Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/2467/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 06.11.2024. Зареєстровано: 07.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2024.
Дата набрання законної сили: 22.10.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа № 922/2467/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
		за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк"
		на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 (суддя Усата  В.  В.)
		і постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 (головуючий суддя Хачатрян В. С., судді Гетьман Р. А., Россолов В. В.)
		у справі № 922/2467/22
		за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Більбао Компані",
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
		про застосування наслідків нікчемності правочинів,
		(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Бериндя О. О., відповідача - Лащенко О. М., третьої особи - Кустова Т. В.) 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
		1.          У грудні 2022 року Акціонерне товариство "Мегабанк" (далі - позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Більбао Компані" (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа), в якому просило суд:
		- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 63156888 від 31.01.2022, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., з одночасним припиненням державної реєстрації за відповідачем та проведенням державної реєстрації набутого права власності за позивачем на нерухоме майно - житловий будинок літ. АМ-3, загальною площею 179,5 кв. м, житловою площею 45,2 кв. м, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 20-Д;
		- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 63157177 від 31.01.2022, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за відповідачем та проведенням державної реєстрації набутого права власності за позивачем на нерухоме майно одноквартирний житловий будинок літ. Ю-2, загальною площею 290,5 кв. м, житловою площею 45,8 кв. м, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 6-А;
		- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 63157403 від 31.01.2022, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за відповідачем та проведенням державної реєстрації набутого права власності за позивачем на нерухоме майно - житловий будинок літ. АП-3, загальною площею 190,7 кв. м, житловою площею 51,3 кв. м, що розташований за адресою: Харківська обл, м. Харків, вул. Липова, 20-Б;
		- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 63157625 від 31.01.2022, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за відповідачем та проведенням державної реєстрації набутого права власності за позивачем на нерухоме майно - житловий будинок літ. АГ-3, загальною площею 156,0 кв. м, житловою площею 32,6 кв. м, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 6-В;
		- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 63157838 від 31.01.2022, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за відповідачем та проведенням державної реєстрації набутого права власності за позивачем на нерухоме майно - житловий будинок літ. АЕ-3, загальною площею 157,3 кв. м, житловою площею 32,6 кв. м, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 6-Д;
		- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 63158151 від 31.01.2022, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за відповідачем та проведенням державної реєстрації набутого права власності за позивачем на нерухоме майно - житлове приміщення літ. АЖ-3, загальною площею 157,2 кв. м, що розташоване за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 6-Ж;
		- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 63158418 від 31.01.2022, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за відповідачем та проведенням державної реєстрації набутого права власності за позивачем на нерухоме майно - житловий будинок літ. АИ-3, загальною площею 211,6 кв. м, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 6-Л;
		- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 63158637 від 31.01.2022, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за відповідачем та проведенням державної реєстрації набутого права власності за позивачем на нерухоме майно - житловий будинок літ. Х-3, загальною площею 195,8 кв. м, житловою площею 96,2 кв. м, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 10;
		- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 63158912 від 31.01.2022, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за відповідачем та проведенням державної реєстрації набутого права власності за позивачем на нерухоме майно - житловий будинок літ. Ц-3, загальною площею 201,8 кв. м, житловою площею 110,0 кв. м, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 16;
		- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 63159143 від 31.01.2022, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за відповідачем та проведенням державної реєстрації набутого права власності за позивачем на нерухоме майно - житловий будинок літ. АО-3, загальною площею 179,6 кв. м, житловою площею 45,3 кв. м, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 20-В;
		- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 63159353 від 31.01.2022, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за відповідачем та проведенням державної реєстрації набутого права власності за позивачем на нерухоме майно - житловий будинок літ. АН-3, загальною площею 201,9 кв. м, житловою площею 58,3 кв. м, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 20-Г;
		- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 63159606 від 31.01.2022, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за відповідачем та проведенням державної реєстрації набутого права власності за позивачем на нерухоме майно - житловий будинок літ. С-3, загальною площею 186,9 кв. м, житловою площею 51,4 кв. м, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 20-Л.
