Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/12220/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано судом: 04.11.2024. Зареєстровано: 05.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2024.
Дата набрання законної сили: 21.11.2024
Номер судового провадження: 1-кс/991/12295/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52024000000000222

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 991/12220/24
		Провадження 1-кс/991/12295/24
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 
		У Х В А Л А
		29 жовтня 2024 року                                                                         м. Київ
		 
		Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		детектива ОСОБА_3 ,
		захисника - адвоката ОСОБА_4 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000222 від 07.05.2024,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		25 жовтня 2024 року вказане клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду і на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передано на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
		 
		1.Короткий виклад змісту поданого клопотання
		 
		В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчою групою детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000222 від 07.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 КК України. 
		Детектив вказує, що орієнтовно на початку 2024 року ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» звернулось до Дніпропетровської обласної державної адміністрації із клопотанням про виділення лісової ділянки державної власності орієнтовною площею 19,0 га, розташованої на території Піщанської територіальної громади Новомосковського району Дніпропетровської області, у довгострокове тимчасове користування лісами для рекреаційних цілей. Однак, листами від 29.01.2024 №3-323/0/261-24, від 22.03.2024 №3-323/1/261-24 Департаменту екології та природніх ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» відмовлено у виділенні зазначеної лісової ділянки.
		Слідством встановлено, що орієнтовно у квітні 2024 року представник ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» на ім`я ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_6 , та просив допомогти з`ясувати причини, з яких ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ», незважаючи на повний комплект документів, відмовлено у виділенні зазначеної земельної ділянки.
		ОСОБА_6 , в свою чергу, будучи знайомим з першим заступником Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_7 , 02.05.2024 зустрівся із ним, сказав, що представляє інтереси ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» та поцікавився, чи відомо ОСОБА_7 з яких причин вказане підприємство отримує відмови у задоволенні вищезазначених клопотань.
		Тоді ж ОСОБА_7 сказав ОСОБА_6 , що обізнаний про розгляд зазначених клопотань ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» та що тільки він, враховуючи його службові повноваження як першого заступника голови Дніпропетровської ОДА та виконання ним обов`язків голови ОДА на час його відсутності, уповноважений прийняти відповідне рішення та задовольнити клопотання ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ».
		Після цього, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_6 про необхідність надання йому неправомірної вигоди у розмірі 200 000 доларів США за видачу розпорядження про виділення лісової ділянки державної власності у довгострокове тимчасове користування ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ». При цьому ОСОБА_7 зазначив, що відповідне рішення він у будь-якому разі має погодити із Головою Дніпропетровської ОДА ОСОБА_8 
		14.05.2024 під час зустрічі ОСОБА_7 розповів ОСОБА_6 про механізм подачі документів щодо виділення земельних ділянок ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ», повторно зазначив про необхідність погодження даного питання із головою Дніпропетровської ОДА ОСОБА_8 , озвучив можливий розподіл суми неправомірної вигоди між ним та ОСОБА_8 .
		Згодом, 30.05.2024 ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_6 , що ним погоджено із головою Дніпропетровської ОДА ОСОБА_8 виділення земельних ділянок ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ», та що відповідні документи будуть підписані трохи пізніше, щоб уникнути підозр стосовно ухвалення позитивного рішення після декількох відмов по цьому ж питанню.
		25.06.2024 під час зустрічі між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , останній зазначив що для видачі розпорядження щодо виділення ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» у довгострокове тимчасове користування суміжних лісових ділянок державної власності потрібно дочекатись сприятливого моменту. Також ОСОБА_7 повторно зазначив, що тільки він уповноважений задовольнити це клопотання.
		Разом з тим, як зазначає детектив, після висловлення ОСОБА_7 прохання щодо отримання від ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» неправомірної вигоди 18.07.2024 головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації - начальником обласної військової адміністрації видано розпорядження №К-109/0/5-24, на підставі якого з 22.07.2024 до 25.08.2024 ОСОБА_7 було надано відпустку, в останній день якої його було звільнено. Зважаючи на викладене, висловивши відповідне прохання щодо отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_7 не отримав таку неправомірну вигоду у зв`язку із власним звільненням із займаної посади.
		Отже, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК У країни, тобто у проханні надати йому як службовій особі, яка займає відповідальне становище, для себе неправомірної вигоди за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища, в особливо великому розмірі.
		Детектив зазначає, що 24.10.2024 ОСОБА_7 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК У країни.
		24.10.2024 детективами Національного антикорупційного бюро України проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті чого виявлено та вилучено: (1) мобільний телефон iPhone НОМЕР_1 ; (2) мобільний телефон iPhone НОМЕР_2 ; (3) мобільний телефон iPhone 15 Pro Мах синьо-сірого кольору; (4) грошові кошти у сумі 24600 доларів США; (5) годинник Bovet №36/39; (6) годинник НОМЕР_3 ; (7) годинник НОМЕР_4 .
		Детектив зауважує, що під час обшуку не було можливості оглянути вміст вищезазначених мобільних телефонів, оскільки ОСОБА_7 відмовився повідомити пароль доступу до них, а тому було прийнято рішення про їх вилучення через необхідність у проведення експертного дослідження вказаних пристроїв в умовах цифрової криміналістичної лабораторії.
		 
