Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/9925/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2024.
Дата набрання законної сили: 31.10.2024
Номер судового провадження: 61-9941ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		31 жовтня 2024 року
		м. Київ
		справа № 607/9925/23
		провадження № 61-9941св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 , 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Корольова-3», державний реєстратор Тернопільського районного управління юстиції Шпак Петро Петрович, ОСОБА_3 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сампара Надія Миронівна, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Вийванка О. М. 
		від 14 лютого 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду 
		у складі колегії суддів: Хома М. В., Костів О. З., Храпак Н. М., від 12 червня 
		2024 року, і виходив з такого.
		Короткий зміст заявлених позовних вимог
		1.           У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Корольова-3», державний реєстратор Тернопільського районного управління юстиції Шпак П. П., ОСОБА_3 , про визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування рішень та документів про державну реєстрацію прав, припинення права власності та визнання права власності.
		2.           Свої вимоги ОСОБА_1  мотивував тим, щоз 05 червня 1993 року перебував у шлюбі із ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 квітня 2021 року у справі 
		№ 559/2081/20.
		3.           Зазначав, що 10 квітня 2008 року між ним та ПП Тернопільська фірма «Будівельник» було укладено договір про пайове будівництво двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 66, 9 кв. м. Також 26 березня 
		2009 року між ним та ПП ТФ «Будівельник» було укладено договір про пайове будівництво критої стоянки (гаражу) для автомобіля № 27 
		по  АДРЕСА_2 , загальною площею 23, 91 кв. м. На виконання умов вищевказаних договорів ОСОБА_1 було повністю сплачено кошти ПП ТФ «Будівельник».
		4.            ОСОБА_1 вказував, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2011 року у справі № 2-3700/2011, визнано за ним майнове право на незавершене будівництво двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , та криту стоянку для автомобіля № 27. У 2013 році будинок зданий в експлуатацію і він має право первісного набуття права власності на квартиру та криту стоянку.
		5.           Ухвалою Дубенського районного суду Рівненської області від 03 червня 2011 року у справі № 2-693/11 визнано мирову угоду, укладену ним та 
		ОСОБА_2 та проведено поділ майна подружжя. 
		6.           Ухвала Дубенського районного суду Рівненської області від 03 червня 2011 року у справі № 2-693/11 про затвердження мирової угоди скасована постановою Рівненського апеляційного суду від 09 травня 2023 року.
		7.           Посилався на те, що на підставі мирової угоди у 2014 році державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності на квартиру та криту стоянку за ОСОБА_2 . Вказана державна реєстрація є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_2 не укладала договір на пайове будівництво із забудовником на квартиру та гараж, ОК ЖБК «Корольова-3», яким є правонаступник ПП ТФ «Будівельник», а тому саме він є дольовиком та членом кооперативу і має право на набуття первісного права власності на вказані об`єкти.
		8.           З урахуванням зазначеного,  ОСОБА_1 просив позов задовольнити: визнати недійсним з моменту реєстрації свідоцтво на право власності на ім`я ОСОБА_2 , індексний номер 27164135 від 15 вересня 2014 року, серія НОМЕР_3, на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66.9 кв. м; скасувати рішення про державну реєстрацію прав на ім`я ОСОБА_2 , індексний номер 15986040 від 23 вересня 2014 року, на квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати довідки та акт приймання-передачі, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ним первісне набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним з моменту реєстрації свідоцтво на право власності на ім`я ОСОБА_2 , індексний номер 30680063 від 09 грудня 2014 року, серія НОМЕР_4 на гараж АДРЕСА_4 , загальною площею 22,9 кв. м; скасувати рішення про державну реєстрацію прав на ім`я ОСОБА_2 , індексний номер 17833989 від 09 грудня 2014 року, на гараж 
		АДРЕСА_4 ; скасувати довідки та акт приймання-передачі, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав на гараж 
		АДРЕСА_4 ; припинити за ОСОБА_2 право власності на гараж по АДРЕСА_2 ; визнати за ним первісне набуття права власності на гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 .
		Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
		9.           Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 
		від 14 лютого 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		10.        Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції послався на те, шо спірне майно являлося на час реєстрації спільним сумісним майном, квартира відчужена третій особі - ОСОБА_3 , між сторонами існує спір щодо поділу майна, а також зазначив про неефективний спосіб захисту прав.
		Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
		11.        Постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 лютого 
		2024 року - без змін.
		12.        Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірну квартиру ОСОБА_2 продала у 2021 році ОСОБА_3 . На час звернення ОСОБА_1 з цим позовом у черні 2023 року і на час вирішення справи ОСОБА_2 не є власником спірної квартири, а тому задоволення позовних вимог без додаткового звернення до суду не призведе до поновлення прав позивача на квартиру, яка перебуває у власності третьої особи -   ОСОБА_3 . Спірний гараж є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який є предметом спору у справі про поділ майна подружжя, яка на цей час перебуває у провадженні суду першої інстанції (і перебувала ще до моменту звернення з цим позовом). Саме в межах розгляду справи про поділ майна подружжя суд встановить, чи є вказане майно об`єктом спільної сумісної власності подружжя, якщо так - порушене право ОСОБА_1 щодо зазначеного майна буде ефективно захищене без необхідності додаткових звернень до суду, в тому числі з цим позовом.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		13.        11 липня 2024 року  ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат 
		Сампара Н. М., через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 лютого 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 червня 2024 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. 
		14.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17, 
		від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 11 вересня 2018 року у справі 
		№ 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі 
		№ 145/2047/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 813/8801/14, від 26 листопада 2019 року у справі 
		№ 922/643/19, від 21 січня 2020 року у справі № 915/1844/18, від 20 травня 
		2021 року у справі № 361/953/16?ц, від 16 лютого 2022 року у справі 
		№ 308/8430/19, від 03 серпня 2022 року у справі № 645/3067/19, від 17 серпня 2022 року у справі № 450/441/19, від 22 серпня 2022 року у справі № 597/997/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		15.        У касаційні скарзі та доповненнях до неї заявник зазначає, що не заслуговують на увагу твердження суду апеляційної інстанції, що відновити його порушене право без додаткового звернення до суду неможливо з посиланням на те, що квартира відчужена ОСОБА_3 . Наголошує на тому, що ОСОБА_3 бере участь у справі № 2-693/11 за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, як третя особа. Предметом розгляду, серед іншого, є і квартира  АДРЕСА_1 . Таким чином не заслуговують на увагу висновки апеляційного суду про обрання позивачем неналежного способу захисту у цій справі. Висновки судів попередніх інстанцій вважає суперечливими.
		16.        Заявник стверджує, що обраний ним спосіб захисту його прав шляхом скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відновить його порушені права. Вказує, що у нього право власності на спірні об`єкти не виникало, оскільки він отримав лише право на набуття права власності. Договори із забудовником спірної квартири не розірванні і вони є чинними. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2011 року у справі № 2-3700/2011 за ним визнано право на майнові права щодо спірного нерухомого майна. Тому він і звернувся до суду з вимогами про визнання первісного набуття права власності на квартиру, а не з позовною вимогою про визнання права власності на нерухоме майно, про що суд першої інстанції зробив помилковий висновок. Заявлений у цій справі позов є лише попередньою дією для подальшого застосування ним інших заходів захисту права власності на спірне майно. В подальшому ефективним способом захисту порушеного права є вимога першого власника про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння.
		17.        Заявник звертає увагу, що ухвала Дубенського районного суду Рівненської області від 03 червня 2011 року у справі № 2-693/11 про затвердження мирової угоди скасована постановою Рівненського апеляційного суду від 09 травня 
		2023 року, отже скасовано судове рішення, на підставі якого було внесено реєстратором рішення про реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_2 .
		18.        Згідно з доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог з власної ініціативи в частині, що стосується гаража № НОМЕР_2 у гаражному кооперативі «Промінь».
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		19.        Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 607/9925/23.
		20.        Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 рокусправу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
		 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		21.        05 червня 1993 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис № 705.
		22.        Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області 
		від 30 березня 2021 року у справі № 559/2081/20 шлюб між сторонами розірвано.
		23.        10 квітня 2008 року між ПП ТФ «Будівельник» та ОСОБА_1 укладено договір про пайове будівництво двокімнатної квартири 
		АДРЕСА_1 , загальною площею 66, 9 кв. м.
