Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 368/383/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2024.
Дата набрання законної сили: 31.10.2024
Номер судового провадження: 61-442ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 жовтня2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 368/383/22
		провадження № 61-442 св 24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Кагарлицька міська рада Київської області,
		треті особи: приватний нотаріус Кагарлицького районного нотаріального округу Київської області Воловенко Раїса Павлівна, ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Поліщук Оленою Григорівною, на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 07 грудня 2022 року у складі судді Закаблук О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,                                  Яворського М. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.              Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кагарлицької міської ради Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Кагарлицького районного нотаріального округу Київської області Воловенко Р. П., ОСОБА_2 , про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до відкриття спадщини та визнання спадкоємцем зазаконом четвертої черги.
		 
		Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який на час смерті був неодружений, власних дітей не мав.
		Вказував, що він є пасинком померлого ОСОБА_3 , молодшим сином ОСОБА_4 , з якою спадкодавець перебував у шлюбі з 08 лютого 1989 року по 21 вересня 1999 року. 
		Зазначав, що власного батька він не знав і не пам`ятав, його виростив                                      ОСОБА_3 , який був йому як батько, і навіть після розлучення вітчима з матір`ю він продовжував проживати разом з ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 аж до смерті останнього, а тому вважає, що має право на спадкування відповідно до статті                       1264 ЦК України. 
		У червні 2020 року він звернувся до приватного нотаріуса Воловенко Р. П. із заявою про прийняття спадщини, проте листом нотаріуса від 16 червня 2020 року йому було рекомендовано звернутися до суду з позовом про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш, як п`ять років до часу відкриття спадщини.
		Вказував, що разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 вони складали сім`ю, були пов`язані спільним побутом, веденням спільного господарства, між ними були наявні взаємні права та обов`язки. Влітку 2018 року він разом з товаришем                            ОСОБА_5 робив ремонт, встановляв двері, вікна у будинку, в якому проживав з ОСОБА_3 та у якому був зареєстрований з 1989 року. У жовтні-листопаді 2018 року в зв`язку з погіршенням стану здоров`я ОСОБА_3 він викликав швидку допомогу, особисто ним опікувався, влаштував у лікарню, купував ліки, харчі та провідував у лікарні, а після смерті ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 займався його похованням. Вказані обставини підтверджуються показаннями свідків - сусідів, відповідними довідками сільської ради.
		Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , понад п`ять років до часу відкриття спадщини; визнати його спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .
		 
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		 
		Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 07 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом останніх п`яти років до часу відкриття спадщини.
		Суд першої інстанції звернув увагу на те, що у вересні 2018 року                        ОСОБА_3 звертався до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право на користування будинком АДРЕСА_1 , у якому вказував, щоостанні хоча і зареєстровані у цьому будинку, але не проживають у ньому з 2017 року, не несуть будь-яких витрат по утриманню житла, не сплачують комунальні послуги; до позову долучено відповідні докази. Ухвалою суду від 19 листопада 2018 року позов ОСОБА_3 (справа № 368/1345/18) залишено без розгляду, проте, на думку суду, це не спростовує вказані у ньому обставини. 
		Також суд зазначив, що позивачем невірно застосовано спосіб захисту, адже позивачу в справі позовного провадження слід було ставити питання про визнання за ним права власності на спірне майно, а не встановлювати факт, що має юридичне значення.
		 
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Поліщук О. Г., задоволено частково.
		Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 07 грудня 2022 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
		В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, надавши належну правову оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження його проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, правильно встановив відносини, які склалися між позивачем та його померлим колишнім вітчимом ОСОБА_3 , та за недоведеності у них спільного побуту та існування взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю протягом п`яти років до відкриття спадщини, а отже і відсутності підстав для виникнення права, передбаченого статтею 1264 ЦК України.
		Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що вимоги позивача у цій справі, з урахуванням предмету позову, стосуються захисту права позивача шляхом встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю протягом п`яти років до відкриття спадщини та визнання його спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_7 , що, у разі задоволення таких вимог, надало би ОСОБА_1 право прийняти спадщину після смерті ОСОБА_7 як спадкоємцю четвертої черги, яка складається з усіх прав та обов`язків, які належали спадкодавцю на момент його смерті. Відтак, помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що даний спір стосується визнання права власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок АДРЕСА_1 та що позивачем невірно обрано спосіб захисту права, а також про те, що вимоги, які містяться в прохальній частині позовної заяви, не відповідають поняттю позовних вимог та мають заявлятися у справах окремого провадження. 
		Апеляційний суд не погодився також з висновками суду першої інстанції в частині оцінки довідок, виданих Переселенською сільською радою Кагарлицького району Київської області, про те, що розбіжність зазначеної в них інформації свідчить про безвідповідальність посадових осіб органу місцевого самоврядування та халатність з елементами кримінального правопорушення, та звернув увагу на те, що правомірність дій відповідних посадових осіб сільської ради не відноситься до предмету цього спору.
		Апеляційний суд звернув увагу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо порядку виходу з нарадчої кімнати, ініціювання збору доказів без їх витребування, порушення порядку прийняття доказів для дослідження та оцінки судом, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У січні 2024 року адвокат Поліщук О. Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , направила поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 07 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року.
		 
		Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17,                                    від 09 травня 2023 року у справі № 395/628/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С., Ігнатенка В. М., Фаловської І. М. від 04 березня  2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 368/383/22 із Кагарлицького районного суду Київської області.
		 
		У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 жовтня 2024 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.; судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В, Сакара Н. Ю.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга адвоката Поліщук О. Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , мотивована тим, що суди не дослідили належним чином письмові докази та обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, не надали оцінки, зокрема: 
		- фактичному сприйняттю позивачем та його вітчимом ОСОБА_3 один одного як батька та сина, якого ОСОБА_3 виростив з малолітства та тривалий час (до повноліття) утримував за власний рахунок, що, в свою чергу, викликало взаємний обов`язок у позивача на утримання вітчима відповідно до частини другої статті 270 СК України; 
		- відсутності у ОСОБА_3 будь-яких інших родичів на час його смерті або інших близьких осіб, які б могли опікуватись ним в останні роки життя; 
		- наявності постійної безперервної реєстрації місця проживання позивача                                                з 15 грудня 1989 року разом з ОСОБА_3 за однією адресою - у будинку АДРЕСА_1 , довідкам Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області, наданим на підтвердження цих обставин; 
		- відсутності у позивача іншого житла (на праві власності, оренди тощо); 
		- показанням свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які є сусідами сім`ї ОСОБА_3                                  з 1989 року, та підтвердили факт проживання позивача разом з ОСОБА_3 , оплату позивачем комунальних послуг за користування будинком від імені ОСОБА_3 , опікування позивачем ОСОБА_3 (купівля продуктів харчування, ліків тощо), здійснення позивачем ремонту в будинку;
		- фотографіям проведення ремонтних робіт позивачем та ОСОБА_5 у будинку спільного із спадкодавцем проживання, чеку на придбання будівельних матеріалів;  - наявності у позивача всіх оригіналів документів щодо ОСОБА_3 (свідоцтва про смерть, свідоцтва про укладення шлюбу, свідоцтва про розірвання шлюбу та довідок); 
		- відповіді КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня», з якої вбачається, що в журналі обліку хворих цієї лікарні біля прізвища хворого ОСОБА_3 при його госпіталізації у листопаді 2018 року зазначений номер телефона позивача з поміткою «син», «зі слів сина», що свідчить про наявні сталі сімейні зв`язки позивача з ОСОБА_3 та надання взаємної допомоги пасинком вітчиму.
		Вважає, що факт спільного проживання позивача однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 протягом останніх п`яти років до часу відкриття спадщини доведено належними та допустимим доказами, які безпідставно не враховані судами попередніх інстанцій.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах; судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин; просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		З 08 лютого 1989 року по 21 вересня 1999 року ОСОБА_3 та ОСОБА_10 перебували в зареєстрованому шлюбі (а. с. 37-38, т. 1).
		 
		Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_10 (а. с. 37, т. 1).
		 
		З 15 грудня 1989 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1                          (а. с. 40, зворот, т. 1).
		 
		Згідно з випискою з погосподарської книги № 2 Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 18 вересня 2018 року № 831, головою домогосподарства по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 ; члени домогосподарства - ОСОБА_4 (колишня дружина), ОСОБА_6 (не родич), ОСОБА_1 (не родич) (а. с. 49, т. 1). 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а. с. 35, т. 1).
		 
		Згідно з довідкою виконавчого комітету Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 18 травня 2020 року № 216, виданою ОСОБА_4 , остання дійсно поховала ОСОБА_3 за власні кошти                                 (а. с. 36, т. 1).
		 
		Згідно з довідкою виконавчого комітету Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 12 листопада 2019 року № 1073, ОСОБА_3 був зареєстрований та постійно проживав станом на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; разом ним проживали: ОСОБА_4 (колишня дружина), ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (сини колишньої дружини) (а. с. 50, т. 1).
		 
