Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/722/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 06.11.2024. Зареєстровано: 07.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2024.

Номер судового провадження: 2/490/1585/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		н\п 2/490/1585/2024     Справа № 490/722/24
		 
		Центральний районний суд м. Миколаєва
		__________________________________________________________________
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 жовтня 2024 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого - судді Гуденко О.А., при секретарі - Вознюк Д.І., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ"ПриватБанк" про захист прав споживачів,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		31 січня 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживачів та про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, в якому просив стягнути з відповідача на його корсить безпідставно набуті кошти в розмірі 48 041,06 грн та надмірно сплачені кошти на погашення кредитної заборгованості у розмірі 3422,30 грн, а разом 51463,36 грн.; стягнути судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 1211,20 грн та витрат на праову допомогу у розмірі 5 000 грн.
		В обгрунтування позову посилається на те, що рішенням суду апеляційної інстанції від 1.06.2021 року втснаолено переплату по погашенню боргу за кредитним договром у розмірі 3422,30 грн.
		Згідно даних Банку, станом на жовтень 2023 року , починаючи з 19.01.2020 року по особовому рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1 , існувала заборгованість у розмірі 36 059,15 грн. З жовтня 2020 року позивач не користувався відповідною кредитною карткою і лише 11.10.2023 року здійсним випадково повповнення саме цієї кртки на суму 48 041,06 грн власних коштів . проте Банк одразу безпідставно здійснив списання коштів у цій сумі в рахунок рлогашення боргу, який ніби-то існував з 2020 року, але скасований рішенням суду. Отже, Банк, всупереч постанови суду апеляційної інстанції, якою визнано неправомірною заборгованість за кредитним договором, ігноруючи відповідне рішення здійснив безпідставне списання коштів.
		На письмове звернення позивача Банк кошти не повернув .
		Посилаючись на положення ст. ст. 530,1212,1213 ЦК України, ЗУ "Про захист прав споживачів", просила про задволення позову.
		08.04.2024 року надійшла заява від предстанвика позивача про долучення до справи виписки по рахунку позивача, а також письмові заперечення проти позову. Зазначає про необґрунтованість позову ОСОБА_1 в сумі 51463,36 грн. АТ КБ «ПриватБанк» заперечує щодо безпідставно отриманих коштів в сумі 51463,36 грн. По-перше, позивач не вказує у позовній заяві, що за рахунок коштів, які надійшли йому на рахунок в сумі - 48041,06 грн., він за власним розсудом розпорядився коштами в сумі - 11981,91 грн.
		Крім того, право АТ КБ «ПриватБанк» на договірне списання передбачено в розділі Договору «Загальні положення». Відповідно до п. 1.1.3.2.12 Договору Банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в Банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта і третіх осіб за кредитами, в яких клієнт є поручителем, а також будь-якої іншої заборгованості, яка виникла у клієнта (у тому числі який є працівником Банку, який заподіяв йому шкоду) через невиконані зобов`язання перед Банком (витяг з умов та правил додається).
		По-друге, АТ КБ «ПриватБанк» не згоден з тим, що Позивач має право вимагати стягнення коштів в сумі 3422,30 грн. які він вважає надмірно сплаченими коштам за погашення кредитної заборгованості за договором від 02.12.2011 року між ним та АТ КБ «ПриватБанк». Вважають, що в позовних вимогах ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про безпідставне списання Банком коштів із карткового рахунку ОСОБА_1 в розмірі 3422,30 грн. належить відмовити, з огляду на позицію Верховного суду викладену у постанові від 11 січня 2023 року по справі № 548/741/21, провадження № 61-1022св22 (суперечлива поведінка позивача).
		Так, безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. У справі, яка розглядається, ОСОБА_1 з 2012 року (31.12.2021 операція по сплаті відсотків у розмірі 120,15 грн.) сплачував АТ КБ «ПриватБанк» кошти, знаючи, що між ним та Банком відсутнтній обов`язок зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків).
		З 2016 року ОСОБА_1 має доступ у власний електронний кабінет Приват24, це випливає з виписки по рахунку (26.06.2016 року переказ через Приват24 суми 213,20 грн. ). В Приват24 ОСОБА_1 бачив нарахування та сплату з кредитного картрахунку відсотків за договором впродовж всіх років користування кредитними коштами з 2012 року по 2020 рік.
		При цьому ОСОБА_1 сплачував заборгованість за Договором та жодного разу не звертався з запереченнями до Банку, щодо нарахування відсотків до 2020 року. 
		Окрім цього, АТ КБ «ПриватБанк» вважає пропущеним трирічний строк позовної давності відносно суми позовних вимог в розмрі 3422,30 грн. Вказана сума позовних вимог обґрунтована рішенням по справі №490/421/21, в якому суд вказує на те що позивач не довів тієї обставини, що сторони договору обумовили в письмовому вигляді розмір відсотків а тому відсотків розраховані Банком не підлягають стягненню. Розрахунок суми 3422,30 складався з різниці між тілом кредиту  25915,67 грн. та сплаченими ОСОБА_1 коштами 29337,97 грн.. Але нарахування та сплата відсотків ОСОБА_1 почалась з 2012 року, що випливає з виписки по рахунку. Позивач знав про своє порушено право з 2016 року, оскільки з 2016 року Позивач мав доступ у власний електронний кабінет Приват24, де міг бачити операції з нарахування та сплати відсотків, це випливає з виписки по рахунку. АТ КБ «ПриватБанк» просить застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення коштів в сумі 3422,30 грн. які Позивач вважає надмірно сплаченими коштам за погашення кредитної заборгованості за договором від 02.12.2011 року між ним та АТ КБ «ПриватБанк».
		Також зазначають, що при вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката судом повинно враховуватись як пов`язаність їх з розглядом справи, так і прийняття особистої участі у судових засіданнях адвокатом. В даному випадку відсутні докази надання правничої допомоги, її обґрунтування та її оплати. АТ КБ «ПриватБанк» вважає вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.
		 
