Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 504/917/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2024.
Дата набрання законної сили: 30.10.2024
Номер судового провадження: 61-17371ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 жовтня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 504/917/19
		провадження № 61-17371св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Крижанівська сільська рада Лиманського району Одеської області,
		третя особа - відділ у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2019 року   ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який під час розгляду справи було уточнено, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області, третя особа - відділ у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю та витребування із незаконного володіння земельних ділянок.
		 
		Позов з урахуванням уточнень мотивовано тим, що  ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,099 га, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія IV-ОД, № 089173, від 05 листопада 1996 року, виданого на підставі рішення Крижанівської сільської ради народних депутатів від 16 листопада 1995 року № 71/11-ХХІІ та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 154.
		 
		Позивачка вказувала, що у березні 2019 року з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що право приватної власності на належну їй земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія РІ, № 454537, площею 0,10 га, виданого Крижанівською сільською радою народних депутатів від 05 грудня 2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1697 (присвоєний кадастровий номер земельної ділянки 5122783200:01:002:2377).
		 
		Вказувала, що вказаний державний акт був виданий ОСОБА_3 на підставі рішення 8 сесії ХХІІІ скликання Крижанівської сільської ради від 
		09 вересня 1999 року № 117, яким земельна ділянка не виділялась відповідачу, що підтверджується відповіддю районного державного архіву від 25 березня 2020 року № 01/51.
		 
		У подальшому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 11 квітня 2018 року приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Орзіх Ю. Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 309, ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_3 вказану земельну ділянку, право власності на яку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. ОСОБА_2 спірну земельну ділянку поділила на три окремі земельні ділянки із присвоєнням їм окремих адрес: земельна ділянка, площею 0,0346 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2452, на 
		АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,301 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2453, на 
		АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,0346 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2454, на АДРЕСА_1 .
		 
		ОСОБА_1 просила визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю РІ, № 454537, виданий 05 грудня 2002 року 
		ОСОБА_3 на підставі рішення 8 сесії ХХІІІ скликання Крижанівської сільської ради від 09 вересня 1999 року № 117 на земельну ділянку, площею 0,10 га, розташовану на АДРЕСА_1 , та зареєстрований 
		в Книзі записів державних актів на праві приватної власності на землю за 
		№ 1697; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на свою користь: земельну ділянку, площею 0,0346 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2452, на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1701120051227; земельну ділянку, площею 0,301 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2453, на 
		АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1701185651227; земельну ділянку площею 0,0346 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2454, на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1701144051227.
		 
		У квітні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, посилаючись на те, що ОСОБА_1 мала звернутись до суду з позовом до 06 грудня 2005 року, а звернулась до суду з позовом - 
		13 березня 2019 року, отже, пропустила строк позовної давності, що 
		є підставою для відмови у позові.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Скасовано арешт, накладений ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 19 березня 2019 року на таке нерухоме майно, належне ОСОБА_2 на праві приватної власності: земельну ділянку, площею 
		0,0346 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2452, на 
		АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1701120051227; земельну ділянку, площею 0,301 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2453, на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1701185651227; земельну ділянку, площею 0,0346 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2454, на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1701144051227.
		 
		Скасовано заборону суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та / або їх обтяжень, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та / або скасування таких записів, встановлену ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 19 березня 2019 року на таке нерухоме майно, належне ОСОБА_2 на праві приватної власності: земельну ділянку, площею 0,0346 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2452, на 
		АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1701120051227; земельну ділянку, площею 0,301 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2453, на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1701185651227; земельну ділянку, площею 0,0346 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2454, на 
		АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1701144051227.
		 
		Рішення суду мотивовано тим, що  ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не довела наявності у неї права власності на спірну земельну ділянку. Право власності на земельну ділянку, що була придбана 
		ОСОБА_2 у ОСОБА_3 , належно зареєстровано у Державному земельному кадастрі та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 
		 
		Додатковим рішенням Комінтернівського районного суду м. Одеси від 
		16 грудня 2021 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 задоволено.
		 
		Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
		 
		Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серія РІ, № 454537, виданий 05 грудня 2002 року ОСОБА_3 на підставі рішення 8 сесії ХХІІІ скликання Крижанівської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області від 09 вересня 
		1999 року № 117 на земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану на 
		АДРЕСА_1 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на праві приватної власності на землю за № 1697.
		 
		Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь 
		ОСОБА_1 : земельну ділянку, площею 0,0346 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2452, на АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,301 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2453, на 
		АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,0346 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2454, на 
		АДРЕСА_1 . 
		 
		Додаткове рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 
		16 грудня 2021 року про відшкодування судових витрат скасовано.
		 
		Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 довела належним чином те, що вона набула право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,099 га, на АДРЕСА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ОД, № 089173, 
		від 05 листопада 1996 року, виданого на підставі рішення Крижанівської сільської ради народних депутатів від 16 листопада 1995 року № 71/11-ХХІІ та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 154. ОСОБА_3 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії РІ, № 454537, від 05 грудня 
		2002 року на земельну ділянку, площею 0,10 га, розташовану на території АДРЕСА_1 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1697, незважаючи на наявність у позивачки ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку. Рішенням 8 сесії ХХІІІ скликання Крижанівської сільської ради від 09 вересня 1999 року № 117 земельна ділянка не виділялась ОСОБА_3 , що підтверджується відповіддю районного державного архіву від 25 березня 2020 року № 01/51. 
		ОСОБА_3 не набув право власності на спірну земельну ділянку 
		у встановленому законом порядку й не мав права її відчужувати 
		ОСОБА_2 , що є законною підставою для витребування спірних земельних ділянок від ОСОБА_2 .
		 
		Колегія суддів вважала, що позбавлення позивачки права на земельну ділянку не забезпечує справедливої рівноваги між інтересами суспільства та інтересами власника й порушує її право на мирне володіння майном, а також є порушенням дотримання справедливої рівноваги між інтересами сторін 
		у справі внаслідок порушенням положень частини першої статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 1 Першого протоколу до Конвенції. За обставинами цієї справи витребування на користь позивачки ОСОБА_1 з володіння ОСОБА_2 спірної земельної ділянки становитиме пропорційне втручання у право на мирне володіння майном, що не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки позивачкою доведено, що таке втручання не порушить справедливого балансу інтересів, а саме: позитивні наслідки вилучення спірного майна для захисту інтересів позивачки є більш важливими, ніж дотримання права відповідачки, яка при придбанні спірної земельної ділянки проявила необачність, що спричинило негативні наслідки для неї.
		 
		Щодо пропуску позовної давності апеляційний суд зазначив, що позов подано в межах встановленого законом строку позовної давності, оскільки право на позов об`єктивно виникло у ОСОБА_1 лише в березні 2018 року, коли вона дізналася про порушення своїх прав з інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 13 грудня 2018 року, а відповідачі не довели належним чином, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		26 грудня 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 вересня 2021 року та додаткове рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 грудня 2021 року.
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивачка не дотрималась процедури отримання у приватну власність спірної земельної ділянки. Надані позивачкою докази є суперечливими та не можуть беззаперечно підтверджувати, в якому саме населеному пункті, за якою адресою та якою площею передавалась земельна ділянка ОСОБА_1 у власність. Висновок апеляційного суду про те, що рішення Крижанівською сільською радою про виділ ОСОБА_3 земельної ділянки не приймалось, є неправильним, оскільки в матеріалах справи є архівний витяг з рішення 8 сесії Крижанівської сільської ради ХХІІІ скликання від 09 вересня 1999 року № 117-ХХІІ, згідно 
		з яким виділено і передано безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва житлових будинків та господарських споруд, зокрема 
		ОСОБА_3 , площею 0,10 га, на АДРЕСА_1 . Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам відповідачки про те, що вона є добросовісним набувачем земельної ділянки, тому задоволення позову є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Вказує, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту, оскільки витребування земельних ділянок не вирішує спір між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 щодо житлових будинків, належних відповідачці, які розташовані на спірних земельних ділянках.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		24 січня 2024 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 подав до Верховного Суду заяву про визнання касаційної скарги, у якій просить касаційну скаргу задовольнити, постанову Одеського апеляційного суду від 
		16 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким 
		в задоволенні позову відмовити.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Комінтернівського районного суду Одеської області.
		 
