Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/3942/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 04.11.2024. Зареєстровано: 05.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2024.
Дата набрання законної сили: 29.10.2024
Номер судового провадження: К/990/21736/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 260/3942/21
		адміністративне провадження № К/990/21736/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:  
		судді-доповідача - Жука А.В.,
		суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
		за участю:
		секретаря судового засідання - Яроша Д.В.,
		позивача - ОСОБА_1 
		представника позивача - Джуган Н.Б.
		представника відповідача - Щекуна О.А.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу
		за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року (у складі: головуючого судді - Луцович М.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року (у складі: судді-доповідача - Шинкар Т.І., суддів: Іщук Л.П., Обрізка І.М.) у справі №260/3942/21,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Міністерство), в якому просив:  
		визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 06.08.2021 №1875/к «Про накладення дисциплінарного стягнення»;  
		визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 06.08.2021 №1876/к «Про виконання дисциплінарного стягнення»;  
		поновити полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 на посаді начальника державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» - начальника арештного дому;
		стягнути з Міністерства юстиції України на користь полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
		2. Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваних наказів відповідача, оскільки з висновку службового розслідування від 22.07.2021, складеного дисциплінарною комісією Міністерства, не вбачається з яких з передбачених пунктом 2 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України підстав було проведено службове розслідування за фактом можливого невиконання чи неналежного виконання посадових обов`язків начальником державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» (далі також - Установа).
		3. Позивач указує, що був позбавлений можливості скористатися своїми правами як особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, оскільки: йому не були роз`яснені його права; йому лише наприкінці роботи дисциплінарної комісії запропонували дати письмові пояснення. Зауважує, що з 22 червня 2021 року був відсутній на робочому місці в зв`язку з обранням йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62020140000001175 та в зв`язку з його відстороненням з посади. Крім того, позивач зазначає, що висновок службового розслідування від 22.07.2021, складений дисциплінарною комісією Міністерства і отриманий позивачем супровідним листом від 28.07.2021, відрізняється від висновку від 22.07.2021, складеного дисциплінарною комісією, який він отримав на руки.  
		4. Позивач вважає, що оскаржувані накази відповідачем були видані неправомірно, без урахування усіх обставин та без дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		5. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.10.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023, в задоволенні позову відмовлено.
		6. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вказував, що ОСОБА_1 з 22.06.2021 був відсутній на робочому місці без поважних причин, що відповідно до пункту 4 статті 4 КЗпП України вважається прогулом.
		7. Спростовуючи твердження позивача про те, що у висновку службового розслідування не вбачається з яких з передбачених пунктом 2 розділу II Порядку підстав було проведено службове розслідування, суд першої інстанції зазначав, що з висновку службового розслідування слідує, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального злочину і є підставою проведення розслідування.
		8. Судами попередніх інстанцій було також зауважено, що підтвердити чи спростувати в рамках службового розслідування причетність начальника Установи ОСОБА_1 , до вчинення злочину, що розслідується по кримінальному провадженню № 62020140000001175, не було можливим, натомість, в ході службового розслідування комісією виявлені численні недоліки та прорахунки в службовій діяльності позивача.
		9. Щодо отримання позивачем висновку службового розслідування, суди попередніх інстанцій зазначили, зокрема, що ОСОБА_1 помилково отримав копію не оригіналу висновку службового розслідування, не прошитого та без супровідного листа, про що повідомлялося Департаменту з питань судової роботи відповідною службовою запискою.
		10. Судами попередніх інстанцій також було вказано, що до виникнення спірних правовідносин позивача було попереджено про неповну посадову відповідність.
		11. Щодо висновків про відсутність позивача на робочому місці з 22.06.2021, суд апеляційної інстанції зазначив, така відсутність зумовлена об`єктивними причинами - застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та забороною залишення місця проживання з метою виходу на роботу, а також відстороненням від посади строком на один місяць, що не може розцінюватись як прогул; водночас указане не спростовує нарахування позивачу за липень 2021 року заробітної плати разом з премією в розмірі 19 494,17 грн., про що останньому мало б бути відомо, однак докази повернення відповідних коштів в матеріалах справи відсутні.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву (заперечень) на неї та відповіді на відзив.
