Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 601/485/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2024.
Дата набрання законної сили: 23.10.2024
Номер судового провадження: 61-10875ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		23 жовтня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа №  601/485/23
		провадження № 61-10875св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.
		 
		учасники справи:   
		позивач (відповідач за об`єднаним позовом) - ОСОБА_1 ,
		відповідач (позивач за об`єднаним позовом) - ОСОБА_2 , 
		третя особа -виконавчий комітет Кременецької міської ради,
		розглянув у порядку письмового  провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 липня 2024 року у складі колегії суддів: Костів О. З., Гірського Б. О., Храпак Н. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до                     ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - виконавчий комітет Кременецької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми. 
		Свої вимоги обґрунтовував тим, що  з 22 вересня 2006 року до 12 липня                   2014 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , від якого мають двоє дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		З 2014 року діти проживають із матір`ю ОСОБА_3 , яка  забороняє йому (позивачу) зустрічатися з ними за його місцем проживання, він має можливість бачитися з ними лише у дні їх народження.  
		Посилаючись на наведене, просив зобов`язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди спілкуванні з дітьми, шляхом:
		-           перебування дітей за місцем проживання батька (без присутності матері) з 10 год. 00 хв. суботи до 17 год. 00 хв. неділі у перший та третій тиждень місяця з правом відвідування дітьми в зазначений час культурно-масових, спортивних, розважальних, оздоровчих закладів з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я;
		-           безперешкодного відвідування батьком дітей у дні їх народження протягом усієї доби, з правом відвідування в зазначений час культурно-масових, спортивних, розважальних, оздоровчих закладів з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я;
		-           перебування дітей за місцем проживання батька (без присутності матері) 04 липня (у день народження батька) з 16 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., якщо припадає на будній день, та з 10 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., якщо припадає на вихідний день, з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я;
		-           необмеженого спілкування батька з дітьми засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дітьми;
		-           безперешкодного відвідування батьком дітей під час їх хвороб, під час проведення будь-яких шкільних/навчальних та позашкільних заходів, гуртків та спортивних секцій, які проводяться за участю дітей або для забезпечення їх інтересів.
		У березні 2023 року ОСОБА_2 подала до суду позов до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, - виконавчий комітет Кременецької міської ради, про позбавлення батьківських прав.
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 не займався вихованням дітей належним чином, спільно з сім`єю не проживає та не надає матеріальну допомогу на утримання дітей, не цікавиться їх навчанням та шкільним життям, не відвідує класні та батьківські збори. Їх дочка ОСОБА_5 є дитиною з інвалідністю, однак батько не надає допомоги на її утримання та лікування, свідомо нехтує своїми обов`язками.
		Посилаючись на наведене, просила позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 травня 2023 року об`єднано в одне провадження цивільні справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - виконавчий комітет Кременецької міської ради, про позбавлення батьківських прав (справа №601/681/23) та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - виконавчий комітет Кременецької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми (справа номер 601/485/23). Об`єднаній справі присвоєно номер 601/485/23.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області                          від 06 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні батька ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 ,                  ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді побачень, а саме:
		- в суботу з 11.00 год. до 18.00 год. у перший і третій тиждень місяця, за місцем проживання батька (без присутності матері) з правом відвідування дітьми в зазначений час культурно-масових, спортивних, розважальних, оздоровчих закладів з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
		Попереджено ОСОБА_1 про необхідність змінити своє ставлення до виховання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та                  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на службу у справах дітей Кременецької міської ради контроль за виконанням ним своїх батьківських обов`язків.
		Оцінивши надані сторонами докази, врахувавши інтереси дітей, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		Виходячи з того, що ОСОБА_2 не надала суду безспірних доказів, які свідчать про умисне, свідоме ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, та про те, що до нього необхідно застосувати крайній захід впливу, яким є позбавлення батьківських прав, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для позбавлення                      ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей.
		Короткий зміст ухвали апеляційної інстанції
		Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 11 липня 2024 року апеляційне провадження у справі № 601/485/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року закрито.