		2.          Позовні вимоги обґрунтовано тим, що продаж власного ліквідного нерухомого майна банку було здійснено з явним наданням переваг окремій особі - відповідачу, та на шкоду інтересам банку. На думку позивача, існуючі ознаки та обставини вчинення договору купівлі-продажу спірного майна вказують на те, що в результаті його укладення фактично відбувалась не ринкова угода, а проведено нерівноцінний продаж ліквідного активу банку з розстрочкою платежу на рік, що може свідчити про надання особі, яка проводила таку купівлю, нічим не обумовлених переваг та здійснення банком реалізації власних майнових активів з метою отримання сумнівних доходів в довгостроковій перспективі.
		3.          За твердженнями позивача, вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна є нікчемним, оскільки має ознаки нікчемності, визначені у пунктах 3, 8 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (банк уклав угоди щодо відчуження чи передачі у користування або придбання чи отримання у користування майна, оплати результатів робіт та / або надання послуг на умовах, які не є поточними ринковими умовами, або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов угоди; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України).
		4.          Реальним поновленням порушеного права, на думку позивача, є відновлення права власності на майно, яке вибуло з володіння банку на підставі нікчемних правочинів. Позивач наполягає, що відчуження майна банку за договором купівлі-продажу призвело до зменшення обсягу високоліквідних активів банку, порушення внаслідок цього нормативів діяльності банку, встановлених Національним банком України, повної неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами банку та до прийняття Правлінням банку рішення № 261-рш/БТ "Про віднесення Акціонерного товариства "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних" та рішення від 21.07.2022 № 362-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію позивача.
		Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
		5.          Господарський суд Харківської області рішенням від 25.03.2024 у справі № 922/2467/22, яке Східний апеляційний господарський суд постановою від 27.06.2024 залишив без змін, у задоволенні позову відмовив.
		6.          Приймаючи зазначені рішення, суди виходили з того, що в акті № 8 від 11.07.2022, на який посилається позивач, зазначено, що відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності Ісаєвої Людмили Анатоліївни (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, виданого Фондом державного майна України 21.12.2020 № 1125/20) станом на 27.01.2022 загальна вартість спірного майна становила 78 802 000 грн без ПДВ. Суди врахували, що продаж вчинено за 78 877 000 грн без ПДВ, тобто продаж вчинено в межах визначеної ринкової вартості, навіть на 75 000 грн більше.
		7.          За висновками судів, матеріалами справи підтверджено, що купівлю-продаж спірного нерухомого майна здійснено за ринковими цінами (ринковими умовами). Вказане спростовує твердження позивача про те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна має ознаки нікчемності. При цьому позивачем не надано до суду доказів про наявність можливості продажу вказаного майна за вищою вартістю іншій особі. Також матеріали справи не містять доказів наявності інших покупців на майно, доказів заінтересованості інших осіб у його придбанні та доказів наявності можливості продажу вказаного майна за вищою вартістю іншій особі.
		8.          Щодо доводів позивача про наявність рішення Національного банку України від 11.04.2022 про визнання відповідача пов`язаною з банком особою, суди зазначили, що сам факт визнання особи пов`язаною із банком не є підставою для визнання укладеного з такою особою договору нікчемним. Суди врахували правову позицію Верховного Суд, викладену у постановах від 04.03.2023 у справі № 910/18801/16, від 21.04.2021 у справі № 910/14646/19, що рішення Правління банку про віднесення підприємства до переліку пов`язаних з банком осіб саме по собі не може бути єдиним достатнім доказом пов`язаності особи та банку. Вирішуючи питання про пов`язаність особи з банком, суд повинен дослідити в якості доказу не тільки рішення банку, а й ті докази (інформацію і документи), які дозволили банку зробити висновок про пов`язаність і ухвалити відповідне рішення (тобто підстави ухвалення такого рішення банком).
		9.          Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не довів належними та допустимими доказами підстав для висновку про пов`язаність відповідача з банком (залежність відповідача від банку, основне джерело надходжень від коштів банку, установлення для боржника індивідуальних умов сплати боргу, відмінних від поточних ринкових умов тощо), тобто матеріали справи не містять сукупності доказів, що свідчили б про наявність ознак пов`язаності відповідача з позивачем у розумінні норм статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положення про визначення пов`язаних із банком осіб № 315.
		Касаційна скарга
		10.          Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		11.          Скаржник в якості підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказуючи на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.12.2019 у справі № 826/8273/16, від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/16-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 16.09.2020 у справі № 352/1021/19, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 17.08.2022 у справі № 450/441/19, та посилаючись на недослідження судами всіх матеріалів справи.
