Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 366/2440/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2024.
Дата набрання законної сили: 29.10.2024
Номер судового провадження: 51-948км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019110180000199

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 жовтня 2024 року
		м. Київ
		справа № 366/2440/19
		провадження № 51-948км24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                         ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,                         
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		захисника                                                               ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, - ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року у кримінальному провадженні щодо 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимості, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286Кримінального кодексу України (далі - КК). 
		Короткий зміст вироку місцевого суду, оскарженого судового рішення та встановлені обставини
		Вироком Іванківського районного суду Київської області від 09 серпня 2022 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю у діянні складу кримінального правопорушення. 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без змін. 
		За матеріалами справи, слідчими органами ОСОБА_8 обвинувачувався в тому, що він 08 червня 2019 року у смт Іванкові, керуючи технічно справним автомобілем «FIAT DUKUTO» (державний номерний знак  НОМЕР_1 ), рухаючись другорядною дорогою по вул. Ватутіна у напрямку Х-подібного перехрестя з вул. Київською, під`їжджаючи до нерівнозначних доріг призупинився, а потім всупереч вимогам пунктів 10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), проявляючи злочинну недбалість, діючи необережно, перед початком руху не переконався, що не створить перешкоди іншим його учасникам, та не надав дорогу транспортному засобу - велосипеду «ROCKOSHOXXC 30», під керуванням ОСОБА_9 , який рухався в лівій смузі головної дороги у напрямку виїзду з смт Іванкова , чим створив перешкоду на головній дорозі для велосипедиста, внаслідок чого ОСОБА_9 , здійснюючи маневр з метою уникнення зіткнення з автомобілем, допустив наїзд на бордюр з подальшим перекиданням. 
		У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) велосипедист ОСОБА_9 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
		Наведені дії ОСОБА_8 органи досудового розслідування кваліфікували за ч. 1 ст. 286 КК.
		За наслідками розгляду кримінального провадження суд першої інстанції визнавши, що зібрані стороною обвинувачення докази є недопустимими, дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_8 через недоведеність у діянні складу інкримінованого злочину.
		Київський апеляційний суд ухвалою від 22 листопада 2023 року вказаний вирок залишив без змін.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурора, як убачається з її змісту, порушується питання про  скасування ухвали суду апеляційної інстанції і призначення нового розгляд у вказаному суді в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Аргументуючи свою вимогу прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції не дав належних відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора, якими він обґрунтовував винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та які, на думку прокурора, свідчать про необхідність ухвалення обвинувального, а не виправдувального вироку в цій справі. Прокурор не погоджується з оцінкою судом доказів, зокрема, протоколу огляду місця події від 08 червня 2019 року, протоколу слідчого експерименту від 23 липня 2019 року, висновку експерта від 22 листопада 2019 року, посилається на неповноту судового розгляду. Зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями водія автомобіля і падінням велосипедиста, а відтак і відсутність у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ч. 3 ст. 404 вказаного Кодексу, неправомірно відмовив у дослідженні письмових доказів. Вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		Учасниківкримінальногопровадженнябулоналежнимчиномповідомленопродату, частамісцекасаційногорозгляду, клопотаньпройоговідкладеннядосудукасаційноїінстанціїненадходило.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення; захисник заперечив проти задоволення заявлених стороною обвинувачення касаційних вимог і вважав ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		За приписами ст. 438 КПК при здійсненні касаційного провадження Суд не  уповноважений скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, а при формуванні своєї позиції виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
		Натомість вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції у межах вимог апеляційної скарги. Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому із додержанням усіх вимог чинного законодавства вирішенні поданих апеляційних скарг. 
		Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо ретельної перевірки аргументів апелянта, а тому суд апеляційної інстанції повинен використати всі процесуальні можливості, в тому числі провести судове слідство в необхідному обсязі згідно з правилами ст. 404 вказаного Кодексу.   
		Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Зважаючи на приписи ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
		Суд апеляційної інстанції при перегляді вироку щодо ОСОБА_8 належно не виконав зазначених приписів закону.
