Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/2070/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2024.
Дата набрання законної сили: 31.10.2024
Номер судового провадження: 61-6968ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		31 жовтня 2024 року
		м. Київ
		справа № 752/2070/22
		провадження № 61-6968св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Український науково-дослідний інститут продуктивності агропромислового комплексу,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета 
		спору,-  ОСОБА_2  ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу на постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Мережко М. В., Поліщук Н. В., і виходив з наступного.
		Зміст позовної заяви та її обґрунтування 
		1.           У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		2.           На обґрунтування позовних вимог  ОСОБА_1 зазначав, що 
		з 02 березня 2017 року він працював у Українському науково-дослідному інституті продуктивності агропромислового комплексу на посаді завідувача науково-дослідного відділу соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій, що підтверджується записом в трудовій книжці НОМЕР_1 та наказами № 14-к від 01 березня 2017 року, 
		№ 35-к від 20 квітня 2017 року.
		3.           31 грудня 2021 року наказом №194/к від 29 грудня 2021 року його було звільнено із зазначеної вище посади на підставі пункту 1 частини першої             статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку зі змінами організаційної структури.
		4.           Вважав своє звільнення незаконним, оскільки відповідач не видав економічно обґрунтований наказ (з основної діяльності) про необхідність внесення змін у структуру і штатний розпис підприємства, у якому мало бути зазначено перелік посад, роботи на яких з певних причин не проводитимуться, кількість і категорії працівників, які були виключені з штатного розпису підприємства були без зазначення прізвищ вивільнюваних працівників. Крім того, роботодавцем не дотримано вимоги частини другої статті 49-2 КЗпП України, а саме не створено спеціальну комісію для визначення переважного права на залишення на роботі при проведенні скорочення працівників.
		5.           Зауважував, що роботодавцем порушено порядок вручення попередження про майбутнє звільнення, оскільки його вручено 28 жовтня 2021 року, а 
		01 листопада 2021 року вже введено новий штатний розпис.
		6.           Посилався на те, що йому не було запропоновано всіх вакантних посад, які були вільними за час його перебування поза штатом після отримання попередження про звільнення. У самому попередженні лише один раз йому було запропоновано переведення на посаду співробітника науково-дослідного відділу інноваційних технологій та цифрових трансформацій у галузі АПК. Зазначав, що зі штатним розписом його не ознайомили, більш того він не відмовлявся від запропонованої йому посади.
		7.           Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: скасувати наказ Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу № 194/к від 29 грудня 2021 року; поновити його на роботі з дати звільнення на посаді завідувача науково-дослідного відділу соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 11 013, 62 грн.
		Стислий виклад позиції відповідача
		8.           Український науково-дослідний інститут продуктивності агропромислового комплексу заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначав, що процедура звільнення позивача була дотримана в повному обсязі, завчасно попереджено про майбутнє вивільнення, запропоновано вакантну посаду для його переводу у зв`язку з введенням в інституті нового штатного розпису і структури, яка відповідала фаху позивача. Згоди на переведення ОСОБА_1 не надав.
		Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції 
		9.           Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		10.        Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулось без порушень вимог статей 43, 49-2 КЗпП України. В Українському науково-дослідному інституті продуктивності агропромислового комплексу відбулися зміни в організаційній структурі, внаслідок чого позивача, відповідно до вимог 
		статті 49-2 КЗпП України, було попереджено про наступне вивільнення. Докази того, що ОСОБА_1 погодився на переведення на запропоновану йому у попередженні про звільнення посаду відсутні.
		Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
		11.        Постановою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. 
		12.        Визнано незаконним наказ Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу  від 29 грудня 2021 року № 194/к «Про звільнення ОСОБА_1 ». 
		13.        Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Українському науково-дослідному інституті продуктивності агропромислового комплексу з дати звільнення на посаді завідувача науково-дослідного відділу соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій. 
		14.        Стягнуто з Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 379 645,96 грн. 
		15.        Постанова у частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допущена до негайного виконання. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		16.        Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції при перевірці виконання відповідачем обов`язків, передбачених статтею 49-2 КЗпП України, не врахував, що незапропонованими позивачу залишилися посади: науковий співробітник Науково-дослідного відділу інноваційних технологій та цифрових трансформацій в галузях АПК та головного наукового співробітника науково-організаційного відділу. Зауважено, що не дивлячись на те, що зазначені посади є нижчими за посаду, яку займав позивач, так і за посаду, що була йому запропонована, проте вони не були запропоновані відповідачем позивачу, що є порушенням прав останнього та є підставою для визнання незаконним наказу від 29 грудня 2021 року № 194/к про звільнення позивача, поновлення його роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		17.        13 травня 2024 року Український науково-дослідний інститут продуктивності агропромислового комплексу звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року та залишити в силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року.