		12. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №260/3942/21 і прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
		13. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначив про відсутність висновку Верховного Суду   щодо питання застосування у подібних правовідносинах:
		- частини другої статті 16 Закону України «Про Дисціплінарний статут органів внутрішніх справ України» (у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці);
		- абзацу четвертого пункту 2 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі   України (службове розслідування проводиться за рішенням уповноваженого на те начальника у разі: скоєння особою рядового чи начальницького складу правопорушення із корупційними ознаками або надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції);
		- частини 1 статті 14 Дисциплінарного статуту (з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування);
		- пункту 12   розділу ІІІ Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі (щодо заборони призначення службових розслідувань за відсутності підстав, передбачених цим Порядком);
		- статті 23 Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо правомірності проведення службового розслідування без участі безпосереднього начальника особи, яка притягується до дисциплінарної відповідальності;
		- пункт 4 розділу VI Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі (особу, стосовно якої проводиться службове розслідування, наділено безумовним правом брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі, давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування, або відмовитися від вчинення таких дій);
		- пункту 1 розділу VIII Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі (за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин).
		14. Позивач зазначає, що така підстава, яка передбачена абзацом четвертим пункту 2 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України для службового розслідування, була можлива при наявності обвинувального вироку, що набрав законної сили, яким би його було визнано винним у вчиненні корупційного правопорушення; на момент призначення службового розслідування не було обвинувального вироку суду щодо позивача. Однак, як зазначає позивач, службове розслідування все ж таки було проведене і його результати стали підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді крайньої міри.
		15. Скаржник зауважує, що службове розслідування було призначене з метою уточнення, встановлення обставин (часу, місця, способу) і умов, що сприяли вчиненню конкретного правопорушення або дисциплінарного проступку, а саме за фактом можливого невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків начальницьким та рядовим складом Установи виключно щодо фактів, викладених в листі ТУ ДБР (щодо виконання/неналежного виконання договору генпідряду при виконанні робіт з капітального ремонту режимного корпусу державної Установи); інших підстав проведення службового розслідування, окрім як лист ТУ ДБР, Наказ Міністерства від 23.06.2021 № 2120/7 «Про проведення службового розслідування» не містить.
		16. На переконання позивача, Комісія перевищила надані їй повноваження, визначені наказом Міністерства від 23.06.2021 №2120/7, оскільки дійшовши висновків про неможливість підтвердити чи спростувати в рамках службового розслідування причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, що розслідується, Комісія повинна була завершити роботу, адже підстава призначення службового розслідування була виконана.
		17. Також позивач указує, що згідно Дисциплінарного статуту прямим і безпосереднім   начальником до позивача - є начальник Західного міжрегіонального управління м. Львів, який повинен був бути включений до складу Комісії з службового розслідування, та виключно в його присутності повинно було здійснено службове розслідування.
		18. Скаржник повторно зазначає про наявність двох висновків службового розслідування від 23.07.2021, що були складені однією і тією ж Комісією, а також те, що він фактично надав пояснення щодо службового розслідування 02.08.2021, тобто після затвердження Висновку службового розслідування від 23.07.2021. Позивач вважає, що він був позбавлений фундаментального права на захист, оскільки не брав безпосередньої участі при проведенні службового розслідування.
		19. Крім того, в касаційній скарзі позивач зазначає, що залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції надав іншу юридичну оцінку обставинам, що зумовили висновки про прогул позивача та відсутність на робочому місці з 22.06.2021.
		20. Скаржник також вважає, що суди попередніх інстанцій у цій справі неправильно дослідили докази, зокрема, Інструкцію із забезпечення режиму, охорони і нагляду за особами, які тримаються у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 13.12.2019 №73/5-ДСК (далі - Інструкція №73/5-ДСК). Позивач зауважує, що суд першої інстанції встановив доведеними порушення ним вимог цієї Інструкції, взагалі її не досліджуючи; судом апеляційної інстанції таке порушення було виявлено, однак досліджено зміст цієї Інструкції поза судовим засіданням. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції не мав би на стадії апеляційного розгляду справи брати до уваги її зміст, з огляду на положення статті 308 КАС України; більше того, ні відповідач, ні позивач, не просили досліджувати суд апеляційної інстанції нові докази.