		За матеріалами кримінального провадження, прокурор, не погодившись із виправдувальним вироком, подав на нього апеляційну скаргу. У ній він, наводячи конкретні доводи, посилаючись на неналежну оцінку доказів, заперечував законність указаного рішення, просив апеляційний суд скасувати його на підставах, передбачених ч. 1 ст. 409 КПК, і ухвалити новий обвинувальний вирок. Аргументуючи свою позицію, прокурор, у числі іншого, зазначав про наявність у справі фактичних даних щодо вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину, стверджував, що місцевий суд необґрунтовано визнав недопустимими доказами протоколи огляду місця події та слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 і потерпілого, а також висновок судово-автотехнічної експертизи від 22 листопада 2019 року. Прокурор указував, що у справі є два висновки експертів, які суперечать один одному, а допит експертів ці суперечності не усунув, що потребувало повторного проведення як слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 і потерпілого, так і автотехнічної експертизи, проте суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення з цього питання. Крім того, заявляючи у судовому засіданні під час апеляційної процедури клопотання про проведення часткового судового слідства, сторона обвинувачення наполягала на дослідженні доказів, які було визнано недопустимими, а також заявила клопотання про проведення слідчого експерименту.
		Проте суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу сторони обвинувачення без задоволення, ретельно не перевірив усіх доводів прокурора і не дав на них вичерпних відповідей. У своїй ухвалі згаданий суд замість ґрунтовного спростування тверджень апелянта шляхом аналізу всіх доказів в аспекті статей 84-86, 90 КПК й правильності їх оцінки з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, як це передбачено ст. 94 КПК, по суті виклав зміст вироку, відображені в ньому докази та висновки місцевого суду попри те, що вони оспорювалися. 
		Не зважаючи на те, що апеляційна скарга містила мотивовані аргументи про необґрунтованість виправдувального вироку, апеляційний суд надав відповідь на частину з них, зосередившись при цьому виключно на висновках, викладених у вироку, попри те, що частина доводів сторони обвинувачення залишилась неперевіреною і їм належної оцінки не дано. Одночасно, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд належним чином не мотивував своїх висновків щодо безпідставності тих доводів сторони обвинувачення, на які він надав відповіді. 
		Так, погоджуючись з висновком місцевого суду щодо недопустимості як доказу протоколу огляду місця події від 08 червня 2019 року з доданими до неї схемою та фототаблицею, апеляційний суд виходив з того, що протокол цієї слідчої дії мав процесуальні недоліки, а сама слідча дія була проведена за участі ОСОБА_8 без визначення його процесуального статусу, через що неможливо стверджувати про дотримання його прав. 
		Натомість, залишились без відповіді доводи сторони обвинувачення, викладені в апеляційній скарзі та висловлені у судовому засіданні під час апеляційного розгляду, про відсутність підстав на час огляду місця ДТП вважати ОСОБА_8 затриманим у розумінні ст. 209 КПК, а відтак і визначати його процесуальний статус; про те, що зміст протоколу цієї слідчої дії не свідчить про порушення будь-якого права ОСОБА_8 . 
		Слід зазначити, що, визнаючи протокол огляду місця події від 08 червня 2019  року з доданими до нього схемою та таблицями недопустимим доказом, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний доказ оформлений всупереч вимог КПК та містить не повну та суперечливу інформацію (у пунктах 17 та 18 відсутній підпис ОСОБА_8 на підтвердження того, що він не заперечує проти проникнення до його автомобіля та відсутності на транспортних засобах пошкоджень, характерних для ДТП; у кінці кожної сторінки протоколу відсутній підпис слідчого, а в схемі до протоколу відсутній підпис водія ОСОБА_11 ); на час проведення огляду місця ДТП ОСОБА_8 перебував на місці огляду у супроводі працівників поліції, хоча не мав жодного процесуального статусу, а відтак фактично був затриманим за підозрою у вчиненні злочину, проте його право на захист не було забезпечено; огляд і вилучення автомобіля ОСОБА_11 відбулися з порушенням вимог статей 223, 237 КПК.
		Разом з тим, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про не забезпечення ОСОБА_11 права на захист, апеляційний суд не перевірив тверджень про те, що останній перебував на місці огляду у супроводі працівників поліції (без конкретизації у чому полягав примус), хоча ця обставина має суттєве значення, адже сам факт перебування особи, яка була учасником ДТП, під час огляду працівниками поліції місця цієї події не свідчить про обмеження прав такої особи. Крім того, згідно з ПДР (п. 2.10) у разі причетності до ДТП, водій зобов`язаний залишатися на місці пригоди, а залишення водієм транспортного засобу місця пригоди, до якої він причетний, тягне за собою адміністративну відповідальність (ст. 1224 КУпАП). Не дав оцінки апеляційний суд і змісту протоколу огляду місця події (проведено слідчим за участю учасника ДТП та у присутності понятих, підписано усіма учасниками слідчої дії без застережень, ні ОСОБА_8 , ні поняті зауважень чи клопотань щодо порушення їх прав та свобод під час проведення огляду не надавали).