		Також детектив зазначає, що відповідно до даних щорічної декларації ОСОБА_7 , вилучені в ході обшуку грошові кошти та годинники належать останньому, а тому з урахуванням обставин, які розслідуються у кримінальному провадженні, а також підозри останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України існують підстави вважати, що вказане майно може бути предметом конфіскації, як виду покарання.
		Детектив наголошує, що оскільки ОСОБА_7 є підозрюваним у цьому кримінальному провадженні, майно якого за вироком суду може бути конфісковано, є обґрунтовані підстави вважати, що незастосування обмежень щодо користування та розпорядження таким майном може призвести до вжиття останнім заходів для його приховування чи передачі третім особам з метою уникнення його стягнення.
		З урахуванням зазначених доводів, детектив просить накласти арешт на вилучене в ОСОБА_7 майно з метою збереження речових доказів, а також з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та досягнення дієвості кримінального провадження.
		 
		2.Позиція сторін у судовому засіданні 
		 
		У судовому засіданні детектив  ОСОБА_3 , підтримав подане ним клопотання та просив його задовільнити. 
		Захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат  ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання в частині накладення арешту на вилучені мобільні телефони. Зазначив, що ОСОБА_7 дійсно відмовився повідомляти детективам пароль доступу до таких телефонів, а тому не оспорює наявність законних підстав для їх вилучення.
		Разом з тим, адвокат просив врахувати, що вилучені грошові кошти набуті законним шляхом та належать подружжю Орлових на праві спільної сумісної власності, а тому, за загальним правилом, арешту може підлягати лише половина від загальної суми вилучених коштів.
		 
		3.Мотиви та оцінка слідчого судді
		 
		Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. 
		Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України. 
		Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення, а також для забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. 
		При цьому, згідно ст. 171 КПК України для збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно може бути речовим доказом. 
		       Відповідно до 5 ст. 170 КПК України у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна. 
		Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч.1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
		Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
		До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
		Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна саме з метою забезпечення збереження речових доказів слідчий суддя має встановити:
		1)         чи набула особа статусу підозрюваного та чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення підозрюваним та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна;
		2)         чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою;
		3)         чи відповідає вказане майно ознакам речового доказу?
		4)         чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких детектив звертається із відповідним клопотанням?
		5)        чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування?
		 
		З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення сторін, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків.
		 