		18.        Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі 
		№ 297/868/18, від 09 квітня 2020 року у справі № 760/21020/15-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, від 27 травня 2021 року у справі 
		№ 201/6689/19, від 25 червня 2021 року у справі № 527/1263/20-ц, від 22 вересня 2021 року у справі № 280/82/18, від 22 вересня 2021 року у справі 
		№ 206/2500/20, від 14 лютого 2024 року у справі № 755/12428/22 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того указує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду і застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України), а також посилається на те, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		19.        Касаційна скарга обґрунтована посланням на те, що суд апеляційної інстанції не урахував, що позивачу була запропонована вакантна посада головного наукового співробітника науково-дослідного відділу інноваційних технологій та цифрових трансформацій в галузі АПК, однак позивач відмовився від запропонованої посади. Більш того, під час розгляду справи в суді першої інстанції особисто стверджував, що не надав ні згоди на переведення, ні відмови. Інші наявні посади були запропоновані іншим працівникам, а тому підстав для того, щоб пропонувати їх позивачу не було.
		20.        Український науково-дослідний інститут продуктивності агропромислового комплексу зауважує, що при вирішенні питання чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи - інша наявна робота.
		21.        Вважає, що звільнення позивача було здійснено з дотриманням норм трудового законодавства, його було попереджено про майбутнє вивільнення, ознайомлено з наказом про звільнення, про посаду, яка йому пропонується, а тому підстав для його поновлення на роботі та виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу немає.
		22.        Додатково зауважує про нерелевантність застосованої судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		23.        Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
		24.        Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 752/2070/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року до закінчення касаційного провадження.
		25.        15 жовтня 2024 року матеріали цивільної справи № 752/2070/22 надійшли до Верховного Суду.
		26.        Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		27.        17 червня 2024 року  ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
		28.        Відзив обґрунтований посиланням на те, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що відповідач не пропонував йому усіх вакантних посад, оскільки вважав, що вони є нижчими від тієї посади, яку він займав, і від тієї, яку йому пропонували. Більш того, зауважує, що він звертався до відділу кадрів Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу з проханням надати перелік усіх вакантних посад, однак йому було відмовлено. Посади наукового співробітника науково-дослідного відділу інноваційних технологій та цифрових трансформацій в галузях АПК та головного наукового співробітника науково-організаційного відділу залишились вакантними, працівники, яким вони пропонувалися відмовились від переведення на ці посади. Посилається на те, що відсутність його згоди на переведення на запропоновану йому посаду не може свідчити про виконання відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України. Вважає наведену заявником практику Верховного Суду нерелевантною спірним правовідносинам.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		29.        Український науково-дослідний інститут продуктивності агропромислового комплексу утворений відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня 2002 року № 873, заснований на державній власності та є державною бюджетною неприбутковою науковою установою.
		30.         ОСОБА_1 має диплом про закінчення у 1985 році Київського ордену Леніна політехнічного інституту по спеціальності «Промислова електроніка».
		31.        У 2002 року ОСОБА_1 отримав диплом Київського національного університету ім. Тараса Шевченка про повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію спеціаліста права.
		32.        В 2010 році ОСОБА_1 присуджено науковий ступінь кандидата наук з державного управління зі спеціальності «Механізм державного управління».
		33.        З 02 березня 2017 року ОСОБА_1 тимчасово, до проведення конкурсу, був прийнятий на посаду завідувача відділу соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу.
		34.        Наказом Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу від 20 квітня 2017 року за результатами конкурсу ОСОБА_1 було затверджено на наукову посаду Інституту - завідувача науково-дослідного відділу соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу.
		35.        Згідно з посадовою інструкцією завідувача науково-дослідного відділу соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу, затвердженої 25 грудня 2012 року, кваліфікаційними вимогами є: науковий ступінь доктора або кандидата наук, наявність наукових праць відповідної тематики, досвід наукової роботи і організаторські здібності. Аналогічні кваліфікаційні вимоги визначені і в посадовій інструкції завідувача науково-дослідного відділу соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій                    від 03 березня 2016 року.
		36.        У наказі від 20 квітня 2017 року ОСОБА_1 був визначений посадовий оклад у розмірі 5 824,00 грн, надбавка за науковий стаж - 
		1 747,00 грн, за науковий ступінь -873,00 грн.
