Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/12263/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2024.
Дата набрання законної сили: 31.10.2024
Номер судового провадження: 61-9977ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		31 жовтня 2024 року
		м. Київ
		справа № 760/12263/23
		провадження № 61-9977св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги  ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року у складі судді Верещінської І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 
		2024 року у складі колегії суддів: Євграфової Є. П., Желепи О. В. Мазурик О. Ф., і виходив з такого.
		Зміст позовної заяви та її обґрунтування 
		1.           У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		ПАТ АБ «Укргазбанк» про захист прав споживачів, стягнення заборгованості за депозитними договорами, стягнення пені.
		2.           На обґрунтування позовних вимог  ОСОБА_1 зазначав, що 10 січня 
		2022 року він уклав з ПАТ АБ «Укргазбанк» депозитний договір № 014/01/22/0009 на суму депозиту у розмірі 100 000,00 грн та зі строком зберігання 
		184 календарні дні, тобто до 13 липня 2022 року. В подальшому суму вкладу було поповнено та загальна сума склала 150 169, 09 грн. 
		3.           Крім того, 21 січня 2022 року він уклав з ПАТ АБ «Укргазбанк» депозитний договір № 029/01/22/0009 на суму депозиту 4 023, 07 дол. США та зі строком зберігання 185 календарні дні, тобто до 25 липня 2022 року. 
		4.           Зазначав, що з квітня 2022 року по указаних депозитних рахунках було припинено виплату процентів, а рахунки заблоковано. У відповідь на його письмову вимогу про розблокування депозитних рахунків та повернення вкладів відповідач зазначив, що депозитні рахунки заблоковано відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», згідно з               пунктом 15 якої забороняється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів держави, що здійснила збройну агресію проти України. 
		5.           Зауважував, що він має паспорт громадянина рф та посвідку на постійне місце проживання в Україні, є резидентом України з 2003 року, а також міцні соціальні зв`язки на території України. Його дружина є громадянкою України.
		6.           Ураховуючи наведене,  ОСОБА_1 просив судстягнути з 
		ПАТ АБ «Укргазбанк» на свою користь: суму вкладу за депозитними договорами: № 014/01/22/0009 від 10 січня 2022 року - 150 169, 00 грн з нарахованими та невиплаченими процентами; № 029/01/22/0009 від 21 січня 2022 року - 
		4 023, 07 дол. США, з нарахованими та не виплаченими процентами; пеню у розмірі 3 % від суми депозиту за кожний день затримки повернення депозиту: за депозитним договором № 014/01/22/0009 від 10 січня 2022 року у розмірі 
		1 450 632, 54 грн за період з 14 липня 2022 року по 01 червня 2023 року; за депозитним договором № 029/01/22/0009 від 21 січня 2022 року у розмірі 
		37 413,90 дол. США за період з 26 липня 2022 року по 01 червня 2023 року; відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
		Стислий виклад позиції відповідача
		7.           ПАТ АБ «Укргазбанк» заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Відповідач зазначав, що відповідно до підпункту 3 пункту 15 постанови Правління НБУ № 18 від 24 лютого 2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» прийнято рішення про блокування рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , з метою недопущення проведення видаткових операцій по них, які підпадають під визначені вказаною постановою ознаки. Вважав, що встановлюючи обмеження на використання позивачем депозитних рахунків, відкритих в ПАТ АБ «Укргазбанк», він діяв в межах норм чинного законодавства і будь-які порушення в його діях відсутні.
		 
		 
		Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
		8.           Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 13 грудня 
		2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. 
		9.           Стягнуто з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1  суму вкладу за депозитним договором № 029/01/22/0009 від 21 січня 2022 року в розмірі                             4 023, 07 дол. США та проценти у розмірі 16,49 дол. США; інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання, за депозитним договором № 014/01/22/0009 від 10 січня 2022 року в розмірі 19 465,52 грн, моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 098,00 грн. 
		10.        Стягнуто з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь державивитрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 736,76 грн. 
		11.        У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		12.        Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що  ОСОБА_1 є резидентом України у розумінні Закону України «Про валюту і валютні операції» та Положення про здійснення операцій з валютними цінностями, затвердженого постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 2, на нього не поширюються заборони/обмеження, встановлені пунктом 15 постанови Правління НБУ № 18                  від 24 лютого 2022 року. Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено підстав для зупинення здійснення видаткових операцій за рахунками позивача, які визначені статтями 15, 23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення». 
