Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/3599/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 04.11.2024. Зареєстровано: 04.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2024.
Дата набрання законної сили: 29.10.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  916/3599/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Малашенкової Т.М. (головуюча), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Контрол» (далі - Товариство, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, скаржник) - Коваль Н.С. (адвокатка),
		відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «Сенат» (далі - Компанія, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) -Найдюк В.Г. (адвокат),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства 
		 
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 (головуюча - суддя Принцевська Н.М., судді Діброва Г.І., Ярош А.І.), якою розглянуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, та 
		постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 (головуюча - суддя Принцевська Н.М., судді Діброва Г.І., Ярош А.І.), якою розглянуто апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції,
		 
		у справі за позовами Товариства 
		до Компанії
		про визнання правочину недійсним (первісний позов) та визнання права володіння та користування нерухомим майном,
		за зустрічним позовом Компанії
		до Товариства
		про визнання припиненим права оренди та зобов`язання вчинити дії.
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		ВСТУП
		Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для: визнання правочину недійсним; визнання припиненим права оренди та зобов`язання вчинити дії; визнання права володіння та користування нерухомим майном.
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог 
		1.1. Товариство звернулося до суду з позовом до Компанії про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Компанією, оформленого повідомленням від 25.05.2023 №Р3-05/23 про розірвання договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, укладеного Товариством і Компанією, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №274, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин та порушенням зобов`язань щодо вчасної сплати орендної плати.
		 
		1.2. Первісний позов мотивовано тим, що наведені Компанією аргументи та доводи щодо одностороннього розірвання договору оренди є безпідставними та не підтвердженими жодним доказом; а наявність форс-мажорних обставин не є безумовною підставою для припинення зобов`язань чи звільнення від їх виконання.
		 
		1.3. Компанія звернулася із зустрічною позовною заявою до Товариства про визнання припиненим з 09.06.2023 права оренди Товариства на частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру "Марсель", загальною площею 2 733,9 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 79, за договором оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №274, укладеним Компанією, як орендодавцем, і Товариством, як орендарем, і про зобов`язання Товариства звільнити частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру "Марсель", загальною площею 2 733,9 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 79, та повернути її Компанії.
		 
		1.4. Зустрічний позов мотивовано тим, що:
		 
		- в період з 24.01.2020 до 23.01.2023 на виконання умов укладеного сторонами договору та узгодженого графіку платежів, Товариство зобов`язано перераховувати на користь Компанії орендні платежі у загальному розмірі 5 905 224 грн, проте, станом на 23.01.2023 Товариством сплачено орендні платежі лише у сумі 1 550 073,92 грн;
		- сплачена орендарем сума грошових коштів за три роки не покриває навіть вартості річної орендної плати за користування об`єктом нерухомого майна та еквівалентна орендній платі за 9 місяців та 14 днів.
		 
		1.5. Товариство звернулося до Компанії про визнання за Товариством права володіння та користування нерухомим майном на підставі договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, який укладений сторонами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №274.
		 
		1.6. Вказаний позов мотивовано тим, що повідомлення про розірвання договору оренди є незаконним, у зв`язку з чим у суду наявні підстави для визнання за Товариством права користування майном.
		 
		2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції
		2.1. Господарський суд Одеської області рішенням від 26.02.2024:
		 
		- первісну позовну заяву задовольнив; 
		- визнав недійсним односторонній правочин, вчинений Компанією, оформлений повідомленням про розірвання договору оренди у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин та порушенням зобов`язань щодо вчасної сплати орендної плати №P3-05/23 від 25.05.2023, про розірвання договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, який укладений Товариством і Компанією, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за №274; 
		- стягнув з Компанії на користь Товариства судовий збір у розмірі 2 684 грн; 
		- у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовив; 
		- позовні вимоги Товариства до Компанії про визнання права володіння та користування нерухомим майном задовольнив;
		- визнав за Товариством право володіння та користування частиною нежитлової будівлі торгово-офісного центру "Марсель" площею 1 549,7 м2, яка розташована за адресою: місто Одеса, вул. Ніжинська, 79, згідно з умовами договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, який укладений Компанією і Товариством, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за №274, з урахуванням змін та доповнень до нього; 
		- стягнув з Компанії на користь Товариства судовий збір у розмірі 2 684 грн.
		 
		2.2. Господарський суд Одеської області додатковим рішенням від 20.03.2024 у справі заяву Товариства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнив частково; стягнув з Компанії на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 118 500 грн; в задоволенні іншої частини заяви відмовив.
		 
		2.3. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 12.08.2024 у справі:
		 
		- апеляційну скаргу Компанія на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 задовольнив частково;
		- рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 у справі №916/3599/23 скасував;
		- відмовив у задоволенні первісних позовних;
		- зустрічні позовні вимоги задовольнив частково;
		- визнав припиненим право оренди Товариства на частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру "Марсель", загальною площею 2 733,9 м2, яка розташована за адресою: м.Одеса, вул. Ніжинська, 79, за договором оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 274, укладеним Компанією як орендодавцем і Товариством як орендарем;
		- зобов`язав Товариство повернути частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру "Марсель", загальною площею 2 733,9 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 79, Компанії;
		- в задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовив;
		- стягнув з Товариства на користь Компанії витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 5 368 грн і витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 16 104 грн.
		 
		2.4. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 12.08.2024:
		 
		- апеляційну скаргу Компанії на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 задовольнив частково;
		- додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 у справі №916/3599/23 скасував;
		- відмовив у задоволенні заяви від 23.02.2024 вх. №ГСОО 7504/24 у справі №916/3599/23 Товариства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
		3.1. Товариство, посилаючись на ухвалення судом апеляційної інстанції постанови щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить цю постанову скасувати повністю; рішення суду першої інстанції залишити без змін; судові витрати, пов`язані з поданням та розглядом цієї касаційної скарги покласти на відповідача за первісними позовними вимогами.
		 
		3.2. Товариство у касаційній скарзі на постанову суду апеляційної інстанції, якою розглянуто апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції, просить скасувати цю постанову, додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		4. Доводи особи, яка подала касаційні скарги
		4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі Товариство щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції (щодо основного рішення), з посиланням на пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначило таке.
		 
		4.1.1. Наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми частини першої статті 782 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до правовідносин, які виникли між сторонами договору оренди, предметом якого виступив об`єкт нерухомості у вигляді нежитлової будівлі (її окремої частини), а не земельної ділянки, та у якому сторонами узгоджений розрахунковий період орендних платежів в один рік, тобто орендна плата вноситься один раз в рік, а не щомісячно.
		 
		4.1.2. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу:
		 
		- допустив неправильне застосування норм права, тобто застосування норм права у подібних правовідносинах без урахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 19.01.2022 у справі №922/1246/21, від 21.06.2022 у справі №922/1403/21, від 19.10.2023 у справі №914/249/21, від 29.05.2024 у справі №910/6103/23, від 21.12.2023 у справі №910/11210/22 та викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, від 12.02.2019 у справі №914/2649/17, а саме: норм частини першої, другої статті 207 ЦК України, частини другої статті 184, частин другої, третьої статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України);
		- безпідставно не застосував пункт 6 частин першої статті 3 ЦК України з урахування висновків Верховного Суду щодо його застосування (постанова Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 17.11.2018 у справі №911/205/18, від 27.02.2019 у справі №237/142/16, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16, від 04.02.2021 у справі №185/446/18, від 14.12.2022 у справі №126/2200/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц);
		- безпідставно проігнорував приписи статті 204 ЦК України з урахування висновків Верховного Суду щодо її застосування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010);
		- неправильно застосував норму права у подібних правовідносинах без врахування висновків Верховного Суду, а саме: норми статті 253 та частини першої статті 530 ЦК України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19);
		- не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм статті 601 ЦК України, якими врегульовано порядок зарахування зустрічних однорідних вимог, за заявою однієї сторони зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 та постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 справі №910/11116/19).
		 
