Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/5583/24 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку; Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Надіслано для оприлюднення: 04.11.2024. Зареєстровано: 05.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2024.
Дата набрання законної сили: 04.11.2024
Номер судового провадження: 33/813/2258/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 33/813/2258/24
		Номер справи місцевого суду: 522/5583/24 
		Головуючий у першій інстанції Лагода К. О. 
		Доповідач Карташов О. Ю.
		 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04.11.2024 року                                 м. Одеса
		 
		   Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.
		   за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О.
		 
		   адвоката особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеса апеляційну скаргу адвоката Берзінь Сергія Людвиговича який діє в інтересах особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2024 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		   Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2024 року визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.
		   Як зазначено в постанові суду, 31 березня 2024 року, о 16 годині 45 хвилин, ОСОБА_2 , в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, керував автомобілем Toyota Camry державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Фонтанська дорога 10 у м. Одеса з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у спеціалізованому медичному закладі відмовився.
		   Не погоджуючись з постановою суду адвокат Берзінь С.Л. в інтересах особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не відповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_2 , у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
		   Також в апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування клопотання зазначено, що Постановою Одеського апеляційного суду від 05.08.2024 року подана апеляційна скарга була повернута з підстав не долучення до ордера витягу з договору, про зазначену постанову стало відомо лише 16.08.2024 року. Наголошується, що первинна апеляційна скарга подана в строк передбачений ч. 2 ст. 294 КУпАП.
		   Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції, які містяться у Постанові суду, не відповідають дійсності. Вини ОСОБА_2 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення немає, а сам ОСОБА_2 свою вину не визнає з огляду на наступне.
		   По-перше, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом, його зупинку та перебування у русі. На підтвердження цьому факту ОСОБА_2 надав суду свої пояснення, що 31 березня 2024 року о 16 годині 45 хвилин він не керував автомобілем "Toyota Camry", д.н.з. НОМЕР_1 , а тільки прийшов до автомобіля і лише мав намір після заправки паливом вирушити додому, а до того лише просто сидів у автомобілі на території АЗС, розташованій по вул. Фонтанська дорога, 10, у м. Одеса, коли до нього підійшли працівники поліції, службовий автомобіль яких також знаходилась на парковці вказаної АЗС, які запропонували пройти йому тест на стан алкогольного сп?яніння, хоча запалення автомобіля не було ввімкнене і сам автомобіль в стані руху не перебував. Вказаний автомобіль він залишив напередодні на вказаній АЗС, оскільки закінчився бензин і у нього не було коштів для заправки того дня. При цьому, наявні у справі відеозаписи є неналежними доказами, оскільки не підтверджують факт керування ОСОБА_2 т/з "Toyota Camry", д.н.з. НОМЕР_1 . На відеозаписах немає фіксації фактів перебування ОСОБА_2 за кермом автомобіля, що перебуває в русі. На відеозаписах міститься розмова поліцейських з ОСОБА_2 , однак на цих відеозаписах немає фіксації безпосереднього керування ОСОБА_3 автомобілем, тобто він не містить інформації, що саме відбувалось в цей час, що є порушенням п. 5 розділу ІІ Інструкції №1026, який встановлює, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов?язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов?язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Наголошується, що знаходження на водійському сидінні ще не означає факту керування, ввімкнення двигуна, початку руху, тощо, а перебування особи в стані сп?яніння у транспортному засобі, який не є в стані руху, а знаходиться в нерухомому стані, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Подібна правова позиція міститься у постанові Октябрського районного суду м. Полтави від 04.08.2022 у справі № 554/4770/22 (провадження № 3/554/1799/22), у постанові Дружківського міського суду від 23.05.2023 у справі № 229/790/23 (провадження №3/229/695/2023) та у постанові Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.07.2023 у справі №646/2891/23 (провадження № 3/646/1432/2023).
		   Оскільки ОСОБА_2 не керував транспортним засобом, тому і факт відмови сам по собі не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		   По-друге, ОСОБА_2 не відмовлявся від проходження освідування на стан алкогольного сп?яніння, оскільки фактично пройшов такий огляд.
