Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/4544/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2024.
Дата набрання законної сили: 30.10.2024
Номер судового провадження: 51-3454км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022041650000501

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		30 жовтня 2024 року
		м. Київ
		справа № 201/4544/22
		провадження № 51-3454км24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                                      ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                                     ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,
		захисників (у режимі відеоконференції)                    ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		засудженого (у режимі відеоконференції)                 ОСОБА_8 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників  ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041650000501від 26 травня 2022 року, за обвинуваченням
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2023 року  ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		Вирішено питання щодо речових доказів.
		Відповідно до встановлених судом фактичних обставин, які детально викладено у вироку, 25 травня 2022 року близько 15:30 у ОСОБА_8 , який перебував за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптових неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_9 , виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень останньому.
		Перебуваючи у вказаний час та у вказаному місці, реалізуючи свій злочинний умисел, стоячи обличчям до ОСОБА_9 , ОСОБА_8 кулаком своєї правої руки завдав удар потерпілому в ділянку правого ока, від чого останній вдарився головою об стінку. Надалі ОСОБА_8 наблизився до потерпілого та, схопивши його лівою рукою за голову, за допомогою раніше заготовленого не встановленого предмету наніс маховим рухом знизу вверх удар правою рукою в ділянку носа потерпілого. Після чого ОСОБА_8 вказаним предметом завдав потерпілому удар у поперекову ділянку з правої сторони та покинув місце вчинення злочину.
		Своїми протиправними діями ОСОБА_8 заподіяв потерпілому ОСОБА_9 тілесне ушкодження у вигляді ампутації зовнішнього носу з дефектом кісток, хрящів та м`яких тканин, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що зумовлює стійку постійну втрату загальної працездатності не меш як на одну третину та непоправне знівечення обличчя; тілесні ушкодження у вигляді сліпого непроникаючого колото-різаного поранення поперекової області праворуч та у вигляді синця на верхній повіці правого ока, які відноситься до легких тілесних ушкоджень.
		Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 05 червня 2024 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2023 року - без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
		У касаційній скарзі захисник  ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
		·        судами попередніх інстанцій надано неправильну оцінку наявним у справі доказам, не спростовано версію сторони захисту щодо інкримінованої події та відсутності в ОСОБА_8 умислу на завдання потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, а також щодо віктимної поведінки потерпілого, яка і стала причиною конфлікту;
		·        місцевий суд не надав оцінки показанням свідка ОСОБА_11 та врахував суперечливі показання свідка ОСОБА_12 ;
		·        суди не перевірили версію засудженого щодо механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, зокрема, шляхом проведення відповідної експертизи;
		·        слідчий експеримент із потерпілим був проведений за відсутності  ОСОБА_8 , що перешкодило йому збирати докази на свою користь. Водночас слідчий експеримент з останнім взагалі не проводився. Наголошує, що протокол вказаної слідчої дії не містить підпису потерпілого про те, що його попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань;
		·        відповідно до протоколу огляду місця події від 25 травня 2022 року зазначена слідча дія була розпочата до повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, яке надійшло до поліції о 16:30 цього ж дня;
		·        в описовій частині протоколу огляду речей (перегляду відеозапису) від 08 червня 2022 року вказано іншу дату та місце інкримінованої ОСОБА_8 події;
		·        у протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотографіями від 06 та 07 червня 2022 року не зазначено ознак, за якими свідок ОСОБА_12 та потерпілий ОСОБА_9 впізнавали засудженого;
		·        суди розглянули кримінальне провадження за відсутності потерпілого, який не був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. Зауважує, що після першого допиту, останній виявляв бажання брати подальшу участь у судовому розгляді, однак суди жодного разу його не викликали. Наголошує, що подана від імені потерпілого друкована заява про проведення підготовчого засідання за його відсутності викликає сумніви, оскільки останній є безхатченком. Стверджує, що у низці процесуальних документів відрізняються підписи, які виконанні від імені потерпілого ОСОБА_9 , що свідчить про фальсифікацію доказів;
		·        місцевий суд, пославшись на складені Державною міграційною службою України документи про притягнення потерпілого до адміністративної відповідальності, належним чином не встановив його особу. Зазначає, що до суду не надано жодного документу, який би в розумінні національного законодавства посвідчував особу потерпілого ОСОБА_9 .