		4.2. У касаційній скарзі на постанову суду апеляційної інстанції (щодо додаткового рішення) Товариство, посилаючись на практику Верховного Суду, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення (постанова Верховного Суду України від 05.04.2017 у справі №6-1534цс16, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц) зазначає, що в разі задоволення касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції, якою скасоване рішення суду першої інстанції у цій справі, тобто рішення по суті спору, таке рішення буде залишено без змін, у зв`язку з чим відпадуть підстави вважати додаткове рішення від 20.03.2024 у вказаній справі таким, що втратило чинність, а відтак будуть відсутні підстави для його скасування, у зв`язку з чим оскаржувана постанова господарського суду апеляційної інстанції від 12.08.2024 у справі, якою скасоване додаткове рішення, підлягатиме скасуванню.
		 
		5. Позиція іншого учасника справи
		5.1. Компанія у відзиві на касаційні скарги заперечила проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просила відмовити у їх задоволенні повністю.
		 
		6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що 24.01.2020 Компанією (орендодавець) і Товариством (орендар) укладено договір оренди частини нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за №274 (далі - Договір, Договір оренди), а умовами якого:
		 
		- об`єкт оренди належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю торгово-офісного центру "Марсель", виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 18.10.2010 (пункт 1.2);
		- об`єкт оренди може використовуватися орендарем для здійснення господарської діяльності орендаря, в тому числі, але не виключно, з метою передачі приміщень об`єкту оренди в суборенду (пункт 1.4);
		- орендодавець засвідчує та гарантує, що об`єкт оренди на дату укладення цього договору нікому іншому не проданий, не подарований, не відчужений іншим способом, у спорі і під податковою заставою не перебуває, судового спору щодо нього немає, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не внесено, прав у третіх осіб на об`єкт оренди немає (пункт 1.5);
		- сторони підтверджують, що вони мають право, компетенцію і повноваження на укладення, підписання і виконання Договору (пункт 1.6);
		- орендодавець передає орендарю у користування об`єкт оренди, що оформляється актом приймання-передачі об`єкта оренди, який складається в двох примірниках і підписується сторонами (їх повноважними представниками), і підтверджує факт передачі об`єкта оренди (пункт 3.1);
		- орендодавець зобов`язується: передати у користування об`єкт оренди на умовах і в строк, передбачений Договором (підпункт 4.3.1.); належним чином виконувати умови Договору (підпункт 4.3.2.); у разі припинення дії або дострокового розірвання Договору - прийняти від орендаря об`єкт оренди (підпункт 4.3.3.); протягом всього терміну дії Договору забезпечувати дійсність гарантій, вказаних у пунктах 1.5, 1.6 Договору (пункт 4.3);
		- Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом 10 (десяти) років і закінчується о 23:59 год. останнього дня строку оренди. Строк оренди починається з моменту передачі об`єкту оренди, що засвідчується підписанням сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди (пункт 2.1 Договору);
		- у пунктах 5.1 і 6.1 Договору сторони дійшли згоди визначити розмір та порядок оплати орендної плати додатковою угодою №1, що є невід`ємною частиною Договору;
		- у розділі 7 Договору сторони врегулювали правовідносини між ними у зв`язку із дією форс-мажорних обставин;
		- сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, передбачених Договором, у випадку якщо це стало наслідком форс-мажорних обставин (пункт 7.1);
		- під форс-мажорними обставинами в цьому договорі сторони розуміють будь-які обставини, які виникли поза волею або всупереч бажанням сторін, і які не можна передбачити чи уникнути, включаючи прийняті рішення органами державної влади, місцевого самоврядування, військові дії, цивільні хвилювання, природні катаклізми, епідемії і т.п (пункт 7.2); 
		- у випадку, якщо обставини форс-мажору тривають довше ніж 1 (один) місяць, кожна із сторін має право розірвати Договір в односторонньому порядку, шляхом направлення іншій стороні письмового повідомлення (пункт 7.3);
		- сторона, яка не має можливості належним чином виконувати свої обов`язки за договором, зобов`язана в триденний термін повідомити іншу сторону про існуючі перешкоди для цього (пункт 7.4);
		- наявність існуючих форс-мажорних обставин повинно бути підтверджено компетентними органами (пункт 7.5);
		- Договір не може бути розірваний (припинений) в односторонньому порядку (пункт 12.1);
		- сторони погодили, що в подальшому всі доповнення, зміни до Договору, в тому числі акти приймання-передачі, можуть/будуть укладатися шляхом підписання уповноваженими представниками сторін додаткових угод, актів тощо без їх обов`язкового нотаріального посвідчення та матимуть юридичну силу документа, що породжує права та обов`язки для кожної із сторін Договору (пункт 12.4);
		- Договір може бути змінено чи доповнено в будь-який час шляхом підписання додаткової угоди, оформленої та підписаної належним чином обома сторонами (пункт 13.2).
		 
		6.2. Сторонами 24.01.2020 підписано акт приймання-передачі до Договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину приміщень нежитлової будівлі торгово-офісного центру "Марсель", площею 2 733,9 м2, визначених у Додатку №1, який є невід`ємною частиною акта.
		 
		6.3. Сторонами 24.01.2020 укладено додатковий договір №1 до Договору оренди частини нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за №274, за яким було визначено, що сторони домовились, що орендна плата за користування об`єктом оренди нараховується виходячи із розрахунку вартості 1 м2 орендованої площі у розмірі 60 грн з ПДВ.
		 
		6.3.1. Також пунктом 2 Додаткового договору від 24.01.2020 №1 сторони домовились, що платіж з орендної плати за період користування об`єктом оренди з 24.01.2020 до 23.01.2021 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2021, платіж з орендної плати за період користування об`єктом оренди з 24.01.2021 до 23.01.2022 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2022, платіж з орендної плати за період користування об`єктом оренди з 24.01.2022 до 23.01.2023 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2023, платіж з орендної плати за період користування об`єктом оренди з 24.01.2023 до 23.01.2024 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2024, платіж з орендної плати за період користування об`єктом оренди з 24.01.2024 до 23.01.2025 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2025, платіж з орендної плати за період користування об`єктом оренди з 24.01.2025 до 23.01.2026 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2026, платіж з орендної плати за період користування об`єктом оренди з 24.01.2026 до 23.01.2027 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2027, платіж з орендної плати за період користування об`єктом оренди з 24.01.2027 до 23.01.2028 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2028, платіж з орендної плати за період користування об`єктом оренди з 24.01.2028 до 23.01.2029 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2029, платіж з орендної платі за період користування об`єктом оренди з 24.01.2029 до 23.01.2030 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2030.
		 