		13.        З огляду на те, що банківський вклад за депозитним договором 
		№ 029/01/22/0009 від 21 січня 2022 року фактично не повернутий, суд першої інстанції вважав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення суми вкладу та процентів за ним. Позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 3 % від суми депозиту за кожний день затримки повернення депозиту на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» суд визнав такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ці суми нараховані після розірвання депозитних договорів. Водночас, зауважено, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом стягнення інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання за депозитним договором № 014/01/22/0009 від 10 січня 2022 року, а також заподіяної моральної шкоди внаслідок підтвердженого факту невиконання з боку відповідача взятих на себе зобов`язань, яка, виходячи із засад розумності і справедливості, враховуючи поважний вік позивача та стан здоров`я, є обґрунтованою у розмірі 5 000,00 грн.
		14.        При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку, що з огляду на складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), їх обсяг та необхідність, співмірним є їх розмір у сумі 1 098,00 грн.
		Основний зміст та мотиви судових рішень суду апеляційної інстанції
		15.        Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу 
		ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року в частині стягнення 19 465,22 грн інфляційних втрат скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		16.        Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача та наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми невиплаченого вкладу за депозитним договором 
		№ 029/01/22/0009 від 21 січня 2022 року, нарахованих процентів, а також відшкодування моральної шкоди.
		17.        Водночас, задовольняючи вимоги про стягнення сум за прострочення повернення депозитних коштів після спливу строку депозитних договорів з підстав, визначених статтею 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки таких вимог ОСОБА_1 не заявляв.
		18.        Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 
		2024 року стягнуто з ПАТ АБ  «Укргазбанк» в дохід держави судовий збір в сумі 203,98 грн. Стягнуто з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 964,00 грн.
		19.        Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована необхідністю визначення пропорційного відшкодування суми судових витрат від задоволених позовних вимог.
		Узагальнені доводи касаційних скарг
		20.        12 липня 2024 року  ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду 
		м. Києва від 13 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2024 року в частині відмови у стягненні пені та в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити нове судове рішення про задоволення зазначених позовних вимог в повному обсязі. 
		21.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та
		апеляційної інстанцій  ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
		у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 756/2114/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 757/29269/18-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		22.        Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована посиланням на неврахування судами попередніх інстанцій при відмові у стягнення пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», того, що така пеня стягується за кожен день затримки повернення депозиту, а саме до дня його фактичної видачі. Акцентує увагу на тому, що зазначені депозитні договори не були розірвані, більш того, відповідач неправомірно не повертав вклади.
		23.        Крім того, при зменшенні суми судових витрат на професійну правничу допомогу суди попередніх інстанцій не звернули уваги на відсутність заперечень відповідача щодо їх розміру, а також реальність їх розміру. Посилається на обґрунтовану необхідність послуг з правової допомоги при розгляді справи в суді першої інстанції, кількість судових засідань, добросовісність дій його представника, а також необхідність урахування принципу співмірності щодо визначеної вартості наданих адвокатом послуг з ціною позову.
		24.        17 липня 2024 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2024 року в частині задоволених позовних вимог, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
		25.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та
		апеляційної інстанцій ПАТ АБ «Укргазбанк» зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 335/11779/16?ц, від 18 грудня 2020 року у справі № 686/25718/19, від 30 грудня 2020 року у справі № 482/48/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		26.        Касаційна скарга ПАТ АБ «Укргазбанк» обґрунтована посиланням на правомірність дій банку при виконанні своїх зобов`язань за спірними депозитними договорами, виконанні вимог законодавства України та реалізації ризик-орієнтованого підходу при виявленні потенційних ризиків, з метою захисту національних інтересів України. Вважає, що були наявні визначені у статті 23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» підстави для зупинення фінансових операцій. Крім того, посилається на встановлені Службою безпеки України обставини щодо законності заблокування рахунків позивача. Відновлення видаткових операцій за депозитними рахунками позивача були проведені відповідно до постанови НБУ «Про розкриття інформації щодо зв`язків клієнтів із державою, що здійснює збройну агресію проти України» від 16 березня 2023 року № 26.
		27.        Встановлений судами факт виконання банком своїх зобов`язань з повернення депозитних вкладів свідчить про припинення зобов`язань у зв`язку з їх виконанням.
