Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 751/3148/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2024.
Дата набрання законної сили: 31.10.2024
Номер судового провадження: 51-5047км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023000000000622

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		31 жовтня 2024 року
		м. Київ
		справа № 751/3148/23
		провадження № 51-5047 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючої                                                             ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання                           ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		захисника                                                                ОСОБА_6 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023000000000622 від 11 квітня 2023 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ), 
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Чернігова, мешканця АДРЕСА_2 ), 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Понорниця Коропського району Чернігівської області, мешканця АДРЕСА_3 ), 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_4 ), 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК),
		за касаційною скаргою з доповненнями прокурора ОСОБА_5 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 24 липня 2023 року стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . 
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 травня 2023 року кримінальне провадження № 12023000000000622 від 11 квітня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК.
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24 липня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без зміни.
		Вимоги, викладені в касаційній скарзі з доповненнями, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 24 липня 2023 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов до хибного висновку щодо необхідності залишення без змін рішення суду першої інстанції про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК. 
		Зокрема, прокурор не погоджується з висновками про те, що суб`єктом продовження строків досудового розслідування в кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) до 16 березня 2018 року, що згодом об`єднано з іншим кримінальним провадженням, відомості про яке внесено у ЄРДР після цієї дати, є виключно слідчий суддя, та вважає, що у провадженнях, внесених до ЄРДР до 16 березня 2018 року строки досудового розслідування уповноважений продовжувати виключно прокурор. 
		На обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що:
		- після 15 березня 2018 року кримінальне провадження № 12018000000000108 від 24 лютого 2018 року новими фактами та подіями не доповнювалося, а факт привласнення організованою групою осіб бюджетних коштів, пов`язаний із службовим підробленням як способом вчинення цього привласнення, тому орган досудового розслідування дійшов висновку про необхідність доповнення кваліфікації дій осіб ч. 2 ст. 366 КК, при цьому новими епізодами кримінальне провадження доповнено не було; 
		- постанова першого заступника Генерального прокурора від 16 листопада 2020 року про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018000000000108 прийнята у відповідності до вимог статей 110, 219, 294 ? 296 КПК (у редакції станом на 15 березня 2018 року), містить усі необхідні реквізити, передбачені ст. 110 КПК, а тому, як зазначає прокурор, є обов`язковою для виконання слідчим і прокурором у об`єднаному кримінальному провадженні (№ 12018000000000108);
		- висновок про те, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018000000000108 продовжено неналежним суб`єктом, без відповідних повноважень, що, як наслідок, зумовило закінчення строків у об`єднаному кримінальному провадженні й надалі у виділених кримінальних провадженнях № 12021000000000146 і 12023000000000622, на його думку, є помилковим та не ґрунтується на вимогах закону, у зв`язку з чим прокурор вважає, що відсутні підстави для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК. 
		Водночас прокурор, на підтвердження своєї позиції посилається на ухвали Верховного Суду від 12 травня 2021 року в справі № 243/14924/19 та від 22 червня 2022 року в справі № 753/12578/19, а також рішення Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2023 року № 991/6004/21. 
		Також прокурор указує на те, що:
		- кримінальним процесуальним законом не було прямо зазначено, хто і в якому порядку продовжує досудове розслідування у кримінальному провадженні, в рамках якого в одне провадження об`єднані матеріали досудового розслідування, розпочатого до 15 березня 2018 року, з матеріалами досудового розслідування, розпочатого після цієї дати; 
		- станом на дату прийняття прокурором рішення про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018000000000108 була чинною ч. 7 ст. 217 КПК, яка передбачала, що днем початку досудового розслідування у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, є день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.
		Крім того, прокурор зазначає, що вказаним доводам апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не надав жодної оцінки та не спростував їх.
		До початку судового розгляду прокурор подав доповнення до касаційної скарги, у яких посилається на постанову Верховного Суду від 21 листопада 2023 року у справі № 751/2437/21 (провадження № 51-2905 км 23), у якій суд касаційної інстанції вказав, що до кримінального провадження № 12018000000000108 не може бути застосовано п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК. 