		26 березня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволеннюз таких підстав.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Згідно з долученою ОСОБА_1 копією архівного витягу з протоколу № 10 засідання Крижанівської сільської ради народних депутатів ХХІІ скликання 
		16 листопада 1995 року, складеного архівним відділом Лиманської районної державної адміністрації Одеської області 25 березня 2020 року № 01/51-1, даним рішенням Крижанівською сільською радою народних депутатів було дозволено (дослівно) «…розпочати приватизацію земельних ділянок у районі села Ліски громадянам, яким виділили земельні ділянки під індивідуальну забудову; приватизувати земельні ділянки громадянам, яким виділені земельні ділянки під індивідуальну забудову, у тому числі ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 » (т. 2, а. с. 147).
		 
		Аналогічна копія архівного витягу з протоколу № 10 засідання Крижанівської сільської ради народних депутатів ХХІІ скликання 16 листопада 1995 року видана архівним відділом Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області 21 квітня 2008 року № 498 (т. 1, а с. 7).
		 
		Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії 
		IV-ОД, № 089173, від 05 листопада 1996 року, виданим на підставі рішення Крижанівської сільської ради народних депутатів від 16 листопада 1995 року № 71/11-ХХІІ та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 154, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,099 га, за адресою (дослівно): 
		« АДРЕСА_1 ». При цьому в державному акті вказано, що «дописаному « АДРЕСА_1 » вірити, сільський голова підпис» 
		(т. 1, а. с. 6).
		 
		Відповідно до копії другого примірника державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ОД, № 089173, від 05 листопада 1996 року, виданого на підставі рішення Крижанівської сільської ради народних депутатів від 16 листопада 1995 року № 71/11-ХХІІ та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 154, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 
		0,099 га, за адресою (дослівно): «с. Ліски» (т. 2, а. с. 145).
		 
		Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 29 листопада 2018 року № 309 земельній ділянці, щодо якої ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ОД, № 089173, від 05 листопада 
		1996 року, виданий на підставі рішення Крижанівської сільської ради народних депутатів від 16 листопада 1995 року № 71/11-ХХІІ та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 154, надана така адреса: АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 148).
		 
		Відповідно до листа Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 30 березня 2020 року № 02-13/474 технічної документації із землеустрою на зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 немає. Також немає запису у книгах записів державних актів на право приватної власності про реєстрацію державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ОД, № 089173, від 05 листопада 1996 року, виданого на підставі рішення Крижанівської сільської ради народних депутатів від 16 листопада 1995 року № 71/11-ХХІІ щодо земельної ділянки ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 146).
		 
		Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 17 січня 2020 року № 29-15-0.22010/110-20 у відділі в Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області будь-якої технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_1 та запису про реєстрацію державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ОД, 
		№ 089173, від 05 листопада 1996 року, виданого на підставі рішення Крижанівської сільської ради народних депутатів від 16 листопада 1995 року № 71/11-ХХІІ щодо земельної ділянки ОСОБА_1 немає (т. 1, а. с. 92, 93, т. 2, 
		а. с. 32, 33).
		 
		Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 лютого 2020 року № 198808917 є відсутньою державна реєстрація за ОСОБА_1 права власності на які-небудь об`єкти нерухомого майна (т. 1, а. с. 153-156). 
		 
		Відсутність державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку не заперечувалася ОСОБА_1 та її представниками 
		у судових засіданнях.
		 