		У касаційній скарзі захисник  ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
		·        стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів, які б свідчили про причетність  ОСОБА_8 до інкримінованого йому злочину, не спростовано версію сторони захисту, що останній оборонявся від нападу потерпілого;
		·        місцевий суд не повно виклав показання ОСОБА_8 , що стосувалися одягу, у який він був одягнений, та послався на показання свідка  ОСОБА_12 , надані нею на досудовому розслідуванні;
		·        суди врахували суперечливі показання свідка ОСОБА_12 та відхилили показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_11 , які повністю узгоджуються з відеодоказами в справі;
		·        протокол огляду місця події від 25 травня 2022 року не є доказом винуватості  ОСОБА_8 , оскільки зазначений протокол не містить відомостей про коло осіб, які були присутні під час цієї процесуальної дії. Стверджує, що схема до протоколу та фототаблиця до нього не містить підпису спеціаліста, який брав участь при огляді місця події. Наголошує, що на схемі, доданій до вказаного протоколу, не зазначено місце нанесення тілесних ушкоджень та напрямок руху потерпілого;
		·        місцевий суд встановив особу потерпілого на підставі довідки про особу та автобіографії, що не є документами, які посвідчують особу;
		·        судово-медичні експертизи щодо потерпілого були проведені без ідентифікації його особи.
		Крім того, захисники наголошують, що судом апеляційної інстанції всупереч приписам ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) було відмовлено стороні захисту в повторному дослідженні відеодоказів та у виклику для допиту судового експерта щодо наданого ним висновку. Стверджують, що ухвала апеляційного суду є невмотивованою і не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК України.
		Заперечення на касаційні скарги сторони захисту до Суду не надходили.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор заперечувала проти задоволення касаційних скарг, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
		Засуджений і його захисники касаційні скарги підтримали та просили їх задовольнити.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Відповідно до приписів ст. 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		Згідно зі ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
		Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про винуватість  ОСОБА_8  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначив йому відповідне покарання.
		Суди обґрунтували свої рішення, зокрема, показаннями потерпілого  ОСОБА_9 , свідків  ОСОБА_12  та  ОСОБА_11 , протоколом прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25 травня 2022 року, протоколами огляду місця події від 25 та 26 травня 2022 року,протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06 та 07 червня 2022 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 07 червня 2022 року, висновками експертів № 1491е від 23 червня 2022 року та № 281/1 від 12 липня 2022 року, додатковим висновком експерта № 1542е від 29 червня 2022 року, відеозаписами з телеграм каналу «Днепр оперативный», відеозаписами з камер зовнішнього спостереження ТЦ «Кодак».
		Водночас доводи касаційних скарг захисників є фактично аналогічними доводам, які сторона захисту наводила в суді апеляційної інстанції та які були ретельно перевірені цим судом.
		Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд,аналіз КПК України дає підстави стверджувати, що цей закон не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку (статті 85 та 94 КПК України).
		Крім того, згідно з усталеною судовою практикою, доказування тих чи інших обставин злочину, як правило, ґрунтується не на одному чи кількох доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів. І саме на такому аналізі та оцінці всіх доказів і робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність факту вчинення злочину конкретною особою.
		Зіставивши докази в їх взаємозв`язку, місцевий суд, з висновками якого обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, умотивовано визнав, що показання учасників судового процесу, як і дані протоколів слідчих дій, експертних висновків та інших письмових доказів, на підставі ст. 84 КПК України є процесуальними джерелами доказів, і правомірно поклав їх в основу ухваленого рішення.
		Оцінка достовірності цих доказів перебуває у компетенції судів першої та апеляційної інстанцій і не віднесена до повноважень Верховного Суду.
		Змістом оскаржуваних судових рішень підтверджується, що  ОСОБА_8 , будучи допитаним у суді першої інстанції, свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та, зокрема, зазначив, що визнає лише сам факт бійки, однак наполягав на тому, що він захищався від протиправних посягань на нього невідомим чоловіком, який внаслідок конфлікту розпилив йому в очі сльозогінний газ та пішов на нього з ножем. Стверджував, що він стримував напад цього чоловіка, тримавши його за руки, в одній з яких знаходився ніж, та припустив, що останній міг поранити себе сам.
		Водночас місцевий суд позицію обвинуваченого про невизнання винуватості оцінив критично, зазначивши, що його вина у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, безпосередньо досліджених у судовому засіданні.
		Так, свідок ОСОБА_12 впізнала ОСОБА_8 під час пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, а також безпосередньо в судовому засіданні. Свідок повідомила, що 25 травня 2022 року приблизно о 15:10 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 проходив повз заклад «Донер кебаб», вслід за яким йшов чоловік худорлявої статури, через декілька хвилин ОСОБА_8 пройшов у зворотному напрямку повз вказаний заклад, тримав в лівій руці якийсь предмет, а за ним вслід через декілька хвилин пройшов чоловік худорлявої статури з пошкодженим носом, з якого текла кров. 