		21. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без задоволення касаційну скаргу позивача, а оскаржувані судові рішення - без змін. Відповідач, окрім іншого, вказує, що з наказу про призначення службового розслідування та висновку службового розслідування слідує, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального злочину і є підставою проведення розслідування, що вірно враховано судами. Відповідач вважає, що Порядком №356/5 не передбачено обмежень щодо обсягів та напрямків здійснення призначеного розслідування, та основним завданням під час його проведення є встановлення фактів можливого невиконання або неналежного виконання посадовими особами обов`язків.
		22. Відповідач звертає увагу, що ОСОБА_1 ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі при розгляді даної справи не посилався на таку підставу для визнання неправомірними наказів Міністерства, як проведення службового розслідування   без участі безпосереднього начальника особи, яка притягається до дисциплінарної відповідальності. Відповідач також зазначає, що у висновку службового розслідування по кожному з виявлених порушень враховані пояснення позивача; жодне порушення, на переконання відповідача, скаржником не спростовується ні наданими ним поясненнями, ні в письмових поясненнях, наданих на вимогу Міністра. Відповідач також зауважує, що Інструкція №73/5-ДСК була правомірно досліджена судом апеляційної інстанції, враховуючи обмеження в роботі з документами, що мають обмежений доступ.
		23. У відповідях на відзив позивач вказує, зокрема, що відповідач підтверджує той факт, що йому був наданий висновок службового розслідування, відмінний від того, який відповідач надіслав поштовим зв`язком на адресу Установи, та підтверджує неотримання ОСОБА_1 висновку службового розслідування, на підставі якого його звільнено з посади. Позивач зауважує, що у позовній заяві посилався на неправомірність оспорюваних наказів, в тому числі у зв`язку з неналежним суб`єктним складом Комісії. Позивач також вважає, що відповідач повинен був подати докази неможливості подання Інструкції №73/5-ДСК до суду першої інстанції, та такий документ повинен був доставлений фельд`єгерською поштою і пройти реєстрацію в суді апеляційної інстанції; натомість Інструкція №73/5-ДСК була надана особисто представником Міністерства, і колегія суддів не мала права її досліджувати.
		ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		24. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 19.06.2023.
		25. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук  А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
		26. Ухвалою Верховного Суду від 04.07.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у цій справі.
		27. Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.  
		28. Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2024 справу призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.10.2024 на 15:00 год.
		29. У судовому засіданні 29.10.2024 стороною позивача в повному обсязі підтримано доводи і вимоги касаційної скарги. Заперечуючи проти задоволення касаційної скарги, представник відповідача просив залишити без змін оскаржувані судові рішення.
		ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на адресу Міністерства надійшов лист Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 10.06.2021 № 12-51-10276-вих.21 про те, що слідчими п`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено 02.10.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020140000001175 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України.
		31. В ході проведення досудового розслідування встановлено, що начальник Установи, будучи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, за попередньою змовою групою осіб з невстановленою на даний час особою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 22.11.2019 уклали договір генпідряду № Г-67 «На виконання робіт по об`єкту «Капітальний ремонт режимного корпусу ДУ «Закарпатської установи виконання покарань (№9) за адресою м.Ужгород, вул..Довженка, 8а». Після чого, ОСОБА_1 без фактичного проведення технічного нагляду спеціалістом, підписав акти виконаних робіт за вказаним договором, де було зазначено про збільшення витрат будівельних матеріалів, завищено обсяг і вартість виконаних будівельних робіт, ніж фактично проведено, на суму 165 063,00 грн., у зв`язку із чим державному бюджету завдано збитки.
		32. 10 червня 2021 начальнику Установи ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України.
		33. З метою всебічного, повного та об`єктивного досудового розслідування, керуючись статтями 40, 93 Кримінально-процесуального кодексу України, листом від 10.06.2021 №12-51-10276-ВИХ.21 Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові просило Міністерство юстиції України за вказаним фактом призначити службове розслідування (перевірку) та провести в рамках взаємодії силами управління внутрішньої безпеки Державної кримінально-виконавчої служби України і органів юстиції.
		34. За результатами проведеного службового розслідування за фактом можливого невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків начальницьким та рядовим складом Установи було складено Висновок службового розслідування від 22.07.2021, який затверджено 23.07.2021 Міністром юстиції України Д.Малюською (далі і по тексту - Висновок).
