Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/14434/24 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей.
Надіслано судом: 06.11.2024. Зареєстровано: 07.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2024.
Дата набрання законної сили: 17.09.2024
Номер судового провадження: 3/760/5128/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                
		 
		Справа № 760/14434/24
		Провадження № 3/760/5128/24
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06.09.2024                                                                        м. Київ 
		 
		Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Застрожнікова К.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно 
		ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , 
		за ч.1 ст. 184 КУпАП, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Солом`янського районного суду міста Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 578547 від 17.06.2024 року відносно ОСОБА_1 , зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов`язків щодо необхідних умов життя відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось у тому, що останній 16.06.2024 року о 00 год. 05 хв. під час комендантської години перебував за адресою: АДРЕСА_1 , та не міг потрапити додому, оскільки мати спала, а ключів від квартири у нього не було, в результаті чого його було передано бабусі о 01 год. 30 хв. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
		У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, суду повідомила, що в цей день вона випила заспокійливе, оскільки мала конфліктну ситуацію з чоловіком, після чого міцно заснула та не чула як їй телефонував син, в результаті чого він не міг попасти додому. Зазначила, що вона не мала умислу на вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, з сином у неї добрі стосунки, ніяких проблем у відносинах вони не мають. Просила звернути увагу на те, що в цій же квартирі проживає її мати, якій інспектори патрульної поліції і передали її сина. Просила не притягувати до адміністративної відповідальності та зобов`язувалась, що подібні дії з її сторони більше не повторяться.
		Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку. 
		Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
		Частиною 1 статті 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
		Так, судом було досліджено протокол серії ВАВ № 578547 від 17.06.2024 року відносно ОСОБА_1 , зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов`язків щодо необхідних умов життя відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось у тому, що останній 16.06.2024 року о 00 год. 05 хв. під час комендантської години перебував за адресою: АДРЕСА_2 , та не міг потрапити додому, оскільки мати спала, а ключів від квартири у нього не було, в результаті чого його було передано бабусі о 01 год. 30 хв. /а.с.1/. 
		Так, в матеріалах справи наявні та судом досліджені письмові пояснення  ОСОБА_1 , які повністю узгоджуються з наданими нею поясненнями під час судового засідання /а.с.4/.
		Також, судом була досліджена копія паспорту ОСОБА_1 /а.с.5-6/.
		Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 за № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
		Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
		Батьки зобов`язані поважати дитину.
		Відповідно до ч. 1 ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Відповідно до ст. ст. 8, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
		Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
		Згідно із ст. 35 Закону України «Про охорону дитинства» особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.
		 
		Так, ухилення від виконання батьками свого обов`язку щодо забезпечення необхідних умов життя має бути умисним, що відповідає суб`єктивній стороні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
		Натомість, матеріали справи не містять в собі належних, допустимих та достатніх доказів, які б у своїй сукупності свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 ознак умисного ухилення від виконання обов`язку щодо забезпечення необхідних умов життя по відношенню до свого сина.
		Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
		Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		У зв`язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що органом, який склав протокол відносно ОСОБА_1 , не доведено наявності в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП  провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		На підставі вищевикладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ч. 1 ст. 184, ст. ст. 248, 249, 251, 252, 276-284 КУпАП, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП, - закрити.
		 
		Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд міста Києва.
		 
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
		 
		 
		 
		Суддя:                                                                                            К.С. Застрожнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...