		Потерпілий ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_8 як під час пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, так і в судовому засіданні. У ході допиту в місцевому суді потерпілий пояснив, що саме ОСОБА_8 наніс йому тілесні ушкодження у вигляді синця на верхній повіці правого ока, відрізав йому ніс, та завдав колото-різане поранення в тулуб.
		Суд першої інстанції, оцінивши показання потерпілого та свідка  ОСОБА_12 , дійшов висновку про те, що вони були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, - часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Цей суд також урахував і те, що отримання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень підтверджується висновком експерта № 1491е від 23 червня 2022 року, відповідно до якого у потерпілого виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця на верхній повіці правого ока; ампутації зовнішнього носу з дефектом кісток, хрящів та м`яких тканин; сліпого непроникаючого колото-різаного поранення поперекової області праворуч.
		Варто зауважити, що відповідно до додаткового висновку експерта № 1542е від 29 червня 2022 року локалізація та характер виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення, встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локації та характеру, на які вказував ОСОБА_9 в ході проведення слідчого експерименту за його участі. Урахувавши характер, локалізацію та кількість виявлених у нього тілесних ушкоджень, експерт дійшов переконання, що вони спричинені від не менш як 3-х механічних дій. Висновком експерта № 1491е від 23 червня 2022 року встановлено, що тілесні ушкодження отримані ОСОБА_9 незадовго до первинного надання йому медичної допомоги в лікувальних закладах м. Дніпро, тобто в термін на який вказує обстежений.
		Згідно з висновком експерта № 281/1 від 12 липня 2022 року, кров, яка виявлена на одязі ОСОБА_9 , не виключає можливості її походження в тому числі і від самого ОСОБА_9 , оскільки виявлений в слідах крові вказаних об`єктів антиген А є специфічними для його крові.
		Також, судами враховані показання свідка ОСОБА_11 , яка будучи безпосередньо допитана у суді першої інстанції, підтвердила, що на пр. Героїв між її чоловіком ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_9 відбувся конфлікт, у ході якого останній виприснув у бік її чоловіка сльозогінний газ. Свідок повідомила, що бачила штовханину в проході між магазином «Алкомаркет» і кіоском « Шаурма » («Донер кебаб») між її чоловіком та потерпілим.
		За таких обставин суди дійшли переконання, що показаннями потерпілого та дослідженими у судовому засіданні відеозаписами підтверджено, що ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді ампутації зовнішнього носу з дефектом кісток, хрящів та м`яких тканин; сліпого непроникаючого колото-різаного поранення поперекової області праворуч саме в проході між магазином «Алкомаркет» і кіоском «Шаурма» («Донер кебаб»).
		Водночас суд першої інстанції критично поставився до показань свідка ОСОБА_11 в частині того, що вона не бачила на потерпілому тілесних ушкоджень та крові як на його одязі, так і на землі, оскільки вказаний свідок є дружиною обвинуваченого, тому, суд розцінив її показання в цій частині як обраний метод захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення її чоловіком.
		Місцевий суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, також відхилив показання обвинуваченого ОСОБА_8 в частині того, що він не завдавав потерпілому тілесних ушкоджень у вигляді ударів, оскільки згідно з додатковим висновком експерта № 1542е від 29 червня 2022 року локалізація та кількість виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень вказують на те, що вони спричинені від не менш як 3-х механічних дій. Водночас цей суд зауважив, що завдання вказаних тілесних ушкоджень також підтверджується і безпосередньо дослідженими в судовому засіданні відеозаписами.
		Спростовуючи показання обвинуваченого стосовно того, що він не завдавав потерпілому тілесних ушкоджень, які спричинили ампутацію зовнішнього носу з дефектом кісток, хрящів та м`яких тканин, суди зазначили, що згідно з додатковим висновком експерта № 1542е від 29 червня 2022 року у потерпілого виявлені тілесні ушкодження спричинені від не менш як 3-х механічних дій, локалізація і характер яких, а також механізм їх спричинення, не суперечать механізму та характеру, на які вказував ОСОБА_9 в ході проведення слідчого експерименту і підтверджується дослідженим у судовому засіданні відеозаписом.
		Крім того, обґрунтовуючи свої рішення, суди зауважили, що з відтворених у судовому засіданні відеозаписів вбачається, що
		- на ділянці місцевості по пр. Героїв, 3 відбувається конфлікт між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в ході якого ОСОБА_8 руками та ногами наносить удари по тілу ОСОБА_9 , після цього останній виприснув у бік ОСОБА_8 сльозогінний газ із балончика (як повідомив місцевому суду потерпілий, він виприснув у бік ОСОБА_8 сльозогінний газ з метою захисту від останнього).