		6.4. Сторонами 25.01.2020 укладено Додатковий договір №2 до Договору оренди частини нежитлової будівлі, за яким визначено, що сторони домовились, що орендна плата за користування об`єктом оренди нараховується виходячи із розрахунку вартості 1 м2 орендованої площі у розмірі 133 грн з ПДВ та узгодили порядок оплати орендної плати.
		 
		6.4.1. Також пунктом 3 Додаткового договору від 24.01.2020 №2 сторони домовились, що платіж з орендної плати за період користування об`єктом оренди з 24.01.2020 до 23.01.2021 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2021, платіж з орендної плати за період користування об`єктом оренди з 24.01.2021 до 23.01.2022 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2022, платіж з орендної плати за період користування об`єктом оренди з 24.01.2022 до 23.01.2023 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2023., платіж з орендної плати за період користування об`єктом оренди з 24.01.2023 до 23.01.2024 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2024, платіж з орендної плати за період користування об`єктом оренди з 24.01.2024 до 23.01.2025 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2025, платіж з орендної плати за період користування об`єктом оренди з 24.01.2025 до 23.01.2026 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2026, платіж з орендної плати за період користування об`єктом оренди з 24.01.2026 до 23.01.2027 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2027, платіж з орендної плати за період користування об`єктом оренди з 24.01.2027 до 23.01.2028 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2028, платіж з орендної плати за період користування об`єктом оренди з 24.01.2028 до 23.01.2029 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2029, платіж з орендної плати за період користування об`єктом оренди з 24.01.2029 до 23.01.2030 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2030.
		 
		6.5. Укладаючи 26.01.2020 Додатковий договір №3 до Договору оренди частини нежитлової будівлі, сторонами внесені зміни в пункт 7.3 Договору та визначено, що у випадку, якщо обставини форс-мажору тривають довше ніж 9 місяців, кожна із сторін має право розірвати Договір в односторонньому порядку, шляхом направлення іншій стороні письмового повідомлення.
		 
		6.6. Сторонами 01.02.2020 укладено Додатковий договір №4 до Договору оренди та визначено, що розмір орендної плати за період з 01.02.2020 до 31.03.2020 складає 240 000 грн.
		 
		6.7. Сторонами 01.04.2020 укладено Додатковий договір №5 до Договору та визначено, що в період з 01.04.2020 до 31.07.2020 орендна плата не нараховується.
		 
		6.8. Сторонами 01.08.2020 укладено Додатковий договір №6 до Договору оренди та визначено, що розмір орендної плати за період з 08.02.2020 до 31.12.2020 складає 250 000 грн.
		 
		6.9. Надалі, 06.10.2020 сторонами укладено Додатковий договір №7 до Договору, яким визначено, що площа об`єкта оренди становить - 2 335,8 м2 та 06.10.2020 сторонами підписано акт приймання-передачі (повернення) до Додаткового договору №7 до Договору, за яким орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 398,1 м2.
		 
		6.10. Сторонами 24.11.2020 укладено Додатковий договір №8 до Договору оренди, яким визначено, що площа об`єкта оренди становить - 1 948 м2 та 24.11.2020 сторонами підписано акт приймання-передачі (повернення) до Додаткового договору №8 до Договору, за яким орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 387,8 м2.
		 
		6.11. Сторонами 01.01.2021 укладено Додатковий договір №9 до Договору та визначено, що розмір орендної плати за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 складає 1 184 986,52 грн за весь об`єкт оренди.
		 
		6.12. Сторонами 07.06.2021 укладено Додатковий договір №10 до Договору оренди, яким визначено, що площа об`єкта оренди становить - 1 549,7 м2 та 07.06.2021 сторонами було підписано акт приймання-передачі (повернення) до Додаткового договору №10 до Договору, за яким орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 398,3 м2.
		 
		6.13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.08.2023 за №342886332 вбачається, що 24.01.2020 здійснено державну реєстрацію права користування (найму (оренди) на підставі Договору оренди.
		 
		6.14. Суди попередніх інстанцій вказали, що в матеріалах справи наявний лист Товариства від 05.01.2021 вих. № 01/21Л, відповідно до якого орендар просив орендодавця на весь період дії карантину відтермінувати строки з внесення чергових платежів з орендної плати, передбачених Додатковою угодою №1 до Договору оренди, та не застосовувати за вказаний період штрафні санкції, передбачені Розділом 11, зокрема, але не виключно, у разі прострочення внесення платежів не нараховувати Товариству пеню, у розмірі та порядку передбаченими пунктом 11.2.1 Договору.
		 
		6.15. Компанією 11.01.2021 листом вих. №11/01/2021 погоджено орендарю, на весь період дії карантину відтермінувати строки з внесення Товариством чергових платежів з орендної плати, передбачених Додатковою угодою №1 до Договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020.
		 
		6.16. Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до рішення від 13.07.2022 у справі №916/2518/22, встановлено, що Компанією складено на ім`я Товариства повідомлення №1-П/07-22 щодо неможливості виконання умов договору оренди у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, розірвання договору оренди, та з вимогою повернення об`єкта оренди, в якому, посилаючись на пункти 7.2, 7.3, 7.4 Договору та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, зазначалося, що днем настання форс-мажорних обставин слід вважати 24.02.2022, і з цієї дати починається обчислення строку форс-мажорних обставин на території України, в тому числі в місті Одесі, де зареєстрований орендодавець (Компанія) та знаходиться об`єкт оренди (БЦ "Марсель"), та повідомлено про відсутність можливості виконувати зобов`язання згідно з договором оренди від 24.01.2020, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, з моменту їх настання, про розірвання договору, а також з вимогою повернути об`єкт оренди.
		 
		6.16.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.02.2023 у справі №916/2518/22, яке постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 залишено без змін, визнано недійсним правочин щодо односторонньої відмови від Договору оренди частини нежитлової будівлі, відповідно до повідомлення від 13.07.2022 №1-П/07-22; визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію від 15.07.2022 №64196662, скасовано державну реєстрацію припинення за Товариством права користування [найму (оренди)] будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами на нежитлову будівлю торгово-офісного центру "Марсель" та поновлено за Товариством речове право користування [найму (оренди)] будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами на нежитлову будівлю торгово-офісного центру "Марсель", що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79.
		 
		6.17. У подальшому, 25.05.2023 засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" Компанією спрямовано на адресу Товариства повідомлення від 25.05.2023 №РЗ-05/23 про розірвання Договору оренди у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин та порушенням зобов`язань щодо вчасної сплати орендної плати; Компанією повідомлено Товариство про одностороннє розірвання Договору оренди на підставі пункту 7.3 Договору у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин та на підставі статті 782 ЦК України, у зв`язку із порушенням останнім зобов`язання щодо сплати орендної плати за користуванням об`єктом оренди за період з 24.01.2022 до 23.01.2023.
		 
		6.18. У свою чергу, Товариство зазначало, що фінансові зобов`язання за вищенаведений період виконано орендарем у повному обсязі попри те, що останній був наділений правом відтермінування орендних платежів, що вбачається з офіційно-ділового листування сторін, зокрема, листа Компанії від 11.01.2021 №11/01/2021, зі змісту якого вбачається, що Компанією прийнято рішення на весь період дії карантину відтермінувати строки внесення Товариством чергових платежів з орендної плати, передбачених Додатковою угодою №1 до Договору оренди. Таким чином, орендар був наділений правом відтермінування плати за Договором оренди до 30.06.2023, що вочевидь свідчить про безпідставність доводів та аргументів первісного відповідача щодо заборгованості, яка нібито утворилася.
		 
