Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/19960/16 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2024.
Дата набрання законної сили: 15.10.2024
Номер судового провадження: 51-7615км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 жовтня 2024 року
		м. Київ
		справа № 752/19960/16
		провадження № 51-7615км23
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі: 
		головуючого                                                      ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                     ОСОБА_4 ,   
		особи, провадження щодо якої закрито    ОСОБА_5 ,
		захисника                                                          ОСОБА_6 ,
		прокурора                                                           ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року в кримінальному провадженні № 12016100010008162 за обвинуваченням 
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки м. Києва,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1                  ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
		Стороною обвинувачення ОСОБА_8 обвинувачувалася в тому, що вона          вчинила закінчений замах на таємне викрадення чужого майна за наступних обставин.
		17 серпня 2016 року приблизно о 20:00, перебуваючи у торгівельному залі магазину «Ашан-Либідська» в ТРЦ «Океан Плаза» у м. Києві остання, з метою таємного викрадення чужого майна сховала в рюкзак товари різного найменування загальною вартістю 402, 93 грн та пройшла через касову зону не сплативши за них, однак при виході з магазину була затримана працівниками служби охорони. 
		Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2023 року ОСОБА_8 було визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15 - ч. 1 ст. 185 КК та виправдано через недоведеність, що кримінальне правопорушення вчинене нею.
		При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора Київський апеляційний суд ухвалою від 11 жовтня 2023 залишив цю скаргу без задоволення.
		Водночас апеляційний суд задовольнив клопотання ОСОБА_8 та її захисника, скасував вирок місцевого суду і закрив кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у зв`язку з її звільненням від кримінальної відповідальності через сплив строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 49 КК.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_10 , яка брала участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що при перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора суд апеляційної інстанції не перевірив наведених у ній доводів щодо незаконності цього рішення, не дав на ці доводи жодних відповідей, не провів аналізу й оцінки доказів та не розглянув клопотання прокурора про повторне дослідження доказів у справі, що, на думку прокурора, перешкодило цьому суду повно і всебічно розглянути справу та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення. 
		Звертає увагу на те, що при ухваленні рішення про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності апеляційний суд не з`ясував чи не ухилялася вона від суду та чи не вчинила новий злочин до закінчення строків, передбачених ст.49 КК. 
		Зазначає, що цей суд не переконався у добровільності позиції ОСОБА_8 щодо застосування до неї положень ст. 49 КК і не впевнився в усвідомленні нею наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав. 
		Також указує, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 56 та ч. 2 ст. 288 КПК апеляційний суд не з`ясував думку потерпілої сторони щодо можливості звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності.
		З урахуванням цього, на думку прокурора, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
		Позиція учасників судового провадження в суді касаційної інстанції
		Прокурор у судовому засіданні касаційну скаргу підтримав. 
		ОСОБА_8 та її захисник заперечили проти касаційної скарги і просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без зміни.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.
		Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
		Як убачається з матеріалів провадження, цих вимог закону апеляційний суд дотримався.
		Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Частиною першою статті 49 КК визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
		1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
		2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
		3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
		4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
		5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
		Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років (ч. 2 ст. 49 КК).
		Приписами ст. 285 КПК установлено загальні положення кримінального провадження під час звільнення особи від кримінальної відповідальності:
		- особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність;
		- особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення;
		- підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
		Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
		Кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
		Відповідно до ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує вирок і закриває кримінальне провадження.
		Тобто, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі встановлення обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК за наявності на те згоди підозрюваного, обвинуваченого.
		Як убачається з обвинувального акта, інкриміновані ОСОБА_8 дії були вчинені 17 серпня 2016 року.
		Ухвалений у кримінальному провадженні виправдувальний вирок щодо останньої не набрав законної сили, оскільки був оскаржений прокурором в апеляційному порядку.
		Під час апеляційного перегляду вироку від ОСОБА_8 та її захисника надійшло письмове клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строку давності, в якому вона вказала про свою беззаперечну згоду на таке звільнення.