		3.1. Щодо набуття статусу підозрюваного, наявності обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що особі може бути призначено покарання у виді конфіскації майна 
		Як вказувалось вище, підставою застосування арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації є, зокрема, набуття особою статус підозрюваного та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру. 
		Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру 24.10.2024 було вручено особисто ОСОБА_7 , про що в матеріалах, долучених до клопотання, міститься письмова розписка останнього про її отримання. 
		Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_7 набув процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації.
		Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя виходить з того, що кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», у зв`язку з чим, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини. 
		Так, з вказаної практики вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»). 
		Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
		Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_9 міг вчинити саме інкриміновані йому злочини. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
		Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за фактом висловлення першим заступником Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_7 прохання надати йому неправомірну вигоду за вчинення ним дій в інтересах ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» з використанням наданого йому службового становища.
		Так, за версією слідства, орієнтовно в квітні 2024 року в ОСОБА_7 , який був обізнаний про те, що ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» зацікавлене у виділенні лісової ділянки державної власності орієнтовною площею 19,0 га, розташованої на території Піщанської територіальної громади Новомосковського району Дніпропетровської області, у довгострокове тимчасове користування лісами для рекреаційних цілей, виник злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди від ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ», оскільки він, будучи першим заступником Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації та виконуючи обов`язки голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації в період відсутності останнього, усвідомлював можливість самостійно прийняти відповідне рішення про задоволення клопотання ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» та виділення такої лісової ділянки вказаному підприємству у користування.
		З метою реалізації злочинного плану ОСОБА_7 повідомив представнику ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» ОСОБА_6 , що за видачу розпорядження про виділення лісової ділянки державної власності у довгострокове тимчасове користування, необхідно надати йому неправомірну вигоду у розмірі 200 000 доларів США, при цьому зауважив, що відповідне рішення він у будь-якому разі має погодити із Головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_8 та озвучив можливий розподіл суми неправомірної вигоди між ним та ОСОБА_8 .
		В ході неодноразових зустрічей ОСОБА_7 запевняв ОСОБА_6 в можливості видачі розпорядження щодо виділення ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» у довгострокове тимчасове користування бажаних лісових ділянок та розповів про механізм подачі відповідних документів, однак зауважив, що для цього потрібно дочекатись сприятливого моменту.
		Разом з тим, висловивши відповідне прохання щодо отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_7 не отримав таку неправомірну вигоду у зв`язку із власним звільненням із займаної посади.
		На переконання слідчого судді, встановлені обставини зустрічей ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , зміст їхнього спілкування, зафіксовані відомості листування, у сукупності переконують слідчого суддю у тому, що мало місце вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, яке може бути вчинене ОСОБА_7 .
		Слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями підозрюваного та ознаками складу інкримінованого йому злочину. 
		При цьому, слідчим суддею встановлено, що за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна..
		Тобто конфіскація майна передбачена у санкції статті як обов`язкове додаткове покарання, а тому, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд може застосувати до ОСОБА_7 додаткове покарання у виді конфіскації майна. 
		Таким чином, враховуючи вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним інкримінованого йому злочину, яке передбачає конфіскацію майна як додаткове обов`язкове покарання, слідчий суддя вважає, що дійсно існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_9 може бути призначене покарання у виді конфіскації майна. 
		       
