Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/2651/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2024.
Дата набрання законної сили: 30.10.2024
Номер судового провадження: 61-6083ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		30 жовтня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 466/2651/23
		провадження № 61-6083св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М. від                      19 березня 2024 року,-
		ВСТАНОВИВ:
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до   ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 350 000 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 січня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого позивачка передала у власність відповідачки, а остання зобов`язалась повернути позичені кошти в строк до 13 лютого 2023 року. Однак, всупереч умовам договору відповідачка зазначеної суми в строк не повернула, в досудовому порядку спір врегулювати не вдалося.
		Одночасно, 17 березня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову.
		Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 лист, датований 01 березня 2023 року, в якому остання свій борг визнає та вказує, що в неї відсутні кошти. Із майна має лише квартиру АДРЕСА_1 . Указує, що не планує її продавати, однак 10 березня 2023 року на  сайті газети «Ваш магазин» побачила опубліковане оголошення про продаж чотирикімнатної квартири по АДРЕСА_2 , загальною площею 80,6 кв.м. із зазначенням номеру телефону, який належить відповідачці ОСОБА_2 . Відомості в оголошенні про продаж квартири співпадають з відомостями про квартиру в документі про право власності.
		Зазначеними діями відповідачка бажає продати квартиру і немає наміру повертати позичені кошти. Якщо ОСОБА_2 відчужить належну їй на праві власності квартиру, у неї не залишиться у власності іншого майна, за рахунок якого вона зможе відповідати за своїми зобов`язаннями перед позивачкою. 
		Вжиття заходів забезпечення позову необхідне з метою забезпечення позивачці реального та ефективного виконання можливого судового рішення, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконання такого рішення.
		Просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2529909146060; заборонити державним реєстраторам, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора вчиняти будь-які реєстраційні дії з об`єктом нерухомого майна - квартирою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2529909146060.
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 20 березня                  2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення позики, накладено арешт  на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 80,6 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 2529909146060.
		Заборонено державним реєстраторам, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора вчиняти будь-які дії з об`єктом нерухомого майна квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 80,6 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 2529909146060.
		Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов`язаності забезпечення позову з його предметом.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року скасовано а ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за встановлених у цій справі обставин накладення місцевим судом арешту на передане відповідачкою в іпотеку ОСОБА_3 нерухоме майно  безпосередньо впливає на майновий інтерес іпотекодержателя, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договором іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для накладення арешту на іпотечне майно з огляду на те, що цей конкретний захід є неспівмірним із позовними вимогами та фактично порушує права осіб, які не є учасниками справи.
		Аргументи учасників справи
		Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
		Представник ОСОБА_1 - адвокат Козій А. В. 22 квітня 2024 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року, у якій просить скасувати зазначену постанову та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права.
		Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу 
		Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 31 травня 2024 року подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.
		Особа, яка подала відзив на касаційну скаргу, вважає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову, їх застосування призведене до порушення прав іпотекодержателя на першочергове задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і ініціювання відповідної процедури у передбаченому договором іпотеки та Законом України «Про іпотеку» порядку.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 466/2651/23 та витребувано цивільну справу з Шевченківського районного суду м. Львова. 
		Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Суд установив, що ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 .
		Подаючи заяву про забезпечення позову, ОСОБА_1 посилалася на те, що оскільки між сторонами було укладено договір позики та на даний час позивачка вимагає від відповідачки сплати боргу за договором позики від 12 січня 2023 року в сумі 350 000 грн, у неї виникають обґрунтовані побоювання, що ОСОБА_5 відчужить належне їй на праві власності майно, і позивачка буде позбавлена можливості повернути свої кошти, які вона позичила відповідачці.
		Судом також установлено, що квартира АДРЕСА_1 перебуває в іпотеці відповідно до договору іпотеки від 24 січня 2022 року. Іпотекодержателем є ОСОБА_3 .
		2.Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		За змістом частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного  цивільного суду дійшов висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Такий висновок колегії суддів ґрунтується на наступному. 
