Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/8106/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 04.11.2024. Зареєстровано: 04.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2024.
Дата набрання законної сили: 01.11.2024
Номер судового провадження: 22-ц/811/1562/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 461/8106/23            Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В. 
		Провадження № 22-ц/811/1562/24        Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		01 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючогосудді: Ванівського О.М.,
		суддівЦяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
		секретаря: Цьонм С.Ю.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справуза апеляційноюскаргою заступника міського голови з містобудування Львівської міської ради Зубача Любомира Львовича на рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до заступника міського голови з містобудування Львівської міської ради Зубача Любомира Львовича про захист честі і гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди,-
		 
		в с т а н о в и в:
		У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до заступника міського голови з містобудування Львівської міської ради Зубача Л.Л. про захист честі і гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди.
		В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 покликався на те, що понад 25 років займається професійною адвокатською діяльністю, є керівником та одним із засновників Адвокатського об`єднання «Потинський та партнери», основним видом діяльності якого є діяльність у сфері права. Здійснюючи представництво та захист інтересів юридичних та фізичних осіб, як адвокат, позивач постійно бере участь у переговорах, нарадах консультаціях та інших організаційно-юридичних заходах, спрямованих на досягнення цілей та завдань, визначених на початку співпраці з кожним з клієнтів. Вказує, що у зв`язку із здійсненням своєї професійної діяльності, йому постійно доводиться спілкуватись із чиновниками з різноманітних сфер державного управління, місцевого самоврядування та інших структур. Зауважує, що не усі засідання узгоджувальних комісій, громадські обговорення, наради зустрічі та інші заходи відбуваються без емоцій, адже, на таких заходах, як правило вирішуються дуже важливі питання.
		Водночас позивач вказував, що учасники таких заходів зобов`язані дотримуватись встановлених у суспільстві моральних норм та етичних правил поведінки, доводити свою позицію без взаємних образ і звинувачень, без переходу на особистості та інших подібних дій. Особливо вказане стосується посадовців органів державної влади та місцевого самоврядування, норми поведінки яких, на відміну від пересічних громадян, визначені законодавством.
		Позивач стверджував, що всупереч загальноприйнятим правилам соціальної поведінки у професійному спілкуванні, заступник міського голови з містобудування Львівської міської раді ОСОБА_2 порушив встановлені для посадових осіб органів місцевого самоврядування норми та стандарти поведінки і публічно висловив про ОСОБА_1 судження негативного характеру, які порушили особисті немайнові права останнього, як людини та адвоката, принизили його честь, гідність та завдали шкоду діловій репутації, що зумовило необхідність звернення із позовною заявою до суду.
		Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до заступника міського голови з містобудування Львівської міської ради ОСОБА_2 про захист честі і гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди задоволено.
		Визнано висловлювання ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 , висловлені ним публічно: «Я, знаючи Вашу професійну діяльність, прекрасно усвідомлюю, що Ви можете брехати.», такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 .
		Стягнуто з заступника міського голови з містобудування Львівської міської ради ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1, 00 грн ? компенсації моральної шкоди.
		Стягнуто з заступника міського голови з містобудування Львівської міської ради ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 26050 грн 26 коп.  витрат на проведення експертного дослідження.
		Стягнуто з заступника міського голови з містобудування Львівської міської ради ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2147 грн 20 коп.  витрат на сплату судового збору.
		Рішення в апеляційному порядку оскаржив заступник міського голови з містобудування Львівської міської ради Зубач Любомир Львович.
		Вважає, що при ухваленні рішення не були з`ясовані усі обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому воно є незаконним та необґрунтованим. 
		Вказує, що сам по собі факт поширення негативної інформації про особу не може вважатись порушенням її прав. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода самовираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної конкретної особи. Відповідно до п.2 ст.10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такі вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України» від 06.10.2015). Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду. Чинне законодавство не містить нормативного визначення понять «брутальна», «принизлива» чи «непристойна» (форма висловлення суб`єктивної думки). 