		Враховуючи, що після відкриття апеляційного провадження виявлено, що зазначені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, недоліки, про які вказано в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 18 червня 2024 року, ОСОБА_2 не усунула, апеляційний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення  Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року, як помилково відкрите.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		29 липня 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, повернути справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду по суті.
		Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга ОСОБА_2 аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та безпідставно закрив апеляційне провадження за її апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, позбавивши її права на доступ до правосуддя. 
		Зазначає, що на обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вона посилалася на той факт, що повний текст рішення суду першої інстанції їй надісланий 05 березня 2024 року  і отриманий нею 13 березня 2024 року. Також  посилалася, що на її утриманні та вихованні перебуває малолітня дочка з інвалідністю, весь тягар з утримання та вихованню якої покладений на неї одну. Суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на вказаний факт, який суттєво вплинув на своєчасне звернення з апеляційною скаргою.
		Доводи інших учасників справи
		Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.                          
		Витребувано з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 601/485/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - виконавчий комітет Кременецької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - виконавчий комітет Кременецької міської ради про позбавлення батьківських прав.
		Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2024 року справу                                      №  601/485/23 призначено до судового розгляду.
		Обставини справи 
		Установлено, що у березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми; у березні 2023 року ОСОБА_2 подала до суду позов до ОСОБА_1  про позбавлення батьківських прав.
		Кременецький районний суд Тернопільської області рішенням                                 від 06 листопада 2023 року частково задовольнив позов ОСОБА_1 . Зобов`язав ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні батька ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Визначив спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 ,                         ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді побачень, а саме:
		- в суботу з 11.00 год. до 18.00 год. у перший і третій тиждень місяця, за місцем проживання батька (без присутності матері) з правом відвідування дітьми в зазначений час культурно-масових, спортивних, розважальних, оздоровчих закладів з урахуванням інтересів дітей та стану їх здоров`я.
		У задоволенні решти позовних вимог та у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовив.
		Попередив ОСОБА_1 про необхідність змінити своє ставлення до виховання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та    ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на службу у справах дітей Кременецької міської ради контроль за виконанням ним своїх батьківських обов`язків.
		Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку, подавши 03 квітня 2024 року апеляційну скаргу. 
		Ухвалою від 24 квітня 2024 року Тернопільський апеляційний суд поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, відкрив апеляційне провадження за її апеляційною скаргою та витребував з Кременецького районного суду Тернопільської області матеріали цієї справи. Ухвалою від 14 травня 2024 року суд призначив справу до розгляду в судовому засіданні.
		Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2024 року було залишено апеляційну скаргу ОСОБА_2 без руху, визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року, зазначені ОСОБА_2 в її апеляційній скарзі, та надано строк - п`ять днів з дня отримання вказаної ухвали суду для зазначення інших підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення. 
		Оскільки недоліки, зазначені в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 18 червня 2024 року, заявниця не усунула, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 362 ЦПК України, для закриття апеляційного провадження. Ухвалою від 11 липня 2024 року Тернопільський апеляційний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року, як помилково відкрите.
		При закритті апеляційного провадження апеляційний суд зробив висновок, що після відкриття апеляційного провадження стало відомо, що строк на апеляційне оскарження рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року поновлено ОСОБА_2 безпідставно, оскільки зазначені заявником підстави для його поновлення є неповажними. 
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		У справі, яка переглядається, апеляційний суд після відкриття провадження виявив, що зазначені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, недоліки, про які вказано в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 18 червня 2024 року, ОСОБА_2 не усунула, апеляційний суд ухвалою від 11 липня 2024 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року, як помилково відкрите.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду, з огляду на таке.
		Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
		1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
		2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		У частині першій статті 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається з закінченням строку, встановленого законом або судом.
		Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року, відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою та витребувано з Кременецького районного суду Тернопільської області матеріали цієї справи.
		Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 14 травня 2024 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
		Після надходження до апеляційного суду 30 квітня 2024 року (після відкриття провадження) матеріалів цивільної справи, апеляційний суд установив, що копію оскаржуваного рішення заявник отримала раніше, аніж зазначила в апеляційній скарзі.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що оскаржуване рішення суду вона отримала лише 13 березня 2024 року.
		Водночас, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2 фактично тричі отримувала копію рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року, а саме: 16 листопада 2023 року,                             21 листопада 2013 року та 13 березня 2024 року. Однак, в апеляційній скарзі зазначила про отримання копії рішення лише 13 березня 2024 року.
		Після відкриття провадження та призначення справи до розгляду, ухвалою від 18 червня 2024 року Тернопільський апеляційний суд залишив апеляційну скаргу ОСОБА_2 без руху, визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року, зазначені ОСОБА_2 в її апеляційній скарзі, та надав строк - п`ять днів з дня отримання вказаної ухвали суду для зазначення інших підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, а в подальшому, з огляду на неусунення заявником недоліків, указаних у цій ухвалі, закрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції, як  помилково відкрите.
		Підстави для закриття апеляційного провадження передбачені статтею 362 ЦПК України. Незважаючи на те, що стаття 362 ЦПК України не містить такої підстави для закриття апеляційного провадження як помилковість його відкриття, за обставинами цієї справи висновок про закриття апеляційного провадження є можливим.
		Так, у разі встановлення судом, що апеляційне провадження помилково відкрито, зокрема, оскільки заявник не довів поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а отримання ним вперше копії оскаржуваного судового рішення у день, зазначений ним, не підтвердилося, існує процесуальна доцільність саме для закриття апеляційного провадження, оскільки відкриття апеляційного провадження та розгляд справи апеляційним судом зі спливом значного періоду часу є несумісним з приписами процесуального закону (зокрема правилами статті 358 ЦПК України) і принципом правової визначеності.
		Подібні за змістом висновки щодо закриття провадження як помилково відкритого викладені, зокрема в ухвалах Верховного Суду від 29 грудня                 2020 року у справі № 826/10834/14, від 30 червня 2020 року у справі                       № 320/2127/18, у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2021 року у справі № 29/5005/6381/2011 та у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 333/7816/14-ц.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що:
		«Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року);
		«Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
		Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
		У цій справі національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Сама концепція «поважних причин», згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою. За таких обставин для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46-48, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року);
		«Саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов`язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.
		Відкриваючи апеляційне провадження у справі та вирішуючи питання про витребування матеріалів справи, апеляційний суд (за відсутності матеріалів справи) був позбавлений можливості перевірити викладені в апеляційний скарзі обставини. Після надходження матеріалів справи суд установив, що ОСОБА_2 була присутня в судовому засіданні 06 листопада 2023 року при ухваленні оскаржуваного рішення суду, 16 листопада 2023 року вона отримала копію повного тексту рішенняКременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року і при зверненні до суду з апеляційною скаргою від часу отримання копії оскаржуваного судового рішення сплинуло понад чотири місяці, апеляційний суд дійшов висновку, що передчасно вирішив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та помилково відкрив провадження в справі.
		Зважаючи на те, що апеляційне провадження було відкрито помилково, що вказує на необхідність його закриття, оскільки розгляд справи судом зі спливом значного періоду часу не сумісний з нормами процесуального закону (частина друга статті 358 ЦПК України) і принципом правової визначеності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження у цій справі.
		Аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний  Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі                           від 29 грудня 2022 року  у справі № 538/1987/21, у постановах від 05 квітня 2023 року у справі № 761/14537/15-ц, від 18 липня 2024 року у справі                          № 635/4828/21, Верховний  Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 26 червня 2024 року у справі                    № 642/2325/19. 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від  06 червня 2022 року у справі № 755/10180/19 (провадження № 61-14675св21) зробив висновок, що: «Закриваючи апеляційне провадження на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року Київський апеляційний суд правильно вказав, що хоча такої підстави для закриття, як помилкове відкриття апеляційного провадження у статті 362 ЦПК України не зазначено, але апеляційний суд виходив із аналогії закону.».
