Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/3722/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2024.
Дата набрання законної сили: 30.10.2024
Номер судового провадження: 51-3893км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020240070000469

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України 
		 
		30 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 676/3722/20
		провадження № 51-3893км24
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого                                              ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		захисника                                                   ОСОБА_6 ,
		засудженого                                              ОСОБА_7 ,
		 
		розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 ? адвоката ОСОБА_6 на вирок Кам`янець-Подільського районного суду Хмельницької області від 22 листопада 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 3 червня 2024 року щодо 
		 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 Кримінального кодексу України (далі ? КК).
		 
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Кам`янець-Подільського районного суду Хмельницької області від 22 листопада 2023 року  ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
		 
		Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні. 
		 
		Хмельницький апеляційний суд ухвалою від3 червня 2024 року вирок суду першої інстанції залишив без змін.
		 
		За вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
		 
		28 квітня 2020 року о 19:00 він, перебуваючи в під`їзді АДРЕСА_2 , вчинив сексуальне насильство щодо малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зокрема, ОСОБА_7 , посягаючи на статеву недоторканість малолітньої ОСОБА_8 , розуміючи, що потерпіла є малолітньою особою, яка не досягла 14 років, насильно затягнув її до підвального приміщення вказаного будинку, посадив на стілець, усупереч волі стягнув із неї штани й умисно вчинив сексуальне насильство ? насильницькі дії сексуального характеру, не пов`язані з проникненням у тіло потерпілої, які полягали в оголенні статевих органів малолітньої та непристойному доторкуванні до них, унаслідок чого порушив статеву недоторканість, нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток восьмирічної дитини.
		 
		Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		У касаційній скарзі захисник указує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а тому підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. 
		 
		Акцентує на різниці між телефонним повідомленням матері потерпілої та рапортом про злочин, а також на тому, що не було допитано ключового свідка, а саме сусідки, яка проінформувала заявницю про подію злочину.
		 
		Стверджує, що протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 квітня 2020 року, відповідно до якого малолітня ОСОБА_8 впізнала на фотознімку № 1 чоловіка на ім`я ОСОБА_7 , складений із порушенням порядку, встановленого вимогами ст. 228 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК), оскільки не містить відомостей про опитування малолітньої потерпілої перед пред`явленням фотознімків для впізнання про зовнішній вигляд і прикмети особи, яку вона впізнала. Зауважує, що потерпіла не брала участі у вказаній слідчій дії, оскільки перший аркуш цього протоколу не містить посилання на її участь та роз`яснення її прав, у зв`язку з чим він і слідча дія не відповідають вимогам ст. 86 КПК і на підставі ст. 87 цього Кодексу фактичні дані, які вони містять, є недопустимими.
		 
		Також зазначає, що незрозуміло, звідки правоохоронні органи взяли фотографію засудженого та чому використали її без його згоди.
		 
		Як наголошує касатор, підставою для огляду місця події 28 квітня 2020 року є заява про надання згоди директора КП «Житловик» на його проведення працівниками поліції. Проте підвальне приміщення багатоквартирного будинку є спільною власністю всіх власників квартир, а тому в цьому випадку огляд мав бути проведений з урахуванням приписів ч. 2 ст. 237 КПК. Серед іншого, під час цієї слідчої дії не було дотримано вимог ч. 10 ст. 236 КПК щодо обов`язкової фіксації за допомогою аудіо- і відеозапису та ч. 2 ст. 234 цього Кодексу стосовно наявності ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку. Крім того, указує на порушення ч. 3 ст. 105 КПК у ході виготовлення додатка до протоколу огляду місця події. Зауважує, що із заяви директора КП «Житловик»  неможливо встановити, коли саме її фактично було подано, оскільки вона не містить реквізитів на підтвердження дати й часу її виготовлення, відсутні штампи вхідної кореспонденції Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області. Акцентує, що додаток до протоколу огляду місця події,  усупереч вимогам ч. 3 ст. 105 КПК, підписаний лише слідчим та спеціалістом.
		 
