Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/11302/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2024.
Дата набрання законної сили: 25.10.2024
Номер судового провадження: 61-13139ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 522/11302/20
		провадження № 61-13139св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Одеська місцева прокуратура № 3, правонаступником якої є Приморська окружна прокуратура міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради,
		відповідачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державний реєстратор управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашнік Дмитро Сергійович,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравцан Віктор Михайлович, на постанову Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У липні 2020 року Одеська місцева прокуратура № 3, правонаступником якої є Приморська окружна прокуратура міста Одеси, в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С. (державний реєстратор Калашнік Д. С.) про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання незаконним свідоцтва, визнання недійсним договору, звільнення земельної ділянки.
		Позов обґрунтований тим, що 28 жовтня 2010 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берег-Трейд» (далі - ТОВ «Берег-Трейд») був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого ТОВ «Берег-Трейд» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку, площею 3,8121 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва
		18-поверхового житлового комплексу та благоустрою території.
		19 січня 2011 року між ТОВ «Берег-Трейд» та Обслуговуючим кооперативом «Граніт» (далі - ОК «Граніт») був укладений договір, за умовами якого ОК «Граніт» отримав право на ведення робіт з будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Право на ведення будівельних робіт надано за винагороду, що складає - 3 746,08 кв. м площі житлових приміщень в об`єкті, а також 10 % від загальної кількості машино-місць у паркінгу об`єкта.
		У 2013 році комплекс багатоповерхових житлових будинків з підземними гаражами та вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію.
		16 липня 2015 року орендар ТОВ «Берег-Трейд» розірвав з Одеською міською радою договір оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2010 року, зазначена земельна ділянка площею 3,8121 га передана орендодавцю.
		На час звернення з цим позовом власником земельної ділянки є Одеська міська рада, яка в оренду чи постійне користування спірну земельну ділянку не передавала.
		Під час здійснення слідчих дій у кримінальному провадженні № 42017160690000064 від 20 квітня 2017 року, зареєстрованого за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України), встановлено, що  ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку на  АДРЕСА_1 , яка вільна від забудови, під автомобільну стоянку, встановивши там металеві паркани, шлагбауми та асфальтове покриття.
		У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Калашніка Д. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 вересня 2015 року № 24262207 зареєстроване право власності на машино-місце АДРЕСА_2 , яке не перебуває у вказаному житловому будинку, не було побудовано, як окремий об`єкт нерухомості, а розташоване на земельній ділянці, без чіткого визначення її меж, присвоєння кадастрового номера тощо. 
		Машино-місце, яке є предметом спору, не є об`єктом нерухомого майна, не наділене індивідуальними ознаками, тому не може бути об`єктом цивільних прав та не підлягає державній реєстрації. Фактично спірне машино-місце розташовано на земельній ділянці, яка не має кадастрового номера, її межі не встановлені згідно з вимогами чинного законодавства України, відомості про неї не внесені до Державного земельного кадастру. 
		На порушення зазначених у позові норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор Калашнік Д. С. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 вересня 2015 року № 24262207. Реєстраційна служба Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 видала свідоцтво про право власності на спірний об`єкт від 10 вересня 2015 року № 43603043. 
		Реєстрація права власності на спірне машино-місце відбулася на підставі договору про викуп паю машино-місця від 18 серпня 2015 року серія та номер 800/м, укладеного між Головою кооперативу ОСОБА_1 та пайовиком - ОСОБА_1 (одна й та сама особа), пунктом 1.2 якого передбачено, що кооператив зобов`язується по закінченню будівництва передати пайовикам машино-місця, розташовані у будинку АДРЕСА_1 , у тому числі й за № НОМЕР_1. 
		ОСОБА_1 , як голові ОК «Граніт», не могло не бути відомо, що спірне машино-місце розташоване не у будівлі, а на вільній від забудови земельній ділянці. Тобто, ОСОБА_1 набув право власності на об`єкт, право власності на який не може бути зареєстрований. Зазначена обставина не була перевірена органом державної реєстрації під час реєстрації права власності на неіснуючий об`єкт нерухомості. У зв`язку з вказаним реєстрація права власності на машино-місце за ОСОБА_1 проведена з порушенням, тому підлягає скасуванню. 
		Всупереч тому, що право власності за ОСОБА_1 на машино-місце №  НОМЕР_1 зареєстровано незаконно, він на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2015 року № 1547 продав вказане машино-місце ОСОБА_2 .
