Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 212/5964/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2024.
Дата набрання законної сили: 29.10.2024
Номер судового провадження: 51-2104км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022041730000809

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 жовтня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа №212/5964/22
		провадження № 51-2104 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду(далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого судді                                              ОСОБА_1 ,
		суддів:                                                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                  ОСОБА_5 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року стосовно 
		ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця та мешканця 
		 
		АДРЕСА_1 ),
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області вироком від 11 вересня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року, засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він приблизно о 15 год 01 жовтня 2022 року, знаходячись за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану, діючи умисно, повторно, таємно викрав належне його матері ОСОБА_8 майно, заподіявши потерпілій майнової шкоди на суму 1 612 грн 65 коп.
		Вимога касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		Захисник ОСОБА_6 , не погодившись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості та особі його підзахисного, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
		- безпідставно не застосували положення ст. 75 КК, а тому, на його думку, призначене ОСОБА_7 покарання є занадто суворим;
		- залишили поза увагою те, що на специфікаціях договорів відсутні підписи ОСОБА_7 та з відеозапису з приміщення ломбарду неможливо ідентифікувати монітор, який здав ОСОБА_7 .
		Крім того, захисник вказує на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів його апеляційної скарги та не врахував позицію потерпілої, яка просила призначити покарання, не пов`язане із позбавленням волі. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги.
		Мотиви Суду
		Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. 
		У поданій касаційній скарзі захисник покликається на істотне порушення приписів кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі його підзахисного при розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій.
		Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК). 
		Відповідно до ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
		Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
		За змістом ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за  своїм внутрішнім  переконанням, яке  ґрунтується на  всебічному, повному й неупередженому  дослідженні всіх обставин  кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку. 
		Під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції встановив, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі досліджених доказів, зокрема: 
		- показань потерпілої ОСОБА_8 про те, що її син ОСОБА_7 , який проживає разом із нею в квартирі  АДРЕСА_2 , без її дозволу виніс з дому належний їй монітор «LG» та здав його до ломбарду;
		- протоколу огляду місця події від 03 жовтня 2022 року, згідно з яким було оглянуто квартиру АДРЕСА_3 та виявлено комп`ютерний стіл без наявності на ньому монітору, проте виявлено системний блок, клавіатуру, колонки та дроти до них;
		- протоколу огляду предметів від 24 жовтня 2022 року, згідно з яким було проведено огляд цифрового носія інформації з трьома відеофайлами з фіксацією приміщення ломбарду, розташованого на АДРЕСА_4 , на яких зафіксовано як 01 жовтня 2022 року ОСОБА_7 приніс у сумці до ломбарду чорний монітор із дротами, передав до складського приміщення ломбарду, після чого заповнив відповідні документи та отримав за нього гроші;
		- інформації, наданої ПТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_4 , про те, що відповідно до клієнтської бази ОСОБА_7 на підставі договорів № 051221410 від 01 жовтня 2022 року, № 051221462 від 09 жовтня 2022 року закладав монітор «LG»;
		- висновку експерта від 22 травня 2023 року № СЕ-19/104-23/15150ТВ, відповідно до якого ринкова вартість монітору «LG22mk400А», придбаного 08 листопада 2019 року, станом на 01 жовтня 2022 року складала 1612 грн 65 коп.
		Суд першої інстанції, врахувавши показання потерпілої та наявні докази, встановив, що ОСОБА_7 заклав до ПТ «Ломбард Парус» саме монітор «LG22mk400А».
		При цьому суд першої інстанції не погодився з позицію обвинуваченого про те, що в ломбарді 01 жовтня 2022 року він закладав інший монітор «LG» на прохання свого знайомого, оскільки не було встановлено доказів на підтвердження таких пояснень.
		Дослідивши надані докази, суд першої інстанції встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 01 жовтня 2022 року вчинив інкриміноване йому суспільно небезпечне діяння.
		Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95 КПК.
		Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання ОСОБА_7 , врахував позицію потерпілої, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який є тяжким, наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення стосовно особи похилого віку, яка є його матір`ю, а також дані про особу обвинуваченого, зокрема, те, що він раніше судимий за вчинення аналогічних умисних корисливих злочинів, має незняту та непогашену у встановленому порядку судимість, вчинив новий злочин невдовзі після звільнення з місць позбавлення волі, офіційно не працює, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, перебуває на обліку у лікаря нарколога, посередньо характеризується за місцем проживання, тобто дотримався вимог статей 50, 65-67 КК.
		При цьому суд першої інстанції не встановив підстав для застосування до ОСОБА_7 положень статей 69, 75 КК.
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника, доводи якої за своїм змістом є аналогічними доводам його касаційної скарги, з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК перевірив зазначені в ній вимоги, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
		За результатами апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи погодився з оцінкою доказів, досліджених судом першої інстанції та врахованих при доведенні винуватості  ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, належним чином умотивувавши свої висновки.
		Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з видом та розміром призначеного судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання та не знайшов підстав для застосування положень ст. 75 КК.
		Що стосується доводів касаційної скарги захисника про неврахування судом апеляційної інстанції позиції потерпілої щодо міри призначеного покарання, то Суд уважає їх безпідставними, оскільки така думка потерпілої була врахована судом, однак вона не є вирішальною.
		Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		Разом із цим колегія суддів касаційного суду зважає на те, що 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX),яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП. 
		Зокрема, у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі - НМДГ).
		Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 07 жовтня 2024 року (справа № 278/1566/21, провадження                № 51-2555 кмо 24) дійшла висновку про те , що Закон № 3886?IX, яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі. У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886?IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
		Як встановили суди, ОСОБА_7 01 жовтня 2022 року вчинив крадіжку майна потерпілої, вартість якого становила 1 612 грн 65 коп.
		Згідно із Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про державний бюджет на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року становив 2 481 грн, відповідно податкова соціальна пільга та НМДГ становили 1240 грн 50 коп.
		З огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону               № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, становив 2 481 грн.
		Отже, вартість таємно викраденого ОСОБА_7 майна (1 612 грн 65 коп.), є меншою, ніж 2 НМДГ, що застосовувалися у 2022 році, і це діяння не підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
		За приписами ст. 284 КПК: 
		- п. 4-1 ч. 1 - кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння;
		- п. 1-2 ч. 2 - кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.
		За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом установлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК.
		Відповідно до абз. 5 ч. 7 ст. 284 КПК ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 або п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.
		За приписами ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
		Колегія суддів зважає на те, що касаційний розгляд здійснюється без участі ОСОБА_7 , який на даний час проходить військову службу в ЗСУ, з`ясувати його згоду на закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, не виявилось можливим.
		Проте суди встановили, що ОСОБА_7 вчинив діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність.
		З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції (в порядку ч. 2 ст. 433 КПК) підлягає скасуванню, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК - закриттю на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		постановив:
		касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		В порядку ч. 2 ст. 433 КПК вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року скасувати, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7  на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК - закрити.
		            Постанова набирає законної сили з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...