		Позиція інших учасників справи
		12.          Відповідач, у строк, встановлений Судом, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити, касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		13.          Відповідач посилається на неподібність правовідносин у справах, на які посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження, з правовідносинами у справі, що розглядається.
		14.          Третя особа, поза межами строку, встановленого Судом, подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить задовольнити касаційну скаргу позивача в повному обсязі. Крім того, третя особа просить поновити їй строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
		15.          Відповідно до статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
		16.          Частиною першою статті 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		17.          Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
		18.          Відповідно до частини 2 статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
		19.          Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Заразом, на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена. Такі висновки сформульовані у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.
		20.          Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (частина перша). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга).
		21.          З огляду на наведене, враховуючи положення статей 118, 119 ГПК України, клопотання третьої особи про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу та сам відзив суд залишає без розгляду.
		Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
		22.          31.01.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстровий № 266, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу у власність нерухоме майно, а саме:
		- житловий будинок літ. АМ-3, загальною площею 179,5 кв. м, житловою площею 45.2 кв.м., що розташований за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 20-Д (далі - об`єкт 1);
		- одноквартирний житловий будинок літ. Ю-2, загальною площею 290,5 кв. м, житловою площею 45,8 кв. м, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 6-А (далі - об`єкт 2);
		- житловий будинок літ. АП-3, загальною площею 190,7 кв. м, житловою площею 51,3 кв. м, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 20-Б (далі - об`єкт 3);
		- житловий будинок літ. АГ-3, загальною площею 156,0 кв. м, житловою площею 32,6 кв. м, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 6-В (далі - об`єкт 4);
		- житловий будинок літ. АЕ-3, загальною площею 157,3 кв. м, житловою площею 32,6 кв. м, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 6-Д (далі - об`єкт 5);
		- житлове приміщення літ. АЖ-3, загальною площею 157,2 кв. м, що розташоване за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 6-Ж (далі - об`єкт 6);
		- житловий будинок ліг. АИ-3, загальною площею 211,6 кв. м, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 6-Л (далі - об`єкт 7);
		- житловий будинок літ. Х-3, загальною площею 195,8 кв. м, житловою площею 96,2 кв. м, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 10 (далі - об`єкт 8);
		- житловий будинок літ. Ц-3, загальною площею 201,8 кв. м, житловою площею 110,0 кв. м, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 16 (далі - об`єкт 9);
		- житловий будинок літ. АО-3, загальною площею 179,6 кв. м, житловою площею 45,3 кв. м, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 20-В (далі - об`єкт 10);
		- житловий будинок літ. АН-3, загальною площею 201,9 кв. м, житловою площею 58,3 кв. м, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 20-Г (далі - об`єкт 11);
		- житловий будинок літ. С-3, загальною площею 186,9 кв. м, житловою площею 51,4 кв. м, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Липова, 20-Л (далі - об`єкт 12).
		23.          Відповідно до пункту 2 договору вищезазначені нежитлові приміщення належать продавцю (позивачу) на праві власності.
		24.          Пунктом 3 договору передбачено, що продаж проводиться за суму (ціну) 78 877 000,00 (сімдесят вісім мільйонів вісімсот сім тисяч гривен 00 копійок), без ПДВ згідно з підпунктом 197.1.14. пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України, які покупець зобов`язується сплатити продавцю в строк до 31.01.2023 відповідно до графіку.
		25.          31.01.2022, з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу нерухомого майна, між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстровий № 272, відповідно до умов якого відповідач передав позивачу всі вищезазначені об`єкти нерухомого майна, які були придбані за договором купівлі-продажу нерухомого майна в іпотеку.
		26.          Комісією з перевірки правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року, та правочинів, вчинених (укладених) банком з пов`язаними особами та / або в інтересах пов`язаних осіб, та / або на їх користь, - протягом трьох років до запровадження тимчасової адміністрації було складено акт № 8 від 11.07.2022, відповідно до якого укладений позивачем з відповідачем правочин, а саме договір купівлі-продажу нерухомого майна від 31.01.2022, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., реєстровий №266, має ознаки нікчемності, визначені пунктом 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		27.          Із вказаного вище акту № 8 від 11.07.2022 вбачається, що відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності Ісаєвої Людмили Анатоліївни (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, виданого Фондом державного майна України 21.12.2020 № 1125/20) станом на 27.01.2022 загальна вартість майна становить 78 802 000,00 грн, без ПДВ.