		- далі ОСОБА_9 , відійшовши на декілька кроків від ОСОБА_8 , підійшов до ручного візка для перевезення вантажу, який лежить на тротуарі, підняв його та направився у бік ТЦ «Кодак». ОСОБА_8 пішов за ним вслід.
		- час 15:17:37 - ОСОБА_9 залишає візок та відходить до місця, де припарковують машини (проїзна частина).
		- час 15:18:07 - ОСОБА_8 підходить до залишеного  ОСОБА_9 візка і бере його до рук та відкочує візок у бік до найближчого магазину, а далі проходить з візком за будинок.
		- час 15:18:36 -  ОСОБА_9 йде в напрямку, куди до цього пішов ОСОБА_8 
		- час 15:18:42 - ОСОБА_8 з візком у руках зайшов за будинок і стоїть там приблизно 10 секунд.
		- час 15:18:54 - до ОСОБА_8 підійшов ОСОБА_9 і між ними відбувається штовханина.
		- час 15:20:34 - ОСОБА_9 робить рухи долонями рук, нібито як струшує з них рідину, нагинається. Далі він підходить ближче до камери відеоспостереження, робить декілька кроків та своєю правою рукою витирає обличчя, а далі витирає своє обличчя долонями, одночасно продовжуючи декілька разів робити рухи долонями, схожі на те, як струшують з долонь нібито рідину.
		Так, потерпілий ОСОБА_9 під час безпосереднього допиту в суді першої інстанції зазначив, що після того, як ОСОБА_8 відрізав йому ніс, у нього розпочалася велика кровотеча з носу, і він такими рухами струшував кров зі свого обличчя і намагався її зупинити.
		Зазначені показання ОСОБА_9 підтверджують також знайдені в ході огляду місця події від 25 травня 2022 року ділянки місцевості на куті магазину «Алкомаг» та у проході у двір калюжі рідини бурого кольору, поблизу якої знаходилися велика кількість крапель рідини бурого кольору, схожих на кров. Висновком експерта № 281/1 від 12 липня 2022 року встановлено, що в змивах РБК, які були вилучені з тієї ділянки місцевості, знаходиться кров людини, яка не виключає можливості її походження в тому числі і від ОСОБА_9 , оскільки виявлений в слідах крові вказаних об`єктів антиген А є специфічним для крові потерпілого.
		Отже з досліджених в судовому засіданні відеозаписів, у сукупності із показаннями потерпілого, обвинуваченого і свідків, місцевим судом встановлено, що на АДРЕСА_2 відбувся конфлікт між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в ході якого ОСОБА_8 руками та ногами завдав ударів по тілу ОСОБА_9 , а далі, у незначний проміжок часу, у дворі ОСОБА_8 завдав ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді ампутації зовнішнього носу з дефектом кісток, хрящів та м`яких тканин, та сліпого непроникаючого колото-різаного поранення поперекової області праворуч. Водночас локалізація та характер виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, механізм їх завдання, встановлений у ході проведення судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локації та характеру, на які вказував ОСОБА_9 в ході проведення слідчого експерименту за його участі.
		Зі свого боку суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що місцевий суд під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінив кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, та дійшов правильного висновку про винність ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
		Апеляційний суд також доречно зауважив, що посилання сторони захисту на те, що у вироку неправильно зазначено показання обвинуваченого щодо одягу, в якому він був під час події, не є слушним, оскільки вказана обставина жодним чином не впливає на законність постановленого судом рішення.
		Водночас на переконання цього суду, твердження захисника, що показання потерпілого та свідка ОСОБА_12 мають певні розбіжності з відеозаписами, а саме хто першим заходив до проходу між магазином «Алкомаг» та кіоском «Денер кебаб», хто першим виходив з нього, з якої сторони, скільки часу пройшло між цими діями, та в якому одязі були потерпілий, обвинувачений та свідок ОСОБА_11 , - є безпідставними, оскільки вказані захисником розбіжності не є істотними та жодним чином не впливають на висновки суду, оскільки показання потерпілого і свідка ОСОБА_12 щодо обставин події загалом узгоджуються з дослідженими в суді першої інстанції відеозаписами, на яких зафіксовано конфлікт та бійку між обвинуваченим і потерпілим.