		Не зважив суд апеляційної інстанції й на те, що висновок місцевого суду про проведення огляду і вилучення автомобіля ОСОБА_11 з порушенням вимог статей 223, 237 КПК суперечить правовій позиції Верховного Суду (постанова від 31 березня 2021 року, справа № 333/1539/16-к, провадження № 51- 5646км20), відповідно до якої огляд місця ДТП істотно відрізняється від тих оглядів транспортного засобу, проведення яких вимагає дотримання підстав та правил, передбачених статтями 233, 234 та 237 КПК. 
		Підставою для проведення огляду місця ДТП є повідомлення про таку подію. З метою перевірки вказаної інформації та з`ясування обставин здійснюється огляд ділянки місцевості, де сталася ДТП, та транспортних засобів, що брали участь у ній. Отже, зазначена слідча дія є невідкладною, здійснюється з метою перевірки отриманої інформації та не потребує попереднього дозволу суду. 
		Метою цього огляду є фіксація слідів кримінального правопорушення шляхом візуального обстеження обох транспортних засобів як предметів, що зберегли на собі його сліди. Крім того, транспортний засіб, порушення правил керування яким призвело до заподіяння фізичної шкоди потерпілим, є знаряддям вчинення злочину в сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, з`ясування технічного стану якого якомога швидше після ДТП, до переміщення його з місця події чи отримання доступу до його керування будь-якою особою може призвести до неможливості вирішення завдань кримінального провадження. 
		За матеріалами кримінального провадження, проведенню 08 червня 2019 року огляду місця події передувало повідомлення ОСОБА_8 про ДТП у якій є потерпілий. Цей огляд здійснювався суто з метою з`ясування та фіксації технічного стану, в якому перебувало можливе знаряддя вчинення злочину, пошкоджень та характерних ознак транспортного засобу після ДТП, слідової інформації про обставини події на ньому, стан його окремих вузлів, агрегатів та органів керування безпосередньо після ДТП, без вилучення будь-яких предметів та не з метою їх відшукання, а отже не містило у собі ознак, що обумовлюють дотримання підстав до огляду, визначених статтями 233, 234, 237 КПК. 
		Оскільки огляд автомобіля не мав ознак примусової слідчої дії, яка б порушувала  недоторканність транспортного засобу, то він не потребував обов`язкової згоди ОСОБА_8 на його проведення. 
		До того ж, протокол огляду ДТП було підписано ОСОБА_8 (як на кожній сторінці, так і в кінці документу), він був ознайомлений з його змістом, будь-яких зауважень чи заперечень, у тому числі щодо неправомірності огляду його автомобіля, не зазначав.
		Крім того, обґрунтовуючи правильність визнання судом першої інстанції протоколу слідчого експерименту від 23 липня 2019 року недопустимим доказом, апеляційний суд зазначив, що цей доказ здобутий завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод (проведено із  ОСОБА_8 як свідком, за відсутності захисника, не роз`яснення ОСОБА_8 його права, у тому числі не свідчити проти себе і відмовитися давати показання, які можуть надалі стати підставою для його підозри чи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення).
		Разом із тим, апеляційний суд безпосередньо не дав оцінки протоколу слідчого експерименту, за змістом якого ОСОБА_8 було роз`яснено права, у тому числі, передбачені ст. 66 КПК, про що свідчить підпис останнього (т. 1, а. п. 165). Про зазначене вказував і прокурор у своїй апеляційній скарзі. Також прокурор стверджував, що метою проведення слідчого експерименту було не викриття ОСОБА_8 , а відтворення дій, обстановки, обставин ДТП (розташування транспортних засобів, траєкторії та темпу їх руху), ОСОБА_8 під час слідчого експерименту викривальних свідчень чи правової оцінки своїм діям не давав, а при підписанні протоколу вказаної слідчої дії жодних зауважень не вказував. Цим доводам суд апеляційної інстанції ніякої оцінки не дав.