		28.          Станом на 01.10.2022 відповідач сплатив позивачу 100 000 грн.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції
		29.          Згідно з частинами першою, другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		30.          Судове рішення у цій справі оскаржується позивачем з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
		31.          За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		32.          З метою визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
		33.          Так, у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		34.          При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
		35.          З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
		36.          У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
		37.          Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
		38.          Крім того, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
		39.          У касаційній скарзі скаржник наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.12.2019 у справі № 826/8273/16, від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/16-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 16.09.2020 у справі № 352/1021/19, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 17.08.2022 у справі № 450/441/19.
		40.          Так, у справі № 910/24198/16 розглядався спір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ту джест 2014" про визнання недійсним наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Євробанк" Кононця В. В. від 25.07.2016 № 178/1-ОД "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями", яким визнано нікчемними низку правочинів з переказу коштів.
		41.          Велика Палата Верховного Суду скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у постанові від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, виснувала про те, що судові рішення попередніх інстанцій є помилковими з огляду на те, що вимога позивача про визнання недійсним оспорюваного наказу не є правильно обраним способом захисту своїх інтересів.
		42.          Так, Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові виклала висновок про те, що оскільки наказ банку є його внутрішнім документом, який не створює жодних обов`язків для контрагентів банку, не можна вважати порушеними права контрагентів внаслідок прийняття такого наказу. Права позивача не можуть бути порушені внаслідок видання внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи. У такій ситуації сторона правочину може вважати відповідні правочини чинними і не виконувати жодних дій з повернення майна чи грошових коштів банку. Повідомлення банку про виявлення ним нікчемних правочинів не підлягає примусовому виконанню. Якщо особа добровільно не погоджується з тим, що правочини є нікчемними, і не повертає активи, банк має право звернутися до суду з вимогою застосування наслідків нікчемності правочинів.
		43.          У справі № 819/353/16 також розглядався спір, зокрема, про визнання протиправним та скасування наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.09.2015 № 813 у частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту) від 25.02.2015 № 023-19553-250215, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_2 , нікчемним правочином.
		44.          Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 819/353/16 зазначила, що встановлена правова природа наказу унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.09.2015 № 813, не можуть бути розглянуті у судовому порядку (в тому числі в господарських судах). За таких обставин Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України в зазначеній частині.
		45.          У справі № 826/23064/15 Верховний Суд, закриваючи провадження в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський м`ясокомбінат" до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної М. А., третя особа Приватне сільськогосподарське підприємство "Чернишевське", про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення, зазначив, що, оскільки наказ (рішення) про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому внаслідок прийняття цього рішення не можуть порушуватися будь-які права таких осіб. Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
		46.          Отже, встановлена правова природа спірного рішення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його протиправним, а тому вимога про скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у формі повідомлення в частині визнання нікчемними договорів про внесення змін до кредитного договору від 02.07.2012 № 258-2012, не може бути розглянута у порядку адміністративного судочинства (в тому числі господарських судах).
		47.          Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про визнання протиправним та скасування рішення у формі повідомлення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання нікчемними договорів про внесення змін до кредитного договору від 02.07.2012 № 258-2012 не є публічно-правовим та не може бути розглянутий в судовому порядку, а тому провадження у цій адміністративній справі підлягає закриттю.
		48.          У справі № 826/8273/16 закриваючи провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Плеяда" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" Ірклієнка Ю. П., треті особи: Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський", ОСОБА_3 , про визнання протиправними дій, скасування наказу та розпорядження, Верховний Суд також вказав, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
		49.          Отже, встановлена правова природа згаданого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його протиправним, а тому вимога про визнання протиправними дій та скасування рішення уповноваженої особи щодо встановлення нікчемності договору факторингу, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Плеяда", не може бути розглянута у судах (у тому числі господарських).
		50.          Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що вимоги позивача про поновлення відображення обліку у балансі Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" кредитних договорів, права вимоги за якими були відступлені банком на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Плеяда" на підставі договору факторингу та скасування наказу уповноваженої особи від 30.05.2016 № 37 "Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними" і розпорядження від 01.06.2016 № 9 "Про відновлення договорів в ПО АБС Б2 Банку", є похідними від вимог про скасування рішення уповноваженої особи щодо встановлення нікчемності договору факторингу, а тому також не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		51.          Водночас, позивач як контрагент банку має інтерес у досягненні правової визначеності у питанні щодо того, кому саме належать вимоги до боржників - позивачу чи банку. Повідомлення банку означає, що банк оспорює права вимоги позивача до боржників, визначених у реєстрах права вимоги, і вважає їх належними банку. Належним способом захисту інтересу позивача у цьому разі є звернення до суду з вимогою про визнання його права вимоги до боржників.