		   Так, в матеріалах справи є направлення на огляд водія т/з до КНП «ООМЦПЗ ООР» від 31.03.2024, де вказано виявлені поліцейським ознаки алкогольного сп?яніння у ОСОБА_2 (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей).
		   Направлення складено о 16 годні 57 хвилин. Подія адміністративного правопорушення згідно з протоколом мала місце 31.03.2024 о 16:45, а направлення на огляд виписано 31.03.2024 о 16:57, але при цьому протокол складено о 16:55, тобто раніше, ніж направлення, що підтверджує порушення з боку поліцейських щодо неупередженості та дотримання законності процедури притягнення до адміністративної відповідальності. Наголошується, що ОСОБА_2 пройшов освідування на стан алкогольного сп?яніння у КНП «ООМЦПЗ ООР» 31.03.2024 о 18:45 на підставі вищевказаного направлення поліцейського. Тобто, огляд проведено в межах 2-годинного строку з моменту виявлення підстав для його проведення. За результатами освідування ОСОБА_2 не перебував 31.03.2024 у стані алкогольного сп?яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп?яніння №001057 від 31.03.2024, відповідно до якого ознак сп?яніння у ОСОБА_2 не виявлено.
		   Таким чином, ОСОБА_2 не керував т/з у стані алкогольного сп?яніння та не відмовлявся від проходження освідування у медичному закладі, що підтверджується, відповідним висновок закладу охорони здоров?я.
		   Отже, судом помилково встановлено факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом, який є обов?язковим елементом об?єктивної сторони даного правопорушення, та відповідний факт відмови від проходження огляду, що виключає об?єктивну сторону правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та унеможливлює притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
		   Щодо відсутності причин зупинки транспортного засобу, в скарзі зазначається, що на відеозаписі, який міститься в матеріалах справи, відсутнє зазначення причин зупинки транспортного засобу, що підтверджує версію захисту про те, що автомобіль не рухався і не починався рух. Однак, при цьому зупинка поліцією має бути вмотивованою відповідною підставою, які зазначено у статті 35 Закону України Про Національну поліцію, зазначені підстави мають виключний перелік. Проте матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять передбачені законом підстави для такої зупинки.
		   Огляд водія з метою виявлення чи перебуває останній у стані сп?яніння, з точки зору ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», не може бути підставою для зупинки транспортного засобу, так як не може бути візуально встановлено поліцейським під час руху транспортного засобу. Обставини, визначені законом, які давали поліцейському право вимагати від ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп?яніння, були відсутні.
		   Також в скарзі зазначено, що ОСОБА_2 не було роз`яснено прав та обов?язків, наслідків відмови від проходження огляду на стан сп?яніння. Сторона захисту категорично не погоджується з висновком суду зазначеного в постанові, а саме: «Що стосується позиції захисника, про те, що працівниками поліції не було роз?яснено прав та обов?язків ОСОБА_2 , то це спростовуються підписом самого ОСОБА_4 наявним у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 905888 від 31.03.2024 р.», оскільки відеозаписами, які суд поклав в основу обвинувачення, спростовується роз?яснення ОСОБА_2 прав та обов?язків за ст. 268 КУпАП. Тобто, наявність лише самого підпису у Протоколі не є достатнім для підтвердження відповідного факту. Поліцейськими не було роз?яснено ОСОБА_2 його права та обов?язки за ст. 268 КУпАП, а також наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння, а саме що він порушить вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є грубим порушенням вимог закону. Згідно зі ст. 268 КУпАП ОСОБА_2 не роз?яснювалось його право на захисника та відповідно ця можливість надана не була, що є суттєвим порушенням права на захист. Таким чином, поліцейськими грубо порушено законні права ОСОБА_2 при складанні протоколу, однак судом не надано належної оцінки цьому факту.