		На зазначену касаційну скаргу захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , подав заперечення, в яких, посилаючись на необґрунтованість доводів сторони обвинувачення, просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без зміни.
		Разом з тим від захисника ОСОБА_6 надійшло клопотання, в якому останній просить передатице провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду в разі відсутності підстав для відмови в задоволенні касаційної скарги прокурора.
		Позиції інших учасників судового провадження 
		У судовому засіданні: 
		- прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання захисника, при цьому, уточнивши вимоги поданої касаційної скарги, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції; 
		- захисник ОСОБА_6 підтримав своє клопотання і просив його задовольнити, заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора з доповненнями, просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу з доповненнями - без задоволення. 
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в клопотанні захисника та касаційній скарзі з доповненнями прокурора доводи, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання захисника не підлягає задоволенню, а касаційна скарга з доповненнями прокурора підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у п. 1 ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 КПК.
		Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
		За положеннями частин 1, 2 ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Доводи касаційної скарги прокурора зводяться до того, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового, на його думку, висновку про те, що строки досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні повинні були продовжуватися виключно слідчим суддею.
		Як убачається з матеріалів провадження, ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 травня 2023 року кримінальне провадження № 12023000000000622 від 11 квітня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК.
		Закриваючи вказане кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2022 року, яка набрала законної сили 14 квітня 2023 року, об`єднане кримінальне провадження № 12018000000000108 від 24 лютого 2018 року закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК.
		Місцевий суд зазначив, що підставою для закриття кримінального провадження № 12018000000000108 було те, що продовження строку досудового розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні № 12018000000000108, здійснене безпосередньо заступником Генерального прокурора 16 листопада 2020 року до 6 місяців, відбулося з істотним порушенням вимог Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі ? Закон № 2147-VIII) через недотримання встановленої законом форми здійснення судового контролю за вирішенням питання про продовження строків досудового розслідування, оскільки, з огляду саме на приписи ст. 5, п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК, ч. 4 цієї статті, параграфа 4 глави 24 цього Кодексу, суд першої інстанції дійшов висновку, що суб`єктом, який наділений повноваженнями щодо продовження строку досудового розслідування за клопотанням про продовження такого строку в об`єднаному кримінальному провадженні, де відомості про перше кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР до введення в дію положень Закону № 2147-VIII, а щодо наступних ? після визначеної цим Законом дати (16 березня 2018 року), є саме слідчий суддя, а не заступник Генерального прокурора. 
		При цьому суд першої інстанції зауважив, що вказана правова позиція була викладена також у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 753/12578/19.
		Отже, установивши, що кримінальне провадження за № 12023000000000622 було виділене 11 квітня 2023 року з кримінального провадження № 12021000000000146, яке у свою чергу було виділене 09 лютого 2021 року з об`єднаного кримінального провадження № 12018000000000108, місцевий суд дійшов висновку, що виділення кримінального провадження за № 12023000000000622 відбулося поза межами строків досудового розслідування, як і здійснення всіх інших процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень (вручення повідомлення про підозру, направлення обвинувального акта до суду тощо) у ході досудового розслідування цього кримінального провадження.
		Суд апеляційної інстанції ухвалою від 24 липня 2023 року вказане рішення суду першої інстанції залишив без змін. 
		Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що в межах апеляційного перегляду встановлено, що: 
		- 24 лютого 2018 року до ЄРДР були внесені відомості за № 12018000000000108 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, тобто відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР до 15 березня 2018 року, ? до введення в КПК змін згідно із Законом № 2147-VIII; 
		- 03 вересня 2020 року відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК, були внесені до ЄРДР за № 12020000000000842, тобто відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після 15 березня 2018 року, ? після введення в КПК змін згідно із Законом № 2147-VIII; 
		- 09 вересня 2020 року матеріали досудових розслідувань за № 12018000000000108 та 12020000000000842 об`єднані в одне кримінальне провадження за № 12018000000000108.