		6.19. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині первісних позовних вимог, направлених на визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Компанією, оформленого повідомленням від 25.05.2023 №P3-05/23 про розірвання Договору оренди, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин та порушенням зобов`язань щодо вчасної сплати орендної плати, суд апеляційної інстанції зазначив таке.
		 
		6.19.1. Як вбачається зі змісту листа відповідача за первісним позовом від 25.05.2023 №P3-05/23 про розірвання Договору оренди, Компанія зазначила дві підстави припинення орендних відносин, а саме: настання форс-мажорних обставин, а також порушення зобов`язань щодо вчасної сплати орендної плати.
		 
		6.19.2. Умовами пункту 7.3 Договору, з урахуванням Додаткового договору від 26.01.2020 №3, сторонами передбачено право на одностороннє розірвання Договору у зв`язку із дією форс-мажорних обставин.
		 
		6.19.3. Відповідно до листа Торгово-промислової палати України (далі - ТПП) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
		 
		6.19.4. Як з`ясовано судом першої інстанції, на підтвердження настання форс-мажорних обставин, як підстави для одностороннього розірвання договору, відповідачем за первісним позовом надано лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. Будь-яких інших доказів відповідачем за первісним позовом надано не було, орендодавцем не було надано жодних доказів на підтвердження неможливості виконання як орендарем так і орендодавцем своїх зобов`язань за Договором оренди саме у зв`язку із дією форс-мажорних обставин, як підстави для одностороннього розірвання договору.
		 
		6.19.5. Таким чином, у відповідному повідомленні не доведено пов`язання настання форс-мажорних обставин, які б впливали на виконання орендарем своїх зобов`язань за Договором, крім того, настання форс-мажорних обставин надає підставу, зокрема звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від звільнення від виконання самого зобов`язання.
		 
		6.19.6. Як зазначалося раніше, укладаючи Договір оренди та Додаткові договори до нього, сторонами узгоджено розмір орендної плати та порядок сплати такої орендної плати. Також сторонами укладались додаткові договори до Договору оренди, якими змінювалась площа об`єкта оренди, та відповідно до Додаткового договору від 07.06.2021 №10 до Договору оренди - площа об`єкта оренди становить - 1 549,7 м2, також між сторонами підписувались відповідні акти приймання-передачі (повернення) майна.
		 
		6.19.7. Як було зазначено позивачем, та підтверджено відповідачем, отже визнано сторонами та не потребує доказуванню відповідно до частини першої статті 75 ГПК України, в рахунок орендної плати орендарем на користь орендодавця сплачено 1 119 986,52 грн.
		 
		6.19.8. Дійсно, в матеріалах справи наявний лист Товариства від 05.01.2021 вих. №01/21Л, відповідно до якого орендар просив орендодавця на весь період дії карантину відтермінувати строки по внесенню чергових платежів по орендній платі, передбачених Додатковою угодою №1 до Договору оренди, та не застосовувати за вказаний період штрафні санкції, передбачені Розділом 11, зокрема, але не виключно, у разі прострочення внесення платежів не нараховувати Товариству пеню, у розмірі та порядку, передбаченими пунктом 11.2.1 Договору.
		 
		6.19.9. Відповідно до листа 11.01.2021 Компанією погоджено орендарю, на весь період дії карантину відтермінувати строки з внесення Товариством чергових платежів з орендної плати, передбачених Додатковою угодою №1 до Договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020. Вказаний лист підписано представником за довіреністю.
		 
		6.19.10. Саме наявність вказаних листів, на переконання позивача за первісним позовом, свідчить про домовленість між сторонами щодо звільнення від сплати оренди за користування нежитловими приміщеннями та, як наслідок, відсутність підстав для одностороннього припинення договору оренди у зв`язку з несплатою орендної плати.
		 
		6.19.11. У свою чергу, Компанія вказує, що листи щодо відтермінування оплати за користування приміщеннями не можуть підтверджувати домовленість між сторонами, оскільки вони не є належним способом зміни, доповнення Договору оренди.
		 
		6.19.12. Як зазначалося раніше, сторони погодили, що всі доповнення, зміни до Договору, в тому числі акти приймання-передачі, можуть/будуть укладатися шляхом підписання уповноваженими представниками сторін додаткових угод, актів тощо без їх обов`язкового нотаріального посвідчення та матимуть юридичну силу документа, що породжує права та обов`язки для кожної із сторін Договору (пункт 12.4 Договору).
		 
		6.19.13. Крім того, відповідно до пункту 13.2 Договору оренди він може бути змінений чи доповнений в будь-який час шляхом підписання додаткової угоди, оформленої та підписаної належним чином обома сторонами.
		 
		6.19.14. При цьому, колегія судів апеляційної інстанції враховує, що сторонами у справі неодноразово змінювалась редакція істотних умов укладеного сторонами Договору саме шляхом укладення Додаткових угод до нього.
		 
		6.19.15. Так, сторонами у справі укладено низку Додаткових договорів №№2-10 до Договору оренди, якими змінювався як розмір орендної плати, так і порядок здійснення орендних платежів, а також площа орендованого приміщення.
		 
		6.19.16. Зокрема, 01.04.2020 сторонами укладено Додатковий договір №5 до Договору та визначено, що в період з 01.04.2020 до 31.07.2020 орендна плата не нараховується. Тобто, сторони шляхом підписання додаткової угоди визначили можливість і право орендаря не сплачувати орендні платежі в обумовлений період.
		 
		6.19.17. З огляду на вищевикладене, враховуючи відносини, які склалися між сторонами у даній справі та поведінку сторін, суд апеляційної інстанції погодився з доводами апелянта, що в даному випадку внесення змін в істотні умови Договору (ціна договору) можливе лише шляхом укладення додаткової угоди, як те передбачено пунктами укладеного сторонами Договору оренди.
		 
		6.19.18. Таким чином, у Товариства був обов`язок зі сплати орендної плати за Договором оренди в порядку та строки, передбачені Додатковими договорами №№2-9.
		 
		6.19.19. Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи позивача за первісним позовом стосовно досягнення домовленості сторін шляхом обміну листами щодо відтермінування строків оплати орендних платежів на строк дії карантину, оскільки як вбачається з тексту вказаного листа та відповіді на нього, сторони домовились про відтермінування чергових платежів з орендної плати, передбачених Додатковою угодою №1 до Договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020.
		 
		6.19.20. У свою чергу, вже 25.01.2020 сторонами укладено Додатковий договір №2 до Договору оренди частини нежитлової будівлі, за №274, за яким було визначено, що сторони домовились, що орендна плата за користування об`єктом оренди нараховується, виходячи із розрахунку вартості 1 м2 орендованої площі у розмірі 133 грн з ПДВ та узгодили порядок оплати орендної плати.
		 
