Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/3135/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2024.
Дата набрання законної сили: 05.11.2024
Номер судового провадження: 61-11454ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 листопада 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 127/3135/23
		провадження № 61-11454св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , 
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, стягнення коштів 
		 
		за касаційною скаргою адвоката Абкарова Мурада Мавлетхановича як представника ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 25 червня 2024 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Матківської М. В., Стадника І. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати  за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості 1/2 частки спільного автомобіля в сумі 430 107,00 грн.
		 
		На обґрунтування заявлених вимог, ОСОБА_1 посилалась на те, що з 11 жовтня 2019 року до 16 січня 2023 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі,                    в період якого за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 1 731 600,00 грн, та автомобіль марки «Mercedes-Benz» модель С300, 2016 року випуску, вартістю 860 214,00 грн. Право власності на все майно зареєстроване за ОСОБА_2 
		 
		17 листопада 2022 року відповідач без її згоди на підставі договору купівлі-продажу № 7594/22/004248 відчужив спірний автомобіль ОСОБА_3 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 11 березня 2024 року позов задовольнив. Поділив спільне майно подружжя, визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку  спірної квартири та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частки спірного автомобіля в сумі                                 430 107,00 грн. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 13 420,00 грн.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірні квартира та автомобіль набуті сторонами в період шлюбу, тому є спільною сумісною власністю подружжя, частки в якому є рівними. Враховуючи, що спірний автомобіль відчужений   ОСОБА_2 без згоди позивача, вона має право на половину його ринкової вартості. 
		 
		Вінницький міський суд Вінницької області додатковим рішенням від 26 березня 2024 рокустягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 000,00 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині вимог відмовив. 
		 
		Додаткове рішення мотивоване необхідністю вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
		                       
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		 
		Вінницький апеляційний суд постановою від 25 червня 2024 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 26 березня 2024 року скасував і ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та стягнення коштів задовольнив.
		Поділив спільне майно подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 - квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки «Mercedes-Benz», модель С300 2016 року випуску, а саме:
		визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 ;
		стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частки спільного автомобіля марки «Mercedes-Benz», модель С300 2016 року випуску,                в сумі 430 107,00 грн.
		Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 13 420,00 грн.
		Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції в сумі 12 000,00 грн.
		Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 5 000,00  грн.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована наявністю обов`язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки суд розглянув справу в прядку спрощеного провадження, яка підлягала розгляду за правилами позовного провадження. Спірні квартира та автомобіль набуті в період шлюбу за спільні кошти подружжя, тому є спільним майном подружжя, яке підлягає поділу в рівних частинах. Враховуючи, що автомобіль був відчужений ОСОБА_2 без згоди позивача, вона має право на половину його ринкової вартості.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи 
		 