		Оскільки ОСОБА_1 набув право на об`єкт, якого фактично не існує і право власності на який не може бути зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а право власності інших осіб за угодами похідне від набуття права власності первісним власником, вищевказаний договір купівлі-продажу від 23 грудня 2015 року машино-місця № НОМЕР_1 є незаконним. 
		Ділянка, на якій розташоване спірне машино-місце, знаходиться у володінні ОСОБА_2 , на ній розташовано металевий навіс. Використання цієї ділянки іншими особами є неможливим із-за встановлення шлагбаума. 
		Одеська міська рада будь-яких рішень щодо передачі земельної ділянки у власність (користування) не приймала. Вказана реєстрація права власності на машино-місце порушує права територіальної громади м. Одеси, як власника земельної ділянки, на якій розміщене спірне машино-місце. 
		Порушення вимог законодавства України спричиняє територіальній громаді міста Одеси економічні збитки, перешкоджає здійсненню права власності на землю, тягне нераціональне використання земель. 
		Листом від 08 серпня 2018 року Військова прокуратура Південного регіону України повідомила Одеську міську раду про вищезазначені порушення законодавства. Проте, отримавши 04 вересня 2018 року вказаний лист, Одеська міська рада не вжила жодних заходів на поновлення прав територіальної громади міста Одеси, що є підставою для представництва прокурором інтересів територіальної громади міста Одеси в суді. 
		Просила:
		визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Калашніка Д. С. від 09 вересня 2015 року № 24262207, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна - машино-місце № НОМЕР_1, площею 14 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; 
		визнати незаконним свідоцтво про право власності серія та номер: НОМЕР_2 , видане 10 вересня 2015 року Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - машино-місце № НОМЕР_1 , площею 14 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; 
		скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 11114230 про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 ; 
		визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23 грудня 2015 року № 1547 машино-місця № НОМЕР_1, площею 14 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; 
		скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 12709569 про право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 ; 
		зобов`язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, площею 14 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (машино-місце № НОМЕР_1 ); 
		встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого це рішення суду є підставою для припинення права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна № 721506851101, за адресою: АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2021 року в позові відмовлено.
		Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що державному реєстратору відповідачем ОСОБА_1 надано повний пакет документів, визначений чинним законодавством України, та необхідний для прийняття державним реєстратором рішення відносно об`єкта нерухомого майна - машино-місця № НОМЕР_1, площею 14 кв. м, за адресою:  АДРЕСА_1 , на підставі яких і внесено запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. 
		Позивач не обґрунтував та не надав доказів наявності підстав для зупинення реєстратором розгляду заяви чи зупинення державної реєстрації прав або підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Договір про порядок викупу паю машино-місця від 18 серпня 2015 року № 800/M, як юридичний факт передбачений законом і необхідний для виникнення права власності, який став підставою для проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 , ніким не оскаржений та не визнаний судом недійсним.  
		Твердження прокурора про те, що ОСОБА_1 не могло не бути відомо, що спірне машино-місце розташоване не у будівлі, а на вільній від забудови земельній ділянці, а зазначена обставина не перевірена органом державної реєстрації, не може слугувати підставою для визнання такої реєстрації незаконною. Прокурором на доведення цього твердження не надано відповідні докази, а суд не може ґрунтувати свої висновки на припущеннях. Законодавством не передбачений обов`язок здійснення перевірки державним реєстратором місця розташування нерухомого майна чи з`ясування наявності або відсутності кадастрового номера земельної ділянки, на якій розташовується таке майно. Навпаки нормами зазначених законів встановлена презумпція правильності зареєстрованих відомостей.
		Прокурор не зазначив, яким актам цивільного законодавства суперечить прийняте рішення про державну реєстрацію прав, що є підставою для визнання його незаконним і скасування. Позивач просить визнати незаконним рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на машино-місце, визнати незаконним свідоцтво про право власності та скасувати у державному реєстрі запис про право власності ОСОБА_1 , але при цьому не оскаржує сам правочин, який став підставою для реєстрації права власності, що унеможливлює задоволення позову в цій частині. Позовна вимога про скасування рішення реєстратора також є неефективним способом захисту, оскільки у цій вимозі одночасно не зазначена вимога про припинення відповідного речового права, зареєстрованого за відповідачем.
		Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.