		6.19.21. Також пунктом 3 Додаткового договору від 25.01.2020 №2 сторони домовились, що платіж з орендної плати за період користування об`єктом оренди з 24.01.2020 до 23.01.2021 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2021 платіж по орендній платі за період користування об`єктом оренди з 24.01.2021 до 23.01.2022 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2022, платіж по орендній платі за період користування об`єктом оренди з 24.01.2022 до 23.01.2023 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2023, платіж по орендній платі за період користування об`єктом оренди з 24.01.2023 до 23.01.2024 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2024, платіж по орендній платі за період користування об`єктом оренди з 24.01.2024 до 23.01.2025 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2025, платіж по орендній платі за період користування об`єктом оренди з 24.01.2025 до 23.01.2026 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2026, платіж по орендній платі за період користування об`єктом оренди з 24.01.2026 до 23.01.2027 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2027, платіж по орендній платі за період користування об`єктом оренди з 24.01.2027 до 23.01.2028 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2028, платіж по орендній платі за період користування об`єктом оренди з 24.01.2028 до 23.01.2029 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2029, платіж по орендній платі за період користування об`єктом оренди з 24.01.2029 до 23.01.2030 орендар зобов`язаний здійснити у строк до 23.01.2030.
		 
		6.19.22. Відтак, сторонами погоджено інші умови й порядок оплати орендних платежів, аніж передбачено Додатковим договором №1, на який посилався як позивач, так і відповідач при відтермінуванні платежів з орендної плати відповідно до листів. Підписання сторонами Додаткового договору від 25.01.2020 №2 припинило дію Додаткового договору від 24.01.2020 №1.
		 
		6.19.23. З огляду на викладене вище, враховуючи зміст листів, а також умови укладеного Договору оренди, додаткових договорів до нього, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи Товариства про узгодження сторонами відтермінування орендних платежів за Договором оренди за користування приміщенням на весь час дії карантину.
		 
		6.19.24. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що позивач, посилаючись на досягнення домовленості про відтермінування на весь час дії карантину строків оплати орендних платежів, здійснював їх частково у цей період, що свідчить про суперечливу поведінку сторони позивача.
		 
		6.19.25. Розмір орендної плати за користування об`єктом нежитлового приміщення відповідно до умов Договору (з урахуванням Додаткових договорів) на рік становить 1 968 408 грн.
		 
		6.19.26. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи не містять, а позивачем за первісним позовом не надано доказів зі сплати орендної плати за період з 24.01.2022 до 23.01.2023. Платежі, які здійснено Товариством в межах вказаного періоду, а саме 11.05.2023 на суму 65 087,40 грн зараховані в рахунок погашення попередньої заборгованості з орендної плати з 24.01.2020 до 23.01.2021, що підтверджується наявними матеріалами справи.
		 
		6.19.27. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у зв`язку з тим, що Товариством прострочено внесення орендної плати за користування майном на підставі Договору оренди за період з 24.01.2022 до 23.01.2023 (тобто за 12 місяців) більше ніж три місяці підряд, Компанія мала право на односторонню відмову від договору в силу статті 782 ЦК України.
		 
		6.19.28. Таким чином, судом установлено, що Товариством не вносилася Компанії орендна плата за користування частиною нежитлової будівлі за Договором оренди протягом трьох місяців підряд, що наділяє орендодавця правом на односторонню відмову від договору в силу статті 782 ЦК України.
		 
		6.19.29. З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про припинення дії Договору оренди, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими та такими, що підлягають скасуванню, а вимоги Товариства задоволенню не підлягають.
		 
		6.19.30. Таким чином, з огляду на відсутність підстав для визнання недійсним одностороннього правочину, а також враховуючи той факт, що повідомлення від 25.05.2023 №РЗ-05/23 Товариство отримало 09.06.2023, то у відповідності до частини другої статті 782 ЦК України Договір оренди припинив свою дію саме з вказаної дати.
		 
		6.20. Посилання Товариства на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2023 у справі №916/2518/22, судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки вказаним рішенням не підтверджується факт відсутності заборгованості у Товариства перед Компанією зі сплати орендної плати з 24.01.2022 до 23.01.2023.
		 
		6.21. Крім того, стосовно висновків місцевого господарського суду в частині вчинення одностороннього правочину про припинення взаємних зобов`язань Товариства перед Компанією на суму 2 891 740,52 грн у вигляді орендної плати, яке виникло на підставі Договору оренди шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив таке.
		 
		6.22. У рішенні від 09.02.2023 у справі №916/2518/22 Господарський суд Одеської області з посиланням на пункт 12.2 Договору, в якому зазначено, що у випадку розірвання Договору з вини (ініціативи) орендодавця, орендодавець зобов`язаний сплатити на користь орендаря штрафну санкцію у розмірі 10 000 000 грн вказав, що Товариством правомірно вчинено 16.08.2023 односторонній правочин про припинення взаємних зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
		 
		6.23. Щодо вказаного правочину і висновків суду першої інстанції в цій частині, суд апеляційної інстанції зазначив таке:
		 
		- позивач за первісним позовом не надав доказів безспірності вимог щодо штрафу у розмірі 10 000 000 грн, доказів вирішення відповідного спору щодо наявності у відповідача за первісним позовом обов`язку щодо сплати такої штрафної санкції, доказів щодо законності застосування відповідної санкції, що в свою чергу додатково свідчить про спірність зустрічних зобов`язань;
		- позивач за первісним позовом лише посилається на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2023 у справі №916/2518/22, яким визнано недійсним правочин щодо односторонньої відмови від Договору оренди частини нежитлової будівлі відповідно до повідомлення від 13.07.2022 №1-П/07-22;
		- вказане рішення, яким встановлено протиправність правочину щодо односторонньої відмови від Договору оренди, жодним чином не свідчить про факт незаконного розірвання Договору з вини Компанії та відповідно наявність підстав для застосування штрафної санкції у порядку пункту 12.2 Договору оренди, оскільки після прийняття рішення у цій справі право оренди позивача було поновлено і Договір оренди продовжив свою дію;
		- враховуючи викладене, а також з огляду на відсутність документально підтвердженого боргу у розмірі 10 000 000 грн, суд апеляційної інстанції зазначив, що у Товариства були відсутні підстави для зарахування зустрічних позовних вимог в порядку статті 601 ЦК України;
		- при цьому, Товариство не позбавлено права звернутися до суду з відповідним позовом до Компанії та доводити правомірність своїх вимог про стягнення штрафу;
		- з огляду на зазначене, висновок місцевого господарського суду стосовно чинності та правомірності одностороннього правочину про припинення взаємних зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 16.08.2023, вчиненого Товариством, є безпідставним і помилковим, а доводи апелянта в цій частині заслуговують на увагу.
		 
		6.24. Щодо вимог Компанії про визнання припиненим з 09.06.2023 права оренди Товариства на частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру "Марсель", загальною площею 2 733,9 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 79, за Договором оренди, то суд апеляційної інстанції вказав, що з огляду на те, що Договір оренди припинив свою дію в порядку статті 782 ЦК України, підстави для користування Товариством орендованим майном відсутні, в даному випадку зустрічні позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
		 
		6.25. Стосовно вимог про зобов`язання Товариства звільнити частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру "Марсель", загальною площею 2 733,9 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 79, та повернути її Компанії, суд апеляційної інстанції зазначив таке.
		 
		6.25.1. Беручи до уваги, що з моменту припинення права оренди, позивач за первісним позовом втрачає статус орендаря, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги про повернення об`єкта оренди власнику є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		 
		6.25.2. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що задоволенню підлягають вимоги про повернення приміщень Компанії, а щодо вимог про зобов`язання Товариства звільнити частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру "Марсель", загальною площею 2 733,9 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 79, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині, з огляду на те, що Компанією обрано неналежний (неефективний) спосіб захисту у вигляді зобов`язання звільнити частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру "Марсель", у зв`язку з чим в задоволенні зустрічних вимог в цій частині слід відмовити.
		 