		Згідно з копією архівного витягу архівного відділу Лиманської районної державної адміністрації Одеської області від 19 березня 2018 року № 201 рішенням 8 сесії ХХІІІ скликання Крижанівської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області від 09 вересня 
		1999 року № 117 ОСОБА_3 передано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,10 га, що розташована за адресою (дослівно): 
		« АДРЕСА_1 » (т. 1, а. с. 179).
		 
		05 грудня 2002 року ОСОБА_3 на підставі рішення 8 сесії ХХІІІ скликання Крижанівської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області від 09 вересня 1999 року № 117 отримав державний акт серії РІ, № 454537, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1697, на земельну ділянку, площею 
		0,10 га, що розташована за адресою (дослівно): « АДРЕСА_1 » (т. 1, а. с. 180).
		 
		Відповідно до листа архівного відділу Лиманської районної державної адміністрації від 25 березня 2020 року № 01/51 на підставі архівних документів Крижанівської сільської ради, а саме: протоколу пленарного засідання VIII сесії ХХІІІ скликання від 09 вересня 1999 року і рішення вказаної сесії № 117-ХХІІІ «Про затвердження матеріалів корегування І-ої черги будівництва Генерального плану розширення с. Ліски Комінтернівського району Одеської області з розміщенням групи житлових будинків на 
		АДРЕСА_2 та виділення і передання у власність земельних ділянок для будівництва житлових будинків та господарських будівель» земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на ім?я ОСОБА_3 не зазначено (т. 2, а. с. 143).
		 
		11 квітня 2018 року між ОСОБА_8 , який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 (продавець), і ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений 11 квітня 2018 року приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Орзіх Ю. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 309, за умовами якого покупець придбала земельну ділянку, кадастровий номер 5122783200:01:002:2377, площею 0,0993 га, на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 138, 139).
		 
		У договорі купівлі-продажу зазначено, що земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності на підставі державного акта на право приватної власності на землі серії РІ, № 454537, виданого Крижанівською сільською радою народних депутатів 05 грудня 2022 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 
		№ 1697.
		 
		Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна про реєстрацію права власності № 120273749, сформованого 11 квітня 
		2018 року, право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 5122783200:01:002:2377, площею 0,0993 га, на 
		АДРЕСА_1 , зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 
		11 квітня 2018 року (т. 1, а. с. 140).
		 
		Згідно з планом поділу земельної ділянки, складеного ПП «ВКК «Альянс Плюс», та рішенням виконавчого комітету Крижанівської сільської ради від 
		15 травня 2018 року № 121, 15 травня 2018 року ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0993 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2377, на 
		АДРЕСА_1 поділено на три окремі земельні ділянки із присвоєнням їм окремих адрес: АДРЕСА_1 ; 
		АДРЕСА_1 ; 
		АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 141, 142).
		 
		Вказаним утвореним земельним ділянкам були присвоєні окремі кадастрові номери 5122783200:01:002:2452; 5122783200:01:002:2453; 5122783200:01:002:2454 і право власності ОСОБА_2 на ці земельні ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т. 1, а. с. 143-145).
		 
		Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 грудня 2019 року № 195424485 на вказаних земельних ділянках ОСОБА_2 побудовані, введені в експлуатацію та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно два житлових будинки з господарськими будівлями та спорудами, а саме: на земельній ділянці, кадастровий номер 5122783200:01:002:2453, побудовано житловий будинок, загальною площею 89,80 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2001045451227; на земельній ділянці, кадастровий номер 5122783200:01:002:2454, побудовано житловий будинок, загальною площею 88,90 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2000979951227 (т. 1, а. с. 146-151).
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
		 
		На момент прийняття рішення Крижанівською сільською радою від 
		16 листопада 1995 року діяв ЗК України від 18 грудня 1990 року, тому до спірних правовідносин підлягають застосовуванню саме його норми.
		 
		Відповідно до частини першої статті 17 ЗК України 1990 року розпоряджаються землею ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.
		 
		Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно (стаття 6 ЗК України 1990 року).
		 