		3.2.Щодо можливості накладення арешту на вказане у клопотанні майно з відповідною метою
		Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. 
		Як зазначалося вище, арешт з метою збереження речового доказу може накладатися на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи. 
		Слідчим суддею встановлено, що майно, відносно якого вирішується питання про його арешт, вилучене в ході обшуку, проведеного 24.10.2024 за місцем проживання ОСОБА_7 , який за версією слідства безпосередньо причетний до обставин вчинення розслідуваного злочину.
		       Так, детектив просить накласти арешт на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_7 з метою збереження речових доказів, а саме на:
		       - мобільний телефон iPhone НОМЕР_1 ; 
		       - мобільний телефон iPhone НОМЕР_2 ; 
		       - мобільний телефон iPhone 15 Pro Мах синьо-сірого кольору.
		Відповідне майно є рухомим, оскільки відповідає вимогам встановленим ч. 2 ст. 182 ЦК України, а обмежень чи заборон щодо накладення на таке майно арешту слідчим суддею не встановлено. 
		З огляду на зазначене, слідчий суддя дійшов висновку, що відповідне майно може бути арештоване з метою збереження речових доказів.
		Також детектив у своєму клопотанні просить накласти арешт на вилучені в ході вказаного обшуку грошові кошти у сумі 24 600 доларів США, годинник Bovet №36/39, годинник НОМЕР_3 та годинник НОМЕР_4 з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. 
		       Відповідно до положень ч. 5 ст. 170 КПК України з метою забезпечення можливої конфіскації на стадії досудового розслідування арешт може бути накладений на майно підозрюваного. 
		Як вбачається з інформації, яка міститься в щорічній декларації ОСОБА_7 за 2023 звітний рік, поданої 24.09.2024, у власності останнього перебувають годинники марки Bovet, Parmigiani та Hublot, а також готівкові кошти в сумі 70 000 доларів США.
		Отже, з огляду на обставини відшукання та вилучення вказаного майна, а також місце його виявлення, пояснень учасників обшуку, слідчий суддя погоджується, що існують підстави вважати, що вказане майно належить саме ОСОБА_7 .
		Разом з тим, слідчий суддя критично ставиться до доводів захисту, що частина вилучених коштів у сумі 4 600 доларів США належить восьмирічному сину ОСОБА_7 , оскільки на підтвердження джерела їх походження не було надано будь-яких логічних пояснень.
		Також слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_7 має процесуальний статус підозрюваного у кримінальному провадженні № 52024000000000222 від 07.05.2024 та обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, яке передбачає конфіскацію майна як додаткове обов`язкове покарання, а тому існують достатні підстави вважати, що йому може бути призначене покарання у виді конфіскації майна. 
		Водночас, слідчий суддя вважає, що вказані грошові кошти та коштовні годинники не підлягають арешту з огляду на таке.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
		Згідно із ч. 2 ст. 168, ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право, зокрема, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
		Із системного аналізу статей 167, 234, ч. 7 ст. 236 КПК України вбачається, що мета вилучення майна під час обшуку має відповідати самій меті його здійснення, із подальшим правомірним набуттям таким майном режиму тимчасово вилученого.
		Тобто, цей комплекс заходів спрямований на здобуття доказів у кримінальному провадженні, а тому подальше накладення арешту на майно може розглядатися як правомірне, коли вилучення цього майна відповідає меті проведення обшуку.
		Відсутність мети, визначеної у статтях 167, 234 КПК України під час вилучення майна, нівелює законність такого вилучення.
		Обшук за місцем проживання ОСОБА_7 органом досудового розслідування здійснювався з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, тобто здобуття доказів, у той же час, коли грошові кошти у сумі 24600 доларів США та вищезазначені годинники були вилучені з метою їх конфіскації як виду покарання особи. Очевидно, що у цьому випадку існує невідповідність мети проведення обшуку та мети вилучення коштів. Тому, оскільки вилучення вказаного майна не має під собою належного законного підґрунтя, слідчий суддя не вбачає правових підстав для його арешту.
		Враховуючи викладене вище, слідчий суддя дійшов висновку, що в цій частини клопотання детектива не підлягає задоволенню.
		 