		6.26. Щодо додаткового рішення судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вказано, зокрема таке.
		 
		6.26.1. Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 заяву Товариства про стягнення витрати на професійну правничу допомогу від 23.02.2024 вх.№ГСОО 7504/24 у справі №916/3599/23 задоволено частково; стягнуто з Компанії на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 118 500 грн, в іншій частині заяви відмовлено.
		 
		6.26.2. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є, на думку суду, завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, у зв`язку з чим розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в господарському суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на заперечення останнього, підлягає зменшенню та відшкодуванню в сумі 118 500 грн, яка, на думку суду, може вважатись розумною, співмірною та справедливою.
		 
		6.26.3. Не погоджуючись з додатковим рішенням, Компанія звернулося з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 30 000 грн.
		 
		6.26.4. Апелянт в скарзі, проаналізувавши детальний опис послуг правової допомоги, відображених в додатковій угоді від 19.02.2024 №3 до договору про надання правової допомоги від 01.01.2021 та в акті наданих послуг від 19.02.2024, зазначає, що визначення гонорару адвоката в розмірі 280 000 грн є неспівмірним із фактично наданим адвокатом обсягом юридичної допомоги саме в рамках даної справи.
		 
		6.26.5. Суд апеляційної інстанції наголосив, що відповідне додаткове рішення від 20.03.2024 у цій справі приймалося з урахуванням основного рішення Господарського суду Одеської області у цій справі від 26.02.2024, яким позовну заяву Товариства до Компанії задоволено, в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
		 
		6.26.6. Разом з тим, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 апеляційну скаргу Компанії на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 у справі №916/3599/23 задоволено; рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 у справі №916/3599/23 скасовано; відмовлено в задоволенні позовних Товариства до Компанії про визнання правочину недійсним та визнання права володіння та користування нерухомим майном; зустрічні позовні вимоги Компанії до Товариства про визнання припиненим права оренди та зобов`язання вчинити дії задоволено.
		 
		6.26.7. Оскільки зазначеною вище постановою судові витрати у справі покладено на Товариство, то відсутні підстави до відшкодування Товариству судових витрат на професійну правничу допомогу на підставі пункту 2 частини четвертої статті 129 ГПК України за рахунок Компанії.
		 
		6.26.8. Оскаржуване додаткове рішення відповідно до приписів статті 244 ГПК України є взаємозалежним і похідним від основного рішення Господарського суду Одеської області, тобто є його невід`ємною частиною, отже суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати вищезазначене додаткове рішення у цій справі та прийняти нове рішенням, яким у задоволенні заяви Товариства про стягнення витрати на професійну правничу допомогу від 23.02.2024 вх. № ГСОО 7504/24 у справі №916/3599/23 відмовити.
		 
		7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
		7.1. Верховний Суд від 10.09.2024 ухвалою, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №916/3599/23 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України за касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, якою розглянуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, та за касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, якою розглянуто апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції.
		 
		7.2. У судовому засіданні 01.10.2024 оголошено перерву до 29.10.2024, зокрема у зв`язку з відсутністю матеріалів справи у Верховному Суді.
		 
		7.3. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.10.2024 у зв`язку з відпусткою суддів Жайворонок Т.Є. і Краснова Є.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3599/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Бенедисюк І.М., Ємець А.А.
		 
		7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		 
		8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		 
		8.3. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		 
		8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
		 
		8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		 
		8.6. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
		 
		8.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
		 
		8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:
		 
		- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;
		- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;
		- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
		 
		8.9. Скаржник посилається на низку постанов, які вказані у пункті 4.1.2 цієї постанови, вказуючи, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без врахування висновків Верховного Суду.
		 
		8.10. Предметом розгляду у даній справі є:
		 
		- визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Компанією, оформленого повідомленням про розірвання договору оренди частини нежитлової будівлі, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин та порушенням зобов`язань щодо вчасної сплати орендної плати (первісний позов);
		- визнання припиненим з 09.06.2023 права оренди Товариства на частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру; 
		- зобов`язання Товариства звільнити частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру та повернути її Компанії (зустрічний позов);
		- визнання за Товариством права володіння та користування нерухомим майном на підставі договору оренди частини нежитлової будівлі (позов Товариства).
		 
		8.11. Предметом розгляду справи №922/1246/21 було стягнення збитків, штрафу, пені.
		 
		8.11.1. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов укладеного сторонами договору поставки в частині поставки товару в обумовлені сторонами строки.
		 
		8.12. Предметом розгляду справи №922/1403/21 було стягнення збитків, штрафу, пені.
		 
		8.12.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч умовам договору поставки та вимог законодавства відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, не поставив позивачу весь обсяг товару.
		 
		8.13. Предметом розгляду справи №914/249/21 було стягнення заборгованості.
		 
		8.13.1. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов договору про виконання робіт, відповідно до якого позивач зобов`язувався виконати визначені договором роботи, а відповідач прийняти їх та оплатити відповідно до умов, передбачених договором.
		 
		8.14. Предметом розгляду справи №910/6103/23 було стягнення пені.
		 
		8.14.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не приступив до виконання зобов`язання з поставки товару за договором, у зв`язку із чим було нараховано та заявлено до стягнення пеню у вказаному розмірі.
		 
		8.15. Предметом розгляду справи №910/11210/22 було:
		 
		- стягнення безпідставно отриманих коштів, а також інфляційних втрат і 3% річних (первісний позов);
		- стягнення частини збитків, що становить дохід, який позивач за зустрічним позовом міг би отримати у разі належного виконання відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань за договором суборенди.
		 
		8.15.1. Первісний позов мотивовано тим, що між сторонами велися перемовини про укладення договору суборенди, за яким позивач за первісним позовом сплатив гарантійний платіж. Оскільки відповідний договір укладено не було, позивач за первісним позовом просить повернути безпідставно отримані Відповідачем грошові кошти та сплатити нараховані компенсаційні виплати.
		 
		8.15.2. Зустрічний позов мотивовано тим, що ненаправлення відповідачем за зустрічним позовом додаткової угоди про розірвання договору суборенди призвело до виникнення збитків, завданих неможливістю передати відповідне майно в оренду іншим особам.
		 
		8.16. Предметом розгляду справи №227/3760/19-ц було визнання недійсним договору оренди (майнового найму) нежитлового приміщення.
		 
		8.16.1. Позов мотивовано тим, що:
		 
		- позивачка успадкувала 1/2 частини майна, яке належало спадкодавцю у вигляді будівлі складу;
		- позивачці стало відомо про наявність договору оренди на це нерухоме майно, який начебто укладено за життя її сином (спадкодавцем);
		- указаний договір оренди, на думку позивачки, її син не укладав та не підписував, а тому вказаний договір оренди є недійсним.
		 
		8.17. Предметом розгляду справи №914/2649/17 було внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень щодо встановлення ринкової вартості об`єкта оренди, нового розміру орендної плати та методики її обчислення, а також строку оплати та наслідків прострочення сплати орендної плати у вигляді дострокового розірвання договору, зміни розміру пені, що належить до стягнення. 
		 
		8.17.1. На обґрунтування вимог позивач посилався на те, що умови договору щодо вартості об`єкта оренди та розміру орендної плати не відповідають чинному законодавству, а остання оцінка об`єкта оренди проводилась понад 20 років тому.
		 