		24.        На виконання умов договору ОСОБА_1 було повністю сплачено кошти ПП ТФ «Будівельник» за вказану квартиру, зокрема 10 квітня 2008 року - 85 000 грн, 20 березня 2009 року - 150 000 грн, 23 березня 2009 року -                             99 500 грн, що підтверджується квитанціями.
		25.        26 березня 2009 року між ПП ТФ «Будівельник» та   ОСОБА_1 укладено договір про пайове будівництво критої стоянки (гаражу) для автомобіля АДРЕСА_2 , загальною площею - 23,91 кв. м.
		26.        На виконання умов договору ОСОБА_1 було повністю сплачено кошти ПП ТФ «Будівельник» за криту стоянку (гаражу) для автомобіля № 27, зокрема 26 березня 2009 року - 40 000 грн, 27 березня 2009 року - 60 422 грн, що підтверджується квитанціями.
		27.        Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2011 року у справі № 2-3700/2011 визнано за ОСОБА_1 майнове право на незавершене будівництво двокімнатної квартири 
		АДРЕСА_5 , та критої стоянки для автомобіля № 27, проєктною загальною площею 
		23,91 кв. м, по АДРЕСА_2 .
		28.        Ухвалою Дубенського районного суду Рівненської області від 03 червня 2011 року у справі № 2-693/11 визнано мирову угоду, укладену між 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема ОСОБА_2 виділено гараж № НОМЕР_2 у АДРЕСА_7, майнові права на незавершене будівництво двокімнатної квартири 
		АДРЕСА_1 та криту стоянку для автомобіля за АДРЕСА_4 .
		29.        23 вересня 2014 року реєстраційною службою Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області ОСОБА_2 видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 27164135, серія НОМЕР_5, на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційна справа №459954161252). 
		30.        Зазначене свідоцтво видано на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, технічного паспорту, довідки № 221 ОК «ЖБК Корольова-3» від 01 липня 2014 року (інформація, що ОСОБА_2 є членом кооперативу 
		ОК ЖБК Корольова-3 та що вартість паю (квартири АДРЕСА_3 ) сплачена повністю), довідки № 221 ОК «ЖБК Корольова-3» від 01 липня 2014 року (про включення ОСОБА_2 в список дольовиків будинку від 15 червня 2014 року за адресою АДРЕСА_6 , загальною площею 66,9 кв. м, житловою 35,6 кв. м, акту передачі-приймання квартири від 01 липня 2014 року, договору про пайове будівництво двокімнатної квартири від 10 квітня 2008 року, укладеного між ПП ТФ «Будівельник» та громадянином ОСОБА_1 , мирової угоди від 31 травня 2011 року, ухвали Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 червня 2011 року, договору суборенди земельної ділянки від 09 лютого 2012 року, рішення Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 221 від 22 листопада               2011 року, акту прийому-передачі земельної ділянки від 09 лютого 2012 року, договору оренди землі від 10 вересня 2009 року, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, довідки № 560 від 02 грудня 2013 року, виданої Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави на запит органу державної влади № 45203797, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 27163221.
		31.        09 грудня 2014 року реєстраційною службою Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області ОСОБА_2 видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 30680063, серія НОМЕР_6, на криту стоянку для автомобіля, гараж № НОМЕР_1 , за адресою:                          АДРЕСА_2 (реєстраційна справа №52294166252).
