Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/277/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2024.
Дата набрання законної сили: 04.11.2024
Номер судового провадження: 61-17275ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 712/277/23
		провадження № 61-17275св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		позивачка - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2023 року у складі судді Стеценко О. С. та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.
		Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 28 серпня 1996 року № 518 «Про зміну договору найму жилого приміщення» є наймачем квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована та постійно проживає.
		За вказаною адресою також зареєстровані члени її сім`ї: дочка ОСОБА_3 , 1990 року народження, та син ОСОБА_2 , 1978 року народження.
		Спірна квартира не приватизована та перебуває у власності територіальної громади міста Черкаси. На теперішній час у вказаній квартирі фактично проживає ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 .
		Зазначала, що під час спільного проживання з сином ОСОБА_2 мають місце постійні конфлікти. Відповідач вчиняє домашнє насильство у вигляді нанесення тілесних ушкоджень, побиття, погроз, вчиняє сварки.
		Позивачка неодноразово зверталася до правоохоронних органів про вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, у зв`язку з чим позивачка неодноразово
		в 2021 та 2022 роках зверталася до поліції.
		16 січня 2022 року близько 09 год 57 хв на АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 відключив водопостачання до квартири, в якій проживає разом із заявником, вчинивши економічне насильство щодо ОСОБА_1 
		27 січня 2022 року відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 516789.
		Крім того, 06 січня 2022 року близько 15 год 30 хв на АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 умисно наніс тілесні ушкодження заявниці, чим спричинив фізичне насильство.
		27 січня 2022 року відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 516788 та терміновий заборонний припис серії АА № 195193 стосовно кривдника ОСОБА_2 на строк п`ять діб з 13 год 30 хв
		27 січня 2022 року до 13 год 30 хв 31 січня 2022 року про заборону кривднику контактувати з постраждалою особою в будь-який спосіб.
		Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2022 року
		у справі № 712/1274/22, яку залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 22 квітня 2022 року, ОСОБА_2 визнано винним
		у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -
		КУпАП України).
		Зазначала, що відповідач продовжує вчиняти домашнє насильство щодо неї.
		Також відносно відповідача видано обмежувальний припис, заборонено спілкуватися з позивачкою у будь-якій спосіб строком на 6 місяців.
		Вказувала, що відповідач проживає разом з нею, проте жодної участі в утриманні квартири не приймає, всі комунальні послуги сплачує позивачка.
		Крім того, ОСОБА_2 створив у квартирі сміттєзвалище та змушує проживати
		в антисанітарних умовах.
		Вона є пенсіонеркою, яка має інвалідність другої групи, та до того ж знаходиться
		у важкому матеріальному становищі. Згідно з рішенням Соснівського районного суд м. Черкаси ОСОБА_2 має сплачувати аліменти на утримання матері
		ОСОБА_1 в розмірі 300 грн, починаючи з 10 квітня 2013 року, проте від їх сплати відповідач ухиляється.
		Систематичний характер протиправних дій відповідача триває більше 8 років та робить неможливим для позивачки проживання та перебування з ним в одній квартирі, численні заходи попередження та громадського впливу не дають жодних позитивних результатів.
		Просить усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 
		з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , без надання іншого житлового приміщення.
		Короткий зміст рішення суду
		Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачка не надала належних та допустимих доказів, на підставі яких суд мав би беззаперечно зробити висновок про те, що відповідач систематично порушує правила співжиття та до нього вживалися заходи попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів, внаслідок чого він повинен бути виселений зі спірного житла.
		У свою чергу апеляційний суд вказав, що доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б дійсно ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про неправильну оцінку судом доказів, які надані сторонами та неправильне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини, внаслідок чого не можуть бути достатньою обставиною для скасування або зміни рішення суду.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		 
		У листопаді 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
		 
		Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявниця посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 452/2387/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 757/19753/15-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 362/3042/17, від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 679/1657/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Крім того, зазначає, що апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Заявниця наполягає, що суди неправильно застосували статтю 47 Конституції України, статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), норми статей 116 та 157 Житлового кодексу України (далі -
		ЖК України).
		 
		У січні 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу    ОСОБА_1 , в якому відповідач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення,
		а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 04 грудня 2023 року касаційна скарга    ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Погрібний С. О., Ступак О. В.
		Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року № 1647/0/226-23 на підставі повідомлення судді Гулейкова І. Ю. (у зв`язку з обранням суддів Погрібного С. О. та Ступак О. В. до Великої Палати Верховного Суду) призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
		 
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 13 грудня 2023 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
		Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 712/277/23 із Соснівського районного суду м. Черкаси та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		У січні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 712/277/23.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                         є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених             у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                 з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення,
		а оскаржувані рішення судів - без змін.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди попередніх інстанційвстановили, що згідно з рішенням Виконавчого комітету Соснівської районної ради народних депутатів від 28 серпня 1996 року № 518 «Про зміну договору найму жилого приміщення» ОСОБА_1 є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_2 , склад сім`ї - три особи: наймач - ОСОБА_1 , 1955 року народження; дочка наймача - ОСОБА_3 , 1990 року народження; син наймача - ОСОБА_2 , 1978 року народження.
		 
		Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2019 року
		у справі № 712/468/19, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року та постановою Верховного Суду від 23 квітня
		2020 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 . У наведеній справі з пояснень свідків, дільничних інспекторів встановлено, що ОСОБА_1 постійно звертається із заявами про насильство
		в сім`ї, проте така інформація не підтверджується. При цьому ОСОБА_1 неодноразово пропонувалось вирішити конфлікт шляхом приватизації квартири та її продажу з метою вирішення питання про житло, проте вона відмовляється. ОСОБА_1 характеризується, як скандальна жінка, постійно провокує
		ОСОБА_2 , натомість ОСОБА_2 характеризується, як порядна людина, не п`є, не курить, допомагає сусідам.
		 
		Згідно з випискою КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» від 12 січня 2022 року № 287 діагноз ОСОБА_1 : струс головного мозку; супутні захворювання: поверхнева травма волосистої частини голови.
		 
		27 січня 2022 року відносно ОСОБА_2 складено протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 516788, серії ВАВ № 516789 та терміновий заборонний припис серії АА № 195193 стосовно кривдника
		ОСОБА_2 строком на п`ять діб з 13 год 30 хв 27 січня 2022 року до 13 год
		30 хв 31 січня 2022 року про заборону кривднику контактувати з постраждалою особою в будь-який спосіб.
		 
		Згідно з листом Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради
		від 22 лютого 2022 року з`ясовано, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують тривалі конфліктні, співзалежні стосунки, підґрунтям яких є, зокрема, мінімальний особистий простір. Єдиною вимогою ОСОБА_1 є виселення сина з помешкання,
		а не налагодження стосунків. Небажання знайти компромісне рішення спірного питання та налагодити хоча б нейтральну взаємодію з сином унеможливлює свідому та результативну соціально-психологічну роботу.
		 
		Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2022 року
		у справі № 712/1274/22, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 22 квітня 2022 року, ОСОБА_2 визнано винним
		у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 1732 КУпАП України, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає
		170 гривень.
		 
		Згідно з відповіддю Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області від 17 серпня 2022 року № 10394/46/02-2022 на адвокатський запит,
		у період з 01 травня 2018 року до поліції надійшло 65 звернень від ОСОБА_1 
		з приводу неправомірних дій. За результатами розгляду звернення
		гр. ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності один раз відповідно до адміністративного протоколу, складеного працівниками СПДН Черкаського РУП від 27 січня 2022 року за правопорушення, скоєне 24 січня
		2022 року. Від ОСОБА_2 надійшло 3 звернення щодо неправомірних дій
		ОСОБА_1 .
		 
		З виписки КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги»
		від 15 серпня 2022 року№ 13388 випливає, що діагноз ОСОБА_1 : струс головного мозку; садно, забій, підапоневротична гематома голови.
		 
		Відповідно до витягу з ЄРДР від 19 серпня 2022 року надійшла заява ОСОБА_1 , що 08 серпня 2022 року за адресою проживання: АДРЕСА_2 , отримала тілесні ушкодження, які можуть відноситись до категорії легких, кримінальне провадження № 12022255330001224.
		 
		Соснівським районним судом м. Черкаси рішенням у справі № 712/5756/22
		від 31 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задоволено частково, заборонено ОСОБА_2 спілкуватися з ОСОБА_1 
		у будь-який спосіб; у іншій частині заявлених вимог - відмовлено, строк обмежувального припису - 6 (шість) місяців, тобто до 28 лютого 2023 року.
		 
		Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 серпня 2022 року ОСОБА_2 виконано, зокрема пройдено базовий курс Типової програми для кривдників, що тривав із вересня 2022 до березня 2023 року.
		 
		Відповідно до постанови від 28 грудня 2022 року закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022255330001224 від 19 серпня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України), у зв`язку відсутністю потерпілої.
		 
		Постановою від 02 березня 2020 року закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019251010001160 від 05 березня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, у зв`язку відсутністю в діянні ознак кримінального проступку.
		 
		Відповідно до характеристики з місця проживання ОСОБА_2 характеризується позитивно, з сусідами підтримує дружні стосунки, допомагає у громадському житті будинку, громадській спокій не порушує.
		 
		Допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_4 пояснила, що є сусідкою сторін у справі, охарактеризувала відповідача як порядну, врівноважену людину, зазначила, що скандали вчиняє позивачка, бо хоче висилити відповідача зі своєї квартири. Позивачка вчиняє сварки, кричить, що її побив відповідач, у той час, коли він знаходиться на вулиці. Свідок зазначила, що відповідач не вчиняє сварок, позивачка підговорює свідків свідчити проти відповідача.
		 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка є дочкою позивачки, пояснила, що відповідач робить усе можливе, щоб зробити неможливе життя матері. Мати постійно розповідає, що відповідач її б`є, також він бив і свідка, квартира в аварійному стані, відповідач не дає зробити в ній ремонт, має купу претензій до матері, життя разом з ним є неможливим.
		 
		Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд
		 
		Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Встановлено й це підтверджується матеріалами справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права,               а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		 
		Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		 
		Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод
		у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову
		є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.
		 
		Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду
		від 04 вересня 2019 року у справі № 761/5115/17 (провадження № 14-391цс19).
		 
		За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
		 
		Згідно зі статтею 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
		 
		Згідно з частиною четвертою статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
		 
		Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.
		 
		До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
		 
		Якщо особи, зазначені в частині другій статті 64 ЖК України, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.
		 
		Відповідно до положень статті 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
		 
		Підстави виселення без надання громадянам іншого жилого приміщення визначені статтею 116 ЖК України.
		 
		За положеннями частини першої статті 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
		 
		Отже, цивільно-правова відповідальність за статтею 116 ЖК України настає при руйнуванні чи псуванні житлового приміщення, або використанні його не за призначенням, або систематичному порушенні правил співжиття. Під систематичністю розуміється вчинення двох і більше правопорушень. При цьому необхідно, щоб така поведінка винної особи була предметом розгляду органів місцевого самоврядування, поліції, прокуратури, суду, громадських організацій тощо, а застосовані заходи попередження, громадського впливу виявились безрезультатними.
		 
		Тобто, для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
		 
		У всіх трьох випадках до винних осіб повинні попередньо вживатись заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
		 
		Закон встановлює в якості умови виселення осіб, винних у руйнації або псуванні житлового приміщення, наявність фактів про те, що ці дії носили систематичний характер, а до винного в цьому випадку були застосовані заходи попередження і суспільного впливу, які виявилися безрезультатними (наприклад, його поведінка була предметом розгляду органів міліції, прокуратури, суду, громадських організацій). Передбачається, що руйнація або псування здійснювалися із вини наймача.
		 
		Виселенню підлягають лише конкретно винні в цьому особи - наймач даного приміщення чи хто-небудь із членів його сім`ї, що сумісно проживають із ним, опікуни, попечителі, піднаймачі та інші, які спільно проживають.
		 
		Під систематичністю необхідно розуміти скоєння двох і більше таких правопорушень. При цьому необхідно, щоб до винної особи попередньо були застосовані міри попередження суспільного впливу.
		 
		До таких підстав відноситься і систематичне порушення правил суспільного співжиття, чим створюють неможливі умови для проживання інших в одній квартирі чи одному домі.
		 
		Протиправна винна поведінка - це навмисні дії особи, безпосередньо пов`язані не тільки з явною неповагою до звичайних правил спільного проживання (скандали, дебоші, образи, заподіяння тілесних ушкоджень), але також навмисне ігнорування встановлених правил користування житловими і підсобними приміщеннями, невиконання вимог про дотримання тиші в квартирах і на подвір`ї а також інші навмисні дії, що перешкоджають нормальному проживанню в квартирі або житловому будинку.
		 
		Виселення через неможливість спільного проживання може мати місце лише при систематичному порушенні винним правил суспільного співжиття.
		 
		При вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, належить виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, тощо.
		 
		За умовами норми статті 116 ЖК України підставою виселення вказаних осіб може стати не будь-яке порушення правил співжиття, а лише таке, котре відбувається
		в жилому приміщенні і стосується відносин щодо користування жилими приміщеннями осіб, які проживають у них. Тому для виселення за цією підставою необхідно встановити систематичність протиправних дій і безрезультатність застосування до правопорушника заходів попередження і громадського впливу.
		 
		Одні лише факти звернення до відповідних органів зі скаргами різного змісту, крім порушення правил співжиття, без застосування до винного заходів впливу цими органами, які врешті повинні бути безрезультатними, не є підставою для виселення.
		 
		За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.
		 
		Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		 
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		 
		Частиною першою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Колегія суддів зауважує, що касаційний суд не наділений повноваженнями досліджувати докази та надавати їм оцінку.
		 
		Ураховуючи викладене, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки позивачка не надала безспірних доказів, які б свідчили про те, що відповідач систематично порушує правила соціалістичного співжиття, робить неможливим для інших проживання з ним в одному житловому приміщенні, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.
		 