		На думку захисника, затримання ОСОБА_7 було проведено в незаконний спосіб, оскільки протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28 квітня 2020 року, складено з порушенням ст. 208 КПК. Так, підставами для затримання слідчий СВ Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області зазначив: якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. У мотивувальній частині зазначено лише, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КК. Указані в протоколі підстави затримання є взаємовиключними і не можуть існувати одночасно, що свідчить про незаконність затримання.
		 
		Також сторона захисту вказує на те, що були допущені зміни формулювання (фабули) витягів з ЄРДР, що на стадії досудового розслідування не допускається, за винятком виділення матеріалів кримінального провадження, або ж навпаки їх об`єднання або ж її формулювання в обвинувальному акті.
		 
		Крім того, касатор наполягає на тому, що підпис на постанові про призначення групи прокурорів не належить заступнику керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_9 , у зв`язку з чим у місцевому суді він заявляв клопотання про призначення криміналістичної почеркознавчої експертизи, однак 4 липня 2023 року суд відмовив у його задоволенні.
		 
		Захисник вважає, що висновки судово-психіатричних експертиз від 6 липня 2020 року № 363 та від 4 червня 2020 року № 318 і судово-медичної експертизи від 29 квітня 2020 року № 176 складені з порушенням інструкції про проведення судово-медичної експертизи, оскільки не містять відомості про попередження судового експерта про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК. Крім того, усупереч вимогам ч. 3 ст. 242 КПК, судово-медичну експертизу призначив слідчий у кримінальному провадженні, а не слідчий суддя чи суд, у наслідок чого ці висновки є недопустимими доказами. Указує, що за висновками судово-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_8 вона схильна до навіювання. 
		 
		На думку захисника, показання потерпілої ОСОБА_8 , надані під час досудового розслідування, а також судового розгляду, різняться з версією обвинувачення, а саме: потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні 9 червня 2021 року вказувала, що ОСОБА_7 пропонував їй іти з ним у підвал, проте вона відмовилася і через деякий час він затягнув її до підвального приміщення силою, і в той же час остання зазначала, що на лавці та біля під`їзду перебували люди, які могли бути очевидцями події. Втім, органи досудового розслідування не мали жодного бажання допитати вказаних осіб.
		 
		Вважає неправдивими показання потерпілої про застосування сили ОСОБА_7 , оскільки на її руках відсутні будь-які сліди, які б свідчили про застосування фізичної сили з метою подолання фізичного опору з її сторони. Також відсутні будь-які біологічні сліди обвинуваченого на тілі потерпілої, що підтверджується відповідною судовою експертизою. Згідно з показаннями ОСОБА_7 останній дійсно контактував із потерпілою 28 квітня 2020 року, і це мало місце декілька разів, а саме на лавці біля першого під`їзду будинку на АДРЕСА_3 , куди потерпіла приходила сама та сідала поряд із ним, а також пригощала його насінням соняшника, а також тоді, коли посадив потерпілу на стілець за її проханням.
		 
		Посилається на те, що, як повідомила суду потерпіла ОСОБА_8 , 28 квітня 2020 року шортів на ній не було, вона була одягнута у футболку, джинсову куртку, лосини та кросівки. Тому вважає помилковими висновки суду щодо виявлення на шортах потерпілої однієї волосини, яку ідентифіковано як таку, що походить від ОСОБА_7 .
		 
		Також  на думку захисту, показання сестри потерпілої ОСОБА_10 не відповідають вимогам ст. 97 КПК, оскільки вона не була очевидцем вчинення кримінального діяння, всі обставини вказує зі слів потерпілої ОСОБА_8 .
		 
		Разом з тим зазначає, що суд безпідставно відмовив захисту в допиті свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та в можливості провести додатковий допит ОСОБА_8 .
		 