		Вважає, що в практиці національних судів та Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 25.02.2020 №380/2089/16-ц, від 12.03.2020 №579/978/18, від 02.09.2020 №174/49/18) можна знайти числення приклади висловлювань, які оцінюються як такі, що висловлені у брутальній, принизливій або непристойній формі. 
		Звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції не взято до уваги контексту ситуації, в якій відбувалася розмова між позивачем і відповідачем. Відповідач з власної ініціативи втрутився у конфліктну ситуацію між підприємцями та чиновниками Львівської міської ради та працівниками комунальних служб. Відповідач зазначає, важко погодитись із висновками суду про те, що дослідженими судом відеозаписом, а також з наданими суду документами на підтвердження повноважень позивача щодо захисту інтересів ТОВ «Галінвест» доведено те, що позивач під час конфлікту 14.09.2022 виконував професійні обов`язки. Адже з наданого позивачем відеоматеріалу не вбачається, що він представляв у цій ситуацій саме інтереси ТОВ «Галінвест», оскільки говорив саме від імені громадян-підприємців. 
		Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
		Представник позивача адвокат Мехеда Н.В., подала відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін.
		Позивач, відповідач та їх представники у судове засідання 21.10.2024 року не з`явилися, про дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином.
		Від апелянта після розгляду справи 21.10.2024 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Відповідно дост. 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
		Якщо сторони чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
		Поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявники реалізували своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача, відповідача та їх представників.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
		В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. 
		Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
		Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Задовольняючи позовні вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з ст.ст.23, 277, 297, 299 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституції України, із урахуванням обставин даної справи і доказів.
		Колегія суддівпогоджується звисновком судупершої інстанціївраховуючи наступне. 
		Матеріалами справи та судом встановлено, що 12.09.2022 року між працівниками ЛКП «Муніципальна варта» та громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність на ринку «Добробут», виник конфлікт щодо процедури реалізації рішення виконавчого комітету Львівської міської ради з приводу відкриття для руху пішоходів вулиці Старої у м. Львові. Вказаний конфлікт тривав до 14.09.2022.
		14 вересня 2022 року на місце конфлікту прибув позивач, який представляв інтереси ТОВ СУАП «Галінвест» - власника будівлі, де функціонує промислово-продовольчий ринок «Добробут», а також заступник міського голови з містобудування Львівської міської ради ОСОБА_2 . В ході спілкування з підприємцями ринку «Добробут» позивачу стало відомо про факти застосування до них працівниками ЛКП «Муніципальна варта» насильства.
		У розмові з позивачем відповідач заперечив факти застосування насильства та спецзасобів до громадян, висловлюючи припущення про те, що інформація, яку надає позивач є неправдивою.
		Зокрема, відповідач публічно, у присутності посадових осіб Львівської міської ради, підпорядкованих йому підрозділів та комунальних підприємств, підприємців, працівників ринку «Добробут», у тому числі клієнтів АО «Потинський та партнери», діючи як представник органу місцевого самоврядування, сказав позивачу: «Я, знаючи Вашу професійну діяльність, прекрасно усвідомлюю, що Ви можете брехати.».
		Вказані фактичні обставини справи, зокрема обставини спілкування позивача та відповідача, місце, час та дата вказаних у позовній заяві подій, зміст розмови, присутність під час неї великої кількості людей, а також те, що відповідач був знайомий з позивачем до подій 14.09.2022 наведених у позовній заяві та йому було відомо те, що позивач є професійним адвокатом, сторонами не оспорювались.
		ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_2 всупереч загальноприйнятим правилам соціальної поведінки у професійному спілкуванні, порушив встановлені для посадових осіб органів місцевого самоврядування норми та стандарти поведінки і публічно висловив про позивача вказані вище судження негативного характеру, які порушили особисті немайнові права останнього, як людини та адвоката, принизили його честь, гідність та завдали шкоду діловій репутації, а також заподіяли моральну шкоду.