		32.        Зазначене свідоцтво видано на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, технічного паспорту, довідки № 560 від 02 грудня 2013 року, виданої Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, довідки № 229 ОК «ЖБК Корольова-3» від 23 вересня 2014 року (інформація, що ОСОБА_2 є членом кооперативу ОК ЖБК Корольова-3 та що вартість паю (крита стояла для автомобіля № 27) сплачена повністю), довідки 
		№ 229 ОК «ЖБК Корольова-3» від 23 вересня 2014 року (про включення 
		ОСОБА_2 до списку дольовиків будинку від 15 грудня 2013 року за адресою: АДРЕСА_2 , крита стоянка для автомобіля № 27 під номером 185, акту передачі-приймання критої стоянки для автомобіля від 23 вересня 2014 року, договору про пайове будівництво на криту стоянку для автомобіля АДРЕСА_2 , загальною площею 23,91 кв. м від 26 березня 2009 року, укладеного між ПП ТФ «Будівельник», та ОСОБА_1 , мирової угоди від 31 травня 2011 року, ухвали Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 червня 2011 року, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня               2011 року у справі № 2-3700/2011, договору суборенди земельної ділянки                  від 09 лютого 2012 року, рішення Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 221 від 22 листопада 2011 року, акт прийому-передачі земельної ділянки по АДРЕСА_2 від 09 лютого 2012 року, договору оренди землі від 10 вересня 2009 року, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави на запит органу державної влади № 30679348, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 30679348.
		33.        Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 29 червня 2021 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 двокімнатну квартиру 
		АДРЕСА_1 , що не заперечується сторонами.
		34.        Постановою Рівненського апеляційного суду від 09 травня 2023 року у справі № 2-693/11 скасовано ухвалу Дубенського районного суду Рівненської області від 03 червня 2011 року про визнання мирової угоди, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		35.        Справа про поділ майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебуває на розгляді у Тернопільському міськрайонному суді (передана з Дубенського районного суду Рівненської області за підсудністю).
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		36.        Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		37.        Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
		38.        Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		39.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		40.        За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		41.        Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
		42.        Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		43.        Положеннями статті 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		44.        Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		45.        Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18).
		46.        Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		47.        Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
		48.        Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		49.        З урахуванням того, що на майно, яке придбане за час шлюбу, поширюється презумпція спільності права власності подружжя на майно, то тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на ту особу, яка її спростовує.
		50.        Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
		51.        Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої і третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
		52.        У разі коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
		53.        Вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У разі відчуження майна одним з подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.
		54.        Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі 
		№ 127/7029/15-ц (провадження 61-9018сво18).
		55.        Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач стверджував, що його право на спірне майно є порушеним, оскільки його колишня дружина відчужила квартиру, яка була набута ним в порядку пайової участі у будівництві.
		56.        Слід також заначити, що на розгляді у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області перебуває справа № 2-693/11 за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
		57.        Предметом спору у вказаній справі є майно, яке було набуто у період перебування ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі 
		з 05 червня 1993 рокудо 30 березня 2021 року, що не заперечується сторонами у справі.
		58.        Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі                  № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі                      № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі           № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31),                        від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (пункт 69).
		59.        Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)).
		60.        Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		61.        Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		62.        Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, задоволення позовних вимог позивача у обраний ним спосіб не відновить його права на спірне майно, зокрема на квартиру, набуту у період перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, яка була відчужена ОСОБА_2 на користь третьої особи, вимоги до якої позивачем не заявлялися.
		63.        Як встановлено судами, квартиру АДРЕСА_1 відповідачка ОСОБА_2 продала у 2021 році ОСОБА_3 .
		64.        На розгляді у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області перебуває справа № 2-693/11 за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. 
		65.        Позивач не позбавлений можливості захистити своє право спільної сумісної власності, зокрема, шляхом отримання компенсації вартості частки квартири, яку було відчужено, як стверджує він, без його згоди колишньою дружиною на користь третьої особи. Відповідно до ухвал Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 березня та від 11 липня               2024 року у справі № 2-693/11 до суду надійшов висновок експерта про ринкову вартість спірної квартири. 
		66.        Водночас, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 вересня 2024 року у справі 607/17957/22 позов ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, припинення та поновлення права власності залишено без розгляду.
		67.        Щодо позовних вимог в частині захисту права власності на гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 , позивач також не позбавлений можливості вирішити цей спір з  ОСОБА_2  у межах розгляду справи № 2-693/11.
		68.        Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.  
		69.        Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій.
		70.        Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		71.        Висновки суду першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням обставин цієї справи, не суперечать висновкам Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.
		72.        Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на правильність висновків про відмову у задоволенні позовних вимог не впливають.
		73.        Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сампара Надія Миронівна, залишити без задоволення.
		2.           Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 
		від 14 лютого 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду 
		від 12 червня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                  Є. В. Синельников  Судді        О. В. Білоконь          О. М. Осіян           Н. Ю. Сакара           В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...