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Абкаров М. М. як представник ОСОБА_2 просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 25 червня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених                         у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі              № 522/1029/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17,                                       від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 та постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 569/12646/19, від 31 серпня 2022 року у справі № 683/1084/21, від 05 квітня 2024 року у справі № 420/5521/19, від 14 січня                       2020 року у справі № 522/20693/15-ц, від 22 січня 2020 року у справі                                     № 711/2302/18, від 15 грудня 2021 року у справі № 756/15452/17, від 15 листопада 2023 року у справі № 509/2428/19, від 31 січня 2024 року у справі № 760/27368/21, від 15 лютого 2024 року у справі № 199/9770/21, від 13 березня 2024 року у справі №  537/541/23, від 10 квітня 2024 року у справі № 757/44969/18, від 17 квітня              2024 року у справі № 638/2341/20, від 04 червня 2024 року у справі № 161/528/23, від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22.
		Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.  
		Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, не визначила дійсну вартість спірного майна та не сплатила судовий збір з урахуванням ціни позову, тому суд першої інстанції не мав підстав для відкриття провадження. Висновок експерта, який взятий судом до уваги при визначенні розміру ринкової вартості автомобіля, не є належним доказом, оскільки він не містить попередження експерта про кримінальну відповідальність, та відомостей про те, що цей висновок підготовлений для суду. Згідно з договором купівлі-продажу від 17 листопада               2022 року вартість автомобіля становить 5 000,00 грн, тому розмір грошової компенсації, який підлягає відшкодуванню на користь позивача, становить                         2 500,00 грн. 
		Крім того, спірна квартира є особистою власністю відповідача, оскільки придбана за його особисті кошти, набуті до укладення шлюбу. Матеріали справи не містять надання письмової згоди позивача на придбання майнових прав на цю квартиру, договір купівлі-продажу майнових прав відповідного положення також не містить. Крім того, немає доказів придбання спірної квартири в інтересах сім`ї, що підтверджує факт належності спірного майна відповідачу.    
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного суду від 13 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		 
		27 серпня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		11 жовтня 2019 року між сторонами зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2023 року.
		13 листопада 2020 року між ТОВ «Лісопарк+» і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості № Д/82/2, на підставі якого 11 лютого 2022 року ОСОБА_4 зареєстрував право власності на квартиру         АДРЕСА_1 
		Пунктом 15.9 договору визначено, що покупець довів до відома продавця,                            а продавець прийняв той факт, що покупець відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України діє за згодою другого подружжя, при укладенні одним із подружжя договору про сплату за договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості щодо розпорядження спільним майном. 
		10 грудня 2021 року укладено додаткову угоду № 1 до договору № Д/82/2 щодо фактичної загальної площі об`єкта нерухомості. 
		Згідно з довідкою про оплату в повному обсязі вартості майнових прав від 26 січня 2022 року № 736 ОСОБА_2 повністю сплатив вартість майнових прав на  спірний об`єкт нерухомості.
		21 жовтня 2021 року сторони придбали автомобіль марки «Mercedes-Benz» С300,                      2016 року випуску, який 17 листопада 2022 року ОСОБА_4 продав                         ОСОБА_3 .  
		За результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 30 січня                2023 року № 586/23-21 середня ринкова вартість автомобіля «Mercedes-Benz» С300, 2016 року випуску - 860 214,00 грн.
		 
		На підтвердження наявності спільного доходу сім`ї позивач і відповідач надали відповідні податкові декларації про доходи за період з 2019 до 2022 рік включно. 
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                        є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права  у  подібних  правовідносинах,  викладеного у  постанові  Верховного  Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується  з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм                        права  в   межах   касаційної  скарги,   дійшов   висновку,   що   касаційна   скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 
		Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частини перша, четверта статті 65 СК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
		 
		Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка                             є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		 
		Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої і третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого               з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
		 
		У разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
		 
		Вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У разі відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.
		 
		Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі                         № 127/7029/15-ц.
		 
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		 
		Встановивши, що квартира і автомобіль набуті у період шлюбу, доказів придбання спірного майна за особисті кошти відповідач не надав, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що спірне майно є об`єктом спільної сумісної власності, частки подружжя в якому є рівними.
		 
		Ураховуючи, що ОСОБА_2 розпорядився спірним автомобілем на власний розсуд без повідомлення та згоди позивача, правильним є висновок суду про наявність у позивача права на грошову компенсацію половини вартості цього транспортного засобу.
		 
		З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про  стягнення половини вартості автомобіля, виходячи із його дійсної ринкової вартості, встановленої експертом.
		 
		За встановлених судом обставин, висновки апеляційного суду у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, що зазначені               в касаційній скарзі.
		 
		Аргументи касаційної скарги про те, що стягненню підлягає компенсація вартості спірного автомобіля в розмірі 2 500,00 грн, оскільки цей автомобіль було продано за 5 000,00 грн, є безпідставними, адже така вартість вочевидь не відповідає ринковій; відповідач не надав жодного доказу про ринкову вартість автомобіля станом на час розгляду справи, ніж та яка зазначена позивачем.
		 
		Інші доводи касаційної скарги щодо придбання спірного майна за особисті кошти висновки судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. 
		 
		Верховний Суд є судом права, а не судом факту, і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.
		 
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Оскільки виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 25 червня            2024 року було зупинене ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2024 року до закінчення касаційного провадження у справі, її виконання необхідно поновити. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу адвоката Абкарова Мурада Мавлетхановича як представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Вінницького апеляційного суду від 25 червня 2024 року залишити без змін.
		 
		Поновити виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 25 червня            2024 року
		 
		Постанова суду касаційної інстанції  набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді                                                                                                А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                                            Є. В. Коротенко
		 
		                                                                                                            М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...