		Суд апеляційної інстанції також обґрунтовано відхилив доводи захисника про те, що місцевий суд неповно та вибірково зазначив у вироку показання свідка ОСОБА_12 , не висвітливши питання, які задавалися стороною захисту, та відповіді на них, оскільки захисник в апеляційній скарзі не зазначає, які саме питання та відповіді на них не були вказані у вироку, та яким чином неповнота відображення фактичних даних, що містяться у показаннях ОСОБА_12 , вплинула на законність та обґрунтованість вироку, ураховуючи, що цей свідок не була безпосереднім очевидцем конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, а її показання стосуються лише зазначення осіб, які проходили уздовж кіоска, у якому вона працювала, у двір, де потерпілому було завдано тілесні ушкодження, та осіб, які виходили з цього двору.
		Варто зауважити, що під час прослуховування аудіозапису судового засідання, на якому допитувалася вказаний свідок, колегією суддів касаційної інстанції встановлено, що показання свідка  ОСОБА_12 , викладені в оскаржуваних рішеннях, відповідають її показанням, фактично наданими нею під час судового розгляду кримінального провадження.
		Водночас кримінальний процесуальний закон не вимагає дослівного відтворення в судовому рішенні змісту показань учасників судового провадження, де має бути з достатньою повнотою передана їх сутнісна складова, що впливає на встановлення судом обставин, які є предметом судового розгляду і підлягають доказуванню за приписами ст. 91 КПК України.
		На переконання колегії суддів апеляційного суду, не заслуговують на увагу і доводи сторони захисту про те, що місцевим судом не встановлено, кому належить предмет, яким потерпілому завдано тілесні ушкодження, оскільки винуватість ОСОБА_8 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, підтверджується наведеними у вироку доказами, яким надано належну оцінку.
		Суд апеляційної інстанції також визнав безпідставними доводи захисника про те, що обвинувачений оборонявся від нападу потерпілого, адже з досліджених в суді першої інстанції відеозаписів вбачається, що між обвинуваченим ОСОБА_8 та потерпілим відбулась бійка, водночас потерпілий ОСОБА_9 намагався закінчити конфлікт та йшов від обвинуваченого, який його наздоганяв. Крім того, апеляційний суд слушно зауважив, що матеріали провадження не містять даних про те, що дії потерпілого створювали реальну загрозу заподіяння шкоди обвинуваченому.
		Урахувавши наведене, цей суд дійшов обґрунтованого висновку, що у ОСОБА_8 були відсутні підстави для застосування колючо-ріжучого предмета з метою захисту, оскільки під час судового провадження не встановлено, що мало місце таке суспільно небезпечне посягання, яке б обумовило невідкладну необхідність з боку ОСОБА_8 в заподіянні шкоди для негайного відвернення або припинення суспільно небезпечного посягання з боку ОСОБА_9 .
		Отже доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій надано неправильну та необ`єктивну оцінку наявним у справі доказам та не спростовано версію сторони захисту щодо відсутності в ОСОБА_8 умислу на завдання потерпілому тяжкого тілесного ушкодження не є слушними.
		За таких обставин колегія суддів погоджується з наведеними у оскаржуваних рішеннях висновками щодо визнання ОСОБА_8 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки такі висновки суди зробили, виходячи з усього комплексу встановлених під час судового розгляду фактичних обставин кримінального правопорушення.
		Варто зауважити, що Верховний Суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину в цілому.
		З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи сторони захисту не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до їхньої незгоди з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Щодо доводів касаційних скарг, що дані протоколу огляду місця події від 25 травня 2022 рокує недопустимим доказом
		Обґрунтовуючи вказані доводи, сторона захисту посилається на те, що зазначений протокол не містить відомостей про коло осіб, які були присутні під час цієї процесуальної дії, а схема до протоколу та фототаблиця до нього не містить підпису спеціаліста. На схемі до протоколу огляду місця події не зазначено місце нанесення тілесних ушкоджень та напрямок руху потерпілого.
		Водночас захисник ОСОБА_6 стверджує, що вказана слідча дія була розпочата 25 травня 2022 року о 16:05, тоді як повідомлення про вчинення кримінального правопорушення надійшло до поліції о 16:30.
		Так, в основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні перебувати права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.
		На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК України, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з ч. 1 цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Отже, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.
		З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
		Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисників про те, що протокол огляду місця події є недопустимим доказом з огляду на таке.
		Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів
		За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, хід якої оформлюється протоколом.
		Відповідно до ч. 3 ст. 237 КПК України для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.
		З протоколу огляду місця події від 25 травня 2022 року вбачається, що під час цієї слідчої дії брали участь двоє понятих та спеціаліст (т. 1 а.с. 7-20).