		8.18. Предметом розгляду справи №390/34/17 було визнання договору оренди неправомірним та повернення земельної ділянки з незаконного володіння.
		 
		8.18.1. Позовна заява мотивована тим, що: позивач отримав у спадщину після смерті своєї баби земельну ділянку; на думку позивача, договір оренди зареєстрований майже через місяць після смерті баби, незаконно, і цей договір слід вважати таким, що не пройшов державну реєстрацію, не набув чинності і не є укладеним. 
		 
		8.19. Предметом розгляду справи №911/205/18 було про стягнення вартості не облікованої електричної енергії.
		 
		8.19.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: відповідач здійснив порушення пункту 6.4 ПКЕЕ; наслідки зафіксованого в акті правопорушення були розглянуті на засіданні комісії енергопостачальної організації, у якій брав участь представник відповідача, і за результатами розгляду прийнято рішення про здійснення розрахунку величини вартості не облікованої електричної енергії у які відповідач у добровільному порядку не сплатив.
		 
		8.20. Предметом розгляду справи №237/142/16 було визнання поновленим договору оренди землі і визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди, зобов`язання вчинити дії.
		 
		8.20.1. Позовна заява мотивована тим, що:
		 
		- до закінчення строку дії зазначеного договору позивач скористався передбаченим статтею 33 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк;
		- у листах позивач повідомив про намір в подальшому користуватися земельною ділянкою відповідача на умовах оренди та додало до цих листів проект додаткової угоди, якою запропоновано змінити умови договору оренди щодо строку його дії, поновивши договір на новий строк; інші умови договору залишено в попередній редакції.
		 
		8.20.2. Також, предметом судового розгляду у справі №237/142/16 було:
		 
		- визнання недійсним договору оренди землі;
		- зобов`язання державного реєстратора прав на нерухоме майно внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, вчиненої на підставі оспорюваного договору оренди землі.
		 
		8.20.3. Вказаний позов мотивовано тим, що зазначений правочин є недійсним, оскільки порушує переважне право позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки, гарантоване статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
		 
		8.21. Предметом розгляду справи №450/2286/16 було:
		 
		- визнання відмови від спадщини недійсною, частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування реєстраційного посвідчення та визнання майна спадковим (первісний позов);
		- усунення від права на спадкування (зустрічний позов).
		 
		8.22. Предметом розгляду справи №185/446/18 було стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.
		 
		8.22.1. Позов мотивований тим, що:
		- між сторонами виникли дружні відносини та плани на ведення спільної підприємницької діяльності;
		- позивач здійснював періодичне перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідачки;
		- вказані грошові кошти перераховувалися відповідачці для початку спільного бізнесу (придбання товару та інше);
		- оскільки позивач довіряв відповідачці, то погоджені умови ведення спільного бізнесу не закріплялися в письмовому договорі.
		 
		8.23. Предметом розгляду справи №126/2200/20 було усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування запису в Поземельній книзі, скасування в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки, визнання незаконним рішення і зобов`язання вчинити дії, скасування запису про державну реєстрацію речового права та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
		 
		8.24. Предметом розгляду справи №461/9578/15-ц було про скасування наказу, зобов`язання привести у попередній стан горище будинку, не чинити перешкод у користуванні горищем, визнання права на частку горища.
		 
		8.24.1. Позовна заява мотивована тим, що позивачці на праві приватної власності належить квартира у двоквартирному житловому будинку.
		 
		8.25. Предметом розгляду справи №2-1383/2010 було солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором і договором поруки.
		 
		8.26. Предметом розгляду справи №910/13071/19 було стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних за весь час користування коштами.
		 
		8.26.1. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості поставленого позивачем товару (продукції) в строк, визначений у договорі.
		 
		8.27. Предметом розгляду справи №904/4156/18 було стягнення інфляційних втрат, 3 % річних і пені.
		 
		8.27.1. На обґрунтування вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу уранового оксидного концентрату в частині порушення строку своєчасної оплати товару, внаслідок чого позивач нарахував відповідачеві пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.
		 
		8.28. Предметом розгляду справи №910/11116/19 було визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов`язання, які виникли на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
		 
		8.29. З огляду на вищевикладене, Суд, у результаті аналізу змісту судових рішень у цій справі та у справах №922/1246/21, №922/1403/21, №914/249/21, №910/6103/23, №911/205/18, №450/2286/16, №185/446/18, №126/2200/20, №461/9578/15-ц, 2-1383/2010, №910/13071/19, №910/11116/19, дійшов висновку, що спірні правовідносини у вказаних справах, з урахуванням предмету та підстав позову, за правовим регулюванням і кваліфікацією спірних правовідносин, які виникли з інших аніж орендні правовідносини підстав, у контексті змістовного критерію не є подібними.
		 
		8.30. Що ж до справ №910/11210/22, №227/3760/19-ц, №914/2649/17, №390/34/17, №237/142/16, то слід заначити, що, незважаючи на те, що правовідносини у вказаних справах і цій справі містять схожі ознаки, з огляду на їх виникнення з договорів оренди, втім, такі правовідносини не є подібними за змістовним критерієм, оскільки, відрізняються за предметом і підставами позову, доказовою базою, різними умовами договорів, а також доводами та аргументами сторін.
		 
		8.31.1. Верховний Суд, оцінюючи і досліджуючи положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, як підставу касаційного оскарження судових рішень, виходить з того, що при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на встановлені судами обставини справи. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних нормативно-правових актів.
		 
		8.31.2. Отже, Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права, викладених у наведених ним постановах Верховного Суду, з огляду на предмет спору, підстави, іншу, ніж у цій справі фактично-доказову базу та інші обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, а у справах №922/1246/21, №922/1403/21, №914/249/21, №910/6103/23, №911/205/18, №450/2286/16, №185/446/18, №126/2200/20, №461/9578/15-ц, 2-1383/2010, №910/13071/19, №910/11116/19 і різним правовим регулюванням, що виключає подібність правовідносин.
		 
		8.32. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		 
		8.33. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №916/3599/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 296 ГПК України.
		 
		8.34. Слід зазначити, що касаційне провадження у даній справі також відкрито за касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
		 
		8.35. Так, скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми частини першої статті 782 ЦК України до правовідносин, які виникли між сторонами договору оренди, предметом якого виступив об`єкт нерухомості у вигляді нежитлової будівлі (її окремої частини), а не земельної ділянки, та у якому сторонами узгоджений розрахунковий період орендних платежів в один рік, тобто орендна плата вноситься один раз в рік, а не щомісячно.
		 
		8.36. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		8.37. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		8.38. Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм права, наведеної у пунктах 8.35 цієї постанови, у контексті спірних правовідносин, враховуючи обставини даної справи та вказані скаржником порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, відсутні.
		 
		8.39. Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		8.40. Відповідно до частини шостої статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		 
		8.41. Згідно із частинами першою та третьою статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається.
		Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
		 
		8.42. Розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
		 
		8.43. Відповідно до статті 782 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.
		У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
		 
		8.44. Верховний Суд ураховує, що своєчасне та належне внесення плати за користування майном є одним із важливих обов`язків  користувача/наймача/орендаря.
		 
		8.45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Компанією і Товариством укладено договір оренди частини нежитлового приміщення.
		 