		52.          Отже, у наведених постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15 та від 27.12.2019 у справі № 826/8273/16 викладено висновки щодо юрисдикції спорів про визнання противоправними та скасування наказів (рішень) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про нікчемність правочинів, а також щодо належного способу захисту. Заразом оскаржувані судові рішення у справі, що розглядається, як і доводи касаційної скарги, не містять посилань та / або висновків про те, що такі судові рішення ухвалено з порушенням правил предметної та / або суб`єктної юрисдикції господарських судів, або щодо способу захисту.
		53.          Окремо суд касаційної інстанції відмічає, що цитування у касаційній скарзі висновків із постанов Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/16-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 та від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц взагалі не є обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, адже з урахуванням положень статті 290 ГПК України саме скаржник (у скарзі) зобов`язаний повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми, а Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та вважати будь-які посилання скаржника на постанови Верховного Суду підставою для відкриття провадження у справі, якщо скаржник прямо не вказав на них як на таку підставу. Крім цього, скаржник не врахував, що наведені постанови касаційного суду прийнято за різних встановлених фактичних обставин, з різним предметом спору та у відмінних правовідносинах. Так, у справі № 338/180/17 розглядався спір про стягнення безпідставно одержаних коштів і за зустрічним позовом відповідача до позивача про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за договором підряду; у справі № 905/1926/16 розглядався спір про зобов`язання виконати умови укладеного договору, а саме: прийняти виконання зобов`язань за договором шляхом надання актів приймання-передачі електроенергії за наступні періоди, на таку кількість і вартість електроенергії; у справі № 916/3156/17 розглядався спір про визнання недійсним нікчемного договору про розірвання договору застави майнових прав; у справі № 463/5896/14-ц розглядався спір про визнання договору нікчемним. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 відступила від висновків, викладених Верховним Судом у постанові у справі № 577/5321/17 у частині застосування таких способів захисту прав та інтересів, як визнання нікчемного правочину недійсним і встановлення нікчемності правочину. А судові рішення у справі № 569/17272/16-ц взагалі не переглядалися у касаційному порядку.
		54.          Верховний Суд також не бере до уваги посилання скаржника на правові позиції, викладені у постанові Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 № 11 та постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанова Пленуму Верховного Суду України та постанова Пленуму Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.
		55.          Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц та постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 352/1021/19, від 17.08.2022 у справі № 450/441/19, на які посилається скаржник у тексті касаційної скарги, сформовано висновки щодо ефективних та належних способів захисту стосовно вимог про скасування державної реєстрації прав.
		56.          Колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається, суди в основу своїх судових рішень поклали висновки про необґрунтованість по суті заявлених позовних вимог і саме з цих підстав відмовили у позові. Тобто правовідносини у наведених справах та у справі, що переглядається, не є подібними за змістовим критерієм.
		57.          За таких обставин, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим касаційне провадження у цій частині необхідно закрити відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
		58.          Також, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
		59.          Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		60.          Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
		61.          Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
		62.          За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
		63.          При цьому, саме тільки посилання скаржника на те, що суди не в повному обсязі дослідили докази та не з`ясували дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення.
		64.          Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень та ухвалення рішення про задоволення позову.
		65.          Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
		66.          За результатами касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані позивачем судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені відповідно до норм чинного законодавства, натомість доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		67.          Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		68.          Оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, касаційне провадження у цій частині необхідно закрити відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
		69.          За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		70.          Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		71.          Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції, не довів неправильного застосування останніми норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
		72.          За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу позивача в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Розподіл судових витрат
		73.          Оскільки суд закриває провадження в частині вимог касаційної скарги, а в іншій частині відмовляє у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишає без змін, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
		Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційне провадження у справі № 922/2467/22 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Мегабанк" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
		2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк" в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
		3. Рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 у справі № 922/2467/22 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                             О. В. Случ 
		 
		Судді                                                                                         Н. О. Волковицька
		 
		                                                                                                  С. К. Могил

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...