		   Підсумовуючи викладене в апеляційній скарзі, зазначено, що вини ОСОБА_2 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не має, ОСОБА_2 стверджує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП він не вчиняв, винним у його вчиненні себе не визнає. З огляду на відсутність достатніх допустимих та належних доказів, сторона захисту вважає, що вина ОСОБА_2 не доведена поза розумним сумнівом, а тому постанова суду першої інстанції на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям провадження за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		 
		   В судове засідання ОСОБА_2 не з`явилася, про дату та час розгляду повідомлена належним чином.
		   В судовому засіданні адвокат Берзінь С.Л., підтримав доводи апеляційної скарги та просив закрити провадження, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, також просив долучити до матеріалів справи копії документів, що підтверджують те, що ОСОБА_2 є дійсним військовослужбовцем, є офіцером із військовим званням капітан, з 24.06.2024 по 09.09.2024 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України та територіях Донецької та Сумської областей.
		Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді враховую наступне.
		Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
		Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
		   Суд апеляційної інстанції вважає зазначені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження поважними.
		   Враховуючи, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладені в клопотанні доводи, вважаю за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 08.07.2024 року.
		   Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду дійшов наступного висновку.
		   Згідно з частиною сьомою статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		   Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		   Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		   Судом першої інстанції вимоги зазначених норм Кодексу України про адміністративні правопорушення в повному обсязі не дотримано.
		   Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 905888 від 31.03.2024 року, 31 березня 2024 року, о 16 годині 45 хвилин, ОСОБА_2 , в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, керував автомобілем Toyota Camry державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Фонтанська дорога 10 у м. Одеса з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у спеціалізованому медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		   Проте суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, оскільки такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи та не узгоджуються із наявними в матеріалах справи доказами, які були неповно досліджені судом з точки зору їх допустимості.
		   Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		   Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		   Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.
		   Суд першої інстанції як на доказ вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 905888 від 31.01.2024 року відносно останнього, відеозапис вказаної події, які зафіксовані на відеокамеру працівниками поліції та інші матеріали справи.
		   Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції в даному випадку було порушено вимоги Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, оскільки, відповідно до п. 5 в акті огляду зазначаються результати огляду на стан алкогольного сп`яніння проведеного на місці, однак, в разі відмови особи від проходження такого огляду на місці, відповідно до п. 6 цього Порядку, водій направляється поліцейськими для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.
		   Як вбачається з відеозапису, співробітниками поліції було виписано та вручено направлення ОСОБА_2 вже після складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, також співробітниками поліції при врученні направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування водія під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4), було роз`яснено, що останній може самостійно пройти огляд на стан сп`яніння, що ОСОБА_2 і зробив.
		   Згідно висновку КНП «ООМЦЗ ООР від 31.03.2024 року, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування водія під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у ОСОБА_2 не виявлено алкогольного сп`яніння.
		   Направлення було виписано о 16:57 годині, висновок медичного огляду було складено о 18:45 годині в межах 2-х годин, відповідно до положень ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
		   Отже, вказані докази спростовують вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а дії працівників поліції є не логічними та не відповідають вимогам Порядку, оскільки, вбачаючи у водія ознаки алкогольного сп`яніння, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався, документи не вилучалися, натомість видали йому направлення, щоб ОСОБА_2 пройшов огляд на стан сп`яніння самостійно, що ним і було зроблено, результат  ознак сп`яніння не виявлено.
		   Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001року,«Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
		   У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівом у справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
		   В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
		   Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП не підтверджуються наявними у справі і наданими суду доказами, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам.
		   За таких обставин, апеляційний суд не має процесуально - правових підстав для відхилення доводів апелянта, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню, як незаконна й необґрунтована.
		   Відтак, ураховуючи практику ЄСПЛ та загальні принципи судочинства, апеляційний суд констатує істотні порушення при оформленні протоколу, матеріалів справи та судовому розгляді справи, що є підставою для скасування оскарженої постанови і закриття справи за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
		На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		   Поновити адвокату Берзінь Сергію Людвиговичу, який діє в інтересах ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2024 року.    
		   Апеляційну скаргу адвоката Берзінь Сергія Людвиговича який діє в інтересах ОСОБА_2  задовольнити.
		   Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП.
		   Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Суддя Одеського апеляційного суду      О.Ю. Карташов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...