		Згідно з довідкою виконавчого комітету Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 26 червня 2020 року № 389, ОСОБА_1 дійсно прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом спільного проживання в будинку АДРЕСА_1 з 15 грудня 1989 року по день смерті спадкодавця (а. с. 51, т. 1). 
		 
		Листом КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» від 15 вересня 2022 року № 458 на адвокатський запит повідомлено, що ОСОБА_3 02 листопада 2018 року каретою ЕМД був доставлений до приймального відділення; після детального огляду був госпіталізований в інфекційне відділення. Згідно записів в медичній карті стаціонарного хворого вказаний контактний телефон сина                                          НОМЕР_1 , а також згідно записів чергового лікаря зазначено: «Зі слів сина»                     (а. с. 93).
		 
		Листом приватного нотаріуса Кагарлицького районного нотаріального округу Воловенко Р. П. від 16 червня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено, що йому необхідно встановити факт проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та запропоновано звернутися до суду з відповідним позовом (а. с. 41, т. 1). 
		 
		Згідно з наданими 01 жовтня 2020 року письмовими поясненнями свідка                           ОСОБА_5 , який проживає по АДРЕСА_2 , у 2018 році він допомагав куму                                     ОСОБА_1 робити ремонт в будинку по АДРЕСА_1 , а саме: ставити вікна, покриття, робити косметичний ремонт всередині будинку (а. с. 42, т. 1). 
		 
		На а. с. 43,т. 1 знаходиться копія товарного чеку від 30 січня 2018 року на придбання будівельних матеріалів на загальну суму 12 870 грн, у тому числі металопластикових конструкцій (вікна, двері).
		 
		Також суду у матеріалах справи наявні фотографії, на яких зображений свідок ОСОБА_5 під час проведення будівельних робіт, та одна фотографія з зображенням ОСОБА_3 , який лежить на ношах на підлозі лікарні (а. с. 44-48, т. 1).
		Судами також встановлено, що в провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебувала цивільна справа № 368/657/20 за заявою                                  ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Головного територіального управління юстиції у Київській області Кагарлицького територіального округу Воловенко Р. П., про встановлення факту проживання однією сім`єю.
		 
		Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 10 липня 2020 року у справі № 368/657/20 заяву ОСОБА_1 задоволено та встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом п`яти років до часу відкриття спадщини (а. с. 12-13,            т. 1).
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 368/657/20 апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який не брав участі у справі задоволено. Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 10 липня 2020 року скасовано та увалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі частини шостої статті 294 ЦПК України. Залишаючи заяву без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що у даній справі вбачається спір про право (а. с. 1417, т. 1).
		 
		Крім того, в провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебувала цивільна справа № 368/306/20за позовом ОСОБА_2 до Кагарлицької міської ради Київської області, ОСОБА_1 про визнання заповіту дійсним.
		 
		Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 24 лютого 2021 року у справі № 368/306/20 позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано дійсним заповіт ОСОБА_3 від 21 вересня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу Мозговим В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 3795, за яким ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 належну йому земельну ділянку на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 167853, виданого 24 березня 2006 року Кагарлицькою районною державною адміністрацією та зареєстрованого у Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 010601400650.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 368/306/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 24 лютого 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Скасовуючи рішення та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що склавши 01 квітня 2014 року новий заповіт щодо всього майна на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_3 тим самим повністю скасував свій попередній заповіт                                             від 21 вересня 2006 року, складений на ім`я ОСОБА_2 (а. с. 23-27, т. 1).
		Постановою Верховного Суду від 21 лютого 2022року у справі № 368/306/20 апеляційну скаргу представникаОСОБА_2 - адвоката Клапчука Ф. П. залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року - без змін (а. с. 2834, т.1).
		 
		2.              Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                             є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана адвокатом Поліщук О. Г., задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		 
		Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
		 
		Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.
		 
		Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
		 
		Суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
		 
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. 
		 
		Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно мешкають і ведуть спільне господарство. Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
		 
		Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.
		 
		Згідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
		 
		Отже для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.
		 
		Про проживання однією сім`єю можуть свідчити, у сукупності, наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
		 
		Зазначене узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17, від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20, від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21, від 20 лютого 2023 року у справі № 520/11160/18, від 08 серпня 2023 року у справі № 752/13615/20-ц.
		 
		Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги також можуть братися показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі.
		 
		Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі                                                       № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19.
		 
		Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Звертаючись до суду у цій справі, ОСОБА_1 зазначав, що вони                                                               з ОСОБА_3 не є кровними родичами, проте він проживав зі спадкодавцем однією сім`єю більше ніж п`ять років до відкриття спадщини, вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, брали участь у витратах, пов`язаних з оплатою комунальних послуг, на спільні кошти підтримували належний стан будинку, необхідний для проживання в ньому, проводили поточний ремонт, спільно харчувалися, а також він опікувався ОСОБА_3 , коли той хворів, надавав йому допомогу, забезпечував ліками, а тому відповідно до статті 1264 ЦК України має право на спадкування за законом як спадкоємець четвертої черги.
		 
		Надаючи оцінку доказам, наданим позивачем на підтвердження факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю на час відкриття спадщини, суди виходили з того, що довідки виконавчого комітету Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 18 травня 2020 року № 216 про поховання ОСОБА_3 за особисті кошти ОСОБА_4 ; копії свідоцтв про реєстрацію та розірвання шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_4 ; копія паспорта та будинкової книги з відмітками про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 з 1989 року в будинку           АДРЕСА_1 ; копія письмових пояснень свідка ОСОБА_5 про його допомогу в проведенні ремонтних робіт у будинку в 2018 році; копія товарного чеку на придбання будівельних матеріалів у січні 2018 року; копії фотографій ОСОБА_5 під час проведення ремонтних робіт у вказаному будинку і фотографії ОСОБА_3 у лікарні; копії довідок виконавчого комітету Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 12 листопада 2019 року про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 та проживаючих осіб в будинку АДРЕСА_1 , від                           26 червня 2020 року № 389 про те, що ОСОБА_1 дійсно прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом спільного проживання з ним у будинку АДРЕСА_1                                          з 1989 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія листа медичного закладу від 15 вересня 2022 року № 458 про те, що згідно записів в медичній карті ОСОБА_3 вказано телефон позивача як його сина, - не є належними та достатніми доказами на підтвердження того, що позивач та спадкодавець складали сім`ю, були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, тобто не є доказами, що підтверджують сукупність обставин, необхідних для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.
		 
		Суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що посилання на той факт, що колишня дружина ОСОБА_4 за власні кошти поховала померлого ОСОБА_3 , не свідчить про те, що ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_3 не менш як п`ять років до смерті останнього. 
		 
		Факт спільного проживання позивача із спадкодавцем однією сім`єю не доводить і 
		проведення ремонту в будинку спадкодавця, на що правильно звернули увагу суди попередніх інстанцій, критично оцінивши пояснення свідка ОСОБА_5 , з яких убачається, що цей свідок проводив ремонтні роботи в будинку ОСОБА_3 Суди зауважили, що позивач зареєстрований у цьому будинку, а відтак має майновий інтерес у підтриманні будинку в справному стані, незалежно від наявності чи відсутності родинних відносин з ОСОБА_3 .
		 
		Оцінюючи показання свідка ОСОБА_8 , суди врахували, що остання під час дачі пояснень виявила поверхневі знання про обставини життя позивача та спадкодавця, зазначивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батько та сином, що не відповідає дійсності.
		 
		Суди надали належну оцінку обставинам, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, зокрема про те, що у жовтні-листопаді 2018 року в зв`язку з погіршенням стану здоров`я ОСОБА_3 позивач особисто ним опікувався, викликав швидку медичну допомогу, влаштовував до лікарні, купляв ліки, харчі та забезпечував всім необхідним. Суди зауважили, що такі дії позивача носять епізодичний характер, не доводять систематичність опікування ОСОБА_3 позивачем, наявності між ними взаємних прав та обов`язків, притаманних членам сім`ї. Позивач не довів належними та достовірними доказами, що відносини між ним та ОСОБА_3 мали сімейний характер, що вони були пов`язані зі спільним веденням господарства, спільним бюджетом.
		 
		Оскільки про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність позовних вимог.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що місце проживання позивача з 1989 року по цей час зареєстроване в будинку АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 , не є достатніми доказами для встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю протягом п`яти років до відкриття спадщини, оскільки проживання осіб за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою за відсутності інших наведених вище ознак не можуть самі по собі свідчити, що між ними існували сімейні відносини. Вказані доводи позивача були предметом дослідження судом апеляційної інстанції з наданням відповідної оцінки. 
		 
		Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права.
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, від 09 травня 2023 року у справі № 395/628/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду                                                   від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.
		 
		Доводи касаційної скарги загалом зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, питання обґрунтованості висновків цього суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій. 
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. 
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Поліщук Оленою Григорівною, залишити без задоволення.
		 
		Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 07 грудня 2022 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                     О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                                      О. М. Осіян
		 
		                                                                                                                      Н. Ю. Сакара
		 
		                                                                                                                      В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...