		Окрім цього, апеляційний суд не звернув уваги на те, що, визнаючи протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 недопустимим доказом, місцевий суд не дав оцінку тому факту, що зазначену слідчу дію було проведено не лише зі ОСОБА_8 , а разом з потерпілим ОСОБА_9 , який також з метою перевірки і уточнення відомостей відтворював обстановку та обставини ДТП.
		Отже, висновки апеляційного суду про те, що відомості під час проведення огляду місця події та слідчого експерименту отримані стороною обвинувачення з порушенням процесуального порядку є передчасними та не містять належних і достатніх обґрунтувань про визнання їх недопустимими у контексті вимог ст. 87 КПК.
		Крім того, погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо недопустимості наданого стороною обвинувачення експертного дослідження №12-1/2692 від 22 листопада 2019 року, з тих підстав, що він є сумнівним і виключно похідним та ґрунтується на даних слідчого експерименту, який є недопустимим доказом, апеляційний суд виснував, що пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення не знайшло свого підтвердження зібраними і дослідженими доказами, а відтак у його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК. 
		Однак підставою для ухвалення місцевим судом виправдувального вироку було визнано недоведеність, що в діях ОСОБА_8 є склад кримінального правопорушення. При цьому, ухвалюючи таке рішення, місцевий суд виходив з того, що наявні у справі докази не дозволяють зробити однозначний висновок «поза розумним сумнівом» про винуватість ОСОБА_8 у порушенні правил дорожнього руху за обставин, викладених в обвинувальному акті.
		Натомість, резюмуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції констатував, що оскільки падіння велосипедиста ОСОБА_9 сталося після того, як він фактично безперешкодно проїхав повз автомобіль ОСОБА_8 , відсутні підстави вважати, що між падінням велосипедиста і діями водія автомобіля є причинно-наслідковий зв`язок, про що правильно зазначено у вироку суду першої інстанції. Проте такі обставини не було встановлено у виправдувальному вироку.
		Крім іншого, згідно з ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		За приписами ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо, що є важливою гарантією права на справедливий суд. Принцип безпосередності дослідження доказів на стадії апеляційного розгляду хоча і не є абсолютним, як у суді першої інстанції, але в ситуації, коли перед апеляційним судом ставиться питання про скасування виправдувального вироку і постановлення обвинувального вироку, цей принцип висуває більш суворі вимоги, ніж у разі скасування чи зміни обвинувального вироку, оскільки в такому випадку висновок про винуватість чи невинуватість особи робить безпосередньо апеляційний суд, який у зв`язку із цим має забезпечити всі гарантії права на справедливий судовий розгляд.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор в апеляційній скарзі, не погоджуючись із висновком суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 через його виправдання, просив повторно дослідити протокол огляду місця події від 08 червня 2019 року, протокол слідчого експерименту від 23 липня 2019 року та висновок судово-автотехнічної експертизи № 12-1/292 від 22 листопада 2019 року, які були визнано судом першої інстанції недопустимими.
		Враховуючи, що прокурор в апеляційній скарзі на виправдувальний вирок зазначав про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просив ухвалити обвинувальний вирок, з метою належного забезпечення в кримінальному провадженні реалізації права сторони обвинувачення на апеляційне оскарження необґрунтованого судового рішення, відповідно до положень ч. 6 ст. 22 КПК суд апеляційної інстанції мав створити необхідні для цього умови, в тому числі й шляхом повторного дослідження доказів.
		Проте, суд апеляційної інстанції не виконав указаних вимог процесуального закону, необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне часткове дослідження доказів, не надав належної оцінки зібраним у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 доказам і дійшов передчасного висновку щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції.
		Відповідно до усталеної практики Верховного Суду апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією у реалізації права особи на справедливий судовий розгляд, тому в апеляційній процедурі не допускаються будь-які спрощення, а стандарти доказування повинні бути найвищими.
		З огляду на викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції, маючи процесуальні можливості, не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги прокурора, не зробив всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не дав відповідної оцінки за критеріями ст. 94 КПК як кожному доказу, так і сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення.
		За цих обставин ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону в силу положень ч. 1 ст. 412 цього Кодексу є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Тому касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_8 - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати зазначене, ретельно перевірити наведені в апеляційній скарзі доводи й ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, - задовольнити.
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 рокущодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...