		Суд апеляційної інстанції констатував, що кримінальне провадження № 12018000000000108 є єдиним кримінальним провадженням, яке утворилося внаслідок об`єднання в одному кримінальному провадженні матеріалів вищезазначених досудових розслідувань, при цьому кримінальне провадження за № 12018000000000108 було розпочато до введення в дію змін, внесених до КПК Законом № 2147-VІІІ, а кримінальне провадження за № 12020000000000842 було розпочато після введення в дію 16 березня 2018 року цих змін.
		Також суд апеляційної інстанції встановив, що: 
		- 18 вересня 2020 року ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК, у кримінальному провадженні № 12018000000000108 від 24 лютого 2018 року; 
		- 08 лютого 2021 року повідомлено ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК, у кримінальному провадженні № 12018000000000108 від 24 лютого 2018 року;
		- 09 лютого 2021 року з кримінального провадження № 12018000000000108 виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування № 12021000000000146; 
		- 11 квітня 2023 року з кримінального провадження № 12021000000000146 виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування № 12023000000000622 стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
		Зазначив, що порядок продовження строку досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12018000000000108 за процесуальною процедурою, яка діяла після набуття чинності Законом № 2147-VIII, покладав вирішення зазначеного питання виключно на слідчих суддів, а не на прокурорів, однак у матеріалах кримінального провадження, що підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, відсутні ухвали слідчих суддів про продовження строку досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні.
		Суд апеляційної інстанції вказав, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018000000000108 продовжувалось за процесуальною процедурою, в редакції КПК, яка діяла до вступу в дію Закону № 2147-VIII, тобто в редакції Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, що підтверджується таким: 
		- 16 листопада 2020 року постановою заступника Генерального прокурора продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018000000000108 до 6 місяців (до 18 березня 2021 року);
		- 23 березня 2023 року постановою заступника Генерального прокурора продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021000000000146 до 3 місяців.
		Отже, суд апеляційної інстанції констатував, що:
		- оскільки продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018000000000108 після повідомлення про підозру, крім іншого, ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 здійснено в поза процесуальний спосіб, неналежним суб`єктом, який діяв поза межами процесуальних повноважень, тобто не в порядку, передбаченому Законом № 2147-VIII, вказане свідчить про недотримання належної процедури продовження строків досудового розслідування;
		- оскільки Закон України № 2147-VІІІ повинен застосовуватись до кримінальних проваджень, які утворилися внаслідок об`єднання в одному кримінальному провадженні матеріалів досудових розслідувань щодо вчинення кількох кримінальних правопорушень, відомості про які внесені до ЄРДР як до, так і після 15 березня 2018 року, а отже, з урахуванням вищенаведених положень КПК та правових висновків Верховного Суду, апеляційний суд дійшов висновку, що Закон № 2147-VІІІ, зокрема в частині врегулювання порядку продовження строків досудового розслідування злочинів, підлягає застосуванню до кримінального провадження № 12023000000000622, що виділене 11 квітня 2023 року з кримінального провадження № 12021000000000146, яке свою чергу було виділене 09 лютого 2021 року з об`єднаного кримінального провадження № 12018000000000108, що були розпочаті після введення в дію 16 березня 2018 року цих змін; 
		- виділення кримінального провадження за № 12023000000000622 відбулося поза межами строків досудового розслідування, як і здійснення всіх інших процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень (вручення повідомлення про підозру, направлення обвинувального акта до суду тощо) в ході досудового розслідування цього кримінального провадження.
		З огляду на вказане суд апеляційної інстанції зазначив, що у зв`язку з тим, що досудове розслідування протягом визначеного законом строку не було закінчене, а строк досудового розслідування слідчим суддею у встановленому законом порядку продовжений не був, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, для закриття кримінального провадження.
		При цьому, постановляючи рішення про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції врахував, що ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2022 року, яка набрала законної сили 14 квітня 2023 року, об`єднане кримінальне провадження № 12018000000000108 від 24 лютого 2018 року було закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК.
		Однак, на переконання колегії суддів, такі висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на положеннях кримінального процесуального закону та практиці Верховного Суду з огляду на таке.