		У касаційній скарзі містяться й інші доводи, які зводяться до незгоди з фактичними обставинами кримінального провадження, установленими судами першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Прокурор подала заперечення на касаційну скаргу, в яких просить судові рішення щодо засудженого залишити без зміни, а касаційну скаргу ? без задоволення, оскільки вважає викладені в ній доводи необґрунтованими та надуманими. При цьому прокурор аргументувала свою позицію фактичними даними, що містяться в матеріалах кримінального провадження.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу.
		 
		Прокурор у судовому засіданні заперечував щодо задоволення касаційної скарги.
		 
		Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.
		 
		Мотиви Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, заперечення, доводи наведені у касаційній скарзі, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
		 
		Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		Згідно з приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		 
		Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, установлених судами попередніх інстанцій, оскільки виступає судом права, а не факту.
		 
		Основна частина доводів захисника зводиться до того, що він оспорює встановлені судами фактичні обставини, втім посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, недостовірність доказів, не враховує, що на підставі статей 433, 438 КПК ці обставини не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, а тому доводи щодо цього не перевіряються. 
		 
		Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		 
		За змістом ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		Зазначені стороною захисту доводи були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій, які надали їм оцінку в сукупності з дослідженими доказами.
		 
		Положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.
		 
		Свій висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення суд першої інстанції належним чином умотивував.
		 
		Суд оцінив доводи засудженого  ОСОБА_7 , який не визнав вини у вчиненні злочину та пояснив, що не скоював жодних насильницьких дій стосовно потерпілої, а лише сидів на лавці коло під`їзду, згодом прибігла ОСОБА_8 , сіла поряд і тісно притулилася до нього. Коли він пішов до підвалу, потерпіла сама побігла за ним, на її прохання він посадив ОСОБА_8 на стілець, а коли вона захотіла в туалет, він сказав, щоб йшла, і пішов до дому. На думку засудженого, його волосся могло потрапити на її одяг, під час того, як він садив її на стілець у підвалі.
		 
		Суди критично оцінили ці показання, вважали їх такими, що є неправдивими та спростовуються прямими доказами.
		 
		В основу прийнятих рішень суди поклали показання потерпілої, свідків, протокол огляду місця події, протоколи проведення слідчих експериментів, протоколи пред`явлення особи для впізнання та висновки експертиз, що узгоджуються з іншими доказами, яким суди, у тому числі апеляційний, дали оцінку в сукупності та які визнали достовірними. 
		 
		Доводи захисника про те, що суди не допитали ключового свідка, а саме сусідку, яка проінформувала заявницю про подію злочину, є безпідставними, оскільки в касаційній скарзі не конкретизовано дані щодо вказаного свідка, в матеріалах кримінального провадження відсутня інформація щодо неї та місця її проживання. 
		 
		Не зміг конкретизувати цю особу захисник і під час касаційного розгляду. 
		 
		Крім того, у касаційній скарзі не зазначено, які фактичні дані, що ставили б під сумнів прийняті рішення, могла повідомити цей свідок.
		 
		Доводи про порушення вимог КПК під час пред`явлення особи для впізнання за фотознімками були предметом перевірки апеляційного суду. Як слушно вказав цей суд, слідчу дію було проведено за участю законного представника ОСОБА_16 , у присутності понятих. Перед пред`явленням особи для впізнання в потерпілої попередньо з`ясовано, чи може вона впізнати особу, а також про обставини, за яких вона її бачила. Під час впізнання потерпіла в присутності учасників повідомила, що впізнала засудженого за загальними ознаками зовнішності, та прямо вказала на ОСОБА_7 як на особу, яка вчинила щодо неї сексуальне насильство. 
		 