		35. У відповідності до абзацу другого преамбули, статей 12-14, 16, 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», керуючись підпунктом 13-1 пункту 12 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228, у зв`язку з неналежним виконанням службових обов`язків було видано наказ Міністерства юстиції України від 06.08.2021 №1875/к «Про накладення дисциплінарного стягнення» (далі і по тексту - Наказ 06.08.2021 №1875/к)., згідно якого накладено на начальника Установи - начальника арештного дому ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади - за порушення службової дисципліни та в зв`язку з неналежним виконанням службових обов`язків.
		36. Згідно вищевказаного наказу підставою для його видання став висновок службового розслідування від 22.07.2021, складений дисциплінарною комісією Міністерства (далі і по тексту - Комісія), та письмове пояснення ОСОБА_1 від 02.08.2021.
		37. На підставі Наказу від 06.08.2021 №1875/к - видано наказ Міністерства від 06.08.2021 №1876/к «Про виконання дисциплінарного стягнення» (далі і по тексу - Наказ від 06.08.2021 №1876/к), яким з 19 серпня 2021 року ОСОБА_1 , полковника внутрішньої служби, звільнено з посади начальника Установи - начальника арештного дому.
		IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ  
		38. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		39. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		40. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
		41. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		42. Підстави та порядок притягнення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).
		43. Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
		Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
		44. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту).
		45. Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.
		46. Згідно з положеннями статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
		47. Відповідно до частин першої, другої статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.  
		Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
		48. Відповідно до Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Дисциплінарного статуту та з метою встановлення єдиного порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України, наказом Міністерства від 12.03.2015 №356/5 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі і по тексту - Порядок №356/5).
		49. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №356/5 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.
		50. Відповідно до абзаців 1-5 пункту 2 розділу ІІ Порядку №356/5 службове розслідування проводиться за рішенням уповноваженого на те начальника у разі:  
		невиконання або неналежного виконання особами рядового і начальницького складу під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на органи і установи завдань;
		реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою рядового чи начальницького складу кримінальне правопорушення;
		повідомлення особі рядового чи начальницького складу про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення;
		скоєння особою рядового чи начальницького складу правопорушення із корупційними ознаками або надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції;
		скоєння особою рядового чи начальницького складу адміністративного правопорушення.
		51. Відповідно до пунктів 4, 5 розділу ІІ Порядку №356/5 службове розслідування не проводиться за фактом повідомлення слідчими органами особі рядового чи начальницького складу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, якщо службове розслідування вже було проведено на підставі абзацу третього пункту 2 цього розділу, або щодо особи рядового чи начальницького складу, винної у його скоєнні, вжито заходів дисциплінарного впливу.  
		Підстави для призначення службового розслідування можуть міститися у службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих посадовими особами органів і установ в установленому законодавством України порядку.
		52. Підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника (пункт 6 розділу ІІ Порядку №356/5).
		53. Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Порядку №356/5 забороняється призначення службових розслідувань за відсутності підстав, визначених цим Порядком. У разі виникнення визначених цим Порядком обставин, які містять підстави для заборони проведення службового розслідування, виконавець упродовж двадцяти чотирьох годин повинен повідомити про це начальнику, який призначив службове розслідування, без припинення службового розслідування.
		54. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на адресу Міністерства надійшов лист ТУ ДБР, розташованого у місті Львові від 10.06.2021 №12-51-10276-вих.21 (далі - Лист від 10.06.2021 №12-51-10276-вих.21)   про те, що слідчими п`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 02.10.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020140000001175 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України.
		55. У цьому листі зазначено, що у ході проведення досудового розслідування встановлено, що начальник Установи ОСОБА_1 , будучи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, за попередньою змовою групою осіб з невстановленою на час формування листа особою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 22.11.2019 уклали договір генпідряду №Г-67 «На виконання робіт по об`єкту «Капітальний ремонт режимного корпусу ДУ «Закарпатської установи виконання покарань (№9)» за адресою: м.Ужгород, вул.Довженка, 8А». Після чого, ОСОБА_1 без фактичного проведення технічного нагляду спеціалістом, підписав акти виконаних робіт за вказаним договором, де було зазначено про збільшення витрат будівельних матеріалів, завищено обсяг і вартість виконаних будівельних робіт, ніж фактично проведено, на суму 165 063,00 грн.
		56. 10 червня 2021 року начальнику Установи ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України.