		Отже, правовстановлюючим документом, на підставі якого у відповідача виникло право власності на спірне машино-місце № НОМЕР_1 , є договір про порядок викупу паю машино-місця від 18 серпня 2015 року, на підставі якого видане спірне свідоцтво на право власності та дійсність якого може бути підтверджена (не підтверджена) судом при вирішенні спору щодо дійсності зазначеного договору. Оскільки договір від 18 серпня 2015 не визнаний недійсним, то й свідоцтво, яким було оформлене відповідне право, не може бути визнане незаконним. 
		Прокурор звернувся із позовом до неналежного відповідача. Тобто, не встановив особу, яка на даний час наділена повноваженнями здійснювати реєстраційні дії, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
		Вимоги, пов`язані з оскарженням переходу права власності на спірне машино-місце № НОМЕР_1 , є похідними від вимог оскарження реєстрації права власності за первісним власником ОСОБА_1 . Водночас прокурор не довів наявності у відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мети щодо настання будь-яких неправомірних наслідків при укладенні договору купівлі-продажу спірного машино-місця № НОМЕР_1, стороною якого не була Одеська міська рада. 
		Таким чином, посилання прокурора про доведеність неправомірних дій відповідачів, що, на його думку, направлені на самовільне зайняття земельної ділянки, на якій розташоване спірне машино-місце, є необґрунтованими і безпідставними, тому вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню. 
		Твердження прокурора, що земельна ділянка, на якій розташоване машино-місце №  НОМЕР_1 , зайнята самовільно відповідачем ОСОБА_1 , оскільки не надавалася для користування за цим призначенням, є недоведеним та спростовується матеріалами справи. Спірне машино-місце № НОМЕР_1 на земельній ділянці, що обслуговує ОК «Шлях», було збудовано та право на нього виникло як на об`єкт інвестування за вищевказаним договором про порядок викупу паю машино-місця від 18 серпня 2015 року, тому відноситься до збудованого ОК «Граніт» комплексу багатоквартирних будівель (основної речі) та до цих правовідносин не можуть бути застосовані приписи статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). 
		Подані позивачем докази стосуються загальної земельної ділянки, на якій знаходиться автостоянка ОК «Шлях», точне розташування, конфігурація, межі якої також не визначені. 
		Прокурор не довів існування предмета щодо якого заявлений позов, зокрема факту самовільного зайняття земельної ділянки, площею 14 кв. м, із її точними параметрами як частини земної поверхні (розташування, площа, межі, конфігурація). 
		Суд дійшов висновку, що в діях відповідача ОСОБА_2 відсутнє самовільне зайняття спірної земельної ділянки, оскільки встановлені обставини у справі свідчать, що на спірній земельній ділянці, площею 14 кв. м, відповідачу на праві приватної власності належить машино-місце, як самостійний об`єкт (нерухоме майно). Таким чином, у відповідача виникло право власності на нерухомість на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2015 року № 1547, яке зареєстроване відповідно до законодавства. Проте, право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під цією нерухомістю належним чином останньою не оформлено, але недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права відповідача, як власника нерухомості на користування нею та, як наслідок - земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою. 
		Прокурор та Одеська міська рада не надали стверджувальних пояснень, з посиланням на відповідні докази, в чому саме полягає суспільний інтерес, який би виправдовував заходи позбавлення права власності відповідача. 
		Знесення нерухомого майна є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази своєчасного реагування органами контролю за використанням і охороною земель у місті Одесі, вжиття передбачених законодавством України заходів щодо ОК «Граніт» або відповідача ОСОБА_1 з підстав можливої самовільної забудови на спірній земельній ділянці та в цілому на ділянці, яка знаходиться в обслуговуванні ОК «Шлях».
		Крім того, обраний спосіб захисту у вигляді зобов`язання звільнити спірну земельну ділянку в натурі є неефективним у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, фактично не призводить до відновлення порушених прав, а навпаки призведе до недотримання справедливої рівноваги, тому в цьому випадку виключає можливість задоволення позову. 
		Зобов`язання відповідача в примусовому порядку звільнити земельну ділянку, фактично означає знесення належного на праві власності майна, що є порушенням її права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України. 
		Позовна давність у цій справі не підлягає застосуванню, оскільки позов прокурора є недоведеним.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
		Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Калашніка Д. С. від 09 вересня 2015 року індексний номер № 24262207, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна - машино-місце № НОМЕР_1 , площею 14 кв. м, за адресою:  АДРЕСА_1 .