		Положеннями ч. 2 ст. 294 КПК в редакції, яка діяла з дня набуття чинності Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» до 16 березня 2018 року, передбачалося, що, якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 2 ч. 1 ст. 219 цього Кодексу, він може бути продовжений у межах строків, установлених пунктами 2 та 3 ч. 2 ст. 219 цього Кодексу: до 3 місяців - керівником місцевої прокуратури; до 6 місяців - керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником; до 12 - Генеральним прокурором чи його заступниками.
		Із 16 березня 2018 року введено в дію положення ст. 294 КПК у редакції Закону № 2147-VIII. Відповідно до них, якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 4 ч. 3 ст. 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, установлених пунктами 2 і 3 ч. 4 ст. 219 цього Кодексу: до 3 місяців - керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора; до 6 місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; до 12 місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками (ч. 3 ст. 294 КПК в редакції Закону № 2147-VIII).
		Згідно із Законом № 2147-VIII:
		- ч. 1 ст. 284 КПК доповнено п. 10, за яким ці зміни вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, тобто після 15 березня 2018 року, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР після введення в дію цих змін (пункт 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII);
		- ст. 217 КПК доповнено ч. 7. До цього часу відповідного положення кримінальний процесуальний закон не містив.
		Відповідно до ч. 7 ст. 217 КПК днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, ? день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.
		Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного в постанові від 07 жовтня 2024 року (справа № 755/6898/21, провадження № 51-4645 кмо 23), у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР до 16 березня 2018 року, а також у тих провадженнях, що були об`єднані або виділені з інших, у яких початок строку досудового розслідування мав місце до вказаної дати, продовження строків досудового розслідування належить до компетенції прокурора відповідного рівня. Якщо строк досудового розслідування в таких провадженнях було продовжено слідчим суддею, то таке продовження відповідає гарантіям, визначеним кримінальним процесуальним законом, оскільки судовий контроль на етапі досудового розслідування є підвищеною гарантією контролю за дотриманням прав і свобод учасників кримінального провадження.
		У цьому провадженні:
		- 16 листопада 2020 року постановою заступника Генерального прокурора продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018000000000108 до 6 місяців (до 18 березня 2021 року);
		- 23 березня 2023 року постановою заступника Генерального прокурора продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021000000000146 до 3 місяців.
		Проте місцевим судом, з огляду на вищезазначені положення КПК, не було надано належної оцінки зазначеним обставинам, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції не відповідає положенням частин 1, 2 ст. 370 КПК.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, крім іншого, зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
		Проте суд апеляційної інстанції, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без зміни, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не врахував положень, передбачених Законом № 2147-VIII, та обставин цього кримінального провадження, що у свою чергу призвело до порушення приписів статей 370, 419 КПК.
		Вказані порушення, на переконання Верховного Суду, є істотними, оскільки перешкодили суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК), що з огляду на положення, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, є підставою для скасування такого судового рішення.
		При цьому колегія суддів ураховує, що постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 листопада 2023 року у справі № 751/2437/21 (провадження № 51-2905 км 23) було скасовано ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 14 квітня 2023 року стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції. 
		Разом з тим колегія суддів зауважує, вимоги прокурора про скасування ухвали суду апеляційної інстанції і призначення нового розгляду в суді першої інстанції не ґрунтуються на положеннях ст. 436 КПК, яка визначає повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, оскільки при наявності не скасованої ухвали суду першої інстанції, призначити новий розгляд в цій інстанції - неможливо. 
		З огляду на зазначене, касаційна скарга з доповненнями прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд має врахувати наведене в цій постанові та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
		Разом з тим колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. 