		Водночас фототаблиця, що додана до вказаного протоколу огляду місця події, виготовлена та підписана слідчим, а схема підписана і понятими, і слідчим.
		Відповідно до ч. 3 ст. 105 КПК України додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків. 
		Тобто закон не вимагає, щоб одразу всі перелічені суб`єкти засвідчували відповідні додатки своїми підписами, хоча й не виключає можливості засвідчення додатку кількома особами. Тому засвідчення додатку лише певними з перелічених осіб не вказує на їх недопустимість (див., наприклад постанови Верховного Суду у постанові від 01 листопада 2023 року в справі № 347/222/21, від 11 березня 2024 року в справі № 459/3664/18).
		Отже, посилання захисника на те, що схема до протоколу огляду місця події та фототаблиця до нього не містить підпису спеціаліста, який брав участь у ході цієї слідчої дії не можна вважати слушними.
		Як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції не заслуговують на увагу також і твердження захисника про те, що на схемі до протоколу огляду місця події не вказано місце нанесення тяжких тілесних ушкоджень та напрямок руху потерпілого, оскільки метою огляду місця події є безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксація та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину.
		Водночас посилання сторони захисту на те, що у протоколі огляду місця події відсутні відомості щодо осіб, які були присутні під час проведення процесуальної дії, на думку колегії суддів, є суто формальним, оскільки сторона захисту в касаційних скаргах не зазначає, яких конкретно осіб не було вказано в протоколі цієї слідчої дії.
		За частиною 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється негайно після завершення огляду. З урахуванням наведеного, огляд місця події є єдиною слідчою дією, що у невідкладних випадках може проводитись до початку внесення даних про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
		Отже, виходячи зі змісту ст. 214 КПК України підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається (див., наприклад постанови Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 236/2029/16-к, від 07 червня 2018 року в справі № 740/5066/15-к, від 09 травня 2023 року в справі № 761/11704/18-к).
		Так, дійсно, у матеріалах кримінального провадження наявна відповідь Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 12/8-7780 від 03 листопада 2023 року, у якому вказано, що 25 травня 2022 року о 16:27 до чергової частини відділення поліції № 5 надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває невідомий чоловік з ножовим пораненням обличчя та пораненням під ребром, до якого викликали «швидку медичну допомогу» (т. 2, а.с. 209-210), однак всупереч доводам сторони захисту, зазначена інформація, яка була зафіксована пізніше, жодним чином не вказує на незаконність проведення огляду місця події 25 травня 2022 року о 16:05, оскільки як убачається з рапорту слідчого ОСОБА_13 у слідчо-оперативної групи було достатньо підстав для невідкладного проведення вказаної слідчої дії.
		Водночас, варто зауважити, що КПК України не встановлює єдину форму повідомлення правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення, а підставами для проведення невідкладного огляду місця події може бути інформація, отримана службою «102», особиста заява потерпілого про вчинення щодо нього злочину, виявлення кримінального правопорушення безпосередньо працівником поліції, тощо.
		Тож, проведений під час досудового розслідування огляд місця події від 25 травня 2022 року, а також протокол, складений за результатами цієї слідчої дії, відповідає вимогам статей 223, 237, 104 КПК України, та є допустимим доказом.
		Щодо доводів сторони захисту про недопустимість даних протоколу слідчого експерименту від 07 червня 2022 року та протоколів пред`явлення особи для впізнання від 06 та 07 червня 2022 року 
		Обґрунтовуючи доводи в цій частині захисник зазначає, що слідчий експеримент із потерпілим був проведений за відсутності  ОСОБА_8 , що перешкодило йому збирати докази на свою користь. Водночас слідчий експеримент окремо з  ОСОБА_8 взагалі не проводився. Протокол слідчого експерименту не містить підпису потерпілого щодо його попередження про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. У протоколахпред`явлення особи для впізнання від 06 та 07 червня 2022 року не зазначено ознак, за якими свідок ОСОБА_12 та потерпілий ОСОБА_9 впізнавали ОСОБА_8 .
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження 07 червня 2022 року органом досудового розслідування був проведений слідчий експеримент за участю потерпілого ОСОБА_9 , який на місці вчинення кримінального правопорушення показав обставини вчинення щодо нього злочину та відтворив механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень (т. 1, а.с. 91-95).
		Варто зауважити, що ч. 3 ст. 240 КПК України не передбачено обов`язкової участі обвинуваченого під час проведення слідчого експерименту з потерпілим.
		Водночас у матеріалах справи відсутні дані про те, що сторона захисту в ході досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження заявляла клопотання про проведення слідчого експерименту з обвинуваченим.
