Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 678/9/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2024.
Дата набрання законної сили: 30.10.2024
Номер судового провадження: 51-3651км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021243000001928

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 678/9/22
		провадження № 51-3651км24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                          ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 29 січня 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021243000001928, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Керч Автономної Республіки Крим та жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Летичівський районний суд Хмельницької області вироком від 29 січня 2024 року визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та призначив йому покарання у виді арешту на строк 2 місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. 
		Також вирішив питання, які стосуються: арешту майна, процесуальних витрат; речових доказів у кримінальному провадженні.
		За вироком суду ОСОБА_6 08 жовтня 2021 року приблизно о 06:50, керуючи автопоїздом у складі сідлового тягача FRIEGHTLINER 120 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом «SCHWERINER CS-45GV» (державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ), рухаючись по автодорозі М-30 сполученням Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине, зі сторони м. Вінниця в напрямку до м. Хмельницький, на 326 км 350 м зазначеної вище автодороги, неподалік с. Вербка Хмельницького (Летичівського) району Хмельницької області, порушив вимоги пп. «б» п. 2.3, пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), а саме, проявив неуважність, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, заснув за кермом, внаслідок чого допустив зіткнення керованого ним автомобіля із задньою частиною нерухомого, що зупинився на червоний сигнал світлофора, автомобіля марки «Volkswagen passat» (державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ) під керуванням водія ОСОБА_8 .
		Після цього, автомобіль під керуванням водія ОСОБА_8 здійснив зіткнення із задньою частиною зупиненого попереду автомобіля марки «Audi A4» (державний реєстраційний номер НОМЕР_4 ), під керуванням водія ОСОБА_9 , що у некерованому стані зіткнувся із зупиненим на світлофорі попереду причепом автопоїзда у складі сідлового тягача RENAULT MAGNUM, (державний реєстраційний номер НОМЕР_5 ) із напівпричепом «SCHWARZMULLER SAP-335» (державний реєстраційний номер НОМЕР_6 ).
		У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) водій автомобіля марки «Audi A4» (державний реєстраційний номер НОМЕР_4 ) ОСОБА_9 отримала  тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
		Причиною ДТП та її наслідків було порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 2.3, 12.1, 13.1 ПДР.
		Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 16 квітня 2024 року змінив вирок районного суду стосовно ОСОБА_6 в частині призначеного йому покарання.
		Призначив ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК покарання у виді штрафу в розмірі 5 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. 
		У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Захисник ОСОБА_7 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_6 судові рішення та закрити щодо нього кримінальне провадження.
		Захист не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, якими встановлено, що ОСОБА_6 заснув за кермом.
		На переконання захисника, суди не надали належної оцінки тим обставинам, що засуджений втратив свідомість під час керування автомобілем, у результаті чого він був позбавлений можливості усвідомлювати характер своїх дій, прогнозувати їх наслідки та впливати на перебіг подій. 
		Також стверджує про недопустимість висновку експерта від 22 листопада 2021 року № 500 через суперечності в прізвищі особи в медичних документах, наданих на експертизу, а саме: знімки комп`ютерної томографії зроблені на ім`я ОСОБА_9 , тоді як історія хвороби стаціонарного хворого - на ім`я ОСОБА_9 .
		Крім того, зазначає про невідоме походження знімків комп`ютерної томографії на ім`я ОСОБА_9 . Зокрема, стверджує, що слідчий, відповідно до ст. 163 КПК не витребував їх для проведення експертизи.
		Стверджує про порушення вимог ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України(далі - КПК) через відсутність у реєстрі матеріалів досудового розслідування копій витягів з державного реєстру актів цивільного стану громадян для підтвердження дошлюбного прізвища потерпілої ОСОБА_9 та відсутність клопотання представника потерпілої про долучення цих документів як доказів у кримінальному провадженні.
		Позиції учасників судового провадження 
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , надавши відповідні пояснення, заперечив щодо задоволення касаційної скарги захисника. 
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що ця скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. 
		Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
		Касаційний суд наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
		За статтею 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		З огляду на викладене Суд відхиляє доводи касаційної скарги сторони захисту щодо оспорювання встановлених за результатами судового розгляду обставин, оскільки вони по суті стосуються невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. 
		З матеріалів справи вбачається, що висновок суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу. 
		Зокрема, постановляючи вирок, місцевий суд урахував факт невизнання засудженим своєї винуватості. Він не погоджувався з формулюванням обвинувачення, стверджуючи, що не заснув, а втратив свідомість через повторний інфаркт, який стався у нього.
		Водночас суд дійшов висновку, що його винуватість підтверджується сукупністю досліджених доказів, серед яких, зокрема, показання:  ОСОБА_9 (потерпілої), яка пояснила, що, коли її витягнули з пошкодженого автомобіля, дізналася, що причиною ДТП стало те, що водій вантажного автомобіля з причепом заснув за кермом; ОСОБА_11 (свідка, пасажир автомобіля під керуванням ОСОБА_9 ). який вказав, що люди, які були на місці ДТП, повідомили, що ОСОБА_6 заснув за кермом; ОСОБА_12 (свідка, водія автопоїзда у складі сідлового тягача RENAULT MAGNUM із напівпричепом «SCHWARZMULLER SAP-335»), який зазначив, що у лікарні під час проходження освідування ОСОБА_6 повідомив йому, що в момент ДТП «його відключило»; ОСОБА_8 (свідка, водія автомобіля марки «Volkswagen passat»), який бачив, що до моменту ДТП автомобіль під керуванням ОСОБА_6 по дорозі їхав нерівно, виляв, однак на зустрічну смугу не виїжджав. 