		57. З метою всебічного, повного та об`єктивного досудового розслідування, висловлено прохання за вказаним фактом призначити службове розслідування (перевірку) та провести в рамках взаємодії силами Управління внутрішньої безпеки Державної кримінально-виконавчої служби України і органів юстиції.
		58. На підставі Листа від 10.06.2021 №12-51-10276-вих.21, відповідно до абзацу четвертого пункту 2 розділу II Порядку №356/5 Міністерством було видано наказ від 23.06.2021 №2120/7 «Про проведення службового розслідування» (далі - Наказ від 23.06.2021 №2120/7), яким:
		1) призначено службове розслідування стосовно осіб рядового та начальницького складу державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)»;  
		2) утворено комісію з проведення службового розслідування (далі - Комісія);  
		3) наказано Комісії провести службове розслідування за фактом можливого невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків начальницьким та рядовим складом Установи (підстава: Лист від 10.06.2021 №12-51-10276-вих.21);
		4) визначено службове розслідування провести протягом одного місяця з дня його призначення та надати на розгляд і затвердження висновок службового розслідування разом із письмовими поясненнями осіб, стосовно яких проводиться службове розслідування, або актами про їх відмову від надання пояснень, тощо
		59. Однак, як видно зі змісту абзацу четвертого пункту 2 розділу II Порядку №356/5, підставою для проведення службового розслідування є скоєння особою рядового чи начальницького складу правопорушення із корупційними ознаками або надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції, що не відповідає обставинам справи та змісту Листа від 10.06.2021 №12-51-10276-вих.21.
		60. Указаний вище лист ТУ ДБР містив інформацію, зокрема, про повідомлення про підозру позивачу у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України, натомість не містив інформації про скоєння корупційного правопорушення чи про наявність обвинувального вироку/рішення суду з приводу указаних обставин.
		61. Отже, Верховний Суд погоджується із доводами позивача в цій частині, що така підстава, яка передбачена абзацом четвертим пункту 2 розділу II Порядку №356/5 та була визначена в Наказі від 23.06.2021 №2120/7, була можлива при наявності обвинувального вироку/рішення суду, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні корупційного правопорушення. Обставини, визначені абзацом третім (повідомлення про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення) та абзацом четвертим (скоєння правопорушення із корупційними ознаками або надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції) пункту 2 розділу II Порядку №356/5 не є тотожними.
		62. Суди попередніх інстанцій наведеному вище не надали належної правової оцінки та дійшли передчасних висновків щодо дотримання відповідачем порядку призначення службового розслідування в частині визначення підстав для його проведення.  
		Щодо меж предмету службового розслідування
		63. За змістом пункту 1 розділу VIII Порядку №356/5 за результатами службового розслідування складається висновок, із вступної, описової та резолютивної частин.
		У вступній частині висновку зазначаються посада, звання, прізвище, ініціали виконавця (голови, членів комісії), який (які) проводив (ли) службове розслідування, підстави для проведення службового розслідування.
		В описовій частині висновку зазначаються: відомості про обставини, за яких особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, вчинила дію або бездіяльність, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки, що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в ДКВС України і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристика особи (зокрема наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), яка вчинила дисциплінарний проступок, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв`язку між діями або бездіяльністю особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, та їх наслідками; умови, що передували вчиненню дії або бездіяльності чи спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного; відомості про залучення до проведення службового розслідування фахівців та дані про них, подані ними результати.
		У резолютивній частині висновку службового розслідування зазначаються: пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних видів заохочень або дисциплінарних стягнень, класифікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; підтвердження чи спростовування відомостей, які стали підставою для його призначення; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
		64. Відповідно до пункту 3 розділу VIII Порядку №356/5 висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування.
		65. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Наказом Міністерства юстиції України від 23.07.2021 №2120/7 затверджено Висновок службового розслідування, яким пропонувалось, зважаючи на те, що на момент складання висновку службового розслідування начальник Установи ОСОБА_1 , мав діюче дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну посадову відповідність, притягнути останнього до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з займаної посади.
		66. Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 1 розділу І Порядку №356/5 службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються в межах компетенції з метою уточнення причин, встановлення обставин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення або дисциплінарного проступку персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідальність за яке передбачена законодавством України, а також визначення ступеня вини особи (осіб), яка вчинила правопорушення, чиї дії або бездіяльність стали причиною його скоєння.