		Посилання захисту на те, що потерпіла не брала участі у слідчій дії, оскільки перший аркуш протоколу пред`явлення особи для впізнання не містить відомостей про її участь і роз`яснення їй прав, тому такий доказ є недопустимим, колегія апеляційного суду обґрунтовано визнала безпідставними, адже протокол засвідчили учасники слідчої дії, зокрема є підпис ОСОБА_8 та її законного представника. А відсутність відомостей про потерпілу на першому аркуші протоколу не свідчить про її неприсутність під час слідчої дії та не може бути підставою для визнання фактичних даних протоколу недопустимими доказами.
		 
		Доводи про те, що не встановлено, де було отримано фотознімок засудженого, і що він не давав згоди на його виготовлення й використання під час впізнання, на думку колегії суддів, не впливають на законність прийнятого рішення і допустимість фактичних даних проведеного впізнання. Так, сторона захисту не заперечує, що в протоколі є фотографія засудженого і що саме його серед чотирьох осіб потерпіла впізнала як особу, яка вчинила стосовно неї насильницькі дії сексуального характеру, не пов`язані з проникненням. 
		 
		Упізнання було проведено та оформлено відповідно до приписів ст. 104 КПК з дотриманням вимог ст. 228 цього Кодексу. Доводи про те, що ОСОБА_7 не давав згоди на використання його фотографії та не встановлено джерела її походження, не є порушенням вимог КПК та не впливає на висновок про допустимість фактичних даних слідчої дії.
		 
		Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що істотних порушень вимог ч. 3 ст. 105, ч. 10 ст. 236 КПК під час огляду місця події не допущено, оскільки він проводився в загальнодоступних місцях; слідчий не проникав до комірок чи іншого володіння засудженого або інших осіб, а тому не порушив прав на приватну власність. У зв`язку з викладеним Суд не вбачає істотного порушення права фізичних осіб, що б відповідно до ст. 87 спричиняло недопустимість доказів. 
		 
		Також слідчий отримав письмову заяву здозволом на огляд підвалу в директора Комунального підприємства «Управлінська компанія «Житловик», що також не є порушенням вимог ч. 1 ст. 237 КПК. 
		 
		Недоліки, на які посилається захист у вказаній вище заяві, не ставлять під сумнів висновки судів попередніх інстанцій про наявність такої згоди, а сторона захисту в касаційній скарзі не наводить фактичних даних щодо їх істотності.
		 
		Крім того, апеляційний суд виходив з того, що огляд приміщення проводився згідно з ч. 1 ст. 237 КПК, а тому слідчий не був зобов`язаний проводити відеофіксацію процесуальної дії, адже така вимога стосується виключно обшуку, огляду житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді, що прямо передбачено ч. 10 ст. 236 КПК. 
		 
		Доводи про неналежне оформлення додатка до протоколу огляду місця події є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 105 КПК додатки підписуються лише особами, які брали участь у їх виготовленні та/або вилученні.
		 
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що додаток до протоколу огляду (фототаблиці) підписали слідчий та спеціаліст. Очевидно, що поняті не виготовляли фототаблицю, а тому їх підпис на цьому додатку не є обов`язковим.
		 
		Посилання скаржника на незаконне затримання ОСОБА_7 є необґрунтованими. 
		 
		Як видно з протоколу про затримання підозрюваного у вчиненні злочину від 28 квітня 2020 року, він складений уповноваженою особою, її права затриманій особі роз`яснено, у тому числі передбачені ст. 63 Конституції України, вказана дія відбулася за участю захисника засудженого, обшук проведено за участю понятих, будь-яких зауважень під час складання протоколу від присутніх не надійшло та він підписаний усіма присутніми. 
		 
		Хоча в протоколі не конкретизовано обставини затримання, передбаченого пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 208 КПК, однак, як установили суди, потерпіла вказала безпосередньо на ОСОБА_7 як на особу, яка скоїла щодо неї злочин у день його вчинення. Тому колегія суддів вважає, що на момент затримання працівники поліції мали достатні підстави для затримання ОСОБА_7 .
		 