		Крім того, всупереч твердженням сторони захисту, протокол слідчого експерименту містить підпис потерпілого про попередження його про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.
		У свою чергу в протоколахпред`явлення особи для впізнання від 06 та 07 червня 2022 року зазначено ознаки, за якими свідок ОСОБА_12 та потерпілий ОСОБА_9 впізнавали ОСОБА_8 , зокрема, великий ніс, сиве волосся, ямка на підборідді, тощо (т. 1 а.с. 60-62, 84-87).
		Отже доводи захисників в цій частині також є неприйнятними.
		Щодо доводів касаційних скарг про те, що судом першої інстанції належним чином не була встановлена особа потерпілого, а також, що судово-медичні експертизи з потерпілим були проведені без ідентифікації його особи
		Як убачається з матеріалів провадження, потерпілий ОСОБА_9 , який 25 травня 2022 року звернувся до правоохоронних органів із заявою про завдання йому тілесних ушкоджень (т. 1, а.с. 5-6), є безхатченком, тобто особою, яка не має постійного місця проживання, отже призначені слідчим на підставі цієї заяви судово-медична та додаткова судово-медична експертизи (т.1 а.с.111-112, 170-171) були проведені саме відносно ОСОБА_9 , який самостійно вказав свої анкетні дані.
		Більше того, на посвідчення особи експертом ОСОБА_14 було здійснено фотографування підекспертого, і відповідна фотографія була долучена до висновку судово-медичної експертизи № 1491е від 23 червня 2022 року (т. 1 а.с. 120-123), на яку послався цей експерт також і при складанні висновку за результатами додаткової судово-медичної експертизи № 1542е від 29 червня 2022 року (т. 1 а.с. 173-174), отже відсутні підстави вважати, що експерт не ідентифікував особу потерпілого у ході проведення з ним судово-медичних експертиз.
		Згідно з ч. 2 ст. 342 КПК України секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, з`ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 353 КПК України перед допитом потерпілого головуючий встановлює відомості про його особу та з`ясовує стосунки потерпілого з обвинуваченим.
		Водночас аналіз указаної норми дозволяє дійти висновку, що КПК України не визначає засобів, за допомогою яких повинна бути встановлена особа, проте колегія суддів виходить з того, що особа потерпілого не повинна викликати розумних сумнівів у сторін, а за наявності таких сумнівів відомості про особу повинні бути підтверджені документально під час судового розгляду.
		Дослідивши технічний запис судового засідання від 23 лютого 2023 року, Верховний Суд встановив, що жодна зі сторін кримінального провадження не висловила сумнівів щодо особи потерпілого, допитаного у цьому кримінальному провадженні. До того ж ні обвинувачений, ні його захисник не заперечували, що саме з цією особою (потерпілим  ОСОБА_9 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 в ОСОБА_8 виник конфлікт, у ході якого, потерпілий отримав тілесні ушкодження. Сторона захисту вказувала лише на відсутність у нього документів, що посвідчують особу.
		Втім суд першої інстанції, встановлюючи особу потерпілого,дослідив протокол про адміністративне правопорушення ПР МДН 004720 від 16 лютого 2023 року стосовно громадянин рф ОСОБА_9 , який з 2008 року перебуває на території України нелегально, паспорту не має, від виїзду за межі України ухиляється. Крім того, цим судом було також досліджено довідку про особу ОСОБА_9 , видану Центральним відділом у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 16 лютого 2023 року, яка має його анкетні дані, фотографію, печатки органу ДМС та підпис т.в.о. заступника начальника, а також автобіографію останнього (т. 2 а.с. 55-57).
		Варто зауважити, що в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 вказав свої анкетні дані та розповів свою автобіографію, яка повністю відповідає змісту досліджених місцевим судом документів про його особу, останній також підтвердив, що довідка про особу дійсно містить саме його фотографію та інформацію з його анкетними даними.
		За таких обставин у колегії суддів відсутні підстави вважати, що судом першої інстанції не було належним чином встановлено особу потерпілого.
		Щодо доводів сторони захисту про те, що судовий розгляд проводився за відсутності потерпілого, який не був належним чином повідомленим про дату, час та місце судових засідань
		Як убачається з матеріалів справи, 01 серпня 2022 року від потерпілого ОСОБА_9 до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 за його відсутності (т. 2 а.с. 26).
		09 серпня 2022 року ухвалою цього суду призначено до судового розгляду обвинувальний акт щодо  ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Судовий розгляд вказаного обвинувального акта неодноразово відкладався, в тому числі у зв`язку з відсутністю потерпілого.