		Відповідно до частини другої-п`ятої статті 17 ЗК України 1990 року громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).
		 
		Відповідно до статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки 
		в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, у тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
		 
		За приписами статті 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
		 
		Пунктом 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
		 
		У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16 (провадження № 61-13700св19) зроблено висновок, що «державний акт на право власності на земельну ділянку лише посвідчує право власності на землю, однак не є підставою для виникнення такого права у розумінні положення статті 116 ЗК України».
		 
		У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		 
		Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.
		 
		Встановлено судом, що спірна земельна ділянка, площею 0,099 га, належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ОД, № 089173, від 05 листопада 1996 року, виданого на підставі рішення Крижанівської сільської ради народних депутатів від 16 листопада 1995 року № 71/11-ХХІІ та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 154. ОСОБА_3 отримав державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку серії РІ, № 454537, від 05 грудня 2002 року на підставі рішення, яке Крижанівською сільською радою не приймалось. В подальшому ОСОБА_3 здійснив відчуження спірної земельної ділянки на користь ОСОБА_2 , яка здійснила її поділ на три окремі земельні ділянки. Апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову.
		 
		Заперечуючи проти заявлених вимог, представник ОСОБА_2 - 
		ОСОБА_5  просив застосувати строк позовної давності.
		 
		Установлено, що спірний державний акт видано 05 грудня 2002 року.
		 
		З цим позовом про визнання недійсним державного акта від 05 грудня 
		2002 року та витребування земельних ділянок ОСОБА_1 звернулась до суду 07 березня 2019 року.
		 
		Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		 
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		 
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
		 
		Верховний Суд України у постанові від 22 лютого 2017 року у справі 
		№ 6-17цс17 дійшов правового висновку про те, що порівняльний аналіз термінів «довідалася» та «могла довідатися», що містяться в частині першій статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права 
		й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року 
		у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) вказано, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз змісту статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення 
		у зацікавленої сторони права на позов.
		 
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися 
		в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце 
		у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 
		1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
		 
		За встановленими судами обставинами перебіг строку позовної давності на звернення до суду з цим позовом почався з моменту коли позивачка могла довідатися про порушення свого права, як власник земельної ділянки, яке було порушено видачею 05 грудня 2002 року державного акта, а тому, звертаючись 07 березня 2019 року до суду із цим позовом, ОСОБА_1 пропустила трирічний строк звернення до суду. При цьому суд враховує і те, що у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що власник майна, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим, має знати та дбати про свою власність та зобов`язаний нести витрати на її утримання.
		 
		Таким чином, Верховний Суд, застосовуючи аксіому ubi emolumentum, ibi onus - де користь, там і тягар (права потребують обов`язків), дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки ОСОБА_1 знехтувала своїми правами та обов`язками щодо спірної земельної ділянки, що призвело до її втрати.
		 
		Оскільки суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про відмову в задоволенні позову, проте помилився щодо підстав такої відмови, колегія суддів вважає, що постанову апеляційного суду слід скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, змінивши його мотивувальну частину.
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково 
		і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову Одеського апеляційного суду від 
		16 листопада 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 вересня 2021 року, змінивши його мотивувальну частину, виклавши її в редакції цієї постанови.
		 
		Також підлягає залишенню в силі додаткове рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 грудня 2021 року.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції із зміною його мотивувальної частини, судові витрати, понесені ОСОБА_2 за подання касаційної скарги у розмірі 19 210,00 грн, слід стягнути 
		з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4  задовольнити частково.
		 
		Постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року скасувати, залишити в силі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 вересня 2021 року, змінивши його мотивувальну частину, виклавши її в редакції цієї постанови.
		 
		Додаткове рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 
		16 грудня 2021 року залишити в силі.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 19 210,00 грн понесених судових витрат зі сплати судового збору.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська          Судді: А. Ю. Зайцев           Є. В. Коротенко           В. М. Коротун           М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...