		Від захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , надійшло клопотання, в якому захисник, просить у разі відсутності підстав для відмови в задоволенні касаційної скарги прокурора, передати це провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		З підстав, детально викладених у клопотанні, свої вимоги захисник обґрунтовує таким: 
		- об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду двічі висловлювалася стосовно інституту закриття кримінального провадження у разі, якщо після повідомлення про підозру закінчився строк досудового розслідування (постанови від 31 жовтня 2022 року у справі № 753/12578/19 та від 11 вересня 2023 року у справі № 711/8244/18); 
		- відступ від правового висновку постанови об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2022 року (справа № 753/12578/19) відбувся з явним порушенням установленої Великою Палатою Верховного Суду процедури, при цьому прийнято діаметрально протилежне рішення, що і призвело далі до правового хаосу, нестабільності та невизначеності; 
		- постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 755/6898/21 прямо суперечить ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 523/1767/20 і прийнята з грубим порушенням вимог ч. 4 ст. 434-1 КПК, якими визначено, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі об`єднаної палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така об`єднана палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. 
		Отже, на думку захисника, наявні підстави для висновку, що в цьому випадку має місце виключна правова проблема. 
		Згідно зі ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
		Положеннями ч. 5 ст. 434-1 КПК регламентовано, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Положеннями ч. 4 ст. 434-2 КПК передбачено, що про передачу кримінального провадження на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу з викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному частинами 1 - 4 ст. 434-1 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених ч. 5 ст. 434-1 цього Кодексу.
		Велика Палата Верховного Суду у своїй рішеннях неодноразово наголошувала на тому, що, передаючи на розгляд Великої Палати, колегія суддів повинна належним сформулювати виключну правову проблему та обґрунтувати факт її наявності, тобто відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або/та неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів, у тому числі внаслідок неоднакової судової практики. 
		Як раніше наголошувалося в рішеннях Великої Палати Верховного Суду (наприклад, ухвала від 22 травня 2024 року у справі № 161/8760/22, провадження № 13-17 кс 24) при тлумаченні поняття «виключна правова проблема» необхідно виходити з кількісних та якісних показників, які можуть її становити.
		Зокрема, за кількісним показником виключна правова проблема зазвичай виникає не в одиничній правовій ситуації, а в невизначеній кількості кримінальних проваджень, крім того, така правова проблема може мати триваючий характер і виникати ще під час розгляду кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій.
		Водночас якісні показники становлять змістовий та процедурний критерії визначення наявності виключної правової проблеми. 
		За змістовим критерієм виключна правова проблема полягає, зокрема, у відсутності сталої судової практики, необхідності застосування інституту аналогії, необхідності здійснення судового тлумачення норм закону. За своєю правовою природою виключна правова проблема має зачіпати фундаментальні (конституційні, конвенційні) права та свободи.
		За процедурним критерієм виключна правова проблема може мати місце за відсутності, неефективності або вичерпаності національних процесуальних механізмів її вирішення іншим способом, крім як використання повноважень Великої Палати Верховного Суду.
		Однак, на переконання колегії суддів, звертаючись із клопотанням про передачу провадження за касаційною скаргою прокурора на розгляд Великої Палати Верховного Суду, захисник не наводить належних обґрунтувань про те, що за вказаних у клопотанні обставин має місце виключна правова проблема. 
		Враховуючи вищезазначене, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про те, що це провадження містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Як вбачається зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70 кс 19), якщо колегія суддів, палата, яка розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку, вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного кримінального суду, то вона передає таке кримінальне провадження на розгляд цієї ж об`єднаної палати.
		При цьому колегія суддів зауважує, що питання щодо відступу від попередньої позиції об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (з урахуванням зазначеної вище постанови Великої Палати Верховного Суду) було вирішено та за наслідками такого розгляду постановою об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 755/6898/21(провадження № 51-4645 кмо 23) було зроблено наведений вище висновок.
		З огляду на вказане відсутні обґрунтовані підстави для задоволення клопотання захисника та направлення цього кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду з вищезазначених підстав. 
		 
		 
		Керуючись статтями 412, 419, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Клопотання захисника ОСОБА_6 про передачу провадження за касаційною скаргою з доповненнями прокурора ОСОБА_5 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 24 липня 2023 року стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на розгляд Великої Палати Верховного Суду залишити без задоволення. 
		Касаційну скаргу з доповненнями прокурора ОСОБА_5 задовольнити частково.
		УхвалуЧернігівського апеляційного суду від 24 липня 2023 року cтосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10  скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                ОСОБА_2                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...