		8.46. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні первісного позову, позову Товариства та частково задовольняючи зустрічний позов, вказував, зокрема таке:
		 
		- розмір орендної плати за користування об`єктом нежитлового приміщення відповідно до умов Договору (з урахуванням Додаткових договорів) на рік становить 1 968 408 грн;
		- суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи не містять, а позивачем за первісним позовом не надано доказів зі сплати орендної плати за період з 24.01.2022 до 23.01.2023. Платежі, які здійснено Товариством в межах вказаного періоду, а саме 11.05.2023 на суму 65 087,40 грн зараховані в рахунок погашення попередньої заборгованості з орендної плати з 24.01.2020 до 23.01.2021, що підтверджується наявними матеріалами справи;
		- отже, у зв`язку з тим, що Товариством прострочено внесення орендної плати за користування майном на підставі Договору оренди за період з 24.01.2022 до 23.01.2023 (тобто за 12 місяців) більше ніж три місяці підряд, Компанія мала право на односторонню відмову від договору в силу статті 782 ЦК України;
		- таким чином, судом установлено, що Товариством не вносилася Компанії орендна плата за користування частиною нежитлової будівлі за Договором оренди протягом трьох місяців підряд, що наділяє орендодавця правом на односторонню відмову від договору в силу статті 782 ЦК України;
		- колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про припинення дії Договору оренди, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими та такими, що підлягають скасуванню, а вимоги Товариства задоволенню не підлягають;
		- таким чином, з огляду на відсутність підстав для визнання недійсним одностороннього правочину, а також враховуючи той факт, що повідомлення від 25.05.2023 №РЗ-05/23 Товариство отримало 09.06.2023, то у відповідності до частини другої статті 782 ЦК України Договір оренди припинив свою дію.
		 
		8.47. Суд виходить з того, що стаття 782 ЦК України не містить вказівок про те що підставою для виникнення права наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі є невнесення протягом трьох місяців підряд саме щомісячної плати за найм речі.
		 
		8.48. Також, вказана стаття, норми ЦК України та ГК України не містить вказівок на те що у разі визначення сторонами договору найму/оренди оплати за найм/оренду один раз на рік, то наймодавець/орендодавець позбавляється права відмовитися від договору найму/оренди, визначеного статтею 782 ЦК України.
		 
		8.49. Верховний Суд наголошує, що наймодавець/орендодавець, вступаючи в договірні відносини щодо найму/оренди майна, розраховує на належне і своєчасне виконання умов договору оренди, в тому числі стосовно внесення орендної плати. Договір оренди майна є оплатним і зобов`язання наймача/орендаря з оплати повинні своєчасно і повному обсязі виконуватись. Тобто, орендар, користуючись майном орендодавця на підставі укладеного сторонами Договору оренди не міг не знати про таку особливість орендних відносин як їх оплатність, що прямо визначено умовами Договору, строк та порядок оплати.
		 
		8.50. Верховний Суд виходить з того, що орендна плата вноситься в порядку передбаченому договором або законодавством.
		 
		8.51. Аналізуючи статтю 782 ЦК України, Суд у контексті права наймодавця/орендодавця відмовитись від договору найму/оренди виходить з того, що невнесення плати протягом трьох місяців після визначеного договором чи законодавством строку платежу дає право наймодавцю/орендодавцю відмовитись від договору найму/оренди та вимагати повернення майна. 
		 
		8.52. З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції у цій справі обставини (дивись пункти 6.3.1 - 6.4.1, 6.19.4 - 6.19.22 цієї постанови), застосовування приписів статті 782 ЦК України є обґрунтованим і не свідчить про незаконність оскаржуваної постанови в силу приписів частини другої статті 236 ГПК України.
		 
		8.53. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
		 
		8.5.31. При цьому Верховний Суд також виходить з того, що не можуть бути формальні порушення підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті і законного рішення.
		 
		8.54. Суд акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
		 
		8.55. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції надав оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
		 
		8.56. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).
		 
		8.57. З огляду на викладене доводи касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції, якою розглянуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження, та підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні, оскільки, висновки суду апеляційної інстанції не суперечать нормам матеріального та процесуального права і не свідчать про їх інше тлумачення або інший спосіб витлумачення.
		 
		8.58. Стосовно касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції, якою розглянуто апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції, слід вказати таке.
		 
		8.59. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову, вказуючи, зокрема, таке:
		 
		- у відповідності до усталеної практики Верховного Суду України, касаційних судів Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення (постанова Верховного Суду України від 05.04.2017 у справі №6-1534цс16, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц);
		- таким чином, у разі задоволення касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі №916/3599/23, якою скасоване рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2024 у цій справі, тобто рішення по суті спору, таке рішення буде залишено без змін, у зв`язку з чим відпадуть підстави вважати додаткове рішення від 20.03.2024 у вказаній справі таким, що втратило чинність, а відтак будуть відсутні підстави для його скасування, у зв`язку з чим оскаржувана постанова господарського суду апеляційної інстанції від 12.08.2024 у справі, якою скасоване додаткове рішення, підлягатиме скасуванню.
		 
		8.60. Інших доводів стосовно оскаржуваної постанови касаційна скарга Товариства не містить.
		 
		8.61. Оскільки, касаційна скарга на постанову, якою скасовано рішення суду першої інстанції, не знайшла свого підтвердження, то відсутні наслідки для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою розглянуто апеляційну скаргу на додаткове рішення і як наслідок відсутні підстави для задоволення касаційної скарги Товариства на вказану постанову.
		 
		8.62. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційні скарги, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.
		 
		8.63. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
		 
		8.64. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
		 
		8.65. Слід зазначити, що в силу приписів частини другої статті 309 ГПК України формальні порушення не можуть бути підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті і законного рішення.
		 
		8.66. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
		 
		9. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		9.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		 
		9.2. З огляду на викладене у цій постанові, касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства в частині оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, якою розглянуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі №916/3599/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, слід закрити.
		 
		9.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
		 
		9.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		9.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі на постанову суду апеляційної інстанції, якою  роглянуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, та касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, якою розглянуто апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу Товариства в частині оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, якою розглянуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі №916/3599/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, та касаційну скаргу Товариства на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, якою розглянуто апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції у справі №916/3599/23, слід залишити без задоволення.
		 
		10. Судові витрати
		10.1. Судовий збір за подання касаційної скарги на постанову суду, якої розглянуто апеляційну скаргу на основне рішення суду першої інстанції, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на скаржника, оскільки, Суд касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову суду апеляційної інстанції в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, залишає без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		 
		10.2. За подання касаційної скарги Товариства на постанову суду апеляційної інстанції, якою розглянуто апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції, судовий збір не сплачується, а відтак і не покладається.
		 
		Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Контрол» в частині оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, якою розглянуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі №916/3599/23, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
		 
		2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Контрол» в частині оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, якою розглянуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі №916/3599/23, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
		 
		3. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Контрол» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, якою розглянуто апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції у справі №916/3599/23, залишити без задоволення.
		 
		4. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі №916/3599/23, якою розглянуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі №916/3599/23, якою розглянуто апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції, залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                              Т. Малашенкова
		 
		 
		Суддя                                                                                               І. Бенедисюк
		 
		 
		Суддя                                                                                               А. Ємець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...