		67. Системний аналіз норм Дисциплінарного статуту та Порядку №356/5 свідчить, що службове розслідування є комплексом заходів, які здійснюються в межах компетенції та з метою збирання, перевірки і оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок особи, встановлення обставин   його вчинення, уточнення причин та умов, що цьому сприяли, а також ступеня вини особи, яка його вчинила, і визначення виду стягнення, що пропонується до застосування керівником; мета службового розслідування полягає у повному, об`єктивному та всебічному встановленні обставин, наслідків правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування.
		68. Тобто, службове розслідування призначається з метою уточнення, встановлення обставин, що сприяли вчиненню конкретного правопорушення (конкретних правопорушень) або дисциплінарного проступку.  
		69. Повертаючись до матеріалів цієї справи та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, фактичною підставою для призначення службового розслідування є саме Лист від 10.06.2021 №12-51-10276-вих.21 із відомостями про факт вручення підозри позивачу та факт можливого невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків начальницьким та рядовим складом Установи, виключно щодо фактів виконання/неналежного виконання договору генпідряду №Г-67 від 22.11.2019 при виконанні робіт з капітального ремонту режимного корпусу державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)».  
		70. Тому, доцільно вважати, що службове розслідування у межах спірних правовідносинах було призначене для встановлення обставин, що сприяли вчиненню конкретного правопорушення, зокрема причетності/непричетності керівництва Установи до неналежного виконання договору генпідряду.
		71. Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що вивченням службової документації Установи Комісією було встановлено, що 21.10.2020 слідчим другого слідчого відділу (відділу з розслідувань злочинів вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львів від 07.10.2020 (справа 463/9498/20 провадження №1 - кс/463/5216/20) вилучено оригінали документів, що стосуються робіт по об`єкту «Капітальний ремонт режимного корпусу державної установи «Закарпатської установи виконання покарань (№9)» за адресою: м. Ужгород, вул.. Довженка, 8А».
		У зв`язку із викладеним, ознайомитись із повним переліком документів, які стосуються капітального ремонту режимного корпусу державної установи «Закарпатської установи виконання покарань (№ 9)» члени Комісії не мали можливості.
		Поверхневим оглядом 3-го поверху Установи членами комісії встановлено, що ремонтні роботи, які зазначені в робочому проекті, проводились, однак встановити об`єми виконаних робіт та відповідність даних робіт проекту членам комісії не вдалось, у зв`язку із відсутністю відповідної кваліфікації.
		72. У зв`язку із вищевказаним Комісія не змогла підтвердити чи спростувати в рамках службового розслідування причетність начальника Установи, полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , до вчинення злочину, що розслідується по кримінальному провадженню № 62020140000001175.
		73. Отже, факти, з яких було призначено службове розслідування, не знайшли свого підтвердження під час проведення службового розслідування Комісією щодо позивача.
		74. Разом з тим, під час проведення службового розслідування встановлено «численні недоліки та прорахунки» в службовій діяльності позивача, на підставі чого суди попередніх інстанцій погодилися із висновками Комісії про те, що ОСОБА_1 , внаслідок неналежного виконання покладених на нього обов`язків, порушив вимоги пункту 10 Положення про державну установу «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.03.2020 №849/5 в частині не виконання покладених на установу завдань та функцій, неналежного контролю за проведенням в установі заходів, спрямованих на виконання вимог нормативно-правових актів щодо порядку та умов тримання осіб, узятих під варту, а також вчинених в установі порушень вимог режиму тримання і встановленого порядку відбування покарання, здійснення перевірки діяльності персоналу установи, належного виконання функціональних обов`язків, дотримання службової дисципліни та законності, здійсненням контролю за своєчасним проведенням технічних оглядів, обшуків приміщень, камер, особистих обшуків осіб, узятих під варту, порушив вимоги пункту 9 глави І розділу III, вимоги пункту 7 глави 2 розділу III, пункту 6 глави 8 розділу II, пункту 4 глави 8 розділу II Інструкції №73/5-ДСК, вимог статті 7 Закону України «Про попереднє ув`язнення» в частині неналежного порядку і умов тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними, порушив вимоги посадової інструкції заступника начальника відділу режиму і охорони державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)», затвердженої 10.12.2020, вимоги статті 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», вимоги статті 4 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» в частині призначення на посаду особи, яка не має належного освітнього рівня, тощо.