		3.3.Вилучене майно відповідає ознакам речового доказу
		Як зазначалося вище, арешт на майно може бути накладено з метою збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
		Відповідно до частини першої зазначеної статті речовими доказами, зокрема, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
		Зі змісту поданого клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що з вказаною метою детектив просить накласти арешт на:
		       - мобільний телефон iPhone НОМЕР_1 ; 
		       - мобільний телефон iPhone НОМЕР_2 ; 
		       - мобільний телефон iPhone 15 Pro Мах синьо-сірого кольору.
		       Як встановлено слідчим суддею, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.10.2024 по справі №991/11940/24 (провадження № 1-кс/991/12010/24) обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_7 .
		Вказаною ухвалою було надано дозвіл на виявлення та фіксацію відомостей про обставини кримінального правопорушення, зокрема,  мобільні телефони та сім-карти, що перебувають у користуванні екс-першого заступника голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації (Дніпропетровської обласної військової адміністрації) ОСОБА_7 , у тому числі з номером НОМЕР_5 , які зберегли на собі сліди вчинення злочину, за допомогою яких обговорювались злочинні дії, та які дають можливість встановити схему контактів між учасниками кримінального правопорушення, або містять інші відомості, які можуть бути використанні як доказ фактів чи обставин. Що встановлюються під час кримінального провадження.
		Як встановлено з протоколу обшуку від 24.10.2024 під час вказаної слідчої дії були виявлені електронні носії інформації, а саме три мобільні телефони iPhone НОМЕР_1 , iPhone НОМЕР_2 та iPhone 15 Pro Мах синьо-сірого кольору.
		Так, в ході попереднього огляду вказаних мобільних телефонів було встановлено, що доступ до них обмежений системою логічного захисту, а ОСОБА_7 відмовився повідомити пароль доступу до них. 
		Враховуючи, що вказані мобільні телефони належать ОСОБА_7 та з огляду на необхідність подолання системи логічного захисту з метою виявлення, детального вивчення та аналізу наявних на них відомостей, а також копіювання їх вмісту, детективом прийнято рішення про вилучення вказаних технічних пристроїв.
		На думку слідчого судді, такі дії детектива повністю узгоджується із вимогами абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК України, яка дозволяє вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, у тому числі, у зв`язку із необхідністю проведення відповідного дослідження у випадку доведення, що відомості, які зберігаються на такому пристрої неможливо скопіювати або ж іншим чином зафіксувати, зокрема через наявність необхідності подолання системи логічного захисту.
		Враховуючи обставини розслідуваного злочину, умови відшукання і вилучення вказаних пристроїв, відсутність технічної можливості оглянути та скопіювати їх вміст без вилучення, слідчий суддя вважає виправданою необхідність утримання вказаних телефонів в розпорядженні органу досудового розслідування з метою подолання системи логічного захисту для уможливлення подальшого огляду на предмет наявності у них інформації, що може мати значення для досудового розслідування та повного копіювання такої інформації. 
		Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 від 24.10.2024 вилучені носії інформації визнані речовими доказами, як такі, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		Крім цього, оскільки під час обушку не вдалося здійснити копіювання інформації, що міститься на телефонах та провести відповідний огляд їх вмісту через необхідність подолання системи логічного захисту, постановами детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 від 24.10.2024 було призначено проведення комплексних судових комп`ютерно-технічних експертиз та експертиз електронних комунікацій, предметом дослідження яких є вилучені у ОСОБА_7 мобільні телефони.
		З огляду на це, слідчий суддя вважає, що наразі у контексті потреб досудового розслідування існує необхідність у проведенні детального огляду вилучених мобільних телефонів, в т.ч. шляхом проведення експертного дослідження, яке дозволить у повному обсязі скопіювати наявні на таких пристроях файли та перевірити на предмет наявності видалених. 
		У такому випадку суттєвим для отримання такої інформації є наявність самого пристрою, який становитиме предмет дослідження відповідного експерта, що узгоджується із положеннями п. 13.3 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5).
		Тому, враховуючи описані у клопотанні та у п. 4.1. цієї ухвали обставини вчинення розслідуваного злочину, механізм його вчинення та діяльність ймовірно причетних осіб, слідчий суддя доходить висновку, що відомості, які можуть бути виявлені на вилучених мобільних телефонах, можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Відповідно мобільні телефони, як матеріальні носії цих відомостей, також мають ознаки речового доказу і можуть бути використані сторонами кримінального провадження як таке процесуальне джерело доказів. 
		За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку про наявність достатніх підстав вважати, що існує можливість використання вилученого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
		 
		3.4.Щодо можливості виконання завдань арешту
		Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Зокрема, зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, характер діяльності ймовірно причетних осіб, обізнаність ймовірно причетних осіб із ходом проведення досудового розслідування, обґрунтованим є твердження детектива про наявність ризику знищення, спотворення, приховування чи зміни відомостей, наявних на вилучених пристроях. Зокрема, враховуючи встановлені слідством обставини, умови та джерело відшукання мобільних телефонів, ймовірну причетність до вчинення розслідуваних злочинів особи, у володінні якої вони знаходилися, беручи до уваги, що вказані носії інформації могли використовуватися ОСОБА_7 для передачі та обміну з іншими учасниками розслідуваних подій файлами, документами та відомостями, які є предметом досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що такі пристрої можуть містити відповідне листування, фото, файли документів, які мають значення для встановлення обставин, що розслідуються у цьому кримінальному провадженні та можуть підтвердити зв`язок між особами, які були учасниками відповідних подій, і з їх допомогою можуть бути встановлені додаткові важливі обставини для цього кримінального провадження, зокрема, детальний механізм злочину, коло причетних осіб, ступінь їх залучення до реалізації злочинного плану, зв`язки та схему контактів між ними тощо, а тому у разі повернення таких пристроїв власнику існує загроза видалення листування, адресатів, документів, програм, а також приховування чи знищення самих пристроїв.
		 