		Визнано незаконним свідоцтво про право власності серія та номер: НОМЕР_2 , видане 10 вересня 2015 року Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - машино-місце № НОМЕР_1 , площею 14 кв. м, за адресою: 
		АДРЕСА_1 .
		Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 23 грудня 2015 року № 1547 машино-місця № НОМЕР_1, площею 14 кв. м, за адресою:  АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Зобов`язано ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, площею 14 кв. м, за адресою:  АДРЕСА_1  (машино-місце № НОМЕР_1).
		В іншій частині позову відмовлено. 
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірне машино-місце не є об`єктом нерухомого майна, не може бути об`єктом цивільних прав та не підлягає державній реєстрації.
		Під час здійснення первісної реєстрації права власності на спірне машино-місце № НОМЕР_1 ОСОБА_1 не надав державному реєстратору документи, які свідчать про законність підстав набуття ним права на земельну ділянку, на якій розміщене спірне машино-місце. 
		Перед реєстрацією права власності реєстратор перевіряє документи, на підставі яких в особи виникло це право. З`ясувавши, що у технічному паспорті на спірне машино-місце відсутні характеристики машино-місця, як об`єкта нерухомого майна, зокрема відсутній фундамент, стіни, покрівля, державний реєстратор повинен був відмовити у державній реєстрації, однак в порушення вимог закону таку реєстрацію здійснив.
		Прокурор довів, що державну реєстрацію права власності на спірне машино-місце, як об`єкт нерухомого майна, проведено із порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки фактично машино-місце розташоване не у будівлі, а на вільній від забудови земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста Одеси й нікому у користування не виділялася. 
		Оскільки ОСОБА_1 незаконно набув право власності на машино-місце, яке розташоване на земельній ділянці територіальної громади міста Одеси, спірне машино-місце не є об`єктом нерухомості та не може бути об`єктом цивільних правовідносин, тому укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2  договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним.
		З огляду на обставини цієї справи, не ґрунтуються на вимогах закону посилання суду першої інстанції про неправильно обраний прокурором спосіб захисту порушених прав та відсутність правових підстав для застосування приписів статті 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
		Одеська міська рада не здійснила дії для захисту прав територіальної громади, тому у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду із цим позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради.
		Спір у позивача виник саме з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо правомірності їх дій з реєстрації за ними речового права, користування ними земельною ділянкою комунальної власності, тому належними відповідачами є саме вказані фізичні особи. 
		Позовні вимоги про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку не можуть бути звернені до державного реєстратора Калашніка Д. С., реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області.
		З 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому прокурор помилково констатував необхідність застосування такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав.
		Позовна давність у цій справі не підлягає застосуванню.
		Машино-місце не є об`єктом нерухомого майна, правовстановлюючі документи на нього є незаконними, тому Одеська міська рада має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом звільнення її від машино-місця. Позов є негаторним, оскільки власник земельної ділянки - територіальна громада міста Одеси не втрачала права володіння земельною ділянкою, навіть тоді, коли таке майно протиправно використовувала чи використовує інша особа.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У грудні 2022 року  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравцан В. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року, просить її в частині задоволених вимог скасувати, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2022 року в цій частинізалишити в силі. 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/19-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 464/4574/15-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 03 червня 2020 року у справі № 363/4852/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 21 вересня 2020 року у справі № 805/2113/17-а, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 361/3659/18, від 28 вересня 2022 року у справі № 530/1995/18; встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		Суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки надав оцінку обставинам будівництва комплексу багатоквартирних будівель, введення цього комплексу до експлуатації та наявності незаконно збудованого нерухомого майна ОК «Граніт», а також правомірності правовідносин пайового внеску, що не входить до предмета спору.
		У цій справі прокурор не заявляв позовні вимоги стосовно визнання незаконним договору про порядок викупу паю.
		У державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у реєстрації права власності на спірне машино-місце.
		Законодавством не передбачено обов`язку державного реєстратора здійснювати перевірку місця розташування нерухомого майна чи з`ясування наявності (відсутності) кадастрового номера земельної ділянки на якій розташовується майно.
		Суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.
		Належним способом захисту Одеської міської ради є заявлення віндикаційного позову про витребування майна (земельної ділянки) з чужого незаконного володіння. Заявлені прокурором позовні вимоги не є ефективним способом захисту.
		Суд апеляційної інстанції не застосував строки позовної давності.