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) сформулювала правову позицію, згідно з якою якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, тому у зв`язку з цим касаційне провадження у справі належить закрити. Наведена правова позиція підлягає застосуванню судом до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду цієї касаційної скарги.
		Водночас, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 27 травня 2020 року у справі                                          № 569/4688/15-ц, у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 761/37389/17, у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада                       2020 року у справі № 1327/4103/12, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 28 травня 2024 року у справі № 914/759/23, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі                             № 821/2138/15-ц, від24 січня 2020 року у справі № 810/1831/16, від 23 грудня 2021 року у справі № 200/12281/19-ц дійшов висновку, зокрема про відсутність у апеляційного суду права закривати провадження за вказаних обставин.
		Зокрема, у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 761/37389/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що «допущення помилки при відкритті апеляційного провадження та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права призвело до закриття провадження у справі та позбавило відповідача права на апеляційне оскарження судового рішення, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.».
		У постанові від  11 листопада 2020 року  у справа № 1327/4103/12 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вказав: «Підстави для закриття апеляційного провадження визначені статтею 362 ЦПК України. Тлумачення статті 362 ЦПК України, свідчить, що вона містить вичерпний перелік підстав для закриття провадження, який не підлягає розширеному тлумаченню. Відкривши провадження по справі апеляційний суд не мав права закривати провадження у справі з підстав зазначених в оскаржуваній ухвалі, оскільки стаття 362 ЦПК України не містить такої підстави як: не врахування значного пропуску строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження без детального з`ясування питання поновлення строку у випадку відсутності поважних причин. Відповідно, апеляційний суд повинен був, за відсутності підстав передбачених статтею 362 ЦПК України, розглянути справу по суті.».
		У постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 200/12281/19-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що: «Суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження у справі, діяв не в межах статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України, а визначив підставою закриття апеляційного провадження - «у разі апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції буде діяти не як «суд встановлений законом» в розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини».
		У постанові від 28 травня 2024 року у справі № 914/759/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив що «постановляючи ухвалу від 28.03.2024 про закриття апеляційного провадження Західний апеляційний господарський суд фактично нівелює постановлену ним ухвалу від 11.01.2024 у цій справі про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, відтак, в цьому випадку буде діяти як суд не встановлений законом».
		Аналогічні норми щодо строків на апеляційне оскарження, підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та підстав для закриття апеляційного провадження містяться в статтях 354, 362 ЦПК  України, статтях 256, 264 ГПК України та статтях   295,  305 КАС України.
		Враховуючи наведене, можливо констатувати різну практику застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах, сформовану Касаційним господарським судом  у складі Верховного Суду,  Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду та Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду при закритті апеляційного провадження, як помилково відкритого, за наявності ухвал про відкриття апеляційного провадження та поновлення строку на апеляційне оскарження, а тому вирішення вказаних питань належить до компетенції Великої Палати Верховного Суду
		Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики (пункт 4).
		Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
		Розглядаючи цю справу, обговоривши доводи заявника, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про необхідність передачі справи, яка переглядається, на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах  від 27 травня 2020 року у справі № 569/4688/15-ц, у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 761/37389/17, у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада                  2020 року у справі № 1327/4103/12, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 28 травня 2024 року у справі № 914/759/23, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі                        № 821/2138/15-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 810/1831/16, від 23 грудня 2021 року у справі № 200/12281/19-ц.  
		Колегія суддів Другої  судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що існує очевидна необхідність у формуванні єдиної правозастосовчої практики, що належить до компетенції Великої Палати Верховного Суду з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
		З урахуванням наведеного та положень статей 402-404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		УХВАЛИВ:
		Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 601/485/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - виконавчий комітет Кременецької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - виконавчий комітет Кременецької міської ради, про позбавлення батьківських прав.
		Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко   В. М. Коротун    М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...