		23 лютого 2023 року в судове засідання місцевого суду з`явився потерпілий  ОСОБА_9  та був допитаний цим судом стосовно обставин вчиненого стосовно нього кримінального правопорушення.
		Варто зауважити, що сторона захисту брала активну участь у ході допиту потерпілого, зокрема, задавала питання для уточнення обставин вчиненого злочину та жодним чином не була обмежена у реалізації інших своїх прав, передбачених КПК України, що також підтвердила і під час касаційного розгляду.
		Надалі з метою належного повідомлення всіх учасників процесу в присутності потерпілого головуючий суддя узгодив зі сторонами дати та час наступних судових засідань, зокрема, 02, 07 та 16 березня 2023 року, про що свідчить журнал зазначеного судового засідання (т. 2 а.с. 66 - 67) та відповідна розписка, підписана ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 68).
		Втім потерпілий не скористався своїми процесуальними правами та у подальшому в судові засідання не з`являвся.
		Крім того, у матеріалах справи наявна заява потерпілого  ОСОБА_9 від 06 жовтня 2023 року про проведення судового розгляду вказаного кримінального провадження за його відсутності (т. 2 а.с. 38).
		Як уже зазначалося вище, потерпілий ОСОБА_9 є особою, яка не має постійного місця проживання, безхатченком, тож про апеляційний перегляд вироку стосовно ОСОБА_8 останній повідомлявся шляхом розміщення повісток на офіційному веб-сайті Дніпровського апеляційного суду (т.2 а.с.241, 253, 256, т.3 а.с.11, 37), а також на підставі ч. 6 ст. 9, п. 14 ч. 1 ст. 7, ст. 135 КПК України в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті «Урядовий кур`єр» (т. 3 а.с. 42).
		Колегія суддів, вирішуючи питання про істотність порушень судами попередніх інстанцій вимог кримінального процесуального закону,звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що питання про порушення прав учасника кримінального провадження може вирішуватися лише за ініціативою носія цього права (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 18 вересня 2024 року в справі № 361/1254/22).
		Однак як убачається з матеріалів провадження, потерпілий протягом усього розгляду кримінального провадження, у тому числі і під час апеляційного розгляду, не подавав заяв про порушення його права на повідомлення про дату, час і місце судового розгляду, а також здійснення судового розгляду за його участі.
		За таких обставин доводи сторони захисту в цій частині також не є слушними.
		Щодо доводів касаційних скарг про те, що апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 404 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів
		Так, згідно з ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Норми ч. 3 ст. 404 КПК України зобов`язують суд апеляційної інстанції провести повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, лише коли суд першої інстанції дослідив ці обставини неповно або з порушеннями. Сама собою незгода захисника із висновками суду, зробленим на підставі досліджених доказів, не може бути безумовною підставою для повторного дослідження тих самих доказів апеляційним судом за відсутності обставин, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України.
		Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визнає обов`язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.
		Водночас сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може бути підставою для їхнього обов`язкового повторного дослідження.
		Відмова ж у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів у справі не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду.
		Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції, слушно зазначив, що докази у справі були належним чином досліджені під час розгляду в суді першої інстанції, є належними та допустимими відповідно до вимог статей 84 - 86 КПК України, оцінені судом згідно зі ст. 94 КПК України, та в своїй сукупності спростовують доводи захисника про не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
		Жодних даних, які б свідчили про фальсифікацію доказів у цьому кримінальному провадженні, захисниками до Суду не надано. Водночас матеріали справи не містять відомостей і про те, що сторона захисту зверталася до правоохоронних органів за фактами підробки будь-яких документів у кримінальному провадженні.
		Підсумовуючи, колегія суддів констатує, що суди забезпечили сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону, тобто дотримали положень ст. 22 КПК України, згідно зі ст. 94 КПК Україниповно та всебічно дослідили всі докази, дали їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій є законними й обґрунтованими, належним чином вмотивованими, і в повній мірі відповідають приписам ст. 370 КПК України, а ухвала апеляційного суду - ст. 419 цього Кодексу, тому касаційні доводи в цій частині теж неприйнятні.
		Решта доводів касаційних скарг сторони захисту також не спростовує висновки судів першої та апеляційної інстанцій і фактично зводиться до переоцінки доказів й установлених у справі обставин, що в силу вимог ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
		У той же час, касаційні скарги не містять посилань на такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанцій ухвалити законні й обґрунтовані судові рішення під час розгляду кримінального провадження.
		Отже, ураховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування або зміни оскаржених судових рішень, касаційні скарги задоволенню не підлягають.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 439, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року стосовно ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...