		Аргументи інших учасників справи
		У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив Приморської окружної прокуратури міста Одеси на касаційну скаргу, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що предметом цього спору є машино-місце, яке ніякого відношення до будівель не має, а розташоване на вільній від забудови земельній ділянці, самовільно захоплене ОСОБА_1 .
		Укладаючи правочин від 18 серпня 2015 року № 800/м ОСОБА_1 діяв виключно у власних інтересах, саме цим можна пояснити отримання ним безпосередньо коштів за продаж машино-місць від фізичних осіб, самовільне захоплення земельної ділянки, внесення до договору недостовірних даних про розташування машино-місць у будинку, що не є в випадковістю, оскільки реєстрація машино-місць у будинку не заборонена чинним законодавством України. Внесення у договір відомостей щодо розташування машино-місць у будинку було здійснено з метою введення в оману органів реєстрації для подальшої їх реєстрації.
		Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому не створює інших наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		Тому оскарження незаконної реєстрації машино-місця, отримання свідоцтва про право власності та подальші правочини, які вже є наслідком укладання нікчемного правочину та породжують певні права (користування земельною ділянкою, розпорядження нею тощо) без волі її власника - Одеської міської ради.
		Спірне майно не є нежитловим приміщенням та не перебуває у будинку, не є річчю, як самостійний об`єкт цивільних прав. Фактично воно перебуває на земельній ділянці, яка не має кадастрового номера, її межі не встановлені в установленому законом порядку, відомості щодо неї не внесені до Державного земельного кадастру. Єдиний критерій, який може ідентифікувати машино-місця для їх користувачів, це здійснена фарбою їх нумерація на асфальті. Межі машино-місць не встановлювалися повноважними органами, тобто фактично така нумерація та їх межі встановлені безпосередньо ОСОБА_1 . Під час огляду земельної ділянки межі машино-місць (які позначені фарбою) та нумерація машино-місць виправлялися, замінювалися іншою нумерацією, що також свідчить про те, що ці машино-місця не мають зв`язку із земельною ділянкою та чітко не визначені.
		Отже, машино-місце, яке є предметом спору, не є об`єктом нерухомого майна, не наділене індивідуальними ознаками, тому не підлягає державній реєстрації.
		Проте, під час державної реєстрації не перевірено факт належності спірного майна особі, яка заявляла своє право на нього, не перевірено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства України, а також відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. 
		У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Позиція Верховного Суду
		Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Касаційне провадження відкрито з підстав, передбаченихпунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		28 жовтня 2010 року між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради (орендодавець) та ТОВ «Берег-Трейд» (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого ТОВ «Берег-Трейд» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку, площею 3,8121 га, за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва 18-поверхового житлового комплексу та благоустрою території. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. за реєстраційним № 4004.
		19 січня 2011 року між ТОВ «Берег-Трейд» та ОК «Граніт», в особі голови кооперативу Могильнікова В. Д., укладений договір, згідно з яким ОК «Граніт» отримав право на ведення робіт з будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Право на ведення будівельних робіт надано за винагороду, що становить 3 746,08 кв. м площі житлових приміщень в об`єкті, а також 10 % від загальної кількості машино-місць у паркінгу об`єкта.
		У 2013 році комплекс багатоповерхових житлових будинків з підземними гаражами та вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію.
		16 липня 2015 року орендар розірвав договір оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2010 року та передав зазначену земельну ділянку, площею 3,8121 га, орендодавцю (на підставі заяви генерального директора ТОВ «Берег-Трейд» ОСОБА_4 на ім`я Одеського міського голови Труханова Г. Л. від 16 липня 2015 року за вих. № 16/07.
		18 серпня 2015 року між головою ОК «Граніт» ОСОБА_1 та пайщиком ОСОБА_1 укладений договір № 800/М про викуп паю - машино-місця, на підставі пункту 1.2 якого кооператив зобов`язується по закінченню будівництва передати пайовикам розташовані у будинку на АДРЕСА_3 машино-місця, починаючи з № 140 по № 285 включно, тобто у тому числі і спірне машино-місце за № НОМЕР_1. Тобто, умовою вказаного договору є передача забудовником у власність пайовика машино-місця, розташованого у будинку на  АДРЕСА_1 . 
		Згідно з актом від 18 серпня 2005 року № 920/М приймання-передання машино-місця ОК «Граніт», в особі голови ОСОБА_1 , на виконання вказаного договору, передало пайовику ОСОБА_1 машино-місце АДРЕСА_4 . 