		37.        Наказом Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу від 30 листопада 2021 року ОСОБА_1 , завідувачу завідувача науково-дослідного відділу соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій, з 01 грудня 2021 року був визначений посадовий оклад у розмірі 10 531,00 грн, надбавка за науковий стаж - 3 159,00 грн, за науковий ступінь - 1 053,00 грн.
		38.        Згідно з штатним розписом на 2021 рік, затвердженим Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 02 березня 2021 року, структура Інституту передбачала, зокрема, наявність таких науково-дослідних відділів: Науково-дослідний відділ продуктивності та аналітики статистичної звітності у рослинництві, обслуговуючих галузях та експертної оцінки вартості сільськогосподарської техніки; Науково-дослідний відділ продуктивності та аналітики статистичної звітності у тваринництві; Науково-дослідний відділ кон`юнктури аграрних ринків та аналізу економічних трансформацій в АПК; Науково-організаційний відділ; Науково-дослідний відділ продуктивності та аналітики статистичної звітності в харчовій та переробній промисловості; Науково-дослідний відділ продуктивності та аналітики статистичної звітності сільських територій; Науково-дослідний відділ інформаційних систем продуктивності; Лабораторія систем економічних нормативів на нову техніку. Загальна кількість штатних посад була         визначена 37.
		39.        Штатна розстановка станом на 01 січня 2021 року свідчить про зайнятість всіх посад Інституту.
		40.        Наказом від 31 серпня 2021 року № 57 було затверджено Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних наукових посад Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу та забезпечено його до відома всіх працівників та опублікування на веб-сайті Інституту. За умовами цього Положення конкурс на заміщення вакантних наукових посад проводиться у разі звільнення наукового працівника, введення нової наукової посади, припинення контракту з науковим працівником. У пункті 9 визначено, що у разі реорганізації або ліквідації наукових підрозділів або за результатами атестації наукового працівника на відповідність займаній посаді переведення наукового працівника на рівнозначну або нижчу (за його згодою) наукову посаду, крім посади керівників новоутворених підрозділів, здійснюється без проведення конкурсу.
		41.        Наказом Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу від 27 жовтня 2021 року № 68 введено в дію                    з 01 листопада 2021 року штатний розпис на 2021 рік, а штатний розпис затверджений 02 березня 2021 року визнаний таким, що втратив чинність.
		42.        Згідно з штатним розписом на 2021 рік, затвердженим Міністром аграрної політики та продовольства України 23 жовтня 2021 року, структура Інституту передбачала, зокрема, наявність таких підрозділів основної діяльності: Науково-дослідний відділ інноваційних технологій та цифрових трансформацій в галузях АПК; Науково-дослідний відділ аналітики та цифровізації в галузях АПК; Науково-організаційний відділ; Науково-дослідний відділ юридичного та кадрового забезпечення; Лабораторія систем економічних нормативів на нову техніку, Відділ бухгалтерського обліку та фінансово-господарської діяльності. Загальна кількість штатних посад була визначена 34.
		43.        Штатна розстановка, яка вводилась в дію з 01 листопада 2021 року, свідчить про наявність вакантних посад Інституту: Науково-дослідного відділу аналітики та цифровізації в галузях АПК, головний науковий співробітник Науково-організаційного відділу, завідувач Науково-дослідного відділу юридичного та кадрового забезпечення, заступник завідувача відділу бухгалтерського обліку та фінансово-господарської діяльності, провідний економіст відділу бухгалтерського обліку та фінансово-господарської діяльності.
		44.        Наказом від 01 грудня 2021 року № 81 був оголошений конкурс на посаду завідувача Науково-дослідного відділу аналітики та цифровізації в галузях АПК.
		45.        Згідно з посадовою інструкцією завідувача Науково-дослідного відділу аналітики та цифровізації в галузях АПК, кваліфікаційними вимогами є: науковий ступінь доктор наук або доктор філософії (кандидат наук); досвід роботи за спеціальністю не менше 5 років; сертифікати про підвищення кваліфікації, 5 публікацій за останні 5 років, включених до переліку наукових фахових видань України, із них 1 у наукових виданнях інших держав; ступень вищої освіти не нижче магістра за спеціальністю «аграрний менеджмент» або «економіка (цифрова економіка)»; знання англійської мови на рівні не нижче В2.
		46.        Згідно з посадовою інструкцією завідувача Науково-дослідного відділу юридичного та кадрового забезпечення, кваліфікаційними вимогами на цю посаду є: громадянство України, ступінь вищої юридичної освіти не нижче магістра, досвід роботи за фахом не менше як 2 роки.