		На підтвердження зазначеного факту позивачем до матеріалів справи надано наступні докази:
		-копію договору про надання правової допомоги від 29.09.2022 №29/08-22, відповідно до якого АО «Потинський та партнери» в особі керуючого партнера Потинського А.М. взяло на себе зобов`язання щодо надання ТОВ «СУАП «Галінвест» комплексу юридичних послуг;
		-витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 304836049 від 13.07.2022, відповідно до якого ТОВ «СУАП «Галінвест» є власником промислово-продовольчого торгового центру за адресою: АДРЕСА_1 ;
		-копію висновку експерта №28318 за результатами проведення лінгвістичного семантико-текстуального дослідження мовлення від 15.02.2023, відповідно до якого під час дискурсивного, змістового та предметно-тематичного аналізу висловлювань, встановлено, що мова йде про діяльність ОСОБА_1 , а саме: ОСОБА_2 зазначає, що він має певні відомості про професійну діяльність ОСОБА_1 , які у своєму значенні вказують на те, що він може говорити неправду….відомості про особу ( ОСОБА_1 ) та його діяльність полягають в описуванні цієї особи як нечесної людини («брехуна»), яка може надавати неправдиву інформацію. Наведена інформація за своїм змістом є негативною, яка не викликає ставлення, позитивного ставлення до зазначеної особи ( ОСОБА_1 ), у тому числі через навішування лексичних ярликів («брехун»). За результатами проведеного лінгвістичного семантико-текстуального дослідження мовлення експерт прийшов до висновку, що у наданих на дослідження висловлюваннях чиновника Львівської міської ради ОСОБА_2 міститься інформація негативного характеру стосовно адвоката Потинського А.М.;
		-копію листа Ради адвокатів Львівської області від 21.09.2022 №113, відповідно до якого поведінка посадової особи Львівської міської ради ОСОБА_2 є неприйнятною на підставі Кодексу етичної поведінки посадових осіб та працівниківЛьвівської міської ради, її виконавчих органів, комунальних підприємств, установ та організацій, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.09.2019 № 879, у зв`язку із чим у листі було висловлено прохання вжити заходів до притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності;
		-копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження №42022142040000090 від 14.09.2022 за ч.1 ст.296 КК України, згідно із яким ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області зареєстровано кримінальне провадження за фактом госпіталізації жінки внаслідок побиття працівниками муніципальної варти Львівської міської ради під час демонтажу брами ринку Добробут;
		-копію витягуз Єдиногореєстру досудовихрозслідувань прореєстрацію кримінальногопровадження №12022141360001778від 08.11.2022 за ч.1 ст.364 КК України, згідно із яким ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області зареєстровано кримінальне провадження за заявою працівників та підприємців, які здійснюють свою діяльність на ринку «Добробут»;
		-відеозаписи подій, які мали місце 12 та 14 вересня 2023 року біля ринку «Добробут» у м. Львові по вул. Старій, на яких зафіксовано факт застосування до людей сльозогінного газу та госпіталізацію жінки на кареті швидкої допомоги;
		-відеозапис розмови, яка відбулась 14.09.2023 між заступником міського голови з містобудування Львівської міської ради ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в ході якої відповідач висловив на адресу позивача наступне: «Я, знаючи Вашу професійну діяльність, прекрасно усвідомлюю, що Ви можете брехати.».
		ОСОБА_2 стверджує, що в контексті практики Європейського суду з прав людини свобода самовираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної конкретної особи. Висловлювання позивача містить перебільшення, у зв`язку із цим він припустив, що позивач може брехати. Позивачем не доведено, що під час конфлікту він виконував свої професійні обов`язки.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував долучені до матеріалів справи докази та пояснення представників сторін, та прийшов до висновку, що позивач довів факт поширення відповідачем щодо нього негативної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а також факт спричинення йому моральної шкоди.
		Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на встановлених обставинах справи та вимогах діючого законодавства.
		Статтею 34 Конституції Україникожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Разом із тим відповідно достатті 68 Конституції Україникожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституціїта законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Главою 22 ЦК Українивизначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких і право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України).
		Так, під гідністю необхідно розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.
		Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до частини другоїстатті 30 Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
		Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
		Якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання у право має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя.
		Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).
		При перевірці рішення суду першої інстанції колегія суддів враховує обставини справи, зокрема, те, що позивач, який є професійним адвокатом та керівником адвокатського об`єднання, вступив у дискусію з заступником міського голови з містобудування Львівської міської ради Зубачем Л.Л. з приводу конфліктної ситуації, пов`язаної з демонтажем огорожі по вул. Старій у м. Львові. Вказана дискусія не була приватною, а відбувалась публічно у присутності великої кількості людей, що підтверджується відеозаписами, долученими до позовної заяви. 
		При цьому, зміст вказаної вище розмови свідчить, що відповідач сказав позивачу «Я,знаючи Вашупрофесійну діяльність,прекрасно усвідомлюю,що Виможете брехати.» у відповідь на повідомлення позивача про факти насильства з сторони комунальних працівників, яке документально підтверджене матеріалами справи.
		Відповідно, у відповідача не було фактичного підґрунтя для публічного висловлення на адресу позивача судження про те, що він «може брехати», така реакція відповідача  посадової особи Львівської міської ради на інформацію про факти порушення прав громадян, враховуючи обставини справи, є явно надмірною, висловленою в принизливій для позивача формі та суперечить вимогам до етичної поведінки.
		Колегія суддів відхиляє аргументи відповідача про порушення його прав на свободу самовираження поглядів з огляду на те, що у дискусії з позивачем він діяв як посадова особа - представник органу місцевого самоврядування, відтак, окрім моральних засад суспільства, повинен був дотримуватись вимог Закону України «Про запобігання корупції», Загальними правилами етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затвердженими наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 №158, Кодексом етичної поведінки посадових осіб та працівниківЛьвівської міської ради, її виконавчих органів, комунальних підприємств, установ та організацій, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.09.2019 № 879.
		Також, матеріалами спростовуються твердження відповідача про перебільшення позивачем обставин конфлікту між підприємцями та працівниками ЛКП «Муніципальна варта», оскільки такі спростовуються долученими до матеріалів справи відеозаписами.
		Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наведене у рішенні суду публічне висловлювання заступника міського голови з містобудування Львівської міської ради Зубача Л.Л. про те, що ОСОБА_1 «може брехати» містить негативну для позивача, який є професійним адвокатом, інформацію, виражене в принизливій формі, а отже порушує право позивача на повагу до його гідності та честі та завдає шкоду його діловій репутації.
		Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у визначеному ним розмірі.
		Згідно з частиною першоюстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Відповідно до пункту 4 частини другоїстатті 23 ЦК Україниморальна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Згідно з приписамистатті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		У справі, що переглядається, суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, правильно керувався тим, що внаслідок поширення відповідачем висловлювання негативного, принизливого характеру, ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у приниженні його честі та гідності, а також ділової репутації, та з урахуванням позовних вимог, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди у визначеному позивачем розмірі - 1,00 грн.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
		Згідно ізст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
		Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
		Керуючись ст.ст.367,368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.ст.375,381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
		п о с т а н о в и в:
		    апеляційнускаргу заступника міського голови з містобудування Львівської міської ради Зубача Любомира Львовича - залишити без задоволення.
		Рішення Галицькогорайонного судум.Львова від10квітня 2024року  залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
		Повний текст постанови складено 01.11.2024 року. 
		 
		 
		 
		Головуючий: Ванівський О.М.
		 
		 
		 
		Судді                      Цяцяк Р.П.
		 
		                           
		                        Шеремета Н.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...