		Посилання в касаційній скарзі на те, що у позивачки постійні конфлікти із сином не можуть бути підставою для виселення відповідача з квартири, яка є його єдиним житлом. Аргументи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 створив у квартирі сміттєзвалище та змушує проживати в антисанітарних умовах, не підтверджені належними та допустимими доказами, і за своєю суттю зводяться до переоцінки доказів у справі, проте суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
		 
		Між сторонами наявний тривалий сімейний конфлікт щодо користування однокімнатною квартирою, в якій вони проживають, підґрунтям якого, зокрема,
		є мінімальний особистий простір, водночас цього недостатньо для застосування положень статей 116 ЖК України до спірних правовідносин.
		 
		Доводам касаційної скарги про видачу відповідачу обмежувального припису та про те, що ОСОБА_2 постійно вчиняє домашнє насильство, регулярно б`є позивачку, через що вона неодноразово зверталася до поліції та медичних установ, суди попередніх інстанцій надавали оцінку, зокрема вказавши, що як позивачка, так і відповідач постійно звертаються в органи поліції за допомогою
		у вирішенні вказаного конфлікту (із 2012 до 2022 року від ОСОБА_1 та
		ОСОБА_2 до правоохоронних органів надійшло понад 560 звернень), проте саме звернення до правоохоронних органів не є доказом порушення правил співжиття та порушення громадського порядку; ОСОБА_1 неодноразово пропонувалось вирішити конфлікт шляхом приватизації квартири та її продажу
		з метою вирішення питання про житло, проте вона відмовляється; згідно з листом Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 22 лютого 2022 року з`ясовано, що єдиною вимогою ОСОБА_1 є виселення сина з помешкання, а не налагодження стосунків, небажання знайти компромісне рішення спірного питання та налагодити хоча б нейтральну взаємодію з сином унеможливлює свідому та результативну соціально-психологічну роботу; ОСОБА_1 вже зверталася до суду із позовами про виселення ОСОБА_2 без надання іншого жилого приміщення, проте їй було відмовлено у задоволенні вказаних позовів; за показаннями свідків позивачка характеризується як скандальна жінка, постійно провокує
		ОСОБА_2 , натомість, як установлено судами, ОСОБА_2 характеризується як порядна людина, не п`є, не курить, допомагає сусідам.
		 
		Виселення ОСОБА_2 , який не має іншого житла, із спірної квартири без надання іншого житлового приміщення становитиме втручання у фундаментальне право особи на повагу до приватного життя. Виселення відповідача не відповідає пропорційності переслідуваній легітимній меті у світлі статті 8 Конвенції, не передбачене законом і не є необхідним у демократичному суспільстві, оскільки кожній особі, крім інших прав, гарантується право на повагу до її житла, що охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
		 
		У пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 17 травня 2018 року у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом. Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.
		 
		Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom).
		 
		Таким чином, у справі, що переглядається, інтереси ОСОБА_1 , як володільця житла, не перевищують інтереси відповідача, в якого не припинилися правові підстави користування цим майном, що спростовує доводи касаційної скарги
		у відповідній частині.
		 
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		 
		Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
		Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення спору. Судами правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).
		 
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року
		у справі № 452/2387/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 757/19753/15-ц,
		від 06 листопада 2019 року у справі № 362/3042/17, від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 679/1657/18, оскільки висновки суду касаційної інстанції у наведених справах зроблені за встановлення інших фактичних обставин.
		 
		Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права з посиланням на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень. Фактично аргументи касаційної скарги про те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили всі обставини у справі, зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому відхиляються Верховним Судом, оскільки за статтею 400 ЦПК України такі дії виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції при перегляді рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій.
		 
		Суди правильно застосували до спірних правовідносин положення статті 116 ЖК України, а доводи заявниці із цього приводу не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень.
		 
		Аргументи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 створив у квартирі сміттєзвалище та змушує проживати в антисанітарних умовах, спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів у справі саме в тому контексті, який, на думку позивачки, підтверджує обґрунтованість заявлених нею позовних вимог.
		 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів саме
		в тому контексті, який, на думку позивачки, підтверджує обґрунтованість заявлених нею позовних вимог.
		 
		Колегія суддів окремо зазначає з приводу скарги, написаної власноруч
		ОСОБА_1 , від 29 листопада 2023 року, що описані в ній питання відносяться до компетенції правоохоронних органів, суд касаційної інстанції в межах цієї справи не уповноважений перевіряти повідомлення про факти домашнього насильства. Тому така заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду та поверненню заявнику.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи, змістом оскаржуваних судових рішень, зводяться до незгоди з висновками судів, переоцінки доказів у справі, що в силу приписів статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, чи ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявницею норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленими судовими рішеннями про відмову в задоволенні позову.
		 
		Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію                           і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
		 
		ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи           (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Скаргу ОСОБА_1 від 29 листопада 2023 року залишити без розгляду та повернути заявнику.
		 
		Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,                 є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:І. Ю. Гулейков       Р. А. Лідовець       Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...