		Згідно з практикою Верховного Суду (наприклад, постанова ККС ВС від 13 червня 2023 року у справі 520/2703/17, провадження 51-1291км23), відповідно до ч. 5 ст. 208 КПК протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається обов`язково, оскільки це є гарантією забезпечення прав затримання особи. Тому протокол затримання не можна визнати недопустимим, оскільки це означало б, що факт затримання особи нічим не підтверджується. Суд звернув увагу на те, що оцінювати з погляду допустимості можна лише відомості (фактичні дані). Тому в разі, якщо протокол затримання містить відомості, які можуть бути використані як докази під час розгляду справи по суті, може постати питання щодо допустимості саме цих відомостей, а не протоколу затримання.
		 
		Колегія суддів дійшла висновку, що недоліки у вказаному протоколі не впливають на законність прийнятого рішення в цілому та справедливість судового розгляду. 
		 
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що після затримання 28 квітня 2020 року, засуджений постав перед судом і 30 квітня 2020 року стосовно нього було обрано запобіжний захід. 
		 
		Як убачається з ухвали слідчого судді, засуджений не оскаржував законність його затримання під час обрання запобіжного заходу.
		 
		З приводу посилань захисника на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 2 лютого 2021 року у справі 366/1365/17 та від 9 грудня 2021 року у справі 487/4245/18, варто зауважити, що обставини у вищевказаних справах не є релевантними обставинам у провадженні, яке перебуває на розгляді.
		 
		Як слушно вказав апеляційний суд, в цьому кримінальному провадженні відбувалася зміна підозри з внесенням відповідних відомостей до ЄРДР. Виклад фактичних обставин злочину, зазначений в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 , дає певне уявлення про кожний елемент складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК, яке було інкриміновано останньому за результатами досудового розслідування, та від чого здійснювався захист ОСОБА_7 в суді. 
		 
		Отже, зміна підозри, внесення змін у ЄРДР та виклад обставин злочину в обвинувальному акті відбувалися в порядку, передбаченому КПК.
		 
		Доводи про те, що підозра засудженому була змінена, коли кримінальне провадження перебувало на експертизі, не свідчать про істотне порушення вимог КПК, оскільки вона була змінена слідчим та погоджена з прокурором у межах їх повноважень.  КПК не містить заборони вчинення будь-яких процесуальних дій у той час, коли справа перебуває на експертизі, оскільки, як убачається з матеріалів кримінального провадження, у той час досудове розслідування не зупинялося. 
		 
		Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про необґрунтованість посилань сторони захисту щодо підробки підпису прокурора ОСОБА_17 у процесуальних документах, щодо визначення групи прокурорів, зокрема, в постанові від 28 квітня 2020 року, та вважає такими, що об`єктивно нічим, крім суб`єктивного переконання сторони захисту, не підтверджуються. Указані твердження виходять за межі судового розгляду і не ґрунтуються на вимогах ст. 337 КПК. Сторона обвинувачення наполягає на достовірності підпису прокурора. Крім того, слушним є посилання місцевого суду в ухвалі від 4 липня 2023 року, що сторона захисту не позбавлена можливості подати заяву про фальсифікацію документів.
		 
		Суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали висновки експертів належними й допустимими доказами, а тому доводи скаржника в цій частині позбавлені підстав.
		 
		Експертизи в цьому провадженні проведено згідно з вимогами Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, експертами, що мають кваліфікацію судового експерта відповідно до виданих свідоцтв та уповноважені на проведення експертних досліджень. Експертів було повідомлено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта, відмову експерта без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків у суді та під час провадження досудового розслідування, що відображено у висновках.
		 
		Доводи захисника, що судово-медична експертиза ОСОБА_8 від 29 квітня 2020 року № 176 мала проводиться виключно на підставі ухвали слідчого судді, не ґрунтується на вимогах ч. 3 ст. 242 та ч. 2 ст. 509 КПК, оскільки вказаними нормами передбачено прийняття рішення слідчим суддею тільки у випадку примусового проведення експертизи та в разі поміщення особи до медичного закладу для проведення стаціонарної психіатричної експертизи. 
		 
