		При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
		Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
		При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
		Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
		Так, обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 2258-3 КК, визнав повністю, щиро розкаявся, за місцем мешкання характеризується позитивно, офіційно не працював, на диспансерному обліку в спеціальних медичних лікувальних закладах не перебуває, його відношення до скоєного як в момент вчинення злочину, так і під час судового розгляду, беручи до уваги той факт, що ОСОБА_4 приймав активну участь у терористичній групі, раніше судимий.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України  рецидив злочинів. 
		З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України справедливим та достатнім покаранням буде позбавлення волі в межах визначеними цією статтею санкцією. 
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено підстав для застосування ст.ст.69,75 КК України.
		Водночас суд зауважує, що призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 року та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015 року, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
		На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
		Щодо застосування ч. 5 ст. 72 КК України при зарахуванні обвинуваченому в строк відбування покарання строку попереднього ув`язнення, суд виходить з правової позиції, викладеної у Постанові ВС від 13.03.2018 року у справі №440/853/17.
		Так, Верховний Суд зазначив, що у випадку, коли станом на 20 червня 2017 року особа мала право на застосування до неї положень, передбачених ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року, відповідно до ч. 2 ст. 5 КК відсутні підстави для застосування відносно неї положень Закону України № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення» 18 травня 2017 року, яким погіршуватиметься становище цієї особи.
		Таким чином, суд вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_4 до строку призначеного покарання строк попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 08.09.2020 по 30.10.2024 згідно вимог ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року. 
		 
		Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.
		Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.
		Судові витрати в кримінальному провадженні відсутні.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 до набрання вироку законної сили  скасувати та звільнити його з під варти з місць попереднього ув`язнення ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» Міністерства юстиції України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349,369,373,374,376 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винниму вчиненнікримінального правопорушення(злочину),передбаченого ч.1ст.258-3КК Українита призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 3 місяці 14 днів позбавлення волі. 
		 
		Зарахувати  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 до строку призначеного покарання строк попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 08.09.2020 по 30.10.2024 згідно вимог ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року. 
		Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 відбув призначене судом покарання, суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання, як такого, що повністю відбув його.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироку законної сили  скасувати та звільнити його з під варти з місць попереднього ув`язнення ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» Міністерства юстиції України.
		Речові докази у справі відсутні.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...