		ОСОБА_6 , як особа, яка не брала участі у справі,  подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, в якій стверджував, що накладення арешту на квартиру безпосередньо впливає на його майновий інтерес, як іпотекодержателя цього майна.
		Суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, вважав, що наявність арешту спірного майна порушує пріоритетне право іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.
		За правилом частин п`ятої, шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
		Таким чином, накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги в майбутньому й не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України «Про іпотеку», оскільки відповідно до статті 1 зазначеного Закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		При цьому, відповідно до абзацу 7 пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, обтяжень речових прав на передане в іпотеку майно, у тому числі внесення після державної реєстрації іпотеки іпотекодавця до Єдиного реєстру боржників, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
		Наявність арешту, накладеного на предмет іпотеки, не порушує пріоритетного права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 2-6875/10 № 359/2369/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 686/1953/13-ц).
		Велика Палата Верховного Суду у справі № 346/1305/19 зауважила, що іпотекодержатель, зокрема і новий кредитор, який набув прав іпотекодержателя від банку чи іншої фінансової установи, може безперешкодно реалізувати право на задоволення своїх вимог до боржника переважно перед іншими його кредиторами, зокрема, шляхом реєстрації права власності за ним на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
		Тобто, за змістом зазначеного припису пункту 7 частини четвертої статті 24 Закону № 1952-IV обтяження предмета іпотеки, зареєстровані після державної реєстрації іпотеки за банком або іншою фінансовою установою, не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем та для державної реєстрації за ним (зокрема і за новим кредитором, який набув прав іпотекодержателя від банку чи іншої фінансової установи) права власності на цей об`єкт.
		Верховний Суд вважає, що оскільки наявність обтяжень речових прав на передане заявнику в іпотеку майно не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб, а тому апеляційний суд безпідставно скасував ухвалу місцевого суду в частині накладення арешту на квартиру саме за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в іпотеці якого перебуває вищевказана квартира, на яку судом накладено арешт.
		Також не заслуговують на увагу аргументи ОСОБА_3 про те, що такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно іпотечного майна порушує його права щодо цього майна, оскільки вжиті заходи забезпечення позову у даному випадку спрямовані виключно на обмеження суб`єктивних прав відповідачки, як власника нерухомого майна, щодо вчинення дій з можливого його відчуження на період вирішення спору.
		При цьому суті іпотеки як виду забезпечення ті заходи не змінюють.
		Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від                 21 грудня 2020 року у справі № 2-6618/10 (провадження № 61-8890св20).
		Верховний Суд вважає, що оскільки наявність обтяжень речових прав на передане заявнику в іпотеку майно не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб, а тому апеляційний суд безпідставно скасував ухвалу місцевого суду в частині накладення арешту на квартиру, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в іпотеці якого перебуває вищевказана квартира, на яку судом накладено арешт.
		З огляду на наведене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду не погоджується з висновками апеляційного суду про те, що наявність накладеного арешту перешкоджає ОСОБА_3 звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб.
		У той же час Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 серпня 2022 року                           № 361/3446/31 (провадження № 61-19445св21) та у постанові № 2-4758/10 (провадження № 61-7877св22) дійшов висновку про те, що наклавши арешт на іпотечне майно, місцевий суд фактично вирішив питання про права та інтереси особи (іпотекодержателя), яка не була залучена до участі у справі. Накладення арешту на передане відповідачем в іпотеку банку нерухоме майно, безпосередньо впливає на майновий інтерес іпотекодержателя, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договором іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 серпня                  2022 року № 361/3446/31 (провадження № 61-19445св21) та у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 2-4758/10 (провадження № 61-7877св22).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Зазначене свідчить про застосування судом касаційної інстанції у різних складах принципово різного підходу щодо застосування норм матеріального права, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.
		Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
		У зв`язку з наведеним, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає необхідним передати зазначену справу на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Керуючись частиною другою статті 403, частиною четвертою статті                 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		УХВАЛИВ:
		Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду  справу 466/2651/23 (провадження № 61-6083св24) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року.
		Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко   В. М. Коротун   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...