		47.        28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 було вручено попередження про майбутнє звільнення із займаної посади з 31 грудня 2021 року на підставі  пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із зміною організаційної структури Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу та запропоновано переведення на вакантну посаду - головний науковий співробітник Науково-дослідного відділу інноваційних технологій та цифрових трансформацій в галузях АПК.
		48.        Наказом Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу від 29 грудня 2021 року № 194/к ОСОБА_1 звільнено із займаної ним посади з 31 грудня 2021 року, у зв`язку зі зміною організаційної структури на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, про що також внесені дані до його трудової книжки.
		49.        Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 серпня 2022 року у справі №752/2069/22 стягнуто з Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 16 571,16 грн, що є доплатою за науковий ступінь в розмірі 10 %, яка не виплачувалась в 2021 році. Постановою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року вказане рішення суду залишено без змін.
		Позиція Верховного Суду
		50.        Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		51.        Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		52.        Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		53.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		54.        Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України).
		55.        Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		56.        Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		57.        Відповідно до частини третьої статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
		58.        За загальним правилом, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу (висновки Верховного Суду у постановах 
		від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, від 27 травня 2021 року в справі 
		№ 201/6689/19).
		59.        Разом з тим, суд вирішуючи відповідні трудові спори, з дотриманням принципів диспозитивності цивільного судочинства і змагальності сторін, перевіряє наявність законних підстав для звільнення, дотримання порядку (процедури) звільнення, зокрема і відсутність дискримінації при звільненні.
		60.        Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.
		61.        Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		62.        Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частина третя статті 49-2 КЗпП України).
		63.        У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зазначено, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15.
		64.        У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі 
		№ 6-1264цс17 вказано, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.
		65.        Схожі за своїм контекстом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від07 листопада 2018 рокуу справі № 331/8965/15-ц, 
		від 25 лютого 2020 рокуу справі № 310/9675/18, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
		66.        Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
		67.        Відповідно до частини другої статті 235 ЦПК України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		68.        Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду 
		від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16).
		69.        Оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями 
		КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю та є похідною вимогою від вимог про визначення незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
		70.        Судами попередніх інстанцій встановлено, що в Українському науково-дослідному інституті продуктивності агропромислового комплексу дійсно відбулись зміни організаційної структури, скорочення штату працівників, зокрема, було ліквідовано науково-дослідний відділ соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій та посаду завідувача цього відділу, яку займав позивач. 
		71.        28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення його з посади з 31 грудня 2021 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та запропоновано переведення на посаду головного наукового співробітника науково-дослідного відділу інноваційних технологій та цифрових трансформацій в галузі АПК.
		72.        Встановивши, що ОСОБА_1 не було запропоновано наявні у штатному розписі вакантні посади наукового співробітника Науково-дослідного відділу інноваційних технологій та цифрових трансформацій в галузях АПК та головного наукового співробітника Науково-організаційного відділу, які відповідали його освіті, кваліфікації та досвіду, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем процедури звільнення позивача.
		73.        Колегія суддів враховує, що фактично Український науково-дослідний інститут продуктивності агропромислового комплексу у касаційній скарзі не заперечує того, що позивачу була запропонована одна вакансія, оскільки інші вакантні посади були запропоновані іншим працівникам.
		74.        Однак, доказів зайняття таких посад іншими працівниками, або ж невідповідність позивача вимогам, які ставляться до них, роботодавцем не надано.
		75.        Згідно зі статтею 4 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року 
		№ 3933-XII, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
		76.        За змістом пункту 2 статті 9 Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 Конвенції, лежить на роботодавцеві.
		77.             Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		78.             Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		79.        Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		80.        Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, надав належну та обґрунтовану оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та дійшов мотивованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
		81.        Колегія суддів зауважує, що правильність визначення апеляційним судом розміру та порядку обрахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу заявником в касаційному порядку не оспорюється, а тому з огляду на приписи частини першої статті 400 ЦПК України, в касаційному порядку не перевіряється.
		82.        Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається в касаційному порядку, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції, зводяться в загальному до переоцінки доказів.
		83.        Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
		84.        Необґрунтованими є також доводи касаційної скарги щодо необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі 
		№ 800/538/17. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою для відступу є неподібність правовідносин у наведеній справі та справі, що переглядається в касаційному порядку. Інших обґрунтованих підстав для відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду заявником не наведено.
		85.        Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі 
		№ 910/8115/19(910/13492/21)).
		86.        Відповідно до статті 410 ЦК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		87.        Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		88.        З урахуванням меж касаційного оскарження та визначених заявником підстав касаційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування оскарженого судового рішення апеляційного суду.
		Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу залишити без задоволення.
		2.           Постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                     О. В. Білоконь
		 
		                                                                                              О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...