		28.        Зауважує, що позивач відмовився заповнювати опитувальники, анкети і додатки до них, що стало перешкодою в отриманні суми вкладу за депозитним договором, який був перерахований на його поточний рахунок. Перерахування і видача сум з рахунка, проведення інших операцій за рахунком здійснюється за розпорядженням клієнта.
		29.        Крім того, вважає безпідставними висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди. Зауважує про відсутність жодних належних та допустимих доказів протиправності дій банку, наявності його вини у заподіянні позивачу шкоди, а також 
		причинно-наслідкового зв`язку між шкодою, заподіяною позивачу, та протиправними діями банку. Посилається на те, що дії банку були зумовлені виконанням вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», статтею 3 якого передбачено звільнення від відповідальності за шкоду, заподіяну у зв`язку з виконанням обов`язків щодо проведення фінансового моніторингу.
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
		30.        Ухвалами Верховного Суду від 25 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/12263/23, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. Відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ АБ «Укргазбанк» про зупинення виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 червня 2024 року. 
		31.        15 серпня 2024 року матеріали цивільної справи № 760/12263/23 надійшли на адресу Верховного Суду.
		32.        Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		 
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		33.        10 серпня 2024 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
		34.        На обґрунтування доводів відзиву на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що суди попередніх інстанцій правильно не застосували до спірних депозитних договорів положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на сплив строку договору. Сума стягнутих судом на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		35.        10 січня 2022 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ АБ «Укргазбанк» депозитний договір № 014/01/22/0009, за умовами якого сума депозиту склала 
		100 000,00 грн, а строк розміщення коштів становив 184 календарні дні, тобто до 13 липня 2022 року.
		36.        Платіжним дорученням від 01 квітня 2022 року ОСОБА_1 поповнив суму вкладу за договором № 014/01/22/0009 від 10 січня 2022 року на суму 
		50 169,09 грн. Загальна сума вкладу за указаним договором склала 
		150 169, 09 грн, що підтверджується випискою з рахунку за 01 квітня 2022 року.
		37.        21 січня 2022 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ АБ «Укргазбанк» депозитний договір № 029/01/22/0009, за умовами якого сума депозиту склала 
		4 023, 07 доларів США, а строк зберігання становив 185 календарні дні, тобто до 25 липня 2022 року.
		38.        Листом від 22 травня 2023 року №124/19206/2023 ПАТ АБ «Укргазбанк» повідомило ОСОБА_1 про те, що відповідно до пункту 15 постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» банком було заблоковано вищевказані рахунки позивача та видаткові операції по рахунках. Вказано, що позивач є громадянином рф та має тимчасову посвідку на постійне проживання в Україні. Банк посилався на ризик-орієнтовний підхід, що використовується при оцінці діяльності клієнтів згідно з вимогами Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 19 травня 2020 року № 65, в зв`язку з чим банком було прийнято рішення про блокування видаткових операцій за рахунками, відкритими в банку на ім`я ОСОБА_1 .
		39.         ОСОБА_1 є громадянином рф, який має постійне місце проживання на території України. Це підтверджується: паспортом громадянина рф ОСОБА_1 , посвідкою на постійне проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_1 , відповідно до якої місце проживання позивача зареєстровано за адресою: кв. АДРЕСА_1 ,                                   з 30 березня 2004 року; витягом з реєстру територіальної громади від 20 квітня 2023 року, відповідно до якого адреса місця проживання позивача: кв. АДРЕСА_1 .
		40.        Відповідно до карти фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 одержав ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , наданий ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДПС у м. Києві. 
		41.        З 01 жовтня 2008 року ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності (повторно), що вбачається з виписки з акту огляду МСЕК № 002253 від 25 вересня 2008 року. У виписці МСЕК також вказується місце проживання ОСОБА_1 - кв. АДРЕСА_1 . 
		42.        Така сама адреса проживання та реєстрації дружини позивача -  
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить штамп в паспорті громадянина України, виданому на її ім`я 15 серпня 2000 року. Згідно з довідкою МСЕК серії КИЕ-1 №544508 від 28 вересня 2000 року, вона також є інвалідом другої групи.