		75. Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 23.09.2022 у справі №540/1982/19 (щодо застосування норм Порядку №356/5), виходячи із призначення службового розслідування, результати якого можуть призвести до дисциплінарної відповідальності службовця, то висновки службового розслідування мають містити чітку оцінку обставинам, які слугували підставою для призначення службового розслідування. Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №540/1982/19.
		76. Проте, погоджуючись із висновками Комісії та Міністерства, судами попередніх інстанцій не встановлено дійсних підстав, з яких проводилося службове розслідування щодо позивача і не співставлено такі підстави із висновками службового розслідування.
		Щодо встановлених Комісією порушень під час проведення службового розслідування щодо позивача
		77. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що позивач порушив вимоги Інструкції №73/5-ДСК.
		78. Виходячи із матеріалів справи, слід зауважити, що вони не містять матеріалів службового розслідування та примірника цієї Інструкції, з яких суди могли би спростувати/підтвердити під час повного і всебічного судового розгляду справи висновки Комісії.
		79. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до частин першої, четвертої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		80. Параграф 1 Глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначає основні положення про докази.
		81. Так, відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		82. Докази мають бути: належними (стаття 73 КАС України); допустимими (стаття 74 КАС України); достовірними (стаття 75 КАС України); достатніми (стаття 76 КАС України).
		83. Тобто докази - це урегульована процесуальним законодавством, існуюча у певній процесуальній формі інформація (фактичні дані), яка надає можливість адміністративному суду, що розглядає справу, достеменно або певним чином відтворити та встановити усі обставини публічно-правового спору, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи.
		84. Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням їхньої якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного судового рішення.
		85.   Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		86. Абзацами 1 і 2 частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		87. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		88. Відповідно до частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		89. Беручи за основу висновки Комісії та одночасно погоджуючись із ними, в порушення наведених норм процесуального закону, суди попередніх інстанцій не перевірили їх належними, достатніми та допустимими доказами, чим допустили порушення норм процесуального права та принцип офіційного з`ясування обставин.
		90. Судом першої інстанції також не надано належної оцінки доказам, долучених позивачем разом із клопотанням від 01.02.2022 (том 1, а.с.164-231), якими заявник обґрунтовував протиправність оскаржуваних ним наказів відповідача.
		91. Слід окремо зупинитися щодо не дослідження судом першої інстанції змісту Інструкції №73/5-ДСК, про що було зазначено також судом апеляційної інстанції.
		92. Водночас, висновки суду апеляційної інстанції щодо указаного питання є поверхневими і формальними, що не свідчить про виправлення недоліків рішення суду першої інстанції стосовно вимог законності та обґрунтованості, в тому числі і в частині ознайомленням зі змістом Інструкції №73/5-ДСК, яке відбулося поза межами судового розгляду колегією та за відсутності безпосередньої участі позивача і його представника.  
		93. В цей же день судом апеляційної інстанції було ухвалено оскаржувану постанову. Отже, указане без надання можливості позивачу ініціювати питання про отримання дозволу на ознайомлення із указаним документом із обмеженим доступом в позасудовому чи судовому порядку до ухвалення остаточного судового рішення, в контексті спірних правовідносин свідчить про втручання у право учасника справи на судовий захист, у можливість надавати заперечення та апелювати заявленим відповідачем доводам щодо порушення заявником вимог указаної Інструкції під час здійснення ним службової діяльності. При цьому, сторони в судовому засіданні в суді касаційної інстанції не заперечили того, що займаючи посаду начальника Установи, ОСОБА_1 був відомий зміст Інструкції №73/5-ДСК та указаний факт був проігноровано судом апеляційної інстанції.
		94. Таким чином, доводи позивача в цій частині частково знаходять своє підтвердження.
		95. Знаходять своє підтвердження також доводи касаційної скарги про надання судами першої та апеляційної інстанції різної правової оцінки обставинам, що зумовили висновки про прогул позивача та відсутність на робочому місці з 22.06.2021.