		Апеляційний суд, вивчивши матеріали кримінального провадження,  перевіривши доводи, викладені у клопотанні, з`ясувавши позицію прокурора, яка не заперечувала проти його задоволення, однак наполягала на перевірці доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення, дійшов висновку про наявність у справі законних підстав для задоволення цього клопотання.
		При цьому апеляційний суд не встановив даних про вчинення ОСОБА_8 під час перебігу строку давності нового кримінального правопорушення чи умисних дій спрямованих на ухилення від досудового розслідування або суду, тобто обставин, які б були підставами для зупинення цього строку.
		Узявши до уваги, що з дня вчинення ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення минув строк давності притягнення її до кримінальної відповідальності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК, який не зупинявся та не переривався, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вона підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням цього строку, а кримінальне провадження - закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
		У поданій касаційній скарзі прокурор вказує, що суд апеляційної інстанції не роз`яснив останній наслідки закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та  не з`ясував думку потерпілої сторони щодо можливості її звільнення від кримінальної відповідальності, а також не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора.
		Як убачається з матеріалів провадження, в зв`язку з народженням дітей ОСОБА_8 не брала участь у апеляційному розгляді справи, однак разом із захисником подала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК в якій вказала, що з підставами та правовими наслідками застосування вказаної норми вона обізнана і висловлювала свою згоду на закриття кримінального провадження, просила розглянути це клопотання без її участі.
		Ці обставини ОСОБА_8 підтвердила і в суді касаційної інстанції.
		З огляду на це, доводи прокурора в касаційній скарзі про її необізнаність із наслідками такого звільнення від кримінальної відповідальності є безпідставними.
		Що стосується доводів прокурора в касаційній скарзі про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не було враховано думку потерпілої сторони, то з цього приводу колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку застосування положень ст. 49 КК є обов`язковим для суду, а тому позиція потерпілої особи в даному кримінальному провадженні не є вирішальною.
		Відповідно до ч. 1 ст. 405 КПК апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 цього Кодексу.
		За правилами частин 7 та 8 ст. 284 КПК, у разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов`язаний з`ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження. Закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 цієї статті не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.   
		Як убачається з матеріалів провадження, в апеляційній скарзі прокурор наполягав на скасуванні вироку місцевого суду та ухваленні апеляційним судом нового вироку, яким просив засудити  ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 15 -          ч. 1 ст. 185 КК, призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнити від відбування покарання у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК.  
		Під час апеляційного розгляду 10 жовтня 2023 року від обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника надійшло письмове клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 49 КК.
		У суді апеляційної інстанції сторона обвинувачення не заперечувала той факт, що на час ухвалення вироку передбачений ст. 49 КК строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення сплинув.
		Ухвалений місцевим судом 15 травня 2023 року вирок щодо ОСОБА_8 не набрав законної сили і на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції вона перебувала в статусі обвинуваченої, а тому, скориставшись законним правом сторона захисту заявила клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та закриття кримінального провадження.
		При цьому сторона захисту не наполягала перед апеляційним судом про залишення вироку без змін, а навпаки, просила його скасувати та закрити кримінальне провадження з наведених у клопотанні підстав.
		З огляду на позицію обвинуваченої та її захисника, суд апеляційної інстанції за таких обставин не був зобов`язаний розглядати апеляційну скаргу прокурора по суті та встановивши підстави, передбачені ст. 49 КК, з урахуванням положень частин 7 і 8 ст. 284 КПК, ухвалив правильне рішення про закриття кримінального провадження.
		Таке рішення апеляційного суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
		Будь-яких порушень, які б перешкодили чи могли перешкодити апеляційному суду ухвалити у справі законне та обґрунтоване судове рішення під час касаційної перевірки Судом не встановлено.
		Ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою і відповідає вимогам статей 370, 407 та 419 КПК.
		З урахуванням наведеного, підстав для задоволення касаційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.
		 Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК,  Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_8 без зміни. 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		___________________                             __________________                      _________________
		ОСОБА_1                            ОСОБА_2                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...