Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/27084/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 04.11.2024. Зареєстровано: 04.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2024.
Дата набрання законної сили: 03.12.2024
Номер судового провадження: 2/521/1974/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 521/27084/23
		Номер провадження № 2/521/1974/24
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 жовтня 2024 року                                     м. Одеса 
		 
		Малиновський районний суд м. Одеси, в складі:
		головуючого судді  Громіка Д.Д.,
		при секретарі  Котигорох Н.С.,
		розглянувши в судовому засіданні в залі суду № 204, в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про стягнення боргу за договором позики,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики звернувся ОСОБА_1 у якому просить стягнути із ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 16 500,00 доларів США. В обґрунтування позову зазначив, що 09 листопада 2022 року він надав у власність відповідачеві строком до першого жовтня 2023 року грошові кошти в сумі 16 500,00 доларів США 00 центів. Передача вказаних коштів оформлена розпискою від 09.11.2022 року, у якій  ОСОБА_2 зобов`язалась повернути всю суму позичених коштів у строк до 01.10.2023 року. Однак станом на час звернення до суду з вищевказаним позовом відповідач свої зобов`язання не виконала, а тому позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.
		Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Леонова О.С. від 19 грудня 2023 року по даній справі було відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.
		Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 07.02.2024 № 203 у зв`язку із перебуванням судді Леонова О.С. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, був проведений повторний автоматичний розподіл справи та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями Малиновського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2024 року справу було передано на розгляд судді Громіку Д.Д.
		Справа отримана суддею 08 лютого 2024 року.
		12.02.2024 року ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Громіка Д.Д. було прийнято до свого провадження цивільну справу та постановлено продовжити підготовчий розгляд справи.
		10.04.2024 року ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Громіка Д.Д. підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Представник позивача звернувся з клопотанням про підтримання позовних вимог у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, розглянути справу за їх відсутності та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
		Відповідач в судове засідання не з`явилась, причини неявки не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи сповіщалась належним чином. Відзив у визначений судом строк відповідач не подала, а тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справу за відсутності відповідача, згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалити заочне рішення.
		Згідно приписів до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
		Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
		Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
		Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
		Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
		Згідно ч. 1 та 2 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно ст. 57 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
		Згідно ч. 1 та 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
		Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
		Судом встановлено, що 09 листопада 2022 року позивач надав відповідачу строком до 01.10.2023року грошові кошти в сумі 16 500,00 доларів США.
		Передача вказаних коштів оформлена розпискою від 09.11.2022 року у якій  ОСОБА_2 зобов`язалась повернути всю суму позичених коштів у строк до 01.10.2023 року.
		У визначений у розписці строк,  ОСОБА_2  грошові кошти не повернула та уникає від виконання зобов`язань визначених у договорі позики.
		Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.
		Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначеними родовими ознаками.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей.
		Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
		За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
		Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).
		Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
		Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно з частинами першою та третьою ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.
		Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).
		Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Так, нормами діючого ЦК України визначені виконання грошового зобов`язання.
		Згідно ст.533ЦК України 1)грошове зобов`язаннямає бутивиконане угривнях. 2). якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
		Матеріалами справи встановлено, що предметом Договору позики укладеного між сторонами 09.11.2022 року є валютна одиниця  16500,00 доларів США.
		Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У зв`язку з цим, судом в даній справі приймаються до уваги висновки Верховного Суду викладені в постанові від 24.02.2022 року (справа № 756/1712/21) згідно якої Верховний Суд в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов наступних висновків, а саме «… Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
		Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
		Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
		Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
		Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
		У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
		Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
		Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18) вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні…»
		Отже, в даному випадку, судом приймаються до уваги висновки Верховного Суду викладені в постанові від 24.02.2022 року (справа № 756/1712/21), оскільки, предметом розгляду даної справи є такі ж правовідносини, що стались між сторонами, що були предметом розгляду Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
		Крім іншого, суд зазначає, що згідно розписки основне зобов`язання визначено саме у розмірі: 16500,00 доларів США.
		Відповідачем на підтвердження виконання умов Договору не надано жодного належного та допустимого доказу. Не заявлено клопотання про витребування доказів на підтвердження оплати за розпискою.
		Судом, протягом часу розгляду справи, були створені усі умови для реалізації відповідачем своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що полягають в наданні доказів на спростування обставин позову, або наданні доказів на виконання умов договору, справа неодноразово призначалась до слухання.
		Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
		Згідно ст. 3 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, а саме: 1)неприпустимість свавільноговтручання усферу особистогожиття людини; 2)неприпустимість позбавленняправа власності,крім випадків,встановлених КонституцієюУкраїни тазаконом; 3)свобода договору; 4)свобода підприємницькоїдіяльності,яка незаборонена законом; 5)судовий захистцивільного правата інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
		Згідно із положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
		З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що в ході розгляду справи позивачем доведені обставини позовних вимог та надані достатні докази на їх підтвердження, інших доказів суду не надано про їх витребування питання не порушувалось.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати у розмірі: 6109,04 грн.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 284-285, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 526, 525, 530, 610, 612, 625, 1046  1049 ЦК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про стягнення боргу за договором позики  задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) суму боргу у розмірі 16500 (шістнадцять тисяч п`ятсот) доларів США.
		Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 6109,04 грн.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача із дотриманням вимог ст.ст. 284  285 ЦПК України.
		Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Позивачем заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
		Повний текст рішення суду складено 31 жовтня 2024 року.
		 
		Суддя:                                         Д.Д. Громік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...