		З вступної частини висновку експертизи установлено, що вона була амбулаторною (не стаціонарною), а малолітня потерпіла та її законний представник не заперечували щодо проведення такої експертизи, тому процесуальних підстав для ухвалення слідчим суддею рішення про примусове залучення їх до експертизи у справі не було. Аналогічні обставини стосуються і висновку судово-психіатричної експертизи від 6 липня 2020 року № 363, підстав для примусового залучення підозрюваного до такої експертизи не було, адже ОСОБА_7 не відмовлявся від участі в ній.
		 
		Оцінюючи посилання сторони захисту на відмінність показань потерпілої, які вона давала в ході досудового розслідування та судового розгляду, суд бере до уваги приписи ч. 4 ст. 95 КПК, згідно з якою суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.
		 
		У судових рішеннях повністю відображені фактичні обставини, здобуті в ході допиту потерпілої та свідка ОСОБА_10 , тому доводи захисника в частині недопустимості їх показань об`єктивно визнані неспроможними й такими, що не знайшли свого підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження.
		 
		Посилання на те, що потерпіла схильна до навіювання та фантазування, спростовуються висновком судової психіатричної експертизи від 4 червня 2020 року № 1001, відповідно до якої ОСОБА_8 не виявляє вираженої схильності до фантазування та навіювання. 
		 
		Колегія суддів не вбачає суперечностей між фактичними обставинами, які повідомили потерпіла та її сестра у судових засіданнях, і викладеним в обвинувальному акті формулюванням обвинувачення щодо засудженого.
		 
		Апеляційний суд аргументував застосування сили щодо неповнолітньої, крім того, вказав, що внаслідок її застосування може не бути слідів фізичного впливу, гематом та іншого.
		 
		Також апеляційний суд змістовно зазначив про наявність шортів на потерпілій під час вчинення щодо неї злочину, пославшись на їх вилучення, опечатування, з пояснювальним надписом, за участю слідчого, двох понятих, законного представника потерпілої ОСОБА_16 та потерпілої. Надалі шорти разом з іншими речами були визнані за постановою слідчого речовими доказами. Саме вони надійшли для дослідження експерту для проведення судової біологічної експертизи.  З фототаблиць, доданих до висновку експерта, убачається, що предметом дослідження були саме шорти потерпілої рожевого кольору в горошок, на внутрішній частині яких було виявлено волосся, належне ОСОБА_7 .
		 
		Суд апеляційної інстанції дав оцінку посиланням сторони захисту на те, що не було проведено допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та повторного допиту потерпілої. 
		 
		При цьому апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_8 була ретельно допитана судом під час судового розгляду у присутності сторони захисту, яка могла ставити запитання малолітній потерпілій без обмежень, здійснюючи захист, а конкретних обставин, які б свідчили про необхідність повторного допиту потерпілої, сторона захисту не навела. Про існування вказаних вище свідків, яким було відомо про обставини, що підлягають доведенню в порядку ст. 91 КПК,  сторона захисту на досудовому слідстві не заявляла. У ході судового розгляду провадження, в тому числі під час апеляційного перегляду, захист також не повідомляв суду переконливих даних, які б свідчили про доцільність допиту таких осіб, не вказував на обставини, які їм можуть бути відомі та стосуються кримінального провадження, що розглядається.
		 
		Також колегія суддів виходить з того, що оцінка неповноти судового розгляду не відноситься до повноважень касаційного суду. 
		 
		У касаційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують 
		детального аналізу Суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
		 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, що є підставами для безумовного скасування судових рішень, суд касаційної інстанції не встановив.
		 
		Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		 
		ухвалив: 
		 
		Вирок Кам`янець-Подільського районного суду Хмельницької області від 22 листопада 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 3 червня 2024 рокущодо  ОСОБА_7  залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                          ОСОБА_2                        ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...