		43.        Відомості про те, що ОСОБА_1 проживає в Україні безпосередньо вказані у преамбулах депозитних договорів № 014/01/22/0009 та № 029/01/22/0009. Також в реквізитах договорів вказаний реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податку позивача 1888420119.
		44.        Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем прийнято рішення щодо відновлення видаткових операцій за депозитними рахунками позивача. Крім того, 07 липня 2023 року суму депозиту з нарахованими процентами за депозитним договором № 014/01/22/0009 від 10 січня 2022 року виплачено позивачеві відповідно до пункту 1.1.9 указаного договору шляхом переказу на його поточний рахунок. Суму депозиту та суму нарахованих процентів за депозитним договором № 029/01/22/0009 від 21 січня 2022 року зараховано відповідно до пункту 1.1.9 вказаного депозитного договору на поточний рахунок.
		45.        Грошові кошти у розмірі 4 023, 07 дол США за депозитним договором 
		№ 029/01/22/0009 позивачу не виплачені. Відповідно до змісту листа 
		від 05 жовтня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що 07 липня 2023 року грошові кошті в розмірі 4 032, 02 дол. США зараховані як повернення по депозитному договору на рахунок позивача  НОМЕР_3 , але для їх отримання потрібно звернутись до відділення банку й підписати додатки до службової записки від 29 червня 2023 року.
		Позиція Верховного Суду
		46.        Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		47.        Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		48.        Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		49.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		50.        Відповідно до статті 15 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		51.        Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		52.        Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		53.        Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору.
		54.        Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		55.        Згідно з частинами першою та третьою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
		56.        За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.
		57.        Статтею 1061 ЦК України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. 
		58.        Спірні правовідносини стосуються порядку виконання зобов`язань за депозитними договорами, з урахуванням положень постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».
		59.        Сторонами визнавався той факт, що з квітня 2022 року відповідачем було припинено нарахування процентів за депозитними договорами та заблоковано рахунки. Підставою зазначених дій слугували положення пункту 15 постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», наявність у позивача російського громадянства та застосування банком ризик-орієнтованого підходу.
		60.        Згідно з підпунктом 3 пункту 15 постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» передбачено зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками, зокрема, резидентів рф, за винятком здійснення на території України видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб - резидентів рф, що містяться в переліках Служби безпеки України та/або державних органів України, попередньо погоджених Службою безпеки України, щодо можливості здійснення банками таких операцій.
		61.        Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» резидентами є: а) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за межами України; б) фізичні особи - підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України;               в) юридичні особи та інші суб`єкти господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України; г) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України; ґ) відокремлені підрозділи юридичних осіб, зазначених в підпункті «б» пункту 8 частини першої цієї статті, а саме філії, представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи та здійснюють підприємницьку діяльність від імені юридичної особи на території України.
		62.        Згідно з підпунктом 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, резиденти - це: а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет; в) фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
		63.        У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
		64.        Відповідно до пункту 2 розділу І Положення про здійснення операцій з валютними цінностями, затвердженого постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 2, резиденти - фізичні особи - це фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, біженці, особи, які потребують додаткового захисту, які мають постійне місце проживання на території України, що підтверджується відповідним документом, до якого згідно із законодавством України включено інформацію про місце проживання особи на території України, уключаючи паспорт/паспортний документ або документ, що його замінює, посвідку на постійне проживання, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном, фізичні особи-підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України; не резиденти - фізичні особи - це фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України (реєстрацію), у тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України.
		65.        Встановивши, що ОСОБА_1 є іноземним громадянином, однак з 
		2004 року постійно проживає та має зареєстроване місце проживання в Україні, де проживає разом із сім`єю, має видану у березні 2004 року безстроково посвідку на постійне проживання, отримав ідентифікаційний номер та групу інвалідності за законодавством України, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що позивач є резидентом України, а тому заборони/обмеження, встановлені пунктом 15 постанови Правління НБУ № 18 від 24 лютого 2022 року, на нього не поширюються.
		66.        З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не підтверджено наявності законних підстав для зупинення здійснення видаткових операцій за рахунками позивача.
		67.        Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		68.        У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - це обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; 
		(3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі 
		№ 355/385/17).
		69.        Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
		70.        Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
		71.        Згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		72.        Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час розгляду справи у суді першої інстанції вклад та проценти за договором № 014/01/22/0009 від 10 січня 2022 року були виплачені позивачу, а за договором № 029/01/22/0009 від 21 січня 2022 року - зараховані на його поточний рахунок. 