		Також суд узяв до уваги письмові докази, серед яких протоколи слідчих дій і перевірки технічного стану транспортного засобу та висновки експертів. 
		Отже, з урахуванням вищенаведених доказів суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 порушив вимоги пунктів 2.3, 12.1, 13.1 ПДР, зокрема не дотримався безпечної дистанції та заснув за кермом, внаслідок чого сталася ДТП, в якій потерпіла ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
		Захист у касаційній скарзі зазначає, що ДТП сталася через короткочасну, раптову і непередбачувану втрату свідомості ОСОБА_6 внаслідок серцевого нападу, через що він був позбавлений можливості усвідомлювати характер своїх дій, прогнозувати їх наслідки та впливати на перебіг подій.
		Верховний Суд вважає ці твердження сторони захисту непереконливими.
		Ці доводи захист висловлював в судах попередніх інстанцій, які перевірили їх і змістовно відхилили, з наведенням відповідних мотивів.
		З матеріалів кримінального провадження не вбачається, щоб на стадії досудового розслідування про обставини щодо втрати свідомості та серцевого нападу в момент ДТП ОСОБА_6 повідомляв слідчому чи прокурору. 
		Під час судового розгляду засуджений змінив свою позицію щодо визнання винуватості, заперечив те, що він заснув за кермом та вказав, що втратив свідомість через серцевий напад.
		Місцевий суд для перевірки цієї версії засудженого за клопотаннями сторони захисту ухвалою від 23 вересня 2022 року витребував з комунальної установи «Міська клінічна лікарня № 3 ім. професора Л. Й. Алейнікова» історію стаціонарного хворого ОСОБА_6 від 08 жовтня 2018 року № 3802/1749 щодо його перебування у кардіологічному відділенні № 2 з 29 вересня до 08 жовтня 2018 року; з комунальних некомерційних підприємств «Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Хмельницької обласної ради оригінал карти виїзду швидкої медичної допомоги форми № 110/0 від 08 жовтня 2021 року, «Бершадської окружної лікарні інтенсивного лікування» оригінал історії стаціонарного хворого № 4827/491 ОСОБА_6 , який перебував у стаціонарі з 26 жовтня до 03 листопада 2021 року; з ТОВ «Ламан Транс-Експрес» відомості про проходження ОСОБА_6 медичного огляду, який він пройшов до ДТП, яка мала місце 08 жовтня 2021 року. Також цією ухвалою суд призначив судово-медичну експертизу.
		Так, оцінивши надану ТОВ «Ламан Транс-Експрес» медичну довідку, суд встановив, що водій ОСОБА_6 не скаржився на стан здоров`я під час роботи водієм.
		Крім того, дослідивши висновок від 15-19 грудня 2022 року № 88 складений за результатом проведеної експертизи на підставі витребуваних судом медичних документів ОСОБА_6 , суд з`ясував, що у останнього не відмічалось будь-яких захворювань та травм центральної нервової системи, ендокринних захворювань, які б могли бути причиною втрати свідомості до 08 жовтня 2021 року. Через наявність у ОСОБА_6 гіпертонічної та ішемічної хвороби серця порушення або втрата свідомості могли статися під час гострого інфаркту. Однак під час огляду на місці події 08 жовтня 2021 року інфаркту в нього не виявлено. У  ОСОБА_6 був підвищений артеріальний тиск (220/100 мм рт. ст.), що могло свідчити про гіпертонічний криз, але точно визначити, коли саме підвищився тиск - до, під час чи після аварії - неможливо, як і неможливо точно сказати, чи втрачав він свідомість перед ДТП.
		Допитані у судовому засіданні від 13 квітня 2023 року експерти  ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 вказали, що, для втрати свідомості має бути саме медичне підґрунтя, однак будь-які медичні дані, що ОСОБА_6 в момент ДТП саме втратив свідомість і що у нього повторно був інфаркт міокарда відсутні. Також зазначили, що немає будь-яких медичних даних коли саме у засудженого міг підвищитися тиск і це могла бути реакція на стрес внаслідок ДТП або інші його особистісні причини.
		Крім того, оцінивши висновок експерта від 17 травня 2023 року № 337 суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 у момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення будь-яким психічним захворюванням не страждав і усвідомлював свої дії та міг керувати ними.
		Отже, проаналізувавши наявні у справі висновки експертів, медичні документи, а також показання експертів, які не виявили жодних медичних даних, що свідчили б про втрату засудженим свідомості в момент ДТП, суд обґрунтовано відхилив версію захисту про втрату ОСОБА_6 свідомості під час керування транспортним засобом внаслідок серцевого нападу.