		Ухвалою суду від 01.02.2024 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.
		Ухвалою суду від 17.06.2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.
		Позивач в судове засідання не з`явився, представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, просила про задволення позову.
		Відповідач в судове засідання не з`явився, представник надав заяву про розгляд справи за відсутності представника АТ КБ "ПриватБанк", за наявними в матеріалах справи документами, просив відмовити у задволенні позвоу з підстав, виклдаених у письмових поясненнях.
		 
		Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з`явились.
		 
		Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.
		Відповідно до статей 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
		Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
		За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєвау справі № 490/421/21 від 12 квітня 2021 року позов Банку задоволено. З ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 36 059,15 грн, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредита в сумі 25915,67 грн та заборгованості по прострочених відсотках в сумі 10143,48 грн, а також судовий збір в сумі 2102 грн.
		Постановою від 11 червня 2021 року Миколаївського апеляційного суду скасовано рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2021 року за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В задволенні позову - відмовлено.
		Як зазначено у вказаному рішенні суду апеляційної інстанції , заборгованість за відсотками не підлягає стягненню, бо вони не передбачені умовами договору, а заборгованість за тілом у сумі 25 915,67 грн відсутня, бо за його рахунок було погашено неіснуючі відсотки на більшу суму, а саме 29 337,97 грн.
		Як вбачається з даного судового рішення, 02 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та Банком укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку .
		Розмір процентів у вказаній заяві сторонами узгоджено не було. 
		Умови та Правила з надання банківських послуг, надані позивачем як доказ нарахування заборгованості, ОСОБА_1 не підписувалися, а отже не погоджувалися, а тому не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви.
		Таким чином відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у вигляді відсотків.
		Протягом дії договору позичальником було отримано п`ять карток: 02 грудня 2011 року строком дії до 31 жовтня 2015 року, 23 листопада 2012 року строком дії до 31 березня 2016 року, 08 жовтня 2014 року строком дії до 31 березня 2018 року, 27 березня 2015 року строком дії до 30 квітня 2018 року, 12 квітня 2016 року строком дії до 31 травня 2019 року .
		Згідно з розрахунком позивача станом на 30листопада 2020року утвориласязагальна заборгованістьза кредитнимдоговором усумі 36059,15грн,яка складаєтьсяз заборгованостіза простроченим тілом кредита у сумі 5915,67грн та заборгованості за простроченими відсоткамиу сумі 10143,48грн,сплату яких сторонами узгоджено не було. У розрахунку також зазначено, що за рахунок кредиту було погашено відсотки на суму 29 337,97 грн. Отже, заборгованість по тілу кредита утворилася внаслідок погашення відсотків, які кредитним договором не передбачені.
		 
		Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 було відкрити кредитні рахунки: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та встановлено кредитний ліміт. Для користування кредитним картковим рахунком ОСОБА_1 отримував кредитні картки .
		З наданихБанком виписок по картрахункам ОСОБА_1 видно, що грошові кошти в сумі 48041,06 грн. надійшли на картрахунок Позивача НОМЕР_4 11.10.2023 року.
		03.11.2023 року з картрахунку НОМЕР_4 грошові кошти в сумі 11981,91 грн. були перераховані на іншу картку Позивача: НОМЕР_5 . За період часу з 03.11.2023 р. по 05.11.2023 р. Позивач витрачав вказані кошти з карти НОМЕР_5 на певні потреби, адже списання цих коштів здійснювалося за розпорядженням клієнта ( власника рахунку), а саме позивач перераховував з картки грошові кошти іншім особам, на придбання товарів, зняття готівки в банкоматі.
		Таким чином, з картки НОМЕР_5 було витрачено позивачем 11981,44 грн., залишок на карті НОМЕР_5 становить 0,47 грн.
		Станом на 03.11.2023 року на рахунку позивача по картці НОМЕР_4 рахувалася заборгованість станом на 19.10.2020 у розмірі 36 059,15 грн за кредитною угодою від 23.11.2012 року. 11.10.2023 року відбулося поповнення картки у сумі 48 041,06 грн, одразу дійсно відбулося списання коштів у розмірі 36 059,15 грн. , залишок після операції 11 981,91 грн.
		 