		73.        Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц зазначала, що банківський вклад є повернутим у день його фактичного повернення, а не в день формального перерахування на рахунок вкладника, з якого кошти неможливо отримати.
		74.        Крім того, такої ж правової позиції дотримувався і Верховний Суд України. Зокрема, у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-140цс13 зазначено, що згідно зі статтями 526, 1058 ЦК України зобов`язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладникові готівкою або надання реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак ненадання вкладнику можливості використання цих коштів зобов`язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосовувати відповідальність за порушення грошового зобов`язання, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України.
		75.        Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 04 вересня 2013 року у справі № 6-67цс13, від 29 травня 2013 року у справі № 6-39цс13, від 28 січня 2015 року у справі № 6-247цс14, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-544цс16.
		76.        З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми вкладу та нарахованих процентів за договором № 029/01/22/0009 від 21 січня 2022 року. Розмір вкладу та нарахованих процентів, які підлягають до виплати позивачу, не спростовується в касаційному порядку жодною із сторін спору. 
		77.        Доводи касаційної скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» щодо виконання банком положень чинного законодавства України та застосування передбаченого Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» ризик-орієнтованого підходу під час проведення фінансового моніторингу, не спростовують зазначених вище обставин протиправного зупинення видаткових операцій по депозитним рахункам ОСОБА_1 на підставі підпункту 3 пункту 15 постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану». Зазначене також правильно оцінено судами попередніх інстанцій, як підставу для висновку про завдання позивачу моральної шкоди.
		78.        Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц виснувала, що вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема у справі про порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
		79.        Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 виснував, що тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».
		80.        Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
		81.        У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
		82.             Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		83.        Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		84.        Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
		85.        Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
		86.        Врахувавши порушення відповідачем прав позивача на повернення грошових коштів, взявши до уваги вік позивача, стан здоров`я, рівень негативних емоцій, занепокоєння, переживань, стресу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди, який здатен компенсувати понесені позивачем втрати немайнового характеру.
		87.        Доводи касаційної скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться значною мірою до переоцінки правомірності дій банку щодо блокування рахунків позивача, яким судами попередніх інстанцій було надано обґрунтовану правову оцінку.
		88.        Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). 
		89.        В контексті доводів касаційної скарги ОСОБА_1 про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів зауважує наступне.
		90.        Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
		91.        Таким чином, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 зазначеного Закону, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.
		92.        Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17.
		93.        Крім того, така пеня має бути виплачена виконавцем та має рахуватися від суми, що становить грошовий вимір відплатності відповідного договору. У такому разі базою нарахування пені за депозитним договором слід вважати розмір процентів на суму вкладу, що є платою банків за використання коштів споживача. Сама сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі 
		№ 761/16124/15-ц).
		94.        Урахувавши, що строк дії обох депозитних договорах сплинув, у зв`язку із чим споживчі відносини між сторонами припинилися, суди попередніх інстанцій дійшли законного і обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для нарахування пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» на суму вкладів. Позовних вимог про стягнення грошових сум, передбачених статтею 625 ЦК України, ОСОБА_1 не заявляв, про що обґрунтовано зауважив суд апеляційної інстанції.
		95.        Розподіл судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції у розмірі 20 000,00 грн, було здійснено судами попередніх інстанцій з урахуванням частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України - пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		96.        Доводи касаційної скарги про відсутність заяви відповідача про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу є безпідставними, оскільки відсутність такої заяви не впливає на необхідність застосування критерію пропорційності.
		97.        Більш того, на необхідності дотримання критерію пропорційності наголошено судом апеляційної інстанції у додатковій постанові від 24 червня 
		2024 року.
		98.        Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, надали належну та обґрунтовану оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, та дійшли загалом обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
		99.        Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається в касаційному порядку, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться в загальному до переоцінки доказів.
		100.     Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилаються заявники у касаційних скаргах.
		101.     Відповідно до статті 410 ЦК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		102.     Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		103.     З урахуванням меж касаційного оскарження та визначених заявниками підстав касаційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій, з урахуванням змін, внесених під час апеляційного перегляду.
		Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційні скарги  ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» залишити без задоволення.
		2.           Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року, у незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                     О. В. Білоконь
		 
		                                                                                              О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...