		З цими висновками місцевого суду погодився і суд апеляційної інстанції. 
		Водночас апеляційний суд констатував, що захист не надав будь-яких доказів щодо причинного зв`язку із лікуванням ОСОБА_6 восени 2018 року і ДТП, яка відбулася 08 жовтня 2021 року. 
		Верховний Суд не вбачає підстав ставити під сумнів наведені висновки судів попередніх інстанцій.
		З викладених підстав колегія суддів відхиляє вищенаведені доводи захисника.  
		Також колегія суддів відхиляє доводи захисника про недопустимість висновку експерта від 22 листопада 2021 року № 500, через наявність розбіжностей у знімках комп`ютерної томографії, які зроблені на ім`я ОСОБА_9 , і карту стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_9 .
		Відповідно до положень ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Згідно з ч. 3 ст. 101 КПК висновок експерта повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. 
		Як убачається з матеріалів справи наведені вище доводи захист порушував у судах попередніх інстанцій.
		На їх спростування представник потерпілої - адвокат ОСОБА_16 , представив суду витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, відповідно до якого потерпіла змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_9 ».
		Отже, суд обґрунтовано не знайшов підстав сумніватися у достовірності відомостей, що були відображені у вищевказаних медичних документах, що були надані експерту. 
		Верховний Суд відхиляє твердження захисту щодо недопустимості зазначеного витягу, через порушення вимог ст. 291 КПК.
		Згідно з частинами 11, 12 ст. 290 КПК сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Так, за положеннями статей 290, 291 КПК орган обвинувачення має відкрити іншій стороні лише ті матеріали, які є в його розпорядженні, а відповідно до ч. 2 ст. 109 КПК реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити лише: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
		Отже, з наведеного вище вбачається, що наданий представником потерпілої витяг не належить до матеріалів досудового розслідування і не вимагає внесення до реєстру матеріалів.
		Водночас захист під час досудового розслідування не ставив під сумнів висновок експерта на вищевказаних підставах, а тому у сторони обвинувачення не було підстав витребовувати і долучати до справи вищевказаний витяг. 
		Вперше захист висловив свій сумнів щодо допустимості висновку експерта через невідповідність прізвища потерпілої у медичних документах в суді першої інстанції і саме на спростування цих доводів представник потерпілої і надав вказаний витяг. 
		Водночас, зважаючи на зміст порушеного стороною захисту питання, Суд уважає, що в цієї сторони було достатньо часу і можливості висловити свої заперечення стосовно поданого витягу, однак жодних заперечень щодо достовірності чи належності його захист не заявив.
		Ба більше, за клопотанням захисту був допитаний експерт ОСОБА_19 , який складав висновок експерта від 22 листопада 2021 року № 500. Зокрема експерт вказав, що йому на дослідження серед іншого була надана карта стаціонарного хворого, у якій було зазначено ім`я ОСОБА_9 , а тому у нього не виникало сумнівів, щодо належності цієї медичної карти потерпілій.
		З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали оспорюваний висновок експерта належним і достовірним доказом. Підстав сумніватися в цих висновках Суд не знаходить, як і не вбачає порушень вимог ст. 291 КПК. 
		Безпідставними є твердження сторони захисту і про невідоме походження рентгенівських знімків на ім`я ОСОБА_9 , як і те, що слідчий, відповідно до ст. 163 КПК не витребував їх для проведення експертизи.
		Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 56 КПК потерпілий протягом кримінального провадження має право подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що оспорювані захистом документи були надані слідчому потерпілою, згідно із заявою від 27 жовтня       2021 року (т. 3, а. п. 141).
		Верховний Суд наголошує, що кримінальний процесуальний закон не забороняє потерпілому надавати органу досудового розслідування, суду документи, що містять доказову інформацію, і в такому випадку, це не зобов`язує слідчого отримувати у слідчого судді ухвалу про тимчасовий доступ до відповідних документів. Аналогічний висновок зроблено, зокрема у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі N? 465/3756/17, (провадження N? 51-266 км 19), від 17 січня 2024 року у справі № 344/15935/15-к, (провадження № 51-3248км22).
		Посилання захисника на постанову Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 582/445/20, провадження № 51-4502км20, є нерелевантним, оскільки у зазначеній справі суд касаційної інстанції погодився з доводами захисту про те, що апеляційний суд залишив поза увагою ту обставину, що у матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про те, що потерпіла надавала слідчому чи прокурору будь-які медичні документи для долучення їх до матеріалів провадження. Також не було встановлено відомостей про звернення слідчого чи прокурора до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів у порядку, передбаченому ст. 163 КПК. Натомість у цій справі, як уже зазначалося, потерпіла сама надала рентгенівські знімки.
		З огляду на викладене Суд відхиляє вказані доводи сторони захисту. 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування або зміни судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.
		Зважаючи на наведене вище, колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, апостановлені щодо ОСОБА_6 судові      рішення - без зміни.
		Керуючись статтями433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 29 січня 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1                                        ОСОБА_2                                  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...