		09 вересня 2015 року державним реєстратором Калашніком Д. С. на підставі вказаного договору від 18 серпня 2015 року, прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 24262207, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна - машино-місце № НОМЕР_1, площею 14 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .  
		10 вересня 2015 року реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 видане свідоцтво про право власності №  НОМЕР_3 на машино-місце № НОМЕР_1. 
		Згідно з договором купівлі-продажу від 23 грудня 2015 року № 1547 ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 придбала машино-місце №  НОМЕР_1 , площею 14 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . 
		25 серпня 2016 року ОК «Шлях» звернувся до Одеської міської ради з листом про надання в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,4003 га для влаштування, експлуатації та обслуговування автостоянки. Вказаний лист Одеська міська рада отримала 29 серпня 2016 року. 
		07 грудня 2016 року Одеська міська рада прийняла рішення № 1527-VІІ «Про надання дозволу обслуговуючому кооперативу «Шлях» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною орієнтовною площею 0,6886 га, для влаштування, експлуатації та обслуговування автостоянки, та земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0222 га, для експлуатації та обслуговування автомийки, за адресою: 
		АДРЕСА_5 ». Вказаним рішенням зобов`язано ОК «Шлях» після формування земельної ділянки надати до виконавчого органу Одеської міської ради розроблений та погоджений у встановленому законодавством порядку проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. 
		На час розгляду справи власником земельної ділянки є Одеська міська рада, яка після прийняття рішення від 07 грудня 2015 року будь-яких рішень щодо передачі земельної ділянки у користування або власність не приймала, зокрема і відносно ОК «Шлях». 
		Органом досудового розслідування проводиться розслідування у кримінальному провадженні від 20 квітня 2017 року № 42017160690000064 зареєстрованого за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, тобто вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України. 
		У висновку експерта від 26 лютого 2019 року № 17-2694/2695 зазначено, що фактично територія під автостоянкою асфальтована та частково огороджена металевим парканом. На земельній ділянці розташовані навіси з металевого профілю на опорах з металевих труб та кам`яна споруда (імовірно пункт охорони). Згідно з кадастровою зйомкою фактична площа земельної ділянки під автостоянкою становить 0,3838 га. В`їзд на земельну ділянку виконується через облаштовані металеві ворота. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0,3838 га не видавались, землевпорядна документація щодо виділу земельної ділянки не виготовлена. Фактичні межі земельної ділянки площею 0,3838 га під автостоянкою не входять в межі земельної ділянки ТОВ «Берег-Трейд», кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121 га та знаходяться поза її межами. 
		В листах Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 16 вересня 2018 року № 01-12/1744/1, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 17 жовтня 2017 року № 0119/2491-09-01, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 07 серпня 2019 року № 10-15-0.4-7059/2-19 вказано, що спірне машино-місце не перебуває у житловому будинку. Воно не було побудовано, як об`єкт нерухомості, а розташоване на земельній ділянці, без чіткого визначення її меж, присвоєння кадастрового номера.
		Листом від 08 серпня 2018 року № 06/3-555-вих18 Військова прокуратура Південного регіону України про зазначені порушення законодавства повідомила Одеську міську раду, яка отримала зазначений лист 04 вересня 2018 року.
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
		У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		Відповідно до частин першої-третьої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
		Згідно зі статтею 80 ЗК України до суб`єктів права власності на землю відносяться територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
		Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування (стаття 83 ЗК України).
		Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регламентований статтею 123 ЗК України.
		Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		У пункті 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що право власності на нерухоме майно підлягає обов`язковій державній реєстрації.
		Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
		У частині восьмій статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
		Згідно з пунктом 50 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 , який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований або реконструйований об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу заінтересованою особою є інвестор (особа, що придбала майнові права), член відповідного кооперативу.
		Для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на новозбудований або реконструйований об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, заявник подає документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за нею об`єкта будівництва, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо).
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машино-місце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.
		Машино-місце (на автостоянці або в гаражі) - площа, необхідна для встановлення одного автомобіля, що складається із площі горизонтальної проекції нерухомого екіпажа з додаванням розривів наближення (захисних зон) до сусідніх екіпажів або будь-яких перешкод (ДБН В.2.3-15:2007. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів).
		Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
		Відповідно до частин першої, третьої статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
		Згідно з частинами другою, третьою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
		Велика Палата Верховного Суду у пункті 4.17 постанови від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 вказала, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
		Отже, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності на нерухомість необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
		Встановлено, що спір у цій справі виник щодо машино-місця № НОМЕР_1 , яке знаходиться на автомобільній стоянці, розміщеній біля закінченого будівництвом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
		Згідно з матеріалами справи 07 грудня 2016 року Одеська міська рада прийняла рішення № 1527-VІІ «Про надання дозволу обслуговуючому кооперативу «Шлях» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною орієнтовною площею 0,6886 га, для влаштування, експлуатації та обслуговування автостоянки, та земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0222 га, для експлуатації та обслуговування автомийки, за адресою: АДРЕСА_5 ». Вказаним рішенням зобов`язано ОК «Шлях» після формування земельної ділянки надати до виконавчого органу Одеської міської ради розроблений та погоджений у встановленому законодавством порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на час розгляду справи власником спірної земельної ділянки є Одеська міська рада, яка після прийняття рішення від 07 грудня 2015 року будь-яких рішень щодо передачі земельної ділянки у користування або власність не приймала, зокрема і відносно ОК «Шлях».
		Установивши, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 уповноваженим на те органом місцевого самоврядування не надавалась у користування ОСОБА_1 , однак він використовував її фактично, суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносини та дійшов обґрунтованого висновку про самовільне зайняття спірної земельної ділянки. 
		Крім того, встановивши, що ОСОБА_1 до заяви про реєстрацію права власності на машино-місце, яке при цьому розташоване поза межами виділеної для будівництва багатоквартирного житлового будинку земельної ділянки, додав документи, що не свідчать про законність підстав для набуття ним права на зазначену земельну ділянку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання рішення про державну реєстрацію права власності на спірне машино-місце незаконним та його скасування.
		Водночас суд обґрунтовано виходив із того, що машино-місце, яке є предметом спору у цій справі та розташоване поза межами об`єкта нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, не є об`єктом нерухомого майна, не наділене індивідуальними ознаками, отже не може бути об`єктом цивільних прав та не підлягає державній реєстрації, а тому дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність відповідних дій державного реєстратора.
		Щодо способу захисту та строку позовної давності
		Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.
		Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
		Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
		Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц.
		Необхідність звернення до суду з позовом в інтересах Одеської міської ради прокурор обґрунтував порушенням прав міської ради як власника земельної ділянки, на якій розміщено машино-місце, право власності на яке на час вирішення спору зареєстроване за  ОСОБА_2 ,
		З огляду на встановлені статтею 152 ЗК України способи захисту прав на земельні ділянки та визначені [….] вимоги щодо ефективності способу захисту права, позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред`явити будь-яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, [….], але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права, тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.
		Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 22 червня 2020 року по справі № 922/2155/18.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, зазначила, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту порушеного права можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
		Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.
		Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод у користуванні чи розпорядженні майном. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.
		Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.
		Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.
		На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності.
		Фактично оформивши право власності на відповідне машино-місце відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не набули права власності на земельну ділянку комунальної власності, на якій воно розташоване.
		За таких обставин, коли спірна земельна ділянка не вибула з комунальної власності, прокурор обрав належний спосіб захисту - негаторний позов про звільнення земельної ділянки, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. 
		Щодо втручання у право на мирне володіння майном 
		Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
		Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
		Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
		Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
		Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
		Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
		Право держави повернути самовільну зайняту земельну ділянку передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи закону є доступними, чіткими та передбачуваними.
		Звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням комунального  майна відповідно до загальних інтересів територіальної громади.
		Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування. 
		Відповідач ОСОБА_2 постанову апеляційного суду не оскаржує, що свідчить про те, що її обов`язок звільнити земельну ділянку, площею 14 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (машино-місце № НОМЕР_1), не становитиме для неї надмірний тягар.
		Отже, Верховний Суд вважає, що зобов`язання звільнити спірну земельну ділянку відповідача ОСОБА_2 не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.
		Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18,від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 19 серпня 2020 року у справі
		№ 287/587/16-ц, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18та інших, Верховний Суд відхиляє, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
		Враховуючи викладене касаційна скарга є необґрунтованою, тому задоволенню не підлягає.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравцан Віктор Михайлович, залишити без задоволення.
		Постанову Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                            В. М. Ігнатенко
		 
		О. М. Ситнік
		 
		І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...