		3.5.Щодо розумності та співрозмірності арешту
		Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
		На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. У цьому контексті слідчий суддя враховує, серед іншого, суспільну небезпеку ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість, ймовірну причетність до його вчинення особи, яка є власником вилученого майна, а також можливість виявлення на відповідному майні відомостей, що мають істотне значення для розслідування відповідного злочину. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження не є невиправдано обтяжливими для власника такого майна.
		При цьому, у ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна для третіх осіб. 
		З урахуванням зазначеного, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту на даному етапі досудового розслідування у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження і переслідує легітимну мету.
		Слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на відповідні технічні пристрої не є припиненням права власності на них або невідворотнім позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, однак такий захід є тимчасовим. 
		У цьому контексті слідчий суддя відзначає, що доказове значення у цьому кримінальному провадженні мають не самі по собі мобільні телефони, як матеріальні носії інформації, а наявні на них електронні файли і відомості.
		Слідчий суддя зауважує, що електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (аналогічна позиція міститься у постановах ККС ВС у справі №490/10025/17 від 19 травня 2020 року та у справі № № 677/2040/16-к від 22 жовтня 2020 року).
		З огляду на це, електронні документи є самостійними джерелами доказів, а тому, у випадку їх копіювання на інший матеріальний носій і за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились (за виключенням передбачених законом випадків).
		Водночас, з метою повного та всебічного проведення розслідування, існує необхідність у проведенні повного огляду, ряду досліджень щодо вилученого майна, у тому числі на предмет наявності на ньому конкретної (в т.ч. видаленої) інформації, що є процесом досить тривалим та складним, потребує залучення спеціалістів, експертів та за певних обставин особливого програмного забезпечення. При цьому, вказаний процес очевидно ускладняються у випадках наявності на відповідних пристроях систем логічного захисту та необхідності пошуку видаленої інформації, а тому потребує значного часу. З огляду на вказане та беручи до уваги значення вилученого майна для кримінального провадження слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування, є виправданою необхідність утримання мобільних телефонів у розпорядженні слідства.
		Водночас, слідчий суддя наголошує, що будь-який тривалий строк має бути об`єктивно виправданий завданнями кримінального провадження та збалансований з правами та інтересами власника відповідного майна. У зв`язку з цим, зі спливом часу виправданість подальшого арешту відповідного технічного пристрою може бути предметом перевірки слідчим суддею у порядку ст. 174 КПК України, а тому таке утримання на кожному етапі досудового розслідування має обґрунтовуватись реальною потребою їх збереження у розпорядженні органу досудового розслідування. 
		Також слідчий суддя вважає обґрунтованим застосувати заборону користування, відчуження та розпорядження майном, зважаючи на встановлені ризики приховування, пошкодження, знищення та передачі майна, яке є речовими доказами і зберегло на собі сліди вчинення злочину. Відсутність вказаних заборон унеможливить досягнення заявленої мети арешту, а також посилюватиме ризик знищення, перетворення, переховування чи втрати такого майна. 
		З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для часткового задоволення клопотання детектива про арешт майна з метою збереження речових доказів. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 98, 131, 167-168, 170-173, 234-236, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.Клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000222 від 07.05.2024, - задовольнити частково.
		2.Накласти арешт (із забороною користування та розпоряджання) на майно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , вилучене в результаті проведеного 24.10.2024 обшуку у його житлі за адресою: АДРЕСА_1 , в, а саме: 
		       - мобільний телефон iPhone НОМЕР_1 ; 
		       - мобільний телефон iPhone НОМЕР_2 ; 
		       - мобільний телефон iPhone 15 Pro Мах синьо-сірого кольору.
		       3. В іншій частині клопотання - відмовити.
		4. Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. 
		5. Копію ухвали негайно після її оголошення вручити детективу та іншим учасникам судового засідання, присутнім під час її оголошення. Копію ухвали не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати учасникам, які не були присутні під час оголошення ухвали. 
		6. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		7. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
		8. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		 
		Слідчий суддя                                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...