		Частиною 1 ст. 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.
		Відповідно до ч. 3 ст. 1066 ЦК України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
		Підстави для списання грошових коштів з рахунку визначені ст. 1071 ЦК України, відповідно до якої банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
		Відповідно до ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до п. 1.38 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» у цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Згідно з п. 26.1 ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.
		Згідно з п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року №22 (далі - Інструкція від 21.01.2004 року) кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
		Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг (п. 6.1 Інструкції від 21.01.2004 року).
		Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.
		Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті «Призначення платежу» якого означає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання (п. 6.5 Інструкції від 21 січня 2004 року).
		 
		Суд дійшов до висновку, що згідно правовідносин, що складись між сторонами, і що підтвержено судовими рішеннями у справі №490/421/21 ОСОБА_1 , не підлягають нарахуванню та як наслідок списанню з рахунку, стягненню нарахована суму заборгованості за кредитним догвором у розмірі 36 059,15 грн..
		Проте в жовтні 2023 року з карткового рахунку позивача НОМЕР_5 було списано коштів на погашення заборгованості за цим же кредитним договром у розмірі 36 059,15 грн.
		Зазначена обставина також підтверджується Виписками за картковими рахунками позивача, наданими відповідачем.
		Також зазначені обставини не спростовані представником АТ КБ «Приватбанк»
		Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Відповідно до правових висновків, що містяться у постановах КГС ВС від 06 березня 2019 р. у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 р. у справі № 910/16664/18 щодо повернення безпідставно набутих коштів: « Предметом спору у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів на підставіст.1212 ЦК України. Відповідно достатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналізстатті 1212 Цивільного кодексу Українидає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
		Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. За таких обставин, з урахуванням того, що підстава, на якій відповідач стягнув з позивача грошові кошти відсутня, суд касаційної інстанції погоджується з правильним висновком про наявність правових підстав для задоволення позову у цій справі. Таким чином, вимоги позивача про повернення зазначених коштів на підставіст. 1212 Цивільного кодексу Україниє обгрунтованими та правильно задоволені судом першої інстанції» (правові висновки, що містяться в Постановах КГС ВС від 06 березня 2019 р. у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 р. № 910/16664/18).
		Таким чином, кошти в сумі 36 059,15 грн. підлягають стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача, як і кошти у розмірі 3422,30 грн, які надмірно сплачені позивачем в рахунок погашення неіснуючої заборгованості за догвором, про що прямо зазначено у вищевказаній постанові Миколаївського апеляційного суду. 
		Щодо заяви про застосування строку позовної давності , то суд не приймає до уваги доводи відповідача як необгрунтовані.
		Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).
		Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).
		Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц зазначила, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», вжитих у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.
		З врахуванням обставин справи , встановлених судовими рішеннямиу справі № 490/421/21, суд приходить до висновку , що позивач дійсно дізнався про порушення своїх прав лише в червні 2021 року з ухваленням судового рішення судом апеляційної інстанції , а під час сплати цих відсотків, які він сплачував, згідно пояснень відповідача з 2012 по 2020 рік він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права просто користуючись послугами Приват24. 
		Що стосується суми коштів у розмірі - 11981,91 грн, то такі кошти витрачені з рахунку карткового позивача безпосередньо за його особистим розпорядженням, отже не є безпідставно списаними Банком кошиами, а тому у задоволенні вимог про їх стягнення з відповідача слід відмовити за безпідставністю.
		 
		На підтвердження розрахунку правової допомоги , адвокатом Коренко Т.В. надано розрахунок суми гонорару, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 22.01.2024 року про сплату ОСОБА_1 5000 грн за пред`явлення позову та представництво інтересів , Договір № 32 від 11.05.2021 року про надання правничої допомоги .
		 
		Позовні вимоги задоволені частково, тому відповідно до ст. 137 , 141 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4500 грн витрат на правову допомогу, які підтверджені позивачм належним чином та є співмірними з предметом спору та складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи, а також судовий збір.
		 
		Керуючись ст. ст. 18, 79-81, 141, 259, 263-265, 274, 280 ЦПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ :
		 
		Позов ОСОБА_1 до АТ КБ"ПриватБанк" про захист прав споживачів - задовольнити частково.
		 
		Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) з АТ КБ"ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570) 36059,15 грн безпідставно набутих коштів та 3422, 30 грн надміру сплачених коштів, а всього 39 481 грн 45 коп.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) з АТ КБ"ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570) 1211,20 грн судового збору та 4500 грн витрат на правничу допомогу.
		 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Повний текст судового рішення складено 06.11.2024 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...