		Щодо застосування положень статті 23 Кримінально-виконавчого кодексу України
		96. Відповідно до статті 23 Кримінально-виконавчого кодексу України за діяльністю органів і установ виконання покарань здійснюється відомчий контроль вищестоящими органами управління і посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
		97. Відповідно до частин першої-третьої статті 3 Дисциплінарного статуту начальник - це особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником. Начальники, яким особи рядового і начальницького складу підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено наказом, вважаються прямими. Найближчий до підлеглого прямий начальник є його безпосереднім начальником.
		98. Абзацами п`ятим, десятим пункту 2 розділу І Порядку №356/5 визначено, що начальник - особа, яка має право віддавати накази, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником; учасники службового розслідування - начальник, виконавець, члени комісії, особи рядового і начальницького складу, персонал органів і установ та інші особи, які обізнані в обставинах, що стали підставою для призначення службового розслідування.
		99. Пункт 8 розділу ІІІ Порядку №356/5 визначає, що проведення службового розслідування доручається прямому начальнику особи рядового чи начальницького складу, дії або бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.
		100. Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Порядку №356/5 службове розслідування може проводитися декількома особами у складі комісії, до складу якої входять найбільш досвідчені посадові особи органу або установи, здатні всебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об`єктивні висновки. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника особи рядового чи начальницького складу, дії чи бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.
		101. Таким чином, як видно зі змісту указаних норм Порядку №356/5 проведення службового розслідування доручається прямому начальнику особи, і його проведення відбувається за участю безпосереднього начальника такої особи.
		102. Як зазначає позивач у касаційній скарзі, згідно Положення про державну установу «Закарпатська установа виконання покарань № 9», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 849/5 від 10.03.2020, Закарпатська установа виконання покарань є державною установою, яка входить до складу кримінально-виконавчої служби України. Діяльність установи контролюється та координується Західним міжрегіональним управлінням м. Львів та Департаментом з питань виконання кримінальних покарань м. Київ.
		103. За доводами позивача, виходячи із положень Дисциплінарного статуту, найближчим до нього прямим начальником є начальник Західного міжрегіонального управління м. Львів, який повинен був бути включений до складу Комісії з службового розслідування та в його присутності повинно було проведено службове розслідування. Безпосереднім керівником позивача також є начальник Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, якому у відповідності до вимог пунктів 2, 8, 9 розділу III Порядку №356/5 мало бути доручено проведення службового розслідування стосовно позивача та який мав бути включений до складу комісії.
		104. Повертаючись до матеріалів цієї справи та обсягу встановлених у ній обставин, судами попередніх інстанцій не досліджувалося питання дотримання відповідачем зазначених норм Порядку №356/5, не встановлено посадову особу прямого/безпосереднього начальника позивача і чи була така особа безпосередньо залучена до участі в проведенні службового розслідування у межах даного публічно-правового спору.
		105. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про неможливість врахування під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень доводів скаржника щодо указаного вище з мотивів, що такі не заявлялися в суді першої та апеляційної інстанції. У випадку повного і всебічного розгляду справи, суд першої чи апеляційної інстанції не обмежений був, з поміж інших положень Порядку №356/5, перевірити дотримання відповідачем вимог пунктів 8, 9 розділу III цього Порядку.
		106. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		107. Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення указаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано всі обставини справи, які можуть мати значення для правильного її вирішення. А тому, висновки, зроблені судами попередніх інстанцій є передчасними, а доводи касаційної скарги частково знаходять своє підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.
		108. Суд касаційної інстанції, відповідно до частини другої статті 341 КАС України, позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		109. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
		110. Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
		111. Враховуючи зазначене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття даного касаційного провадження, правильність застосування норм матеріального права та повноту дотримання норм процесуального права судами попередніх інстанцій, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню, із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, на підставі пунктів 1 і 3 частини другої статті 353 КАС України.
		112. Під час нового розгляду необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити вивчення всіх обставин даної справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.
		113. Колегія суддів вважає, що Судом надано відповідь на всі доводи сторін, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи на цій стадії судового розгляду.
		114. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 2, 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, КАС України, Верховний Суд,  
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 у справі №260/3942/21 скасувати.
		3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Закарпатського окружного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		У повному обсязі судове рішення складено 04 листопада 2024 року.
		Постанова ухвалена з окремою думкою одного із членів колегії суддів.
		 
		..................................
		 
		..................................
		 
		..................................
		А.В. Жук
		Н.М. Мартинюк
		Ж.М. Мельник-Томенко
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...